Джерела з вивчення історії Стародавнього Єгипту

Писемні джерела Середнього царства, безперечно, численніші та різноманітніші, порівняно з пам'ятками Раннього царства.

У районі заупокійного храму фараона XI династії в Дейр-ель-Бахри в одній із гробниць відомих людей часу Середнього царства були знайдені папіруси Хеканахта, які дають цінні відомості про помістне господарство єгипетського жерця. Згідно з надписами, знайденими в гробницях правителей Сіутського ному в Верхньому Єгипті, номархи цієї області в період послаблення центральної влади фараонів мали велику самостійність, здійснюючи повний контроль над господарським життям свого ному Крижанівський О.П. Історія Стародавнього сходу: Курс лекцій: Навч. посібник - К., 1996. - С. 28..

Для характеристики землевласницької аристократії часів Середнього царства важливі також надписи номархів Антилопого ному (сучасний Бені-Хасан), які повідомляють про те, що ці номархи володіли великими багатствами, значною владою в своїй області та передавали її у спадок дітям, онукам й нащадкам. На стільки ж показовими є тексти, знайдені в пустельній ущелині Вади-Хамамат, які наводять інформацію про експедицію в далеку південну країну Пунт («Країну бога»). Без сумніву, цікаві і надписи, знайдені на скелях Синайського півострова, в яких розповідається про експедиції. Про зміцнення економічних зв'язків Єгипту з областями Сирії говорять документи, які були знайдені в руїнах стародавнього міста Бібла, на Східному Середземномор'ї. У них розповідається, що в Біблі була єгипетська колонія, якою управляли сирійські князі, що носили місцеві імена, однак мали єгипетські титули та писали по-єгипетськи Авдиев В.И. История Древнего Востока. - Ленинград, 1948. - С. 26..

Для характеристики економічних відносин та державного управління Єгипту Середнього царства Г. Чайлд зазначив, що великий інтерес дають тексти, знайдені в руїнах міста Кахуна, збудованного в Фаюмському оазисі: це офіційні та ділові документи статистичного характеру, які вказують на проведення в ті часи перепису населення. Для вивчення повноважень державної адміністрації велике значення має рахувальна книга царського палацу часів XIII династії, яка дає уявлення про бюрократичний апарат та фінансово-статистичні справи того часу Гордон Чайлд. Древний Восток на свете новых раскопок - М., 1956. - С. 36..

В якості писемних джерел важливі літературні твори, зокрема, «Розповідь Сінухета», яка містить інформацію про економічні та культурні зв'язки Єгипту з Палестиною та Сирією. Тут міститься розповідь про смерть фараона Аменехмета І: 12.» Послали «друзі двору» на захід, щоб сповісти царевого цина про те, що трапилось у палаці. Знайшли його посланці в дорозі, наздогнали його нічної пори. Сокіл (тобто син Аменехмета) полетів із своїм пажем, не сповістивши своє військо. Ось стояв і я, чув його голос, коли він говорив, бо я був поблизу. Рушив я на південь…» Крижанівський О.П., Мухіна З.Г. та ін. Хрестоматія з історії Стародавнього світу. - К., 1974. - С. 21.. Ще одним дуже цікавим джерелом для вивчення історії цого періоду є «Повчання», які дають уявлення про стародавні правила життєвої мудрості, та особливі «Пророцтва», в яких описуються народні заворушення, що відбувалися в Єгипті наприкінці доби Середнього царства.

Важливі історичні та релігійні надписи та зображення принесли розкопки грандіозного храмового комплексу в столиці часів Середнього царства - Фівах. Тут, на західному березі Нілу, був добре досліджений храм в Мединет-Абу. У розташованих неподалік скелях розкопали кілька гробниць фараонів. У гробницях стародавньоєгипетських вельмож в різних частинах Єгипту було знайдено велику кількість зображень та надписів історичного, побутового та релігійного характеру.

Отже, період Середнього царства представлений різноманітними джерелами. У цей період були знайдені папіруси Хеканахта, які дають змогу дослідити особливості тогочасного господарства.

Наступним періодом в історії Стародавнього Єгипту є доба Нового царства. Для цього періоду характерна велика кількість дипломатичних документів, літературних творів, надписів. Добою Нового царства датується багато ділових документів, які характеризували соціально-економічні відношення, зокрема розвиток рабства, особливості організації апарату державної влади. Особливо багато ділових документів було знайдено в Дейр-ель Медині, поблизу столиці Єгипту - Фів. Ділові документи часу Нового царства містять цінні відомості про становище рабів, наприклад, про купівлю та найми рабів, іх звільнення, пошук загублених рабів. Інші надписи стосуються земельної власності, описують судові тяжби, пов'язані з приватним землеволодінням, фіксують різноманітні факти дарування землі. Збереглися документи, які фіксують ділові угоди найму та купівлі худоби, виробів ремісників, а також сімейних відносин, наприклад, записки про поділ майна, спадщину та пов'язані з цим судові справи.

Для характеристики центрального апарату державного управління велике значення має посадова інструкція сановнику та вищому чиновнику держави - саті, текст якої зберігся в деяких похованнях, зокрема, в гробниці вельможі Рехміра Крижанівський О.П., Мухіна З.Г. та ін. Хрестоматія з історії Стародавнього світу. - К., 1974. - С. 18.

Багаточисленні тексти часів Нового царства вказують на розвиток активної воєнної політики Єгипту. Особливо детально надписи фараонів XVIII династій повідомляють про їх походи до Передьої Азії та Нубії, серед яких виділяється своєрідний літопис походів Тутмоса ІІІ, який отримав назву «Анали». Аналіз документу дозволяє твердити, що ці походи описані по роках царювання фараона Там само. - С. 9.. Цей літопис був висічений на стіні храму Амона в Фівах.

Без сумніву, історичну цінність представляють дипломатичні документи цього часу, в тому числі й ті, які збереглися в столиці фараона XVIII династіїї Ехнатона, в місті Ахешатоне (суч. Ель-Амарна). Тут був знайдений великий дипломатичний архів середини ІІ тис. до н.е., який містив листи, адресовані єгипетським фараонам Аменхотепу ІІІ та Ехнатону правителями передньоазіатських держав (Вавилонії, Ассирії, Мітанні) та міст Східносередземноморського узбережжя (Бібл, Туніл та ін.). Ці офіційні листи та відповіді на них висвітлюють відносини між єгипетською державою та державами Передньої Азії, зазначають певне послаблення єгипетського впливу на сусідні країни. Дипломатичні документи цього часу були відкриті в Ель-Амарні в кінці XIX ст. Так, в 1968 р. при розкопках пагорба Камід-ель-Лаз на території Лівану археологи знайшли одну цілу клинописну табличку та три фрагменти, які представляли собою листи єгипетського фараона Аменхомета ІІІ правителям Дамаска та іншіх міст Середземноморського узбережжя. До нашого часу дійшов текст мирного договору Рамсеса ІІ та хетського царя Хатусілі ІІІ, складений на єгипетській та хетських мовах, - один із найдавніших мирних договорів, який зберігся до нашого часу История Древнего Востока: Учебник / Под ред. В.И. Кузищина.- М., 1979. - С. 13..

Не можна не згадати також і про надписи на стінах храму цариці Хатшепсут в Дейр-ель Бахрі. Пам'ятка детально описує велику морську експедицію в південну країну Пунт для доставки звідтиля золота, чорного дерева, світової смоли, худоби Там само. - С. 15..

Велике значення мають літературні твори часу Нового царства, в тому числі «Казка про двох братів», яка алегорично описує міф про Осириса, «Розповідь про захоплення азіатського міста Іану», яка характеризує завойовницьку політику Єгипту, релігійно-магічні твори, наприклад, відома «Книга мертвих». У 128 розділі «Книги мертвих» зазначалося: «Слава тобі, владико правди! Я прийшов до тебе!… Я приніс до тебе правду; я забороняю брехні доступ до тебе, я не чинив неправди людям… Не віднімав молока з рота дітей, не ловив божих птахів… Я чистий - хай не буде проти мене зла в цій землі…» Крижанівський О.П., Мухіна З.Г. та ін. Хрестоматія з історії Стародавнього світу. - К., 1974. - С. 9..

Особливе значення має праця єгипетського жреця Манефона (Мер-не Тхуті), який жив в IV-III ст. до н.е. Манефон, який знав грецьку та стародавньоєгипетську мову, мав доступ до храмових архівів та міг використовувати давньоєгипетські джерела. У фрагментах його основного твору, який дійшов до нас, а також в короткому конспекті його історичних книг зберігся перелік фараонів, об'єднаних в 30 династій, що послужив історикам Нового часу основою для введення періодизації стародавньоєгипетської історії. В іудейського історика Йосипа Флавія зберігся уривок з праці Манефона, в якій описується завоювання Єгипту азіатським племенем гіксосів, а також містяться цікаві відомості про ієрографічну писемність стародавніх єгиптян Васильев Л.С. История Востока: Учеб. по спец. „История”. - М., 1998. - С. 29..

Отже, дипломатичні документи цього часу, без сумніву, представляють велику історичну цінність. Знахідки цієї доби дають нам можливість висвітлити міжнародні відносини Єгипту, насамперед, з державами Передньої Азії.

Єгиптологи період Пізнього царства ще поділяють на Лівійсько-Саїський та Перський періоди. Знайдені багаточисленні гробниці, біографічні надписи. Однак, Перський період досліджений вченими недостатньо, знайдено невелику кількість джерел.

Пам'ятники матеріальної культури Єгипту пізнього часу (Лівійсько-Саїський період, X-VI ст. до н.е.) багаточисленні. Значну кількість матеріалів дали розкопки міста Туніса (суч. Сань-ель-Халар) в східній частині Дельти, який був столицею Єгипетської держави в період XXI і XXIII династій. Відкриті декілька царських гробниць з муміями фараонів XXI та XXII династій, царевичів та оточення. Дослідник В. Кузищин говорить, що тут були знайдені символи царської влади (жезл, батіг) та велика кількість прикрас (золоті маски, пекторалі, сандалі із золота, срібні та золоті блюда, браслети, каблучки) История Древнего Востока: Учебник / Под ред. В.И. Кузищина. - М., 1979. - С. 15.. Л. Васильєв зазначає, що при розкопках міста Буто (суч. Тель-ель-Фарабн - «Пагорб фараонів») були знайдені кам'яні плити з іменами і титулами лівійських вождів, амулети, сосуди часів XXII та XXVI династій, був відкритий шар персидського часу Васильев Л.С. История Востока: Учеб. по спец. „История”. - М., 1998. - С. 30. . Вивчалися археологами й інші міста Дельти: Саїс (суч. Са-ель-Хагар) і Бубастис (суч. Тель-Баста), знамениті в пізній період. Пам'ятники часу правління в Єгипті XXV Ефіопської династії були знайдені як на території Куша, так і на території Єгипту. Їх дали розкопки храмів в Гематоні (суч. Кава) в верхньому Єгипті; Карнакського храму в Фівах, де знайшли каплицю фараона Тахорки; в столиці Кушитського царства Напатє, де в храмах Амона та інших богів були знайдені вівтарі, статуї Тахарки і його сім'ї. Був розкопаний некрополь в Нурі, де височила найвища на території Куша піраміда Тахарки, а також гробниці його наступників Крижанівський О.П. Історія Стародавнього сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. - К., 1996. - С. 40..

Цінні матеріали для вивчення історії Стародавнього Єгипту дали розкопки на території грецьких поселень в Єгипті, особливо в Навкратисі і Дафнах. У Навкратисі були знайдені житлові квартали, утвар, реміснича продукція, залишки храмів на честь грецьких богів Аполлона, Гери, Діоскуров та ін., головного храма Еленіона. У Дафнах розкопали цитадель, казарми воїнів-найманців, торгівельно-ремісничі поселення поблизу цитаделі.

Значну інформацію містять стели і надписи лівійських правителів номів Дельти, кушитських фараонів Піанхи і Танутамона. Для відновлення хронології XXV і XXVI династій важливі так звані «стели Апісів» - священних биків, похованих в Серапеумі та Мемфісі, чиї надгробні плити прикрашені рельєфами з датами народження та поховання кожного з Апісі та імені правлячого в той період фараона Крижанівський О.П. Історія Стародавнього сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. - К., 1996. - С. 28..

Інтерес представляють біографічні надписи вельмож саїського періоду, надписи-посвяти жерців та ін. Для саїського періоду характерні знахідки на території Єгипту грецьких та карійських надписів, залишених торговцями і воїнами-найманцями (VII-VI ст. до н.е.). Збереглася велика кількість ділових документів цього періоду, зроблених демотичним спрощеним письмом. Ці документи, які представляють собою шлюбні контракти, орендові і кабальні договори, дають змогу ясніше представити особливості суспільного життя єгипетського суспільства пізнього часу.

Певні факти з історії Єгипту цього періоду можна знайти у творах усної народної творчості, наприклад, у циклі сказань про таніського царя Пєтубастісе.

Таким чином, дослідження всього масиву джерел з історії Стародавнього Єгипту різних періодів представляє значний науковий інтерес, дає можливість вивчити основні віхи економічної, політичної історії та культури.

Вивчення особливостей культурних традицій, пам'яток скульптури, архітектури народів Стародавнього Єгипту продовжувалося й наприкінці XVIII ст. У цей час уявлення європейських вчених про Єгипет було досить обмеженим. Уривчасті відомості Геродота та інших античних авторів, повні фантастики відомості Біблії, історія тридцяти династій фараоні, написана приблизно в 300 р. до н.е. єгипетським жерцем Манефоном, декілька статуй, які збереглися в Римі, два-три обеліски, покриті ієрогліфами, розшифрувати які безуспішно намагався ще Клод Дейреск та інші дослідники, це все чим оперували історики та археологи. Однак навіть цих свідчень було достатньо, щоб представити собі значення стародавньої і майже забутої цивілізації для історії людства.

30 червня 1798 р. в Єгипті, поблизу Олександрії, почалася висадка французької воєнної експедиції на чолі з генералом Бонапартом. Експедицію супроводжувала група вчених різних спеціальностей та художників. Нагадаємо, що одразу ж після перших перемог Наполеона, був заснований Єгипетський інститут з метою вивчення захопленої країни. Один із його членів, видатний вчений Денон, об'їздив весь Єгипет від Олександрії до Сієни (Асуан), списував надписи, замальовував архітектурні споруди, купував цінні історичні реліквії.

Можливості, які відкривалися перед археологами, були грандіозними. Єгипет був переповнений монументальними кам'яними спорудами та надписами. Надписи покривали стіни храмів та гробниць. Особливий інтерес та цінність являв Розеттський камінь, знайдений в селищі Розетта. Ряд вчених зазначили, що цей камінь чорного базальта з трьохметровим надписом на стародавньоєгипетській мові - ієрогліфами, новоєгипетській - демотичним письмом, на грецькій - грецькою абеткою. Всі три надписи, як потім з'ясувалося, містили один і той же текст - декрет жерців на честь Птолемея V Єпіфана (196 р. до н.е.) Амальрик А.С., Монлайт А.Л. В поисках исчезнувших цивилизаций. - М. ,1996. - С. 49..

Французька експедиція зібрала достатньо велику колекцію єгипетських пам'яток, однак за Амьєнським миром (1802 р.) вона була передана Англії, в тому числі й Розеттський камінь. Всі ж результати розкопок, а саме записи, замальовки, та ін. залишилися французам. У 1808 р. вийшли перші два томи роботи під назвою «Опис Єгипту» або «Зібрання спостережень, які були зроблені в Єгипті під час експедиції французької армії». Всього до 1813 р. було випущено дванадцять томів таблиць таблиць і двадцять чотири томи тексту Авдиев В.И. История Древнего Востока. - Ленинград, 1948. - С. 22.. Ця праця поклала початок єгиптології як окремої історичної дисципліни.

Подальше дослідження Єгипту пов'язане з ім'ям французького вченого Франсуа Шампольона (1790-1832 рр.). Користуючись трьохмовним надписом і порівнюючи грецький і новоєгипетський текст з ієрогліфами староєгипетської мови, він визначив п'ятнадцять знаків. Відкриття Шампольона зовсім не означало, що він навчився вільно читати всі стародавньоєгипетські тексти. Він тільки вказав ключ до їх розуміння.

У 1828 р. Шампольон з італійським ученим Розелінні відправився до Єгипту. Результати цієї експедиції він виклав у своїх «Листах із Єгипта і Нубії». Він оглянув і описав багато єгипетських пам'ятників, однак ця експедиція не мала великого наукового значення.

Дещо більше для вивчення Єгипту зробив німецький вчений Лепсіус (1810-1884 рр.). Деякі дослідники відзначали, що він вивчав єгипетські старовинності методично, притримуючись суворих наукових прийомів, на що не завжди був спроможний Шампольон. Поблизу Мемфісу він відкриває та вивчає 67 царських пірамід та приблизно 130 гробниць сановників і вельмож Стародавнього Єгипту Бацалев В., Варакин А. Тайны археологии. Радость и проклятие великих открытий. - М., 1999. - С. 120..

Головна заслуга цих двох вчених і особливо Лепсіуса була в тому, що вони вивчали не стільки єгипетське мистецтво, скільки єгипетську історію. Лепсіус першим поклав початок наукової єгипетської періодизації і хронології - встановив поділ Єгипту на три періоди - Стародавнє, Середнє і Нове царство, дав перелік у хронологічному порядку близько тисячі імен і титулів царів, цариць і царських дітей. Після Лепсіуса залишилася велика літературна спадщина: «Листи із Єгипту», «Пам'ятники із Єгипту і Єфіопії».

Наприкінці XIX ст. масштабні археологічні розкопки в Єгипті здійснили француз д'Морган, швейцарець Мавіль. За словами дослідника Г.Ніколаєва, вони розкопали найдавніші царські гробниці в Абідосі.

У 90-х рр. на території сучасної Амарни розпочалися розкопки Ахешатона - резиденції фараона-реформатора Ехнатона. Тут були виявлені справжні художні шедеври - скульптурні портрети Ехнатона та його першої дружини - Нефертіті. Цю безцінну знахідку потайки було вивезено до Німеччини.

Таким чином, єгипетські архітектори, скульптори, муляри залишили після себе багату художню спадщину. Вони започаткували монументальну кам'яну архітектуру, скульптурний портрет і станковий живопис великої художньої цінності. Однак, з глибоким жалем доводиться констатувати, що багато єгипетських старожитностей, виявлених археологами, гинуть буквально на очах від підґрунтових вод. Руйнується Великий сфінкс, кришаться піраміди, небезпечно «хворіють» царські мумії (так, у 1977 р. мумію Рамзеса ІІ навіть возили на «лікування» до Франції). Великих, часом непоправних, збитків науці завдає також підпільна торгівля єгипетськими старожитностями. Німецький журналіст П. Елебрахт дійшов висновку, що ніде в світі «зажерливе бажання людей заволодіти захованними скарбами не виявляеться так підступно», як у Єгипті, і що «ніде найбільш блюзнірський вид пограбування - розриття могил - не став такою традицією, як у цій країні…» Николаев Г. Древний Єгипет. Пирамида власти // Наука и жизнь. - 1997. - №5. - С. 10..

Отже, народи Стародавнього Єгипту створили оригінальну, цікаву й багату культуру, цінності якої ввійшли до скарбниці світової культури.

Страницы: 1, 2