Особливості функціонування іменників pluralia tantum "множинностi" в українській мов 
еред множинних іменників--абстрактних назв виділяються такі семантичні групи: 1) назви, що виражають сукупність: гроші, фінанси, добові, командировочні, дебрі, мощі; 2) назви якостей і властивостей: солодощі, пестощі, радощі, пахощі, труднощі; 3) назви дій, процесів, станів: вибори, дебати, біга, переговори, нелади, проводи; 4) назви відрізків часу (найчастіше чимось відзначені): канікули, оглядини, іменини, родини, похорони, вакації, будні.Серед множинних іменників наявні і власні назви: Чернівці, Карпати, Альпи, Чарських, “Моди”.Множинні іменники цього типу в українській мові майже не утворюються.Частіше вживаються множинні іменники прикметникового походження: зернові, бобові, ярові, колоскові, остюкові, озимі, цитрусові [26;C.121].Значення числа в однинних іменниках виражається за допомогою відмінкових флексій. У множинних формах по-казником числа часто виступає також перенесення наголо-су (глибина -- глибини, висота -- висоти, пісок -- піски, масло -- масла).Від іменників слід відрізняти іменники, що вживаються лише у формі множини, але за своєю семантикою виражають значення множинності, а не одиничності: людці, батьки (батько й матір); рідні, безхребетні, молоді, наречені, близнята.Іменники множинної форми, що означають конкретні пред-мети і семантично виражають однинність (порівняйте: две-рі -- одні двері, ножиці -- одні ножиці, шаровари -- одна пара шароварів), можуть виражати граматичне значення множини синтаксично, сполучаючись із збірними числівни-ками (двоє дверей, п'ятеро ножиць, шестеро шароварів або: шість пар шароварів).До іменників множинної форми наближаються за значен-ням і ті однинні іменники, що утворюють множину із зміною семантичного відтінку, наприклад: матеріали, коштовності, грязі, каплі, вина, біга.До іменників множинної форми за своїм значенням на-ближаються деякі іменники в таких випадках: а) якщо сло-ва з речовинно-матеріальним значенням вживаються на означення сортів (високоякісні сталі); б) якщо одиничні іменники виконують певну експресивно-поетичну функцію: Лети ж, моя думо, моя люта муко, забери із собою всі ли-ха, всі зла (Шевч.); в) якщо форми однини мають від-тінок узагальнення: «Студент і наука», «Агроном і поле», «Через серце митця», «Читач пропонує» [27;C.42-43].Граматичне значення числа в іменниках множинної фор-ми знаходить своє вираження у відмінкових флексіях мно-жини та через синтаксичний зв'язок іменника з числівни-ком.Значення числа в невідмінюваних іменниках виражається синтаксично: цікаве інтерв'ю -- цікаві інтерв'ю, таке па -- такі па, нове кашне -- нові кашне.Категорія числа в іменнику на відміну від інших іменних частин мови і дієслів є синтаксично незалежною [25;C.211].Засобом кореляції іменників за числами у плані вираження є здебільшого флексія: прапор -- прапори, коліно -- коліна, лабораторія -- лабораторії. Допоміжними засобами є: а) наголос: поле -- поля (називний множини) ї поля (родовий однини), сестра -- сестри (називний множини), сестри (родовий однини); б) поява суфіксальної морфеми: небо -- небеса, чудо -- чудеса, теля -- телята; в) зникнення суфіксальної морфеми: болгарин -- болгари, вірменин -- вірмени.Форми однини і множини, як уже зазначалося, є корелятивними формами. Однак паралелізм цей не абсолютний, у деяких випадках він порушується. Спостерігаються такі розбіжності між формами однини і множини:У формах множини стирається родові відмінності, іменники різних родів набувають однакових флексій: кінь -- коні (чоловічий рід), пісня -- пісні (жіночий), плече-- плечі (середній), а форма давального, орудного і місцевого відмінків загалом уніфіковані: книгам, пісням, заводам, телятам; книгами, піснями, заводами, телятами; на книгах, у піснях, по заводах, при телятах.У формах множини деякі іменники мають відмінні від інших слів закінчення, особливо у родовому та орудному відмінках: кінь -- коней (іменники чоловічого роду II відміни у родовому множини мають закінчення -ів: заводів, слухачів), поле -- піль (поряд з полів), око -- очей, плече -- плечей (у двох останніх словах закінчення -ей являє Собою залишок колишньої форми двоїни), в орудному -- очима, плечима, ушима (також залишок колишньої двоїни).У назвах домашніх тварин однина має окремі назви для самця і самки, а множина -- спільну назву для обох статей: жеребець -- кобила -- коні, півень -- курка -- кури, гусак -- гуска -- гуси.1.3 Семантична структура іменників pluralia tantum у “Словарі української мови” Б. Грінченка та в “Словнику української мови”Множинні іменники в українській мові давні; у процесі розвитку вони міняють свою семантичну структуру, граматичні співвідношення із формами в однині. Спостереження за зміною, частковою чи повною, лексичного значення таких іменників можна провести, порівнюючи подачу цих іменників у “Словарі української мови” Б. Грінченка та у “Словнику української мови”. Для порівняльного аналізу взято саме ці лексикографічні праці тому, що по-перше, “Словник української мови” - це найбільший український словник тлумачного типу, отже, в ньому, відповідно, зафіксовано найбільше аналізованих іменників. А словник за редакцією Б. Грінченка - це „перший ґрунтовний словник української мови” [Тараненко 1990: 5], і за своїм жанром перекладний з елементами тлумачного. По-друге, джерельна база словників переплітається, тому обидві лексикографічні праці описують в основному, спільну лексику, це дає змогу простежити за змінами іменників pluralia tantum у часі. Аналіз множинних іменників у “Словарі української мови” Б. Грінченка (далі “Словар”) та у Словнику української мови (далі СУМ) виявляє низку змін їх семантичної структури. У двох лексикографічних працях, звичайно, є такі іменники pluralia tantum, що мають ідентичну семантику. Наприклад, іменник оглядини - “1. Огляд, оглядування;” “2. Огляд житла і господарства після сватання, який закінчується гостиною” [Словар 1909 І: 36] і “1. Обряд знайомства батьків із майном нареченої. 2. Те, що огляд.” [СУМ 1980 V: 616]. Ідентичну структуру в двох словниках мають ще іменники вінкоплетини, відвідини, висівки, родини, сіни, теревені тощо. З-поміж аналізованих іменників спостерігаємо такі, які “Словар” подає із позначкою „частіше у множині ” як одне із значень до реєстрового слова, ужитого в однині, а Словник української мови подає їх уже як власне множинні (ті, що не співвідносні взагалі із формами в однині) в окремій словниковій статті. Наприклад, лапки: лапка - „8. перев. у множині, розділовий знак” [Словар 1909 II: 244] і лапки - „розділовий знак” [СУМ 1980 IV: 448]. “Словар” подає аналізований іменник як одиничний, а СУМ - як множинний. Отже, форма іменника лапки виокремилася у самостійне слово. У сучасній українській мові є два слова: багатозначне - лапка - „1. зменшено-пестливе до лапа. 2. звичайно мн. шкурки, хутро з лап тварини” [СУМ 1980 IV: 448] і однозначний вищеподаний множинний іменник лапки. Аналогічно подано у словниках іменник півники: півник - „3. перев. у множині. Півники - рослина” [Словар 1909 III: 157] і півники - „рослина” [СУМ 1980 VI: 383]. У сучасній українській мові іменник “півник” на позначення рослини має множинну початкову форму через низьку частоту вживання форми в однині. Порівняємо також іменник гаразди: гаразд - „2. перев. у множині. Гаразди - достатки” [Словар 1909 І: 272] і гаразди - “діал. достатки” [СУМ 1980 ІІ: 29]. Словник Б.Грінченка усі значення подає в одній словниковій статті, а СУМ окремо подає форму в однині і окремо множинну форму; у сучасній мові відбулось семантичне розщеплення однини і множини, і як наслідок - поява нового слова із множинною формою гаразди. Аналогічні зміни відбулися з іменником зубці: зубець - „3. перев. у множині. Зубці - страва з очищених зерен ячменю” [Словар 1909 ІІ: 187] і зубці - „Страва з очищених зерен ячменю, зварених або підсмажених” [СУМ 1980 ІIІ: 128]. Таке ж явище “семантичного розщеплення однини і множини” відбулося з іменником злидні: злидень - “4. перев. у множині. Бідність, злощастя” [Словар 1909 IІ: 188] і злидні - “матеріальні нестатки, бідність”[ СУМ 1980 ІIІ: 591-592]. Тут також спостерігаємо процес утворення власне множинного іменника злидні, до речі, відповідної форми в однині СУМ взагалі не фіксує. Розглянуті слова засвідчують факт утворення власне множинних іменників, тобто таких, які втратили граматичну і семантичну співвідносність із формами в однині (перестають бути одним із значень одиничного іменника, який частіше вживається в множині) і набувають статусу нового слова. Правда, поряд із множинними іменниками СУМ подає й одиничні, з яких „відщепився” множинний і функціонує самостійно, бо не співвідноситься семантично із формою в однині. Наприклад: є слова лапка і лапки, півник і півники, злидень і злидні, зубець і зубці, гаразд і гаразди. Про такі слова І. Г. Матвіяс пише: „У мові є іменники, в яких форми однини і множини з відмінним лексичним змістом не пов`язуються взагалі” [Матвіяс 1974: 78] Схематично подачу проаналізованих іменників у двох словниках можна узагальнено подати так: |
Словар | СУМ | | Реєстрове слово - одиничний іменник, одна семема з приміткою “частіше у множині.” | Реєстрове слово - множинний іменник із значенням колишнього одиничного іменника, який або взагалі занепав, або втратив форму однини через низьку її частотність. | | |
Простежується різниця в подачі лексичних значень множинних іменників в обох лексикографічних працях. Порівняємо моносемічні іменники pluralia tantum. Наприклад, нарти: нарти - „кістяні ковзани із ребер тварин” [Словар 1909 IІ: 517] і нарти - „вузькі довгі сани, якими користуються для їзди на оленях та собаках” [СУМ 1980 V: 178]. Звичайно, іменники нарти споріднені, бо обидва предмети є засобами пересування по снігу чи по льоду, проте сани і ковзани - різні предмети, тому можна говорити у даному випадку про омонімію в діахронії, тобто словом “нарти” названо два предмети, а час функціювання їх у мові різний. Серед аналізованих однозначних іменників є такі, які частково відрізняються за значенням. Наприклад, перелоги - “корчі у тварин” [Словар 1909 IІІ: 125] і перелоги - “розм. корчі, судороги” [СУМ 1980 VІ: 218]. Різниця у значенні ілюструє тяжіння до появи семи “узагальнення” у лексичному значенні слова перелоги. Іменник змовини - “дія за значенням зговорюватися, домовлятися” [Словар 1909 IІ: 167] і змовини - “те, що заручини” [СУМ 1980 ІІІ: 624]. Різницю у значенні слова змовини можна пояснити так: “народилося” нове значення слова шляхом метонімізації, тобто від назви дії утворилася назва обряду, який “базується” на цій дії. Отже, тепер дія позначає обряд заручин, а сама назва дії у СУМі не подана. Про утворення множинних іменників - назв обрядів шляхом метонімізації писав ще О.О. Потебня: “Іменники pluralia tantum - назви обрядів, свят утворилися від назв відповідних складних дій, наприклад, проводити проводи [Потебня 1888: 72]. Полісемічні множинні іменники також різняться своїми лексичними значеннями. Порівняємо відповідні полісемічні (за обома словниками) множинні іменники. До таких слів належать, наприклад, нетрі - “1. непрохідна заросль, ліс, дебрі. 2. перен. трущоба” [Словар 1909 IІІ: 60] і нетрі - “1. труднопрохідні місця, які заросли лісом чи чагарником. 2. глуха, брудна частина міста”[СУМ 1980 V: 396]. Лексичне значення іменника нетрі має незначну різницю: “Словар” подає друге значення як переносне до “трущоба” взагалі, а СУМ подає у 2 значенні - “глуха частина міста.” Отже, “Словар” Б. Грінченка називає більш узагальнену реалію, а СУМ конкретизує: не будь-яка трущоба, а “глуха, брудна частина міста”. Іменник бескиди - “1. гора. 2. частина Карпат” [Словар 1909 І: 53] і бескиди - “1. круте урвище, провалля. 2. гора” [СУМ 1980 І: 163]. Спільним є одне значення “гора”; друге значення, яке подає “Словар” Б. Грінченка, пов'язане із першим значенням, тобто є спільна сема “гора”, а СУМ фіксує більш віддалене друге значення, що засвідчує розширення семантики слова бескиди в сучасній мові. Іменник пацірки - “1. намисто. 2. жаб'яча ікра”. Пацюрки - “1. намисто. 2. ікра рачиці”. Пацьорки - “1. намисто. 2. рослина” [Словар 1909 ІV: 69] і пацьорки - “1. тільки мн. намисто. 2. мотузки, нитки, шнурки, пасма” [СУМ 1980 VІ: 103]. У “Словарі” Б.Грінченка подано фонетичні варіанти, у яких перше значення є спільним, а друге, у кожному випадку інше. Другого ж значення, яке подає СУМ, “Словар” Б. Грінченка не фіксує. У СУМі немає фонетичних варіантів і, відповідно, їх лексичних значень. Оскільки слово перейшло у розряд пасивної лексики, то “біологічні” значення, застарівши, занепали, збереглося лише спільне значення “намисто”. І до нього “приросло” ще одне близьке значення - “мотузки”. Схематично аналізований матеріал можна подати так: |
Словар | СУМ | | Однозначний множинний іменник | Однозначний множинний іменник | | Різниця у відтінку значення | | |
|
Словар | СУМ | | Багатозначний множинний іменник | Багатозначний множинний іменник | | Різниця в одному значенні | | |
Іменник „пологи” витлумачено в словниках так: “1. роди. 2. мн. пологи. Низинна рівнина на лівих берегах ріки” [Словар 1909 ІІІ: 286] і пологи1 - “фізіологічний процес виходу плода з тіла матері, роди”; пологи2 - “степова рівнина, низовина, що поступово спускається до берега річки” [СУМ 1980 VІІ: 90]. Порівнюючи ці іменники, зауважуємо кілька семантико-граматичних явищ: по-перше, зміну полісемії (у “Словарі” ) на омонімію (у СУМі), по-друге, процес “народження” власне множинного іменника пологи - “роди”, бо у Словнику Грінченка із цим значенням слово вживається в однині - “Ой Маруся в полозі лежала, чорним шовком головку зв'язала”. На основі багатозначного одиничного іменника утворилися 2 множинних іменники - омоніми. Отже, відбувся процес абсо-лютного розмежування значень полісемічного слова - утворилися лексичні омоніми. Деякі множинні іменники у “Словарі” Грінченка подано як багатозначні, а в СУМі - як однозначні. Наприклад, драглі - “1. студениста речовина. 2. їжа. Холодець. 3. рослина” [Словар 1909 І: 439] і драглі - “їжа із згуслого при охолодженні м'ясного чи рибного відвару з дрібними кусочками м'яса або риби” [СУМ 1980 ІІ: 404]. СУМ подає лише те значення, яке є похідним, воно утворилося шляхом метафоризації - перейменування за подібністю рідини взагалі на назву конкретної їжі. Третє значення зі “Словаря” Б.Грінченка, до речі, не має відповідника у СУМі. Іменник сакви - “1. сумка. 2. різновид писанки. 3. назва 2 взяток при грі у хвальму” [Словар 1909 ІV: 97] і сакви - “дві з'єднані одним полотнищем торби, які перекидають через плече або через спину коня, осла” [СУМ 1980 ІХ: 16]. Друге і третє значення втратились, мабуть тому, що вони, застарівши, вийшли з ужитку в сучасній українській мові.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
|
|
