Соціолінвальні параметри нової фразеології англійської мови

Є.С. Дикарева вважає, що іноді дуже складно відрізнити синоніми та варіанти ФО. Наприклад, фразеологічні єдності “to play fair” (грати за правилами) та “to play the game” (грати за правилами, вчиняти благородно) є синонімами за думкою Є.С. Дикаревой [22, с.103-104]. Так, ФО не можуть розглядатися як варіанти, якщо їх значення знаходяться у відношенні додаткової дистрибуції. Єдність оцінної конотації є обов'язковим для фразеологічних варіантів, так як оцінка є тим параметром, який визначає вживання тієї чи іншої одиниці. Синоніми, з іншої сторони, повинні допускати певне відхилення оцінної конотації за умови їх неконтрастності. Є.С. Дикарева виділила основні характерні відмінності між фразеологічними варіантами та синонімами. Так, ФО не є варіантами, якщо вони:

1) не мають єдиної образної основи. Образність розуміється деякими ученими, наприклад В.Г. Гак, як «поєднане бачення («совмещенное видение») двох картин», одна з яких - це ситуації буквального плану, а інша - ситуація переносного плану фразеологічного значення [цит. по 22, с. 97-100]. «Поєднане бачення» передбачає встановлення зв'язку між лексичними та синтаксичними характеристиками фразеологічних прототипів та тими семантичними та синтаксичними характеристиками, які набувають ФО у результаті фразеологічної абстракції.

2) різняться семантичною структурою, тобто кількістю значень та обсягом схожого значення;

3) мають різну оцінну конотацію (ФО “to play fair” характеризується позитивною семантикою, у той час як “to play the game” має переважно негативну оцінку [22, с. 103-104].

Проблема семантичних категорій є однією з важливих проблем семантики, тому багато учених звертають свою увагу на можливі шляхи систематизації фразеологічних одиниць. Так з'явилася робота Л.І. Алехіної, яка систематизувала фразеологічні одиниці за семантичними групами: синонімам, антонімам, омонімам, полісемантичним фразеологізмам, найбільш уживаними в англійській та американській літературі [5, с. 3]. Фразеологічні одиниці виконують різні функції, переважно вони задовольняють потребу носіїв мови у засобах виразності завдяки таки своїм властивостям, як образність, метафоричність, експресивність, оцінність та злитість значення.

В.В. Єлісеїва вважає, що фразеологічна одиниця являє собою немодельовані словосполучення, пов'язані семантичною єдністю. Вона зауважує той факт, що незважаючи на те, що фразеологічні одиниці являють собою комбінацію слів, вони розглядаються з точки зору лексикології, а не синтаксису, за декількома причинами:

1) Зв'язок між компонентами фразеологічної одиниці є чітким та заміна кожного з них неможлива без порушення значення всієї одиниці. Наприклад, фразеологічне сполучення lame excuse не може бути відтворене з тим же значенням при заміні хоча б одного компоненту.

2) Фразеологічна одиниця не створюється у процесі мовленні з одиниць більш низького рівня, а відтворюються готовим блоком.

3) Фразеологічна одиниця здатна розвивати у структурі своєї семантичної решітки інші значення [24, с. 28].

Наталя Завідонова вважає, що «збагачення лексичного складу будь-якої мови відбувається не тільки за рахунок утворення нових слів, але й за рахунок поповнення його стійкими словосполученнями - фразеологізмами» [27, с. 40]. У своїй статі «Фразеологізми як один із шляхів поповнення словникового складу англійської мови» вона говорить про відмінності між вільними та стійкими словосполученнями (фразеологізмами). Так ми бачимо, що загальний зміст вільного словосполучення складається із значень кожного слова, яке входить у це сполучення (scarce resources, higher education, magnificent stroll). Однак у стійкому сполученні або фразеологізмі кожен із компонентів втрачає свою семантичну самостійність і утворює разом з іншим одне стійке сполучення, в якому заміна одного з компонентів обов'язково призведе до порушення змісту цього сполучення.

Н. Завідонової виділяє наступні параметри фразеологічної одиниці:

1) стійкість форми і певного значення;

2) здатність вживатися у готовому вигляді (відтворюваність) [27, с. 40].

Г.З. Садикова вважає, що фразеологізми як результат вторинної номінації мають певний ступіть абстрактності. ФО можуть утворюватися різними шляхами. У більшості своїх випадків ФО створюються народною творчістю або активним семантичним запозиченням [49, с. 21, 23]. Під час запозичення ФО ми можемо спостерігати за таким лінгвістичним явищем, як фразеологічна лакунарність, як поділяється на відносну та абсолютну. Абсолютна ступінь лакунарності ФО - це незаповненість у семантичній структурі значення, у той час як відносна лакунарність передає неповний заповнений обсяг значення. Якщо лексичні лакуни можуть зникати та утворюватися, то фразеологічні етнографічні лакуни дуже повільно укорінюються у мову та живуть довгим та активним життям [49, с. 22].

Когнітивний аспект ФО. Г.В. Колшанський відмічав, що «мова як об'єкт науки є унікальною в тому сенсі, що вона наскрізь суб'єктивна як атрибут людини» [цит. по 45, с. 55]. Так, в останні роки велика увага стала приділятися лінгвокультурологічному аспекту дослідження, тобто виявленню лінгвістичної кореляції між етнічною культурою народу та семантикою фразеологізмів. Даний аспект дослідження вивчає здатність фразеологічних знаків відображати сучасну самосвідомість народу. Фразеологічна одиниця розглядається як основа його ментальності.

Як і будь-яке слово, фразеологічна одиниця відбиває гносеологічні процеси пізнання світу людиною. Є.М. Верещагін зауважує, що лексичне поняття як категорія людської психіки представляє собою спочатку продукт (за походженням), а потім інструмент (за функцією) однієї із пізнавальних здібностей людини, а саме класифікуючої [16, с. 11-13]. Оскільки фразеологічна одиниця складається з двох та більше слів, то лексичне поняття, яке міститься у кожному слові, пов'язано із пізнанням. Таким чином, ми можемо зробити висновок про те, що утворення нових фразеологічних одиниць пов'язано з когнітивними особливостями творця. Як і слово, фразеологічна одиниця є продуктом пізнавальної діяльності людини та інструментом класифікуючої діяльності.

На когнітивний характер фразотворчих процесів посилаються багато вчених, так наприклад, Е.М. Солодухо зауважує: «Універсалізм основних форм семантичних перетворень визначається загальнолюдським характером логіко-розумових операцій та типових асоціацій, які пов'язані з виявленням різних видів подібності, відношень, функцій, їх замін, комбінацій та ін., які властиві або не властиві позамовній дійсності, що розуміються як реальні або ірреальні» [53, с. 37].

Саме фразеологічний фонд мови найбільш яскраво показує специфіку, своєрідність, національну самобутність народу. Одним з найважливіших факторів, що впливають на формування національної свідомості, є географічні та природні умови країни. Однією з особливостей англійського національного характеру є англоцентризм або уявлення англійців про виключність своєї нації, особливе місце британців у світі [21, с. 103-104]. Прикладами цього є велика кількість ФО, які пов'язані з морем та кораблями, наприклад: between the devil and the deep blue sea; to drink sea dry; seven seas; there is plenty good fish in the sea; to set afloat; to cut adrift from; to drop the pilot; to come off with flying colours. Прислів'я та приказки є своєрідними регуляторами людської поведінки та світорозуміння. Вони являють собою сталі судження, які виражають досвід народу у відношенні морально-категоріальних імперативів [54, с. 97].

Лінгвокультурологічний аспект дослідження розглядає також фразеологічну як продукт пізнавальної діяльності людини. Дослідження, засновані на основі принципу «людини в мові», призвело до розвитку нового напряму - антропоцентричної фразеології, яка у нині переживає новий виток свого розвитку.

На думку західного лінгвіста Люка Продрому, варіанти та синоніми ФО виникають як результат «творчості» (“creativity”), наприклад, можна сказати “on and off” та “on and off”, “built-in” та “in-built”, “take the biscuit”та “take the cake” [70, с. 15]. Це неодмінно свідчить про когнітивний характер ФО.

В останні роки проблемам фразеології було присвячено багато праць. Так, зокрема, за допомогою фразеологічних одиниць вивчаються лінгвокраїнознавчі характеристики, які є відбивають національна специфіку певної країни. Вважається, що чим вищий ступінь семантичної еквівалентності фразеологічних одиниць, тим меншу цінність воно являють собою для вивчення національної специфіки [1, с. 11]. Лінгвістичний чи екстралінгвістичний фон мовного знака може вважатися факультативним семантичних фактором, оскільки він неоднаковий у різних носіїв мови залежно від віку, освіти, професії, життєвого досвіду тощо [1, с. 10]. Національна специфічність фразеології свідчить про те, що у міжмовному плані лакунарність її одиниць значно більша ніж еквівалентність [1, с. 13]. В кожного народу існує своя система образів, які є характерними для даної лінгвокультурної спільноти. Це говорить про індивідуальність образного мислення певного народу, що представляє собою складний асоціативно-психологічний процес. Лінгвокультурологічний аналіз дозволяє виділити з культурного змісту ФО культурно значеннєвий зміст природних реалій, що були еталоновані або отримали символічну функцію. Оскільки кожна національна культура виступає як складний синтез інтернаціонального та національного, соціально-класового та ідеологічно необумовленого, то всі ці риси, які знаходяться у складному діалектичного взаємозв'язку, відбиваються також у мовній семантиці, зокрема, в появі національно-культурних сем у змістовій структурі мовного знаку [46, с. 15]. Вивчення національно-культурних сем у гносеологічному та онтологічному аспектах дозволяє вивчити процес відображення національної культури у мові та визначити фактори, які сприяють утворенню аналізованих компонентів значення. Розглядаючи структури зовнішньої діяльності та статус мовленнєвої діяльності, деякі вчені, такі як Є.Ф. Тарасов та Ю.А. Сорокін, прийшли до висновку, що ця структура універсальна, а уся «національна специфіка «гніздиться» в операціях, способах виконання дій, які цілком залежать від «умов життя народу» [цит. по 46, с. 15]. Національно-культурна семантика ФО може розглядатися у двох аспектах - ономасіологічному, коли позначуваний елемент дійсності приймається як первинний, та семасіологічному, коли дослідження ведеться у напрямку від значення мовної форми до його проекції на сфері денотації.

Так, національно-культурна семи, які присутні у англійський прислів'ях та приказках може відбивати відношення англійського народу до тих чи інших понять. Сьогодні трансформуються навіть прислів'я та приказки. Проаналізувавши деформовані англійські приказки, багато учених приходять до висновку про те, що в Англії гроші правлять світом, змінюють його, в той же час надмірна кількість грошей характеризується негативним ставленням, наприклад: Early to bed and early to rise makes a man healthy, wealthy and wise; Peace makes plenty, plenty makes pride, pride makes envy, envy makes war, war makes poverty, poverty makes peace. У російській ментальності закріплена думка про те, що грошей ніколи не буває багато, та у суспільній свідомості вже не так сприймається думка про те, що багатство завжди здобувається нечесним шляхом. Молодь інших груп орієнтована на високу оплату труда та особисті досягнення. У той же час виникає інша тенденція, яка пов'язана з витісненням трудових цінностей цінностями дозвілля, що проявляється переважно серед молоді. Це проявляється насамперед у наступних прислів'ях: рос. С деньгами не шутят. Без них тем более; Ничто не дается нам так дешево, как хочется; Деньги зло, единственное их положительное качество - количество.

Як відмічає А.А. Ельгаров, відповідно до комунікативного аспекту ФО виконують наступні функції у тексті: супровідні, інтенсифікуючі, інтегративні, структуруючі, імпліцитні та змішані [62, с. 147].

Фразеологічна одиниця стала об'єктом дослідження багатьох вчених [33, с. 5-56; 17, с.4-10; 72, c. 5], оскільки вона характеризується експресивним та оцінним значенням [14, с. 22-25], підвищеною інформативністю та емоційною насиченістю та може виступати як засіб вираження лаконічних за формою виразів [60, с. 13]. Досліджуються також і граматико-лексичні категорії, такі як категорії аспектуальності [19, с. 104-106; 55, с. 55-72]. Особливої уваги заслуговують дослідження фразотворчих властивостей компонентів фразеологічної одиниці [61, с. 73-79].

Фразеологічний неологізм. Фразеологічні неологізми є основним джерелом поповнення мовного фонду, зокрема фразеологічного. Вони не тільки виконують ономасіологічні функції, але й показують як людини членує оточуюче середовище, тобто відображають когнітивні особливості носіїв мови.

Нові ФО виникають спочатку у мовленні однієї людини як оказіональні новоутворення. До тих пір, доки ця ФО функціонує лише на мовленнєвому рівні, вона залишається оказіоналізмом або авторським винаходом. ФО, яка повторюється у мові декілька разів, починає своє нове життя як узуальна ФО, тобто вона вже входить до фразеологічного фонду мови та з часом фіксується у словниках. Як ми бачимо, між оказіональних фразеологізмом та неологізмом чітких меж немає. Відмінність лише полягає в тому, чи фіксується фразеологічна інновація у словнику та стає узуальною, або не фіксується та залишається оказіональною.

Спробуймо визначити місце фразеологічних інновацій у мові. По-перше, неологізм -- слово, а також його окреме значення, вислів, які з'явилися в мові на даному етапі її розвитку і новизна яких усвідомлюється мовцями (загальномовні неологізми) або були вжиті тільки в якомусь акті мовлення, тексті чи мові певного автора (стилістичні, або індивідуально-авторські неологізми, що можуть бути порівняні з оказіоналізмами).

Ю.А. Зацний зауважує, що «визначення неологізмів як слів або зворотів, що створені для позначення нового (раніше невідомого) предмета, або для вираження нового поняття, не можна вважати вичерпним, оскільки воно включає далеко не всі різновиди інновацій. Визначення неологізмів за денотативною ознакою (позначення нових реалій), або за стилістичною (супроводжується ефектом новизни) також не охоплює всіх неологізмів» [29, с. 17-18]. Він поділяє неологізми на такі типи: а) лексичні (нові слова); б) фразеологічні (нові сталі словосполучення); в) семантичні (нові лексико-семантичні варіанти слів або нові семантичні варіанти сталих словосполучень). Ю.А. Зацний окремо виділяє «словотвірні інновації», які матеріально втілюються в нових словотворчих елементах. Розглядаючи неологізми у структурному відношенні, слід зауважити, що роль кожного продуктивного афіксу більш важлива, ніж роль окремого лексичного або фразеологічного неологізму, оскільки кожна словотворча морфема дає життя багатьом лексичним неологізмам. Отже, фразеологічні інновації визначаються деякими вченими як один із типів неологізмів.

Ще однією особливістю фразеологічних неологізмів є те, що вони розуміються та швидко розповсюджуються носіями мови. Засоби масової інформації виконують роль розповсюджувача нової інформації, в тому числі фразеологічних неологізмів. Газети, журнали, Інтернет стають найбільш чуткими регістраторами нових тенденцій у мові, в тому числі появи нових ФО. Засоби масової інформації породжують велику кількість фразеологічних інновацій, але лише час показує, які з них приживаються, а які вмирають, з'явившись лише один раз у мові. Ще одним джерелом поповнення фразеологічного фонду є сленг або «соціальний діалект», американські професійні і корпоративні жаргони, наприклад: blue-on-blue, hollow army; hillbilly armor, meat tag, thunder run [28, с. 210].

Нові поняття постійно входять в життя, вимагаючи нових виразів для їх назви. Іноді нові назви використовуються зі старими, що продовжують своє існування. Кількість сталих зворотів у мові, таким чином, непостійна, вона, як правило, зростає. Фразеологічні інновації створюються для найменування нових речей. Вони можуть бути важливі та соціально значимі або ж побутовими. У будь якому випадку змінюється сталих виразів, нові запозичуються або створюються із існуючого мовного матеріалу за схемами, продуктивними на даному етапі її розвитку, або створюються нові системи.

Однією з невирішених проблем неології є проблема терміну “фразеологічна інновація”. Він відрізняється особливими зв'язками з часом, які фіксуються колективною свідомістю. Нової фразеологією вважаються одиниці, які з'являються у мові пізніше якоїсь часової межи, взятої за початкову. Деякі дослідники вважають такою межею кінець другої світової війни. Інші пов'язують появу нових фразеологізмів з освоєнням космосу, запуском першого супутника - 1957 роком.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10