Російська революція 1917 років

Російська революція 1917 років

2

Міністерство освіти і науки України

Реферат

на тему:

«Російська революція 1917 р.»

Виконав учень

Групи 13-А БХ

ТВПУ №4

Ім.. Михайла Паращука

Гиренко Михайло

Тернопіль 2010р.

ВСТУП

Революція 1917 року - одна з найважливіших подій російської історії.

Був повністю поламав існував століттями лад, встановиласярадянська влада і вироблена небачену ніде раніше націоналізаціясуспільної власності.

Тема революції 1917 року актуальна і зараз, коли післясімдесятирічного існування розвалився радянський лад і в країніпочався розвиток капіталізму. Зрозумівши причину революції 1917 року,усвідомивши причину того, чому країна пішла по шляху соціалізму, а некапіталізму, ми зможемо краще орієнтуватися в нинішній обстановці,коли держава стала на капіталістичний шлях розвитку, чи зможемо,може бути, усунути деякі проблеми російської соціально -економічного життя, які існували тоді, і стали актуальнізараз.

Протягом багатьох років революція 1917 року розглядалася під кутоммарксистсько-ленінського вчення. Зараз, коли йде переосмислення всієїісторії ХХ століття дуже важливо об'єктивно й неупереджено виявитипричини цієї історичної події. Тільки простеживши всі об'єктивніпередумови до Жовтневої революції 1917 року, можна будувати якісьабо узагальнення і теорії, що пояснюють те, що сталося.

Метою даної роботи є знаходження об'єктивних причинжовтневої революції 1917 року та з'ясування обставин, за якимибуржуазія не змогла взяти владу у свої руки, а втратила її.

РОСІЯ до ХХ Століття

РОСІЯ НА МЕЖІ СТОЛІТЬ

Кінець XIX століття приніс багато змін у соціально-економічнужиття Росії. У результаті реформ, проведених за Олександра II і

Олександра III, були створені об'єктивні передумови для переходу відфеодальної суспільно-економічної до капіталістичної.

Знищеннякріпосного права призвело до часткового переселення селян у місто,що сприяло створенню ринку найманої робочої сили, необхідноїдля розвитку капіталістичного виробництва.

При Олександрі III, розуміють необхідність розвитку важкоїпромисловості, відбувалося інвестування промисловості, як за рахунокдержави, так і за допомогою іноземного капіталу. Держава,яка отримувала гроші за рахунок викупних платежів, що селянивиплачували після реформи 1861 року, переважно інвестувало їху промисловість. Таким чином, відбувалося своєріднеперерозподіл капіталу з аграрного сектора в індустріальний.

Іноземний капітал також сприяв розвитку промисловості.

Існує поширена думка, що іноземний капітал єпевним гальмом для розвитку держави, але цей поглядряд односторонніх. Іноземний капітал дійсно надаєвідомі перешкоди розвитку економіки, пов'язані з необхідністювивезення частини доходу за кордон, крім того, відбувається зростання зовнішньогодержавного боргу, але сприятливий вплив, який він надаєна розвиток промисловості набагато перевершує ці негативнівпливу. Інвестування промисловості призводить до зростаннявиробництва, впровадження нових технологій, і, отже,здешевлення продукції. Завдяки цим факторам, товари стаютьконкурентноздатними як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках, щопризводить до відчутного притоку грошових коштів з-за кордону, якічерез деякий час не тільки покривають вивіз певної частини доходуза кордон, але також до можливості оплати зовнішнього боргу.

Сприятливий вплив іноземного капіталу на економічний розвитокдержави ми можемо спостерігати на прикладі Англії XVI-XVII століть, дедосить у великих кількостях використовувався голландський капітал. Наслідком цих двох чинників, необхідних для розвиткукапіталістичного виробництва, стало інтенсивний розвитокпромисловості, що спостерігалося в кінці XIX століття.

Але поряд з передовими капіталістичними продуктивними силамиіснували вже віджилі свій вік феодальні виробничівідносини. Це трохи перешкоджало поступального рухукраїни вперед.

Але феодальні виробничі відносини, які всеще переважали в соціальній сфері, не могли змінитисякапіталістичними революційним шляхом, тобто як це переважновідбувалося в країнах Західної Європи, тому що клас зароджуєтьсябуржуазії був слабкий для того, щоб взяти владу.

У той же часдворянство, протягом трьох століть що було опорою монархії, вжевичерпало свій потенціал як клас, тому що вже не відповідало інтересамсоціально-економічного життя країни, і повинні були незабаром відмертиразом з феодальними пережитками.

Надійною опорою влади воно також вжене служило з описаних вище причин.

Таким чином, Росія на початку ХХ століття перебувала у складномуположенні.

Зміна суспільно-економічної формації, відсутністьнадійної опори існуючого уряду, відсутність сильного класуу суспільстві - все це породжувало внутрішню нестабільність. Були потрібнімудрі й рішучі дії «зверху», щоб шляхом мирнихвнутрішньополітичних перетворень і реформ вирішити ситуацію, що склаласяпроблему.

В іншому випадку виникала загроза революційної боротьби «Знизу», яка, у відсутності сильного класу буржуазії, що можевзяти владу, могла призвести «до початку безглуздих і нещаднихексцесів найжахливішої з усіх анархічної революції».

Самодержець всеросійський МИКОЛА II

У 1896 році на російський престол вступив Микола II. Суспільство,завжди очікує настання змін на краще з приходом новоївлади, покладав на нього великі надії, в першу чергу пов'язаніз проведенням прогресивних реформ. Подивимося, наскільки грунтовнимибули ці надії.

Син Олександра III, царя з сильними волею і характером, неуспадкував від батька цих якостей. Добре вихований, боявсяобразити людей різким «ні», чи міг він провести в ці складні,що вимагають швидких і рішучих дій часи ті ліберальніреформи, які від нього очікувалися?

Більше сім'янин, ніж державний діяч, чи міг він ред сам,а не допускати до влади всіляких радників? перейняв від батька характер самодержця, відчувала своювідповідальність за долю самодержавства в Росії, чи міг він усвідомлюватинеобхідність змін у соціально-економічному житті суспільства? І надії, що покладаються на нього, майже одразу розвіялися. 17 січня 1895 він сказав: «я ... буду охороняти початку самодержавства так самотвердо і неухильно, як охороняв його мій батько непорушний ».

Таким чином, було очевидно, що почалися в кінці століттяпротиріччя між капіталістичною і феодальної суспільно -економічними формаціями за Миколи II мають мало шансів бутидозволеними «зверху», шляхом поступок влади буржуазії.

РОССИЙСКАЯ ПРОМИСЛОВІСТЬ ДО ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ КРИЗА 1900-1903 рр.

У результаті сприятливо склалися об'єктивних обставинтаких, як створення ринку найманої робочої сили, інвестуванняпромисловості в Росії кінця XIX століття починається бурхливий розвитоккапіталістичного виробництва.

Але цей процес мав свої відмінні від аналогічних процесів взахідноєвропейських державах особливості. По-перше, Росія вжебула залучена в міжнародний товарообіг, що стало причиноюзалежності російської економіки від світового економічного становища.

По-друге, на тому етапі розвитку промисловості все ще знаходилимале застосування досягнення науково-технічного прогресу, наслідкомчого ставали більше використання дешевої робочої сили і зростанняфабрик.

По-третє, внаслідок відсутності достатніх вітчизняних грошовихкоштів, які могли б задовольнити потреби промисловості векономіці, до Росії активно направляються грошові потоки з країн

Західної Європи. Іноземний капітал, як говорилося вище, надававсприятливий вплив на розвиток російського виробництва, тим більшещо він давався під відносно низький відсоток. Помилково думати, щовін ставив Росію в залежність як економічну, так і політичнувід західноєвропейських країн. Іноземні фірми, компанії, банки невели в Росії самостійної економічної політики, не малиможливості впливати на прийняті політичні рішення.

По-четверте, і по-головних, россійская економіка розвивалася вумовах протиріччя між передовим промисловим виробництвом, іщо залишилися пережитками феодалізму (самодержавством, великим поміщицькимземлеволодінням і кріпосницькими методами в сільському господарстві), щопризводило до конфлікту між капіталістичними продуктивнимисилами і феодальними виробничими відносинами.

Все це мало вплив не лише на економічну сферу, а й насоціально-політичну, тому що конфлікт між новим класом буржуазії тастарим - дворянством несприятливо впливав на російськесуспільство, породжуючи в ньому нестабільність і бродіння. Наслідком того, що россійская економіка відчувала впливсвітового ринку стало те, що вона не могла уникнути світовихекономічних криз. Першим таким кризою стала криза 1900-1903років.

У 1899 році в результаті бурхливого промислового розвитку в країнах

Західної Європи все більше відчувається скрутність грошового ринку, щовикликало швидке зростання облікового відсотка. Фінансова криза переросла впромисловий, охопив всю Західну Європу і негайно переповз в Росію.

Економічно розвинені країни Західної Європи досить легко пережиликризу, але слаборозвинута россійская економіка отримала серйозний удар.

Першими ознаками розладу економічного життя країни сталибанкрутства великих фірм машинобудування і залізниць і кризагрошових цінностей у Петербурзі в 1899 р. До кінця року облікові відсоткизріс з 5% до 7%, підприємства почали скорочувати кредити на відпускаєтьсяпродукцію, що викликало надлишок товарів на внутрішньому ринку, падінняцін на них і зниження курсу акцій промислових підприємств. У країніпочався перший такого роду економічну кризу.

Криза завдав сильний удар по незміцнілій економіці країни,особливо з важкої промисловості. Промислове виробництво в Росіїв період кризи 1900-1903 рр.. скоротилося на 5%, виплавка чавунузменшилася на 15%, прокат рейок - на 32%, виробництво паровозів івагонів - на 25-37%, в сім разів у порівнянні з 1899 роком скоротилосябудівництво залізниць (1899 - 5248 км, 1903 - 763 км). За цітри роки було закрито понад 3000 підприємств, на яких працювало 112000 робітників.

Якщо на країни Західної Європи криза не вплинула відчутногонегативного впливу, то по російській економіці він завдав сильного удару. Практично до 1909 року не було ніяких відчутних ривків вперед урозвиток промисловості, хоча поступальний розвиток капіталізму незупинилося. Але, крім того, криза зробила негативний вплив і на соціальнусферу. У період кризи особливо погіршилося становище робітників:зросло безробіття, різко скорочувалася заробітна плата, що викликалопідйом революційного руху серед робітників.

Російсько-японська війна

На початку ХХ століття капіталістичний розвинені країни Західної Європипочинають відчувати необхідність у нових сировинних базах і ринкахзбуту, якими в той час служили колонії. Своє увагу з метоюзахоплення таких вони звертають на країни Східної Азії і в першучергу на Китай. До цього моменту Китай уже втратив колишню могутність,тому захоплення територій не представляв особливої праці. Звернула ні Китай свою увагу і Росія. Але їй довелося зустрітися з новимконкурентом - Японією, країною з швидко розвиваються капіталізмом.

Японію підтримували Англія і США, не зацікавлені в посиленні

Росії в цьому регіоні, на стороні ж Росії виступали Франція і

Німеччина, що прагнуть запобігти появі перших в Китаї.

З 1894 протягом 10 років йде розділ сфер впливу в Китаї за участювсіх зацікавлених сторін: Англії, Франції, Росії, США, Німеччини та

Японії. До 1904 року в результаті постійних зіткнень інтересів уцьому регіоні дипломатичні відносини Японії та Росії досягли своєїкульмінації, і в січні 1904 Японія починає бойові діїнападом на російські сухопутні і морські військові сили.

Необхідно відзначити, що Японія почала готуватися до війни задовго доїї початку, чого не можна сказати про Росію. У результаті, японські військастановили 330000 чоловік, 1068 гармат різних калібрів. Росія ж напочаток війни мала сухопутні війська в кількості 100000 чоловік,розкиданих на значній відстані від Байкалу до Порт-Артура.

Росія на той час мала на Далекому Сході у складі військово -морського флоту 7 броненосців, 4 броненосних крейсера, 7 легкихкрейсерів, 6 канонерських човнів, 2 мінних крейсера, 32 міноносця. Упорівнянні з японським флотом, Росія поступалася йому за всіма показниками:і за кількістю та якістю кораблів, і за їх артилерійськомуозброєння.

Перевага практично під час ходу всієї кампанії на стороніяпонців, що було частково пов'язане з непродуманими діями збоку російського командування, а почасти з гіршим озброєнням. Допочатку літа 1905 року продовження військових дій стало невигідно якдля японської сторони, так і для Росії. Для першого тому, що довга,затяжна війна з Росією вичерпала би всі її сили, а в другійпочалася революція. Японія звертається до США з проханням пропосередництва на мирних переговорах, на що отримала згоду. Урезультаті було укладено Портсмутський світ, за яким Росіявідбулася мінімальними територіальними втратами: південною частиноюострова Сахалін.

Настільки невдала військова кампанія для Росії справила велике значенняна внутрішню обстановку в країні. По-перше, вона показала, щоросійські війська небоєздатні, тому що відстають від передових армій, якза технічним оснащенням, так і за якістю вищого командногоскладу. По-друге, вона зробила серйозний вплив на обстановкувнутрішньополітичну. Постійні невдачі на фронті зробили абсолютнопротилежний вплив, який очікував від «маленької переможноївійни »Плеве. Небезпечна ситуація після кризи 1900-1903 рр..посилювалася невдоволення в суспільстві і падінням авторитету влади вочах суспільної думки.

Російсько-японська війна - найбільш невдала військова кампанія дляросійського флоту, яка довела необхідність повного переоснащення НЕтільки сухопутних військ, а й морських сил країни.

РЕВОЛЮЦІЯ 1905 РОКУ

Революція 1905 року - перша російська революція, спрямована протисамодержавства, яка була такою великою за розмахом і яка надалатакі досить серйозні наслідки. Революції - це ознака глибокихсоціально-економічних протиріч в суспільстві, якісвідчить або про неспроможність політики, що проводиться зверху,або про відсутність «розуміння» один одного у влади і суспільства.

Подивимося, які об'єктивні причини лежать в основі революції 1905року.

Як вже зазначалося вище, з кінця XIX століття в Росії починаєтьсярозвиток капіталістичних продуктивних сил. Проте, якщо вкраїнах Західної Європи цього процесу супроводжували розкладфеодальної суспільно-економічної формації та створенняпредставницьких органів управління, через які влада отримувалабуржуазія, то в Росії було дещо інакше. Хоча феодальнасуспільно-економічна формація вже давно віджила своє і незадовольняла як сучасним економічним вимогам (малоприбутковихселянське виробництво), так і внутрішньополітичних (клас дворянстване міг бути надійною опорою влади), але самодержавна монархіяпродовжувала штучно стримувати процес розкладу пережитківфеодальних відносин. По-друге, не було представницьких органівуправління державою, тому буржуазія не могла отримати владу.

Звідси суперечність між розвивається та набирає чинності класомбуржуазії і самодержавної монархією. Це не означало, що монархіяповинна бути знищена - можна було обмежитися парламентарноїмонархією, де клас буржуазії брав би участь в управлінні, що було,наприклад, в Англії.

Крім того, на російській внутрішньополітичній арені з'явився новийклас - промисловий пролетаріат, який був більш революційноактивний, ніж селянство. У розвинених капіталістичних країнах

Західної Європи противагою пролетаріатові служив клас буржуазії,який, володіючи державною владою, як придушував спалахуютьстрайки та страйки, так і в разі потреби ішов на деякіпоступки. У Росії у буржуазії не було державної влади, томувона не могла так плідно й оперативно реагувати на спалахиповстання серед робітників. Уряд же, хоча і захищало в цьомупитанні інтереси буржуазії, але не могла в належній мірі контролюватиобстановку. Тому в російському суспільстві сильної противаги класупролетаріату не було.

Страницы: 1, 2