скачать рефераты

скачать рефераты

 
 
скачать рефераты скачать рефераты

Меню

Фінансове право в Україні скачать рефераты

Діяльність держави регламентують також конституційне і адміністративне право. Перше з них охоплює суспільні відносини, що випливають з організації держави, її устрою, а друге суспільні відносини, пов'язані з державним управлінням в цілому.

Конституційне право регулює основи суспільного ладу і політики, державний устрій, правове положення громадян, систему і принципи організації діяльності державних органів, головні завдання і функції держави. Як і всі останні галузі права, фінансове право базується і розвивається на цих основах. Наприклад, фінансово-правові норми, що регулюють утворення фондів державних фінансових ресурсів, засновані на засадах рівноправності всіх форм власності в країні. Конституційне право містить і норми, що мають пряме відношення до фінан-сового права. Це, зокрема, норми, що закріплюють основи організації фінансової діяльності держави. Наприклад, стаття 85 Конституції України встановлює виняткові повноваження Верховної Ради України затверджувати Державний бюджет, вносити до нього зміни, контролювати його виконання, прий-мати рішення стосовно звіту про його виконання. Відповідно до статті 92 Конституції України встановлюється Державний бюджет України і бюджетна система України (система оподат-кування, податки і збори і т.п.). Ці норми конкретизуються у фінансовому праві. Спираючись на них, норми фінансового права встановлюють деталізовані правила, що стосуються діяль-ності різних державних органів в галузі фінансів. Наприклад, група фінансово-правових норм докладно регламентує поря-док складання, розгляду, затвердження і виконання Державно-го і місцевих бюджетів (Закон України «Про бюджетну систему України»).

Тісно стикається фінансове право з адміністративним пра-вом, оскільки діяльність по формуванню, розподілу і викорис-танню фінансових ресурсів держави є за своїм характером уп-равлінською. Між тим, предмет адміністративного права не поглинає ті суспільні відносини, які відносяться до фінансово-го права.

Адміністративне право визначає основні принципи держав-ного управління, повноваження органів виконавчої влади на видання управлінських актів, в тому числі і органів спеціально-го управління фінансами держави, закріплює структуру цих органів, організаційні форми їх діяльності, порядок призначення і звільнення посадових осіб, закріплює їх права і обов'язки і т.д. Спираючись на норми і принципи адміністративного пра-ва, фінансове право регулює ті відносини, які безпосередньо пов'язані з виконанням цими органами функцій по збиранню, розподілу і використанню фінансових ресурсів держави, конт-ролю за їх цільовим витрачанням.

Інакше кажучи, фінансове право регулює відносини, що виникають з фінансової діяльності держави. Для того щоб дер-жава могла існувати і виконувати свої завдання і функції, в тому числі адміністративні, їй щоденно, повсякчасно потрібні величезні суми грошових коштів. Фінансове право регулює їх акумуляцію і витрачання, забезпечуючи тим самим виконання державою свого призначення.

Ще тісніший зв'язок фінансового права в умовах ринкових перетворень з цивільним правом, оскільки до предмету остан-нього серед багатьох майнових відносин входять і грошові відно-сини. Крім того, деякі органи державного управління спеціаль-ної компетенції, наприклад, Національний банк України, вод-ночас є господарською організацією -- юридичною особою, що діє на комерційних засадах. Між цими органами, з одного боку, і підприємствами, установами, організаціями і громадянами -- з другого, виникають відносини на основі договорів. Наприк-лад, на основі кредитної угоди.

Характерними для таких відносин є добровільність, рівність і відокремленість сторін, відсутність переходу права власності від одного суб'єкта до іншого тощо і тому до предмету фінан-сово-правового регулювання не входять. Норми фінансового права в даному випадку встановлюють джерела фінансово-кре-дитних ресурсів, якими оперує Національний банк, порядок утворення і розподілу створюваних ним грошових фондів; по-рядок мобілізації НБУ грошових коштів в розпорядження дер-жави; способи здійснення контролю за фінансовою діяльністю організації тощо.

У всіх цих випадках Національний банк виступає як орган виконавчої влади, що наділений владними повноваженнями. Взаємозв'язане фінансове право і з іншими галузями права -- з трудовим, кримінальним і т.д.

Тісно пов'язане фінансове право, як галузь права і особли-во як навчальна дисципліна з загальною теорією фінансів. Зок-рема, фінансове право відображає у специфічних формах ті ж явища об'єктивної реальності, що і загальна теорія фінансів -- фінансові відносини. Понятійно-категоріальний апарат фінан-сового права також є похідним від понятійно-категоріального апарату загальної теорії фінансів. Що стосується фінансового права як навчальної дисципліни, то його зовнішня подібність і близькість із загальною теорією фінансів іноді призводить навіть до фактичної підміни змісту предмета фінансів змістом пред-мета фінансового права. Раніше гака підміна зустрічалась навіть в підручниках. В дійсності ж відмінності між фінансовим пра-вом і загальною теорією фінансів не менш яскраві і промо-висті, ніж подібність між ними.

3. Система і джерела фінансового права

Визначення предмета фінансового права і його місця в си-стемі права України в цілому є однією з необхідних умов побу-дови системи фінансового права. Під системою фінансового пра-ва розуміємо об'єктивно обумовлену внутрішню його побудову, об'єднання і розміщення фінансово-правових норм в певному взає-мозв'язку і послідовності. Для створення такої системи необхід-но знайти і вміло застосувати достатню кількість адекватних об'єктивних критеріїв. При цьому необхідно враховувати еко-номічний зміст в цілому і особливо окремих груп фінансово-правових відносин при побудові системи фінансового права і користуватись при цьому прийнятою систематикою фінансової науки. З цим погоджуються, і небезпідставно, більшість вчених-правників, які займаються вивченням фінансового права. Однак критерії економічного змісту норм і відносин не можуть бути єдиними при встановленні системи фінансового права.

Фінансове право є галуззю права в цілому, і нехтування юридичними особливостями норм, що входять до нього, в та-кому принциповому питанні, як питання про систему права як галузі, було б підміною права економікою, відмовою від аналізу юридичної форми цих відносин.

Ось чому поряд із встановленням економічних критеріїв змісту норм і відносин фінансового права, а також викорис-танням систематики науки про фінанси, в питанні про систему фінансового права необхідно виходити і з чисто юридичних особливостей і правових принципів цієї галузі права.

Право не тільки відображає суспільні відносини. Його при-значення -- регулювати і активно впливати на них. Тому на побудову системи фінансового права, групування норм, фор-мування інститутів мають вплив і потреби суспільної практики.

Тільки таке поєднання юридичних і економічних критеріїв, суспільного призначення права створює достатні передумови для встановлення науково обгрунтованої системи фінансового права. Групування фінансово-правових норм має дві сторони -- зовнішню і внутрішню. Зовнішня сторона вказує на місце фінансового права в системі права України. Внутрішня сторо-на систематизації фінансово-правових норм має на увазі їх гру-пування відповідно до внутрішнього змісту і ієрархії -- загальногалузеві норми, норми підгалузеві, норми окремих фінансо-во-правових інститутів.

У зв'язку з цим, а також аналогічно з іншими галузями пра-ва України, фінансове право поділяється на два великих блоки фінансово-правових норм -- Загальну і Особливу частини. Така побудова системи фінансового права дозволяє науці, що його вивчає, здійснювати дослідження загальних питань теорії цієї галузі права, і розробку питань, пов'язаних з подальшим роз-витком і удосконаленням окремих фінансово-правових інсти-тутів з урахуванням вимог практики, сприяє поліпшенню вив-чення цієї галузі права студентами, полегшує користування відповідним законодавством, сприяє вирішенню актуальних завдань систематизації фінансового законодавства.

В Загальну частину фінансового права, як галузі права, вхо-дять фінансово-правові норми, що закріплюють: загальні прин-ципи, правові форми і методи фінансової діяльності держави:

систему державних органів, що здійснюють фінансову діяльність, їх ієрархію, компетенцію, правовий статус, завдання і функції, форми і методи роботи; основні риси фінансово-правового положення інших суб'єктів, з якими ці органи вступають у фінансово-правові відносини: зміст, форми і методи фінансо-вого контролю тощо. Загальна частина фінансового права бу-дується в основному на аналізі правових елементів фінансових відносин.

Норми Загальної частини фінансового права конкретизу-ються у фінансово-правових нормах Особливої частини. За-гальна і Особлива частини фінансового права перебувають в нерозривному зв'язку, оскільки в своїй основі вони є відобра-женням цілого і його елементів. Положення Загальної частини застосовуються до усіх розділів Особливої частини.

Особлива частина фінансового права складається з низки великих розділів (їх іноді в юридичній літературі називають підгалузями), які в свою чергу складаються з фінансово-правових інститутів. Кожний із фінансово-правових інститутів являє со-бою систему фінансово-правових норм, що регулюють групу однорідних фінансових відносин. А в розділи об'єднуються групи споріднених фінансово-правових інститутів. Наприклад, розділ «Правове регулювання державних витрат» складається з інсти-тутів «правовий режим кошторисно-бюджетного фінансуван-ня» і «правовий режим фінансування окремих галузей народ-ного господарства», розділ «Бюджетне право» також складаєть-ся з двох фінансово-правових інститутів -- «бюджетний устрій», «бюджетний процес».

В Особливу частину фінансового права входять розділи, що об'єднують фінансово-правові норми, які регулюють суспільні відносини в сфері: державного бюджету; позабюджетних дер-жавних і муніципальних фондів; фінансів державних під-приємств, державних і місцевих податків і інших обов'язкових платежів; державного кредиту; державного страхування; дер-жавних видатків; банківського кредитування і безготівкових роз-рахунків; грошового обігу і валютного регулювання. Відповід-но до системи фінансового права як галузі права побудована і система фінансового права як навчальної дисципліни. Досвід показав найбільш доцільне групування матеріалу за ознаками Загальної і Особливої частин.

В Загальну частину системи курсу фінансового права вклю-чаються питання, що стосуються усіх правових інститутів, які об'єднуються в Особливій частині. Вони відображають загальні риси і закономірності внутрішнього розвитку фінансово-пра-вових відносин: поняття, предмет і метод фінансового права;

зміст фінансової системи; структура, особливості і види фінан-сово-правової норми і фінансово-правового відношення; ієрар-хія і компетенція органів держави, які управляють фінансовою сферою, їх завдання і функції, форми і методи роботи; зміст, види і методи фінансового контролю; співвідношення фінан-сового права і фінансово-правової науки.

В Особливій частині навчального курсу фінансового права окремо вивчаються норми кожного фінансово-правового інсти-туту, тобто норми, які регулюють якісно однорідні фінансові відносини.

Таким чином, в системі навчального курсу «Фінансове пра-во» немов би «фотографується», відображається вся фінансова система України в цілому і окремі її ланки зокрема. Така побу-дова навчального курсу фінансового права сприяє більш гли-бокому усвідомленню норм, що регулюють складну єдність фінансових відносин, і спрямовує зусилля вчених і студентів одночасно на розробку загальних проблем фінансового права і його окремих фінансово-правових інститутів, зміст і межі яких в ході ринкових перетворень в Україні такі ж рухливі, як і пред-мет фінансового права в цілому.

Від системи фінансового права як галузі права і як предме-та викладення потрібно відрізняти систему фінансового законо-давства, тобто систему усіх упорядкованих відповідним чином нормативно-правових актів, що регулюють фінансові відносини в державі. Фінансове законодавство -- це зовнішня форма фінан-сового права, що відображає його внутрішню структуру. Нор-ми фінансового права містяться у великій кількості різномані-тних правових нормативних актів, або джерелах, як загального характеру, так і спеціально присвячених регулюванню фінан-сово-правових відносин. До них належать акти законодавчих і виконавчих органів державної влади, місцевого самоврядуван-ня. Наприклад, фінансово-правові норми знайшли своє втілення майже у двохстах законів, прийнятих Верховною Радою Украї-ни після проголошення державної незалежності, а всього вони розкидані нині більше ніж у десяти тисячах нормативно-пра-вових актів.

Таким чином, джерела фінансового права України -- це пра-вові акти органів законодавчої і виконавчої влади і місцевого са-моврядування, в яких містяться норми фінансового права.

В будь-якій державі головним джерелом фінансового права є Конституція. В Конституції України закріплені основи право-вої організації фінансової діяльності держави, її суб'єктний склад в цілому і за окремими її напрямками зокрема. Найбільшу ува-гу конституційне законодавство приділило бюджетній діяльності, що пояснюється роллю бюджету як центральної ланки фінан-сової системи. На відміну від інших галузей права, будь-якого зведеного джерела типу кодексу фінансове право не має. Цей факт, крім всього іншого, відображає також недостатній рівень розвитку науки фінансового права. Відсутні поки що в Україні і кодифіковані джерела з окремих розділів фінансового права. Правда, уже розробляється і буде вноситись на розгляд Вер-ховної Ради України Податковий Кодекс України. В більш відда-леній перспективі ймовірна поява Основ фінансового законо-давства. В даний час існують законодавчі акти Верховної Ради України, в яких в систематизованому вигляді викладені пра-вові норми, що регулюють окремі сторони фінансової діяль-ності держави1

Більшість законів, що містять в собі норми фінансового права, мають комплексний характер і вміщують норми і інших галузей права -- конституційного, адмініністративного, цивіль-ного, кримінального і т.д. До них належить пакет законів про органи законодавчої і виконавчої влади, місцевого самовряду-вання, про банки і банківську діяльність, про підприємництво і підприємницьку діяльність тощо. Складається тенденція в Україні до збільшення питомої ваги фінансових відносин, що регулюються нормами законодавчих актів. Між тим поки кількісно переважають фінансово-правові норми, що містяться в Указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України, актах Міністерства фінансів, Національного банку. Фінансово-правові норми нерідко містяться і в актах органів виконавчої влади -- міністерств, відомств і інших, що регулю-ють фінансові питання в межах відповідної галузі чи сфери управління.

4. Фінансове право і наука фінансового права

Фінансове право як галузь права і як навчальна дисципліна тісно пов'язане з наукою фінансового права. Це, по суті, сто-рони одного явища. Якщо фінансове право регулює суспільнівідносини в сфері управління державними фінансами, визна-чає компетенцію, завдання і функції, форми і методи поведін-ки суб'єктів фінансово-правових відносин, то наука фінансово-го права вивчає фінансово-правові категорії і фінансово-правові норми, розвиває їх і сприяє удосконаленню фінансового законодав-ства шляхом вироблення рекомендацій. Якщо фінансове право як галузь права матеріалізується в фінансово-правових прин-ципах, нормах, методах, то наука фінансового права матеріалі-зується в монографіях, статтях, навчальних посібниках, підруч-никах з фінансового права. Як і кожна наука, наука фінансово-го права має властиві тільки їй предмет і методи дослідження, категоріально-понятійний апарат, свій зміст. Вона -- частина юридичної науки в цілому.

Предметом науки фінансового права є вся сукупність знань про фінансове право, фінансову діяльність держави. Ці знання за своїм елементним складом і структурою, за характером над-звичайно строкаті і різнорідні. Найбільшу частину цих знань за обсягом складає практичний досвід правозастосовної діяльності органів управління фінансовими відносинами, що є тільки пер-шим наближенням до власне наукового знання, і потребує ос-мислення, узагальнення. Воно швидше всього «схоплює» яви-ща у всій їх складності, багатоликості і суперечливості, але ще не відображає їх в поняттях і категоріях науки.

Страницы: 1, 2, 3