Йосип Сліпий - голова Української підпільної церкви 
Батько водив мене не раз на гріб своїх батьків, а моїх дідів, на кладовищі в Струсові. Тямлю добре, що на гробі стояв, застрягши в землю задля віку, рівнораменний старовинний хрест, у формі звізди, який поставлено на гробах полягших стрільців", Там же, ст.2. - так згадує Йосип Сліпий найближчих своїх родичів. Мабуть ці відвідини могил родичів багато для нього значили, коли назавжди залишилися в пам'яті дитини. Як він сам пише "тямлю добре". Він добре знав про своє коріння, про історію свого народу, бо його родина була однією цеглинкою з того моноліту, який зветься "народ".Іншу важливу рису, яку проніс Блаженний Йосип Сліпий - велику віру в Бога, можна в більшій мірі віднести до матері, яка любов'ю й турботою дбала про дітей. Мама згадується не в самих ранніх споминах Йосипа: "Як перші спомини з дитячих літ, пригадую собі, що я любив вбиратися в одежу і обуву старших, щоб забезпечитись від дощу. Так само тямлю, як ходив я по лавці коло вікна в присутності матері". І.Хома. Спомини патріарха Йосифа про своє село Заздрість. (Рукопис). ст.4.Мама навчала своїх дітей, вводила в той прекрасний світ, який був навколо них. Майбутній Патріарх згадує про своє дитинство: "Я любив також ходити за матір'ю, як вона збирала на городі всі цвіти, щоб святити на Спаса разом з овочами. Коли я завважив, чому такий грубий снопик брати до свячення, чи не вистачило б кілька, то вона відповідала, що кожний цвіт проситься, щоби його посвятити. При цьому оповідала різні перекази, яких я собі вже не пригадую, як ті цвіти плакали, коли їх поминано, як клонили голову. Деякі з тих оповідань я пізніше читав у гімназійних читанках, а священне зілля, висушене уживали як кропила для свяченої води і як лік для недужої худоби". І.Хома. Патріарх Йосиф Сліпий. Молодість, покликання, студії. (Рукопис). ст.3. Віра цієї сільської жінки була також простою, вона не вдавалася у різні догматичні тонкощі і богословські спекуляції, але її віра була живою вірою і ця віра робила чудеса. Будучи в селі Заздрості, родинному селі Патріарха, мав нагоду почути розповідь про один випадок з дитинства Кир Йосипа. Він у дитинстві був дуже кволим, часто хворів. І для того, щоб дитина одужала, мати вирішила піти з сином на прощу до Зарваниці, до Чудотворної ікони Матері Божої, вірячи, що Марія прийме цю жертву і поверне здоров'я синові. Весь шлях до Зарваниці, а це близько 24 кілометри вона несла Йосипа на плечах, хоч поруч їхав віз і вона могла покласти дитину на нього. І дійсно Йосип одужав.Діти старалися наслідувати свою маму, яка власним життям вчила, як треба жити вірою: "Слухаючи не раз від матері оповідання про строге життя святих, я висипав зерна гречки чи іншого збіжжя, клякав на них з обнаженими колінами і говорив "Отче наш. " Там же, ст.5.Анастасія Дичковська була дочкою Романа, простого сільського чоловіка, але заможного господаря, до якого навіть "часто приїздив. граф із Струсова позичати гроші". Там же, ст.3. Цей заможній господар не жив лише для себе, а пам'ятав про те, що є хтось над ним, в нього він, як і всі ми, також в боргу. І тому зробив обіт, що побудує церкву. Блаженніший пригадує, як про те йому розповідала мама: "Дідо Роман став складати гроші на будову церкви в Заздрості. Гроші ті складав він у господарських скринях, позавивані в полотні, щоб не звертати на себе уваги. Одної ночі, оповідала мати, напало на дім кільканадцять, зв'язали діда, зав'язали йому рот, щоби не кричав, а дітей, між ними і матір, малу дівчину замкнули в сусідній кімнаті, а до діда Романа кричали - "кладешся до ряду, давай коляду", то значить: ти дідич - давай гроші на повстання". І.Хома. Спомини патріарха Йосифа про своє село Заздрість. (Рукопис). ст.3. Це були учасники польського повстання, які збирали гроші на повстання. Вони забрали значну, як на ті часи, суму. Але дід знову почав складати гроші і згодом все-таки побудував в Заздрості церкву, яка стоїть і до наших днів.Видно з цього, що мати Блаженнішого була вихована в побожній сім'ї і передавала це почуття своїм дітям. Ще сьогодні односельці Блаженнішого говорять, що родина Сліпих була твердої віри. А про обстановку в хаті Сліпих говорить така цитата Кир Йосипа: "З тих перших літ пригадую собі також, що я, бачачи, як батьки і брати молилися навколішках, клякав і я собі і прохав, щоби провели мені молитву батько або мати перед їдою, рано і перед спанням. Так само і в пости за їх прикладом бив я щодня поклони і постив строго". І.Хома. Спомини патріарха Йосифа про своє село Заздрість. (Рукопис), ст.5. З таких невеликих фрагментів складалася картина того життя, в якому зростав майбутній Патріарх. Іншого разу він згадує: "Перед Великодніми Святами зберігано строгий піст. Перед самими святами різали безроги, давали солонину, м'ясо, ковбаси і муку вбогим і незаможнім". І.Хома. Патріарх Йосиф Сліпий. Молодість, покликання, студії. (Рукопис). ст.9.З малих років Йосип був привчений бачити потребу свого ближнього, не замикатись на самому собі. Родина Сліпих навчала своїх дітей тому, що вони самі навчилися від своїх батьків. А скоріше це було не навчання, а спосіб життя - у постійній важкій хліборобській праці завжди пам'ятати про Бога, піднімаючи серця і очі до Творця. У свято Богоявлення батько привозив зі Струсова свячену воду і кропив нею всі кімнати, святив все обійстя, а Йосипу як самому молодшому випадало носити за батьком книги. "Йорданську воду зберігали вдома у пляшці цілий рік і мати нею кропила, коли в перший раз виганяли худобу на пасовисько, і коли перший раз виїжджали сіяти збіжжя на весні. Перший виїзд на сівбу мав дуже святочний характер, коли виїжджало саме менше чотири, а то й більше фір, з насінням у великих мішках, борони і плуги, запряжені кільканадцятьма кіньми. Всі знімали шапки, батько мовив молитву про Боже благословення на засіви, уся челядь побожно хрестилась, знявши капелюхи, а мати свяченою водою кропила сіячів, худобу, насіння та рільниче знаряддя. Це була справді патріархальна - єратична сцена, що наповнювала всіх повагою, надією і відданням на Бога". Там же, ст.9. Ось таким чином йшло життя у сім'ї Сліпих, так вони виховували своїх дітей. Коли врахувати, що по плодах пізнається рослина, то, взявши як Богом посланий і благословенний для Церкви і народу плід, яким був Блаженніший Кир Йосип Сліпий, можна сказати, що родина, в якій виховали таку людину, була доброю. Така родина мала би стати прикладом християнського виховання дітей у наших часах. Така родина, що передає з покоління в покоління все те розумне, добре і вічне, зберігає зв'язок між минулим і сучасним, готує шлях в майбутнє. Тому не дивно, що діти з вдячністю та любов'ю згадують своїх батьків, як згадував про своїх батьків Кир Йосип Сліпий на промові з нагоди свого 80-ліття: "Коли ще мова про молодечі роки, то з вдячністю мушу згадати моїх батьків, що дуже настоювали, щоб хлопець виростав скромний і побожний, щоби відмовляв щодня молитву, щоб пильно вчився і не підпадав під якісь лихі впливи. Ця небесна поміч не була дана мені безпосередньо, але через добрих людей на землі. А такими в першу чергу вважаю даних мені Богом батьків Івана й Анастасію з Дичковських, які провадили дім і виховували дітей в глибокому християнському дусі, зокрема вщіплювали вони почитання Пресвятої Тройці, Матері Божої і святого Миколая. На стінах простого дому висіли численні ікони святих. Відколи я прийшов до самосвідомості, відтоді почали вчити мене робити знак святого хреста і повторяти за батьком і матір'ю молитву. Хоч батьки були заможні, але відзначалися великою працьовитістю, жертвенністю для вбогих і великою любов'ю до ближніх, які вщепили в моє молоде серце. Коли я пізніше читав не раз біографії домів з найвищих та високоосвічених сфер, то я бачив ті самі педагогічні засади і ту ж саму дбайливість про своїх дітей і в своєму домі. Відчував я завжди батьківську опіку, аж до кінця їх віку". І.Хома. Патріарх Йосиф Сліпий. Молодість, покликання, студії. (Рукопис). ст.4.Десь в п'ять чи шість років брат Роман купив український буквар і вчив Йосипа читати. Про це згадував Блаженніший під час промови з нагоди свого 80-ліття в храмі Жировицької Матері Божої у Римі 17 лютого 1972 року: "Старший брат Роман був моїм першим вчителем, а Український буквар - першою книгою". Там же, ст.4. З вдячністю присвятив тоді о. Йосип братові Роману в десяту річницю його смерті книжку під назвою "Шляхом Обнови" - збірник статей, що висвітлювали католицьку ідеологію і вказували на потребу обнови Духа. Ця книжка вийшла друком у Львові в 1928 році з такою посвятою: "Пам'яті мого брата Романа". Твори патріарха Йосифа. Том III-IV, ст.123-179.Згодом, мабуть, в 1898-1899 рр. Йосип пішов до школи. "Школа була через дорогу від нашої хати і недалеко було ходити та й навіть було чути дзвінок і біг я чим скоріше з дому до школи. Учитель Йосип Новіцький і його жена відносились до нас дуже добре і батьки радо допомагали учителям чи підводами, чи чим іншим у виїзді до Теребовлі або Струсова. Учителька. вирізнювала мене з-поміж усіх дітей, задля моїх поступів в науці". І.Хома. Спомини патріарха Йосифа про своє село Заздрість. (Рукопис). ст.5. Цікава дрібниця, що Патріарх згадує, що вчителька "відносилась до нас (учнів - К. О.) добре". І.Хома. Патріарх Йосиф Сліпий. Молодість, покликання, студії. (Рукопис). ст.4.Перші вчителі Йосипа були люди шляхетні, без будь-якого шовінізму зверхності до простих українців. В пізніших часах можна почути ці самі відгуки і про їх учня - Кир Йосипа Сліпого, якого доля зводила з різними людьми самих різних національностей, але всі вони однаково з повагою і вдячністю згадують той час, коли їм випадало спілкуватись з Патріархом. Мабуть, таке ж саме відношення до людей було в родинній хаті Йосипа - не дивлячись на національність, а пам'ятаючи, що кожна людина - це образ і подоба Божа, за кожну людину терпів і помер на хресті Ісус. Бо коли б в рідному домі навчали інакше, то добрий приклад перших вчителів нічого б не дав.На другому році навчання Йосип почав вивчати польську мову, на третьому - німецьку. Йому допомагали рідні - мама, що трохи знала німецьку, та брат Микола, який мав німецькі букварі. Не забували в родині і про рідну мову і культуру, бо як згадує сам Блаженніший, "в четвертій народній клясі я вже мав "Кобзаря" і вчився напам'ять "Думи мої, думи мої. " Там же, ст.4.Після закінчення навчання в Заздрості Йосип Сліпий перейшов на науку до Вишнівчика (коло Зарваниці) в 1901 чи 1902 роках. Там, недалеко від церкви і школи жила рідна сестра Розалія Гриневич. В Вишнівчику Йосипа прийняли до четвертого класу, який навчав вчитель Іван Слободяник з Заздрості. Цей вчитель додатково давав Йосипові приватні уроки з німецької мови, щоб поглибити знання німецької мови. Іван Слободяник був свідомим українцем і цього навчав свого учня. Це саме завдяки йому Йосип мав “Кобзаря” і вчив вірші Шевченка.Треба також згадати і про релігійне виховання майбутнього митрополита. Крім домашнього завдання, яке давали батьки і рідні, Йосип з малих років ходив до церкви, побожно слухав і закладав підвалини богослов'я, щоб пізніше, як написав о. Джанфанко Ноллі у ватиканському щоденнику "Обсерваторе Романо" (17.06.1987р.):". говорю про Кардинала Йосипа Сліпого, трактат якого про принципи спірації у Пресвятій Тройці карбує точку завершення, яку не легко перевершити у майбутньому". І.Хома. Патріарх Йосиф Сліпий. Молодість, покликання, студії. (Рукопис). ст.18. О.Джанфанко Ноллі, відомий богослов, бібліст і є житолог, який дав рецензію в "l'Osservatore Romano" (14.06.1987р.) на габілітаційну працю о.д-ра Йосифа Сліпого "Про принцип спірації в Пресвятій Тройці", виданої в Львові в 1926 році, а згодом перевидана Українським Католицьким Університетом імені святого Климента папи в 1965 році в Римі в 1-му томі "Творів Кардинала Йосифа". А поки що ще малою дитиною ходив до церкви, слухав науки релігії: "Я спершу приходив з матір'ю до церкви, а пізніше і сам, і дуже мені подобалися два золоті ангели, які стояли по обох боках кивота. Десь на шостому році життя приступив я перший раз до Святої Сповіді. Велике враження зробив на мене звичай, як священик накривав мені голову епітрахилем. Після другої сповіді, десь по місяці - два, ми могли вже причащатися". І.Хома. Спомини патріарха Йосифа про своє село Заздрість. (Рукопис). ст.7.Досить промовистим є те, що вже в літньому віці Патріарх пригадує тих священиків, які служили в селі. Це були дуже ревні та побожні священики о. Теодор Цегельський, парох Струсова і навколишніх сіл і о. Левицький, який часто приїжджав катехизувати дітей, сповідати хворих і вирішував різні душ пастирські справи в селі. В основному Йосип мав справу саме з о. Левицьким, бо парох, о. Цегельський, приїжджав рідше, в основному для хрещення дітей, для вирішення різних питань із батьком, тоді війтом Іваном Коберницьким. В домі Івана Коберницького завжди радо приймали священиків, як згадує сам Йосип, оповідаючи про о. Теодора, що "він став парохом по о. Левицькім, якого я вже не пам'ятаю і чув про нього лише з оповідань батьків". Там же, ст.6.Коли сотрудник о. Левицький був перенесений на іншу парафію, на його місце прийшов о. Платон Карпінський, за якого відбулася візитація митрополита Андрея Шептицького. Йосип добре пам'ятав цей візит: "Приїзд Митрополита до Струсова зробив величезне вражіння на всіх, зокрема його висока, видніла понад усіма постать. Приїхало багато людей з сусідніх парохій. Пригадую, що він був убраний у фіолетову рясу, з полоскою на голові. Дівчата сипали квіти перед ним, поміж них була і моя сестричка Євгенія. Опісля о. Плятон представив Митрополитові учнів, а нас було з кількадесят, і Митрополит почав питати катехизм. він запитав мене "що то є общеніє святих", на яке я дав вдовольняючу відповідь". І.Хома. Спомини патріарха Йосифа про своє село Заздрість. (Рукопис). ст .7.З цього можна зробити висновок, що Йосипа Сліпого вважали за здібного учня, за доброго і побожного хлопця, раз місцевий священик вибрав його з кількома іншими хлопцями, щоб представити Митрополиту Андрею. Напевно, в той час ні один, ні другий не уявляли собі, що попереду в них довгі роки спільної праці, що діло, яке розпочав один, буде продовжувати другий.Митрополит Андрей відвідав також і Заздрість: "Митрополит подивляв гарне помешкання на селі і приймав там людей з різними парохіяльними та народними справами. Під час від'їзду Митрополита прощало його багато процесій і бандерій і він вернувся. із Заздрості до Струсова, а опісля через Дарахів поїхав до Зарваниці". Там же, ст.7.Коли Йосип Сліпий навчався в четвертому класі в Вишнівчику, він також навчався катехизму. Катехитом був о. Соломора, який закінчив навчання в Інсбруці. Він щосуботи навчав дітей, читав і пояснював їм недільне Євангеліє.Владика Іван Хома пише про побут Йосипа в Вишнівчику: "Йдучи вдосвіта на лекцію, він йшов попри церкву і перед місійним розп'яттям щодня клякав і відмовляв молитви. Перед тим хрестом часто світилися свічки і сестра Розалія не раз давала такі свічки братові Йосипові, щоб засвітити їх перед хрестом, як жертву. Йосип завжди молився за успіхи в науці. Правильно ходив до церкви на Служби Божі, передусім в неділі, служив до Служби Божої, любив спів. Деколи ходив до Зарваниці, через кладку на річці Стрипі, і там молився до Матері Божої". І.Хома. Патріарх Йосиф Сліпий. Молодість, покликання, студії. (Рукопис). ст.5.Ще Іван Хома, помічник і біограф Патріарха Йосипа, згадує про те, що вже починаючи з тих молодих літ він мав сни, в яких літав мов пташка без крил. І такі сни були в нього і пізніше, в зрілому віці, навіть в тюрмі, на Сибірі.В 1902-1903 навчальному році Йосип Сліпий закінчив четвертий народний клас австрійського типу з дуже добрими оцінками і вернувся з Вишнівчика до рідного села Заздрості. Незабаром батько відвіз його фірою до Тернополя, де він складав вступні іспити до гімназії.Руська гімназія в Тернополі розміщалася в домініканському монастирі. По сусідству була польська гімназія. Управителем української гімназії був Омелян Калитовський. Навчання тривало з 1 вересня по 15 липня. Було п'ять гімназійних класів. Всі учні ходили у формі, але учні молодших класів носили срібні паски, а учні старших класів - золоті.Під час вступних іспитів кандидати здавали диктанти з української та німецької мови і математики. Йосип Сліпий, написавши добре диктанти, був звільнений від усних іспитів. Він купив собі срібного паска і повернувся з батьком додому.Скоро проминуло літо і 30 серпня він прощався з родиною, виїжджаючи на навчання до Тернополя. "Ніколи не забуду тих сліз, якими супроводжувала мене мама до воріт",І.Хома. Патріарх Йосиф Сліпий. Молодість, покликання, студії. (Рукопис), ст.6. пригадує Блаженніший.Викладали в гімназії абсольвенти теології. Лекції тривали з 8 до 13 години. Щороку гімназисти готували концерт в честь Тараса Шевченка. Навчалися в гімназії майже одні українці, крім кількох євреїв. Харчування гімназистів бажало бути кращим.В третьому класі гімназії учні починали вже говорити по-грецьки. Йосип Сліпий дуже любив цю мову і затрачав багато часу на її вивчення, а також вивчав французьку мову.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
|
|
