Лексико-семантична система мови

Розподіл слів за парадигматичними об'єднаннями -- яскраве свідчення системної організації лексики. Під-твердженням цього є досвід укладання ідеографічних словників, серед яких одним з найдавніших (вийшов у 1852 р.) і найвідоміших є тезаурус Штера-Марка Роже (Роджета) -- «Roget's Thesaurus of English Words and Phrases», де вся лексика поділена на 6 класів, 24 під-класи, 1000 тем, а в межах кожної теми виділені лек-сико-семантичні групи і лексико-семантичні категорії.

Очевидно, до парадигматичних слід віднести і відно-шення між значеннями полісемантичного слова, в іншій термінології, внутріпіньослівні відношення, хоч у дея-ких лінгвістичних працях їх виділяють як окремі від-ношення на одному рівні з парадигматичними і синтаг-матичними (див.: [Общее языкознание: Внутренняя структура языка 1972: 417--445]).

Значення полісемантичного слова утворюють певну структуру, елементи якої по-різному залежать один від одного і по-різному пов'язані між собою. Для того щоб визначити семантичну структуру слова, необхідно вияви-ти всі значення (лексико-семантичні варіанти) слова; ви-значити диференційні ознаки, за якими ці значення про-тиставляються; простежити порядок внутрішнього зв'яз-ку і підпорядкування лексико-семантичних варіантів та встановити, якими мовними засобами здійснюєть-ся внутрішньослівне розмежування семантики слова.

За характером організації (залежності, мотивації) лексико-семантичних варіантів у багатозначному слові виділяють три основні типи (структури) полісемії: ра-діальну, ланцюжкову і радіально-ланцюжкову.

При радіальній полісемії всі похідні (непрямі) зна-чення походять безпосередньо від одного основного (пря-мого). Так, слово стіл має п'ять значень: 1) «різновид меблів»; 2) «їжа, страви; харчі»; 3) «установа або відділ установи, що займається певними канцелярськими справами»; 4) «деталь верстата у вигляді горизонталь-ної дошки, що служить для закріплення заготовок під час їх обробки»; 5) «гора, височина з плоскою верши-ною та стрімкими схилами». Друге, третє, четверте і п'яте значення є похідними від першого. Схематично семантичну структуру цього слова можна зобразити так:

Радіально-ланцюжкова полісемія поєднує в собі два названих вище типи, тобто паралельну підпоряд-кованість і послідовну залежність. Наприклад, у сло-ві зерно виділяють п'ять значень: 1) «насіння рос-лин» (конопляне зерно, кава в зернах); 2) «дрібний плід хлібних злаків» (торгувати зерном, зібрати хліб до зерна); 3) перен. «зародок, початок чого-не-будь» (зерно теорії, зерно поетичного дару); 4) «окре-ма дрібна часточка якої-небудь речовини; крупинка, краплинка» (зерно піску, зерно золота); 5) перен. «невеличка часточка, крихітка чого-небудь» (зерно правди, зерно надії). значного афікса. Наприклад, слово братство має два значення: 1) «група, товариство людей, об'єднаних спільною діяльністю і метою» і 2) «братське почуття, ставлення; дружба». Тут ідеться не про мотивацію дру-гого значення першим, а про паралельний слово-твірний процес (брат + суфікс -ство зі значенням збірності і брат + суфікс -ство зі значенням ознаки, якості). Згодом дві лексичні одиниці злилися в одну, тобто стали сприйматися як одне багатозначне слово. Цей процес отримав термінологічне означення -- агре-гатування (термін Н. 3. Котелової).

У межах радіальної полісемії можна виділити зна-чення з однорідною і неоднорідною мотивацією. Так, у слові блиск всі його похідні значення, а саме: 1) «багат-ство, розкіш, пишнота»; 2) «яскравий вияв високих якостей, таланту, розуму»; 3) «складова частина назв деяких мінералів» однаково мотивовані твірним значен-ням «яскраве сяяння, світіння». У слові ж дорога та-кож значення 1) «перебування в русі (йдучи або їдучи)»; 2) «місце для проходу, проїзду»; 3) «правильний напря-мок руху» виводяться безпосередньо з прямого номіна-тивного «смуга землі, по якій їздять і ходять», але моти-вуються різними семами (див.: [Лисиченко 1977: 27]).

Інший важливий аспект, за яким описується структура багатозначного слова -- це характеристика значень за їх місцем (важливістю) в семантичній структурі. Семантична структура полісемічного слова має польову будову з чітко вираженим центром і близькою та далекою периферією. Ядро поля містить головне (основне) значення. Воно завжди є прямим і найменшою мірою залежним від контексту. Навколо нього розташовуються частовживані переносні зна-чення, а на периферії -- рідковживані (застарілі, нові, що не стали ще загальновідомими, і фразеологічно пов'язані) значення. Так, наприклад, ядром семантич-ної структури слова золотий є його основне номіна-тивне значення «із золота» (золотий зливок, золотий перстень), навколо нього розташовуються такі лекси-ко-семантичні варіанти, як «дуже цінний, вартий пова-ги» (золота людина, золоті слова), «дорогий, любий» (Золота дитино!), «майстерний, умілий» (золоті ру-ки), «прекрасний, щасливий» (золота пора, золоте ди-тинство), «кольору золота» (золоте колосся, золота осінь). На периферії перебувають значення «дохідний» (золота справа), «найвигідніший (спосіб поведінки)» (золота середина), «бездіяльний, гультяйський» (золо-та молодь), «п'ятдесятирічний» (про подружнє жит-тя) (золоте весілля) та ін.

Отже, кожне значення займає в семантичній струк-турі полісемічного слова певне місце залежно від його цінності для того чи іншого синхронного зрізу мови.

3. Синтагматичні відношення

Семантика слова, його змістовий обсяг визначається можливостями слова поєднуватися з іншими словами, тобто його синтагматичними відношеннями.

Синтагматичні відношення слова -- його лінійні, контекстні зв'яз-ки, його сполучуваність.

Слово в парадигматиці, тобто в словнику, в системі мови, і слово в синтагматиці -- неоднакові речі. У син-тагматиці здійснюється комбінаторика значень, і смисл словосполучення чи речення не дорівнює сумі значень слів, на що свого часу вказував Л. В. Щерба. Білорусь-кий драматург А. Макайонок дуже влучно ілюструє це положення в п'єсі «Затюканий апостол» на прикладі семантичних змін слів під впливом сполучуваності з часткою амаль «майже»: «Слова амаль -- амаль слова. Яно нічога не азначае. Само ніякай сільї не має. І у той жа час яно можа начыста знішчьіць самае сільнае, самае ёмкае слова, калі іх паставіць радам. Ну вось: жывы і амаль жывы... Разумны і амаль разумны... Ці: амаль свабода. Што тэта? Амаль свабода? Га? Зніжає да свайго взроуню, да «нішто». Вьіходіць, аднаразова яно і вялікае слова. Ёмкае слова»1.

Пор. ще: У кишені він знайшов лише копієчку і Будівництво двоповерхової дачі обійшлось йому в копі-єчку. Зрозуміло, що в другому реченні слово копієчка не має абсолютно нічого спільного з його словниковим значенням.

Як уже зазначалося, синтагматика слова -- це його сполучуваність. Кожне слово поєднується не з будь-якими, а тільки з певними словами. Є слова з одиничною сполучуваністю, як, наприклад, укр. згайнувати (час), розтринькати (гроші), скалити (зуби), вудити (рибу), проливний (дощ), рос. закадычный (друг), уборис-тый (почерк), подножный (корм), трескучий (мороз), грецкий (орех), беспробудный (сон), окладистая (боро-да), испустить (дух), скоропостижно (скончаться). Є також двовалентні, тривалентні, але є й слова з надзви-чайно широкою (необмеженою) сполучуваністю, як, на-приклад, гарний чи поганий (буквально все може бути гарним або поганим).

Лексична синтагматика (сполучуваність) специфіч-на у кожній мові. Українці і чехи, скажімо, з мови на іншу мову текст перекладають (перекладати текст, prekladat); росіяни, болгари і серби переводять (перево-дить текст, превеждам, преводити); поляки тлумачать (tlumaczyc), німці пересаджують (iibersetzen), англійці передають, транслюють (to translate).

Пор. ще: англ. brown (eyes, boots, hair, horse) й укр. коричневі черевики, але карі очі, каштанове волос-ся, карий, гнідий, каро-гнідий кінь; укр. високий (буди-нок, гора, хлопець, дівчина) й англ. high building, high mountain, але tall boy, tall girl; англ. to wash (the face, the linen), укр. умивати обличчя, але прати білизну; укр. насипати борщу, рос. налить борща.

Сполучуваність слова можна інтерпретувати як його контекст. Уважають, що словосполучення -- це мінімальний контекст слова. Взагалі розрізняють контекст лексичний, де значення слова визначаєть-ся іншими словами (пізній вечір, літературний вечір), і синтаксичний, де значення слова визначається гра-матичною формою слова-поширювача (судити кого «розглядати в судовому засіданні», судити про кого «висловлювати судження», важити що «визначати вагу», важити (без додатка) «мати значення», диви-тися на кого «сприймати очима, спостерігати», диви-тися за ким «піклуватися», рос. вертеть сигарету «скручувати, робити цигарку», вертеть сигаретой «вертіти цигаркою», стоит чего «заслуговує», сто-ит что «має ціну, коштує»).

Розрізняють також системний і несистемний кон-тексти. Системний -- це такий контекст, коли сполу-чуваність зумовлена індивідуальним значенням слова: наприклад, російські фрази оранжевая краска, зашто-пать чулки, писать стихи ямбом є нормальним (сис-темним) контекстом відповідно для слів краска, заштопать, писать (стихи), бо фарба насправді може бути оранжевою, панчохи за потреби штопають, а серед віршових розмірів є ямб.

Несистемним є такий контекст, коли сполучува-ність слова не випливає з його семантики. Ілюстрацією несистемного контексту може служити такий уривок з пісні «Оранжевые мамы оранжевым ребятам оранже-вые песни оранжево поют»; рядок з вірша В. Маяков-ського «Заштопайте мне душу»; вислів Р. Рождествен-ського про те, що В. Маяковський «писал лесенкой, а я буду писать лифтами». Несистемним контекстом для слова заграничное є фраза купила что-то очень загра-ничное (заграничное -- відносний прикметник, а від-носні прикметники не мають ступенів порівняння), а для слова жениться поєднання з прислівником скоро-постижно. Подібні фрази називають невідміченими. Як приклад невідміченої фрази наводять штучно скон-струйоване Н. Хомським The colorless green ideas sleep furiously «Безбарвні зелені ідеї шалено сплять». Однак будь-яка невідмічена фраза може стати відміченою. У мовознавстві зроблені спроби «розшифрувати» і тіль-ки що наведену фразу Н. Хомського. Уявіть собі, що декілька дівчат, яких звали Ідеями (ім'я Ідея було досить поширене у 20--30-ті роки), після виснажли-вої туристичної екскурсії бліді (безбарвні), аж позе-ленілі покотом сплять в курені і хропуть (шалено сплять). Ще років 20--30 тому такі сполучення слів, як порошкове молоко, скляна сковорода, кольорова му-зика, анатомія кохання тощо були невідміченими, нині -- широковживані.

Крім словесного, існує ще ситуативний (побуто-вий) контекст (час, місце спілкування, учасники ко-мунікативного акту тощо). Класичною ілюстрацією си-туативного контексту може служити сконструйований Л. А. Булаховським діалог: «Вона червона?» -- «Ні, чорна». -- «А чому вона жовта?» -- «Тому що зелена». Його смисл стане зрозумілим, якщо вказати, що роз-мова відбувається біля куща смородини.

4. Епідигматичні відношення

Парадигматичні та синтагматичні відношення про-низують усі рівні мови і є універсальними, тобто влас-тивими всім мовам світу. Дехто вважає, що на відмі-ну від усіх інших рівнів мови, яким притаманні тільки ці два аспекти, лексична система має ще третій вимір -- епідигматику, без урахування якого немож-ливо ґрунтовно і вичерпно охарактеризувати семан-тику слова. Оскільки слово має форму і зміст, то й асоціативні його зв'язки є двосторонніми: з одного бо-ку, існують асоціативні зв'язки з формально близьки-ми словами, з іншого -- з близькими значеннями.

Епідигматичні відношення -- асоціативно-дериваційні зв'язки між словами за формою і за змістом.

Асоціативно-дериваційні зв'язки за формою мож-на проілюструвати таким прикладом: слово земля у значенні «ґрунт» асоціюється з такими словоформа-ми, як земелька, земляний, землистий, земельний, зем-лекоп, землероб, землевласник, землеволодіння, земле-мір тощо, тоді як земля у значенні «суша» асоціюєть-ся з такими формами, як земний, наземний, підземний, земноводний, а земля у значенні «планета» -- з фор-мами земляни, навколоземний, приземлитися, призем-лення тощо.

Асоціативно-дериваційні зв'язки за змістом мають місце тоді, коли переносне значення слова семантично не мотивується прямим. Так, слово чорнити має зна-чення «ганьбити, знеславлювати кого-, що-небудь», яке пов'язане з його основним значенням «робити що-небудь чорним» чисто асоціативно. Асоціативно-дери-ваційні відношення особливо помітні тоді, коли пере-носне значення «вступає в конфлікт» з прямим. Так, скажімо, слово ремісник має основне значення «осо-ба, яка володіє певним ремеслом і виготовляє на про-даж та на замовлення певні вироби» і переносне «той, хто працює шаблонно, без творчої ініціативи, натх-нення». Основне і переносне значення тут не мають спільних сем. Переносне значення в цьому разі має суто асоціативну природу (між цими двома значення-ми існують стійкі асоціації), бо ремісник не обов'яз-ково позбавлений ініціативи і не завжди працює шаб-лонно, без натхнення, що засвідчує хоча б така фраза, як високе ремесло.

Непоодинокі випадки, коли подібні асоціації мо-жуть охопити цілі лексико-семантичні поля. Так, наприклад, уся лексика на означення температури виключно на асоціативній основі стала обслуговувати лексико-семантичне поле почуттів (гаряче серце, холод-ні стосунки, полум'я кохання, жар серця, душа палає; серце гаряче, мов жар; гарячий поцілунок, холодний прийом тощо). Завдяки стійким асоціаціям розвива-ються регулярні типи змін лексичного значення слів у багатьох мовах, як то маємо у випадку метоніміч-них перенесень значень: вмістилище і те, що в ньому наявне (випив одну чашку), матеріал і виріб з нього (ходить у шовку), населений пункт і його населення (все село вийшло на зустріч), дія і її результат (зу-пинка трамвая), форма і зміст (цікава книжка), ціле і частина (стадо зі ста голів), автор і його твори (чи-тати Шевченка) та ін.

Про те, що асоціативно-дериваційні зв'язки віді-грають у мові суттєву роль, свідчать випадки хибної етимології та оказіонального переосмислення і «пере-інакшування» слів. Наприклад: укр. кочка зору, при-хватизація, домокради; рос. видно птицу по помёту, сослить, головокрушение, гувернянька, метеролухи, кле-ветой, верояции, спинжак, гульвар, купиратив, копитал, опупеть, деръмократия тощо.

Асоціативні процеси смислового зближення можуть закріпитися в мові. Так, слово смиренний, яке колись писалось як смеренный, етимологічно пов'язане зі сло-вом съмЪрити «зменшити, стримати, вгамувати, приду-шити», за народною етимологією зблизилося з мир, що і закріплено в його написанні. Рос. свидетель похо-дить від відЬти «відати, знати»; сучасне написання в корені и з'явилося під впливом зближення зі сло-вом видеть (пор. польськ. swiadek, чеське svedek, сло-вацьк. svedok, сербохорв. св]ёдок). Асоціативне збли-ження слів може призвести до помітних зрушень у семантиці одного з них. Як засвідчує етимологія слова одержимий, воно спочатку мало значення «біснуватий; хворий, у якого вселився злий дух». Під впливом дієслів держати, одержати воно стало вживатися в значенні «який перебуває в полоні якого-небудь почуття, ідеї, пристрасті; який до са-мозабуття чимось захоплений, закоханий у якусь справу».

Дослідження асоціативних зв'язків і відношень між словами важливі для характеристики розвитку лексики. Так, при творенні нових слів у сучасних слов'янських мовах із різних способів вибирається той, який забезпечує або найвищу мотивованість но-вого слова, або повну немотивованість, щоб не було асоціацій, які призводять до спотворення змісту. Саме цим вимогам відповідають складні найменування (генна інженерія, рідкий кристал, маятникова мігра-ція, трудовий семестр, масова культура) і запозичен-ня (пейджер, комп'ютер, брокер, ваучер, інвестор, плеер, шоумен, хіт, електорат, рейтинг, імпічмент, консен-сус, спікер, саміт та ін.).

Отже, лексико-семантична система специфічна по-рівняно з фонологічною і граматичною, що пояснюєть-ся її безпосереднім зв'язком з об'єктивною дійсністю. Вона відкрита (весь час поповнюється новими елемен-тами) і найбільш динамічна. На противагу фонологіч-ній системі, яку нерідко називають диференціиним рівнем мови, лексико-семантична система є синтезом основних смислових елементів та їх зв'язків і може бу-ти названою синтезувальним, інтегральним рівнем.

Використана література

1. Семчинський С В. Загальне мовознавство. -- К., 1996. -- С 98--151.

2. Общее языкознание /Под общ. ред. А. Е. Супруна. -- Минск, 1983. -- С. 176--215.

3. Общее языкознание: Внутренняя структура языка / Отв. ред. Б. А. Се-ребренников. -- М., 1972. -- С. 394--455.

4. Плотников Б. А. Основы семасиологии. -- Минск, 1984.

5. Васильев Л. М. Современная лингвистическая семантика. -- М., 1990.

6. Уфимцева А. А. Лексическое значение. -- М., 1986.

7. Никитин М. В. Основы лингвистической теории значения. -- М., 1988.

8. Апресян Ю. Д. Лексическая семантика: Синонимические средства языка. -- М., 1974.

9. Попова 3. Д., Стернин И. А. Лексическая система языка. -- Воронеж, 1984.

10. Русанівський В. М. Структура лексичної і граматичної семантики. -- К., 1988.

Страницы: 1, 2