die Nase - Geruchs - und Riechorgan, Kartoffel, Gesichtserker, Zinken, Zacken, Riecher, Gurke, Russel, Knolle, Gummel [21, с. 376].

5) щоки - лице, маніта [2, с. 933];

die Wange - Backe [21, с. 533].

6) вухо - немає синонімів;

das Ohr - Hororgan, Lauscher, Luser, Loffel, Horcher, Horchloffel [37, с. 432].

7) рот - уста, паща, пащека, пелька, верша, хавка, писок, гавра [2, с. 581],

der Mund - die Lippen, das Maul, die Schnute, die Gasche, die Gusche [36, с. 564].

8) підборіддя - воло, підгорля [2, с. 200],

das Kinn - не має синонімів.

9) борода - не має синонімів;

der Bart - Stoppelbart, Schnauzbart, Backenbart, Vollbart, Dreitagebart [37, с. 54].

10) волосся - вовна, шерсть, волосіння, рослинність, щетина [2, с. 300];

das Haar - Fell, Pelz, Zotteln, Wolle, Strahnen [37, с. 245].

11) горло - горлянка, гортанна [2, с. 360]

шия - карк, в'язи, гамалик [2, с. 907]

der Hals - Rachen, Kehle, Gurgel, Kragen, Schlund [37, с. 256].

12) рука - лапа, лебети [2, с. 585]

die Hand - Pfote, Flosse, Pranke, Tatze, Patsche, Klaue [21, с. 235]

der Arm - не має синонімів.

13) груди - лоно, перса, грудь, пазуха, бюст [2, с. 366];

die Brust - немає синонімів.

14) ніготь - пагність, пазур [2; с. 12];

15) палець (на руці) - перст, палюх [2, с. 114];

der Finger - немає синонімів.

16) плечі - рамена, рам'я, коркові, ґорґоша [2, с. 45];

die Schulter - Achsel [36, с. 25].

17) спина - хребет, горб, хребтина, хорбак [2, с. 654];

der Rucken - немає синонімів.

18) зморшка - немає синонімів;

die Falten - Runzel, Furche, Krahenfu?e, Schrumpel [37 с. 355].

19) повіка - немає синонімів;

das Lid - Augendeckel [36, c. 220].

20) нога - немає синонімів;

das Bein Stelze [37 c. 389].

Проаналізувавши вищеназвані синонімічні ряди ми прийшли до наступних висновків:

1. для української і для німецької мови типовим є надзвичайне багатство синонімії;

2. для слів, які входять в лексико-семантичне поле «Зовнішність людини» в українській і німецькій мовах загалом характерне майже однакове число синонімів, хоч окремі цього поля суттєво різняться кількістю своїх синонімів. Це явище ми можемо побачити у таблиці:

Таблиця 1

Більшість із цих синонімів є експресивно забарвленими (для української мови - 50, для німецької мови - 51) і мають оригінальну національну форму.

3. Порівняння як об'єкт дослідження контрастивної лексикології

3.1 Визначення структурних елементів порівняння

Уся структурна організація лексичної системи мови визначається асоціативними відношеннями, що постійно урізноманітнюються в зв'язку зі змінами у змісті мислення та через збагачення мислення новими якостями і поняттями. На ґрунті асоціацій невпинно відбувається синонімізація, антонімізація, омонімізація та паронімізація слів.

Прагнення пізнати світ приводить людську думку насамперед до порівняння. Ще Аристотель прославляв здатність сприймати подібне як властивість величі духу. Е. Енгель відзначав, що «кожна людська оцінка є лише порівнянням, тому мова повинна формуватися більш художньо, враховуючи силу оцінювання об'єкта» [28, c. 16].

Порівнювані предмети (явища, ознаки, дії) асоціюються за певною найхарактернішою ознакою, унаслідок чого ця ознака виступає дуже яскраво, експресивно [29, с. 135].

Особливо національна специфіка асоціювання виявляється в семантиці порівнянь.

Як об'єкт дослідження порівняння розглядалися різними галузями мовознавства. Цікавими є праці І. Чернишової, Г. Пермякова, Г. Зейдлера, Е. Різеля та Е. Шендельса, Р. Дітмара та ін [12, c. 45].

Структура будь-якого порівняння є чотиричленною:

Ш comparandum - предмет (суб`єкт) порівняння, тобто предмет чи явище, ознаки якого ми пізнаємо, розкриваємо за допомогою іншого;

Ш comparatum - об'єкт порівняння, те, з чим порівнюється суб'єкт, тобто предмет чи явище, що має яскраво виражені та добре відомі мовцеві ознаки й унаслідок цього використовується ним для характеристики пізнаваного;

Ш tertium comparationis - основи порівняння - ознаки, за допомогою яких здійснюється акт порівняння. Tertium comparationis перекладається як «третє в порівнянні». Воно може бути очевидним, тобто сприйматися зоровими рецепторами як порівняння форми, кольору тощо, полягати в тоні, базуватися на емоційному чи чуттєвому досвіді. Tertium comparationis називають ще вільно асоціативним значенням;

Ш протиставні обидві частини частки wie, als, gleich, ahnlich, als wie, als ob, gleichsam тощо (німецька мова) або неначе, немов, ніби, як тощо (українська мова), які виконують роль показника порівняльних відношень, тобто це оперативний засіб, що вводить у дію когнітивну операцію «порівняння».

Дані складові частини можуть вербалізуватися безпосередньо в порівняльній структурі або їх можна відтворити з контексту.

Між comparatum і comparandum не існує реального зв'язку, він виникає лише у свідомості мовця, який прагне відтворити певну ситуацію дійсності.

Іноді порівняння використовуються не в повній формі, а в скороченій, наприклад: нім. die Froschaugen, die himmelblauen Augen. Тобто порівнювані поняття повністю злилися.

Знаходячись між засобами унаочнення та образності, порівняння створюють деякі проблеми для класифікації. Усі мовознавці, які досліджували проблематику даного питання, виділяли різні ознаки для групування порівнянь:

· за структурними якостями (Е. Різель, Е. Шендельс) порівняння поділяють на короткі (складаються з одного словосполучення), поширені (охоплюють ціле речення чи цілий ряд речень) та розбудовані (зустрічаються в Біблійних текстах);

· на основі семантичних зв'язків між tertium comparationis та об'єктом порівняння (comparatum) (Л. Ройзензон) слід розрізняти такі особливості:

1) без основи порівняння не розвивається специфічне значення порівняння, наприклад: очі - як волошки [19, с. 55], як баньки [19, с. 35], тобто саме слово «очі» не має значення «голубі, великі»;

2) comparatum може сам визначити семантичне значення, напр.: eine zarte Haut wie ein Sammet - eine Haut wie ein Sammet;

3) для одного й того ж компаратора існують кілька можливих варіантів основи порівняння, залежно від яких і змінюється значення всієї порівняльної конструкції. У таких випадках йдеться про динамічну ознаку в основі порівняння: суха, як тріска [24, с. 102], вузьке обличчя як тріска [19, c 54];

4) у ряді порівнянь компаратор служить лише для підсилення емоційної значущості вислову, наприклад: витрішкуваті очі як у жаби [19, c. 54];

· з точки зору вмотивованості розрізняють вмотивованість першого ступеня (гострі, як ніж очі [19, c. 66]), частково мотивані (eine schlanke Gestalt wie eine Tanne [34, c. 54]), немотивовані (ein Madchen von schlankem Wuchs [34, c. 97]), мотивацію, яких неможливо встановити (ніс, як за сім гривень сокира [19, c. 37]);

· щодо прагматичного впливу, порівняння можуть базуватися на основі раціонального та метафоричного змісту і поділятися на предметні та образні (С. Краль, Й. Курц);

· за частотою вживання та поширенням порівняння розрізняють узуальні (традиційні, стійкі, загальновживані), індивідуальні (оказіональні, авторські) та латентні (приховані).

1. Узуальні порівняння стали об'єктом лінгвістичних досліджень під різними назвами. Так, вчені І. Чернишова, В. Флейшер та Г. Шаде визначають їх як «компаративні фразеологізми», в той час як К. Пільц, Х. Бургер, Р. Хесскі використовують для них термін «фразеологічні порівняння». Дані порівняння не тільки відображають об'єктивні ознаки певного поняття, але й фіксують його властивості з погляду того чи іншого етносу. Ми зустрічаємо їх як в усному мовленні, так і в художній літературі. Переважна їх більшість може також фіксуватися в словниках.

2. Індивідуальні (узуальні, авторські, оказіональні) порівняння утворюються в певних ситуаціях із стилістичною метою. В.А. Чабаненко називає їх естетично спрямованими асоціаціями [29, с. 135]. Природу й роль естетично спрямованих асоціацій з'ясував І. Франко у праці «Із секретів поетичної творчості». Він зазначав: «Всяка ідея, що повстає в нашій уяві, може викликати за собою іншу ідею, і то, або подібну чим-небудь до неї, або таку, яку ми звикли зв'язувати з нею чи то задля місцевої суміжності, чи задля часової близькості або періодичності» [27, с. 66]. Ми ж додамо, що всяке відображення стосовно об'єкта є невипадковим і може сприйматися по-різному. Велика кількість оказіональних порівнянь зустрічається в художній літературі, де вони вживаються письменниками для більш точної передачі тієї чи іншої інформації. Зіставляючи фразеологічні та авторські порівняння, можна сказати, що перші мають об'єктивніший характер та є знаками мови, а другі володіють сильнішою емоційністю та належать до одиниць мовлення.

3. Латентними порівняння стають у той момент, коли сам акт порівнювання вже не може відбуватися, тому що другу та третю складові частини (компаратор, основу порівняння) важко відрізнити. Ідіоматичні порівняння виконують часто функцію підсилення дієслова. Стосовно іменників та прикметників, - вони можуть бути еквівалентними прикметникам, які демонструють високий ступінь або велику кількість, дуже хорошу або дуже погану оцінку, наприклад: а на виду у неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив - не красиве обличчя;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6