Підписання договору про Стратегічні Наступальні Озброєння у контексті радянсько-американських переговорів щодо скорочення ядерної зброї у 1991 роц

"Нинішній рівень балансу ядерних потенціалів, який забезпечує рівну небезпеку для держав, непомірно високий, подальше його підняття може довести цю небезпеку до таких меж, коли навіть кількісна рівність сил, чи паритет, більше не буде володіти ефектом, взаємного військово-політичного стримування". Справжня взаємна безпека має базуватися не на максимально високому, а на максимально низькому рівні стратегічного балансу. Повністю повинні бути знищені або доведені до рівня розумної необхідності ядерні та інші засоби масового знищення.

У сфері ядерного роззброєння, згідно програми дій, проголошеної 15 січня 1986 року, поставлено завдання на протязі 15 років (в три етапи) прийти до повної і всебічної ліквідації ядерної зброї.

На першому етапі поставлена "важлива в стратегічному і політичному відношенні мета - знищення в найближчі 5 років балістичних та крилатих ракет середнього радіусу дії СРСР і США в європейській зоні". Щодо стратегічних ядерних озброєнь, то на даному етапі пропонувалось відмовитись від створення, випробування, розгортання космічних озброєнь та їхнє 50% скорочення. На другому етапі, з 1990 року і в наступні 5-7 років, СРСР і США повинні домовитись про зняття всіх ядерних засобів середнього радіусу дії, а потім разом з усіма ядерними державами ліквідувати всі тактичні ядерні озброєння. На третьому етапі, у 1995-1999 роках СРСР і США мали б остаточно ліквідувати всю ядерну зброю, а інші держави - всі свої ядерні засоби.

У січні 1986 року на черговому раунді женевських переговорів з боку СРСР було запропоновано нові положення по всьому комплексу ядерних озброєнь - взаємна відмова СРСР і США від створення, випробовувань та розгортання ядерних озброєнь. По стратегічних озброєннях пропонувалось 50% скорочення на протязі 5-8 років ядерних засобів двох держав, які досягають території один одного.

Щодо ядерних озброєнь в Європі висувалась пропозиція про повну ліквідацію ракет середнього радіусу дії при умові, що Великобританія і Франція утримаються від збільшення своїх відповідних ядерних озброєнь.

США не погодились з деякими умовами цієї пропозиції і внесли свій варіант умови. Пропонувалось скоротити стратегічні системи озброєнь двох держав на 50% по боєголовках і до 1600-1800 штук по носіях. Передбачався підрівень на наземні та морські балістичні ракети не більше 1250-1450 одиниць, а 350 носіїв можна було мати тільки у вигляді важких бомбардувальників. Загальна кількість боєзарядів на МБР і БРПЛ була б тоді обмежена 4500 одиницями, а на бомбардувальниках дозволялося б розвернути до 1500 авіаційних крилатих ракет. Ще одне обмеження 3000 одиниць ставилось окремо для боєголовок наземних МБР. По ракетам середнього радіусу дії США залишались на позиції, яка була сформульована 21 листопада 1985 року. У ній передбачалось, що СРСР і США могли мати по 140 пускових установок. Пропорційне скорочення пропонувалось для радянських ракет в Азії. Вашингтон висунув умову про одночасне обмеження оперативно-тактичних ракет (ОТР) з радіусом дії менше 1000 кілометрів.

На черговому раунді переговорів по ядерним озброєнням 11 червня 1986 року радянська сторона висунула проміжний варіант угоди. Пропонувалось домовитись про заборону наступальних космічних озброєнь: протисупутникових систем (ПСС) будь-якого виду базування, а також озброєнь класу "космос-земля". Додатково висувалась умова про невихід із Договору про ПРО на протязі 10-15 років. По стратегічним озброєнням, не знімаючи попередніх домовленостей про 50% скорочення, було запропоновано як перший етап заключити угоду про 30% скорочення за 5-6 років тільки МБР, БРПЛ, ТБ і МКР радіусу дії більше 600 кілометрів на підводних лодках (до 1600 носіїв і 8000 боєзарядів). Щодо ядерних озброєнь середнього радіусу дії планувалась повна ліквідація радянських і американських РСРД в європейській зоні (на захід від 80??східної довготи) при умові, що Англія і Франція не будуть нарощувати свої ядерні озброєння. При цьому СРСР заявив, що готовий вивести свої ОТР із НДР та ЧССР.

У відповідь американська сторона вказувала на можливість зближення позицій по певному ряду питань та висунула компромісні пропозиції по СНО та РСРД. Загальна межа на боєголовки стратегічних засобів була піднята з 6000 до 7500 одиниць, в тому числі на боєголовки балістичних ракет наземного та морського базування - з 4500 до 5500, а на боєзаряди тільки МБР наземного базування - з 3000 до 3300 одиниць. При цьому піднімався субрівень на авіаційні крилаті ракети: з 1500 до 2000 одиниць. Одночасно вводився новий підрівень для МБР всередині наземного ракетного комплексу: не більше 50% від загального числа боєголовок наземних ракет. Щодо ракетних засобів середнього радіусу дії США запропонували план трьохетапної ліквідації РСРД за три роки. При цьому американська сторона виступала за глобальну рівність з СРСР по сумарній кількості боєголовок на РСРД.

Дестабілізуючими тенденціями в сфері гонки озброєнь були нові підходи зі сторони США по відношенню до раніше укладених угод про обмеження СНО. Вже 27 травня 1986 року президент США Рональд Рейган прийняв рішення про припинення дотримання США Договору про ОСО-2 і Тимчасової угоди про ОСО-1. Це рішення було реалізовано на практиці, коли "в кінці листопада 1986 року тяжкий бомбардувальник В-52 введений в бойовий склад Стратегічного командування США після переоснащення під крилаті ракети - без компенсуючого зняття відповідної кількості існуючих багатозарядних носіїв".

Важливою подією в сфері наявності безпеки держав в умовах ядерно-космічної ери стала зустріч у столиці Ісландії Рейк'явіку 11-12 жовтня 1986 року. Ця зустріч була запропонована радянською стороною як підготовча нарада перед візитом Генерального секретаря ЦК КПРС М.С. Горбачова в США, домовленість про яку була досягнута на зустрічі в верхах в Женеві (листопад 1985 року). Але підсумки в Рейк'явіку перевершили масштаби суто підготовчої зустрічі. Ісландська зустріч ввійшла в історію як важливий самостійний етап та переломний момент в діалозі двох держав по проблемі роззброєння.

Перш за все було досягнуто угоду про скорочення наступальних озброєнь (СНО) двох держав за 5 років на 50% по носіям і боєзарядам (до рівня в 6000 одиниць). В наступній п'ятирічці СРСР і США домовлялись ліквідувати повністю зброю даного класу. Щоб уникнути складностей встановлення додаткових підрівнів, було вирішено, що на першому етапі 50% скорочення охоплять всі компоненти стратегічних засобів: МБР наземного базування, БРПЛ морського базування і ТБ з їх ракетно-бомбовим озброєнням. Було вирішено повністю ліквідувати РСРД в європейській зоні. В Азії радянські ракети в цей час мали бути скорочені до рівня в 100 боєголовок, стільки ж боєголовок на РСРД дозволялось мати США на своїй території. СРСР зняв питання про зарахування американських ядерних засобів передового базування в зв'язку з радикальним скороченням стратегічних озброєнь. Було фактично прийнято угоду про РСРД, близької до "нульового варіанту", через це СРСР погодився не вимагати, відповідно, скорочення ядерних сил Англії та Франції, а також запропонував заморозити свої ОТР в Європі, а після заключення Договору про ліквідацію РСРД розпочати переговори про їх скорочення. На прес-конференції в Рейк'явіку, в день закінчення зустрічі, М.С. Горбачов сказав: "сам шлях, який ми пройшли тут, в Ісландії, до таких широкомасштабних домовленостей про такі значні скорочення ядерної зброї, - це вже величезний досвід, який ми отримали тут, це великі надбання".

Сторони в принципі досягнули домовленості про невихід із Договору про ПРО на протязі 10 років, тобто відрізку часу, за який буде передбачена повна ліквідація стратегічних озброєнь. Але думки керівників двох держав розійшлись щодо питання про те, як конкретно трактувати обмеження Договору стосовно робіт по вдосконаленню протиракетних космічних озброєнь. З боку СРСР було запропоновано обмежити ці роботи в межах лабораторій, не проводячи випробувань космічних елементів про ПРО за межами лабораторій, особливо в космосі. Пропозиції СРСР по скороченню ядерних озброєнь, які лягли в основу досягнутих домовленостей, були висунуті в одному пакеті з пропозиціями по зміцненню режиму Договору про ПРО. США зі свого боку наполягали на праві випробовувати їхні ударні засоби будь-де, в тому числі і в космічному просторі. Керівники СРСР і США роз'їхались, домовившись продовжити пошук компромісу на переговорах щодо ядерних озброєнь в Женеві. Зустріч на найвищому рівні в Island (Ісландія) показала, що з питань про скорочення ядерних озброєнь, попередження гонки озброєнь передує ще довга й складна боротьба. Разом з тим, в результаті зустрічі в Рейк'явіку було створена принципово нова основа, склались нові можливості для просування по шляху скорочення ядерних озброєнь, не допущенню виходу гонки озброєнь в космічний простір.

Ревізія узгоджених в Рейк'явіку проблем йшла за кількома основними напрямками. Перш за все, домовленість про невихід із безстрокового Договору про ПРО на протязі 10 років пробували подати у виді угоди про встановлення 10-річного терміну дії Договору, після якого він автоматично втрачає силу. Крім цього ставилось під сумнів головна довгочасова ціль переговорів, узгоджених на ісландській зустрічі, - повна ліквідація ядерних озброєнь. У сфері скорочення стратегічних озброєнь стверджувалось, що в Рейк'явіку мова йшла про ліквідацію на протязі 10 років тільки балістичних ракет наземного і морського базування. Замість скорочення кожного із елементів тріади знову висувалися (в рамках 50% скорочення на першому етапі) рівні і підрівні. Укінець, по всім питанням ісландської програми дня обговорювалось правомірність комплексного їх розгляду для подальшого вступу в силу в складі єдиного пакету.

У зв'язку з цим СРСР виступив з новою ініціативою, яка була проголошена в Заяві Генерального секретаря ЦК КПРС М. С. Горбачова по радянському телебаченню 28 лютого 1987 року. У ній пропонувалось "відділити проблему ракет середнього радіусу дії в Європі із блоку питань. Які розглядались спільно на переговорах в Женеві, і заключити окрему угоду про їх повну ліквідацію в Європі і скорочення ракет цього класу до 100 боєголовок в СРСР в азіатській частині і у США - на їх національній території". Також зазначалось, що після підписання угоди про ліквідацію радянських та американських ракет середнього радіусу дії в Європі СРСР виводить із НДР та ЧССР оперативно-тактичні ракет.

Підготовка спільного тексту угоди між СРСР та США велась на основі радянських і американських проектів договору, які були запропоновані, відповідно, 27 квітня та 4 травня 1987 року. "В структурному відношенні вони значно відрізнялись один від одного, тому обговорення велось приблизно по 15 конкретним темам, кожна з яких або співпадала із змістом окремих статей, або була відображена відразу в декількох статтях запропонованих проектів". Предметом найбільш складних переговорів стали питання, які стосувались самого характеру передбачуваних заходів, порядку їх здійснення і методів контролю.

В американському проекті передбачалось не тільки демонтаж чи знищення балістичних і крилатих ракет середнього радіусу дії, але можливість їх переобладнання в ракети, які не підпадають під дію цього Договору. Ще передбачалось можливість перебазування на кораблі і підводні лодки крилаті ракети великого радіусу дії.

СРСР категорично протестував проти можливості переобладнання РСРД в інші типи ракет, бо "підлягаючі скороченню системи пересувалися б в інші категорії озброєнь. У результаті відбувалась б лише певна перебудова військової структури. Запропонована угода про РСРД стимулювала б нарощування в інших областях військового балансу".

СРСР також не погодився з пропозицією про переобладнання ракет середнього радіусу дії також і з політичних причин, бо залишалась небезпека для союзників СРСР по Варшавському Договору. Крім цього з переобладнанням ракет "Першинг-2" в ракети меншого радіусу дії не знищувалась можливість зворотної операції, яку можна було здійснити за 48 годин.

Нарешті переобладнання крилатих ракет наземного базування (BGM-109) на морі взагалі не потребувало якихось конструктивних змін. Вони відрізнялись від крилатих ракет морського базування тільки потужністю ядерного заряду (відповідно 10-50 кт і 200-250 кт). У принципі, повернення цих ракет в Європу було б лише справою часу. Крім цього виникала б ще одна проблема: як пересвідчитись в тому, що КРМБ не будуть просто складені на кораблях ракетами середнього радіусу дії, дозволена кількість яких поза межами Європи пропонувалось обмежити рівнем в 100 боєголовок.

В радянському проекті договору з самого початку передбачалось зафіксувати положення про ліквідацію ракет шляхом їхнього демонтажу чи знищення. Після цього як в результаті компромісів було досягнуто взаєморозуміння по ОТР, то фактично виявилось безпредметним питання про можливість переобладнання американських ракет "Першинг-2" в ракети меншого радіусу дії в Європі, оскільки передбачалось встановлення нульового варіанту .

"Американська сторона продемонструвала конструктивний підхід в питанні про крилаті ракети, знявши питання про можливість зміни їх базування з наземного на морське". Отже, проблему, котра серйозно гальмувала хід переговорів, вдалось вирішити.

Складні проблеми потрібно було вирішити в сфері контролю, особливо в зв'язку з передбаченням за Рейк'явікською формулою збереження 100 боєголовок на ракетах середнього радіусу дії за межами європейського континенту.

Наявність в арсеналах обох країн навіть невеликої кількості РСРД передбачало збереження виробничої бази, проведення випробувань для перевірки надійності, навчання персоналу, планову заміну ракет внаслідок їх фізичного зносу, а також досягнення домовленості про параметри модернізації.

На заводах-виробниках, на комплексно-досліджувальній базі, в місцях складського зберігання, капітального чи повного ремонту, на полігонах. У навчальних закладах постійно б знаходилась певна кількість ракет, яка ще повинна була б стати предметом узгодження. А це затягувало б процес підписання договору, вимагало б більш глибокі та детально розроблені методи перевірки, ніж ті, які були б достатніми при повній ліквідації РСД, що виключає продовження їх виробництва, проведення випробувань і підготовку обслуговуючого персоналу. У зв'язку з цим СРСР виступив з новою пропозицією про повну ліквідацію ракет середнього радіусу дії також і в азіатській зоні, що дозволило б зняти питання про збереження тих 100 боєголовок на РСРД, за умови, що США зробить те саме. Щоправда, це не стосувалось ядерних засобів США в Кореї, на Філіппінах, на острові Дієго-Гарсія, які не повинні збільшуватися. Одночасно висувалась ідея про ліквідацію ОТР поза межами Європи, тобто проголошувалась концепція "глобального подвійного нуля", що дало могутній імпульс радянсько-американським переговорам .

Останньою значною проблемою, яка викликала гостру полеміку в зв'язку з підготовкою радянсько-американської угоди була доля 72 західнонімецьких ракет "Першинг-1А" і запропоновані до них американські ядерні боєголовки. У цих умовах канцлер ФРН Г. Коль виступив із заявою від 26 серпня 1987 року про готовність німецького уряду при дотримані таких умов: 1) досягнення домовленості між СРСР та США про повне знищення всіх РСРД; 2) врегулювання поки що відкритих питань перевірки і контролю для всіх зацікавлених сторін; 3) ратифікація договору та його вступ в дію; 4) дотримання узгодженого графіку по знищення ракетних систем; - відмовитись від модернізації "Першинг-1А". І це насправді означало, що ракети "Першинг-1А" не стануть замінюватися іншими, а коли їх знімуть з озброєння, то ніяких підстав для збереження американських боєголовок до них більше не буде .

Важливе значення на кінцевому етапі переговорів про РСРД і ОТР мали постійні зустрічі міністрів закордонних справ СРСР і США Е.А. Шеварнадзе та держсекретаря Дж. Шульца протягом літа та осені 1987 року, їх переговори відповідно з американським та радянським керівництвом. Так, зокрема, в ході вашингтонської зустрічі Е. А Шеварднадзе з Дж. Шульцом та Рональдом Рейганом сторони зуміли підійти до остаточної думки відносно концепції та режиму зустрічі на найвищому рівні, що знімало останні перешкоди на шляху до підписання договору по ракетах середнього та меншого радіусу дії (на заключному етапі замість ОТР стали використовувати термін "ракети меншого радіусу дії" - прим.А.А.) під час візиту М.С. Горбачова в Вашингтон. Тоді ж була визначена і дата початку цього візиту - 7 грудня 1987 року.

Страницы: 1, 2, 3, 4