Фінансове право в Україні

Наступним, якісно змістовнішим рівнем знань про фінан-сове право, фінансову діяльність держави є систематизовані і узагальнені у формі наукових досліджень простих елементар-них понять про фінансово-правові норми, відносини, інсти-тути.

Нарешті, наука фінансового права досліджує знання про фінансове право і фінансову діяльність держави у формі склад-них, найбільш узагальнених фінансово-правових понять і кате-горій. В них відбивається головне, суттєве, що характеризує фінансово-правову дійсність.

Отже, науку фінансового права можна визначити, як внутр-ішньо цілісну систему узагальнених специфічних знань про фінан-сове право і фінансову діяльність держави і закономірності роз-витку цих знань. Науці фінансового права властиві особливості, що відрізняють її від інших суспільних наук. Перш за все вона була і залишається суспільствознавчою наукою, а тому завжди піддається всіляким деформаціям і політичній кон'юнктурі, її предмет складають соціальні явища -- фінансово-правові відно-сини і норми, що їх регулюють. Жодна інша наука ці явища не досліджує.

По-друге, наука фінансового права вивчає такі фінансово-правові явища, які за своєю юридичною природою відносяться до публічно-правових, що мають місце тільки в сфері держав-них (публічних) фінансів. В сфері приватних фінансів, де відно-сини відображають рівноправність їх суб'єктів, діють норми цивільного права.

По-третє, наука фінансового права є юридичною наукою, що вивчає такі фінансово-правові явища і поняття, багато з яких двоякі за своєю природою, зіткані з правової і економіч-ної «матерії». Наприклад, грошові кошти є одночасно і про-дуктом дії економічного закону вартості, і витвором державної влади. Наука фінансового права взагалі не може обходитись без використання понятійно-категоріального апарату фінансо-вої науки, який немов складає обов'язковий фундамент біль-шості фінансово-правових понять. На такий подвійний харак-тер фінансово-правових понять звернув увагу ще в кінці мину-лого століття визначний російський фахівець з фінансового права В. А. Лебедєв, а в радянський час цю рису фінансово-правових явиш незмінне підкреслював родоначальник фінан-сового права в колишньому СРСР Ю. А. Ровінський.

Ще одна з особливостей науки фінансового права полягає в тому, що вона покликана не тільки пояснювати фінансово-правові явища, але й сприяти вирішенню практичних завдань фінансовими органами, тобто виконувати відповідні, покладені на неї функції. Якщо говорити про функції, шо виконує наука фінансового права по відношенню до чинного фінансового права, то як на головні з поміж них слід вказати на аналітичну, критичну, конструктивну і прогнозуючу функції.

Аналітична функція науки фінансового права полягає в ус-відомленні «дослідного знання», класифікації фінансово-пра-вових норм та їх науковому коментуванні, зведенні їх у внут-рішньо цілісну органічну систему.

Критична функція полягає у виявленні дефектів і недоліків у чинному фінансовому законодавстві, в фіксації невідповід-ності правової норми вимогам суспільної практики.

Конструктивна функція сприяє утворенню нових фінансо-во-правових норм, інститутів і розділів фінансового права. Ця функція завжди передує виданню нового закону чи іншого нор-мативно-правового акту і постійно використовується в процесі нормотворчої діяльності держави.

Прогнозуюча ж функція науки фінансового права, а іноді її ще називають «орієнтовною» функцією, полягає в тому, що наука фінансового права дає фінансово-правовій практиці важ-ливі орієнтири в розвитку, вказує віхи, в напрямку яких ймо-вірно будуть рухатись фінансово-правові відносини. І чим ви-щий рівень розвитку фінансово-правової науки, тим точніші ці орієнтири, тим на більшу відстань у часі можуть визначатись такі віхи. Система знань про фінансове право і управління дер-жавними фінансами тільки тоді сама по собі починає бути на-укою фінансового права, коли вона стає спроможною створити реальну концепцію розвитку фінансово-правових відносин, перетворити цю концепцію через дії публічної влади в ефек-тивні фінансово-правові норми.

У викладених вище сутності, особливостях і функціях на-уки фінансового права проявляється її зміст в цілому.

Система науки фінансового права в певній мірі відповідає системі фінансового права як галузі права, однак повністю не збігається з нею. Так, наука фінансового права розробляє важ-ливі теоретичні положення, які за своїм характером не можуть знайти пряме відображення у фінансовому праві.

Наприклад, у фінансовому законодавстві неможливо знай-ти визначення державних фінансів, класифікації фінансово-правових актів або фінансово-правових норм, цілісного закрі-плення будь-якої теоретичної концепції, що пояснює фінансо-во-правові явища і т.д. З другого боку, не всі фінансово-правові норми, що беруться із об'єктивної реальності і закріплюються в нормативно-правових актах, осмислені наукою фінансового права. Багато таких норм конструюються лише на базі «дослід-ного знання», яке ще не є власне науковим.

В найбільш концентрованому вигляді зміст науки фінансо-вого права проявляється в її термінах, перш за все поняттях і категоріях. Фінансово-правова наука оперує як простими по-няттями, що відображають однорідні явища фінансово-право-вої дійсності, так і поняттями складними, що відображають фінансово-правові явища на рівні цілих інститутів, розділів і навіть підгалузей права. Найбільш загальні фундаментальні по-няття, що відображають сутністні властивості фінансово-правової дійсності і складають її постійну частину, основу науки фінансового права, називаються фінансово-правовими категорія-ми. Характерними рисами категорій науки фінансового права є, по-перше, те, що вони стають такими лише після закріплен-ня їх в законі і, по-друге, що вони, на відміну від інших по-нять, утворюють постійну частину науки фінансового права. В категоріях наука фінансового права досягає своєї доверше-ності і зрілості.

Враховуючи значення науки про фінанси як науки, що вив-чає економічний базис, не треба забувати про необхідність вив-чення закономірностей самої надбудови, про активну творчу роль права. Ось чому в галузі науки фінансового права, вико-ристовуючи дані науки про фінанси, потрібно не підміняти пра-вовий аналіз дійсності наведенням окремих положень науки про фінанси, не розчиняти юридичну специфіку фінансово-правових норм і відносин у вивченні їх економічного змісту.

Наука фінансового права відрізняється від науки про фінанси тим, що вона, використовуючи дані науки про фінанси, вивчає правову форму фінансової діяльності держави і відносин, що виникають у зв'язку з цією діяльністю, досліджує вплив цієї правової надбудови на економічний базис.

Власне українська наука фінансового права тільки починає розвиватись. Але розвивається вона не на голому місці, а сягає своїми коріннями в радянську фінансово-правову науку, а че-рез неї в загальновідому своїми значними традиціями і досяг-неннями російську наукову школу фінансового права, вбирає в себе все більше елементів науки про публічні фінанси захід-ноєвропейської цивілізації.

В Російській імперії фінансова наука, що народила згодом науку фінансового права, з'явилась значно пізніше, ніж у Західній Європі. Хоча перші спроби аналізу фінансового стану Росії були розпочаті ще в 1663-1667 роках (Котошихін, Крижанич, Посошков). Помітну роль у формуванні і розвитку росій-ської фінансово-правової думки відіграв М.М. Сперанський (1772-1839 роки), державний діяч часів Олександра І і Миколи І. В 1810 році у своїй записці «План фінансів» він першим запро-понував надати державному бюджетові законодавчий характер, ввести прибутковий податок, створити центральний банк і ви-пустити кредитні гроші. Його план був схвалений Державною Радою. Між тим це були ще тільки перші кроки до фінансової науки і науки фінансового права. У власному розумінні слова «фінансова наука» була привнесена в Росію західноєвропейсь-кими вченими, перш за все німецькими, яких царський уряд регулярно запрошував до себе на роботу (X. Шльоцером, Т. Шторхом, А. Вагнером і іншими). Зокрема, в 1824 р. вперше було видано російською мовою підручник Християна Шльоцера «Початкові основи державного господарства». Через деякий час, в 1838 році, також російською мовою була опублікована книжка першого міністра фінансів Росії Є. Канкріна «Стислий огляд російських фінансів».

В 1841 р. з'явився по суті перший російський підручник з фінансового права І.Я. Горлова «Теорія фінансів». Хоч в цьому підручнику саме поняття «фінансове право» ще вживається з різ-ними смисловими навантаженнями і змістом.

Вперше в сучасному розумінні термін «фінансове право» вжив професор фінансового права, декан юридичного факуль-тету Казанського університету Є.Г. Осокін. Серед найбільш відо-мих його праць слід назвати: «Внутрішні митні збори в Росії» (1850 р.), «Декілька спірних питань з історії російського фінан-сового права» (1855 р.), «Про підвищення промислового подат-ку і про історичний його розвиток в Росії» (1856 р.). Праця «Декілька спірних питань з історії російського фінансового права» була першою книжкою в Росії, де було вжито термін «фінансове право».

Період після скасування кріпосного права в Росії з 1861 р. і до 1917 р. був найбільш плідним у розвитку російської науки фінансового права. Особливо це стосується періоду з 80-х ро-ків XIX ст. до початку XX ст. В ці роки були створені три кафедри фінансового права: в Московському, Казанському і Новоросійському університетах. До цього періоду можна відне-сти розквіт діяльності видатного професора фінансового права Петербурзького університету В.А. Лебедєва, який опублікував в 1882 -- 1883 рр. підручник «Фінансове право». Його з повним правом сучасники називали енциклопедією фінансового права і він був перекладений на основні європейські мови. В 1883 р. була видана не менш яскрава книжка ярославського професора кафедри поліцейського і фінансового права І.Т. Тарасова «На-рис науки фінансового права», присвячена теоретичним пи-танням предмету і методу науки фінансового права, історії фінансових установ, аналізу законодавства в галузі фінансово-го управління.

Вражає географія написання і видання підручників і на-вчальних курсів з фінансового права. Крім уже вищеназваних книг, в 1883-1909 роках були підготовлені і опубліковані підруч-ники з фінансового права професорів Новоросійського універ-ситету І. Патлаєвського та С.Іловайського, Казанського уні-верситету -- Д. Львова, Петербурзького Лісового шституту -- В. Яроцького, Московського університету -- Ф. Мільгаузена, І. Озерова, А. Нікітського, Київського університету -- Г. Сидо-ренка, Харківського університету -- М. Алексеєнка, Казансь-кого університету -- Л. Вацури. Професор Московського уні-верситету І. І. Янжул, уродженець м. Василькова Київської гу-бернії, був єдиним академіком зі спеціальності «фінансове право», обраним в Академію наук Росії. Цей плідний процес був призупинений першою світовою війною, а в 1917 році вза-галі обірвався.

В розвиткові радянської науки фінансового права виділя-ються якісно відмінні між собою два періоди. Перший включає час від захоплення більшовиками політичної влади в 1917 р. до кінця 30-х років, коли закінчився перехідний період від капіта-лізму до соціалізму, що на практиці означало повну заміну ба-зисних і надбудовних суспільних відносин на принципово відмінних від попередніх основах. Це період важкого, а в ок-ремі роки трагічного внутрішньоутробного розвитку цієї на-уки, часу її формування, визрівання, відмежування від інших, одним словом, період виникнення.

Висновок

Фінанси, на думку переважної більшості вчених, як еконо-мічна категорія являють собою систему економічних відносин, в процесі яких утворюються і використовуються фонди коштів. За матеріальним змістом фінанси -- це централізовані і децен-тралізовані фонди коштів. Для функціонування держави не-обхідні величезні суми фінансових ресурсів, тому держава за допомогою правових норм ретельно регламентує відносини, що виникають при зборі, розподілі і використанні фондів коштів за допомогою правових норм, сукупність яких складає фінан-сове право.

Фінансово-правові норми дуже рухливі, оскільки в них втілюється фінансова політика держави, яка взяла незмінний курс на ринкову економіку, а перехід до неї докорінно змінює характер цих норм.

У фінансовому законодавстві знаходить своє відбиття полі-тика, скерована на використання фінансових ресурсів в інте-ресах розвитку незалежної держави, змістом і направленістю діяльності якої, як визначено статтею 3 Конституції України, є права й свободи людини та їх гарантії.

Значні зміни фінансове право повинно зазнати в зв'язку з прийняттям Конституції України. Конституція України вста-новила засади всіх галузей права, в тому числі і фінансового, тому її норми мають найвищу юридичну силу.

Конституційні норми закріплюють найбільш характерні риси фінансового порядку, властивого нашій країні, яка має на меті побудувати правову державу, тому вони найбільш стабільні в порівнянні з іншими нормами права, в тому числі й фінансо-вого, і охороняються приписами всіх галузей права та забезпе-чуються всіма органами держави.

Конституція має глибокий правовий вплив на розвиток усіх суспільних відносин, в тому числі й фінансових, але не підміняє фінансового законодавства. Наша Конституція вказує напрям по спільному застосуванню її норм з нормами фінансового за-конодавства.

З прийняттям Конституції нормативно-правова база фінан-сових відносин одержує тверду основу. Десять статей Конституції містять приписи прямого впливу на фінансово-кредитні відносини.

Реалізація конституційних норм вимагає фінансового за-безпечення, і тому всі вони є базою фінансового законодав-ства. Рівень фінансового регулювання, передбачений Консти-туцією України, вимагає приведення у відповідність з нею всього діючого законодавства і неухильного дотримання його приписів всіма юридичними особами і громадянами, оскільки так чи інак-ше всі вступають у фінансово-правові відносини з державою (через бюджет, податки, державний кредит, бюджетне фінан-сування, банківські кредитно-розрахункові або валютні відно-сини).

Фінансові ресурси необхідні державі завжди для забезпе-чення всіх сторін ії діяльності, причому чим більше розвивається держава, тим більше їй потрібно коштів і тим ретельніше вона повинна регулювати фінансові відносини за допомогою фінан-сово-правових норм. Це робить фінансове законодавство дер-жави розгалуженим. Знати його необхідно як державним служ-бовцям, які виступають від імені державного органу, що є сто-роною фінансових відносин і без правових приписів не можуть ні залучити, ні витратити жодної грошової одиниці, так і другій стороні відносин -- юридичним особам і громадянам. Але є особлива категорія фахівців, яким знання фінансово-правових норм необхідно незалежно від того, де вони працюють і яку посаду займають, -- це юристи. Юрисконсульти роз'яснюють клієнтам прийняті державою приписи, слідчі розслідують фінан-сові злочини, судді і адвокати беруть участь у процесі при роз-гляді цієї категорії справ, прокурор забезпечує нагляд за точ-ним дотриманням фінансового законодавства.

Список использованной литературы

1. Бескид Й. Вдосконалення бюджетного процесу /'Фінанси України'.- 1996. - № 9.

2. Дж. Стрик Государственные финансы Канады/ пер. с англ. Общ. Ред. А.Л. Кудрина, В.Д. Дзгоева. М.: ОАО «НПО «Экономика», 2000.

3. Єпіфанов А.О. Сало І.В., Дьяконова І.І. Бюджет і фінансова політика України: навч. посібн. для студентів екон. фак. ВУЗів/ -К.: Наукова думка, 1997.

4. Іванов В. М. Бюджетна система: Конспект лекцій. 80 с.: іл. -- Бібліогр.: с. 76-77.ї

5. Кузьменко Н. Аналіз міжбюджетних відносин в Україні (на прикладі Чернівецької області). /'Фінанси України'.- 1996. - № 9.

6. Осипчук Л.Л. Организация исполнения государственного бюджета (экономико-правовой аспект): Курс лекций. - К.: МАУП, 1999. - 160с.: ил. - Библиогр.: с.155.

7. Слухай С. Прямі бюджетні трансферти в системі міжбюджетних відносин /'Фінанси України'.- 1996. - № 12.

8. Фінансове право: підручник/ Алисов Е.А., Воронова Л.К., Кадькаленко С.Т. и др. Рук. авт. кол. и отв. ред. Воронова Л.К. -Х.: Консум, 1998.

Страницы: 1, 2, 3