Короткий словник з мовознавства

Знак-симптом (грец. symptoma -- збіг обставин, ознака) --див. Знак-Гндекс.

Знаковий рівень мови -- рівень мови, на якому її одиниці виступають як знаки (словосполучення, слова і морфеми).

Зовнішнє мовлення -- мовлення у власному сенсі (втілене у звуки, таке, що має звукове вираження).

Зовнішні причини мовних змін -- причини, які знаходяться поза мовою; суспільно-політичні, економічні, історичні, географічні та інші чинники, пов'язані з розвитком і функціонуванням мов. Синонім: екстралінгвальні причини.

Зовнішня лінгвістика -- галузь мовознавства, яка вивчає сукупність етнічних, суспільно-історичних, соціальних, географічних та інших чинників як нерозривно пов'язаних з розвитком і функціонуванням мови.

Ідеалізована когнітивна модель -- усі уявлення про предмет (об'єкт) зразу, в цілому; нерозчленований образ, який зумовлює певну поведінку (рольову структуру) мовного знака.

Ідеографічні словники -- словники, що подають лексичний склад мови за семантичними розрядами (поняттєвими рубриками). Синоніми: ідеологічні словники, тематичні словники, тезауруси.

Ідеологічні словники -- див. Ідеографічні словники.

Ієрархічні відношення у мові -- відношення структурно простіших одиниць до складніших: фонеми до морфеми, морфеми до лексеми, лексеми до речення.

Ієрогліф (грец. hierds -- священний і glyphe -- різьблене зображення) -- графічний знак, у зображенні якого зберігається деяка символічна подібність із зображуваним предметом.

Ізафет (араб, аль-ідафату -- додаток, доповнення, приєднання) -- атрибутивне словосполучення в тюркських мовах, що складається з двох іменників, перший з яких є означенням, але показник зв'язку знаходиться в другому (головному, стрижневому) слові.

Ізоглоса (грец. Fsos -- рівний, однаковий іg/ossa -- мова) --лінія, якою на лінгвістичних картах позначають межі поширення певного мовного явища.

Ізольовані опозиції фонем -- опозиції, які властиві тільки даній парі фонем, тобто більше ніде не повторюються.

Ізолюючі мови -- мови, які не мають афіксів і граматичні значення виражають способом прилягання одних слів до інших або за допомогою службових слів. Синонім: кореневі мови.

Іллокуція (лат. іі-- префікс, який має посилювальне значення, вказує на рух всередину чогось, і англ. locution -- мовний зворот) -- відношення мовлення до мети, мотивів і умов здійснення комунікації.

Імплікаційні універсали (лат. implicatio, від implico -- тісно зв'язую) -- універсалі!', які стверджують певну залежність між різними мовними явищами. Синонім: складнґ універсалі.

f індекс деривації -- відношення числа словотвірних морфем до числа слів.

Індекс синтетичності -- відношення числа морфем до числа слів.

Індоєвропейські мови -- родина споріднених мов, до якої входять індійська, іранська, слов'янська, балтійська, германська, романська, кельтська, грецька, албанська, вірменська групи мов.

Індуктивні універсалі -- універсалі!, які встановлюються емпірично і є в усіх відомих мовах.

Індукція (лат. inductio-- наведення, збудження)-- прийом дослідження, за якого на підставі вивчення окремих явищ робиться загальний висновок про весь клас цих явищ, узагальнення результатів окремих конкретних досліджень.

Інженерна лінгвістика -- див. Обчислювальна лінгвїстика.

Інкорпорація (пізньолат. incorporatio -- введення до свого складу, від лат. in -- в і corpus -- тіло) -- спосіб синтаксичного зв'язку компонентів словосполучення або всіх членів речення, за якого компоненти поєднуються в єдине ціле без формальних показників у кожному з них.

Інкорпоруючі мови --див. Полісинтетичні мови.

Інтегральна сема (лат. integralis -- нероздільно пов'язаний з цілістю) -- сема, спільна для двох чи більше лексичних значень.

Інтегральні ознаки фонем (лат. integralis -- нероздільно пов'язаний з цілістю) -- ознаки, які не утворюють опозицій даної фонеми з іншими, тобто не служать для розрізнення значень слів чи морфем. Синонім: недиференцїйні ознаки фонем.

Інтерлінгвістика (лат. inter-- між і лінгвістика) -- розділ мовознавства, який вивчає міжнародні мови як засіб міжмовного спілкування.

Інтерференція (лат. inter-- між, взаємно і ferio -- торкаюся, ударяю)-- взаємодія мовних систем за двомовності, яка виражається у відхиленнях від норми і системи другої мови під впливом рідної.

Інтонація (лат. intonare -- голосно вимовляти) -- ритміко-мелодій-ний малюнок мовлення, який служить у реченні засобом вираження синтаксичних значень і емоційно-експресивного забарвлення.

Інформатика --див. Теорія інформації.

Історико-культурна функція мови --див. Кумулятивна функція мови.

Історичне мовознавство -- див. Діахронічне мовознавство. Ймовірнісна сема -- див. Потенційна сема.

Катетеризація (англ. categorization, від грец. kategoria -- ознака) -- підведення явища, об'єкта, процесу тощо під певну рубрику досвіду (категорію) і визнання його членом цієї категорії, а також процес утворення і виділення самих категорій, членування зовнішнього і внутрішнього світу людини відповідно до сутнісних характеристик його буття й існування, упорядковане представлення різноманітних явищ через зведення їх до меншого числа розрядів або об'єднань.

Категорія (грец. kategoria -- ознака) -- 1) одна з пізнавальних форм мислення людини, яка дозволяє узагальнити її досвід і здійснювати його класифікацію; 2) у когнітивній лінгвістиці -- когнітивна структура, концептуальний клас, що складається з елементів -- членів категорії, об'єднаних «родинною подібністю».

Категорія стану -- незмінні слова, які означають стан і вживаються у функції співвідносного з присудком головного члена односкладного речення. Синонім: предикатйви.

Квазісинонімія (лат. quasi -- ніби, майже, немовби і синонімія) -- див. Гіпонімія.

Квантитативна типологія мов (лат. quantitas -- кількість) -- типологія, в основу якої покладено статистичні індекси, які відображають ступінь наявності в різних мовах тієї чи іншої якісної ознаки.

Керування --тип синтаксичного зв'язку, коли одні граматичні значення стрижневого слова викликають у залежному слові інші, але конкретно визначені граматичні значення, тобто форма залежного слова повністю зумовлюється стрижневим словом.

Кібернетична лінгвістика --лінгвістика, яка розглядає мову як одну з керуючих і керованих систем; мова інтерпретується як система правил творення, перетворення і комбінування її одиниць.

Кількісні методи в мовознавстві -- використання підрахунків і вимірювань при вивченні мови і мовлення.

Класёма -- найбільш узагальнена за змістом сема, що відповідає значенню частини мови (предметність, ознака, дія тощо).

Класифікаційні категорії -- граматичні категорії, які характеризують ціле слово, є його постійною ознакою і служать рубриками класифікації слів (напр., категорія роду іменника, категорія виду дієслова тощо).

Когезія (лат. cohaesus-- зв'язаний, зчеплений)-- засоби зв'язності в тексті (повтори, дейктичні й анафоричні слова, сполучники, порядок слів тощо).

Когнітивна лінгвістика (англ. cognition -- знання, пізнання; пізнавальна здатність) -- мовознавчий напрям, в якому функціонування мови розглядається як різновид когнітивної (пізнавальної) діяльності, а когнітивні механізми та структури людської свідомості досліджуються через мовні явища.

Когнітивна модель -- 1) концепція мови як різновиду когнітивно-го процесу; 2) модель розуміння тексту як результату природної обробки мовних даних; 3) характеристика процесу катетеризації у мові (про-позиційні, схематичні, метафоричні й метонімічні моделі).

Когнітивна семантика -- теорія значення, яка стверджує, що значення мовної одиниці не може бути зведеним до об'єктивної характеризації позначеної нею ситуації і тому необхідно враховувати й ракурс, що обирається концептуалізатором при розгляді ситуації і способу її вираження.

Когнітивна функція мови (лат. cognosce -- пізнавати) -- див. Гносеологічна функція мови.

Когнітологія (англ. cognition -- знання, пізнання; пізнавальна здатність і грец. logos -- слово, вчення) -- інтегральна наука про когнітивні (пізнавальні) процеси у свідомості людини, що забезпечують оперативне мислення та пізнання світу.

Код (франц. code) -- система символів для передавання, обробки й зберігання різної інформації; спосіб запису інформації.

Коментатив (лат. commentator -- пояснюю, тлумачу) -- див. Пере-повіднйй спосіб.

Компаративний метод (лат. comparativus -- порівняльний) --див. Порівняльно-історичний метод.

Компонентозначення --див. Сёма.

Компонентний аналіз (лат. componens -- той, що складає) -- методика дослідження плану змісту значеннєвих одиниць мови з метою розщеплення значення на мінімальні семантичні складники (компоненти).

Комп'ютерна лінгвістика -- див. Обчислювальна лінгвістика.

Комунікативна лінгвістика -- напрям сучасного мовознавства, що вивчає мовне спілкування, яке складається зтаких компонентів, як мовець, адресат, повідомлення, контекст, специфіка контакту та код (засоби) повідомлення.

Комунікативна функція мови (лат. communicatio -- повідомлення, зв'язок) -- функція спілкування між людьми, народами.

Комунікативний синтаксис -- синтаксис, об'єктом якого є актуальне членування речення, комунікативна парадигма речень, типологія висловлень тощо.

Комунікативність речення -- одна з основних ознак речення, яка полягає у співвіднесеності його семантики з логічним судженням і здатності входити до будь-яких форм спілкування, вписуватися в конситуацію мовлення.

Комутація (лат. commutatio -- зміна) -- співвідношення між двома знаками мови, за якого одиниці плану вираження цих знаків перебувають у такій самій відповідності, як і одиниці плану змісту цих знаків.

Конативна функція мови (лат. con-natus -- народитися (виникнути) разом, одночасно; бути вродженим) -- функція засвоєння.

Конвергенція (лат. convergo -- сходжусь, наближаюсь) -- 1) збіг двох чи більше звуків мови в один звук; 2) зближення і збіг двох мов унаслідок контактування.

Конверсией -- слова, які передають двобічні суб'єктно-об'єктні відношення в лексико-семантичній системі.

Конверсія (лат. conversio -- обертання, перетворення) -- 1) у семантиці--зображення однієї ситуації поперемінно з двох протилежних сторін (Роман купує у Степана книжку -- Степан продає Романові книжку); 2) у словотворенні -- спосіб словотворення без використання спеціальних словотвірних афіксів, перехід слів із одної частини мови в іншу.

Конкретне мовознавство -- мовознавство, яке вивчає окремі (конкретні) мови (україністика, русистика тощо).

Конотація (лат. со (п) -- префікс, що означає об'єднання, сумісність, і notatio -- позначення) -- додаткові семантичні і прагматичні особливості («співзначення») лексичного значення та значень інших мовних рівнів, які нашаровуються на їхній предметно-поняттєвий аспект.

Конститутивна функція фонем (лат. constitutus -- визначений) -- функція, пов'язана з творенням одиниць вищого рівня -- морфем і слів.

Конструктивне мовознавство {лат. constructs -- побудова, складання) -- мовознавство, яке вивчає мову, її структуру на відміну від функціонального мовознавства, яке вивчає мовлення.

Конструктивний синтаксис (лат. constructio -- побудова, складання) -- синтаксис мови (не мовлення); вивчає речення як структурні схеми.

Конструкційна граматика -- граматика, яка при інтерпретації форми та змісту висловлень і фраз враховує не тільки форму і зміст їхніх складників, а й значення самих конструкцій, які накладають певні обмеження на складники.

Контекст (лат. contextus -- поєднання, зв'язок) -- мовне оточення або ситуація, в яких уживається лінгвальна одиниця.

Контенсивна типологія мов (англ. content -- зміст) -- типологія, зорієнтована на зміст, семантику (на семантичні категорії мови і способи їх вираження).

Контрастивна лінгвістика --див. Зіставне мовознавство.

Контрастивний метод --див. Зіставнйй метод.

Контрастна дистрибуція (франц. contraste -- протилежність) -- дистрибуція, коли мовні одиниці перебувають у тих самих оточеннях, але мають різне значення (дім -- дим --дум --дам).

Конфронтатйвна лінгвістика --див. Зіставне мовознавство.

Концепт (лат. conceptus --думка, поняття) -- у когнітивній лінгвістиці -- одиниця ментальних або психічних ресурсів свідомості і тієї інформаційної структури, яка відображає знання й досвід людини; оперативна змістова одиниця пам'яті, ментального лексикону, концептуальної системи і мови мозку (lingua menta//s), усієї картини світу, відображеної в мозку людини; відомості проте, що індивід знає, припускає, думає, уявляє про об'єкти світу.

Концептуалізація (англ. conceptualization, від лат. conceptus -- думка, поняття) -- поняттєва класифікація; процес пізнавальної діяльності людини, який полягає в осмисленні інформації, що надходить до неї, і призводить до утворення концептів, концептуальних структур і всієї концептуальної системи в мозку людини; процес структурації знань і виникнення різних структур представлення знань із деяких мінімальних концептуальних одиниць.

Концептуальна система -- сукупність усіх концептів, наявних у розумі людини, їх упорядковане об'єднання.

Концептуальний аналіз -- у когнітивній лінгвістиці -- методика дослідження концептів на основі сполучуваності відповідних лексем, а також більш широких контекстів їх вживання.

Копенгагенський структуралізм --див. Глосематика.

Корелятивні опозиції фонем (лат. со -- префікс, що означає об'єднання, спільність, сумісність, і relatio -- відношення) -- опозиції, члени яких розрізняються тільки однією ознакою, а за всіма іншими -- збігаються.

Кореляція (лат. correlatio -- співвідношення) -- 1) ряд фонематичних опозицій за однією диференційною ознакою; 2) взаємна зумовленість, семіологічна залежність двох чи більше одиниць мови.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5