Козацька Конституція Пилипа Орлика

Важливої особливістю, що відрізняла її від звичайних гетьманських статей і робила подібною до пізніх європейських Конституцій, було те, що вона укладалася не між гетьманом і монархом, а між гетьманом та козацтвом, яке виступало від імені всього українського народу.

Конституція Пилипа Орлика містила багато цікавих і прогресивних ідей, була на рівні кращих досягнень тогочасної юридичної думки. Вона значно випереджає свій час, а також про глибоко демократичні засади кабінета Пилипа Орлика і про те, якою серйозною фігурою був він сам.

Конституцію складено з цілковитою певністю у швидкому поверненні на Батьківщину, де вона повинна була набути юридичну силу для всієї України. Тому в момент її укладення, вона уявлялась цілковитою реальністю, а не просто теоретичним проектом, яким стала пізніше, коли повернення в Україну її укладачів стала неможливим. Реальної сили Конституція так і не набула, а тому лишилася в історії як оригінальна правова пам'ятка, своєрідна юридична платформа «мазепинського руху» і, найголовніше, як один із перших конституційних актів в історії Європи, який обгрунтовіє можливість існування парламентської демократичної республіки.

2.4 Належність церкви до московського патріархату - першочергова державна проблема

Як відомо, Конституцію США схвалили й прийняли у 1787 р., Франції та Польщі - 1791 р., у Російській імперії спроби створити були тільки в першій чверті ХІХ ст., але закінчилися трагічним повстанням декабристів у 1825 р.

Конституцію України одразу після її прийняття визнали уряди Швеції та Туреччини. Вона й сьогодні своєю актуальністю й високим правовим рівнем. Учені і політики нині не безпідставно вважають, що, втіливши ідеї її натхненника І. Мазепи, вона як державний акт республіканського спрямування на 80 р. випередила ідеї французької революції ХVIII ст. Українська стала реальною моделлю вільної, незалежної держави, яка б засновувалася на природному праві і громадян на свободу і самовизначення. Тут, вперше ґрунтуючись на українському традиційному праві, було задокументоване право України на самовизначення й незалежне державне існування. Цей історичний феномен (потужний розвиток правової думки у несприятливих умовах) пояснюється природним прагненням українського народу до демократії. Конституція Орлика - це віддзеркалення народних уявлень про державу, яку слід збудувати. Мабуть тут можна зробити припущення, що всі, хто працював над цією конституцією, керувалися не тільки тим міжнародним законотворчим досвідом, що вже був на той час, але й принципами національної правової культури, що немов би генетично заповідалися їм попередниками.

Зміст цієї Конституції був таким:

1) Затверджуються права православної церкви під зверхністю царгородського патріарха.

2) Має бути ревіндикований давній кордон козацької держави на річці Случі.

3) Запорізькому Низовому війську повертаються давні оселі - Терехтемирів (Трахтемирів), Кодак, Келеберда, Переволочна і всі землі під Ворсклою; форти, побудовані Москвою, будуть знесені.

4) Всі поточні державні справи гетьман вирішує спільно з радою генеральної старійшини; тричі на рік (на Різдво, на Великдень та на Покрову) відбувається генеральна рада, до якої належить генеральна старшина, городові полковники та по одному козакові з кожного полку; і старшина, і рада мають право виступити проти гетьмана, якщо він не шанує законів.

5) Справи про кривду гетьманові та провини старшини судить не гетьман, а генеральний суд.

6) Державний скарб відділяється від гетьманського і передається в орудування генерального підскарбія; на утримання гетьмана призначаються окремі землі.

7) Полковники вибираються вільними голосами, і гетьман їх затверджує; так само проводять вибір сотників та ін.

8) Гетьман має пильнувати, щоб на козаків і посполитих людей не накладали надзвичайних данин і робіт, має забезпечити козацьких удів і сиріт.

9) Окрема комісія має провести ревізію державних земель, якими користується старшина, а також повинностей підданих; має перевірити справу підсусідків і також купців, які дістали звільнення від публічних тягарів; має врегулювати тягловий обов'язок, деякі ярмаркові оплати тощо.

10) Скасуються оренди і станції для компанійців і сердюків; генеральна рада має знайти інші доходи на утримання війська.

11) Має бути поширено освіту поміж вільними синами України.

12) Україна має бути самостійною державою.

13) Гетьманська політика має бути завжди спрямованою на добробут української держави. Мають підтримуватися приязні стосунки з Швецією і Туреччиною. Має вестися активна політика, гетьман має вести зовнішнє листування.

14) Забороняється переїзним людям вимагати що-небудь у місцевих.

2.5 Юридичне формування ролі генеральної старшини державному житті

Конституція складається з преамбули (вступу) і 16 статей. У преамбулі подається коротка історія козацтва як виразника прагнень усього українського народу, піднесення і падіння козацтва після його «добровільного» переходу під проводом Б. Хмельницького під самодержавну руку Московської імперії. За допомогою всіх можливих способів і засобів ця імперія обмежувала і скасовувала права і вольності війська Запорізького, а на вільний козацький народ, якого не здолала збройно віроломно накинула невольничу кормигу. Політику гетьмана Івана Мазепи, його союз із Карлом ХІІ преамбула характеризує як логічну й послідовну, обумовлену потребою визволення Вітчизни.

Послідовні 16 статей Конституції передбачали:

- установлення національного суверенітету;

- визначення кордонів Української держави;

- Забезпечення демократичних прав людини;

- Визнання трьох складових чинників правового суспільства, а саме - єдності і взаємодії трьох гілок влади:

а) законодавчої (виборної генеральної) ради, що мала скликатися тричі на рік: перша - на Різдво Христове, друга - на Великдень і третя - на свято Пресвятої Богородиці;

б) виконавчої (гетьман, обмежений законом у своїх діях, генеральна старшина й обрані представники від кожного полку. На відміну від Московії, «самодержавіє гетьманському уряду неприлічно!»);

в) судової (підзвітної і контрольованої).

Такими в Конституції визначалися принципи побудови Української держави. Кожна ж зі статей формулювала конституційні норми в усіх галузях державного та суспільного життя за головної умови - відторгнення майбутньої Української держави від Московської імперії.

Одним із ключових моментів Конституції стало визнання кордонів України та забезпечення їхньої цілісності. «Як кожна держава складається і затверджується непорушною цілісністю кордонів, - записано в ній, - так і Мала Росія, Вітчизна наша, щоб у своїх кордонах, стверджених пактами від Речі Посполитої Польської і від Московської держави, які відійшли в гетьманську область, не були насильно змінені і порушені…».

Гетьман як керівник держави зобов'язувався Конституцією чинити всіляку поміч Запорозькому Низовому війську. Цей документ визначав права всіх верств населення України: козацтва, селян, міщан, купецтва, усієї людності на території полків.

Начальної точкою Орликової Конституції була теза про незалежність України обох боків Дніра. Передбачувала цілу низку реформ у ділянці верховної й виконуючої влади та в межах громадського устрою, прав і обо'язків козацької, селянської та міщанської суспільності. Цією Конституцією Пилип Орлик зобов'язується обмежити гетьманські прерогативи, зменшити соціальну експлуатацію, зберегти соціальний статус запоріжців і боротися за політичне і церковне відновлення України від Росії у випадку, якщо він здобуде владу на Україні. Вся Конституція була пройнята широким демократизмом, що відбивав дуже різко на тлі політично-громадських умов життя тогочасної східної Європи. Взагалі, в цих постановах багато такого, що могол б бути важливим кроком вперед в розвитку українського життя. Тут є і начатки представницького парламентарного устрою. Вказується що гетьмани останнім часом присвоїли собі самодержавну владу, узаконили самодержавця і таке право: «так хочу, так велю». З того, що гетьман сам вирішив зменшити свою владу, створити іншу, незвичну державну інфраструктуру, впливає той факт, що в Україні на той час склалася складна економічно-політична ситуація, яка разом із накопиченням багатовікових державницьких традицій та наявністю освіченої інтелігенції створила умови державного поступу, розвитку соціальних відносин, економічного та політичного благополуччя. В Конституції було збережено багато козацьких законів, це було пов'язано не тільки з особливостями національної свідомості, але й з усвідомленням Пилипом Орликом того факту, що документ цей не мав (по запровадженню) докорінно змінювати життя людей, а лише виправляти недоліки старих порядків, лишаючи ті прогресивні ідеї, що були створені на Січі, і поширюючи їх.

Конституція має статті, що захищають права і свободи громадян. Тут вперше висловлюється принцип недоторканності особистості та права будь-якої людини на приватну власність, яка розглядається як складова частина прав людини, повноправного громадянина. Тут від свавілля державних урядовців закріплюються нормативи їх влади, прав та обов'язків, причому зустрічається стаття, що по суті, є прототипом закріпленої Конституцією США процедури імпічменту. Згідно з цим документом кожна людина має права та обов'язки перед державою, які гетьман не може відмінити за своїм присудом. Цим П. Орлик виявив далекоглядність, побачивши в гуманістичних течіях прообраз правничої системи майбутнього, в якій велику роль буде віддано законам, що охороняють права особистості.

Зрозуміло, що форма цього документа не позбавлена деяких хиб і помилок, адже писався він у надзвичайно складний час в умовах важкого економічного стану пограбованої Вітчизни.

Згідно з теорією І.П. Крип'якевич 1710 р. не ввійшла в життя, але все-таки має важливе значення, як показник того, в якому напрямку мали йти реформи. На перше місце висувалася справа взаємин між гетьманом і народом. Тут виходили наверх ті тенденції, що їх проявляла старшина супроти гетьмана часів Многогрішного і Самойловича. Знижувався авторитет гетьманської влади, створений важкими зусиллями гетьманів. Велику увагу було звернено на соціальні низи-козаків і посполитих, щоб забезпечити їх від визиску та гніту; гетьман мав взяти їх під свою опіку. Забезпечено також права Запорожжя. Всі ці постанови мали егоїстично-класовий чи груповий характер: ішлося про охорону та збільшення соціальних і політичних «вольностей» окремих груп, а не про зріст і забезпечення держави. З питань загального порушення тільки одне - закріплення західного кордону на Случі. Творці Конституції - старшина і запорожці - не виявили широкого політичного світогляду. Крип'якевич та ще деяки історики вважають, що ця Конституція була незавершеною, недосконалою і вказують на те що просто було втрачено вдалий історичний момент, але все-таки, можна вважати, що в 1710 р. було закладено наріжний камінь державного будівництва Нового Часу.

На час створення Конституції дуже важливою постала перед суспільством проблема церковної залежності від Московського патріархату. Так, відомі церковні діячі, що теж приймали участь у політиці, мусили приховувати свої погляди, зрікатися висловлювань пі тиском царя. Наприклад, Стефан Яворський, Феофан Прокопович та інші видатні діячі з наказу царя мусили доводити свою лояльність, проголошуючи анафему колишньому другові і покровителю Іванові Мазепі, хто насправді був гідним канонізації…Тому Конституція в першому пункті - до проголошення атрибутів державності, утвердження кордонів, «прав і свобод», фінансів, суспільного устрою - вимагає відновлення власної церковної ієрархії та підпорядкування її традиційно Константинопольському патріархові. Необхідність власного керівництва духовними справами була не менш гостра й очевидна, як у наші часи справа порятунку української мови. У тому ж першому пункті згадано про заборону проживання в Україні послідників чужо вір'я. Напевно не слід шукати у цій фразі, типовій для християнських теоретиків, одіозної для «юдофобії українців»: як затверджує Орест Субтельний у своїй праці «Україна. Історія» посилаючись на дослідження англійського історика Нормана Дейвіса, «участь євреїв у жорстокій експлуатації селян шляхетсько-єврейською спілкою була єдиною найвгамовнішою причиною тієї страшної відплати, що не один раз упаде на них у майбутньому». Треба додати до вищесказаного, що четверо з полковників Війська Запорозького були єврейського походження, в тому числі Григорій Герци - полтавський полковник, з дочкою якого одружився в 1698 році Пилип Орлик.

Шостий пункт угоди, як зазначає історик права Микола Іваненко, є цікавим свідченням прагнення оформити політичні домагання класу генеральної старшини, що намагалась наприкінці ХVІІ ст. відігравати керівну роль у державному житті України. Микола Василенко наголошує: «Вихідним пунктом для цього положення угоди було негативне й вороже ставлення генеральної старшини до ідеї самодержавної влади». Цей пункт є дуже важливим з точки зору державної організації.

2.6 Концепція сарматизму як мотивація існування Війська Запорозького

Також у Конституції розкривається історичне минуле українського народу як сарматської нації. Це є засобом для наведення мотивації створення Конституції. Але при порівнянні польського та українського варіантів сарматської легенди, бачимо докорінні відмінності, найважливіша з яких торкається якісного боку розуміння. Ідеологія української козацько-шляхетської верстви - принаймні той її різновид, що зафіксований у Конституції Гетьманщини 1710 р. - відзначається більшою світськістю концепції. Поряд з обороною християнської цивілізації в основу ідеології українського зверхнього стану покладено оборону свободи (демократичних традицій Війська Запорозького, його «прав і вольностей», культурної традиції української нації загалом) перед абсолютизмом та іншими державами.

2.7 Схожість головних засад Конституції Пилипа Орлика та американської Конституції як показник світового ідейного континенту ХVIII ст.

Конституція Пилипа Орлика була складена за майже 80 років до американської Конституції, але при спільному їх перегляді дає дуже велику схожості у принципах та основних засадах. Вперше на це звернули увагу лише в кінці 20 століття, поштовхом до цього став виступ федерального судді США Богдана Футея в 1992 році на конференції «Проект Конституції України». Відомо, що головні засади американської Конституції - принцип феодалізму, який обмежує офіційний гніт розподіляючи повноваження між нацією і штатами. В Конституції П. Орлика прямо не проголошуються федералістські принципи, але її автори намагалися виходити з принципу доцільності поділу функцій повноважень між гетьманським урядом та Запорозьким військом. Так само, як у Конституції США виконавчими повноваженнями обмежено владу президента, відмовляється від монополії на абсолютну владу і гетьман. Це відбувається в часи, коли в цивілізованих європейських країнах - Англії, Франції - обмеження влад монархів супроводжується соціальними катаклізмами тектонічного масштабу. Незалежність від владного гніту отримувала і «судова система». Федеральну судову владу отримав через 77 років і Верховний Суд США. Також в українській Конституції затверджується процедура імпічменту, яка є і в Конституції США. Обидві вищезгадані Конституції захищають права та свободи громадян і як складову їх частину право приватної власності; в них передбачена політика соціального захисту.

Якщо знехтувати історичними обставинами локального характеру, в яких ці Конституції було укладено, то можна говорити про надзвичайну ідейну наближеність головних принципів. Мова тут не про плагіат. Швидше за все тут має місце ідейний континіутет, який став наслідком прогресуючої комунікативності світу в 18 ст., що універсувало і космополізувало окремі національні засади, щодо основ державного будівництва. Але й применшувати роль фактору державного запозичення не слід.

Висновки

«Нам, українцям, не можна поскаржитись, щоб українська справа була в Європі не відома або щоб європейські держави були не зацікавлені нею. Українське питання тепер - міжнародне питання. І велика заслуга в сьому - Орлика», - писав Василь Різниченко. Гетьманування Пилипа Орлика пройшло поза Україною, але у безперервній боротьбі за її незалежність. Високоосвічений, з гострим розумом і щирим серцем, патріот-борець за незалежність України - він яскраво виділявся серед тодішнього громадянства.

Пилип Орлик був перший українець-емігрант, який дбав про те, щоб Європу інформувати про Україну. У своїх виступах він залишився вірним самостійницькій програмі і завсіди вороже ставився до Москви. Намагався також утримувати зв'язок з Україною, особливо з Січчю, що заснувалася на татарській території, в Олешках.

Значення діяльності Пилипа Орлика як підсумок його життя, наслідки створення нових політичних концепцій.

Конституція 1710 р. - визначний український народно-політичний документ, у якому знайшли яскраве відображення тогочасні ідеали української нації. У ній відбилися протиріччя між європейською традицією і новітніми на той час ідеалами; протиріччя, які на початок XVIII ст. роздирали Європу на непримиренні ворожі табори, і якими жила на той час Україна. Бо саме через її територію проходила невидима межа між прагненням наших предків до свободи, самостійності - і намаганням сусідів забрати у ясир і уярмити; пролягали кордони поміж світами християнським та мусульманським. Автори Конституції, П. Орлик та козацька старшина, прагнули зв'язати у єдине ціле уривки своєї минувшини та окреслити модель такого суспільства, яке вмістило б головні здобутки нації. Висловлені ідеї є наслідком майже тисячоліття політичного розвитку України, свідченням високого рівня самосвідомості нації, рівня її політичної культури та творчого потенціалу. Конституція постала як очеревлена ідея української держави - Гетьманщини і водночас як удосконалення тогочасного розуміння суті держави.

Використана література

1. Г.К. Швидько. «Історія України ХVІ-ХVІІст.», Київ, «Генеза», 1999 р.- гл. 33

2. Дмитро Дорошенко «Нарис Історії України», Т.П. від половини XVII ст., - видавництво «Дніпрова хвиля» - Мюнхен, «Глобус» - Київ 1992.

3. Іван Крип'якевич «Історія України», 2-е видання, Львів «Світ» 1992, розділ «Козацька держава».

4. Михайло Грушевський «Історія України», 2-е видання, Київ «Либідь» 1992 - розділ «Доба козацька», П. «Погром мазепинців», стор. 167-168.

5. Орест Субтельний «України. Історія» - Київ «Либідь» 1993 р. - гл. 10 «Гетьманщина, стаття «Переломний момент» стор. 210-211.

6. «Перша Конституція України. Післяслово». - стаття О. Трофимук, М. Трофимук.

Страницы: 1, 2