Податкова система України
Додаткові функції податку утворюють підсистему, що охоп-лює такі види функцій:
1. Розподільна функція становить своєрідне відображення фіскальної: наповнити скарбницю, щоб потім розподілити от-римані кошти. Але на стадії розподілу ця функція дуже тісно переплітається з регулюючою, і в одній дії можуть виявлятися обидві функції. Наприклад, непрямі податки, регулюючи спо-живання, створюють основи для перерозподілу коштів одних платників на користь інших (акцизи на делікатесні види про-дуктів тощо). Це дозволяє говорити про наявність первинного й вторинного розподілу (перерозподілу) за допомогою податків.
2. Стимулююча (дестимулююча) функція створює орієн-тири для розвитку чи згортання виробництва, діяльності. Як і регулюючу, її може бути пов'язано із застосуванням механіз-му пільг, зміною об'єкта оподаткування, зменшенням оподат-ковуваної бази. Іноді цю функцію розглядають як підвид ре-гулюючої.
3. Накопичувальна функція являє собою своєрідне узагаль-нення всіх попередніх функцій і основну -- з погляду реалі-зації цілей держави в податковій системі. Найбільш узагальню-ючою функцією податків, з якою пов'язано їхнє виникнення й розвиток, є фіскальна. Але це тільки на перший погляд. Вона має тимчасовий характер, виступає етапною, реалізуючою на-сичення бюджету на певний період. Остаточна мета податків -- не тільки сформувати бюджет, але й сформувати мету, інтереси в розподілі цих коштів і інших коштів платників, тобто створи-ти умови для нагромадження як юридичними, так і фізичними особами. В цьому випадку йдеться про активне нагромаджен-ня, що виразилося б у збільшенні потужностей, розвитку ви-робництва тощо. Здійснити це можна шляхом диференціації чи зниження майнових податків, надання пільг при цільовому ви-користанні коштів. Цю функцію дуже тісно пов'язано зі стиму-люючою, але вона глобальніша й узагальнююча. Крім того, якщо стимулюючу функцію пов'язано з процесом, діяльністю плат-ників, то накопичувальну орієнтовано на остаточний резуль-тат. Вона визначає мету діяльності й має більш статичний ха-рактер.
Законодавства багатьох держав не розмежовують податки, збори, мито, а податкову систему визначають як сукупність податків і зборів.
Природно, в податку, мита, збору наявна низка загальних рис Див.: Финансовое право: Учебник / Отв. ред. Н. И. Химичева. -- М: БЕК, 1996. - С. 230.
. До них належать:
1) обов'язковість сплати податків і зборів у відповідні бюд-жети й фонди;
2) чітке надходження в бюджети та фонди, за якими їх за-кріплено;
3) вилучення їх на основі законодавчо закріпленої форми й порядку надходження;
4) примусовий характер вилучення;
5) здійснення контролю єдиними податковими органами;
6) без еквівалентний характер платежів.
Однак, незважаючи на схожість цих механізмів, вони мають чіткі розбіжності.
Мито і збір відрізняються від податків:
а) за значенням. Податкові платежі забезпечують до 80% надходжень у дохідну частину бюджету; інші види відрахувань, відповідно, менше;
б) за метою. Мета податків -- задоволення потреб держа-ви; мета мита, зборів -- задоволення певних потреб чи витрат установ;
в) за обставинами. Податки становлять безумовні платежі; мито, збір виплачують у зв'язку з послугою, яку надано плат-никові державною установою, що реалізує державно-владні повноваження;
г) за характером обов'язку. Сплату податку пов'язано з чітко вираженим обов'язком платника; миту, збору притаманна пев-на добровільність його дій, і їх не регулюють іноді відносинами імперативного характеру;
д) за періодичністю. Збори, платежі, мито часто мають ра-зовий характер і їхню сплату здійснюють без визначеної систе-ми; податки характеризуються певною періодичністю;
Відмінності за періодичністю включають два підходи:
-- періодичність сплати (збори, мито -- одноразова сплата, податки -- певна періодична сплата);
-- періодичність дій (збори, мито безпосередньо залежать від кількості дій, що породжують зобов'язання зі сплати, подат-ки -- чітко не пов'язано з періодичністю дій, наприклад, пері-одичність сплати податку з власників транспортних засобів не пов'язано з характером використання транспортного засобу);
є) відносини відплатності притаманні миту, зборам (на відміну від податків).
Таким чином, на відміну від загальних податкових платежів, збори й мито мають індивідуальний характер і їм завжди влас-тива спеціальна мета й спеціальні інтереси Див.: Основы налогового права / Под ред. С. Г. Пепеляева. -- М., 1995. - С. 27-30.
.
Раніше основним критерієм розмежування мита й збору було надходження коштів: якщо до бюджету -- мито, якщо на ко-ристь організації -- збір. У сучасних умовах акценти трохи змістилися:
-- збір -- платіж за володіння особливим правом;
-- мито -- плата за здійснення на користь платників юри-дично значущих дій.
Усю сукупність обов'язкових платежів податкового ха-рактеру може бути класифіковано за декількома підстава-ми. Виділимо найважливіші:
1. Залежно від компетенції органу, що вводить дію подат-кового платежу на відповідній території:
а) загальнодержавні -- податки й збори, які встановлює Верховна Рада України, вводять у дію виключно закони, діють на всій території держави;
б) місцеві -- податки й збори, перелік яких установлює Верховна Рада України, вводять у дію нормативні правові акти представницьких органів місцевого самоврядування, діють на території відповідних територіальних утворень.
Принцип компетенції органу, що встановлює податок, ле-жить в основі класифікації податків і зборів. Статті 13 -- 14 Закону України «Про систему оподаткування» закріплюють загальнодержавні й місцеві їхні різновиди. Потрібно врахову-вати, що кожну з цих статей конкретизовано в декількох зако-нах і підзаконних актах, які стосуються окремих податкових відрахувань (детальніше на їхній характеристиці зупинимося у відповідних розділах). Щодо зазначених статей є слушним одне зауваження. Вони включають закритий перелік податків і зборів. Мабуть, доцільно виділити в цьому переліку кілька підпунктів, розбивши його на дві частини. Перша повинна охоплювати тільки податки, в другу увійдуть різновиди зборів. Іншими словами, така класифікація дозволить розділити різні за характером, методами обчислення й способами сплати платежі до бюджету і відрахування, що мають порівняно недавню історію, цільовий характер, принципово відмінний від нецільових, традиційних, що мають багатовікову практику податків.
2. Залежно від каналу надходження. Відповідно до бюджет-ної системи України податкові платежі надходять у бюджети різних рівнів, на основі чого можна розділити їх на закріплені й регулюючі.
Специфіку розподілу податків на закріплені й регулюючі визначено змістом бюджетної системи України. Відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України вона становить сукупність Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Закріплені податки безпосередньо й цілком надходять у кон-кретний бюджет чи позабюджетний фонд. Серед закріплених податків виділяють податки, що надходять у Державний бюд-жет, у місцевий бюджет. Регулюючі (різнорівневі) податки над-ходять одночасно до бюджетів різних рівнів у пропорціях, що відповідають бюджетному законодавству. Суми відрахувань за такими податками зараховують безпосередньо в Державний бюджет і бюджети інших рівнів, визначають під час затвер-дження кожного бюджету.
Можна дещо деталізувати цю групу податків, диференцію-вавши їх на групи:
а) державні -- податки, що цілком надходять до Держав-ного бюджету;
б) місцеві -- податки, що цілком надходять до місцевого бюджету;
в) пропорційні -- податки, які розподіляють між бюджета-ми в певній пропорції.
3. Залежно від платника:
А. Податки з юридичних осіб (податок на прибуток і т.д.).
Б. Податки з фізичних осіб (податок на доходи фізичних осіб тощо).
В. Змішані -- податки, що допускають як платника і юри-дичних, і фізичних осіб (податок з власників транспортних засобів, земельні податки і т.д.). До того ж змішані податки можна розділити на:
а) податки, які визначають наявністю певних матеріальних благ (транспортні засоби, ділянка землі);
б) податки, які визначають діяльністю платників (податок на додану вартість, акцизний збір).
4. Залежно від форми оподаткування:
А. Прямі (прибутково-майнові) -- податки, які справляють у процесі придбання й акумуляції матеріальних благ, визнача-ють за розміром об'єкта оподаткування, включають у ціну то-вару й сплачують виробник або власник. Прямі податки, відпо-відно, підрозділяють на:
а) особисті -- податки, які сплачує платник податків за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку), вра-ховують платоспроможність платника;
б) реальні (англ. геаі -- майно) -- податки, які сплачують із майна, в основі яких лежить не реальний, а передбачуваний середній дохід Див.: Основьі налогового права / Под ред. С. Г. Пепеляева. -- М., 1995. - С. 34-35.
.
Б. Непрямі (на споживання) -- податки, які справляють у процесі витрати матеріальних благ, визначають за розміром споживання, включають у вигляді надбавки до ціни реалізації товару й сплачує споживач. При непрямому оподаткуванні формальним платником є продавець товару (робіт, послуг), який виступає посередником між державою та споживачем товару (робіт, послуг). Останній же являє собою платника реального. Саме критерії! збігу юридичного й фактичного платника є од-ним із основних під час розмежування податків на прямі та непрямі. При прямому оподаткуванні -- юридичний і фактич-ний платники збігаються, при непрямому -- ні.
Ще одну важливу обставину слід враховувати під час розме-жування прямих і непрямих податків -- їхню участь в утво-ренні ціни. Якщо прямі податки закладають у ціну на стадії виробництва (у виробника), то непрямі -- тільки на стадії реа-лізації і як надбавку до ціни виробництва товару Див.: Финансовое право: Учебник / Отв. ред. Н. И. Химичева. -- М.: БЕК, 1996. - С. 232; Финансовое право: Учебник / Под ред. О. Н. Горбуновой. - М.: Юристь, 1996. - С. 185.
. 5. Залежно від способу справляння:
А. Часткові (кількісні) -- встановлюють розмір податку для кожного платника окремо, враховують майновий стан платника та його можливості сплати. Загальну величину податку форму-ють як суму платежів окремих платників.
Б. Розкладкові (репатріаційні) -- податки, що нарахову-ють на цілу корпорацію платників, які самостійно здійснюють між собою остаточний розподіл податкового тягаря. Історично, це перша форма справляння податків, що пройшла кілька етапів: перший -- встановлення загальної суми потреби держави в до-ходах; другий -- розподіл цієї суми між територіальними одини-цями; третій -- розподіл її між платниками. В Росії у 1885 році було встановлено додатковий розкладковий збір, який справля-ли з промислових і торгових підприємств. Загальну його суму законодавчо визначали за губерніями, в губерніях -- за повіта-ми, де вже згідно з прибутковістю розподіляли між торговими й промисловими підприємствами.
6. Залежно від характеру використання:
А. Загального призначення -- податки, які використовують на загальні цілі, без конкретизації заходів чи витрат, на які їх витрачають (фактично це й є дійсно податки).
Б. Цільові податки -- податки, які зараховують у позабюд-жетні цільові фонди та які призначено для цільового викорис-тання. Фактично, однією з основних ознак податків є нецільо-вий характер, однак, подібні платежі мають низку позитивних моментів: психологічний; ув'язування витрат і доходів від виз-начених видів діяльності; певної незалежності конкретного дер-жавного органу Див.: Финансовое право: Учебник / Отв. ред. Н. И. Химичева. -- М.: БЕК, 1996. - С. 231.
.
7. Залежно від періодичності справляння:
А. Разові -- податки, які справляють один раз протягом визначеного часу (найчастіше -- податкового періоду) при здійсненні певних дій (податок із власників транспортних за-собів; податок із майна, що переходить у порядку спадкування чи дарування). Переважно цей різновид податків має характер зборів.
Б. Систематичні (регулярні) -- податки, які справляють регулярно, через певні проміжки часу й протягом усього пе-ріоду володіння чи діяльності платника (щомісячно, поквар-тально) .
Правовий механізм податку та його елементи
Правове регулювання обов'язкових податкових платежів визначають як особливостями компетенції органів державної влади й управління щодо їхнього встановлення, зміни й скасу-вання, так і чітким закріпленням усіх елементів, що прита-манні податку як цільному механізму. Законодавчі акти щодо окремих податків і зборів різняться відносно стабільною, тра-диційною структурою. її складовими частинами виступають елементи правового механізму податку чи збору.
Система елементів правового механізму податку складаєть-ся з обов'язкових і факультативних елементів. Обов'язкові еле-менти включають дві групи:
1. Основні елементи визначають фундаментальні, сутнісні характеристики податку, що формують основне уявлення про зміст податкового механізму. Відсутність будь-якого з основ-них елементів правового механізму податку не дозволяє одно-значно визначити тип цього платежу й робить податковий ме-ханізм невизначеним.
До основних елементів правового механізму податку й збору належать:
а) платник податку чи збору;
б) об'єкт оподаткування;
в) ставка податку чи збору.
2. Додаткові елементи правового механізму податку дета-лізують специфіку конкретного платежу, створюють заверше-ну й повну систему податкового механізму. Слід враховувати, що додаткові елементи так само обов'язкові, як і основні, й не мають факультативного характеру. Цільний правовий механізм податку можливий тільки як сукупність основних і додаткових елементів, і відсутність хоча б одного з додаткових елементів не дозволить законодавчо закріпити окремий податок чи збір (наприклад, неможливо уявити податок, що незрозуміло куди надходить: у який вид бюджету, в бюджет чи цільовий фонд?). Сукупність додаткових елементів правового механізму податку досить різноманітна (залежно від ступеня деталізації податко-вого механізму). Однак ця сукупність складається з двох підгруп:
-- додаткові елементи правового механізму податку, що де-талізують основні чи пов'язані з ними (предмет, база, одиниця оподаткування -- категорії, що безпосередньо залежать від об'єк-та оподаткування);
-- додаткові елементи правового механізму податку, що ма-ють самостійне значення (податкові пільги, методи, терміни й способи сплати податку; бюджет чи фонд, куди надходять по-даткові платежі).
Таким чином, до додаткових елементів правового механізму податку належать:
1) податкові пільги;
2) предмет, база, одиниця оподаткування;
3) джерело сплати податку;
4) методи, терміни й способи сплати податку;
5) особливості податкового режиму;
6) бюджет чи фонд надходження податку (збору);
7) особливості податкової звітності.
Хотілося б зазначити, що й основні, й додаткові елементи мають обов'язковий характер, без якого неможливе закріплен-ня відповідного податкового механізму. Додатковість елемента відзначає не його необов'язковість, а особливості регулювання (можливість делегування компетенції тощо). Хіба можна собі уявити податок, що нікуди не надходить, -- навряд чи. Тому ще раз хотілося б наголосити на обов'язковості додаткових еле-ментів правового механізму податку.
Інакше обстоїть справа з факультативними елементами. В окремих випадках специфіка податку вимагає виділення в його механізмі особливих елементів, притаманних виключно цьому податку. Наприклад, ведення спеціальних кадастрів за майно-вими податками; специфічних реєстрів; бандерольний спосіб сплати тощо. Подібні елементи й складають групу факульта-тивних, що можуть бути наявні в податковому механізмі, а мо-жуть і не використовуватися.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
|