Латинізми в сучасній польській мов

Латинізми-архаїзми - такі лексичні одиниці, які називають предмети і поняття, що не е застарілими, але для позначення яких тепер використовуються інші слова. Так, слово kino витіснило з вживання слово iluzjon, яке вживалось у період створення перших кінострічок. Латинізми-архаїзми також служать для створення певного стилістичного колориту. Наприклад:

Jak tatarska orda

Bierzesz w jasyr corda! -

Ти жорстокіша, ніж орда,

Серця завжди полониш! (сorda - лат. „серце”)

Widzisz mnie waжpan w wielkiej alteracji, gdyї od ї№dz tkliwych ledwie їe tchu oribus mogк zіapaж. - Бачиш ти мене, Ваша милість, у великому схвилюванні, бо від солодких бажань ледве повітря вустами ловлю (oribus - лат. „вуста”).

- Obrotny masz waњж dowcip i podobno od wstydu wiкkszy. Chcesz sobie Kozakуw in poculis skonwinkowaж, by przyjaciуіmi ci byli w razie zwyciкstwa. - Швидкий розум маєш ти, пане, і його в тебе більше, ніж сорому. Хочеш козаків за кубками настроїти до себе, щоб у разі перемоги друзями твоїми були (in poculis - лат. „за кубками”). На сучасному етапі розвитку мови слово майже витіснене з ужитку.

Серед латинізмів-архаїзмів виділяється ряд слів, які зникли з мови як окремі одиниці, але функціонують у складі окремих словосполучень.

Латинізми, що виражають різні абстрактні поняття, наприклад: kolizja, konglomerat, anteriora та ін., віднесені до розряду книжково-письмової лексики є стилістично-нейтральними латинізмами.

Значну частину латинізмів складають міжстильові лексичні одиниці, такі, що можуть використовуватись у різних сферах і умовах спілкування, не вносячи у висловлювання ніякого стилістичного забарвлення.

Окремі латинські запозичення кваліфікуються в сучасній польській мові як розмовні. Ці латинізми не порушують норм літературної мови, але вони недоречні в діловому і науковому мовленні [10, 169].

Часом у сучасній польській літературній мові вживаються запозичення цілих словосполучень або виразів. Наприклад:

Czy waszmoњж wie, їe s№ listy hetmaсskie przykazuj№ce Chmielnickiego іapaж i in fundo zadzierїyж? - Чи відомо тобі, пане, що існують гетьманські накази Хмельницького ловити й на місці затримувати? (in fundo - лат. „на місці”);

Dajїe, Boїe miіosierny, daj takow№ њwiкt№ wojnк na chwaік chrzeњcijaсstwu i naszemu narodowi, a mnie grzesznemu pozwуl w niej wota moje speіniж, abym in luctu mуgі byж pocieszony albo teї њmierж chwalebn№ znaleџж! - Пошли ж, господи милосердний, пошли ж таку священну війну на славу християнства й народу нашого, а мені, грішному, дай у ній обітниці свої виконати, щоб у жалобі зміг я знайти розраду або славну смерть! (in luctu - лат. „у жалобі”);

....ostatecznie nieszczкњliwy kniaџ, pro crimine perduelionis skazany na utratк czci i gardіa, musiaі siк ucieczk№ salwowaж. - Кінець-кінцем князь, за звинуваченням у державній зраді засуджений до позбавлення честі й живота змушений був втекти (prio crimine perduelionis - лат. „за звинуваченням у державній зраді”);

Nie ja zostanк, ale serce zostanie, a jedno dulcis recordatio ze mn№ pojedzie. - Не я, а серце моє! Лише солодкі спогади поїдуть зі мною (dulcis recordatio - лат. „солодкі спогади”);

Pytanie waњcine jest nie do rzeczy, bo gdyby wszyscy podobne њluby czynili, tedyby genus humanum zagin№ж musiaіo. - Питання це недоречне, бо якщо кожен подібні обітниці буде давати, то рід людський приречений зникнути (genus humanum - лат. „рід людський”);

Co tam Anusia! Wrужїe sobie do niej - non prohibeo. - Та до чого тут Ануся! Можеш залицятися до неї знову - не забороняю (non prohibeo - лат. „не забороняю”);

Jeњli krуl nie da mnie za to starostwa, to wierzaj waжpan, nie ma justycji w tej Rzeczypospolitej ani rekompensy dla zasіug i lepiej pono kury sadzaж niї gіowк pro publico bono naraїaж. - Якщо король мене старостою зроби, то вважай, мій пане, що немає правди й вдячності за службу у цій нашій Речі Посполитій, і краще воно курей на яйця саджати, ніж головою ризикувати заради суспільного блага (pro publico bono - лат. „заради суспільного блага”).

Поряд із запозиченням окремих слів, що належать до груп латинізмів-термінів, латинізмів-історизмів, латинізмів-архаїзмів, а також сполучень слів зустрічаються й запозичення з латинської мови цілих сталих виразів - фразеологізмів. Наприклад:

Moњcia pani! Tempus fugit, za chwilк na koс nam siadaж trzeba, nim wiкc podziкkujemy wdziкcznym sercem za goњcinк, mam ja tu waїn№ sprawк, o ktуrej bym chciaі z jejmoњж pani№ i z ichmoњж jej synami kilka sіуw na osobnoњci pomуwiж. -- Пані! Час летить, ось-ось і на коней сядемо, але перш ніж від щирого серця подякувати за гостинність, хотів би я про одну важливу справу з вашою милістю, пані, і з їх милостями, синами твоїми, довірливо поговорити (Tempus fugit - лат. „час летить”).

- Wybierajcie - powtуrzyі pan Skrzetuski: - aut pacem, aut bellum! - Обирайте! - Повторив пан Скшетуський. - Aut pacem, aut bellum! (лат. „або мир або війну”).

Po drodze na samotnych dкbach ryli pro aeterna rei memoria herby ksi№їкce, na koniec zaszli w tak gіuche stepy, gdzie juї i њladуw czіowieka nie byіo moїna dopatrzyж. Дорогою вирізали вони на одиноких дубах pro aeterna rei memoria (лат. „заради вічної пам'яті”) князівські герби і врешті-решт досягли такої глухомані, де не можна було помітити й слідів людських.

- Vive valeque! - woіaі Zagіoba. - A jeњli woda aї do Stambuіu waњci zaniesie, to kіaniaj siк suіtanowi. - Vive valeque! (лат. „живи й здраствуй”) - кричав Заглоба. - А якщо вода аж до Стамбулу тебе, сударь, донесе, кланяйся султану.

Таке використання запозичених фразеологізмів зустрічається в художніх текстах із чітко визначеною стилістичною настановою - урочисте, піднесене забарвлення, передання колориту епохи або як засіб характеротворення.

Слід зазначити, що такі запозичені фразеологізми функціонують наряду з власне польськими фразеологізмами, які частіше вживаються в народному мовленні. Запозичені ж латині фразеологічні звороти більше притаманні для книжних стилів мовлення. Приклади власне польських прислів'їв:

Baba z wozu - koniom lїej. - Баба с возу- кобилі легше.

Bez ochoty niespore roboty. - Без труда не виловиш і рибку з пруда.

Bуg bierze, Bуg daje. - Бог дав, Бог узяв.

Cicha woda brzegi rwie. - У тихому омуті чорти водяться.

Maіe dzieci - maіy kіopot, duїe dzieci - duїy kіopot. - Малі діти - малий клопіт, великі діти - великий клопі.

Nie chwal dnia przed zachodem sіoсca. - Хвали день увечері.

Nie od razu Krakуw zbudowano. - Не одразу Москву збудували.

Prawdziwych przyjaciуі poznaje siк w biedzie. - Друг пізнається у скруті.

Robota nie zaj№c, w las nie ucieknie. - Робота не вовк - до лісу не втече..

Ten siк њmieje, kto siк њmieje ostatni. - Сміється той, хто сміється останнім.

Таким чином, латинські запозичення поповнили найрізноманітніші стилістичні розряди слів польської мови, її стилістичні ресурси.

Дослідження частоти використання латинізмів, котре проводилось в окремих функціональних різновидах польської мови - в публіцистичному, науково-популярному і художньому стилях показало, що латинізми наряду з лексичними одиницями характеризуються різною частотою вживання: від найнижчої до максимальної [9, 105].

Взагалі, польська мова дуже насичена запозиченнями, і можна стверджувати, що латинізми складають п'яту частину загального словникового запасу сучасного носія польської мови.

Лексичне засвоєння запозичень зазвичай проводиться автоматично, та потрібно звертати увагу на вже запозичені, семантично близькі терміни. За наявності таких термінів, слід відобразити смислову близькість нового запозичення до уже введених термінів.

Уточнити значення запозиченого терміну важливо відразу, у момент запозичення. Якщо значення терміна-прототипу співпадає зі значенням існуючого терміна і запозичення відбувається для деталізації значення існуючого терміна, то там, де це можливо, зручніше за все проводити спільне запозичення із спільною деталізацією термінів. Таке спільне запозичення при роботі над спеціальною лексикою можливе у випадках міжнаціонального розділу праці, що обумовлюється інтернаціоналізацією наукових досліджень на сучасному етапі.

1.3 Стилістична неоднорідність та словотворча активність латинізмів у сучасній польській мові

У сучасній польській літературній мові визначається основний кількісний склад латинізмів, що функціонують у польській мові, які аналізуються з погляду їх лексико-граматичної приналежності, основних сфер вживання, лексико-тематичної віднесеності, стилістичної диференціації, а також частотності вживання в різних функціональних різновидах польської мови.

До основного корпусу латинських запозичень увійшли 3540 лексичних одиниць, що складає 4.4% загального словникового запасу мови [22, 26].

У таблиці 1.1 (див. додатки) показаний кількісний і процентний розподіл латинізмів за лексико-граматичними розрядами польської мови.

Тематична класифікація латинізмів, що розкриває особливості їхньої семантики, показує основні сфери вживання латинських запозичень у сучасній польській мові і тим самим основні результати польсько-латинських мовних контактів.

За своєю семантикою латинізми надзвичайно різноманітні, у їхньому складі виділяється лексика науки в техніки, соціального, економічного, політичного, культурного життя, воєнної справи, а також значна кількість слів на позначення предметів суспільного і приватного побуту, що характеризують (у широкому змісті цього слова) людину (у цілому 12 тематичних об'єднань). Разом із тим слід відзначити нерівномірність розподілу латинських запозичень за згаданими тематичними об'єднаннями, що виявляється в різній питомій вазі лексичних одиниць у визначених функціональних сферах. Максимальна концентрація латинізмів спостерігається в сфері науки - 44.6%. Відносно велике поширення латинізмів відзначається серед слів на позначення рис характеру людини, його почуттів, поглядів, слів, що називають осіб за професією, родовою діяльністю, положенням. Такі слова складають тематичне об'єднання "Людина" - 16% [9,105].

Досить широко представлені латинізми, що функціонують в області релігії - 8% [9, 106]. Названими сферами, отже, визначаються головні області лексичного впливу латинської мови на польську.

До латинізмів-термінів відносяться спеціальні слова, обмежені сферою свого призначення, що позначається в згаданому вищі Словнику за допомогою спеціальних позначок (понад 60 різновидів), які вказують на сферу вживання, наприклад: grawitacja (fis), inseminacja (zootech) kmpresor (tecnn), pigment (biol, chem).

У своєму звичайному вживанні, тобто в межах конкретної термінологічної системи, терміни, безумовно, стилістично нейтральні. Однак із функціональної точки зору терміни не являю собою абсолютно ізольовану лексичну групу, деякі з них активно проникають у сучасну літературну мову. І саме тут, поза спеціальним контекстом, що є переважною сферою використання термінів (але не єдиною і не обов'язковою), терміни набувають стилістичного забарвлення [10, 167]. При цьому інтенсивність цього забарвлення може бути різноманітної: від чітко вираженого стилістичного забарвлення до такого, що наближається до нейтрального, оскільки „сила стилістичного ефекту назад-пропорційна об'єму спеціальної сфери вживання терміна”. Група латинізмів-термінів нараховує близько 1200 слів, тобто більш 50% книжкової лексики [21, 4].

Книжні латинізми (близько 150 лексичних одиниць) - слова, що відрізняються від інших книжних латинізмів чітко вираженим книжково-літературним забарвленням. Функціональна обмеженість слів цієї групи підтримується насамперед наявністю в більшої частини цих латинізмів споконвічних лексичних протилежних значень (слів або словосполучень) afirmacja - potwierdzenie, uznanie; diariusz - dziennik; konfidencja - pazjjazne stosunki; proweniencja - pochodzenie.

Як правило, ці латинізми активно використовуються в авторському мовленні, іноді свідомо стилістично ускладненій, що додає текстові певної піднесеності, урочистості або строгості і лаконізму звучання. Таким чином, лексика цієї групи латинізмів використовується з певними стилістичними настановами, наприклад:

„Dziennikarstwo to nie tilko profesja, to takze powolanie I wielki poltjcany obowiazek” (T.L.,1983).

Уживання сугубо книжкових латинізмів у звичайній розмовній мові надає їй деякого штучного, афективного забарвлення.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6