Монголо-татарська навала на Русь та її наслідки

Маршрут військ Тимура був спеціально направлений на знищення і грабування міст. Це була дуже багата і легка здобич, так як міста Золотої Орди не мали ніяких фактичних споряджень і практично були беззахисними. Відсутність стін навколо міст -одна із характерних ознак золотоординських населених пунктів, чого не було більше ні в одній середньовічній державі. Монголи хвалились і гордились цим, думаючи, що їх міста надійно оберігають степи і багато численна кіннота. В державі був лише один замок зі стінами, побудований задовго до появи Золотої Орди Дербент.

Всі міста Золотої Орди розділяють на дві групи: 1) існувавші до приходу монголів, а потім відбудовані після їх розгрому; 2) засновані самими монголами в ХІІІ-ХІУ ст. В першу групу входили населені пункти, які були розташовані в традиційно осілих районах по окраїнах протяжного степового поясу - Чорноморське узбережжя і Крим, Північний Кавказ, Хорезм, Волжська Болгарія. Всі вони були розрушені в результаті монгольських завоювань, але пізніше поступово відновлювались і досягали розквіту. Найвідомішими серед них Ургенч в Хорезмі, Великий Болгар в Поволжі, Акерман в північному Причорномор'ї. Монголи використовували їх не тільки в якості адміністративних центрів конкретних районів, але також як важливі пункти транзитної торгівлі.

Оборонні стіни цих міст були розрушені і про їх встановлення ніхто не хотів думати поки держава не представила собою єдине володіння Джугидів з міцною центральною владою. Відсутність стін надавало містам Золотої Орди зовсім інший колорит і приводило у велике здивування мандрівників. Жителі всіх держав Азії змагалися між собою в побудові якомога вищих і товстіших стін із каменю і дерева, а тут серед безкрайого степу розміщені величезні незахищені міста, буквально переповнені цінностями, привезених з всіх сторін світу.

Самими монголами впродовж ХІІІ-ХІУ ст. були засновані дві столиці Золотої Орди - Сарай і Сарай ал-Джадід. Сарайчик на Яіке, Мажар на Південному Кавказі, рим на Таврійському півострові, Хаджитархан в дельті Волги, Укек в середнім Поволжі, Тюмень в Сибіру і велика кількість інших міст. Звичайно, що не вся територія Золотої Орди була застроїна містами. Безкрайні простори степу повністю залишались в розпорядженні кочовиків. Можна було проїхати декілька тимінів і не зустріти жодного населеного пункту.

Проте найзначнішим містом не тільки Золотої Орди, але і Європи був сарай - перша столиця держави. Залишки її знаходяться 150 км вище сучасної Астрахані. В середині І Уст його площа перевищувала столиці багатьох європейських держав. [3, с. 27-28]

В 30-х рр. ХІ Уст в Сараї побував арабський мандрівник Іб-Бакта, залишив враження від побаченого. Ось що він писав: „Місто Сарай - одне з найкрасивіших міст, досягши надзвичайної величини, на рівній землі, переповненій людьми, з красивими базарами і широкими вулицями. Одного разу и виїхали верхом з одним із старійшин, бажаючи об'їхати його кругом і взнати його об'єм. Жили ми в одному кінці і виїхали звідти зранку і доїхали до другого кінця тільки після полудня. Одного разу ми пройшли його в ширину, пішли і повернулися через півдня, і все це без кінцевий ряд будинків, нема ні садів, ні пустих місць. [16, с. 306]

Сарай був не просто столицею держав, а значним центром ремісництва. Цілі квартали міста займали ремісники, які спеціалізовувались на визначеній галузі (металургійній, керамічній, ювелірній, косторізні та ін.).

Місто було великим центром міжнародної транзитної торгівлі на лінії Китай - Західна Європа. Навіть коли цей шлях перерізав Тимур, сюда продовжували з'їжджатися купці до середини ХУ ст. Після розпаду Золотої Орди місто практично опинилося покинутим населенням і всі його чудові будівлі поступово розрушувались, нагадуючи степовий міраж.

На північ від Тули на лівому березі Оки знаходиться руське місто - Калуга, заснування якого також відноситься до першої половини ХІУ ст. Його назва вказує на золотоординське походження і перекладається словом „застава”. З початковому чисто воєнному призначенні Калуги як невеликого замку-застави засвідчує той факт, що містом воно стало лише в 1445 р.

Приклад Золотої Орди показує, що в результаті тісного зв'язку степів і міст бурного розвитку ремесла і караванної торгівлі і утворився той економічний потенціал, який довгий час зберігав силу Золотої Орди.

Особливу роль в виникненні міст відіграла центральна влада, яка забезпечувала процвітання в зовнішній торгівлі, вирішувала питання грошового обігу на величезній території.

2.2.4 Побут і культура Золотої Орди

Досліджуючи культуру Золотої Орди, необхідно розглядати три основних питання, від вирішення яких залежить трактування проблем взагалі: 1) степінь участі самих монголів в створенні культури; 2) вклад в культуру Золотої орди праобщинних монгольських народів; 3) можливість еволюційного розвитку культури Золотої Орди в результаті нових і власних золотоординських ознак.

Все культурне життя Золотої Орди розділяється на дві різні частини - кочову і осілу. Більш мозаїчно виглядає осіла культура. Кочова культура в найчистішому вигляді збереглася в державі Джугидів з моменту утворення її до введення мусульманства ханом Узбеком в 1312 р. Подія ця мла велике значення для внутрішнього життя Золотої Орди.

(Жили кочовики) Кочовий побут раннього періоду був представлений юртами. Юрти в Золотій Орді були двох типів: розкладні і нерозкладні. основу розбірних становили щити стін (6-8 щитів і більше) і спеціально вигнуті прути даху, які впирались в центральний дерев'яний круг, який служив димовим отвором. В залежності від багатства і знатності володар юрта покривалась білим чи чорним килимом, деколи украшали різними аплікаціями. Середній діаметр такого житла становив 5-6 м. Це було житло бідних і середніх прошарків населення. Воно швидко розкладалось і легко перевозилось на верблюді чи коні. [18, с. 144-146]

Основою харчування монголів було молоко, кумис і м'ясо. Із свіжого м'яса робили різні ковбаси. особливо було організовано постачання кочівників крупою і мукою. Степова аристократія одержувала просо і муку із власних „помість”, розташованих в південних районах держави. Очевидно, вирощуванням зернових культур займалися забрані в полон і перетворені в рабство жителі осілих держав. Рядові кочовики одержували хлібні продукти в обмін на баранів і шкіру. Їжа в Золотій Орді була не просто задоволення природніх потреб, а являла особливий ритуал, в якому найменші деталі мали велике значення в очах кочовика-язичника. Скот необхідно було не тільки особливо різати і розділяти, але і в строгій відповідності до традиції роздавати відділені частини звареної туші. М'ясо в степі ніколи не продавалось мандрівникам, але їх могли нагодувати безплатно відповідно до законів степового гостеприїмства. Молоко і кумис не можна було виносити з юрти вночі, а перед тим як пити його потрібно було хоч краплю пролити на землю. М'ясо дозволялось варити лише в котлах, а не обжарювати на відкритому вогні, так як жир і сік що капали під час обжарювання могли затушити вогонь, що рахувалось великим гріхом і нещастям для дому. [17, с. 36-47]

Окрім домашніх припасів, значну роль в раціоні харчування населення Золотої Орди відігравали продукти полювання. Це було добре підготовлене широкомасштабний захід, в якому брали участь тисячі людей. Таке полювання тягнулось від декількох днів до 2-3 місяців. По-суті це були воєнні дії чи маневри, які мали важливе значення для тренерування, підготовки великих і довготривалих армійських поході і створення для цього запасів продуктів.

Кочове господарство накладало свій слід на одяг населення Золотої Орди. Плаття чоловіків і жінок були зшиті одним способом. Лише плаття дівчат були довшими, ніж чоловіків. Влітку все населення ходило в халатах. Зимою, звичайно, носили дві шуби. Шили із вовчих чи лисячих шкур. Степова аристократія любила одягатися в привізні шовки, парчу, тонкі європейські сукна.

Життя кочівників не обмежувались лише побутовими проблемами, які були направлені на задоволення потрібностей у їжі, одязі і житлі.

У них був яскраво виражений фольклор. Однією з найважливіших культурних ознак кочовиків-монголів була наявність власної писемності. Вона була відома в їх середовищі в Центральній Азії при Чингізхані і була заснована на уйгурському алфавіті. Досить широкого розповсюдження писемність одержала в Золотій Орді. В 1930 р. при дослідженні одного із степових поховань була знайдена записана на бересті уйчурайським алфавітом народна пісня про від провадження матір'ю сина на військову службу. Це одна із найдавніших писемних пам'яток монгольської мови, що відноситься до рубежу ХІІІ-ХІУ століть. Під час розкопок одного з палаців першої столиці держави Сарая, в 1979 р. на поштукатуреній стіні була знайдений видряпаний напис угуйським алфавітом, який датується 60-80 ми роками ХІУ ст.

Цей факт служить свідченням того, що монголи пам'ятали і використовували свою мову і писемність практично до кінця існування Золотої Орди.

В культурному відношенні Золота Орда знаходилась в особливому положенні у порівнянні з другими монгольськими державами. Хулагуїдський Іран і Юанський Китай без трудностей перетворили монгольські культури і не залишили від неї і сліду, оскільки традиції місцевих завойованих народів мали глибокі і міцні корені. Монголія і її столиця Каракорум були доведені безкінечними війнами Чингізхана до повного духовного і матеріального упадку. Монголи Золотої Орди поглинали культури підкорених народів. На цій основі в ХІУ ст. золотоординська культура отримала новий поштовх до розвитку. Однак цьому процесу не суджено було пройти всі стадії еволюції в першу чергу через різко виражену агресивність держав, яка традиційно підтримувалась аристократією.

Розділ 3. Визволення руських земель з-під влади Золотої Орди

3.1 Початок визвольної боротьби

Спроби звільнитися від влади ординського хана почались після нападу Батия. Зберегли свої сили багато руських міст, не піддавшись Батиєвому розгрому. Новгород, Псков, Смоленськ, Вітебськ, Полоцьк. В Південній Русі продовжував супротивлятьсь завойовникам князь Данило Романович Галицько-Волинський, який зумів нанести ординцям декількох відчутних ударів.

В цих умовах великий князь Ярослав Всеволодович визнавши формально владу Золотої Орди, готувався до звільнення своєї держави. Відомо, що він намагався вести переговори про військовий союз з Заходом проти ординців. В 1246 р. князю Ярославу були направлені послання римського папи, а руське посольство їздило в Ліон. Можливо чутки про антиординські настрої Ярослава і його переговори з Заходом і стали причиною його загибелі в Орді.

Досить незалежно у відношенні до Золотої Орди вів себе син Ярослава, великий князь Андрій. Він зробив спробу відкрито виступити проти завойовників. Для цього він уклав союз з іншим руським князем Данилом Галицьким. Однак це великого результату не дало.

Перші великі антиординські повстання пов'язані з проведенням перепису руських земель в 1257-1259 рр. який був організований для того, щоб обкласти Русь регулярною даниною. Перепис пройшов успішно у всіх землях окрім Новгорода.

Перші вістки про перепис викликав невдоволення у новгородців. Був вбитий посадник Михайло - ставленик великого князя. При цих обставинах перепис населення ординці могли зробити лише під час супроводження великого князя і його дружини. Це було схоже на великий військовий похід, в якому брали участь багато руських князів, але все ж таки перепис в 1257 р. провести не вдалось. Тільки через рік новгородці погодились прийняти „численників” для перепису.

Ряд міських повстань 1262 р. мали велике значення. Народні повстання призвели до вигнання збірників данини, що присилались безпосередньо з Орди.

Поступово збір данини переходив до руських князів, що збільшило самостійність Русі. [6, с. 64-67]

Розвиткові продуктивних сил на Русі перешкоджали систематичні спустошливі набіги ординців. Особливих руйнувань зазнавали землі, які межували з Ордою. Населення звідти тікало в більш віддалені райони Русі - на територію Тверського, Московського, галицько-Волинського князівств.

Напередодні Куликовської битви на Русі більш чітко намітився процес відокремлення ремесла від землеробства, розвивалися старі і виникали нові міста - ремісничо-торгівельні осередки. Успішно розвиваються старі центри економічного і культурного життя: Київ, Галич, Володимир. Чернігів, Переяслав, Москва, Твер, Ростов, Нижній Новгород. Відроджувалися і розвивалися ремесла, зокрема, виробництво знарядь праці, зброї, виникали нові. З розвитком товарно-грошових відносин у другій половні ХІУ ст. у Твері, Нижньому Новгороді , Москві, Рязані, Пскові стали карбувати свою монету.

Гостра боротьба між князівствами і дворами феодальними республіками (Новгородською і Псковською) Північно-Східної Русі характеризується передусім боротьбою сильних ростовських, тверських, московських князівств за Велике князівство Володимирське. Новгородська феодальна республіка тривалий час зберігала свою економічну і політичну могутність. Лише в першій половині ХІУ ст. вона підпадає під вплив Московського князівства.

Підвладне володимиро-суздальським князям, Московське удільне князівство за князювання Данила Олександровича (1276-1305) воно захопило у рязанського князя Коломну, у володимирського великого - Переяславль, у смоленського - Можайськ, приєднало їх до свого князівства. [11, с. 114]

На шляху до дальшого зміцнення Московського князівства стояло Тверське князівство, що також політично зміцнилося в той час. Зокрема, ще у 1304 р. тверський князь отримав в Орді ярлик на Велике князівство Володимирське, на яке претендував і князь московський.

Тверське князівство робило спроби закріпити своє політичне панування над всією Руссю.

З новою силою боротьба між Тверським і Московським князівствами розгорілася за князювання в Москві Івана Даниловича Калити (1325-1340).

Своєю участю у придушенні повстання у Твері (1327) Іван Калита завоював довір'я золотоординського хана і в 1328 р. став великим князем Володимирським. Вміла політика І. Калити забезпечила Московському князівству певний перепочинок від монгольських набігів. Вчасно доставляючи в Орду данину, придушуючи будь-які феодальні виступи та розправляючись з політичними противниками (іншими руськими князями) жорстокий, хитрий Калита домігся припинення ординських набігів на Північно-Східну Русь, з допомогою ординських ханів ослабив Тверське князівство, приєднав до Московського князівства землі Угличського, Галицького та Бєлозерського князівств і поширив свій вплив на Псков, Ростов, а також Новгород.

Спадкоємець Калити Семен Іванович (1340-1359), якого називали гордим, зробив дальший крок у зміцненні великокнязівської влади, посилив централізацію в управлінні військовими силами. [5, с. 36-38]

Швидке посилення Москви стало викликати занепокоєння в Орді, вони суперечило основній Ординській політиці на Русі.: не давати ні одному князю посилюватись, підтримувати слабких князів на противагу сильним, не допускати утворення центру визвольної боротьби. Хани підтримували утвердження самостійності інших великих князівств: Суздальсько-Нижегородського, Тверського, Рязанського намагаючись протиставити їх Москві. Ставало зрозуміло, що Орда не допустить політичного об'єднання Русі, що політика централізації неможлива без усунення ординського іга. Сама логіка розвитку історичних подій вела в перетворення Москви в центр національно-визвольної боротьби руського народу. Прапор загальноруської визвольної війни проти ординців підняв вперше внук Івана Калити князь Дмитрій Іванович Донський (1359-1289). Це він привів загальноруські війська на Куликове поле, але шлях до „Куликового поля” був довгим і важким.

3.2 Русь об'єдналась

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8