Лекції по українській та зарубіжній культурі

державі, щоб стабілізувати становище правлячого класу.

Перехід до християнства був важливим і для підняття міжнародного

престижу Kиївської Русі. Церква допомагала підвищувати рівень культури,

літератури, мистецтва, літописання та архітектури. З поширенням

християнства візантійська література почала потрапляти на Русь. Таким

чином, запровадження християнства допомогло поширенню писемності на Русі,

наблизило Київ до європейських держав.

Негативні риси православ'я. Разом з тим, прийняття християнства

візантійського обряду мало і негативні риси: 1) відірваність від Заходу, 2)

містицизм та 3) аскетизм.

Контрольні запитання.

1. На якій українській території вперше з'явилося християнство?

2. Хто з лідерів Київської держави вперше прийняв християнство?

3. Коли і ким було проведено хрещення Русі?

4. Яку роль у поширенні культури відіграли монастирі?

5. В чому історичне значення прийняття на Русі християнства

візантійського обряду? Які його позитивні та негативні риси?

6. Назвіть засновників Печерського монастиря, відомих ченців-

літописців, ченців-малярів, ченців-лікарів.

2. Література, наукові знання та освіта.

Літературні джерела Київської Русі слід розділити на: 1) Свідчення

фольклору; 2) Перекладну літературу; 3) Оригінальну літературу.

Фольклор. До фольклору того часу відносяться: обрядові пісні,

календарні пісні, заговори та заклинання, казки, розповіді побутового та

історичного характеру, легенди, прислів'я та приказки, загадки, билини.

Останні збереглися лише на півночі Русі, хоча розповідають про події, які

наче б то відбувалися у Києві. В Україні за роки татаро-монгольської неволі

ця фольклорна традиція була загублена.

Перекладна література носить, головним чином, церковно-релігійний,

християнський характер. Це:

1. Остромирово Євангеліє - найдавніший датований східно-слов'янський

рукопис, найдавніша давньоцерковно-слов'янська пам'ятка східно-слов'янської

редакції. Перекладено для новгородського посадника Остромира за часів

Ярослава Мудрого (1056-1057). Зберігається в публічній бібліотеці СПБ ім.

Салтикова-Щедріна.

2. Повчання - писання отців православної церкви -Іоанна Златоуста,

Іоанна Дамаскіна, Єфрема Сірина (в 19 ст. вони перекладалися на народну

українську мову Т.Шевченко, П.Кулішем, М.Шашкевичем).

3. Збірники релігійного та релігійно-світського характеру (Св. Письмо

+ Писання отців церкви + Історичні відомості). Такими були, зокрема,

Збірники кн. Святослава 1073 та 1076 рр.

=Мінеї - життя святих за датами їх народження по місяцям.

=Патерики - життя святих по країнах, де вони жили і діяли.

4. Збірники науково-історичного характеру:

=Хронографи.

=Бджоли - збірники думок з св. Письма, писання отців церкви та

античних письменників.

5. Апокрифи - перекази на біблійні теми, про загробне життя, про

біблійних героїв.

6. Антицерковні інтерпретації (напр., Мандрівка Богородиці по мукам з

Михайлом Архангелом та 400 ангелами до Аду).

7. Повісті з Візантії, арабські та індійські казки (Троянська війна,

Олександрія, 4 індійських царства, "Варлаам та Іоасааф", останню використав

І.Франко для свого твору "Притча про життя").

8. Твори природного та географічного змісту ("Фізіолог", "Шестиднів"

- космографія, "Християнська топографія Козьми Індикоплова",

олександрійського купця 6 ст.).

Оригінальна творчість.

Берестяні грамоти. У Київській Русі після прийняття християнства було

чимало грамотних людей, й не тільки серед знаті та духівництва, але й серед

простого люду. Про це свідчать берестяні грамоти, які у великій кількості

розкопують археологи в Новгороді. Найстаріша з яких датується 11 ст.

Слов'янська азбука. У східних слов'ян писемність існувала ще до

прийняття християнства. Збереглися давні рукописи, написані "руськими

письменами". Пізніше була запроваджена слов'янська абетка, складена

болгарськими просвітителями Кирилом і Мефодієм. Існувало два варіанта

азбуки - глаголиця і кирилиця.

Літописи. У монастирях створювалися перші письмові історичні праці,

що називалися літописами (запис по роках). Літописання Київської Русі

почалося за зразком візантійських хронік. Перший літописний запис з'явився

в 1039 р. Історичні записи вели ченці Києво-Печерського, Видубицького та

інших монастирів.

"Повість временних літ". Чернець-літописець Нестор до 1113 р. склав

"Повість временних (минулих) літ", де розповів про те, "відкіля пішла земля

Руська, хто у Києві перший почав княжити і відкіля Руська земля взялася".

Ця пам'ятка є головним і в багатьох випадках єдиним джерелом з історії

східного слов'янства та Київської Русі. Нею було покладено початок

історіографії Київської держави.

Літописні зведення. Літописи переписувалися, розмножувалися ченцями-

переписувачами, які вносили свою коректуру, додатки, окремі літописи

об'єднувалися у зведення літопису. Вони потрапляли в інші монастирі,

розповсюджувалися по всій країні, у більшості, через нашестя татар, війни,

пожежі, грабунки, безповоротно гинули, а в деяких монастирях (переважно на

Півночі та Заході) чудом збереглися і, таким чином, стали надбанням вчених

уже в 18 та 19 ст. і дійшли до нашого часу.

Так, "Повість временних літ" була виявлена в Іпатьєвському зведенні,

яке збереглося в Іпатьєвському монастирі в Костромі, що був заснований 1330

року і де в 1613 році Михаїлу Федоровичу Романову було об'явлено про

обрання на царство. Іпатьєвський літопис зберігся в 5 списках початку 15

ст. і сходить до українського літописного зведення кінця 13 ст. Вона

відтворює події 11-13 ст. і містить хроніку подій, договори Русі з греками,

взірці перекладної літератури, легенди.

Іпатьєвське зведення складається з 3 частин: 1) "Повість временних

літ" (від варягів до Володимира Мономаха). 2) Київський літопис (боротьба з

половцями та міжусобиця після смерті Володимира Мономаха). 3) Галицько-

Волинський літопис (утворення, розквіт та занепад Галицько-Волинської

держави).

М.Грушевський говорив, що Іпатьєвське зведення є справжнім архівом

нашої літератури. Його використовували історики Карамзін, Соловйов,

Погодін, Ключевський, письменники Франко ("Захар Беркут"), Скляренко

("Святослав", "Володимир"), Збанацький ("Диво", "Євпраксія"), Кочерга

("Ярослав Мудрий"), Хижняк ("Данило Галицький") та ін.

"Слово про закон і благодать" митрополита Іларіона, першого

місцевого, руського Київського митрополита, обраного за Ярослава Мудрого

(1051) - прославляння .кн.Володимира та хрещення Русі, написана між 1037 та

1043 і виголошена на честь відкриття київського Софійського собору.

"Повчання дітям" Володимира Мономаха (1096), яке складається з 3

частин: 1)релігійні правила; 2)поради для князя, 3)життєпис самого автора,

як приклад для дітей. Автор був високоосвіченою людиною, знав 5 мов, його

гуманізм на 3-4 століття обігнав аналогічні твори західних авторів. Це був

не тільки літературний твір, але й політичний маніфест, де автор

проголошував ідеї громадянського миру в державі, необхідність укріплення її

зовнішнього становища.

"Житіє та ходіння Данила, руські землі ігумена" - науково-

географічний опис подорожі в Єрусалим через Царгород (1106-1108).

Києво-Печерський патерик - збірник оповідань про життя святих отців

церкви Лаврського монастиря (І чверть 18 ст.), прославляв зодчих,

живописців, святих отців, пропагував єдність руської землі. Вперше був

надрукований в друкарні Києво-Печерської Лаври в 1661 р. О.Пушкін писав про

це джерело: "прелесть простоты и вымысла".

"Слово Данила Заточника" - сповідь дружинника, вигнаного з княжого

двору, який просить простити йому його провинності і повернути назад з

заслання. Роздуми про багатих і бідних, добрих і злих, розумних і дурних.

Ідея сильної княжої влади, ідеалізація князя.

Твори єпископа-проповідника Кирила Туровського (1130/1134, м.Туров,

Гомельської обл. - 1182), який був автором багатьох сказань, повчань,

молитов. Його твори були популярні на Русі.

8. Найвидатнішим взірцем поетичної творчості на Русі другої половини

12 ст. є "Слово о полку Ігореве". Невідомий автор з надзвичайною художньою

силою описав трагічний стан Русі в епоху феодальної роздробленості. Сюжетом

твору стала історія походу Новгород-Сіверського князя Ігоря Святославовича

проти половців у 1185 р. за часів галицького князя Ярослава Осмомисла (1152-

1187). Сіверські князі були розгромлені і, разом з багатьма воїнами,

захоплені в полон. Вся поема перейнята закликом до об'єднання русичів проти

зовнішніх ворогів.

Поема написана в мажорному настрої, ознаки якого зникають з руської

християнської літератури вже з середини 11 ст. Замість нього з'являється

релігійний екстремізм, проповідь загального відходу від світу, чернецьке

убивання плоті, самоприниження людини, безвихідність, безсилля, загибель

усіх надій. Дослідники припускають, що "Слово" було не єдиним твором такого

стилю, але воно випадково уціліло завдяки своїй об'єднавчій ідеї. Весь

інший спадок був знищений правлячою церквою і замінено життями святих.

"Слово о полку Ігореве" - відомий пам'ятник давньоруської

середньовічної літератури. Він стоїть поруч з такими всесвітньо-відомими

епосами як "Давид Сасунський" (Вірменія, 7-10 ст.), "Пісня про Роланда"

(Франція, 12-13 ст.), "Витязь в тигровій шкурі" Шота Руставелі (Грузія, 12

ст.).

Наукові знання.

Право.

"Руська Правда" збірник законів князя Ярослава Мудрого (11-12 ст.):

захист життя та майна княжої дружини та слуг, становище феодально-залежних

людей, кримінальне, спадкове, зобов'язальне право тощо. Виділяють 3 головні

редакції: коротку, докладну та скорочену, включає окремі норми закону

"Руської Правди" Ярослава Мудрого, "Правду Ярославичів", "Устав Володимира

Мономаха" тощо.

Математика і медицина. Знання математики і медицини були обмежені

практичними потребами. Першими лікарями були знахарі. Пізніше, коли

Київська Русь увійшла в більш тісні стосунки з іншими країнами, лікарські

знання значно поглибилися. Відомим лікарем у Києві був Агапіт, який навіть

робив хірургічні операції.

Контрольні запитання.

1. Яка структура та зміст "Повчання дітям" Володимира Мономаха?

2. Яке значення має літопис "Повість временних літ"?

3. Яке значення має "Слово о полку Ігореве" у світлі світового епосу?

3. Мистецтво: архітектура, живопис, музика та декоративно-ужиткове

мистецтво.

Архітектура.

Ще у 7-му - 5-му століттях до н.е. стародавні греки будували на

берегах Північного Причорномор'я міста типу Tіри, Oльвії, Херсонесу та

Пантикапеї, руїни яких існують і тепер в Україні. Ці міста мали геометрично

точне планування. В архітектурі будинків були використані елементи

класичної грецької архітектури.

З 6-го по 3 століття до н.е. численні міста на території сучасної

України створювали скіфи, серед них столиця Скіфської держави Неаполь-

Скіфський у Криму, неподалік від сучасного Сімферополя.

В Криму збереглися також давньоримські інженерні споруди (типу

фортеці Чара). Візантійські пам'ятники архітектури збереглися в Херсонесі,

Keрчі та інших містах Півдня України (залишки замків та фортифікаційних

споруд 11-го - 14-го століть). В 5-му - 7-му століттях місцеві жителі Криму

збудували так звані печерні міста (Eski-Kermen, Chufut-Каle та інші.

Останній належить до 5-6 ст., неподалік від Бахчисарая: оборонні стіни,

брами, житло, господарські будівлі - наземні та печерні, мечеть, караїмські

храми. З ростом Бахчисарая, який було засновано на початку 16 ст., прийшов

в занепад і до середини 14 ст. запустів).

Протягом першого тисячоліття н.е. східні слов'яни збудували багато

міст, укріплень з стінами земної роботи (руїни давнього міста на

Пилипенковій горі поблизу Канева, монастир біля міста Ромни тощо).

Міста Київської Русі з'явилися в 9-му та 10-му століттях, і

наприкінці 10-го, 11-го століть. Багато фортець і культурних будівель було

створено в Kиєві, Чернігові та Переяславі.

Місто в Kиївській Русі складалося з трьох частин: 1)Укріплений центр

(detinets); 2)Так зване оточуюче місто, оточене дерев'яною та земляною

стіною; 3)Ремісничі та торгові передмістя, розташовані поза міськими

стінами.

Зовнішні вихідні ворота іноді вбудовувалися у стіну (Золоті Ворота в

Kиєві (1037); Ворота єпископа в Переяславі (1089).

Головним будівельним матеріалом при будівництві міст було дерево, і

тільки декілька палаців та замків були побудовані з каменю та цегли.

Розчин, який використовувався у будівництві, складався з вапна та води,

змішаної з потовченим каменем.

Давньоруські зодчі зводили складні дерев'яні і кам'яні спорудження,

що вражали своїми розмірами, пропорційністю і красою внутрішньої оздоби.

Символом розквіту Київської Русі стали Десятинна церква (989-996),

Софійський собор (1017-1037), Золоті ворота (1037, реконструйовані в 80-х

рр. 20 ст.), Успенський собор Києво-Печерської Лаври(1073-1078, зірваний у

1941 р., зараз відбудовується), Михайлівський Золотоверхий собор

Михайлівського монастиря у Києві (1108-1113, зірваний у 1934-35 рр., зараз

відбудовується).

Собори святої Софії, подібні Собору святої Софії в Константинополі,

були збудовані, крім Kиєва, в Новгороді та Полоцьку. Пам'ятниками уміння

давніх руських архітекторів є Успенський Собор Єлецького монастиря (12

ст.), Спаський Собор (1036), Борисоглебський Собор (1123), П'ятницька

церква (кінець 12-початок 13 ст.) в Чернігові, княжий палац та

Пантелеймонівська церква (1200) в Галичі, Успенський Собор (1160) та церква

св.Василя (кінець 13-початок 14 ст.) у Володимирі-Волинському руїни

Успенської церкви у с.Крилосі біля Галича (12 ст.) та ін.

Значна будівельна робота продовжувалася у Переяславі наприкінці 11-го

століття (церква святого Михайла та палац єпископа) .В 12-му ст., внаслідок

розпаду Київської Русі на феодальні князівства, в Києві, Чернігові та

Переяславі сформувалися місцеві архітектурні школи, кожна з власним стилем.

Живопис, музика, декоративно-ужиткове мистецтво.

Будинки прикрашалися різьбленням по дереву і кості, настінною

мозаїкою, фресками, різьбленими кам'яними деталями, іконами. Такі прикраси

сьогодні можна побачити в Софійському соборі в Києві. Всередині храму стіни

прикрашали фрески. Центральний купол і арки покривала мозаїка. У мозаїці

Софійського собору використано біля 130 відтінків. Таким чином, розвиток

архітектури дав поштовх поширенню живопису.

В області стародавнього мистецтва відомо чимало пам'яток іконописного

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13