Правовий статус підприємств

акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та/або

корпоратизації) подається засвідчений Державною комісією з цінних паперів

та фондового ринку звіт про наслідки підписки на акції.

Громадяни, які мають намір здійснювати підприємницьку

діяльність без створення юридичної особи, подають реєстраційну картку

встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію,

копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи -

платника податків та інших обов'язкових платежів і документ, що засвідчує

внесення плати за державну реєстрацію.

Місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності

(юридичної особи) на дату державної реєстрації може бути

місцезнаходження (місце проживання) одного із засновників або

місцезнаходження за іншою адресою, що підтверджується договором оренди

або іншим відповідним договором.

Органам державної реєстрації забороняється вимагати від

суб'єктів підприємницької діяльності додаткові документи, не

передбачені цим Законом.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності

проводиться за наявності всіх необхідних документів за заявочним

принципом протягом не більше п'яти робочих днів. Органи державної

реєстрації зобов'язані протягом цього терміну внести дані з

реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької

діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію

встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом (для

юридичних осіб), який надається органам державної реєстрації органами

державної статистики, або ідентифікаційним номером фізичної особи -

платника податків та інших обов'язкових платежів.

За порушення термінів реєстрації та вимогу подання для

реєстрації документів, не передбачених законом, посадові особи несуть

адміністративну відповідальність згідно із законодавством.

У п'ятиденний термін з дати реєстрації органи державної

реєстрації направляють примірник реєстраційної картки з відміткою про

державну реєстрацію відповідному державному податковому органу і органу

державної статистики та подають відомості про державну реєстрацію суб'єкта

підприємницької діяльності до органів Фонду соціального страхування і

Пенсійного фонду України.

Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької

діяльності та копія документа, що підтверджує взяття його на облік у

державному податковому органі, є підставою для відкриття рахунків у

будь-яких банках України та інших держав за вибором

суб'єкта підприємницької діяльності і за згодою цих банків у порядку,

що встановлюється Національним банком України.

Повідомлення про відкриття або закриття рахунків у банках суб'єкт

підприємницької діяльності зобов'язаний направити державному

податковому органу, в якому він обліковується як платник податків

і зборів (обов'язкових платежів). Таке повідомлення протягом трьох

робочих днів з дня відкриття або закриття рахунку (включаючи день

відкриття або закриття) подається особисто або направляється на адресу

відповідного державного податкового органу з повідомленням про

вручення. Форма і зміст повідомлення про відкриття або закриття

рахунків у банках встановлюється центральним податковим органом України.

У разі зміни назви, організаційно-правової форми суб'єкта

підприємницької діяльності, а також форми власності суб'єкти

підприємницької діяльності у місячний термін з моменту настання

зазначених змін зобов'язані подати документи для перереєстрації.

Перереєстрація суб'єкта підприємницької діяльності

проводиться в порядку, встановленому для його реєстрації.

У разі перереєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, що

визначається правонаступником підприємства, приватизованого як цілісний

майновий комплекс, подається документ, який засвідчує право власності

на зазначений об'єкт.

Суб'єкт підприємницької діяльності має право відкривати свої філії

(відділення), представництва без створення юридичної особи. Відкриття

зазначених підрозділів не потребує їх державної реєстрації.

Суб'єкт підприємницької діяльності повідомляє про відкриття філії

(відділення), представництва орган державної реєстрації шляхом

внесення додаткової інформації в свою реєстраційну картку.

Відповідальність за відповідність чинному законодавству

установчих документів, що подаються для проведення реєстрації, несе

власник (власники) або уповноважені ним органи, які подають документи для

реєстрації суб'єкта підприємництва.

У разі зміни свого місцезнаходження суб'єкт підприємницької

діяльності в семиденний термін повинен повідомити про це орган

державної реєстрації.

Невиконання цієї вимоги дає право органам державної

реєстрації звернутися до суду (арбітражного суду) з позовом про

скасування державної реєстрації.

3. Види підприємств та їх характеристика.

Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких

організаційних формах, визначених законами України, на вибір

підприємця.

Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих

організаційних форм підприємництва визначається відповідними

законодавчими актами України.

У разі коли цей порядок спеціальним законодавством не

встановлено, підприємець керується ЗУ « Про підприємства в Україні» і

своїм статутом.

В Україні можуть діяти підприємства таких видів:

приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

колективне підприємство, засноване на власності трудового

колективу підприємства;

господарське товариство;

підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян;

комунальне підприємство, засноване на власності відповідної

територіальної громади;

державне підприємство, засноване на державній власності, в тому

числі казенне підприємство. Особливості створення, ліквідації,

реорганізації, управління та діяльності казенного підприємства

встановлюються розділом VIII ЗУ « Про підприємства в Україні».

Відповідно до обсягів господарського обороту підприємства і

чисельності його працівників (незалежно від форм власності) воно може

бути віднесено до категорії малих підприємств.

До малих підприємств належать новостворювані та діючі

підприємства:

у промисловості та будівництві - з чисельністю працюючих до 200

чоловік;

в інших галузях виробничої сфери - з чисельністю працюючих до 50

чоловік;

у науці і науковому обслуговуванні - з чисельністю працюючих до 100

чоловік;

у галузях невиробничої сфери - з чисельністю працюючих до 25 чоловік;

у роздрібній торгівлі - з чисельністю працюючих до 15 чоловік.

Особливості створення і діяльності малих підприємств

встановлюються законодавством України.

У республіці можуть діяти інші види та категорії підприємств, у тому

числі орендні, створення яких не суперечить законодавчим актам України.

Підприємства мають право на добровільних засадах

об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види

діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.

Підприємства можуть об'єднуватись в:

асоціації - договірні об'єднання, створені з метою постійної

координації господарської діяльності. Асоціація не має права

втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її

учасників;

корпорації - договірні об'єднання, створені на основі

поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з

делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання

діяльності кожного з учасників;

консорціуми - тимчасові статутні об'єднан ня промислового і

банківського капіталу для досягнення спільної мети;

концерни - статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових

організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової

залежності від одного або групи підприємств;

інші об'єднання за галузевим, територіальним та іншими

принципами.

Об'єднання діють на основі договору або статуту, який

затверджується їх засновниками або власниками. Підприємства, які входять

до складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної

особи, і на них поширюється дія цього Закону.

Рішення про створення об'єднання (установчий договір) і статут

цього об'єднання погоджуються з Антимонопольним комітетом України в

порядку, визначеному чинним законодавством.

В об'єднання підприємств, зареєстроване в Україні, можуть входити

підприємства інших союзних республік та держав. Підприємства України

можуть входити в об'єднання, зареєстровані в інших союзних

республіках та державах. Порядок вступу в об'єднання у зазначених випадках

здійснюється відповідно до законодавства України про зовнішньоекономічну

діяльність.

Об'єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений

баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із

своїм найменуванням.

Реєстрація об'єднання провадиться в порядку, встановленому цим

Законом для підприємства.

Об'єднання не відповідає за зобов'язаннями підприємств, які

входять до його складу, а підприємства не відповідають за

зобов'язаннями об'єднання, якщо інше не передбачено установчим

договором (статутом).

Підприємства, які входять в об'єднання, можуть вийти з його складу

із збереженням взаємних зобов'язань та укладених договорів з іншими

підприємствами та організаціями.

Вихід структурних підрозділів і самостійних підприємств із

об'єднань може здійснюватись за згодою власника майна чи

уповноваженого ним органу та з участю трудового колективу з наданням

їм права підприємства.

Відмову власника може бути оскаржено трудовим колективом до суду.

Об'єднання ліквідується за рішенням підприємств, які входять в

нього. Майно, яке залишилося після ліквідації об'єднання, розподіляється

між учасниками згідно

з статутом об'єднання.

Порядок створення, реорганізації та ліквідації

промислово-фінансових груп, а також їх реєстрації регулюється

спеціальним законодавством.

4. Господарська, економічна і спеціальна діяльність підприємств.

На всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових

результатів господарської діяльності є прибуток (доход).

Порядок використання прибутку (доходу) визначає власник

(власники) підприємства або уповноважений ним орган згідно з статутом

підприємства та чинним законодавством.

Державний вплив на вибір напрямів та обсягів використання прибутку

(доходу) здійснюється через установлені нормативи, податки, податкові

пільги, а також економічні санкції відповідно до законодавства України.

У випадках, передбачених статутом підприємства, частина чистого

прибутку може передаватися у власність членів або трудового

колективу підприємства. Порядок розподілу і використання цієї частини

прибутку здійснюється радою або зборами

(конференцією) трудового колективу.

Власник або уповноважений ним орган встановлює фонд оплати

праці на умовах, визначених колективним договором (угодою).

Регулювання фондів оплати праці працівників

підприємств-монополістів, визначення переліку таких підприємств

здійснюються Кабінетом Міністрів України.

Трудові доходи найманого працівника підприємства визначаються

трудовим договором відповідно до законодавства України, а для

інших працівників - угодою між ними.

Трудові доходи працівника підприємства регулюються податками.

Мінімальний розмір заробітної плати працівників, які працюють

за трудовим договором, визначається відповідно до статей 9 і 10 Закону

України "Про оплату праці"

Підприємство самостійно встановлює форми, системи і розміри

оплати праці, а також інші види доходів працівників згідно з

законодавством.

Підприємство (крім казенного) самостійно планує свою діяльність

і визначає перспективи розвитку виходячи з попиту на вироблювану

продукцію, роботи, послуги та необхідності забезпечення

виробничого та соціального розвитку підприємства, підвищення доходів.

Основу планів становлять державні замовлення та договори,

укладені із споживачами (покупцями) продукції, робіт, послуг і

постачальниками матеріально-технічних ресурсів.

Підприємство виконує роботи і поставки для державних потреб на

договірній основі в порядку, що визначається законодавчими

актами України.

Підприємство при підготовці планів свого економічного розвитку

погоджує з відповідною Радою народних депутатів заходи, які можуть

викликати екологічні, соціальні, демографічні та інші наслідки, що

зачіпають інтереси населення території, і несе матеріальну

відповідальність перед Радами народних депутатів за шкідливі наслідки

своєї діяльності.

Державне підприємство (крім казенного) самостійно складає річний

фінансовий план, який затверджується до 1 липня року, що передує

планованому, органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном.

Порядок складання річного фінансового плану державним

підприємством (крім казенного) встановлює уповноважений Кабінетом

Міністрів України центральний орган виконавчої влади.

Підприємства інших форм власності розробляють і затверджують

фінансові плани у порядку і в строки, визначені їх власником

(власниками).

Відносини підприємства з іншими підприємствами,

організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності

здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні

зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не

суперечать законодавству України.

Відповідальність працівника по фінансових обов'язках

Страницы: 1, 2, 3