Короткий словник з мовознавства

Короткий словник з мовознавства

2

КОРОТКИЙ СЛОВНИК З МОВОЗНАВСТВА

Гіпбнім (грец. hypo -- префікс, що означає зниження; під, внизу, і дпута -- ім'я) -- слово -- видова назва.

Гіпонімґя (грец. hypo -- під, внизу і опута -- ім'я) -- одне з основних парадигматичних відношень в лексико-семантичній системі -- ієрархічна організація її елементів, яка ґрунтується на родо-видових відношеннях. Синонім: квазісинонімія.

Гіпотеза вроджених мовних структур -- гіпотеза Н. Хомського, суть якої зводиться до того, що мовні структури не набуваються через досвід, а народжуються разом із людиною й існують у кожного індивіда в потенції.

Гіпотеза лінгвальної відносності -- концепція, згідно з якою структура мови визначає структуру мислення і спосіб пізнання світу. Синонім: гіпотеза Сепіра -- Убрфа.

Гіпотеза Сепіра --Убрфа --див. Гіпотеза лінгва'льної відносності.

Гіпотетико-дедуктивний метод -- метод, який полягає у висуненні припущення (гіпотези) і його наступній експериментальній перевірці.

Глибинна структура -- у теорії трансформаційних породжувальних граматик спосіб абстрактного опису побудови речення, який дозволяє відобразити смислову близькість речень, що мають одні й ті самі лексичні одиниці й розрізняються лише деякими граматичними значеннями.

Глибинний синтаксис-- використовуваний у теорії трансформаційних породжувальних граматик (генеративній лінгвістиці) спосіб абстрактного опису семантичної структури речення.

Глосематика (грец. gldssema, род. відм. glossematos -- слово) -- лінгвістична течія структуралізму, яка трактує мову як абстрактну структуру й описує її суто формальними способами без звертання до її субстанцій (реального змісту і звучання). Синоніми: копенгагенський структуралізм, датський структуралізм.

Глотогенез (грец. glotta -- мова і genesis -- походження) -- процес становлення людської природної звукової мови.

Глотогонічна теорія (грец. gl&tta -- мова і gonos -- народження, походження) -- теорія походження і розвитку мови М. Я. Марра, згідно з якою всі мови пройшли у своєму розвитку аморфну, аморфно синтетичну, аглютинативну і флективну стадії.

Глотогонія (грец. glotta -- мова і gonos -- народження) -- походження мови, а також розділ мовознавства, що вивчає походження і розвиток мови.

Глотохронологія (грец.glotta -- мова, chronos -- час і logos -- слово, вчення) -- розділ порівняльно-історичного мовознавства, який досліджує швидкість мовних змін і визначає на цій основі час розділення споріднених мов та ступінь близькості між ними.

Гносеологічна функція мови (rpegnos/s -- пізнання і logos -- слово, вчення) -- пізнавальна функція (мова як інструмент пізнання світу). Синоніми: пізнава'льна функція, когнітивна функція.

Градуальна сема (лат. gradatio -- поступове посилення, підвищення, від gradus -- крок, ступінь) -- сема, яка не представляє якоїсь нової ознаки, а лише ступінь вияву, інтенсивність тієї ж ознаки, що є і в інших близьких за значенням словах.

Градуальні опозиції фонем -- протиставлення фонем за різним ступенем (градацією) однієї й тієї самої ознаки.

Граматика (грец. grammatike (techne) -- мистецтво читати і писати букви, від gramma -- буква) -- 1) будова мови, тобто система способів словотворення, морфологічних категорій і форм, синтаксичних категорій і конструкцій; 2) розділ мовознавства, що вивчає граматичну будову мови.

Граматична категорія -- система протиставлених один одному рядів граматичних форм з однорідними значеннями.

Граматичне значення -- узагальнене, абстрактне мовне значення, властиве багатьом словам, словоформам, синтаксичним конструкціям і яке має у мові своє регулярне (стандартне) вираження.

Грамема -- 1) компонент граматичної категорії, видове поняття щодо граматичної категорії як родового поняття; 2) елементарна одиниця граматичного значення.

Датський структуралізм --див. Глосематика.

Дедуктивні універсалії -- універсалії, які встановлюються шляхом припущення і які є обов'язковими для всіх мов.

Дедукція (лат. deductio, від deduco) -- спосіб дослідження, який полягає в переході від загального до окремого; одна з форм умовиводу, за якої на основі загального правила з одних положень, як істинних, виводиться нове істинне положення.

Делімітатйвна функція фонем (лат. delimitatio -- віддалення, відокремлення) -- розмежувальна функція; функція, що вказує на межі слів.

Денотат (лат. denotatns -- позначений) -- предмет чи явище навколишньої дійсності, з яким співвідноситься певна мовна одиниця; те, що можна назвати певним іменем.

Дериватолбгія (від деривація і -логія) -- див. Словотвір 2.

Деривацґйне значення --див. СловотвГрне значення.

Деривація (лат. dehvatio -- відведення води з ріки) -- див. Словотвір 1.

Дескриптивзм (англ. descriptive -- описовий) --лінгвістична течія структуралізму, для якої характерний формальний підхід до вивчення мовних фактів на основі їх дистрибуції (сполучуваності одиниць, їх місця у мовленні стосовно інших одиниць тощо). Синонім: американський структуралізм.

Детермінація (лат. determinatio -- визначення)--однобічна залежність, за якої один із двох членів синтагматично визначає інший, а не навпаки.

Диглосія (грец. of/ -- двічі і glossa -- мова) -- мовна ситуація, за якої в одному суспільстві існує дві мови або дві форми однією мови, що виконують відмінні функції.

Диз'юнкція фонологічна (лат. disjunctio, від disjungo -- роз'єдную, розрізняю) -- протиставлення фонем за декількома диференційними ознаками.

Диктум (лат. dictum --сказане) -- фактичний зміст речення (висловлення).

Дисиміляція (лат. dissimilatio -- розподібнення) -- розподібнення артикуляції двох однакових або подібних звуків у межах слова, втрата ними спільних фонетичних ознак.

Дискурс (франц. d/scours -- мовлення) -- текст у сукупності прагматичних, соціокультурних, психологічних та інших чинників; мовлення, «занурене в життя».

Дистинктивна функція фонем (лат. distinquere -- розпізнавати, розрізняти) -- функція, яка полягає у фонетичному розпізнаванні і семасіологічному ототожненні/розрізненні слів і морфем.

Дистрибутивний аналіз -- одна з основних методик визначення і класифікації одиниць мови в дескриптивній лінгвістиці, яка базується виключно на розподілі одиниць відносно одна одної у потоці мовлення, вивченні оточення (дистрибуції) аналізованої одиниці.

Дистрибутивний синтаксис-- синтаксис, предметом якого є валентність, реляційні й дистрибутивні властивості слова. Синонім: структурний синтаксис.

Дистрибуція (англ. distribution -- розподіл, розповсюдження, від лат. distributio -- поділ, розподіл) -- узагальнена сукупність усіх оточень, у яких трапляється одиниця мови -- фонема, морфема, слово і т. д., на відміну від оточень, у яких вона траплятися не може.

Диференційна сема -- сема, за якою розрізняються слова певного лексико-семантичного поля.

Диференційні ознаки фонем -- розрізнювальні ознаки; ознаки, за якими протиставляються фонеми.

Діалексія (грец. dia -- префікс, що означає наскрізний рух, проникнення, розділення, \ lexis -- слово) -- лексемні розходження удвох зі-ставлюваних мовах.

Діалект (грец. dialektos -- говір, наріччя) -- різновид певної мови, який є засобом спілкування людей, тісно пов'язаних територіально, соціально або професійно (територіальний діалект, соціальний діалект).

Діалектизми -- фонетичні, морфологічні, синтаксичні й лексичні особливості, властиві окремим діалектам (і відсутні в літературній мові).

Діалектологічний атлас -- систематизоване зібрання карт, які показують поширення діалектних особливостей певної мови на всій території її побутування.

Діалектологія (грец. dialektos -- говір, наріччя і logos -- слово, вчення) -- розділ мовознавства, що вивчає територіальні (місцеві) говори певної мови.

Діаморфія (грец. dia -- префікс, що означає наскрізний рух, проникнення, розділення, і morphe -- вид, форма) --- розходження на морфологічному рівні в зіставлюваних мовах.

Діасемія (грец. dia -- префікс, що означає наскрізний рух, проникнення, розділення, isema --знак) -- семантичні розходження у зіставлюваних мовах.

Діафонія (грец. dia -- префікс, що означає наскрізний рух, проникнення, розділення, і phone -- звук) -- розходження на фонологічному рівні в зіставлюваних мовах.

Діахронічне мовознавство -- мовознавство, яке розглядає мову в її історичному розвитку. Синонім: історичне мовознавство.

Діахронічний словотвір -- словотвір, який вивчає шляхи виникнення похідних слів у різні періоди розвитку мови та їх етимологічну словотвірну будову, а також історичні зміни словотвірної структури слів.

Діахронічні універсали -- спільні властивості в розвитку всіх або більшості мов.

Діахронія (грец. dia -- через і chronos -- час, тобто різночасність) -- 1) історичний розвиток мови; 2) дослідження мови в часі, в її історичному розвитку.

Діереза (грец. diairesis -- поділ, розділяння) -- викидання звука чи складу в слові для зручності вимови.

Додаткова дистрибуція -- див. Доповняльна дистрибуція.

Доповняльна дистрибуція --дистрибуція, за якої мовні одиниці не трапляються в однакових оточеннях. Синонім: додаткова дистрибуція.

Евфемізми (грец. euphemismos, від ёи -- добре і phemi -- говорю) -- емоційно нейтральні слова або вирази, вживані замість синонімічних слів або виразів, які здаються мовцеві непристойними, грубими чи нетактовними.

Еквіполентні опозиції фонем (лат. aequipolens -- рівносильний, рівноцінний) -- опозиції, в яких обидва члени логічно рівноправні, тобто не характеризуються ні різним ступенем якоїсь однієї ознаки, ні наявністю в одному з членів опозиції ознаки, якої не має інший член опозиції.

Екзотизми (грец. exotikos -- чужий) -- слова, запозичені з маловідомої мови і вживані для надання мовленню особливого (місцевого) колориту.

Експансіонізм (франц. expansionni'sme, від лат. expansio -- розширення, поширення) -- використання здобутків інших наук для пояснення мовних явищ; вихід лінгвістики (когнітивної) в інші науки.

Експланаторність (англ. to explain -- пояснювати) -- принцип по-яснення мовних явищ.

Експонент (лат. exponens -- той, що виставляє напоказ) -- план вираження мовного знака, позначувальне.

Екстралінгвальні причини мовних змін (лат. extra -- поза, зовні, крім і lingua -- мова) -- див. Зовнішні причини мовних змін.

Елементарні універсалі -- універсалі)', які стверджують наявність або відсутність чогось у всіх мовах. Синонім: прості універсали.

Емїчний рівень -- мовний рівень на відміну від мовленнєвого.

Емотивна функція мови -- функція вираження почуттів і емоцій.

Енантіосемія (грец. enantios -- протилежний і sema -- знак) -- наявність у слові протилежних (антонімічних) значень; внутрішньослівна антонімія.

Ентропія (грец. en -- в і trope -- поворот, зміна, перетворення) -- міра невизначеності ситуації (обсягу недостатньої інформації), яка залежить від кількості знаків у коді й імовірності їх появи в тексті.

Епентеза (грец. epenthesis -- вставка) -- поява у словах неетимологічного звука між двома іншими для полегшення переходу між артикуляціями різних звуків.

Епідигматика -- один із трьох аспектів системного вивчення лексики, який визначається асоціативно-дериваційними зв'язками між словами за формою і за змістом.

Ергативні мови (грец. ergate~s -- діюча особа) -- мови, в яких речення з перехідними і неперехідними дієсловами мають різну структуру: суб'єкт при неперехідному дієслові оформляється як об'єкт при перехідному, а суб'єкт при перехідному дієслові стоїть в особливому (ергативному) відмінку.

Естетична функція мови -- функція вираження і виховання прекрасного. Синонім: поетична функція.

Етимологія (грец. etimon -- істина і lo'gos -- слово, вчення) -- 1) походження слів; 2) розділ мовознавства, який вивчає походження слів.

Етнолінгвістика (грец. ethnos-- народ і лінгвістика)-- напрям у мовознавстві, який вивчає мову в її зв'язках з культурою, взаємодію мовних, етнокультурних і етнопсихологічних чинників у функціонуванні та розвитку мови.

Закон економії сил --див. Закон мовної економії.

Закон мовної економії -- прагнення мовця зекономити зусилля при користуванні мовленням як одна з причин мовних змін. Синоніми: закон економії сил, теорія мінімального зусилля.

Закон Цапфа -- лінгвостатистичний закон, згідно з яким відношення рангу слова в частотному словнику до частотності слова в мові становить постійну величину (константу): rf =с, де г-- ранг слова в частотному словнику, f-- частота слова, с -- постійна величина.

Зворотна деривація -- див. Зворотне словотворення.

Зворотне словотворення -- різновид морфологічного способу словотворення, наслідком якого є лексична одиниця, що за структурою простіша від твірного слова. Синоніми: зворотна деривація, редеривація.

Звукові закони -- див. Фонетичні закони.

Звукосимволізм -- закономірний, не довільний, фонетично мотивований зв'язок між звучанням і значенням слова. Синоніми: звуковий символізм, фонетичний символізм, символіка звука.

Зіставне мовознавство -- мовознавча дисципліна, яка вивчає дві чи більше мов з метою виявлення їх подібностей і відмінностей на всіх рівнях мовної структури. Синоніми: контрастна лінгвістика, конфронтативна лінгвістика.

Зіставний метод -- сукупність прийомів дослідження й опису мови через її системне порівняння з іншою мовою з метою виявлення її специфіки. Синоніми: контрастивний метод, типологічний метод.

Знак -- матеріальний, чуттєво сприйманий предмет, який є представником іншого предмета і використовується для отримання, зберігання і передачі інформації.

Знак-індекс (лат. index, від indico -- вказую) -- знак, пов'язаний з позначуваним предметом, як дія зі своєю причиною. Синоніми: знак-прикмёта, знак-симптом.

Знак-копія -- відтворення, репродукція, подібна на позначуваний предмет.

Знак-прикмета --див. Знак-індекс.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5