Розробка регулятора змінної напруги з вольтододачею

Pгаб = (P1 + P2) / 2 = (U1I1 + U2I2) / 2

* 1 - первинної обмотки

* 2 - вторинної обмотки

Однак, це кінцевий результат. Або академічне визначення. Спочатку габаритна потужність, як випливає з назви, визначається габаритами сердечника і матеріалом, його магнітними та частотними властивостями. ККД трансформатора знаходиться за наступною формулою:

Де:

P0 - втрати холостого ходу (кВт) при номінальній напрузі

PL - навантажувальні втрати (кВт) при номінальному струмі

P2 - активна потужність (кВт), що подається на навантаження

n - відносна ступінь навантаження (при номінальному струмі n = 1).

1.4 Регулятори змінної напруги

Класифікація регуляторів змінної напруги

Регуляторами змінної напруги в силовій електроніці називаються перетворювачі змінного напруги в змінну напругу ж тієї ж частоти, але з регульованою величиною напруги. Вони дозволяють плавно, безконтактно, швидко змінювати змінну напругу на навантаженні на відміну від громіздких, інерційних традиційних пристроїв його регулювання на основі трансформаторів з перемиканням відводів, автотрансформаторів, керованих реактивних баластних опорів (реакторів, конденсаторів).

Можна виділити наступні типи регуляторів змінної напруги.

1. З фазовим способом регулювання змінної напруги і природної комутацією. Ці регулятори виконуються на вентилях з неповним управлінням (тиристорах), і тому вони самі прості і дешеві, але мають знижену якість вихідної напруги і споживаного з мережі струму.

2. За принципом вольтододачі, коли послідовно з джерелом змінної вхідної напруги вводиться додаткова напруга, так що напруга на навантаженні визначається векторною сумою двох зазначених напруг. Напруга вольтододачі, як правило, вводиться за допомогою трансформатора. Можливі два різновиди пристроїв вольтододачі. У першому варіанті пристрій пропускає через себе активну і реактивну потужності, створювані від взаємодії напруги вольтододачі зі струмом навантаження. У другому варіанті пристрій вольтододачі пропускає через себе тільки реактивну потужність, що зменшує втрати в ньому і не потребує для його живлення джерела активної потужності. Перший варіант пристрою може бути виконаний на вентилях з неповним керуванням і використанням при невеликому діапазоні регулювання напруги на навантаженні. Другий варіант пристроїв виконується на вентилях з повним керуванням.

3. З широтно-імпульсними способами регулювання змінної на напруги. Ці регулятори виконуються на вентилях з повним керуванням, вони більш складні і дорогі, ніж перші два типи, але можуть забезпечувати високу якість вихідної напруги і споживаного струму у всьому діапазоні регулювання.

4. З керованим високочастотним обміном енергією між накопичувальними елементами. Вони дозволяють у безтрансформаторному варіанті отримувати вихідну напругу як більше, так і менше вхідної при високій якості вихідної напруги і споживаного з мережі струму. Такі регулятори призначені в першу чергу для живлення відповідальних електроспоживачів.

Регулятори з фазовим способом регулювання

Базові схеми регуляторів

Рис.1.4.1 Найпростіший регулятор

Найпростіший регулятор однофазної змінної напруги складається з двох зустрічно-паралельно ввімкнених тиристорів, з'єднаних послідовно з навантаженням, як показано на рис.1.4.1 Кути управління б повинні бути такими, щоб струм в послідовному активно-індуктивному навантаженні був переривчастим.

Збільшення кута регулювавання б призводить до зменшення тривалості протікання струму через Тиристор л і зростанню спотворення кривої напруги на навантаженні Uн і за рахунок цього до зміни його діючого значення і першої гармоніки. При цьому погіршується і якість споживаного з мережі струму через зростання зсуву фази струму щодо напруги (збільшення споживання реактивної потужності) і за рахунок погіршення його форми внаслідок зменшення тривалості протікання л.

Регулювальні характеристики. Для регуляторів змінної напруги значущі два види регулювальних характеристик залежно від характеру навантаження. При роботі на активне навантаження показовою є залежність діючого значення вихідної напруги регулятора від кута регулювання б. Для однофазного регулятора ця регулювальна характеристика приймає наступний вигляд:

При роботі на асинхронний двигун (у першому наближенні активно-індуктивне навантаження) показовою є залежність діючого значення першої гармоніки вихідного напруги регулятора від кута б. Для однофазного регулятора цю регулювальну характеристику отримуємо при розкладанні кривий вихідної напруги в ряд Фур'є, а синусова складова першої гармоніки буде

Тоді діюче значення першої гармоніки вихідної напруги регулятора щодо діючого значення вхідної напруги регулятоляра, тобто регулювальна характеристика регулятора по першій гармоніці, буде визначатися за виразом

Тут регулювальна характеристика через переривчастого режиму роботи регулятора буде залежати не тільки від управління (від б), але і від параметрів ланцюга навантаження (від л), як і у випрямлячі в режимі переривчастих струмів.

Вхідний коефіцієнт зсуву та коефіцієнт потужності. Другою важливою характеристикою регулятора напруги є його вхідна енергетична характеристика - залежність вхідного коефіцієнта потужності від ступеня регулювання вихідної напруги. Так як вхідний коефіцієнт потужності дорівнює добутку коефіцієнта зсуву на коефіцієнт спотворення вхідного струму, то зручно знайти окремі залежності для зазначених множників.

Для розрахунку коефіцієнта спотворення вхідного струму регулятора необхідно аналітичний опис його миттєвих значень. Для наближеної оцінки якості вхідного струму використовуємо наближену апроксимацію реальної напівхвилі струму еквівалентної напівсинусоїдою з тривалістю напівхвилі, рівний тривалості протікання імпульсу струму л. Тоді діюче значення такої еквівалентної напівсинусоїди з частотою щэ і з одиничною амплітудою буде

а діюче значення її першої гармоніки

У результаті знаходимо коефіцієнт спотворення вхідного струму регулятора

Зсув фази першої гармоніки струму навантаження щодо першої гармоніки вихідної напруги визначається параметрами навантаження. Зсув фази першої гармоніки вихідного напруги регулятора щодо вхідної напруги регулятора розраховуємо з урахуванням (1.4.2) і (1.4.3):

Тоді вхідний коефіцієнт зсуву струму буде

На рис. 1.4.2 наведені графіки зазначеної залежності.

Рисунок 1.4.2 - залежність вхідного коефіцієнта потужності від ступеня регулювання вихідної напруги

Регулятори з вольтодобавкою

Схема однофазного регулятора з вольтодобавкой на базі регулятора з фазовим способом регулювання напруги показана на рис.1.4.3.а). Він містить трансформатор, в первинній обмотці якого ввімкнено тиристорний регулятор на вентилях Т1, Т2 з фазовим способом регулювання, а вторинна обмотка ввімкнена послідовно з навантаженням. Крім того, вторинна обмотка трансформатора шунтується двома зустрічно-паралельно ввімкненими тиристорами Т3, Т4, котрі можуть бути відсутніми. На рис.1.4.3.б) наведена форма вихідної напруги регулятора. Тиристори Т3, Т4 відкриваються на початку кожної напівхвилі вхідної напруги, забезпечуючи його проходження на вихід регулятора на інтервалі а. Тиристори Т1, Т2 відкриваються з кутом регулювання б, при цьому до провідному тиристори з пари Т3, Т4 прикладається зворотня напруга і він закривається. Напруга на навантаженні на інтервалі р-б складається з суми вхідного напруги і напруги вторинної обмотки трансформатора, рівного КтUвх, де Кт - коефіцієнт трансформації вольтододавального трансформатора.

У схемі регулятора з вольтододачею забезпечується підвищення напруги на його виході в порівнянні з вхідною напругою, що використовується для стабілізації напруги на навантаженні при зниженні

а) б)

Рис.1.4.3 Регулятор напруги з вольтодобавкою а) - схема, б) - форма вихідної напруги

Властивості регулятора з вольтододачею виводяться з властивостей того регулятора, який використаний у пристрої вольтододачі. Зазвичай ці регулятори застосовують при необхідності регулювання напруги на навантаженні в невеликих межах вгору або вниз від вхідної напруги.

Регулятор з реактивною напругою вольтододачі на основі інвертора напруги. Джерело напруги вольтододачі можна навантажити чисто реактивним струмом, якщо в якості такого джерела використовувати автономний інвертор напруги або струму. Варіант такого регулятора з вольтододачею на базі інвертора напруги по однофазній мостовій схемі показано на рис. 1.4.4, а). Фільтр LфСф виділяє першу гармоніку напруги інвертора (50 Гц), що працює з синусоїдальною широтно-імпульсною модуляцією. Якщо фазу напруги інвертора (напруга вольтододачі) встановлювати весь час зсунутою на 90о від струму інвертора, тобто струму навантаження Iн, то через інвертор не проходитиме активна потужність. Векторна діаграма напруг і струму регулятора для такого режиму побудована на рис. 1.4.4, б). У инверторі при цьому не потрібно джерело активної потужності на вході ланки постійної напруги. Поставити початковий рівень напруги на ємності фільтра С інвертора можна, зробивши зсув фази напруги інвертора щодо струму трохи менше 90о. При цьому інвертор буде споживати від вхідного джерела невелику активну потужність, що компенсує втрати в інвертор при певному встановленому рівні постійної напруги на ємності фільтра Сd.

а) б)

Рис.1.4.2 Регулятор з реактивною напругою вольтододачі на основі інвертора напруги а) - схема, б) - векторна діаграма напруг і струму

2. Розробка структурної схеми

Регулювання напруги в схемі, що розглядається, відбувається за рахунок зміни кута регулювання б. Змінювати його можна різними способами, і один із них - використовувати змінний резистор.

Рисунок 2.1 - структурна схема регулятора

На рис. 2.1 зображено структурну схему регулятора. На один із входів схеми керування подається напруга живлення. До іншого входу під'єднаний змінний резистор, за допомогою якого визначається кут регулювання напругою. І у відповідності до цього регулюється напруга на силовій частині схеми, до якої з однієї сторони підводиться напруга живлення, а з іншої - напруга вольтододачі.

3. Особливості принципової схеми

Оскільки дана робота напрямлена на ознайомлення в принципом регулювання напруги за допомогою вольтододачі і створення лабораторного стенду, а не реального пристрою, то схема дещо відрізняється від тої, яка використовувалася б в реальному пристої.

3.1 Розробка силової частини регулятора

Рисунок 3.1.1 - принципова схема силової частини регулятора змінної напруги з вольтододачею

Дана схема призначена для ознайомлення з принципом вольтододачі, а не для реальних приладів, тому на її вхід доцільно поставити понижуючий трансформатор TV1 (див. рис. 3.1.1).

Робота схеми

На початку першого півперіоду відкритий симістор VS1, і на навантаження йде напруга живлення. Потім, через деякий час (кут регулювання б), за допомогою схеми керування відкривається VS2. На трансформаторі виникає напруга Uw з полярністю, зазначеною без дужок. Внаслідок цього на до симістора VS1 прикладується зворотня напруга і він закривається, а до навантаження прикладується напруга, рівна сумі напруги джерела та напруги трансформатора вольтододачі TV2. При зміні знаку напруги цей процес повторюється.

Рисунок 3.1.2 - часові діаграми напруги на: а) симісторі VS1; б) симісторі VS2; в) вторинній обмотці трансформатора TV2; г) навантаженні.

На часових діаграмах напруги (рис. 3.1.2) видно, як після відмикання симістора VS2 напруга на навантаженні зростає на величину напруги на вторинній обмотці трансформатора TV2. Тому маємо, що значення напруги на навантаженні дорівнює

Де:

UH - напруга на навантаженні;

Um - амплітуда напруги живлення;

W1 та W2 - число обмоток первинної та вторинної обмоток трансформатора TV2 відповідно;

б - кут регулювання.

На рис. 3.1.3 зображена залежність напруги навантаження від кута регулювання для різних значень коефіцієнта трансформації трансформатора вольтододачі. На ньому видно, що чим більший коефіцієнт трансформації, тим меншу напругу ми отримуємо для одного й того ж кута регулювання.

Рисунок 3.1.3 - залежність напруги навантаження від кута регулювання

3.2 Схема керування

Основними задачами мікроконтроллера є прийом сигналів керування приводом та відповідно до них формування імпульсів потрібної частоти та ширини. Для написання програми, яка б це забезпечувала, була вибрана мова С++ та мережа розробки CodeVision 2.04.

Мікроконтролер визначає момент переходу напруги через 0 і в цей момент відмикається перший симістор, потім АЦП зчитує сигнал зі змінного резистора і відповідно до цього вираховується час, через який відкриється другий симістор. Після проходження цього часу на симістор подається керуючий імпульс і з новим півперіодом цикл повторюється. Цей алгоритм представлений на рис. 3.2.1.

Рисунок 3.2.1 - алгоритм роботи системи керування

3.3 Розрахунок елементів схеми

3.3.1 Розрахунок вхідного трансформатора

Задаємо вихідні дані:

- напруга первинної напруги U1=220 B;

- напруга вторинної обмотки U2=12 В;

- потужність вторинних обмоток Р2=10 Вт.

Розміри магнітопровода вибраної конструкції, необхідні для отримання від трансформатора заданої потужності, можуть бути знайдені на підставі виразу:

Де:

Sст - перетин стали магнітопровода в місці розташування котушки;

Sок - площа вікна в магнітопроводі;

Вмах - магнітна індукція;

J - щільність струму;

Кок - коефіцієнт заповнення вікна;

Кст - коефіцієнт заповнення магнітопровода сталлю;

Величини електромагнітних навантажень Вмах і J залежать від потужності, що знімається з вторинної обмотки трансформатора ланцюга, і беруться для розрахунків з таблиць. Для даного трансформатора вони мають наступні значення:

Вмах=1,7 Тл;

J=5 А/мм2;

Коефіцієнт заповнення перерізу магнітопроводу сталлю Кст та коефіцієнт заповнення вікна Кок залежать від товщини сталі, конструкції магнітопроводу (пластинчаста, стрічкова) і способу ізоляції пластин або стрічок один від одного. Величини коефіцієнтів Кст та Кок також є табличними і для даного трансформатора вони дорівнюють:

Кст=0,85;

Кок=0,2.

Маючи значення всіх потрібних коефіцієнтів визначаємо розміри магнітопровода:

см4.

Величину номінального струму первинної обмотки знаходимо за формулою:

,

Де величини з і cosц трансформатора, що входять у вираз, залежать від потужності трансформатора і можуть бути орієнтовно визначені з таблиць. Для даного трансформатора вони мають значення:

з=0,8;

cosц=0,9.

Визначимо струм вторинної обмотки за формулою:

.

Тепер можна визначити діаметр проводів в кожній обмотці без урахування товщини ізоляції. Переріз проводу в обмотці:

Sпр1 = I1/J=0,063/5=0,013 мм2;

Sпр2 = I2/J=0,83/5=0,17 мм2.

Діаметр проводів:

Визначаємо число витків в обмотках трансформатора:

Де:

n - номер обмотки;

dU - падіння напруги в обмотках, виражене у відсотках від номінального значення. Значення цього параметру береться з таблиць.

3.3.2 Вибір трансформатора вольтододачі

Зазвичай в реальних пристроях трансформатори вольтододачі розраховані на 10-20% від вхідної напруги, але для наочності та зручності оберемо трансформатор с коефіцієнтом передачі n=1 та напругою UW1=UW2=12 B. розрахунок трансформатора вольтододачі можна провести аналогічно пункту 3.3.1 при умові максимального навантаження, коли кут регулювання б наплижається до нуля.

3.3.3 Розрахунок симісторів

Спочатку проведемо розрахунок симістора VS1. Будемо розглядати ситуацію, найгіршу для експлуатації симістора, а саме коли він постійно відкритий, тобто б=0. Розрахунок зводиться до вибору симістора за струмом, який він здатний пропускати. струм через симістор VS1 буде дорівнювати відношенню напруги вторинної обмотки U2=12 В до навантаження Rн=50 Ом. Отже маємо:

Напруга, яку він має витримувати дорівнює напрузі його запирання, тобто напрузі на вторинній обмотці трансформатора TV2 UW2=12 В.

Тепер розрахуємо симістор VS2 для його найгірших умов, коли він постійно відкритий, тобто б=0о. Струм через VS2, буде проходити такий самий, як і через VS1, I=0,24 A. Напруга на ньому буде дорівнювати напрузі вторинної обмотки трансформатора TV1 U2=12 B.

Отримані параметри дозволяють використовувати оптосимістор MOC3061 з вихідним струмом І=1 А та вихідною напругою U=600 В. Застосування оптосимістора замість симістора значно спрощує схему керування, оскільки в одному елементі об'єднані керований елемент та опторозв'язка до нього. Також пропадає проблема з розробкою вузла комутації для симістора.

3.3.4 Розрахунок елементів системи керування

Оберемо номінали резисторів R1 та R2. Максимальна напруга на виході трансформатора 15 В, а АЦП мікроконтролера живиться від напруги 5 В, тому відношення значень опорів R2:R1=3:1. Обираємо R1=1 кОм та R2=3 кОм.

До діода VD особливих вимог немає, тому обираємо діод 1N1004.

Резистори R4 та R5 призначені для обмеження струму, що потрапляє на світло діод оптосимістора. Максимальний струм, який може пропустити через себе даний світло діод 20 мА, падіння напруги на ньому 1 В, тому , але оскільки світлодіод працює в імпульсному режимі, в якому час паузи набагато більший за час самого імпульсу, то обираємо значення опорів R4=R5=150 Ом.

Значення ємностей С1 та С2 повинні бути якомога більшими, тому обираємо їх рівними 1000 мкФ. Значення ємності С3 обираємо 1 мкФ.

В якості стабілізатора напруги для мікроконтролера обираємо LM7805.

4. Охорона праці

Вступ

Метою даного дипломного проектування є розробка та створення лабораторного макету регулятора змінної напруги з вольтодобавкою. Розглянемо умови праці інженера електроніки при експлуатації розроблювального пристрою в робочому приміщенні на ЦМДІ “Навігації та управління”. Робочим місцем для даного пристрою є кімната 4 ? 6 м2.

Аналіз шкідливих факторів

Розглянемо шкідливі фактори, які впливають на працівника погіршуючи його здоров'я. Серед подібних факторів можна виділити наступні:

- Мікроклімат виробничих приміщень.

Згідно ДСН 3.3.6.042-99 визначаємо наступні параметри: категорія робіт - Іа (сидяча робота з незначними фізичними навантаженнями), період року - холодний.

Зведемо оптимальні і допустимі параметри мікроклімату для таких умов в таблицю 3.1.1. Туди ж занесемо і фактично виміряні параметри.

Таблиця 3.1.1 Оптимальні, допустимі і фактичні параметри мікроклімату.

Висновок: Абсолютно всі параметри мікроклімату в нормі.

- Шкідливі речовини в повітрі робочої зони.

Оскільки в приміщенні де працює даний прилад ніяких виробничих операцій не відбувається, то жодної шкідливої речовини в повітрі не міститься. Приміщення регулярно вентилюється, вентиляція - природна.

- Освітлення

Згідно до ДБН В - 2 - 05 - 2006 освітленість приміщення має становити не нижче 300 лк. Приміщення освітлюється природнім та штучним освітленням, яке було встановлено згідно з санітарними нормами.

- Шум, вібрація, інфразвук, ультразвук

Згідно з ДСН 3- 32-37-99 рівень звукових коливань на робочому місці не може перевищувати 50 дБАекв. На робочому місці дані норми виконуються.

- Виробничі випромінювання

Пристрій містить магнітний елемент - понижуючий малопотужний трансформатор. Його конструкція забезпечує майже повне замикання магнітного потоку в середині сердечника. Але його частина (менше 1%) виходить на зовні. Для захисту від можливого негативного впливу цього випромінювання достатньо аби зарядний пристрій знаходився на відстані більше 50 см від робочого місця.

- Електробезпека

На робочому місці присутні таки електроприлади: ПК, електролампа. Ці пристрою згідно техніки безпеки заземлені, дроти за ізольовані. Ці прилади живляться від мережі 220В, 50 Гц.

Кількість нещасних випадкiв з смертельним наслідком при електpотpавматизмі найбiльше (складає близько 40 %), при загальній кількості біля 1%. Виникнення електротpавм може бути викликано:дотиком до частин, що проводять струм; дотиком до апаратiв, що знаходяться у аварiйному режимi;попаданням пiд напругу кроку;наближенням до апаратiв високої напруги (поразка електричною дугою). Електротравми бувають:

1. Мiсцевi електричні травми - електричні опiки, електричні знаки або мiтки (круглi або овальні плями на тiлi у мiсцях входу та виходу електричного струму), металізація шкiри, електроофтальмію (опiк роговиці очей).

2. Загальнi - електричний удар, при якому вражається весь органiзм через порушення ноpмальної дiяльностi життєво важливих органiв. Проявляється у виглядi фібриляції серця хаотичного скорочення волокон серцевих м'язів), зупинки дихання та електричного шоку - своєрідна нервово-рефлекторна реакція організму у відповідь на сильне роздратування електричним струмом.

Згідно ПУЕ приміщення по характеру навколишнього середовища поділяють на: нормальні, сухі, вологі, сирі, особливо сирі, жарові, пилові, та з хімічно активною середовищем. До сухих відносяться приміщення, відносна вологість яких не привищує 60%. Вологими вважаються приміщення, в яких волога виділяється непостійно а в невеликих кількостях, а відносна вологість складаю більш 60-70%. Сирими ї приміщення , відносна вологість яких довгий час привищує 76%. Особливо сирими називаються приміщення, відносна вологість яких близька до 100% (стеля, стіни, підлога покриті вологою). До жарких відносяться приміщення, температура яких під дією різних теплових випромінювань перевищує постійно чи періодично (більш доби) +300С. Пиловими вважаються приміщення, у яких по умовам виробництва виділяється технологічний пил у такій кількості , що може осідати на проводах , проникати в середину машин апаратів і т. п. Пилові приміщення поділяють на приміщення з струмопроводячим та неструмопроводячим пилом. В приміщеннях з хімічною активним чи органічним середовищем постійно чи на протязі тривалого часу мають місце агресивні пари, гази, рідини які діють на ізоляцію та струмоведучі частини електрообладнання.

Згiдно ПУЕ мережi дiляться:- по напрузi: до 1000В (~220В; ~380В) та бiльш 1000В (6, 10, 35, 110, 220кВ і т. п.)- по кiлькостi фаз: однофазні та багатофазні; - по кiлькостi проводiв: одно, 2-х, 3-х та 4-х пpоводові;- по режиму нейтpалі трансформатора напруги: з ізольованою та заземленою нейтpаллю трансформатора напруги.

Дане приміщення має категорію В по пожежній безпеці. Його класифікація П2А.

- Пожежна безпека

Вимоги щодо конструктивних та планувальних рішень промислових об'єктів, а також інших питань забезпечення їхньої пожежо- та вибухобезпеки значною мірою визначаються категорією приміщень та будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою. Визначення категорії приміщення проводиться з урахуванням показників пожежовибухонебезпечності речовин та матеріалів, що там знаходяться (використовуються) та їх кількості. Відповідно до ОНТП 24-86 приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою поділяються на п'ять категорій (А, Б, В, Г, Д).

Категорія А. Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28 °С в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при спалахуванні котрих розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа. Речовини та матеріали, здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним в такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа.

Категорія Б. Горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28 °С та горючі рідини в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, при спалахуванні котрих розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа.

Категорія В. Горючі та важкогорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини і матеріали, речовини та матеріали, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним лише горіти за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться, або використовуються, не відносяться до категорій А та Б.

Категорія Г. Негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор, полум'я; горючі гази, рідини, тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо.

Категорія Д. Негорючі речовини та матеріали в холодному стані. В основу розрахункового методу визначення категорій вибухопожежної та пожежної небезпеки виробничих приміщень покладено енергетичний підхід, що полягає в оцінці розрахункового надлишкового тиску вибуху в порівнянні з допустимим. Дане робоче приміщення є приміщенням типу П2а. З метою попередження виникнення пожежі в приміщенні необхідно встановити порошкову систему пожежегасіння типу «Спрут-15» («Фактор», Україна).

З ціллю проведення аналізу умов роботи у робочому кабінеті було зроблено:

- оцінку параметрів робочого приміщення;

- аналіз мікрокліматичних умов та забрудненості повітряного середовища;

- аналіз шумів та вібрацій;

- аналіз освітлення;

- оцінка електробезпеки;

- аналіз пожежної безпеки приміщення.

Так як параметри мікроклімату перебувають близько до нормативних значень, для більшої відповідності необхідно встановити в приміщенні автономний кондиціонер, що здійснює підігрів/охолодження й зволоження/сушіння.

Висновки

В даній роботі було розроблено регулятор змінної напруги з вольтододачею.

Розроблений регулятор має переваги перед іншими типами регуляторів змінної напруги за рахунок того, що трансформатор вольтодобавки розраховується не на повну потужність, а лише на потужність вольтододачі, що значно зменшує його габарити та вартість. А наявність невеликої кількості керованих елементів дозволяє створити досить просту схему керування.

При виконанні дипломної роботи мною було:

а) Вивчено принципи роботи та конструювання регуляторів змінної напруги;

б) Розроблено електричну схему регулятора;

в) Створено робочий макет.

Страницы: 1, 2, 3