Экологический мониторинг химико-токсикологического состояния и паразитарного комплекса гидробионтов бассейнообразующих водоемов Центрального Кавказа

Гуртові (оптові) торговельні підприємці допомагають виробникам ефективно доставляти товари роздрібним тор-говельним підприємствам і промисловим споживачам, ви-конуючи функції збуту, стимулювання, закупівель, фор-мування товарного асортименту, складування, транспор-тування, фінансування та ін.

В умовах формування ринкової економіки України важливим завданням є створення відповідних організацій-них структурних підрозділів для забезпечення належного руху оптовою ланкою засобів виробництва і сільськогоспо-дарської продукції. До них належать: аудиторські фірми, холдинги, інвестиційні фонди, страхові фірми.

Аудиторська фірма -- організація, яка здійснює ком-плексну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій. Аудит -- це й надання практич-ної допомоги керівництву та економічним службам під-приємства (фірми) у веденні справ і управлінні його фінан-сами, організації бухгалтерського обліку, юридичних кон-сультацій.

Аудиторські перевірки проводять за рішенням органів влади і управління, з ініціативи самої фірми або її заснов-ників. У всіх випадках аудит є незалежною експертизою, дані якої використовують як важливий фактологічний ма-теріал (у тому числі доказ, компромат) при розгляді діло-вих відносин між різними суб'єктами. У країнах з ринковою економікою цей вид послуг ши-роко практикується. В Україні відбувається його станов-лення.

Холдинг -- компанія, яка володіє контрольними паке-тами акцій інших компаній, що дає їй право контролю і управління їх діяльністю. Розрізняють два види холдин-гів: 1) чистий холдинг -- для скуповування контрольних пакетів акцій інших компаній і управління їх діяльністю у власних інтересах; 2) змішаний холдинг -- окрім управ-ління діяльністю і контролю за іншими компаніями, здій-снює певну підприємницьку діяльність -- промислову, торговельну, транспортну, кредитно-фінансову та ін. Ство-рюється, як правило, у зв'язку із заснуванням підкон-трольними компаніями дочірніх фірм або поглинанням ними інших акціонерних товариств.

Холдингом є фактично кожна велика компанія або банк, які володіють контрольними пакетами акцій інших компаній.

Холдингові компанії існують в різних юридичних формах -- акціонерне товариство, товариство з обмеже-ною відповідальністю, одноосібна компанія, державні ор-ганізації.

Інвестиційний фонд -- сукупність грошових або ін-ших ресурсів, які мають у своєму розпорядженні асоціації, об'єднання, підприємства, організації, державні установи, приватні громадяни для цільового використання. Джерело утворення інвестиційних фондів залежно від форми влас-ності -- податки і грошові збори, субсидії, позики, обов'яз-кові та добровільні пожертви підприємств, організацій і населення. Отже, сутність інвестиційних фондів -- акуму-лювання коштів населення і використання їх для нагро-мадження.

Інвестиційні фонди функціонують у формі державних організацій, акціонерних товариств, приватних установ. Управління ними здійснюють суб'єкти цих організацій (концерну, асоціації), або правління, або конкретні грома-дяни. Як правило, головним органом управління інвести-ційним фондом є загальні збори, конференція, сесія або конгрес. Фонд здійснює свою діяльність на підставі статуту.

Страхова фірма -- акціонерна, приватна або державна організація, яка страхує майно, комерційні операції, ви-робництво, житловий фонд та ін. Страхові фірми займаються також ощадною справою і підприємництвом. Зокре-ма, мобілізовані ними кошти населення вкладають у кре-дитні операції, надходження від яких становить більшу частину їх прибутку. Наприклад, страхові фірми Англії і США покривають понад 50 % потреб промисловості цих країн у довготермінових кредитах. Вони також вкладають гроші безпосередньо у крупні та найприбутковіші компа-нії, володіють великими пакетами високодохідних застав-них паперів під нерухоме майно, купують облігації дер-жавних позик. Здійснюючи ощадну, фінансову, кредитну, інвестиційну діяльність, страхові фірми суттєво вплива-ють на функціонування ринкової економіки, сприяють підвищенню її ефективності.

В Україні цей високоефективний елемент ринкової інфраструктури поки що не діє. Страхова справа, монопо-лізована державою, виконує лише функцію акумулюван-ня вільних коштів населення.

Загальна ринкова інфраструктура об'єднує безпосе-редні атрибути ринкового механізму, які характеризують рух грошей, товарів, капіталів, праці та ін.

Грошова система. Її елементами є грошова, фінансо-во-кредитна, податкова системи. Гроші (готівкові та без-готівкові) -- інструмент, який абстрактному змісту цін-ності (вартості) надає реальності, конкретності, дієвості.

Грошова система -- форма грошового обігу, яка історично фор-мується в країні та закріплюється її законами.

Її утворюють такі взаємопов'язані елементи:

-- масштаб цін національної грошової одиниці, який забезпечує її купівельну спроможність;

-- певний порядок чеканення національних монет;

-- емісія державних грошових знаків і порядок їх обігу (забезпечення, випуск, вилучення);

-- організація і регламентування безготівкового обігу;

-- організаційні центри грошового обігу (міністерство фінансів (казначейство), центральний емісійний банк).

Основою для емісії грошей є:

вартість товарної маси, що виробляється в країні;

-- боргові зобов'язання держави перед центральним банком у вигляді урядових цінних паперів;

-- запаси іноземної конвертованої валюти.

Кредитно-паперові гроші -- всі види грошей, які не мають внут-рішньої товарної вартості.

Іноді їх називають фідуціарними грошима, тобто таки-ми, що засновані на довірі.

Кредитні гроші -- узагальнююче поняття. До них нале-жать різні види грошей, які об'єднують у дві великі групи: готівкові і безготівкові (депозитні) гроші. Готівкові гроші -- переважно паперові гроші у вигляді банкнот і казначей-ських білетів, а також цінні папери. Безготівкові (депозит-ні) гроші -- найпоширеніший вид кредитних грошей.

На них припадає до 90 % від усієї грошової маси краї-ни, їх основою є депозит -- тимчасово вільний грошовий капітал, покладений на поточний рахунок у банку. Отже, належне їх функціонування можливе лише в економіці з розвинутою кредитною і банківською системами.

Останніми роками набули поширення так звані елек-тронні гроші -- безготівкові гроші, обіг яких базується на новій технології, яка дає змогу переказувати гроші й реєструвати інформацію про ці перекази безпаперовим способом -- за допомогою електронних розрахункових систем.

Фінанси -- сукупність економічних відносин, які опосередковують утворення, розподіл і використання грошових фондів у процесі розподілу та перерозподілу суспільного продукту і національного доходу.

Сукупність фінансових відносин утворює фінансову систему.

Фінансова система -- сукупність форм, методів і цілей формуван-ня, розподілу та використання фондів грошових засобів держави, суб'єктів господарської діяльності, населення.

Фінансову систему України утворюють:

-- бюджетна система: Державний бюджет, бюджет Ав-тономної Республіки Крим, місцеві бюджети;

-- централізовані цільові фонди грошових коштів за-гальнодержавного призначення;

-- фінанси підприємств різних форм власності, органі-зацій, установ і галузей народного господарства;

-- майнове та особисте страхування;

кредит (державний і банківський). Державний бюджет. Фінансову політику здійснює держава. Найдієвішим механізмом її реалізації є Держав-ний бюджет України і місцеві бюджети.

Державний бюджет -- система грошових відносин, що виникають між державою, підприємствами і населенням у процесі форму-вання і використання централізованого фонду грошових ресурсів для успішного виконання її функцій.

Бюджет дає змогу державі розв'язувати ті соціально-економічні проблеми, які не в змозі розв'язати механізм ринку: через бюджет (надходження (податки) і видатки) відбувається перерозподіл доходів з тим, щоб забезпечити певну справедливість, фінансуються соціальні програми (освіта, охорона здоров'я, пенсійне забезпечення тощо), оборона, державне управління, фундаментальна наука. Серед бюджетних статей -- витрати, пов'язані з вирішен-ням регіональних, структурних та інших загальнонаціо-нальних завдань.

Водночас бюджет не повинен бути перевантажений централізацією економічних, соціальних функцій, оскіль-ки що більше функцій, зокрема господарських, бере на се-бе держава, то більше вона повинна концентрувати в бю-джеті грошових коштів, а основним джерелом цих коштів є податки. Отже, централізація господарських функцій в руках держави неминуче спричиняє податковий тиск, що певною мірою підриває підприємницьку ініціативу. З ог-ляду на це країни з розвинутою ринковою економікою на-магаються формувати бюджет в обсягах, які дають змогу державі виконувати ті завдання, які не виконує ринок. У такий спосіб унеможливлюється необґрунтоване втру-чання держави в економіку. Перетворення бюджетних асигнувань на капіталовкладення допускається лише в особливих випадках, зокрема для реалізації цільових на-родногосподарських програм, що контролюються законо-давчими органами. У ринковій економіці ті, кому потрібні інвестиції, звертаються не до уряду (бюджету), а до банків і фондової біржі.

Головним джерелом формування доходної частини дер-жавних і місцевих (муніципальних) бюджетів є податки.

Податки -- обов'язкові нормовані платежі до державного і місце-вих бюджетів, які вносять окремі особи, підприємства, організації, установи.

В Україні податкова система передбачає такі основні види податків:

-- для підприємств: податок на дохід (прибуток) і на додану вартість; обов'язкові платежі до Фонду соціально-го страхування, Чорнобильського фонду, Фонду стабіліза-ції і зайнятості, а також на спорудження шляхів сполу-чення;

-- для населення: прибутковий податок.

Крім цих податків, існують акцизи (непрямі податки), платежі до державного і місцевих бюджетів, що регламен-туються законодавчими актами різних рівнів.

Ринкова система належно функціонує лише за постій-ного циркулювання в ній грошових потоків (готівкових і безготівкових). Безперервність такого циркулювання за-безпечує кредитна система.

Кредит (лат. сгесіо -- вірю) є формою руху грошового капіталу, наданого кредитором позичальнику на умовах відстрочення платежу та платності за користування ним.

Кредитна система -- сукупність банків та інших кредитно-фінан-сових установ (інвестиційних і страхових компаній, фондів), які мо-білізують вільні грошові ресурси і надають їх у позику.

Кредитні відносини передбачають, з одного боку, на-явність тимчасово вільних грошових капіталів, власники яких готові надати їх як позику на певний термін за певну винагороду (відсоток), а з іншого -- підприємців, які ба-жають тимчасово використати їх у своїй виробничій ді-яльності.

Основними формами кредиту є комерційний і банків-ський.

Комерційний кредит -- кредит одного підприємця іншому у вигляді відстрочення платежу за поставлені товари або надані послуги.

Інструментом такого кредиту є комерційний вексель, до ціни якого входить ціна товару (послуги) плюс відсоток.

Банківський кредит -- кредит, наданий банком чи іншою кредит-но-фінансовою установою підприємцям та іншим позичальникам у вигляді грошових сум.

Різновидом комерційного чи банківського кредиту є споживчий кредит. Його об'єктом, з одного боку, є товари тривалого користування (меблі, автомобілі, холодильни-ки, телевізори і т. д*), а з іншого -- банківські позики на споживчі цілі (наприклад, на будівництво або придбання житла). Виділяють також державний кредит -- кредит, де суб'єктом (кредитором або позичальником) є держава, та іпотечний кредит -- довготермінові позики під заставу нерухомості (землі, виробничих і житлових будівель).

Основу кредитної інфраструктури становить банків-ська система.

Банк -- організаційна одиниця бізнесу, яка є посередником між кредитором і позичальником.

Сфера діяльності банків -- операції з позичковим (гро-шовим) капіталом. Вони виконують такі види операцій: пасивні, активні, комісійні.

Торговельні підприємства, біржі, банки, кредитні та бюджетні установи надають ринковій системі організацій-ної завершеності, поєднують виробників і споживачів у єдиному господарському процесі [10, c. 95 ].

Біржі як складова частина ринкової інфраструктури. Перші біржі з'явилися у XV-XVI ст. в Італії, Нідерландах, Франції. На зібраннях купців велися переговори й укладалися торгові угоди. Ось чому словом «біржа» стали називати зібрання комерсантів.

Ошибка! Источник ссылки не найден.

Рис. 1 Ринкова інфраструктура.

Товарна біржа -- це асоціація юридичних і фізичних осіб, які здійснюють оптові(торговельні) операції за стандартами, зразками у спе-ціально відведеному місці, причому ціни на товари встановлюються в умовах вільної конкуренції

Товарну біржу слід розглядати як ринок ринків. Великі біржі, на яких концентруються попит і пропозиція товарів світової торгівлі, дають мож-ливість визначити місткість ринку та умови конкуренції, обмінятися інфор-мацією. Біржова ціна як результат вільної конкуренції є орієнтиром для інших ринків.

У країнах із розвиненою ринковою економікою товарні біржі пере-важно функціонують як безприбуткові асоціації, звільнені від сплати корпоративного прибуткового податку. Головними статтями їхнього доходу є засновницькі та пайові внески і відрахування організацій, що є заснов-никами біржі; доходи від надання послуг членам біржі та іншим організа-ціям; виручка від інших операцій.

Універсальними називають біржі, які торгують товарами різних груп. Наприклад, на американськім біржі «Чикаго Борл офтрейд» реалізують пшени-цю, кукурудзу, овес, сою, бройлерів, фанеру, золото, срібло, нафту, бензин, мазут тощо, тобто продовольчі та непродовольчі товари. Об'єктом продажу Київської універсальної товарної біржі є продукти харчування, худоба тощо. Біржі, об'єктом торгівлі яких є окремі товари або їхні групи, назива-ють спеціалізованими. У свою чергу, їх поділяють на спеціалізовані широкого профілю і вузькоспеціалізовані. Наприклад, на американській біржі «Чикаго Меркантайл Ексчейндж» здійснюєть-ся купівля-продаж сільськогосподарської продукції (великої рогатої худоби, сви-ней, продуктів їх переробки тощо), біржа «Канзас-Сіті Борд оф трейд» є вузькоспеціалізованою, оскільки торгує лише одним товаром -- пшеницею.

Членами біржі є її акціонери. Вони мають право безплатно відвідувати біржу, користуватися її технічними засобами, укладати угоди. Крім членів біржі в торгах можуть брати участь відвідувачі -- постійні та разові.

Суб'єкт може набути статусу постійного відвідувача біржі, придбавши відповідний абонемент (чи облігації), як правило, на рік участі у біржо-вих торгах. Власник абонемента може брати участь в усіх біржових торгах. Статус разового відвідувача, підтверджений разовим вхідним квитком, дає право на участь у торгах у певний день.

Участь підприємства у біржовій торгівлі на постійних чи разових за-садах може здійснюватися за певну плату через брокерські контори або брокерів (маклерів).

Біржовий маклер є висококваліфікованим спеціалістом і має особли-вий статус, що дає йому право на виконання таких функцій: посередництво під час укладання угод через прийняття доручень (на-казів) членів та відвідувачів біржі, підбір відповідних контрагентів; представництво інтересів клієнтів у здійсненні біржових операцій та укладання угод від свого імені; консультування торговців з питань якості та властивостей товарів, що продаються; документальне оформлення угод і передавання їх до реєстрації; експертні оцінки і висновки з різних питань біржових угод, торгової кон'юнктури тощо.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6