Композити як вираження текстової модальност

Композити як вираження текстової модальност

39

Міністерство освіти та науки України

Черкаський державний університет імені Богдана Хмельницького

Факультет романо-германської філології

Кафедра англійської філології

Синько Видим Вікторович

Композити як вираження текстової модальності

у англійських художніх текстах

Дипломна робота

Спеціальність 8.030502-

англійська і німецька мови та літератури

Науковий керівник Канд. філол. наук

доцент кафедри англійської філології

Кресан Олена Ярославівна

Черкаси - 2002

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕКСТ І ЙОГО ХАРАКТЕРИСТИКИ

1.1 Класифікація текстових категорій

1.2 Текстова модальність

1.3 Текст , як номінативне ціле

Висновки

РОЗДІЛ II ФУНКЦІЇ СКЛАДНИХ СЛІВ У ТЕКСТІ

3.1 Ономасіологічна структура складного слова

3.2 Функції складних слів у тексті

3.3 Композити як засіб вираження текстової модальності

Висновки

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

БІБЛІОГРАФІЯ

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ

ВСТУП

Актуальність теми визначається залученням до комплексного аналізу функцій композитної ономасіологічної структури в англомовних художніх текстах, доробку найновіших і перспективних галузей сучасної лінгвістики: когнітивної ономасіології, функціонального мовознавства, лінгвістики тексту, а також необхідністю дальшої розробки проблеми “Ономасіологія і текст / дискурс”. В англістиці проблема функціонального співвідношення ономасіологічної структури слова з контекстом, текстовою модальністю, номінативною організацією тексту, не отримала докладного та ґрунтовного опису.

Об'єктом дипломної роботи є ономасіологічний контекст композитних номінатем у проекції на категорію модальності та номінативну організацію художніх текстів.

Предметом дослідження є функція об'єктивації текстової модальності композитною ономасіологічною структурою .

Мета дипломної роботи - комплексний аналіз функцій композитної ономасіологічної структури з орієнтацією на формування текстової категорії модальності, концептуального та семантичного просторів тексту, його прагматично-дискурсивну спрямованість .

Досягнення цієї мети потребує розв'язання таких завдань :

- висвітлити загальні принципи номінативної організації тексту;

- обґрунтувати поняття “макрофункція” композитної ономасіологічної структури у формуванні текстової категорії модальності;

описати макрофункцію текстової модальності композитної ономасіологічної структури на підставі взаємодії номінативної організації тексту та текстового концепту, категоріальної ієрархії, комунікативної спрямованості тексту / дискурсу.

- виявити особливість ономасіологічного узгодження композитів з контекстом, охарактеризувати його семантику та смислову забезпеченість у англомовній художній прозі.

Матеріалом роботи послужили 300 текстових фрагментів різної лінійної довжини, вилучених шляхом суцільної вибірки з англомовної прози 18-20 століть : 7 романів, 5 казок, 10 оповідань загальним обсягом 1000 сторінок.

До аналізу фактичного матеріалу застосовано методологічний апарат традиційної лінгвістики тексту та когнітивної ономасіології .

До традиційних методів лінгвістики тексту належить текстово-інтерпретаційний метод, що використовується відповідно до завдань дослідження для встановлення ролі ономасіологічного контексту композита у формуванні текстової категорії модальності, а також межі композитних рамок, їхньої типології, різновидів ономасіологічного узгодження. Цей метод також дає змогу інтерпретувати текстові концепти, їхній взаємозв'язок з номінативною та семантичною організацією художніх текстів .

Головним методом когнітивної ономасіології є інтерпретація ономасіологічної структури та моделювання мотиваційної бази композитних номінатем. Цей метод обумовлює встановлення механізму творення ономасіологічної структури композитів та опис їхніх макро- та міні функцій в художньому тексті.

Методику компонентного аналізу було застосовано для розгляду семантичного аспекту ономасіологічного узгодження та композитних рамок. За допомогою лінгвостилістичного методу досліджено міні функції ономасіологічної структури композитів, їхню роль у створенні різних стилістичних прийомів і фігур в англомовній художній прозі.

Наукова новизна дипломної роботи полягає в тому, що вперше здійснено докладний аналіз функціональної взаємодії композитних ономасіологічних структур з текстовою категорією модальності

Теоретичне значення дипломної роботи зумовлено розробленням проблеми “Ономасіологія в тексті ” в аспекті взаємодії композитної ономасіологічної структури з контекстом, її участі у формуванні текстової категорії модальності . Результати та висновки контекстуально-інтерпретаційного аналізу функцій композитних ономасіологічних структур в англомовній художній прозі можуть слугувати теоретичною базою для дальших досліджень номінативної організації тексту, ономасіологічних структур інших номінативних одиниць їхнього зв'язку з когнітивно-інтерпретаційними та прагматико-комунікативним аспектом тексту / дискурсу на матеріалі різних мов і різних типів текстів.

Практична цінність отриманих результатів полягає у можливості їхнього застосування в процесі викладання іноземних мов у школах, курсах англійської мови для поглибленого вивчення тощо.

РОЗДІЛ І ТЕКСТ І ЙОГО КАТЕГОРІЇ

Класифікація текстових категорій

Текст як первинну даність усього гуманітарно-філософського вчення можна аналізувати у більш загальному ракурсі і для цього використовувати загальнофілософський підхід та оперувати загальнофілософськими поняттями. Для висвітлення більш конкретних проблем, властивостей та особливостей тексту потрібне використання специфічних методів аналізу, у даному випадку лінгвістичних.

Завдяки використанню різних лінгвістичних методів до вивчення проблеми тексту, лінгвісти використовують різні визначення цього поняття що конкретизують ті чи інші його характеристики.

З.Я. Тураєва дає наступне визначення тексту: «Текст - це твір мовотворчого процесу, що характеризується закінченістю, та об'єктивується у вигляді письмового документу, літературно опрацьованого згідно з типом цього документу, складається із заголовку й ряду особливих одиниць (надфразових єдностей), об'єднаних різними типами лексичного, граматичного, стилістичного зв'язку що має цілеспрямованість і прагматичну установку» [27, 123]

Інакше кажучи, текст - це твір, організований за абстрактною моделлю однієї із існуючих у літературній мові форм спілкування (функціонального стилю), що характеризується своїми дистинктивними ознаками.

Зміст - відноситься до інформації, вкладеної в текст.

Суть - відноситься до думки, вираженої в реченні.

Значення - відноситься до морфем, слів, словосполучень та синтаксичних категорій

Текстові властиво виконувати наступні функції:[4, 34]

1. Адекватне передавання значень: найбільша ефективність досягається тоді, коли збігаються коди того хто говорить і слухача. Ідеальним граматичним механізмом для цього буде штучна мова і текст штучною мовою;

Народження нових смислів. У цьому аспекті текст перестає бути пасивною ланкою передавання деякої константної інформації між входом (відправник) і виходом (сприймач). Якщо у першому випадку різниця між повідомленням на вході і виході інформаційного ланцюга можлива тільки внаслідок перешкод у каналі зв'язку і її треба віднести до технічної недосконалості системи, то в іншому - вона є суттю роботи тексту, як думаючого механізму. Те, що з першого погляду є дефектом, з другого нормою і навпаки Будь-який текст є нормативна організація, у якій основною одиницею є номінатема, як текстовий складник, вибір якого детермінований антропоцентрично, категоріально, когнітивно тощо. Проявом цієї організації виступають категорії, що є позапарадигмальною властивістю тексту, яка зумовлює можливість інтерпретації адресатом. При текстовій категоризації текст потрібно розглядати як:

- продукт, створений мовною особистістю, що адресований мовній особистості;

-. явище загальнолюдської і національної культури;

- посередник у забезпеченні успіху соціальної взаємодії людей за допомогою мовних засобів.

Існує безліч класифікацій текстових категорій. Розглянемо у першу чергу класифікацію О.О.Селіванової:[24, 10]

континуум - є послідовністю фактів подій у сукупності просторових та часових характеристик;

модальність - є репрезентацією різних емотивно-оцінних сигналів, змодельована авторською свідомостреальність/ірреальність, імітованої референції відіграє суттєву роль в актуалізації змістовно-континуальної організації тексту;

концептуальність - концентрує в собі шляхи авторського освоєння дійсності та пропагування читачеві узагальненої авторської ідеї;

інтертекстуальність - сприяє зародженню фрагментів нового змісту у творі, що актуалізуються в різному історичному контексті у випадку зміни сприймання культурних ремінісценцій;

інформативність - має на меті передавання інформації.

І. Р. Гальперін класифікує та характеризує категорії у такий спосіб:[5, 56]

Категорія інформативності - це розповідь, роздум, ситуація, дія.

Категорія інтеграції -поєднання різних компонентів, частин, різних тематичних блоків тексту в єдине ціле, вона реалізується

а) у формах залежності одних частин тексту іншим;

б) у стилістичних прийомах;

в) у синонімічних повторах

г) у формах залежності одних частин тексту іншим.

Категорія ретроспекції/проспекції - виявляється композитивними та лексичними значеннями.

З.Я.Тураєва розглядає такі категорії як:[27, 43]

Ознаки структури - інтерпретація, прогресія, звя'зність.

Особливості змісту - образ автора, художній простір, час, інформативність, підтекст.

Узагальнюючи та аналізуючи вище згадане можна зробити висновок про те що: категорії тексту - це поняття, які відображають найбільш загальні і суттєві ознаки та представляють собою ступені у пізнанні текстових онтологічних, гносеологічних і структурних ознак .

Ономасіологічне узгодження як один із проявів номінативної організації тексту знаходиться у взаємозв'язку з тексто-дискурсивними категоріями (макрофункціями ономасіологічного узгодження). Класифікація текстових категорій включає різні компоненти виходячи з - розуміння кордонів тексту

ступеня залученості тексту до прагматичних параметрів дискурсу

урахування текстової парадигматики в культурному коді інших текстів а також розмежування об'єднання тексту як вербального результату з його коемпірією та конституцією.

Розмежування структурних та змістовних текстових категорій не є можливим, оскільки будь-яку категорію можна розглядати у рівній мірі як структурну, семантичну та прагматичну.

При текстовій категорізації текст потрібно розглядати як:[22, 198]

1 продукт народжений мовною особистістю та адресований мовній особистості

2 явище загальнолюдської та національної культури

3 як посередник для забезпечення успіху соціального взаємовпливу людей за допомогою мовних засобів.

Отже текстова категорія - це надпарадигмальна властивість тексту, що обумовлює можливість інтерпретації адресатом.[22, 200]

І.Р. Гальперін класифікує та характеризує категорії у наступний спосіб:[4, 33]

1. Інформативність - розповідь, роздум, ситуація, дія.

2. Інтеграція - реалізується у:

а) формах залежності одних частин тексту іншим

б) стилістичним прийомам

в) синонімічним повторам

3. Ретроспекція - виявляється як позитивним так і лексичним значенням.

З.Я. Тураєва розглядає категорії наступним чином:[26, 4]

1. Ознаки структури - інтеграція, прогресія, зчеплення.

2. Особливості змісту - образ автора, художній простір, час, інформативність, підтекст.

1.2. Текстова модальність

Відношення того, хто говорить чи пише, до дійсності постає як основна ознака модальності, властивої будь-якому висловлюванню. Оскільки воно може бути виражене різними засобами ( формально-граматичними, лексичними, фразеологічними, синтаксичними, інтонаційними, композиційними, стилістичними), модальність виявляється категорією, властивою мові у дії, тобто мовленню, і тому є самою суттю комунікативного процесу. Проте сучасні англійські лінгвісти взагалі не дають визначення цієї категорії, розглядаючи її як дане, і обмежуються вказівкою на її різновиди: умовна, дійсна, алетична, деонтична, епістемічна.[див29:40].

Дослідження категорії модальності ускладнюється багатозначністю або навіть омонімічністю терміну, вважає О.П. Воробйова. Концепції модальності вивчались В.В. Виноградовим, Р. Бартом, А.М. Пєшковським, В.З. Панфіловим, Ю. Шведовою, Тураєвою та іншими.

Модальність розглядається як функціонально-семантична категорія; мовна універсалія, що проявляється в основних категоріях мови. Модальність виступає важливим елементом комунікації виражаючи відношення того, хто говорить до висловлювання і є невід'ємною властивістю тексту, що вміщує відношення автора до дійсності, основна складова прагматичного компоненту тексту; одне з основних властивостей психіки і здатність протиставити „Я” - „не Я” у рамках висловлювання.

Один з основних аспектів модальності є диференціація: об'єктивна та суб'єктивна.

Об'єктивна - виражає відношення сказаного до дійсності у плані реальності.

Суб'єктивна - базується на розумінні оцінки у широкому значенні слова, включаючи не тільки логічну кваліфікацію, але й різні види емоційної реакції. Введення субмодального значення в загальну категорію модальності є містком від речення до висловлювання та тексту і створює передумови до її розподілу на фразову та текстову [10, 79]

Займаючись вивченням текстової модальності як категорії О.О. Селіванова вважає, що дана категорія включає підкатегорію емотивності - одну з базових властивостей художнього тексту, яка співвідноситься з предметованими в ньому емоціогенними знаннями і актуалізуються з допомогою активованих текстових компонентів, що втілюють авторські емоційні інтенції та моделюючи можливі емоції адресата зв'язані з сприйняттям та інтерпретацією текстової модальності [21, 56].

Категорію емотивності в художньому тексті потрібно розглядати з трьох антропоцентричних позицій: автора, читача та персонажів. Емотивність знаходиться у взаємозв'язку з вибором номінативних засобів у тексті. Як і іншими номінатемами ім'я персонажу актуалізує і авторську модальність, і проспективність, і прагматичну направленість тексту на читацьку співучасть.[21, 200]

O.H. Журавльова розглядає текстову модальність, як екстралінгвістичну категорію, що може не мати прямої експлікації у поверхневі структури тексту, але завжди присутня в глибинній і сприяє розкриттю суті тексту [6, 81]. Вона виявляє себе в чотирьох основних аспектах.

- відображення реальності/ірреальності створюваного текстового світу;

- Модерністи та пост модерністи стирають межу між реальним та ірреальним світом; їхні герої можуть ступити з реального у вигаданий світ, заглянути у майбутнє, звертаються до минулого, тощо. [див 23, 39] Проблемою реальності і ірреальності займалась та займається велика кількість вчених серед яких Дж. Серль, Р. Барт, Р. Карнап, Ю. Степанов, З. Я. Тураєва, Д. Павкін, С. Левочкіна та ін. Їм належать дослідницькі праці, де було зроблено аналіз текстів жанру „фентазі,” у якому тісно переплітаються фантастика, магія казок, біблейські легенди та реальність. Наприклад: Land of Gods Image у „Сілмаріоні” Дж Толкієна де існують території добра та зла і між ними чіткої межі не існує.[17, 60]

Страницы: 1, 2, 3