| |
Великі географічні відкриття 
рім основних колоній в Індії, частково в Індокитаї (Малакка) і на островах Індонезії, португальці захопили на початку XVI ст. також американську Бразилію, яка довгий час була проміжною зупинкою на шляху до Індії.2.2. Відкриття Колумбом Америки та її колонізація.Тоді як португальці просувались уздовж західних берегів Африки до Індії, у сусідній Іспанії виник інший варіант маршруту до тієї ж Індії. Генуеєць Христофор Колумб (1451--1506) запропонував у 1492 р. іспанському урядові Фердінанда й Ізабелли проект подорожі до Індії в західному напрямку. Колумб виходив із вчення про кулястість Землі, яке в кінці XV ст. знову завоювало визнання в європейській науці. Він звертався вже раніше з аналогічним проектом до португальського уряду, але йому було відмовлено. У португальців був свій план відкриття морського шляху до Індії вздовж Африки, який після відкриття Діаса був вже близький до повного завершення. Іспанський уряд, який на той час саме закінчив завоювання Гранадського королівства, поставився, навпаки, прихильно до проекту Колумба. Частину коштів на організацію подорожі вніс сам Колумб, більшу частину давав уряд. Колумб виговорив собі і своїм спадкоємцям право на зайняття посади віце-короля і адмірала у нововідкритих країнах. 3 серпня 1492 р. невелика ескадра у складі трьох кораблів вийшла з гавані Палос в Атлантичний океан.[15;223].12 жовтня 1492 р. Колумб відкрив один з Багамських островів у Карибському морі поблизу Центральної Америки. Незабаром він відкрив сусідні великі острови Гаїті і Кубу. В одній з наступних подорожей Колумб виявив береги Південної Америки (поблизу гирла ріки Оріноко). Ще за життя Колумба почалася колонізація іспанцями Америки. Першу колонізацію було організовано на острові Гаїті, перейменованому на Еспаньйолу. Проте нова частина світу, відкрита Колумбом, не дістала назви за його ім'ям. Колумб уперто наполягав на тому, що він відкрив Індію, Китай і Японію. Самі землі в Америці, відкриті ним, викликали незабаром в Іспанії розчарування. Порівняно із справжньою, «Східною Індією» нова, «Західна Індія» Колумба виявилася бідною, без міст і цивілізації. У тубільців траплялося золото та срібло, але далеко не в такій кількості, як сподівались іспанці.Колумб швидко впав у немилість двору. У 1506 р. він помер у провінційному місті Вальядолід у злиднях, всіма забутий. Смерть Колумба лишилася зовсім непоміченою для сучасників.Відкритий Колумбом материк дістав назву -- «Америка», за ім'ям іншого італійця, флорентійця Амеріго Веспуччі (1452--1512). Амеріго здійснив кілька подорожей до «Нової Землі», дослідивши детально північно-східні береги Південної Америки. Видана ним у 1507 р. збірка оповідань про його морські подорожі набула великої популярності. Картографи вже з 1507 р. почали відмічати на своїх картах землі, відкриті Колумбом, загальною назвою «Земель Амеріго». Пізніше назва «Амеріго» була змінена на «Америка» -- за аналогією з формою роду і закінчення назв старих материків -- Азія, Європа, Африка.[7:135].Відкриття Колумба викликало суперництво між Португалією й Іспанією за нові землі. Щоб запобігти зіткненням, обидві держави уклали між собою в 1494 р. договір у Тордесільясі, згідно з яким була проведена межа від полюса до полюса у 2053 кілометра на захід від островів Зеленого Мису. Усі нововідкриті землі і води на захід від цієї межі повинні були належати іспанцям, на схід -- португальцям. Але оскільки розмежування було проведене не по всій земній кулі, а лише в західній півкулі, зіткнення сталося, як тільки іспанці і португальці зустрілися на Молуккських островах. Тоді у 1529 р. у м. Сарагоса було укладено новий договір, за яким була проведена нова розмежувальна лінія у східній півкулі в 17° на схід від Молуккських островів. Так стався перший поділ колоніального світу.Колонізація Америки розпочалася відразу ж після її відкриття. Вже Колумб висаджуючись на Антільських островах встановлював на березі хрест і проголошував ці землі власністю короля Іспанії. Після відплиття Колумб залишив частину екіпажу затонувшої «Санта-Марії» на острові Еспаньйола (Гаїті) побудувавши там форт Навідад (Різдво). Колумб думав що це Японія і дав колоністам завдання вимінювати золото. Після прибуття в Іспанію він написав королям листа в якому говорив таке: «Їх високості можуть бути певні, що я надам їм стільки золота, скільки потрібно, якщо їх високості сприятимуть мені своєю милістю, і зовсім незначною допомогою. Крім золота вони матимуть прянощі, бавовну - і стільки скільки забажають... Я також надам їм алое і рабів, скільки буде потрібно і скільки мені накажуть відправити»[6:45]. У цьому листі вказані всі плани іспанців щодо нових земель. Коли до Навідаду приплила друга експедиція Колумба, то знайшла спалений форт і трупи колоністів. Колоністи вели себе за відсутності Колумба як зграя злочинців. Грабували навколишні племена, викрадали жінок та дівчат, поки не набрели на войовничого касіка Каонабо. Його воїни напали на Навідад, легко взяли форт, так як іспанці постійно влаштовували оргії. Відразу ж Колумб організував криваву каральну експедицію. Почалася колонізація островів Карибського моря. Колонізація велась вогнем та мечем, і вона призвела до повної загибелі корінного населення. Ідальго що прибували з Іспанії не бажали заводити господарство, займаючись лише грабунком. Населення Антільських островів масово винищувалось та закабалювалось в рабство. Його вистачило лише на 20 років після чого довелося завозити чорношкірих рабів. Ідальго не сиділося на місці, розграбувавши один острів, вони перебиралися на інший. Після усунення Колумба від справ в Америку ринулась маса авантюристів, хоча траплялися серед них і вчені. Один з них - людина ім`я якої дістав весь континент, Амеріго Веспуччі, який відправився в Америку в складі експедиції Охеди. Всього Веспуччі прийняв участь у чотирьох експедиціях, висловив думку що це не Азія, а новий континент, і докладно описав свої подорожі. А тим часом ситуація в колоніях була дуже тяжкою. Золота на Антільських островах було мало, ідальго швидко спускали свої плантації, індіанські раби швидко вимирали. На Еспаньйолі довелося ввести заборону залишати острів боржникам. На одній з каравел, що прямувала на материкову колонію (нині Панама) виявили одного з ідальго-боржників по фамілії Васко Нуньєс де Бальбоа. По дорозі ідальго підняв на кораблі бунт, а дібравшись до колонії захопив там владу, і організував експедицію для пошуку Тихого океану. 1 вересня 1513 року двісті конкістадорів вирушили в безсмертя. Лише 29 вересня кілька десятків солдатів перетнувши Панамський перешийок, дісталися Тихого океану. Пограбувавши місцевих індіанців, експедиція повернулась в колонію, де Бальбоа заарештували як заколотника та стратили. Але його приклад не зупинив інших шукачів пригод.18 лютого 1517 року сто конкістадорів на трьох каравелах під командуванням Ернандеса де Кордови відправились в експедицію та відкрили державу Майя. Але до майя дійшли чутки про колонізацію Куби, і вони напали на висадившихся іспанців. Лише вбитими експедиція втратила сімдесят чоловік.[7:76]У квітні 1518 року до Юкатану вирушила нова експедиція у складі 240 чоловік на чотирьох каравелах під командуванням Хуана Гріхальви. Експедиція просунулась далі чим попередня і добралася до країни ацтеків Теночтітлану, там їх прийняли за богів і щедро обдарували золотом. Після повернення експедиції Гріхальву жорстоко покарали за те що він не завоював багату країну. Іспанці відразу ж почали готуватися до завойовницького походу. Керівником призначили молодого дворянина Ернана Кортеса. Вибір губернатора Еспаньйоли Дієго Веласкеса був невипадковий. Ернан Кортес встиг повоювати проти Гранади, уславився жорстокістю при підкоренні Куби. Отримав в нагороду великий маєток, але господарством займатися не хотів. Маєток був швидко заложений, а Кортес вліз в борги. Веласкес не відпускав його на материк, тоді Кортес організував змову проти Веласкеса, але його зрадили і заарештували. Але він втік на волю, через кілька днів попався. Цього разу його тримали на кораблі, але він знову втік. Після чого з`явився в палаці Веласкеса і попросив прощення, тоді і був призначений командиром експедиції.Але коли все було готово до відплиття Веласкес вирішив усунути Кортеса, друзі повідомили Кортеса завчасно і він наказав кораблям відпливати. Каравели вже вийшли в море коли в порт прибули солдати заарештувати державного злочинця Кортеса. Експедиція зупинялася в портах Тринідад і Гаванна де поповнилася провізією та людьми. Місцеві губернатори мали наказ заарештувати Кортеса, але міські гарнізони не мали таких сил. Експедиція Кортеса нараховувала 518 піхотинців, 110 матросів, 14 артилеристів та 200 індіанців для допоміжних робіт.18 квітня 1519 року експедиція дійшла до узбережжя Мексики. Відразу ж було засноване місто Веракрус. Місцевий правитель за наказом з Теночтітлану щедро обдарував іспанців золотом та рабинями, Кортес заявив що іспанці хворіють хворобою від якої одні ліки - золото і що він повинен зустрітися з правителем Теночтітлану тлатоані Монтесумою. Переляканий тлатоані наказав затримати чужинців даруючи їм золото.[19:89].Тут в таборі Кортеса розпочався розбрат, частина ідальго вимагала повернення додому, розпочалися криваві бійки після знайомства з ацтекською горілкою - пульке. Тоді Кортес наказав спалити каравели. Кортес дізнався, що багато племен імперії ацтеків готові до повстання і вирішив скористатися цим. Останню каравелу він загрузив золотом і направив в Іспанію до короля Карла V з листом у якому повідомляв про те що він завоював «золоту країну», і перешкоди що чинив йому Веласкес.В середині серпня 1519 року конкістадори почали наступ на Теночтітлан. До іспанців приєдналися армії двох племен: тотонаків і тлашкаланців. Першою жертвою стало місто Чолула. Вступивши в місто Кортес зібрав на майдані всю міську знать, і наказав її перестріляти. Після цього у місті знищили всіх від старого до малого, а саме місто спалили. Тлатоані Монтесума так само вважав що це посланці бога Кецалькоатла і наказав не чинити їм опору. 8 листопада 1519 року Кортес вступив до Теночтітлана. При цьому Кортес сказав: «Звідсіля розпочнеться завоювання імперських володінь, саме тут знаходиться місце, яке диявол зробив своїм головним сховищем, і коли це місто підкориться нам, і підкориться без труднощів, то без труднощів буде завойована і решта»[8]. Іспанці вступили до величного міста, населення якого нараховувало близько 120 000 чоловік (на той час Лондон - 40 000, Париж - 65 000). Іспанцям відвели палац Ашаякатля, де вже була приготовлена розкішна вечеря, на одній з стін Кортес помітив свіжу кладку. Коли стіну розбили то знайшли дві величезні кімнати наповнені золотом. Як потім згадував Берналь Діаз: «Я був ще молодою людиною, але мені видалось, що там зібрані всі багатства світу!»[4]. На наступний день Кортес захопив в полон Монтесуму. Майже пів року він перебував в полоні, а від його імені керував країною Кортес. Поступово ситуацію усвідомила ацтекська знать, і організувала змову, але один з змовників зізнався Монтесумі, а той - Кортесу. Змовників кинули до темниці. Але неприємності іспанці накликали самі на себе, коли скинули з головного храму статую бога Уїцілопочтлі. Десятки тисяч розлютованих ацтеків оточили палац. В той же час серед іспанців почався бунт, бо конкістадори були незадоволені розподілом золота. Тим часом з Веракруса надійшла тривожна звістка - Веласкес вислав 900 солдат, з них 100 кавалеристів з суворим наказом заарештувати Кортеса і доставити його на Кубу. Очолював експедицію друг губернатора Панфіло Нарваес.Кортес віддав частину свого золота солдатам, а потім взявши 70 солдатів виступив назустріч Нарваесу. В Теночтітлані з армією залишився Педро Альварадо.[5:342].Першим ділом Кортес підкупив двох офіцерів що приїхали до нього з ультиматумом - негайно здатися. Вони повернулися в табір Нарваеса, і пообіцяли величезну винагороду тим хто перейде на сторону Кортеса. Нарваес ледве встиг втікти на Кубу. Підмога прибула якраз вчасно. В Теночтітлані спалахнуло повстання.В травні 1520 року ацтеки звернулися до Альварадо з пропозицією: в обмін на право скористатися храмом вони обіцяли зняти облогу. Альварадо погодився, але поставив умову: в храм приходити без зброї. В день свята в храмі зібралося дуже багато людей що були верхівкою суспільства. Після початку богослужіння Альварадо наказав знищити ацтеків, що й було виконано.Коли по місту пронеслася чутка про новий злочин іспанців, десятки тисяч людей взялися за зброю, розпочався відчайдушний штурм палацу. Керував повсталими племінник Монтесуми Куаутемок, який поклявся загинути але не допустити панування чужинців. Ацтеки не злякалися вогнепальної зброї, тисячі гинули але на їх місце ставали все нові і нові загони воїнів. Спробував врятувати іспанців Монтесума, який при всіх регаліях влади вийшов на балкон, тисячі воїнів впали ниць. Але Куаутемок з вигуком: «Смерть зраднику!» вистрілив з лука. Стріла попала в руку. Ацтеки повскакували і всі намагалися влучити в того, кого ще хвилину назад вважали божеством.Саме в цей момент в місто ввійшов Кортес, якого пропустили в палац без перешкод. Іспанці опинилися в пастці. Гіганські втрати несли тлашкаланці та тотонакі, гинули і іспанці. Полонених іспанців на очах товаришів приносили в жертву. Танули боєприпаси та запаси харчів. 30 червня 1520 року конкістадори вбили Монтесуму. Кортес тримав в полоні брата Монтесуми Куїтлаука і племінника Кокомаціна. Він запропонував їм свободу в обмін на вільний вихід іспанців з міста. Але опинившись на волі вони приєднались до повсталих. Тоді Кортес вирішив прориватися з боєм. В ніч на 1 липня іспанці пішли на прорив. Але коли вони добралися до каналів виявилось що мости зруйновані. Поки будували переправу з усіх боків вдарили ацтекські воїни. Загинуло 800 іспанців, було втрачено всю артилерію.[4:198].Лише на початку 1521 року Кортес зібрав нову армію в яку ввійшли 600 іспанців, 25 000 тлашкаланців. На озброєнні було 20 коней та 100 гармат армія знову підійшла до стін Теночтітлану. Почалася облога міста. Лише в червні після боїв з перемінним успіхом Кортес зміг приступити до штурму. Обложене місто протрималось до 13 серпня 1521 року, після чого тлатоані Куаутемок був вимушений здатися, встигши перед цим заховати всі скарби. У війні проти іспанців загинуло понад 300 000 ацтеків. Нині в центрі Мехіко (Теночтітлану) стоїть пам`ятник останньому тлатоані Куаутемоку. 13 серпня національний день трауру у Мексиці. Останки Кортеса знаходяться біля муру однієї з лікарень міста Тескоко.Про існування легендарної «золотої» країни Біру іспанці дізналися під час походу Бальбоа. Ця країна стала мрією Франціско Піссаро, незаконно народженому свинопасу з Естремандори. В Америці він вислужився і став капітаном армії, отримав в Панамі великий маєток, але швидко його спустив. У листопаді 1524 року зібравши невеличкий загін Піссаро з компаньйонами (священик Ернандо де Люке та Дієго де Альмагро) відправилися на південь. Але експедицію спіткала невдача, під час нападу на одне з племен загинуло 20 солдатів. Експедиція була змушена повернутися. У Панамі довелось взяти в компаньйони місцевого губернатора. 10 березня 1526 року каравели знову вирушили на південь і дійшли до інкського міста Тумбес. На одному острівці недалеко від нього Піссаро з 13 супутниками залишився чекати на підмогу по яку відправились його компаньйони. Лише у 1528 році з Панами прибув корабель, але без солдатів. Губернатор Панами Педро Руїс заборонив організовувати похід побоюючись що з Панами втече все населення. Піссаро відправився в Іспанію щоб домовитись з королем, але його в Іспанії кинули в в`язницю за старий борг. Чутки про відкриття швидко дійшли до короля. 26 липня 1529 року король підписав з Піссаро угоду. Піссаро був призначений генерал-капітаном, тобто правителем ще не завойованої країни. Люке одержав посаду єпископа, а Альмагро титул губернатора Тумбеса. Гроші на організацію завоювання знайшлись дуже швидко. Навіть Ернан Кортес вклав велику суму.[15:39].З недовірою зустріли Піссаро компаньйони. Адже він прибув з чотирма братами, під загрозою опинилась угода про розподіл прибутків, але Піссаро заспокоїв компаньйонів.В січні 1531 року експедиція відправилась в Перу. В її складі було 120 піхотинців. Коли експедиція добралась до Тумбеса, то вона застала місто зруйнованим. Тут Піссаро дізнався про громадянську війну в Тауантінсуйу. До літа 1532 року він чекав, як будуть розвиватися події. Тим часом війна завершилася перемогою інки Атауальпи. У вересні 1532 року інка знаходився у місті Кахамарка з 5 000 воїнів. Тут він дізнався про те що загін чужинців у складі 168 чоловік, з них 67 на якихось дивних тваринах вирушив у напрямку Кахамарки грабуючи все на своєму шляху.15 листопада 1532 року іспанці дісталися до Кахамарки. Піссаро розробив підлий план по захопленню інки. Посланці дісталися до Атауальпи і запросили його на зустріч з Піссаро, при умові що обидві сторони будуть беззбройними. Інка погодився. 16 листопада під час зустрічі іспанці перебили охорону і захопили інку в полон. Атауальпа запропонував іспанцям викуп - кімната заповнена золотом (4,5 на 7,5метрів), і дві кімнати заповнені сріблом (6,6 на 5,1метра і 10,5 на 5,1метра). Загальна кількість золота 5,5 тон, срібла 12 тон. На кожного вершника припало 40 кілограмів золота, а на піхотинця 20 кілограмів. Піссаро порушив свою обіцянку, і отримавши викуп почав судити інку. 19 серпня 1533 року інку було страчено (повішено). Ніколи ще в історії людства купка авантюристів не захоплювала такої багатющої країни і таких великих скарбів. Гігантська і могуча імперія інків впала практично миттєво.[17:52].
Страницы: 1, 2, 3
|
|
|
