Короткий словник з мовознавства
p align="left">Кореневі мови --див. Ізолюючі мови.Корінь -- основна, єдина обов'язкова для кожного слова морфема, що є носієм його лексичного значення, повторюється в усіх граматичних формах і споріднених словах. Креольські мови (франц. Creole, від ісп. сгіоііо -- людина мішаного походження, від батьків двох рас) -- мови, сформовані на основі піджинів і які стали рідними для певного колективу їх носіїв. Кульмінативна функція фонем (лат. сиїтеп -- вершина) -- функція, яка полягає в забезпеченні цілісності та виділеності слова, що досягається завдяки наголосу або сингармонізмові. Кумулятивна функція мови (лат. ситиіо -- згрібаю, нагромаджую) -- функція зберігання всього того, що виробила нація в духовній сфері. Синонім: історико-культурна функція. Ларингальна теорія (грец. Іагіпх -- гортань) --теорія найдавнішого складу, походження і чергування індоєвропейських голосних, яка виходить з існування у прамові особливих фонем, умовно названих ларингалами. Лексема (грец. lexis-- слово, вислів)-- слово як сукупність усіх його форм і значень, як структурний елемент мови. Лексико-граматичні розряди (категорії) -- граматично релевантні групи слів у межах певної частини мови, для яких характерна спільна семантична ознака (збірність, речовинність, зворотність тощо). Лексикографія (грец. Іехікбп -- словник і grapho -- пишу) -- розділ мовознавства, пов'язаний зі створенням словників та опрацюванням їх теоретичних засад. Лёксико-семантична група -- тісне об'єднання слів у межах лексико-семантичного поля. Лексико-семантична система -- один із рівнів мовної структури, що складається із слів та їхніх значень. Лексико-семантичне поле -- сукупність парадигматично пов'язаних лексичних одиниць, які об'єднані спільністю змісту (іноді й спільністю формальних показників) і відображають поняттєву, предметну й функціональну подібність позначуваних явищ. Лексико-семантичний спосіб словотворення -- спосіб словотворення, за якого основним словотворчим засобом є зміна лексичного значення твірного слова (при збереженні його матеріальної структури). Лексико-синтаксичний спосіб словотворення -- спосіб словотворення, за якого нові слова творяться шляхом поєднання в одному слові двох чи більше слів або словоформ внаслідок лексикалізації словосполучень. Лексичне значення -- історично закріплена у свідомості людей віднесеність слова з певним явищем дійсності. Лінгвістика тексту-- галузь мовознавчих досліджень, об'єктом яких є правила побудови зв'язного тексту та його змістові категорії. Лінгвістична географія -- див. Ареальна лінгвістика. Лінгвістична типологія -- див. Типологічне мовознавство. Лінгвогенетичний метод (лат. lingua -- мова і genesis -- походження) --див. Порівняльно-історичний метод. Лінгвогеографія -- див. Ареальна лінгвістика. Лінгводидактика (лат. lingua -- мова і грец. didakti'Kos -- повчальний) -- теорія освіти, що обґрунтовує і розкриває зміст, методи і форми навчання мови. Лінгвостатистика -- розділ математичної лінгвістики, який вивчає статистичні закономірності в мові. Логіко-граматичний синтаксис -- синтаксис, в якому речення і його компоненти інтерпретуються з позиції логіки. Логіцизм -- див. Логічний напрям у мовознавстві. Логічний напрям у мовознавстві -- сукупність течій, концепцій, що вивчають мову в її зв'язках із мисленням та знанням і орієнтуються на певні школи в логіці та філософії. Синонім: логіцизм. Локація (англ. locution -- мовний зворот, вислів) -- використання мовних засобів для досягнення мети. Маркер (франц. marqueur, від marquer -- робити мітку) -- див. Сёма. Математична лінгвістика -- галузь мовознавства, яка вивчає можливості застосування математичних методів для дослідження й опису мов. Математична логіка -- формальна логіка, яка застосовує матема-тичні методи й спеціальний апарат символів і досліджує мислення за допомогою обчислень (формалізованих мов). Машинний переклад -- переклад текстів з однієї мови на іншу за допомогою ЕОМ. Ментальні репрезентації (франц. mental -- мислений, розумовий, від лат. mens, mentis -- розум, думка, мислення і representatio -- наочне зображення) -- ключове поняття когнітивної науки, яке стосується процесу представлення (репрезентації) світу в голові людини й одиниць такого представлення; умовні функціонально визначені структури свідомості та мислення людини, що відтворюють реальний або видуманий світусвідомості, втілюють знання про нього й почуття, які він викликає, відображають стани свідомості та процеси мислення. Метамовна функція -- функція мови бути засобом дослідження і опису мови у термінах самої мови. Метод глотохронології (грец. glotta -- мова, chronos -- час і logos -- слово, вчення) -- статистичний метод датування, який застосовується для визначення тривалості окремого існування двох споріднених мов шляхом підрахунку процентного співвідношення спільних елементів у їх основному словниковому фонді. Метод лінгвістичної географії-- метод, який полягає у нанесенні на географічну карту даних про особливості певних мовних явищ у вигляді ізоглос (ліній, які позначають межі поширення певного мовного явища). Методика безпосередніх складників -- спосіб подання словотвірної структури слова і синтаксичної структури словосполучення чи речення у вигляді ієрархії вкладених один в одного елементів. Методика семантичного поля -- спосіб дослідження лексико-семантичних систем двох чи більше мов, який полягає втому, що семантичне поле однієї мови накладається на відповідне поле іншої і таким чином установлюються їхні відмінності, зумовлені неоднаковим членуванням мовами навколишнього світу. Методика фізіологічних реакцій -- методика, яка полягає в реєстрації фізіологічних реакцій людського організму (судинна реакція, розширення зіниць ока, зміни частоти пульсу тощо) на певні мовленнєві стимули. Мова -- природна система комунікативних знаків і правил їх функціонування. Мова-еталон -- ідеальна мовна система, спеціально сконструйована лінгвістом, у якій представлені універсальні властивості всіх мов, як основа (тло) для зіставних досліджень мов. Мова-основа -- див. Прамова. Мовленнєвий акт -- цілеспрямована мовленнєва дія, здійснювана відповідно до прийнятих у суспільстві правил мовленнєвої поведінки. Мовлення -- конкретно застосована мова; засоби спілкування в їх реалізації. Мовна асиміляція -- процес утрати етносом рідної мови і перехід на мову іншого (панівного) етносу. Мовна картина світу -- спосіб відбиття реальності у свідомості людини, що полягає у сприйнятті цієї реальності крізь призму мовних та культурно-національних особливостей, притаманних певному мовному колективу, інтерпретація навколишнього світу за національними концептуально-структурними канонами. Мовна компетенція (лат. competentia, від competo -- взаємно прагну; відповідаю, підходжу) -- рівень знання своєї мови певним індивідом. Мовна норма -- сукупність мовних засобів, що відповідають системі мови й сприймаються її носіями як зразок суспільного спілкування. Мовна політика -- сукупність ідеологічних принципів і практичних дій, спрямованих на регулювання мовних відносин у країні або на розвиток мовної системи у певному напрямі. Мовна ситуація -- сукупність форм існування однієї мови або сукупність мов у їх територіально-соціальному взаємовідношенні у межах певних адміністративно-політичних утворень. Мовна типологія (грец. typos -- форма, зразок і logos -- вчення) -- 1) визначення загальнолінгвістичних таксономічних категорій як основа для класифікації мов за типами; 2) розділ мовознавства, який досліджує принципи і опрацьовує способи типологічної класифікації мов. Мовний етикет -- усталені мовні звороти, типові формули, які використовуються у конкретних ситуаціях спілкування і відповідають національно-культурним традиціям певного соціуму. Мовний союз --особливий тип ареально-історичної спільності мов, що характеризується певною кількістю подібних структурних і матеріальних ознак, набутих внаслідок тривалого й інтенсивного контактного й конвергентного розвитку в межах єдиного географічного простору. Мовні контакти (лат. contactus -- дотик) -- взаємодія двох чи більше мов, яка впливає на структуру і словниковий склад однієї чи багатьох із них. Мовні універсали(лат. universalis -- загальний) -- явища, властиві всім мовам або більшості з них. Модальність (від сер.-лат. modalis -- модальний; лат. modus -- міра, спосіб) -- функціонально-семантична категорія, яка виражає різні види відношення висловлення до дійсності, а також різні види суб'єктивної кваліфікації повідомлюваного. Модифікаційне словотвірне значення (лат. modificatio -- видозміна, перетворення) --додаткова ознака до значення твірного слова без зміни частиномовної належності слова. Модус (лат. modus -- міра, спосіб) -- частина речення (висловлення), яка виражає ставлення мовця до повідомлюваного; оцінка змісту речення (висловлення). Молодограматизм -- напрям у порівняльно-історичному мовознавстві, що поставив собі за мету досліджувати живі мови, які нібито розвиваються за суворими, що не знають винятків, законами. Моногенез --див.Теорія моногенезу. Морф (грец. morphe -- вигляд, форма) -- конкретний лінійний представник морфеми, один із формальних її різновидів; найкоротший мінімальний відрізок словоформи, наділений значенням. Морфема (грец. morphe -- вигляд, форма) -- мінімальна двостороння одиниця мови,тобто одиниця, що має план вираження і план змісту і яка не членується на простіші одиниці такого самого роду. Морфологічний рівень мови -- система механізмів мови, яка забезпечує побудову словоформ та їх розуміння. Морфологічний спосіб словотворення -- спосіб словотворення, за якого словотворчим формантом є афіксальні засоби. Морфологія (грец. morphe -- вигляд, форма і logos -- слово, вчення) -- 1) граматична будова слова; система притаманних мові морфологічних одиниць, категорій і форм, а також правил їх функціонування; 2) розділ граматики, який вивчає закономірності функціонування і розвитку цієї системи. Морфолого-синтаксичний спосіб словотворення -- спосіб словотворення, за якого нові слова творяться шляхом переведення слова або окремої словоформи з однієї частини мови в іншу. Морфонема (від морфема і фонема) -- ряд фонем, що замінюють одна одну в межах тієї самої морфеми і представлені в її аломорфах. Морфонологічний проміжний рівень -- рівень мови, проміжний між фонологічним і морфологічним. Морфонологія -- розділ мовознавства, який вивчає фонологічну структуру морфем і використання фонологічних відмінностей для вираження граматичних значень. Морфосилабема (від морф і грец. syllabe -- склад) -- мінімальна фономорфологічна одиниця в кореневих мовах, де морфема і склад збігаються. Синоніми: силабема, силабоморфема. Надлишковість інформації -- різниця між граничною можливістю коду і середнім обсягом передаваної інформації. Надфразова єдність -- відрізок мовлення, що складається з двох чи більше речень, об'єднаних спільністю теми в композиційно-синтаксичну конструкцію. Натуралізм -- див. Натуралістичний напрям у мовознавстві. Натуралістичний напрям у мовознавстві -- напрям, який винику межах порівняльно-історичного мовознавства І половини XIX ст. і поширював принципи й методи природничих наук на вивчення мови і мовленнєвої діяльності. Синонім: натуралізм. Національно-мовна політика -- мовна політика як частина національної політики держави. Недиференційні ознаки фонем -- див. Інтегральні ознаки фонем. Нейролінгвістика (грец. пеиго -- жила, нерв і лінгвістика) -- наукова дисципліна, яка виникла на межі неврології та лінгвістики й вивчає систему мови у співвідношенні з мозковим субстратом мовної поведінки. Нейтралізація фонем (лат. neutralis -- не належний ні тому, ні іншому) -- зняття фонологічного протиставлення у певних положеннях (позиціях). Неогумбольдтіанство -- напрям у лінгвістиці, який характеризується прагненням вивчати мову в тісному зв'язку з культурою її носіїв. Неолінгвістика -- опозиційний до молодограматизму напрям, який трактував мову з позицій ідеалізму й естетизму. Несистемний контекст -- контекст, який не випливає із семанти-ки слова; невластивий для слова контекст. Номінативна функція (лат. nominativus -- називний, відпотіпо -- називаю) -- функція позначення предметів і явищ зовнішнього світу і свідомості. Синоніми: репрезентативна функція, референтна функція. Номінативний синтаксис -- синтаксис, який вивчає номінативну функцію речень, тобто функцію, пов'язану з позначуваною реченням ситуацією (подією). Номінативні мови (лат. nominativus -- називний) -- мови, в яких єдино можливою формою підмета є називний (номінативний) відмінок незалежно від перехідності (неперехідності) дієслова. Норма мовна --див. Мовна норма. Ностратична теорія (лат. noster-- наш)-- теорія, згідно з якою окремі мовні родини об'єднуються на глибшому етапі реконструкції в одну ностратичну надродину. Синонім: борёйська теорія. Нульова морфема -- морфема, яка не має реального звукового вираження в одній із форм парадигми і виділяється, усвідомлюється тільки у співвідношенні з матеріально вираженими морфемами в інших формах цієї ж парадигми. Обчислювальна лінгвістика -- лінгвістика, предметом якої є вивчення мови, пов'язане з можливостями машинної обробки і переробки інформації, що міститься в одиницях мови, й інформації про саму мову, її будову і функціонування. Одномірні опозиції фонем -- опозиції фонем, в яких їхні спільні ознаки в такій сукупності більше ніде в цій системі не повторюються.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
|