Природно-історичні передумови виникнення і формування Запорізьких Січей на території Дніпропетровської област

У формуванні сучасного рельєфу області основну роль відіграли геологічні процеси далекого минулого, описані вище, і зовнішні сили: текучі води, сонячне тепло, атмосферні опади, вітер, рослинні і тваринні організми. Пізніше певну роль у цьому відіграла господарська діяльність людей.

Дніпропетровщина знаходиться на найбільшій рівнині світу - Східноєвропейській. Вона лежить на стику кількох геоморфологічних областей і районів. З північного сходу сюди заходить південно-східна частина Придніпровської височини. Крайній південь правобережжя зайнятий Інгулецько-Нікопольською низовиною.

Усе лівобережжя зайняте Придніпровською низовиною, де виділяються Гуляйпільське палеогенове плато, Приорельське плато й Орельсько-Самарська низовина. На крайньому півдні знаходиться Причорноморська низовина. Придніпровська височина на території області заходить своєю південно-східною частиною і займає майже все правобережжя Дніпропетровщини.

Форми поверхні височини значною мірою зв'язані з характером залягання жорсткої брили Українського кристалічного щита. Там, де кристалічні породи масиву підіймаються, поверхня височини підноситься, і, навпаки, де вони опускаються, поверхня височини знижується. До підвищень належать вододіли рік. Найвища точка з позначкою 195 м над рівнем моря міститься на Базавлуцько-Сурському вододілі. До знижень належить Сурська котловина і деякі річкові долини. Тут кристалічні породи вкриті значними товщами осадочних порід і тільки по схилах річкових долин та балок досить часто зустрічаються їх відслонення.

У південному напрямі височина поступово знижується і непомітно переходить у Інгулецько-Нікопольську низовину. На північний захід вона дещо знижується і, вже вийшовши за межі області, знову підвищується; на сході круто обривається до Дніпра.

Поверхня височини розчленована річковими долинами, балками і ярами. Особливо густа яружно-балкова сітка вздовж правого берега Дніпра між с. Мишурин Ріг і м. Дніпропетровськом та на південь від нього. Крім ярів і численних балок, на Придніпровській височині трапляються мертві сухі долини. Вода в них буває тільки навесні під час танення снігу і влітку після зливи.

На півдні правобережжя Придніпровська височина поступово переходить в Причорноморську низовину, утворюючи північну окраїну останньої. Поверхня її похилена на південь. Для неї характерні плоскі вододіли, неглибокі річкові долини і слабкий розвиток ярів і балок. Балки зустрічаються дуже рідко. Річкові долини не глибокі, але широкі, з добре розвинутими терасами.

На лівоберіжжі Дніпра до м. Дніпропетровська простягається Придніпровська низовина. Її площа складає приблизно одну восьму частину території області. Вона відповідає в рельєфі долині Дніпра і нижній частині долин річок Орелі і Самари. Характерними рисами її рельєфу є слабка розчленованість поверхні і широкий розвиток терас долин річок Орелі і Самари. Дослідниками виявлено по пя'ть терас в долинах Дніпра, Орелі, Самари, Вовчої. [24]

Орельсько-Самарська низовина становить південно-східну частину Придніпровської низовини. На півночі вона непомітно зливається з Полтавською рівниною, на схід поступово підвищується і так само непомітно зливається з Приорельським плато, на південному сході обмежована підвищенням Гуляйпільського плато. Низовина має загальний похил на південний захід, до Дніпра. Про похил поверхні свідчать річки Орель, Чаплинка, Кильчень, що течуть з північного сходу на південний захід. Поверхня низовини - плоска рівнина, складена з лісу, лісовидних суглинків, місцями - пісків, які утворюють тут так звані кучугури. Одноманітність поверхні порушують лише невисокі підвищення і заглибини - блюдця. Останні утворилися внаслідок вимивання солей з ґрунту.

По низовині розкидані озера - стариці. Їх багато в Магдалинівському та Царичанському районах, в закруті річки Самари на території Новомосковського району.

Значні площі в пониззі Самари зайняті пісками, що їх відклали потоки талих вод давнього льодовика.

Серед плоскої рівнини на південь від Царичанки над навколишньою місцевістю одиноко підноситься останець - гора Калитва (145м).

Інгулецько-Нікопольська низовина являє собою північну окраїну Причорноморської низовини, що з півдня заходить на територію правобережжя області. На всьому її протязі, від Інгульця на заході до Дніпра на сході, простягається одноманітна, злегка хвиляста, степова рівнина з неглибокими долинами степових річок і слабим розвитком ярів і балок. Кристалічний фундамент тут вкритий потужними товщами морських відкладів. Виходи гранітів зрідка зустрічаються по долинах річок і по схилах балок. Особливої уваги заслуговують яскраво-червоні граніти, що залягають біля станції Тік Апостолівського району. Східна частина рівнини - Нікопольщина, що лежить між Базавлуком і Дніпром, - являє собою низовину, яка підноситься над рівнем моря не вище, як на 50м. [15]

Приорельське плато лежить в зоні Дніпровсько-Донецької западини, де кристалічні породи прикриті товщами осадочних порід (потужністю понад 3 тис. м): глинами, пісками, пісковиками, мергелями та ін. Осадочні породи легко піддаються розмиванню текучими водами. Ось чому для Приорелля характерна яружно-балкова форма рельєфу. Особливо це помітно в південній частині плато, оберненій до долини Самари.

На півночі Приорельське плато обмежується звивистою долиною річки Орелі. Південною межею є долина річки Самари. На сході плато поступово переходить у північно-західні відроги Донецького кряжа. На заході воно переходить в Орельсько-Самарську низовину. [23]

На територію Дніпропетровської області Гуляйпільське плато (Запорізька внутрішня рівнина, Запорізько-Гуляйпільська низовина) заходить своєю північною частиною. Його фундамент складають тверді породи Українського кристалічного щита, які вкриті значними товщами осадочних порід, головним чином середньосуглинковим пиловидним карбонатним лесом. Утворення цих відкладів зв'язане з стародавнім зледенінням Руської рівнини в антропогеновий період. Відслоєння кристалічних порід тут зустрічається по берегах Дніпра, по річці Вовчій та їх притоках.

Долина середньої течії річки Вовчої ділить Гуляйпільське плато на західну і східну частини. Західна частина затиснута між двома річками - Дніпром на заході і Вовчою на сході. Поверхня цього міжріччя відзначається яскраво виявленими формами яружно-балкового рельєфу. Особливо багато ярів на заході Синельниківського району, які досягають у довжину 8-10 км, глибина їх становить 10-15м. З долини Вовчої на захід плато поступово підвищується і на вододілі Дніпра і Вороної досягає абсолютної висоти 153м, потім круто обривається до Дніпра.

Східна частина плато займає південно-східну частину Дніпропетровської області. Тут, на схід від залізничної станції Чаплине, знаходиться найвища точка всієї Дніпропетровщини з відміткою 211м. Звідси місцевість знижується у всіх напрямках.На півдні лівобережжя розташована північно-західна частина Приазовської височини. В межах області її перетинає долина річки Вовчої. Західна частина утворює Дніпровсько-Вовчанську вододільну рівнину, східна - Вовчансько-Самарську. [15]

Із загальної характеристики рельєфу території області видно, що основними формами його є: річкові долини, вододільні рівнини, балки і яри, долини дального стоку, блюдця, кучугури та інші, які зумовили сучасні риси поверхні. Такі форми рельєфу були природнім захистом під час існування на території Дніпропетровської області запорізького козацтва. Саме ці форми рельєфу сприяли господарському розвитку Січей.

1.3. Гідрокліматична основа

В житті людини, в її господарській діяльності, в житті навколишньої

природи, клімат має величезне значення. З проявами клімату великою мірою зв'язана вся природа (ґрунти, води, рослинний і тваринний світ). Клімат Дніпропетровської області помірно-континентальний. Ступінь континентальності клімату території області змінюється з північного заходу на південний схід.

Формування клімату - результат складної взаємодії кліматоутворюючих факторів. До них відноситься радіаційний режим, циркуляція атмосфери і характер підстеляючої поверхні. [24]

Територія області знаходиться між середніми річними ізотермами +7,9є на півночі і +8,8є на півдні. Середня температура найхолоднішого місяця - січня - становить на півдні області (Нікополь) -5є, а на північному сході (Павлоградський район) -7є; середня температура найтеплішого місяця - липня - відповідно +23є і +22є. Середня річна кількість опадів 400-490мм. Близько двох третин з них випадає в теплу половину року.

Поверхня області, з її розчленованістю рельєфу, долинами і яружно-балочною сіткою, степовим ґрунтово-рослинним покривом, наявністю ставків і водоймищ, сприяє формуванню мікроклімата. [15]

Дніпропетровська область розташована в помірному кліматичному поясі, тому на її території добре просліджується сезонність. Зима, літо, весна, осінь мають тільки їм притаманні особливості.

За початок весняного періоду прийнято вважати дату переходу середньодобової температури через 0є. Цей момент спостерігається на початку березня. Перехідний період від зимового режиму до літнього продовжується на території області в середньому близько двох місяців. Характерною особливістю весни є досить інтенсивне підвищення температури. Якщо, наприклад, у другій декаді березня середньодобова температура становить +0,1є, то в середині квітня вона досягає +8є, а в середині травня +15,9є . В цих умовах відбувається інтенсивне сніготанення, в кінці березня сніговий покрив зникає. В окремі роки в квітні максимальні температури вдень досягали +30є.

Весна на півдні правобережної частини триває 41 день, на північному сході області - 36 днів. Весною на території Дніпропетровської області переважає хмарна тепла погода з вітром. Відносна вологість в березні досягає 85%, а в квітні -70%. [23]

Вітри весною мають різні напрямки: переважаючим є східний. Швидкість вітру, в середньому, складає 5м/с. Іноді він досягає 15м/с. В посушливі роки такі сильні вітри утворюють пилові бурі.

Температура ґрунту в березні з глибиною мало змінюється і досягає 1,0-1,5є. В квітні вона різко збільшується і досягає 7,6є в верхньому горизонті ґрунту (0-25 см), на глибині 1м складає 5,2є, в середньому.

Негативною стороною весни є те, що в квітні, а в деяких районах навіть у першій половині травня спостерігаються заморозки. Сильні і сухі вітри східних румбів висушують ґрунт, в результаті чого починається посуха, яка негативно впливає на урожайність культур.

Якщо вважати за початок літа дату переходу через середньодобову температуру вище від +15є, а кінець - за дату переходу середньодобової температури нижче +15є, то воно в області досить довге і триває з середини травня до середини вересня.

В літній період спостерігається переважно малохмарна, спочатку тепла, а потім жарка погода з досить високими температурами. Так, у травні всередині дня (о 13год.) середньомісячні температуристановлять 19-21є, у червні 23-24є, у липні 25-27є, а в серпні 25-26є. Максимальна температура повітря в окремі роки в липні-серпні досягає 37-39є і навіть 40є (Покровський р-н).

Середня температура на поверхні ґрунту зростає з квітня по липень з 12 до 30є, в спекотні дні липня підвищується до 69є.

З травня по вересень відносна вологість в 13 годин коливається в межах 40-50%. В посушливі роки вона знижується до 20-30%, а у вологі підвищується до 60-70%, що спостерігається раз в 20 років. [15]

Опади бувають здебільшого у вигляді грозових злив або короткочасних дощів. Поряд з цим протягом літа нерідко бувають досить затяжні бездощові періоди. За літній період року випадає, в середньому, 300-350мм атмосферних опадів, що складає 65% загальної річної кількості.

Влітку з липня по серпень переважають північно-західні і північні вітри. Швидкість вітру сягає 3-4м/с. для Дніпропетровської області в весняний і літній періоди року характерні суховії, які шкодять розвитку сільського господарства.

За початок осені прийнято вважати дату переходу середньодобової температури повітря через +10є. Цей період припадає нав північній частині області на першу, а в південній - на другу декади жовтня. Теплі безхмарні дні змінюються прохолодними ночами з приморозками. Спостерігається досить інтенсивне зниження температури повітря. Переходом температури через +5є закінчується вегетаційний період - це стається на початку листопада.

Атмосферні опади на території області розподіляються нерівномірно. Найменша кількість випадає на півдні правобережної частини (в Криворізькому, Широківському, Апостолівському, Нікопольському, частково Томаківському районах), де вона складає 380-400мм. Найбільша кількість опадів випадає в Новомосковському, Павлоградському районах, де річні суми їх досягають 500мм. [23] В другій половині листопада середньодобові температури становлять 0є - з цього періоду розпочинається зима. Але не завжди буває так - у деякі роки осінь затягується до грудня.

Протяжність зими визначається переходом середньодобових температур нижче -5є - це початок, а кінець - вище -5є. Протяжність зими в північних районах області близько двох місяців, у південних районах - трохи більше одного місяця. Зима малосніжна, м'яка. Морозні дні часто змінюються відлигами.

В окремі зими під час відлиг максимальна температура повітря іноді підвищується до +9 - +14є (у січні).

Хоч і рідко, але бувають досить холодні зими, коли температура повітря знижується до мінус 37-38є (Покровський район і Дніпропетровськ). Середні місячні температури найбільш холодного періоду (січень - лютий) коливаються від -4 до -7є.

Глибина промерзання грунтів досягає 50-60см, а в окремі роки від 125 до 150см.

Вологість повітря залежить від властивостей повітряних мас над поверхньою. Найвища середня місячна вологість - взимку (90-95%). Атмосферні опади випадають у вигляді снігу і дощу. Кількість зимових опадів на території області складає 20% загальної річної кількості. [30]

Таким чином, кліматичні умови Дніпропетровської області в усі пори року помірні. В поєднанні з рівнинною поверхнею і родючими чорноземними ґрунтами клімат області створює сприятливі умови для успішного розвитку господарства.

Саме завдяки сприятливим кліматичним умовам почалось господарське освоєння запорізькими козаками придніпровських земель. Спочатку переважна більшість козаків господарювала в південних степах сезонно, завдяки розташуванню цих земель в помірному кліматичному поясі. Навесні з українських воєводств козаки, об'єднані у ватаги на чолі з отаманами, йшли у так звані степові уходи - полювати, рибалити, збирати мед диких бджіл. Влітку козаки в'ялили та засолювали рибу, заготовляли мед, м'ясо, шкури та хутро. Восени ватаги з великими запасами поверталися до своїх сімей в українські села та міста. Поступово козаки осідали і освоювали землі Подніпров'я. Але в кліматичних умовах відзначаються і негативні риси. В період існування козацтва на території області, очевидці писали про значні перепони в його господарському освоєнні - страшні посухи влітку та великі морози взимку, нестача води на великих територіях, хмари гнусу в літній час. Тому щільність населення наприкінці XVI ст. в Придніпров'ї була дуже не значною. [25]

На території області протікає 116 річок. Загальна довжина їх складає, приблизно 4500км. Майже всі вони відносяться до малих річок і є притоками річки Дніпра - першого, другого і третього порядку.

Густота річкової сітки на території області неодинакова. Найбільш густа сітка на Придніпровській височині, Орельсько-Самарській і Самарсько-Вовчанській вододільних рівнинах, що зумовлено амплітудою коливання висот.

За характером режиму річки області належать до типу рівнинних, переважно снігового живлення. У період весняного танення снігу річки переповнюються водою і широко розливаються. В літні місяці вони дуже міліють, а деякі пересихають, перетворюючись в окремі, ізольовані одна від одної водойми. В літній період (у червні - липні) на річках області інколи спостерігаються літні повені, які є наслідком зливових дощів.

Льодостав на річках встановлюється в середині грудня, а іноді й раніше. В кінці лютого або на початку березня лід на річках починає танути. Середня тривалість льодоставу від 3 до 3,5 місяців.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7