 |
|
|||
 |
||||||||||||||||||||||||||||
Меню |
||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Вступ Тема курсової роботи: «Роман Павла Загребельного «Південний комфорт»: семантичний аспект». Об'єктом дослідження нашої науково-дослідницької роботи є лексика роману Павла Загребельного «Південний комфорт», що розглядається в аспекті системно-понятійних зв'язків. Курсова робота має на меті вирішення таких завдань: 1) загальний аналіз лексики роману на семантичному рівні; 2) визначити спосіб творення та роль авторських неологізмів у романі; 3) систематизувати та семантично класифікувати наявні у романі оказіоналізми. При написанні курсової робити були використані такі наукові джерела: стаття Бойко Н.І. «Експресивна лексика»; стаття Віняр Г. «Творення нової лексики в українській мові кінця XX століття»; стаття Гуляцька Л.Л. «З історії лексикології української мови»; стаття Колоїз Ж. «Оказіональність / узуальність як концептуальна лінгвістична категорія»; стаття Кочерган М.П. «Зіставна лексична семантика: проблеми і методи дослідження»; стаття Муромцев І. «Про системну організацію лексики сучасної української мови»; стаття Павленко Л.П. «Складні іменники-оказіоналізми в поетичному контексті»; книга Пономаріва О.Д. «Стилістика сучасної української мови»; книга «Сучасна українська мова» за редакцією О.Д. Пономарева; книга Лисиченка Л.А. «Лексикологія сучасної української літературної мови»; книга Кочергана М.П. «Вступ до мовознавства: Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих закладів освіти»; книга Возняка Т.С. «Тексти та переклади»; Великий тлумачний словник сучасної української мови. Актуальність дослідження: вперше було досліджено семантичний аспект роману Павла Загребельного «Південний комфорт». У процесі роботи використаний такий метод лінгвістичного аналізу, як описово-аналітичний. Зміст роботи. У вступі розкривається актуальність проблеми, ставиться мета і завдання дослідження, подається список використаної наукової літератури, теоретичне значення та практична цінність роботи. В основній частині аналізується лексика як складова частина мови та семантика як наука, описується та аналізується лексика роману Павла Загребельного «Південний комфорт». Матеріал і результати роботи можуть бути використані при вивченні лексики роману Павла Загребельного «Південний комфорт». Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше було досліджено семантичний аспект роману Павла Загребельного «Південний комфорт». Висновки повідомляють про результати дослідження семантичного аспекту лексики роману Павла Загребельного «Південний комфорт». Лексика Отже, що собою являє лексика? Лексика (від гр. lexis - слово) - це сукупність уживаних у мові слів, з якими пов'язані певні значення, закріплені в суспільному вжитку. З цього визначення ми можемо зробити висновок, що лексика є однією з основних складових мови. Науковці відзначають, що лексика - найменш консервативна галузь мови. Тобто вона часто зазнає змін. «Для порівняння можна відзначити, що найбільш консервативна галузь - фонетика: за свою багатовікову історію слов'янські мови запозичили лише одну фонему [ф]. У лексиці зовсім інша ситуація: одні слова виходять з ужитку (назавжди або згодом повертаються, набувши нового значення), інші з'являються як питомі або запозичені» [14; 38]. «А тому мова - це діалектична єдність усталеності й змінності: сукупність упорядкованих взаємопов'язаних елементів, що мають свою структурну організацію, не лише відтворюються в процесі мовленнєвої діяльності, але й перетворюються, перебудовуються, тобто змінюються» [7; 71]. Одиницею лексики є слово. Зовні воно сприймається як звук або сукупність звуків. Проте слово є складною частиною мови. Тому, робимо висновок, що не кожне поєднання звуків можна назвати словом. Що таке слово? Слово - це звук або комплекс звуків, що має певне значення і вживається в мовленні як самостійне ціле. «Слово має подвійну природу: зовнішню та внутрішню. Зовнішня - це звукова оболонка, внутрішня - значення слова. Слово не може існувати без тієї чи іншої. Без зовнішньої оболонки слово не може бути почутим, без внутрішньої не може бути зрозумілим. Таким чином, ми можемо зробити висновок, що слово існує завдяки єдності форми і змісту» [14; 38]. Яка функція слова? За допомогою слів людина називає предмети та явища навколишньої дійсності, їхні ознаки, дії, стан тощо. Тому, основна функція слова в мовленні - називна, або номінативна (від лат. nomen - ім'я, назва). Як ми знаємо, одна з найважливіших рис людського мислення - здатність до узагальнення, до абстрагування. Абстрагування - це виділення найістотніших ознак, властивостей предметів і явищ навколишньої дійсності. Наука, яка займається вивченням мови, називається мовознавством. «Ця наука є комплексною, оскільки вивчає мову з різних поглядів, на різних рівнях. Одним із розділів мовознавства є лексикологія, яка займається вивченням словникового складу мови. У лексикології слово вивчається не лише саме собою, а й у певному зв'язку з іншими словами. Лексикологія досліджує словниковий склад мови з погляду походження (слово питоме, тобто створене на рідному ґрунті, чи іншомовне), з історичної точки зору (слово сучасне чи застаріле), у плані вживання (слово активного чи пасивного запасу)» [14; 38]. Що ж собою являє лексикологія? Лексикологія (від гр. lexikos «такий, що стосується слова» і logos «наука») - розділ науки про мову, який вивчає лексику (словниковий склад мови). Розрізняють такі види лексикології: Загальна - встановлює загальні закономірності будови, функціонування і розвитку лексики. Конкретна - вивчає словниковий склад однієї мови. Історична - займається історією словникового складу, причинами і закономірностями його зміни. Зіставна - досліджує словниковий склад двох або більше мов з метою виявлення структурно-семантичних подібностей і відмінностей між ними. Прикладна - вивчає питання укладання словників, перекладу лінгводидактики й культури мовлення. До лексикології належать такі науки: Власне лексикологія - наука про словниковий склад. Семасіологія - наука про значення слів. Її ще називають лексичною семантикою. Ономасіологія - наука, що вивчає процеси найменування. Етимологія - наука, яка досліджує походження слів. Фразеологія - наука про стійкі словосполучення. Ономастика - наука про власні назви, яка складається з антропоніміки - науки про імена людей та топоніміки - науки про географічні назви. Лексикографія - наука про укладання словників. «Термін лексикологія вперше введено французькою енциклопедією Д. Дідро та Л. Д'Аламбера в 1765 році» [9; 183]. Отже, ми робимо висновок, що лексикологія є розділом мовознавства, включає до свого складу ще 6 дисциплін, як наука вивчає природу і суть слова, його зміни, значення, словниковий склад мовлення та його структуру. Лексичне значення слова Як ми вже згадували, слово є одиницею лексики. Воно має дві оболонки: звукову та значеннєву. Слово не може існувати без жодної з них. Без звукової оболонки слово не може бути почутим, без значення - зрозумілим. Чому так відбувається? У наш час людство намагається жити якомога простіше та комфортніше. Така собі тенденція до спрощення. Наприклад, лист. Завдяки новітнім технологіям та прагненню людства до пришвидшення життя, ми майже забули про такий вид передачі інформації. Сучасній людині достатньо лише скористатися SMS-кою (Short Message Service) аби передати потрібну інформацію на сотні тисяч кілометрів. Ті люди, які активно користувались листуванням, помічають, що їм вже не вистачає часу на заняттям цієї справою. Неймовірно, адже час від винаходу SMS не пришвидшився. Отже, з цього можна зробити такий висновок: людина відкидає все непотрібне, складне, залишаючи лише просте, комфортне та легкодоступне. Це все стосується також слова та його значення: зумовлює існування такої пасивної лексики, як історизми, архаїзми. Фактично, це слова, що вийшли з ужитку через те, що перестали бути потрібними. Що особою являє лексичне значення слова? Лексичне значення слова - історично закріплена в свідомості людей співвіднесеність слова з певним явищем дійсності. «Лексичне значення слова є продуктом мисленнєвої діяльності людини. Воно пов'язане з редукцією інформації людською свідомістю, з порівнянням, класифікацією, узагальненням. Ядром лексичного значення є концептуальне значення (мисленнєве відображення певного явища дійсності, поняття). Крім концептуального (денотативного) значення існує ще конотативне, тобто емоційні, експресивні, стилістичні «додатки» до основного значення. Також існує контекстуальне значення слова - це значення, що виникає у певних контекстах» [9; 188]. Загалом, слово вступає в три типи відношень: предметний (слово-предмет), поняттєвий (слово-поняття), лінгвальний (слово-слово). Відношення слово-предмет існує у двох різновидах: Загальна предметна віднесеність - віднесення концептуального значення до цілого класу денотатів. Наприклад, слово кінь позначає будь-якого коня. Конкретна предметна віднесеність - віднесеність концептуального значення до певного, одиничного денотата. Наприклад: На лузі пасся кінь. Відношення слово-поняття. Що таке поняття та якими вони бувають? Поняття - це результат узагальнення і виділення предметів, явищ якогось класу за певними спільними і специфічними для них ознаками. «Існують побутові і наукові поняття. У мовленні, як правило, позначають побутові поняття (формальні поняття), під якими розуміють мінімум найзагальніших і водночас найхарактерніших ознак, які необхідні для виділення і розпізнання предмета. Відмінність між побутовими (формальними) і науковими (змістовими) поняттями фіксують тлумачні і енциклопедичні словники» [9; 189]. Відношення слово-слово. Значення слова існує не саме по собі, а в певному співвідношенні зі значеннями інших слів. Близькі і протилежні за значенням слова уточнюють семантику слова, визначають для нього певні семантичні межі. Значення слів, таким чином, є системно зумовленим. Співвідношенням слова з іншими словами в лексичній системі мови визначається його структурне значення. За характером відношення до позначуваного об'єкта розрізняють значення прямі і переносні. Прямі значення безпосередньо називають явища дійсності. Переносні значення є вторинними, тобто похідними від прямих й опосередковано через прямі значення називають явища дійсності.
| |
|||||||||||||||||||||||||||
| © 2010 Все права защищены. | ||||||||||||||||||||||||||||
