Соціально-економічні реформи Маргарет Тетчер

Необхідно зазначити, що теоретична модель реформування шкільної освіти, яку пропонували неоконсерватори, завжди корегувалася життям і тетчеризм діяв не шляхом відмови від старої практики, а через поєднання старої, соціал-реформістської, та нової неокосервативної моделей.

Важливим компонентом «держави добробуту» поряд із продуманою організацією охорони здоров'я та освіти була система соціального страхування і допомоги тим, хто через різні обставини, не міг заробляти собі на життя. Матвеев В.М. Великобритания: итоги политики консерваторов. //У политической карты мира .-№ 2.-1986.-С.21.

Уряд Маргарет Тетчер запровадив принцип свободи вибору та заохочення різноманітних видів приватного страхування. Водночас ставилося завдання піднести роль державного соціального страхування і збереження його лише для тих, хто не був у змозі користуватися послугами приватного сектору. Через низку законів консервативний уряд істотно скоротив допомогу безробітним, головним чином шляхом скасування практики визначення цієї допомоги відповідно до розмірів зарплати і подальшого її підвищення залежно від зростання цін. Що ж до пенсій, то тетчерівський уряд відмовився від їх періодичного підвищення у зв'язку із зростанням зарплати й запровадив систему «прив'язки» до рівня цін. Таким чином, розрив між зарплатою і пенсіями помітно зріс. За таким же принципом були скасовані і надбавки пенсій інвалідам, вдовам, матерям-одиночкам. За деякими даними, тільки «економія» держави на пенсіях склала в 1979-1988 роках 4 млрд. фунтів стерлінгів.

Консерватори ставили собі за заслугу те, що помітно зросли недержавні джерела доходів пенсіонерів, оскільки ? з них засвідчили, що мають особисті заощадження, завдяки чому їхні прибутки збільшуються щорічно на 7 відсотків. Загалом наприкінці 1980-х років процес комерціалізації пенсійного обслуговування розширився і майже половина економічно активних британців брала участь у пенсійних фондах своїх підприємств. Що ж стосується самих пенсіонерів, то на початок 1990-х років майже 90 відсотків з них мали, крім державної пенсії, ще одне джерело існування.

Таким чином, у соціальній сфері тетчеристи запровадили своєрідний гібрид європейської та американської систем.

2. Приватизація: особливості її проведення

В основі політики торі лежали ідея економічного лібералізму - скорочення регулюючої функції держави в господарському житті суспільства, та підсилення ролі ринкових механізмів. Основу економічної політики Маргарет Тетчер склали: боротьба з інфляцією (що визначалось в скороченні позики держави приватному бізнесу, в контролюванні зростання грошової маси в обігу, скасуванні контролю держави над цінами та заробітною платнею); радикальна зміна структури держбюджету (відхід від прямого та прогресивного оподаткування приватних осіб та підприємців на користь непрямих податків); прагнення до обмеження державних видатків (на промисловість, комунальне і шляхове господарство та розвиток культури й освіти); курс на повну ліквідацію державного сектора в економіці. Давлєтов О.Р., Космина В.Г., Мороко В.М. Всесвітня історія 1945-1997 рр.-Запоріжжя, 1997. -С.72.

Одним з найперших завдань кабінету М. Тетчер у галузі економіки стала приватизація державних підприємств, часто не прибуткових. У вигляді дотацій вони поглинали велику частку державного бюджету. На 1979 рік націоналізований сектор промисловості давав лише 10 відсотків валового національного продукту. Іваницька О.П.Новітня історія країн Європи та Америки.- Вінниця, 2003. - С.150Чимало державних підприємств стали символом неефективності.

Причинами приватизації в Великобританії стали:

Неефективність державних підприємств

Низька продуктивність праці на них

Висока капіталомісткість

Низька прибутковість.

Основною метою яку переслідував уряд Маргарет Тетчер були:

Підвищення ефективності

Скорочення державних витрат

Ліквідація державного дефіциту

Надання широких прав підприємствам

Послабити роль та вплив профспілок

Розширити коло індивідуальних акціонерів.

Реалізація цих завдань, за словами М. Тетчер дозволила побудувати суспільство «народного капіталізму», інакше - створити «демократію власників замість проголошеної лейбористами «держави загального добробуту».

Маргарет Тетчер довелося витримати низку атак своїх опонентів щодо методів приватизації. Пропонувалися два шляхи проведення приватизації: безкоштовна роздача акцій робітникам компаній і купівля акцій. Британський прем'єр міністр та її однодумці відкинули перший варіант. Вони виходили з того, що цінується лише те що важко дістається. Так було взято курс на продаж державних підприємств.

У приватизаційній політиці консервативного уряду можна виділити ряд етапів: з 1979 - по літо 1984 року здійснювався переважно продаж підприємств конкурентноздатних галузей. Пояснюється це тим, що уряд прагнув зменшити потреби державного сектору в позиках. Це був період так званої «малої приватизації»: в приватний сектор передавалися невеликі за розмірами компанії.

Другий період приватизації відбувся з літа 1984 року по осінь 1987 року, коли процес приватизації визначався в основному прагненням розширити коло власників акцій. Уряд продавав великі компанії.

Третій період приватизації почався з 1987 року, коли почали розпродавати галузі комунального господарства.

В Великобританії державне підприємство можна було продати лише на відкритих торгах або ж приватно (закрито). Кожна із форм мала свої позитивні і негативні сторони. Купівля на відкритих, публічних торгах передбачала обов'язкове перетворення роздержавленого підприємства у відкрите акціонерне товариство. У цьому випадку більш достовірною була і ціна, яка формувалася на необмеженій конкурентній основі. Водночас існувала класична купівля акцій за фіксованими цінами. Основна мета цього нововведення, тобто купівля акцій за фіксованими цінами, полягала в залученні до придбання дрібних інвесторів та вкладників. Так, 75 відсотків акцій Британського управління аеродромів було продано за фіксованими цінами і можливість придбати їх мали лише британські громадяни. При приватній торгівлі (з рук у руки чи при закритих торгах) ціна підприємства визначалась в ході переговорів, а, отже, в результаті обмеженої конкуренції.

Враховано було ще одну обставину, хто стане власником денаціоналізованого підприємства. Уряд строго контролював структуру тих, хто купував акції. Методи впровадження цього були різноманітними:

Шляхом визначення різних цін для різних категорій населення

Запроваджувалося пряме квотування акцій.

Прикладом цьому може бути продаж 12 електропостачальних компаній, який було здійснено. Для індивідуальних покупців було виділено 34,4 відсотка, для британських інституцій 45,6 відсотка, для зарубіжних фізичних і юридичних осіб - 20 відсотків акцій. Проте пропорції могли змінюватися на користь індивідуальних акціонерів у тому випадку, коли вітчизняні заявки на акції в 1,75 рази перевищували виділену з самого початку їхню кількість, тоді 20 відсотків акцій, призначених для зарубіжних інвесторів, передавалися громадянам Великобританії. Існувала також практика передачі акцій, які виділялися британськими економічним та фінансовими інститутами, знову також на користь індивідуальних власників. В цілому питома вага індивідуальних інвесторів могла зрости до 53 відсотків.

Щоправда, на практиці власниками акцій ставали все-таки переважно британські фінансові інституції, перед якими були поставлені надзвичайно складні завдання, а саме сприяти перебудові економіки. Нова лінія в економічній політиці стала відповіддю британських консерваторів на проблеми, що їх диктував сучасний етап науково-технічної революції. Треба визнати, що М. Тетчер швидше від своїх політичних опонентів як опозиційних, так і у власній консервативній партії, вловила нагальні потреби часу. Вона без вагань відкинула старі догми і своєю політикою підкреслила необхідність радикальних технологічних перетворень, структурної перебудови суспільного виробництва на базі наукових технологій, мікропроцесорної техніки, інформатики та автоматичних систем управління. Головні важелі у цьому надзвичайно складному процесі було передано в руки приватного бізнесу та підприємництва.

Водночас дрібним інвесторам і працівникам компаній під час приватизації надавалися відповідні пільги:

оплата вартості частинами, власне, в кредит терміном від 2 до 60 місяців;

преміювання лояльних робітників та пенсіонерів однією безкоштовною акцією на кожні 10 куплених;

створення резерву пільгових акцій - до 5 відсотків від загальної кількості.

В цілому за 1980-і роки 500 тисяч працівників підприємств, що приватизувалися (це до 90 відсотків від загального числа) купили акції у «своїх» компаніях. Іваницька О.П.Новітня історія країн Європи та Америки.- Вінниця, 2003. - С.152.

Ще одним важливим моментом в економічній політиці Маргарет Тетчер була ставка на розвиток дрібного та середнього бізнесу. Значною мірою тут віддзеркалювалося її соціальне положення та симпатії, а також серйозні ідеологічні та політичні фактори: саме середні верстви - традиційна соціальна база торі. Враховано було й те, що дрібний і середній бізнес перетворився в нову економічну силу в структурі капіталістичного господарства. Він дуже ефективно взаємодіє з великим бізнесом, в деяких галузях суттєво доповнює його особливо в сфері обслуговування. Це можна підтвердити фактами: у 1989 році у Великобританії щотижня виникало 1 500 дрібних підприємств. Фірми, на яких працювало менше 20 осіб, складали 96 відсотків від усіх 2,5 млн. наявних тоді англійських фірм.

Уряд Маргарет Тетчер запровадив також велику кількість безкоштовних програм, покликаних готувати безробітних до відкриття ними власної справи, юридичного чи підприємницького консультування. Держава надавала пільгові кредити, запровадила пільгове оподаткування дрібного бізнесу. В зв'язку з політикою, яку провадив уряд Маргарет Тетчер з липня 1986 року по квітень 1990 року безробіття в Великобританії скоротилося майже вдвічі. Іваницька О.П.Новітня історія країн Європи та Америки.- Вінниця, 2003. - С.153

Приватизація суттєво змінила мотиви діяльності працівників, перш за все менеджерів. В 75 відсотках компаній взагалі ліквідували окремі ланки управління. Відбулося скорочення центрального управлінського апарату Його переорієнтували виключно на стратегічне планування і проблеми фінансування. Так., центральний апарат управління аеропортів зменшився з 800 до 60 службовців. Приватизовані компанії почали активно запроваджувати бригадні та інші сучасні методи організації преміювання. У масштабах усієї країни зменшено тривалість робочого дня, виросла продуктивність праці, зросла прибутковість підприємств.

Важливою сферою приватизації стало житло. Уряд Маргарет Тетчер ставив при цьому мету: зменшити дотації на обслуговування муніципального житла та сформувати розлогий контингент домовласників. Цим заходом Маргарет Тетчер різко збільшила лави своїх прихильників серед робітників і рядових урядовців. За роки її правління 1 мільйон англійських родин стали власниками будинків, що становить 25 відсотків муніципального житла. Якщо в 1979 році власні будинки мали 53 відсотки британців, то в 1987 році таких було вже 68 відсотків. Продаж квартир часто супроводжувався скидкою в ціні до 70 відсотків.

Загалом на початок 1991 року близько половини британського державного промислового сектору було передано в приватні руки. Серед них - нафтова та газова галузі, телефонний зв'язок, водопостачання, авіакомпанії, енергетика, металургія. В державній власності залишалось лише 4 галузі: вугільна, залізниці, поштова служба, атомна енергетика. Близько чверті всього дорослого населення, тобто 11 мільйонів осіб, стали власниками акцій підприємств (замість 3 мільйонів у 1979 році). До середнього класу у часи Маргарет Тетчер зараховували себе понад 40 відсотків населення Великобританії.

Отже, за час прем'єрства Маргарет Тетчер в країні відбулося «економічне диво». Великобританія вийшла з кризового стану. Головним напрямком її внутрішньої політики стало відродження приватного підприємництва. Для цього було зроблено рішучі кроки по скороченню державного регулювання економіки. Знижені податки. Бізнесу було дозволено діяти в націоналізованих галузях.

Із середини 80-х років намітився перелом в економічній кон'юнктурі. Інфляція скоротилася. Почався економічний підйом, причому більш швидкий, ніж в інших країнах Заходу. Почало скорочуватися і безробіття. Причому зміни носили не тільки кількісний характер. Відбулася модернізація промисловості, її структура змінилася на користь новітніх наукомістких галузей. Виросла продуктивність праці і відродився підприємницький дух. Великобританія стала притягати іноземні капіталовкладення. «Англійська хвороба» пішла в минуле. До Великобританії повернулася її колишня впевненість у собі.

Висновки

Враховуючи все вище сказане ми прийшли до таких висновків. Консерватори прийшли до влади з чітко опрацьованою програмою дій. Її метою було вивести Великобританію з соціально-економічного застою. Уряд Маргарет Тетчер провів ряд заходів для того щоб покращити становище в країні. Серед цих заходів було здійснено:

припинена інфляція, посилення якої розладнало господарське життя країни;

зменшено податки на прибутки корпорацій та особисті доходи, що дало змогу збільшити інвестування в економіку країни

докорінно було звужено державне втручання в господарські та соціальні справи, що досі негативно впливало на зростання економіки;

переглянуто законодавство відносно профспілок, що підривало розвиток бізнесу;

проведено приватизацію.

Серед соціальних заходів уряд торі застосував принцип: хто багато заробляє тому нема чого безплатно лікуватися і навчатися. Було проведено реформу в освіті в медицині. Не проминула осторонь і пенсійна реформа.

Економічні успіхи сприяли зростанню доходів населення. Щорічні надбавки до заробітної плати становили 7-8%. За 80-ті роки кількість акціонерів в Англії потроїлася. Проповідуючи соціальний дарвінізм (кожен за себе-хай виживає сильніший), консерватори прагнули зробити англійців нацією власників.

Отже ми можемо зазначити, що на перетині 70-80 років в Великобританії відбулися серйозні соціально-економічні зрушення, які вивели країну з тотальної кризи.

Список літератури

1. Малець Л. Маргарет Сенджер. Нове обличчя влади (жінки на ключових урядових посадах) // Історія України. -1998. - №29-32.-С. 3-2

2. Маргарет Тетчер (за матеріалами журналу «Times» // Історія України. - 1999.- №21-24.-С. 7;

3. Маргарет Тетчер // Історія України. - 1999.- №9.-С. 9;

4. Назаров А. Как «снимали» Тетчер // Эхо планеты. - 1991. - №1.-С. 18-19; Черево О. Нарис політичної біографії Маргарет Тетчер // Людина і політика. - 1999. - №3.-С. 66-70;

5. Полонский А. Итоги ХХ века в трех биографиях. Образ епохи. // История -2000.- №48.-С. 6;

6. Перегудов С.П. Отставка Маргарет Тетчер // Вопросы истории. - 1991.- №11. - С. 11-19.,

7. Воскобойников Д.М. Тэтчер: политический портрет // Эхо планеты. -1989.- №24. - С. 18-21;

8. Воловец С. Портрет без рамки // О них говорят: политические портреты зарубежных деятелей.-М., 1989.-С. 29-52;

9. Аревич Г., Бабусенко С. Политика бывает несправедливой (об уходе в отставку Маргарет Тетчер) // Новое время. - 1990.- №49.-С. 12-13.

10. Матвеев В.М. Великобритания: итоги политики консерваторов // У политической катры мира. - 1986.- №2. - 63 с.

11. Новейшая история зарубежных стран ХХ век.-М., 2000;

12. Новейшая история зарубежных стран ХХ век: В 2-х ч. - Ч. 2.-М., 1998;

13. Іваницька О.П. Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002).-Вінниця, 2003;

14. Давлєтов О.Р., Космина В.Г., Мороко В.М. Всесвітня історія 1945-1997. - Запоріжжя 1997.

15. Пономарев М.В., Смирнова С.Ю. Новая и новейшая история стран Европы и Америки. - М., 2000.-С. 258.

16. Новейшая история зарубежных стран ХХ век: В 2-х ч.-Ч. 2.-М., 1998. - С. 109.

17. Пономарев М.В., Смирнова С.Ю. Новая и новейшая история стран Европы и Америки. - М., 2000.-С. 258.

18. Воловец С. Портрет без рамки. // О них говорят: политические портреты зарубежных деятелей. - М., 1989 - С. 37.

Страницы: 1, 2