Аналіз рибоохоронних заходів в ставовому господарстві Уляновського районного товариства мисливців та рибалок Кіровоградської області

4.11 Рак річковий (широкопалий)

Найкрупніший із ракоподібних в Європі, цінний своїм господарчим та екологічним значенням. Вимогливий до умов середовища. Віддає перевагу чистій воді. Статевозрілими стають на третьому році життя. Живляться раки рослинністю - елодея, роголистник, рдест, очерет, рогоза, осока; тваринною їжею - молюски, риба, ракоподібні, личинки комах, черви та трупи тварин, що перегнивають у воді, тому мають важливе санітарне значення.

Самка рака відкладає від 100 до 250 ікринок, яких виношує на ніжках черевця протягом 6 - 7 місяців. Паруються раки у вересні - листопаді. Вода водойми повинна мати рН 7,8, а кисню 3 - 4мг/л.

В квітні, перед викльовуванням молодих рачків, на ікринках з'являються, так звані «вічка», після чого в травні відбувається викльовування. Новонароджені рачки розміром 7 - 8мм. Тримаючись своїми клешнями за черевні ніжки, самки живляться зоопланктоном. Через 5 - 7 днів у них відбувається перше линяння, після якого вони залишають самку та переходять таким чином до самостійного життя.

У водосховищі досліджуваного господарства в цілому існують всі необхідні фізико-хімічні, фізіологічні умови, кормова база, ветеринарно-санітарні умови, щоб забезпечити живлення та розмноження місцевої популяції річкового рака.

4.12 Вороги і шкідники риб

Значну шкоду ставовому рибництву приносять вороги із представників мешканців у воді безхребетних, плазунів , птахів і ссавців. Вони можуть знищувати личинок, мальків та статевозрілу рибу.

У досліджуваному господарстві (водосховищі) в названому аспекті заслуговують на увагу такі вороги як річкова видра та ондатра.

Річкова видра пристосована до водного способу життя. Живиться рибою. Поширена в нашій кліматичній зоні, залежно від кількості цього звіра може знищити всю рибу водойми.

Варто зазначити, що живиться видра не тільки рибою. Вона може активно живитися водяними щурами, ондатрою, птахами, качками та їх яйцями, жабами; з особливим задоволенням вона поїдає раків.

Видра досить спритно плаває та пірнає в пошуках та переслідуванні здобичі. Нори свої вона риє в береговій стіні. Перебуваючи під водою, вона кожні 6-8 хвилин виниряє з води для дихання. Живиться, як правило, вночі далеко від свого гнізда.

Цей представник із роду куничих може сягати довжини тіла 60-90 см, має певні морфологічні пристосування до водяного середовища. Слухові проходи та ніздрі у неї закриваються спеціальними клапанами, маються шкірні перетинки між пальцями для плавання уводі. Хвіст довжиною 25-50 см, трохи сплющений. За рік може народити два приплоди по 2-4 малят.

Має цінне хутро, що не змочується у воді.

4.12.1 Ондатра (мускусний пацюк)

Належить до ссавців із роду полівок. Тіло довжиною до 35 см, хвіст 28 см, масою до 1,5 кг. Пристосована до напівводяного способу життя, мешкає й на покритих кригою водоймах. Хвіст сплющений з боків, лускатий, на задніх ногах шкірні перетинки між пальцями.

Хутро густе, темно-коричневе, що не змочується. Пахві залози самців під час гону виділяють мускусний секрет. Переселена з Північної Америки та і акліматизована в 1927 році. Риє нори або будує «хатки». За рік самка ондатри може народити 3-4 приплоди по 7-8 малят у кожному. Сама є об'єктом промислу та розведення.

Може наносити ушкодження греблям. Може бути природним резервом та переносником збудників туляремії та паратифу. Під водою може не дихати 7-12 хвилин. Про її присутність на водоймі можуть свідчити перекушені частини рослин та молодих пагонів, що плавають на воді.

Потрапивши в став, ондатра оточує скупчення риб і розпочинає активне полювання на них, знищуючи не тільки дорослу рибу але й цьоголіток.

Щоб запобігти суттєвим втратам риби з водосховища кількість видри та ондатри обмежується плановими відловами ондатри та відстрілами видри місцевими мисливцями.

4.12.2 Водяна полівка (водяний пацюк)

Гризун пересічних розмірів 15-20 см, хвіст 10-13 см (більше половини довжини тіла). Вуха невеличкі, ледь виступають над рівнем густого і м'якого хутра. Забарвлення майже чорне. Літом поселяється на березі водосховища серед купин, порослих осокою, де й будує свої гнізда. Восени вона переселяється на сухі підвищення, де риє свої складні і довгі нори.

Основу її раціону складають соковиті і м'які частини рослин: молоді пагони очерету, рогозу, стрілолисту, коріння осоки.

Спостереження свідчать, що водяна полівка живиться також дрібною рибою, серед якої часто зустрічаються цьоголітки крупної риби.

Розмножується в теплу пору року, народжуючи в приплодах по 6-8 малят.

4.12.3 Інші шкідливі гідробіонти

Нами було проведено дослідження видового складу зоопланктону, зообентосу, фітопланктону та вищих рослин водосховища, що належить Уляновській РО УТМР.

Видовий склад зоопланктону:

I.Гілястовусі ракоподібні - Cladocera

1. Дафнія магна - Daphnia magna

2. Дафнія пулюкс - Daphnia pulux

3. Дафнія лонгіспена - Daphnia Longispina

4. Церідафнія - Ceriodaphnia sp.

5. Дафнія галірова - Daphnia gialina

6. Моїна - Moina mocrura

7. Босміна - Bosmina longirostris

8. Лаптодера - Laptodera kintii

9. Хідорус - Ciidoros sphalcirus

II.Веслоногі ракоподібні

1. Циклоп - Cuclops strenuus

2. Діаптомус - Diaptomus

III.Тип коловертки - Rotatoria

1. Брахіонус - Brachionus polea

2. Кератела - Keratella cochlearis

3. Кератела - Keratella duadrata

Видовий склад зообентосу:

I.Клас малощетинкові черви

1. Трубочник - Tubifex

2. Дощовий черв'як - Lumbricus terrecmris

II.Тип молюски - Mollusca

1. IIIapвкa - Spharium lozneum

2. Горошина - Pisidium amnicum

3. Дрейсена - Dreissena polymorpha

4. Катушка - Planorbis plarbic

5. Ставковик - Linmea ovata

6. Перлівниця - Unio tumides

7. Беззубка - Anodonta cygnea

8. Живородка - Vivipara vivipara

9. Бітінія - Bithynia tentaculata

III.Клас комахи - Insecta

1. Личинка комара - Chironomus

2. Личинка комара звичайного - Culecs

3. Личинка малярійного комара - Anopheles

4. Личинка жука плавунця - Dytiscus

5. Личинка водолюба великого - Hydrous

6. Личинка бабки коромисло - Aeschna

Видовий склад вищих водоростей

Водорості є хорошим кормом для зоопланктонних, бентосних організмів, молоді і дорослих особин деяких видів риб.

Нашими дослідженнями визначено наступні види нижчих і вищих рослин.

Нижчі рослини

1. Вольвокс - Volvox globator

2. Педіаструм - Oediastrum diplox

3. Спірогіра - Spirogira spirogira

4. Клостерія - Closterium moniliferum

5. Афанізомона - Aphanizomona flosaquae

6. Евглена - Euglena viridis

Вищі рослини

1. Очерет - Phragmites communis

2. Рогіз - Typha angustifolia

3. Лепешняк - Yliceria aguatica

4. Стрілолист - Sagittaria sagitifolia

5. Латаття - Nymphaea alba

6. Глечик жовтий - Nuphas luteum

7. Кушир - Ceratophillum

8. Рдесник - Potamogeton perpholiatus

9. Різак водний - Stratiotes aloideas

10. Рдесник плавучий - Potamogeton natanus

11. Гірчак земноводний - Poligonum anphibium

12. Елодея - Elodea canadensis

13. Осока рання - Carex praecox

14. Осока лисяча - Carex vulpina

15. Ряска мала - Zemna minor

16. Водяний жовтець - Betrachium foeniculaneum

Розділ 5 Охорона праці

Кожне самохідне і несамохідне маломірне судно має бути технічно справним й забезпеченим належним навігаційним та аварійно-рятувальним оснащенням згідно з «Інструкцією для комісії з огляду технічного стану, обладнання й забезпечення маломірних суден із двигуном внутрішнього згоряння потужністю до 50 к. с. і вантажопідйомністю 5 т включно не піднаглядних інспекції Річкового регістру», затвердженою колишнім Головним управлінням рибного господарства внутрішніх водойм України в 1970 р. та погодженою з Державною інспекцією безпеки мореплавання - й портового нагляду Азово-Чорноморського басейну в тому ж році. Власник кожного судна має отримати акт про щорічну перевірку його технічного стану.

Усіма плавучими засобами безпосередньо розпоряджається завідувач дільниці чи майстер-робітник, які виконують роботи на цій дільниці, без

їх дозволу користуватись плавзасобами заборонено. На всіх човнах та інших маломірних суднах на борту носової частини ставлять їх інвентарний номер. До керування маломірними самохідними суднами допускають осіб, які прослухали відповідний інструктаж, пройшли курс спеціального навчання, здали іспити й отримали спеціальне посвідчення на право водіння маломірних суден та документ про проходження медичної комісії, а також вміють плавати і знають прийоми рятування потопаючого. Заборонено допускати до роботи осіб, які не вміють плавати, гребти, керувати човном, не знають способів рятування людей на воді, а також неповнолітніх.

На всіх човнах мають бути рятувальні, водовиливні і сигнальні пристосування (рятувальний круг чи жилет, весло, черпак, ліхтар, металевий ланцюг завдовжки 20 м). Робітників, які займаються виловом риби, забезпечують похідними аптечками (вазелін, йод, марля, бинт, вата).

Перед виходом на відкриту воду для вилову риби начальник дільниці (бригадир) зобов'язаний особисто перевірити технічний стан кожного судна і наявність на ньому належного навігаційного й аварійно-рятувального оснащення, ознайомити рибалок з метеорологічним прогнозом погоди на період вилову; зареєструвати всі судна, які виходять на промисел, у «Журналі виходу суден», а після повернення їх із промислу -- у «Журналі прибуття суден». При виході на промисел ланкові, мотористи, бригадири повинні мати при собі необхідні документи (риболовецький квиток, посвідчення чи свідоцтво на право керування маломірним судном). Маломірні судна повинні мати достатню видимість вперед і можливість кругового огляду з місця водія судна. Зона попереду судна, що йде на експлуатаційній швидкості, яку можна оглянути з місця водія, має перевищувати 15 м.

Під час навантажування й розвантажування плавзасоби добре закріплюють за кнехти причалу. Не слід концентрувати вантаж в одному місці і перевантажувати човен понад допустиму норму. Вантажопідйомність човна визначають завантаженням його з таким розрахунком, щоб сухий борт у будь-якому місці виступав над водою в тиху погоду не менш як на 20 см. При перевезенні людей максимальну їх кількість для даного човна визначають, виходячи із середньої маси однієї людини 80 кг.

З метою запобігання нещасним випадкам при посадці і висаджуванні люди мають проходити на плавзасіб по трапу по одному; зістрибувати і вистрибувати із плавзасобу, а також сідати на борт чи стояти під час руху човна не дозволяється. На стоянках, й особливо на ходу, в човнах та інших невеликих суднах людям переходити з місця на місце не дозволяється. За крайньої потреби переходити слід дуже обережно, щоб не порушити рівновагу човна.

Риболовецькі судна й човни, які виловлюють рибу у нічний час на озерах і водоймах, мають розміщувати один білий вогонь на висоті не менш як 1 м над палубою, видимість його по горизонту теж має становити 360°.

Інтенсифікація виробництва рибної продукції в рибницьких господарствах значною мірою ґрунтується на використанні спеціалізованих рибних кормів та мінеральних добрив, робота з якими передбачає виконання вимог техніки безпеки.

Охорона праці під час годівлі риби. Для безпечної праці, збереження здоров'я і працездатності людей, зайнятих у годівлі риби, потрібна система законодавчих, соціально-економічних, технічних, санітарно-гігієнічних та організаційних заходів, об'єднаних поняттям охорона праці. Організація годівлі риби потребує і відповідних знань з цього питання.

Тому доцільно розглянути головні положення правил техніки безпеки в рибницьких господарствах, які здійснюють інтенсивне вирощування рибопосадкового матеріалу і товарної продукції з використанням годівлі риби. Для зручності сприйняття інформації подамо її за такими технологічними циклами: вантажно-розвантажувальні роботи з кормами; приготування кормосумішей; згодовування кормів.

Безпека праці під час вантажно-розвантажувальних робіт з кормами. До виконання вантажно-розвантажувальних робіт допускаються особи не молодші за 18 років, які прослухали інструктаж з охорони праці, орієнтований на виконання механізованих робіт, що включає проходження навчання і перевірку знань щодо застосування відповідних механізмів і пристроїв. Зайняті працівники мають бути забезпечені спецодягом встановленого зразка, засобами індивідуального захисту, інвентарем та інструментом.

Вантажно-розвантажувальні роботи з кормами належать до трудомістких, тому їх слід організовувати з максимальним застосуванням засобів механізації, що зменшує втомлюваність працівників, забезпечує найбільші безпеку і продуктивність праці.

Під час переміщення мішків з кормами масою до 50 -- 80 кг підіймати їх на спину і знімати зі спини вантажнику має допомагати інший вантажник. Якщо маса вантажу перевищує 50 кг, перенесення його одним робітником на відстань понад 60 м і підіймання на висоту понад 3 м забороняється. Для переміщення вантажів масою понад 80. кг слід застосовувати перевантажувальні механізми і пристрої.

Складати мішки з кормами у штабелі потрібно акуратно, запобігати їх обваленню. Формуючи штабель, слід забезпечувати і перевіряти його стійкість. Скидати затарені мішки з кормами зі штабелів забороняється.

Навантажувати і розвантажувати розсипні корми потрібно з дотриманням установлених правил. Робітники мають бути забезпечені захисними окулярами і респіраторами. Після виконання вантажно-розвантажувальних робіт слід прибрати робоче місце, вимкнути засоби механізації, зібрати всі пристрої та інструменти, зняти спецодяг, вимити руки, якщо можливо -- прийняти душ.

Безпека праці під час приготування кормосумішей. Кормосуміші можна готувати безпосередньо на рибницьких підприємствах за умови обладнання відповідних кормоцехів або кухонь.

До обслуговування машин і устаткування, призначеного для приготування кормосумішей, допускаються особи, які добре знають будову і правила їх експлуатації, пройшли інструктажі, навчання правилам безпеки праці і перевірку знань. Робітник кормоцеху мусить мати допуск на обслуговування електрообладнання не нижче ніж II групи. Особи, які не пройшли інструктаж з охорони праці, до роботи не допускаються.

Робітників кормоцехів мають бути забезпечені спецодягом і респіраторами. У нічну зміну кормоцех треба добре освітлювати.

Виступаючі частини, вали і шпонки, зубчасті колеса, маховики, шківи кормоготувального устаткування, які обертаються зі швидкістю понад 20 об/хв., потрібно огороджувати. Для зручності очищення від пилу та бруду і виконання ремонту огорожі мають бути знімними, щоб полегшити доступ до окремих частин устаткування. Експлуатація устаткування без захисних огорож та робота на несправному устаткуванні або устаткуванні з пошкодженнями до їх усунення категорично забороняється.

Під час роботи м'ясорубок заборонено руками спрямовувати сировину в прийомні бункери. Для цього слід користуватися дерев'яними лопатками з обмежувачем. При функціонуванні (роботі) устаткування з приготування кормів заборонене його очищення, регулювання чи відбирання кормо-суміші для проби, ці операції виконують після зупинки механізмів.

Безпека праці під час згодовування кормів із кормороздавачів. Щоб запобігти нещасним випадкам і травмуванню робітників під час годівлі риби, до кормороздавачів ставлять такі самі вимоги, як до маломірних самохідних суден.

Кормороздавач має бути технічно справним, забезпеченим належними аварійно-рятувальними засобами, що засвідчує акт перевірки технічного стану плавзасобу (поновлюється щорічно). Кормороздавач підпорядкований безпосередньо начальнику рибдільниці чи рибівнику, без їх дозволу користуватися цим плавзасобом заборонено. На носовій частині кормороздавача має бути позначений інвентарний номер.

До керування кормороздавачем допускаються особи, які пройшли курс спеціального навчання, здали іспит і мають посвідчення про право водіння маломірних суден та документ про проходження медичної комісії. Вони мають уміти плавати і знати прийоми рятування потопаючих. Заборонено допускати до роботи на кормороздавачі осіб, які не вміють плавати, гребти, керувати човном, не знають способів рятування людей на воді, а також неповнолітніх.

Усі кормороздавачі мають бути оснащені рятувальними, водозливними і сигнальними пристосуваннями (рятувальним кругом,

надувним жилетом, веслом, черпаком, ліхтарем, металевим ланцюгом або канатом завдовжки 20 м).

Кормороздавачі з підвісними двигунами повинні мати надійне кріплення двигуна до судна і бути обладнані страхувальним пристроєм, а також мати справне дистанційне керування, якщо таке є. Усі рухомі частини головного двигуна і допоміжних механізмів, а також ті частини, що нагріваються викидними газами, мають бути закриті захисними кожухами.

Під час запуску стаціонарного двигуна за допомогою пускового держака його треба брати так, щоб великий палець руки був розміщений по один бік з усіма іншими пальцями. Робітник, який обслуговує двигун кормороздавача, має стежити за тим, щоб мастило і паливо не витікали у воду.

Під час навантажування кормами кормороздавач має бути добре закріпленим за кнехти причалу. Треба дотримуватись і не порушувати норм вантажопідйомності плавзасобу. Навантаження кормороздавача слід починати з його середини, рівномірно розподіляючи корм по бункерах. Вантажопідйомність кормороздавача визначають його завантаженням з таким розрахунком, щоб сухий борт у будь-якому місці виступав над водою в тиху погоду не менш ніж на 20 см.

Кормороздавач повинен мати достатню видимість вперед і можливість колового огляду з місця водія. Зона, яка проглядається попереду плавзасобу, що йде на експлуатаційній швидкості, з місця водія має бути не меншою за 15 м.

Ознайомившись з охороною праці в Уляновському РО УТМР, можна зробити висновок, що вона знаходиться на належному рівні. З членами проводять всі види інструктажів, навчання з охорони праці.

Висновки