Організація науково-інформаційної діяльност

Термін телеконференції - це один із синонімів слова newsgroup, і в російськомовних джерелах крім телеконференції можна зустріти групи новин, просто конференції і навіть ньюсгрупи. Це всі назви того самого предмета.

Отже, телеконференції представляють собою одну з форм спілкування людей за допомогою Інтернету на визначену тему. Кожна телеконференція має свою адресу, по якій ви можете до неї приєднатися. Телеконференція являє собою потік повідомлень, які видні кожному з учасників. Самі ж учасники цей потік і утворюють, тому що кожний може написати або нове повідомлення в конференцію, або відповісти на вже існуюче. Телеконференції тісно зв'язані з електронною поштою. Відмінність полягає в тому, що в електронній пошті ваше повідомлення одержує конкретний адресат, а в телеконференціях ваше повідомлення адресоване всім її учасникам, кожний з який одержує можливість це повідомлення прочитати і при необхідності прокоментувати його відповіддю.

Виділяють чотири компоненти, які вважаються важливими складовими частинами в інтерактивній системі проведення телеконференцій. Не всі пропоновані методи можна прямо застосувати в конкретній ситуації, але вони можуть стати основою інших, котрі ви легко адаптуєте до своєї програми.

Перша складова - гуманізація. Гуманізація -- це процес створення атмосфери, у якій робиться акцент на важливості окремої особистості і переборюється відстань за рахунок досягнення групового взаєморозуміння. Гуманізацію необхідно, у першу чергу, брати до уваги при розробці програми проведення телеконференції, оскільки багато хто з учасників можуть не мати досвіду групового спілкування, ніколи раніше не використовувати устаткування для телеконференцій і навіть не представляти, що це таке. Методи гуманізації дозволяють людині зрозуміти, що його бажання і потреби будуть враховані і, відстань тому не перешкода.

Другий елемент - запрошення. Перед початком проведення телеконференції

учасникам посилають листа-запрошення, щоб кожен майбутній учасник відчув, що про нього пам'ятають і сподіваються, що його особиста присутність буде відігравати важливу роль для успіху конференції. У лист можна включити мета програми, розуміння про підготовку першої сесії (наприклад, проблеми, над якими варто заздалегідь подумати) і інформацію про себе (короткі біографічні дані, своє фото).

Третя складова - список учасників. Чим краще ви будете знати слухачів своєї групи, тим краще ви зможете з ними контактувати. Використовуйте інформацію зі списків попередньої реєстрації по кожнім районі від лінійного чи підрозділу інші джерела інформації про слухачів. Список допоможе вам краще зрозуміти нестатки й інтереси учасників вашої групи.

Четверта важлива умова проведення телеконференції - використання імен.

Завжди називайте учасників по іменах, для чого користайтеся створеним вами списком. Коли людина ставить запитання, відзначте його в списку, щоб потім не забути відповісти. Людям подобається, коли їх називають по імені, і це особливо важливо при проведенні телеконференцій.

Участь у телеконференції можна визначити як процес використання технічних можливостей для мимовільної, імпровізованої взаємодії учасників. Як коммуникаторам, нам би хотілося, щоб наша аудиторія адекватно реагувала (тобто взаємодіяла) на надану нами інформацію. От чому ми повинні всіляко заохочувати участь у конференції і планувати її в зручне для учасників час. Одне з переваг телеконференції полягає в тому, що вона забезпечує двосторонній зв'язок, а можливість особистої участі підтримує в людини інтерес до даної програми і змушує його відноситися до неї відповідально.

До широкої номенклатури засобів телевізійного зв`язку входять так звані прикладні або промислові телевізійні установки (ПТУ) загального призначення (існують також спеціалізовані установки, що призначені для використання під землею, під водою, в умовах космосу та ін.), які застосовуються в процесах оперативного керування виробництвом, у науці, техніці, а також у багатьох інших сферах діяльності. ПТУ призначені для візуального спостереження на відстані за різноманітними об`єктами, подіями, явищами, процесами, недоступними для безпосереднього спостереження людиною внаслідок неможливості знаходження, або небезпеки для здоров`я наприклад, у зонах високих температур,загазованості, запиленості). ПТУ складаються з перевальних телевізійних камер (телекамер), приймальних відеоконтрольних приладів, з`єднувальних кабелів та комутаційних приладів. Принцип дії ПТУ у спрощеному вигляді полягає в наступному (рис. 25). У передавальній телекамері зображення перетворюється в електричні сигнали й передається по кабелю на приймальний пристрій, в якому виникає зворотне перетворення електричних сигналів у початкове зображення і відновлення його на екрані відеоконтрольного приладу. Телевізор складається з таких основних вузлів: 1) антени; 2) підсилювача високих частот; 3) відеодетектора, який виділяє відеосигнал; 4) підсилювача відеосигналів; 5) підсилювача звукових частот; 6) амплітудного обмежувача і частотного детектора, які виділяють звукову частоту; 7) підсилювача низької (звукової) частоти; 8) гучномовця; 9) відновлювача постійної складової; 10) кінескопа; 11) блока живлення; 12) амплітудного селектора, який розділяє імпульси рядкової та кадрової розгортки; 13) генератора рядкової розгортки; 14) підсилювача імпульсів рядкової розгортки; 15) генератора кадрової розгортки; 16) підсилювача імпульсів кадрової розгортки; 17) електромагнітні коливання; 18) пружні коливання; 19) зображення.

На промислових підприємствах ПТУ в основному застосовується для керування виробничими та технологічними процесами. У керівника (диспетчера) встановлюється на робочому місці відеоконтрольний прилад (у деяких випадках - монітор з декількома телеекранами та з дистанційним пультом керування), а на відповідних ділянках виробництва - передавальні телекамери.

Керівник (директор, начальник служби, диспетчер) за допомогою ПТУ може спостерігати зі свого робочого місця за ходом виробничих та технологічних процесів на різноманітних ділянках і при необхідності приймати оперативні рішення.

Комплект ПТУ характеризується типом телекамер, наявністю механізмів для дистанційного керування, типом об`єктива, кількістю камер та відеоконтрольних приладів. Залежно від призначення комплекти ПТУ випускаються одно- і багатокамерними з одним або декількома відеоконтрольними приладами.

Деякі системи прикладного телебачення мають пристрої для дистанційного

керування ними абонентом (поворотом камери у вертикальній і горизонтальній площинах, фокусуванням та діафрагмуванням об`єктива). Системи прикладного телебачення поділяються за принципом керування на замкнуті й розімкнуті, а за принципом передачі відеосигналів на кабельні лінії та радіосигналу.

У прикладному телебаченні застосовуються, як правило, замкнуті кабельні системи. Вони мають такі переваги: більш проста й дешева апаратура; відсутність антенних споруд; більш надійний (захищений від перешкод) зв`язок.

Комутація телекамер із відеоконтрольним приладом абонента у замкнутих, багатокамерних системах прикладного телебачення здійснюється переважно за допомогою автоматичної телевізійної станції. Всі абоненти, що підключені до такої системи, крім головного, можуть підключатись до будь-якої передавальної камери шляхом набору умовного номера на телефонному апараті, а головний абонент (керівник, диспетчер) включає потрібну йому камеру натисканням відповідного ключа на пульті комутаційного блоку.

Прикладне телебачення в установах, організаціях, на підприємствах, крім функцій огляду та спостереження, може служити для оперативного передавання абонентам зображень різноманітних документів, наприклад, з канцелярії, архіву, бібліотеки, конструкторського бюро та інших служб.

Прикладне телебачення можна використовувати разом із відеозаписувальними апаратами (відеомагнітофонами). Відеомагнітофони забезпечують запис зображень як нерухомого, так і рухомих об`єктів на магнітний носій (переважно плівку), і подальше їх відтворення на телевізійному екрані. Записане зображення можна відтворювати практично необмежену кількість разів. Причому один і той самий магнітний носій можна використовувати для багаторазових записів нових зображень після стирання попереднього запису. Переважно при кожному новому записі зображень попередній запис стирається автоматично. Відеозапис можна відтворювати як з відеоконтрольного приладу (телевізора), так і безпосередньо від передавальної телекамери. Відеомагнітофони забезпечують уповільнені рухи на екрані і його повну зупинку. Ця якість особливо цінна й необхідна під час дослідження операцій різноманітних трудових процесів службами наукової організації праці та управління на підприємствах. Цей спосіб набагато оперативніший і ефективніший від методу кінозйомок.

Портативний (переносний комплект), що складається з телекамери (відеокамери) і відеомагнітофона, можна використовувати замість кінокамери під час документування найважливіших подій у діяльності установи, організації, підприємства. Цим способом знімають навчальні телефільми й навчають за ними співробітників різноманітних професій. Прикладне телебачення знаходить застосування в найрізноманітніших сферах діяльності, зокрема в медицині (демонстрація на телеекрані унікальних операцій), під час регулювання вуличного руху й потоку пасажирів у метро, передавання на землю зображення інших планет та ін.

Прикладне телебачення впевнено ввійшло у життя.

4. Основні функції інформаційних центрів

Довідково-інформаційні фонди виникли в процесі розвитку та вдосконалення державної системи науково-технічної інформації. Ідея створення довідкові-інформаційного фонду формувалась поступово. З кінця 50-х - початку 60-х органи науково-технічної інформації були ініціаторами ряду пропозицій по впорядкуванню потоку документів, введення механізації та автоматизації в інформаційні процеси. Реалізація цих пропозицій створювала необхідні умови науково-технічним бібліотекам та органам науково-технічної інформації для комплектування фондів першоджерел різними видами опублікованих та неопублікованих документів та для удосконалення довідково-пошукового апарату. Але повноцінне використання цих умов можливо лише в разі об'єднання зусиль органів науково-технічної інформації та науково-технічних бібліотек в довідково-інформаційної діяльності. Пошук оптимальних шляхів та форм взаємодії органів науково-технічної інформації та науково-технічних бібліотек в процесі довідково-інформаційного обслуговування, а також науково-методичні розробки в цій області призвели до створенню довідково-інформаційних фондів.

Інформаційний фонд? це вітчизняна та зарубіжна інформаційна література, опис винаходів та патентів, стандарти, технічні умови та інші видання опубліковані у відкритому друці, а також дуже цінні неопубліковані документи: інформаційні карти, науково-технічні звіти, вітчизняна документація на вироби та матеріали, номенклатура продукції, яку випускають, акти порівняння випробувань окремих агрегатів, супроводжуюча технічна документація для імпортного обладнання, рішення та акти для імпортних зразків, неопубліковані матеріали конференцій, семінарів, звіти про відрядження, дисертації, препринти тощо.

Довідковий апарат ДІФ є ключем до інформаційного фонду. Він складається з фонду довідкових видань (керуючі і директивні матеріали офіційних органів, енциклопедії, словники, довідники, бібліографічні та реферативні видання); фонд виконання довідок, які використовують при повторному запиті; каталогів (алфавітного, систематичного); картотек (головних, довідково-бібліографічних, спеціально-бібліографічних: картотеки стандартів, картотеки звітів про відрядження, картотеки персоналу тощо; спеціальні фактографічні картотеки; допоміжні картотеки: картотеки вітчизняних підприємств, зарубіжних фірм тощо).

Аналітико-синтетичне опрацювання документів ? це інформаційний процес, який включає бібліографічний опис, класифікацію, предметизацію, анотування, реферування, науковий переклад, складання оглядів. В результаті таких процесів скорочується кількість інформаційних матеріалів за рахунок застарілих, проводиться якісний відбір інформації, який включає тенденції розвитку науки та техніки, розробку нових гіпотез, практичних рекомендацій, висновків, прогнозів.

Бібліотечно-бібліографічне інформування ? це процес накопичення та видачі споживачу документів в режимі “запит ? відповідь”. Важливе місце в бібліотечно-бібліографічному інформуванні надається міжбібліографічному абонементу.

Вибірковий розподіл інформації. Оскільки споживачу інформації потрібно не все про все те, що його цікавить, а тільки те що містить нові відомості, то спеціалісти з довідково-інформаційного забезпечення намагаються здійснити вибіркове інформування: представляють відомості у зручній для споживача формі (огляд, аналітична довідка, реферат, таблиця), враховуючи при цьому інформаційні особливості споживача.

Науковий аналіз та синтез інформації. Процес наукового аналізу та синтезу змісту первинних документів й створення оглядово-порівняльної інформації в вигляді бібліографічних, фактографічних, реферативних, аналітичних, та прогнозуючих оглядів.

Ретроспективний пошук інформації? це послідовність операції, виконаних з метою глибокого та повного пошуку відомостей за певний проміжок часу з достатньою достовірністю відповідаюча на питання: вирішується чи вже вирішена дана проблема і яким способом, яка нова інформація з даного питання існує в нашій країні та за її межами.

Організація поточної інформації. В науково?-інформаційній діяльності розрізняють два самостійні потоки інформації: спадний та зростаючий.

Спадний умовно називають потоком “зверху вниз”, він обіймає всю друковану продукцію, яка централізовано опрацьовується і надходить в усі канали інформаційної системи країни у вигляді бібліографічних описів, анотацій, рефератів, оглядів.

Зростаючий названий потоком “знизу вгору”, формується в низових органах НТІ, де в обов'язковому порядку повинна відображатися на інформаційних картках вся інформація про передовий виробничий досвід і надходити у всі центральні та міжгалузеві органи НТІ, де вона підпадає під спеціальне опрацювання і знаходить відображення в виданнях науково?інформаційної літератури. Таким чином, організація вихідних потоків інформації - це цілеспрямоване систематичне та оперативне введення в інформаційні канали нових відомостей з науково-технічних досягнень.

Запити на видачу копій документів, про які споживач уже проінформований.

Запити на ретроспективний пошук інформації за темою, сформульованою споживачем на відомій йому професійній мові.

Запити конкретних відомостей із заданими параметрами.

Запити в режимі “запит-відповідь” надходять у вигляді заявок (письмових, усних, за телефоном). Для їх задоволення вимагаються операції різного змісту та об'єму, інколи достатньо знайти документи на полиці або сховищі мікрофльмів, особливо, якщо споживач повідомив адресу документу. Для задоволення запитів на ретроспективний пошук або видачу конкретних відомостей розробляються складні синтетичні комплекси: створюються формалізовані мови тощо.

Вибіркове поширення інформації. Серед усіх видів довідково?інформаційного забезпечення найефективнішим вважається вибіркове поширення інформації. Вибіркове поширення інформації ? це режим, в якому працює інформаційно-пошукова система (ІПС) дескрипторного типу, реалізована за допомогою обчислювальної техніки.

Повне та своєчасне забезпечення всіх різноманітних інформаційних потреб спеціалістів можна надати лише сукупністю всіх видів інформаційного забезпечення.

Видавнича діяльність органів НТІ забезпечує створення системи інформаційних видань. На основі видань органів НТІ (“спадний потік” інформації) розвиваються прогресивні форми та методи індивідуального та групового обслуговування за принципом вибірковості (вибіркове поширення інформації, диференційоване забезпечення керівництва (ДЗК) тощо).

Системи інформаційного забезпечення керівництва характеризуються значними відмінностями в потребах, що ставляться керуючими органами, і методів підготовки інформаційних документів, це обумовлено різним рівнем і спеціалізацією як інформаційних, так і керуючих органів. Державні органи НТІ спеціалізуються на забезпеченні керівних органів державного масштабу, галузеві - відповідних міністерств і відомств. Інформація, яка надходить до керуючих працівників повинна містити оцінку відомостей з потрібними висновками і рекомендаціями, достатніми для прийняття рішень. Основними формами доведення інформації є: огляди, тематичні вибірки, експрес-інформація, аналітичні довідки, звіти.

Інформація, яка поступає до керівників повинна мати оцінку даних з відповідними висновками та рекомендаціями, достатніми для прийняття рішення. Основними формулами доведення інформації є: огляд, тематичний підбір, експрес-інформації, аналітичні довідки (доповіді).

Останнього часу набула широкого поширення система диференційованого інформаційного забезпечення керівництва, яка побудована на принципах ВПІ.

Бібліотечні фонди формуються відповідно до значення, складу користувачів бібліотеки та виду бібліотеки як упорядковане зібрання документів.

Державний бібліотечний, фонд України складається з фондів бібліотек, що є у державній і комунальній власності, фондів бібліотек самоврядних організацій, взаємопов'язаних скооперованим комплектуванням, єдиним довідково-пошуковим апаратом сисдепозитарного зберігання, перерозподілу та взаємовикористання фондів і відображає науковий, культурний, інформаційний потенціал суспільства.

Для документів, що внесені або підлягають внесенню до Державного реєстру національного культурного надбання України, та документів, що с унікальними пам'ятками Національного архівного фонду України і зберігаються в бібліотеках, встановлюється особливий режим охорони, зберігання та використання.

У разі, якщо бібліотека не забезпечує необхідні умови для зберігання та використання документів, внесених до Державного реєстру національного культурного надбання України, вони можуть бути передані іншим бібліотекам згідно з рішенням відповідних органів виконавчої влади за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері культури.

Довідково-інформаційний фонд являє собою сукупність опублікованих та неопублікованих документів, систематизованих, снабжених довідковим апаратом та призначених для довідково-інформаційної роботи. Це впорядковане зібрання документів, забезпечене довідково-пошуковим апаратом, та використовуване органом науково-технічної інформації при здійснені довідково-інформаційної роботи.

Призначенням кожного довідково-інформаційного фонду є оперативне доведення необхідної інформації до відповідних споживачів на потрібному якісному рівні. Довідково-інформаційний фонд призначений забезпечувати підприємства, організації в цілому та окремих спеціалістів трьома видами інформації:

а) поточною (повсякденною) - про дослідження та розробки, які проводяться в наш час;

б) ретроспективною - про досліди та розробки, які проводилися в минулі роки;

в) перспективною - про досліди та розробки, які заплановані на майбутнє.

Основними цілями кожного довідково-інформаційного фонду є:

1. Ціленаправлене накопичення документів (комплектування довідково-інформаційного фонду).

2. Систематизація документів.

3. Створення довідкового апарату до документів.

4. Обробка документів з метою вилучення з них найбільш вагомих відомостей для видання оперативної інформації.

5. Введення інформаційно-пошукових систем, які забезпечують досить повний та оперативний пошук необхідних документів та оперативних даних.

6. Забезпечення споживачів інформації необхідними видами документів.

7. Ведення довідково-інформаційної роботи.

8. Розмноження інформації.

9. Передача інформації.

Довідково-інформаційний фонд повинен надавати споживачам окрім необхідних документів та відомостей про них , але й конкретні фактичні данні по запиту, тобто повинен забезпечувати спеціалістів не тільки документографічною, але й і фактографічною інформацією. Існує три види інформаційного пошуку: внутрішньо бібліотечний, бібліографічний та фактографічний.

Під внутрішньо бібліотечним розуміється пошук по запиту будь яких документів (книжок, періодичних видань, статей тощо). Бібліографічний пошук - це уточнення бібліографічних описів або виявлення конкретної теми (тематичні бібліографічні довідки). Під фактографічним пошуком розуміється пошук по запиту конкретних фактів, обраних з документів.

Внутрішньо бібліотечний та бібліографічний пошук розуміються як різновиди документографічного пошуку. Фотографічний пошук може бути чисто-фактографічний (пошук тільки конкретних фактів) або факто-документографічним (пошук фактів та супровідної документації).

Для виконання цих завдань кожен довідково-інформаційний фонд повинен мати відповідні документальні джерела та добре організований довідковий апарат.

До складу довідково - інформаційного фонду відноситься фонд першоджерел інформації та довідково - пошуковий апарат до нього. В ньому збираються та зберігаються різні типи та види документів. До таких документів відносяться опубліковані друковані документи (книги, журнали, спеціальні види технічної літератури), які видають різні видавництва, відомства, інформаційні органи тощо, неопубліковані документи (науково - технічна документація: звіти, проекти, плани тощо; звіти про відрядження, дисертації, переклади, депоновані рукописи та препринти).

Депоновані рукописи являють собою документи по вузькій, спеціальній тематиці, яка являє інтерес для не великої групи спеціалістів, тому тиражування таких документів є нецілеобразно. Препринтами називають типографічні відтиски статей та других робіт, які призначені для розсилання обмеженому колу споживачів до офіційного опублікування цих робіт.

Потоки опублікованих документів надходять в інформаційні та бібліотечно-бібліографічні організації, в яких виконується державний облік та реєстрація, зберігання, централізована обробка документів та підготовка обліково-реєстраційних, сигнальних бібліографічних та реферативних видань. Дякуючи такій організації довідково-інформаційні фонди можуть проводити планомірне, систематичне комплектування своїх фондів потрібними документами.

Набагато складніше збирати неопубліковану науково-технічну документацію або систематично отримувати інформацію про їх появлення та місці зберіганню.

Форма та глибина взаємодії довідково-інформаційних фондів залежить від вибору архітектури схеми. Існуючі різновиди організації систем довідково-інформаційних фондів можна розділити на три типи: ієрархічний, розташовочний, зірковий. Системи ієрархічного типа передбачають диференціацію довідково-інформаційних фондів на декілька рівнів, які відрізняються повнотою комплектування та функціями в задоволені запитів користувачів. В таких системах запити споживачів інформації, які не можуть бути виконані в довідково-інформаційних фондах більш нижчого рівня передаються в фонди більш вищого рівня, комплектовані більш повно. Перевагою такого типа систем є можливість обходитися більш простим системним довідково-пошуковим апаратом, а недоліком - переадресація великої кількості запитів та низька оперативність задоволення таких запитів. Даний тип організації системи довідково-інформаційних фондів полягає в основі діючої системи міжбібліотечного абонемента.

Довідково-пошуковий аппарат являє собою систематизовану сукупність каталогів та карток, об'єднаних єдиним алфавітно-предметним покажчиком.

Довідково-пошуковий аппарат в себе включає:

- бібліотечні каталоги та реєстраційні картотеки, призначені для пошуку, та в деяких випадках для обліку документів в фонді;

- довідкові картотеки опублікованих та неопублікованих матеріалів по профілю діяльності інститута , необхідні для підбору матеріалу по певному питанню, темі чи наведення довідок в ході виконання будь-якої роботи;

- фонд довідкових видань.

Бібліотечні каталоги та реєстраційні картотеки включають в себе:

- алфавітний каталог;

- систематичний каталог;

- реєстраційна картотеки журналів.

Довідкові картотеки включають:

- головну довідкову картотеку;

- спеціальні картотеки, в тому числі фактографічні.

Головна довідкова картотека є основою довідково-пошукового апарату фонду. Вона використовується при будь-яких видах довідково-інформаційної роботи: при підготовці усних або письмових довідок, планових бібліографічних покажчиків, оглядів.

Використана література

1. Войчак І.С. Інформаційні системи та комп'ютерні технології в менеджменті [Текст]: Навч. посіб.-- Тернопіль: Карт-Бланш, 2001.--354 с.

2. Береза А.М. Основи створення інформаційних систем [Текст]: Навч. посібник.-- К.: КНЕУ, 2001.-- 400 с.

3. Макарова М.В., Карнаухова Т.В., Запара С.В. Інформатика та комп'ютерна техніка[Текст]: Навч. посіб.-- Суми: Університетська книга, 2003.-- 380 с.

4. Гаевский А. Основы работы в Интернете [Текст].-- СПб.: БХВ -- Петербург, 2003.-- 127 с.

5. Матвієнко, О.В. Основи інформаційного менеджменту [Текст]: Навч. посіб.-- К.: Центр навч. літератури, 2004.-- 324 с.

6. Вуль В.А. Электронные издания [Текст]: Учебн. пособ.-- СПб.:БХВ -- Петербург, 2003.-- 358 с.

7. Кулаков Ю.О. Комп'ютерні мережі [Текст]: Підручник / Кулаков Ю.О., Луцький Г.М. / За ред. Ю.С. Ковтанюка.-- К.: Юніор, 2003.-- 400 с.

8. Устинова Г.М. Информационные системы менеджмента. Основные аналитические технологии в поддержке принятия решений [Текст]: Учеб. пособие.-- СПб.: ДиаСофтЮП, 2000.-- 368 с.

9. Кушнаренко, Н.Н. Документоведение [Текст]: Учебник.-- К.: Знання, 2000.-- 460 с.

10. Пшенко, А.В. Документационное обеспечение управления [Текст].-- М.: Форум: Инфра-М, 2002.-- 256 с.

11. Кудряев. В.А. Организация работы с документами [Текст]: Учебник.-- М.: Инфра-М, 2003.-- 591 с.

12. Козлакова, Г.О. Комп'ютеризовані технології обробки ділової інформації [Текст]: Навч. посібник для студентів технічних спеціальностей / Г.О. Козлакова; За ред. В.І.Костюка. - К.; Рівне: РДТУ, 2001. - 233 с.

13. Кушакова, Н. Право людини на інформацію в Україні: Сучасний стан та перспективи розвитку [Текст]: [Інформаційні відносини ] // Митна справа. - 2001. -№3.-С.41-46.

14. Кумицький, С.П. Основи організації інформаційної діяльності у сфері управління [Текст]: Навч. посібник. - К.: МАУП, 2002. - 224 с.: іл. - Бібліогр.: с. 209-218.

15. Скаленко, O.K. Глобальні критерії побудови інформаційного суспільства // Построение информационного общества [Текст]: ресурсы и технологии. - К., Материалы Межд. конф., 2003.

Страницы: 1, 2