скачать рефераты

скачать рефераты
Рус Укр Eng
 
 
скачать рефераты скачать рефераты

Меню

Йосип Сліпий - голова Української підпільної церкви скачать рефераты

Йосип Сліпий - голова Української підпільної церкви

10

Міністерство Освіти і науки України

Галицький інститу

Імені В'ячеслава Чорновола

Наукова робота

на тему:

"Йосип Сліпий - глава Української підпільної Церкви"

Виконав:

Студент групи П - 21

Гуменюк Іван

Науковий керівник

Викладач історії

Рудик Марія Степанівна

Тернопіль 2008

Скорочення

БНТ - Богословське Наукове Товариство

КГБ - Комитет государственной безопасности

К.О. - Каспрук Орест

ЛБА - Львівська Богословська Академія

МВД - Министерство внутренних дел

НКВД - Народный Комиссариат Внутренних Дел

СРСР - Союз Радянських Соціалістичних Республік

СС - Січові Стрільці

УАПЦ - Українська Автокефальна Православна Церква

УКУ - Український Католицький Університет

Зміст

  • Вступ
  • Розділ I. Становлення особи Йосипа Сліпого
  • 1.1 Родинне виховання, шкільні роки
  • 1.2 Духовні і наукові студії Йосипа Сліпого
  • 1.3 Сліпий - ректор семінарії і академії
  • Розділ II. Праця на благо Церкви і народу
  • 2.1 Сліпий - архипастир Української Греко-Католицької Церкви
  • 2.2 Більшовицька окупація
  • 2.3 Арешт митрополита
  • 2.4 Львівський псевдособор 1946р.
  • 2.5 Роки ув'язнення
  • Розділ III. Спадщина Йосипа Сліпого
  • 3.1 Пасторальна праця
  • 3.2 Наукова діяльність
  • 3.3 Культурна діяльність
  • Висновок
  • Бібліографія
Вступ

Без знання минулого не може бути майбутнього. Ця істина відноситься як до кожної людини на сімейному, родинному рівні, так і до народу взагалі. Так само як долі окремо взятої людини складаються у історію родини, так само вони витворюють історію нації і далі, - всесвітню історію. Важливо, відчитуючи цю історію, добратися до першоджерел, зрозуміти чим керувалося суспільство і кожен його член в тих чи інших життєвих обставинах, щоб взяти собі на озброєння їх геніальні винаходи й здобутки і, навпаки, вберегтися від помилок. Від помилок не застрахований ніхто, потрібно лише їх щиро визнавати й каятися, щоб на майбутнє їх обминути. І тут якраз стається найгірше - з наміром приховати свої минулі помилки й провини свідомо перекручується історична дійсність і підтасовуються факти. Це є великий злочин, бо людство вводиться такими фальсифікаціями в оману з усіма негативними наслідками.

Так діяла й діє історична наука, що стоїть на більшовицьких засадах, по відношенню до глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Патріарха Кир Йосипа Сліпого. Озброєні принципами великодержавного шовінізму сили хотіли знищити цю багатостраждальну Церкву. Бачачи лише свої власні інтереси і, опираючись на фальшиву історію і відірвану від життя ідеологію, хотіли спотворити історичну дійсність. Через це велика кількість людей живе в полоні історичних міфів, не знаючи чиїх батьків вони діти, пристають до табору своїх ворогів.

Тому дана праця "Йосип Сліпий - голова Української підпільної Церкви" покликана усунути незнання чи перекручування історичних фактів стосовно особи Блаженнішого Йосипа Сліпого й Церкви, на чолі якої він, волею Божою, стояв. Між Церквою і її главою був і є тісний зв'язок, що добре розуміли мучителі Кир Йосипа. Вони старалися перетягнути його на свою сторону і, прикриваючись його ім'ям, продовжувати свою справу. Але незважаючи на тортури, Патріарх Йосип не залишив своїх духовних дітей і вони з вдячністю бережуть його ім'я у своїх серцях.

Йосип Сліпий був главою церкви - мучениці, якої довгі роки офіційно не існувало, але, тим не менше вона жила й існувала. Після Львівського псевдо собору 1946 р. Українська Греко-Католицька Церква аж до початку 90-х років знаходилась у підпіллі. Але вона мала свого голову - Патріарха, що волів віддати за неї життя і скрізь, де міг, говорив про цю "мовчазну церкву", все, що робив, робив для того, щоб ця церква не зникла, але розвивалась. Бо він мав свідомість того,що рано чи пізно Українська Католицька Церква відновиться і тому заповідав у своєму "Заповіті" поховати його на рідній землі.

Вивчаючи особу Йосипа Сліпого, вчимося як поступати в тій чи іншій ситуації. Вражаючою тут є його незламна міцність, із якою він перебув 18-річне ув'язнення. Але Йосип Сліпий може послужити своїм прикладом і в інших ділянках життя. Він був ученим - богословом, що не боявся розглядати складні богословські теми, даючи в них свою розв'язку проблеми. Він вивчав минуле, аналізував і на майбутнє давав указівки для своїх вірних. Чи не найголовнішою з них була та, щоб прямувати до єдності. Бо через брак єдності й нерозуміння базових питань поставало багато бід для народу. Сліпий старався змінити на краще долю свого народу. Це він робив через виховання добрих пастирів, слуг свого народу. Бо який пастир, такі вівці. Як говорив папа Пій X: "Коли духовенство святе, тоді народ добрий, коли воно добре, тоді народ ледве середній, коли ж духовенство тільки середнє, тоді народ поганий. "

Бувши рідним батьком для своєї Церкви, Сліпий залишався вірним сином Вселенської Церкви. У своїх творах він показував як перебуваючи в єдності, зберегти свою самобутність, як іншим давати своє, а від них узяти те, що було б корисне для нас.

Такі риси характеризують особу Блаженнішого Патріарха Кир Йосипа Сліпого, людину, із діяльністю якої тісно зв'язана діяльність всієї Греко-Католицької Церкви XX-го століття. Це століття було переломним у діяльності Вселенської Церкви, яка від рубрицизму і ригористичних практик повернулася до першоджерел - до Святого Письма і християнської Традиції. В цьому плані Йосип Сліпий є для нас зразком того як треба дотримуватись старих традицій - як він зберіг і примножив здобутки свого попередника, Слуги Божого Андрея Шептицького, а з іншого, Сліпий як учасник II-го Ватиканського Собору, вчить як треба рухатись вперед, але відштовхуючись від минулого, зберігаючи зв'язок між поколіннями.

Дана праця складається з трьох частин, що хронологічно пов'язані між собою. І взагалі, у праці старався дотримуватися хронологічної послідовності подій, хоча в окремих винятках порівнював деякі віддалені в часі події для доведення тези.

При написанні кожної частини робив невеличкий відступ, своєрідний історичний екскурс, щоб відобразити певний момент, його проблеми й прагнення. Такі відступи дають можливість подивитися на Патріарха Йосипа через призму того часу, в якому він жив, допомагають зрозуміти, що спонукало його до тої чи іншої дії й рішення, глибше розкривають цю людину для сучасників.

В перші частині праці розглянуто молоді роки Кир Йосипа, становлення особи майбутнього Патріарха і його навчання. Другий розділ присвячений праці на рідних теренах і ув'язненню, третій висвітлює життя і діяльність Блаженнішого на вигнанні, поза межами батьківщини.

При написанні праці використовував аналітично - історичний метод опрацювання матеріалу, збираючи з різних джерел дані, які дозволяли розкрити дану тему.

З певних об'єктивних причин не мав змоги ознайомитись з науковими працями інших навчальних закладів, які б займалися вивченням особистості Патріарха Йосипа Сліпого. Правда, мав змогу ознайомитись з магістерською працею о. Петра Глібчука на тему "Ісповідник віри Патріарх Йосип Сліпий - роки заслання", в якій автор досліджує життя й діяльність Кир Йосипа, особливо зупинившись на тому етапі життя, коли він знаходився в ув'язненні.

Розглядаючи матеріали, на базі яких була написана праця, то хотілося б відзначити велику заслугу в оприлюдненні відомостей про Йосипа Сліпого владику Івана Хому. Так склалася доля, що йому випало довгі роки бути біля Блаженнішого як його помічник і секретар. Тому він опрацював і опублікував найбільше матеріалів на цю тему. А особливо про дитинство і молоді роки Сліпого - матеріали про цей період вдалося знайти в рукописах владики Івана. Він також зібрав і опрацював матеріали про інші періоди життя Блаженнішого. Можливо, в майбутньому, коли будуть опрацьовані архіви Йосипа Сліпого, з'явиться більше публікацій про його життя й діяльність.

При написанні праці використовував, в основному, україномовні друковані джерела, як найбільш повні й об'єктивні. Використав також і періодичні видання. Останні, як правило, вийшли у світ після визволення Блаженнішого і висвітлюють цей, третій період його життя.

Серед використаних матеріалів майже немає архівних даних, якщо не рахувати використану книжку Олекси Мишанича, яка повністю побудована на архівних матеріалах про слідство й суд Сліпого.

Так що опрацьовуючи цю в майбутньому, можливо вдасться знайти якісь нові архівні матеріали, які б збагачували картину життя й діяльності Митрополита Йосипа.

Немає нічого в світі досконалого, так що, звичайно, дана праця далека від досконалості. При її написанні хотів створити образ людини широкого світогляду і твердих переконань, яким був Блаженніший. Буду дуже радий, коли ця скромна праця допоможе читачеві відкрити щось нове з життя Патріарха Йосипа і цим самим збагатити себе.

Розділ I. Становлення особи Йосипа Сліпого

1.1 Родинне виховання, шкільні роки

Блаженніший Кир Йосип Сліпий народився 17 лютого 1892 року в с. Заздрість Теребовлянського повіту. Як він пізніше сам згадує у споминах, записаним його довголітнім помічником вл. Іваном Хомою: "Моє родинне село називається Заздрістю, кажуть тому, що всі навколишні села заздрили йому багатства і говорили, що воно справді, є оселею, медом і молоком пливучою. Заздрість лежить на високій подільській рівнині між Серетом і Стрипою, близько містечка Струсів, Теребовельського повіту. З неї дуже добре видно Теребовлянські і Струсівські гори, покриті лісами. ” І.Хома. Спомини патріарха Йосифа про своє село Заздрість. (Рукопис). ст.1.

Батьки Йосипа були простими селянами. Тато - Іван Коберницький (1848 - 1930), мама - Анастасія (1850 - 1924), із роду Дичковських. Йосип Сліпий так згадує про батька: "Мій батько Іван походив із заможної родини. Назвисько його, властиво, було Коберницький і так загально звали його в парохії. " Там же, ст.2.

Владика Іван Хома вміщає у своєму рукописі також довідку Міністерства Юстиції України, де записано: "Довідка, видана про те, що Сліпий Йосип Іванович народився 17 лютого 1892 року в с. Заздрість Теребовлянського району, Тернопільської області. Батько - Сліпий Іван Семенович, мати - Сліпа Анастасія Романівна. " І.Хома. Патріарх Йосиф Сліпий. Молодість, покликання, студії. (Рукопис). ст.2.

Щодо назви "Сліпий", то той же владика Хома наводить слова Ольги Сліпої, дочки Родіона, який був родичем Кир Йосипа і по материнській і по батьківській лінії, а також вчився з Йосипом Сліпим в одному класі Тернопільської гімназії, разом здавали матуру, дружили між собою. Так от п. Ольга Сліпа говорить, що в 1770 році предок Блаженнішого Йосипа - козацький старшина, осліплений теребовельським польським старостою, був прозваний потім "Сліпий". І.Хома. Патріарх Йосиф Сліпий. Молодість, покликання, студії. (Рукопис). ст.1. П.Ольга Сліпа, народжена в 1921 р., жителька с.Струсова, арештована в грудні 1945 року і відбула 10 років сталінських таборів.

Родина Івана та Анастасії була численна, - мала 8 дітей. Але як було в ті часи, мало хто дожив до старості, більшість повмирали ще молодими. Сам Йосип Сліпий пише: "Найстарший брат Микола помер останній, після арешту більшовиками в 1944 - 1945 роках. Першою померла сестра Марія, замужня Янковська. Друга - Розалія Гриневич, у Вишнівчику, в 1930 році. Брат Михайло помер перед війною і сестра Францішка, замужня Дичковська (мати о. Миколи Дичковського), брат Роман помер у 1918 році, і наймолодша сестра Євгенія, замужня Крупа, померла теж у 1918 році, похоронені з батьками в с. Заздрість у родинному гробівці, на кладовищі, біля церкви. Брат Володимир загинув у часі Першої Світової війни, в лікарській службі." І.Хома. Спомини патріарха Йосифа про своє село Заздрість. (Рукопис). ст.4.

В родині Сліпих пам'ятали про виховання своїх дітей у національному, релігійному дусі. Велику роль у цьому відігравали батьки. Тато Йосипа - Іван "був близько 20 літ війтом у селі. Батько був дуже працьовитий і незвичайно любив порядок на господарці. Завжди щось будував, то дім, то стайні, то шопи і дуже багато займався громадськими справами. Щоб діти провадили себе добре, гарно вчилися, жили зі всіма в злагоді, ходили до церкви і до школи, працювали - це було для нього самозрозумілою річчю. Навпаки, мати показувала більше любові й прихильності, і, якщо заходила потреба, то завжди заступалася за дітьми." Там же, ст..6.

Тобто Кир Йосип народився й виховувався в патріархальній хліборобській родині, яка жила традиційними, що склалися з покоління в покоління, цінностями.

"Селяни. провадили спокійне життя, далеке від світового гамору, хіба вряди-годи приносили якісь відомості подорожні мандрівні жебраки або і самі селяни привозили з ярмарків в Микулинцях, Струсові й Теребовлі, а рідко вже з Підгаєць. Займалися вони хліборобством, сіяли багато пшениці, жита, ячменю, вівса. Вони (селяни) надавали оселям затишного, вдумливого, сумовитого виду. " І.Хома. Спомини патріарха Йосифа про своє село Заздрість. (Рукопис), ст.2. Односельці виявляли пошану цій сім'ї, бо батька 20 років обирали війтом. Це була посада авторитетна, яка вимагала також і певних знань. А що Іван Коберницький, батько Йосипа, був такою людиною, говорить такий тривалий час перебування його на цій посаді.

З покоління в покоління передавалися розповіді про старі часи на Україні, про історичне минуле свого народу. Це не дивно, бо Заздрість знаходиться неподалік від великого княжого міста стародавньої Руси - Теребовлі. Йосип Сліпий пише: "Мабуть ще в княжих часах вів шлях з Теребовлі через Струсів, Заздрість попід гору, так звану "Галицьку" на Пантелиху, до Зарваниці і дальше на Захід. Назва "гора Галицька" вказувала би, що шлях провадив до Галича, бо і під Вишнівчиком є подібна гора з тією самою назвою. Мабуть, мусіли і там, під Заздрістянською галицькою горою, зводитись бої, бо розказували люди, що на ній виорювали багато зброї, а від неї на північний захід, в долині, викопано десь в 1910 році величезний чорний камінь, приблизно 5 метрів довжини і 2,5 метри ширини, із написами, про які була мова своєчасно в "Літературно-Науковому віснику". Його мусіли привезти з теребовлянських гір, мабуть, як надгробок полеглому полководцю, бо кругом був глибокий чорнозем. Під пам'ятником знайдено вапно, - мабуть, сліди розплившихся костей, бо пам'ятник стояв на долині, що затікала, в часі дощових пір". Там же, ст.1.

Мабуть, малим хлопчиком Йосип не раз слухав про події, які відбувалися колись на його рідних землях, в рідному селі, про битви і славних лицарів, що боролися за рідний край. Він сам був свідком того, як "за обійстями старої Заздрості… викопували, як пригадую собі, старовинні глечики"… Там же, ст.1. Це були найкращі аргументи, які говорили малому Йосипові про давнє минуле його села, його народу.

Його рід також назнаменований відношенням до боротьби українців за свою волю. Прізвище "Сліпий", про яке вже згадувалося раніше, було отримане через те, що одного з предків Кир Йосипа було осліплено польським старостою. Він наказав своїм синам не "зміняти назвиська "Сліпий"". Спомини патріарха Йосифа про своє село Заздрість. (Рукопис), ст.2. Це мало б їм пригадувати, з якого вони роду і за що вони мають боротися. І нащадки цього героя-мученика виконали його завдання. Вже пізніше, в XIX столітті, був інший Сліпий, який "привіз до села грамоту скасування панщини, за що був тяжко караний побоями. Все ж таки він поставив серед села величезний дубовий хрест, як пам'ятку скасування панщини. “В Надвечір'я Різдва і Богоявлення завжди виносили від нас з дому ліхтар з засвіченою масляною лампою і вішали її на хресті, що було видно ген далеко в усьому селі” Там же, ст.2.. Дитина виховувалася на цих розповідях, в ній закладалося почуття патріотизму і любові до власної землі, народу. Ця любов пізніше допомагала Блаженнішому Кир Йосипу виходити переможцем у боротьбі з ворогом, хоч фізично сильнішим, але веденим не любов'ю, а ненавистю і неправдою.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8