Засоби вираження визначеності та невизначеності в сучасній англійській мові у зіставленні з українською

Засоби вираження визначеності та невизначеності в сучасній англійській мові у зіставленні з українською

34

Курсова робота

з англійської мови

Засоби вираження визначеності та невизначеності в сучасній англійській мові у зіставленні з українською

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Засоби вираження категорії визначеності / невизначеності в англійській мові

1. Артикль як традиційний засіб вираження визначеності та невизначеності в англійській мові

2. Периферійні засоби вираження категорії визначеності та невизначеності в англійській мові

РОЗДІЛ ІІ. Порівняльна типологія вираження визначеності / невизначеності в англійській та українській мовах

1. Відношення означуване слово - означення - визначеність

2. Вказівні та неозначені займенники як показник визначеності та невизначеності в українській мові

3. Форми прикметників із значенням визначеності

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ДОДАТКИ

ВСТУП

Загальна характеристика категорії визначеності та невизначеності

Категорія визначеності та невизначеності як граматична категорія так чи інакше характерна для більшості мов. Зміст категорії визначеності / невизначеності вказує на те, чи мислиться певний предмет, що позначається іменником, як такий, що відноситься до певного класу предметів, або ж як предмет, що виділяється з класу однорідних із ним предметів.

Категорія визначеності / невизначеності має в англійській мові граматично виражений характер. Вона виражається за допомогою артиклів: визначеного - the та невизначених - a або an.

На відміну від англійської мови, де дана граматична категорія є експлікованою, в українській мові немає спеціальних морфологічних форм вираження категорії визначеності / невизначеності, але ми не можемо зовсім виключити це поняття із української мовної системи, бо в українській мові теж маємо справу із позначенням предметів, які відносяться або до узагальненого класу предметів, або виділяються з класу однорідних із ним предметів. Таким чином, можна говорити про те, що граматична категорія визначеності / невизначеності в українській мові є прихованою, імпліцитною.

Обрана тема дослідження є актуальною на сьогоднішній день, оскільки постійно постає питання збереження всіх мовних нюансів у перекладі певних сполучень, і, оскільки категорія визначеності та невизначеності не є тотожною за лексичним вираженням в обох мовах, слід звертати увагу на правильність та чіткість передачі думки під час перекладу в залежності від контексту.

Метою роботи є порівняльний аналіз засобів вираження категорії визначеності та невизначеності в англійській та українській мовах. Дана тема досліджена не повністю, що пояснюється тим, що вираження даної категорії певними засобами відсутнє в українській мові, а тому не було потреби досліджувати дану проблему автономно від англійської мови.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання ряду задач:

- вивчити засоби вираження визначеності / невизначеності в англійській мові;

- знайти відповідники вираження категорії визначеності / невизначеності в українській мові;

- порівняти засоби вираження даної категорії в обох мовах;

- визначити оптимальні підходи до перекладу сполук, еквівалентів яких немає в іншій мові.

У процесі написання роботи використовувалися такі методи дослідження:

- описовий метод (вичленовування номінативних одиниць для аналізу, їх класифікація, функціонування в мовній системі англійської та української мов);

- порівняльний (порівняння засобів вираження граматичної категорії визначеності / невизначеності в обох мовах);

- метод дистрибутивного аналізу (аналіз лексичних одиниць, зміст і особливості перекладу яких залежить від контекстного оточення).

Об'єктом дослідження нашої роботи стала граматична категорія визначеності та невизначеності як засіб позначення певного предмета, який мислиться або узагальнено, як частина певного класу подібних предметів, або конкретно, як одиниця певного класу, яка виділяється певними особливостями.

Предмет дослідження - засоби вираження категорії визначеності та невизначеності - експліцитні в англійській мові та імпліцитні в українській. Проблему артикля як засобу вираження категорії визначеності / невизначеності в англійській мові досліджували Б.В. Кашкін, Д.А. Штелінг, С.Г. Ахметова, О. Волкова, Л.І. Гуренко, І.К. Крамський, О. Москальська, J.H. Hawkins. Що ж до української мови, то це питання вивчалося мало, і категорія визначеності / невизначеності лише побіжно згадується українськими лінгвістами, тому обрана тема є перспективною щодо подальшої розробки.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку рекомендованої літератури. У вступі визначається об'єкт, предмет дослідження, формулюється мета та завдання, указується актуальність обраної проблеми та ступінь її розробки вченими-лінгвістами. Перший розділ присвячений засобам вираження категорії визначеності / невизначеності в англійській мові, зокрема розглядається артикль як засіб безпосереднього вираження визначеності / невизначеності та периферійні засоби вираження даної категорії. У другому розділі порівнюються способи вираження категорії визначеності / невизначеності в англійській та українській мовах. У додатках подаються приклади вираження категорії визначеності та невизначеності з книги Роберта Льюїса Стівенсона “Treasure Island” із перекладом українською мовою.

Робота має практичне значення. Матеріали дослідження можуть бути використані під час роботи над перекладами, для порівняння граматичних систем української та англійської мов.

РОЗДІЛ І. ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ КАТЕГОРІЇ ВИЗНАЧЕНОСТІ / НЕВИЗНАЧЕНОСТІ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

1. Артикль як традиційний засіб вираження визначеності та невизначеності в англійській мові

В англійській мові категорія визначеності / невизначеності є відкритою й виражається регулярно за допомогою вибору визначеного або невизначеного артикля. Можна розглядати наявність артикля і, відповідно, наявність відкритої категорії визначеності в мові як свідчення того, що уявлення про визначеність є важливим елементом картини світу для носіїв даної мови.

Категорія визначеності та невизначеності в англійській мові являє собою централізоване поле з цілісним морфологічним ядром, вираженим артиклевою формою імені. Артикль (від лат. articulus - „елемент з'єднання”) - умовна назва показника детермінації, одна із найбільш складних і своєрідних граматичних категорій іменника [23, 26].

Існують два основних типи систем вираження детермінації (або артиклевих систем) у мовах світу. У першому типі головну роль відіграє протиставлення так званого референтного й нереферентного статусу імені, у другому типі - протиставлення так званого визначеного й невизначеного статусу. Перший тип притаманний тюркським, іранським, африканським та іншим мовам. Але нас цікавить другий тип системи вираження детермінації, поширений у європейських мовах (і в англійській зокрема). Ця система заснована на протиставленні значень визначеності та невизначеності. Саме по собі це протиставлення є можливим для референтних іменників, воно зводиться дог того, чи вважає та людина, що говорить, даний об'єкт відомим або невідомим адресату. Відповідно показник визначеності при іменнику „Х” має приблизно таке значення:

„Х, і я думаю, що ти в змозі визначити, який саме з-поміж об'єктів, які мають таке позначення, я маю на увазі”.

Наприклад: „The photograph was taken on the last day of our fatal, summer and just a few minutes before we made our second and final attempt to thwart fate” (Nabokov V. The Annotated Lolita). - Знімок був зроблений в останній день нашого фатального літа, лише за декілька хвилин до нашої другої й останньої спроби обманути долю.

У цьому випадку той, хто говорить, впевнений у тому, що адресату відомо, про який саме знімок іде мова.

Показник невизначеності при іменнику „Х” має таке значення:

„Х, і я думаю, що ти не знаєш, який з-поміж об'єктів, які мають таку назву, я маю на увазі”.

Наприклад: „A short slim girl passed me at a rapid, high-heeled tripping step” (Nabokov V. The Annotated Lolita). - Струнка дівчина невеликого зросту пройшла повз мене швидким кроком на високих підборах.

Як бачимо, саме ці значення часто виражаються за допомогою службових слів, які називаються визначеними чи невизначеними артиклями. Нереферентний статус іменника в таких системах, звичайно, також позначається, однак не за допомогою спеціального показника, а відсутністю артикля (так званий нульовий артикль):

„She wrote poetry” (Nabokov V. The Annotated Lolita). - Вона писала вірші.

Отже, артикль - частина мови, що використовується для вираження категорії визначеності / невизначеності.

В англійській мові розрізняють такі типи артиклів:

- визначений артикль - the - вказує на те, що дане слово позначає конкретний предмет (відомий із контексту, єдиний у своєму роді предмет або предмет, який раніше вже згадувався), явище;

- невизначений артикль - a, an - вказує на те, що слово позначає певний предмет, явище, не виділяючи його з числа інших подібних;

- нульовий артикль має таке ж значення, що й невизначений артикль (наприклад, в англійській мові при вживанні іменника у множині).

Артиклі в англійській мові - слова, що вживаються лише з іменниками або зі словами, які перейшли до розряду іменників - субстантивованими частинами мови.

Наряду із вказівними, присвійними й неозначеними займенниками, артиклі передають значення визначеності та невизначеності в англійській мові.

В англійській мові артикль ставиться перед іменником, до якого він відноситься, - препозитивний артикль.

Іменник в англійській мові супроводжується артиклем (the, a / an). Але існують певні суперечності серед мовознавців щодо природи артикля та його значення. Проблема граматичного значення артикля та його місця - одна з найскладніших в англійській граматиці. Проблема місця артикля представлена двома теоріями. Одна з них розглядає сполучення „Артикль + Іменник” як аналітичну форму. За другою теорією артикль відноситься до службової частини мови, а сполучення „Артикль + Іменник” трактується як сполука особливого типу.

Згідно з першою теорією, якщо дане сполучення розглядати як аналітичне, то артикль прирівнюється до допоміжної частини аналітичної форми. На користь цього твердження можна навести наступні доводи:

1. Артикль є морфологічним показником іменника.

2. Артикль не має лексичного значення.

Ці положення серйозні, але не переконливі.

Хоча артикль є морфологічним показником імені (це його основне формальне призначення в мові), усе ж він не складає разом із іменем такої нероздільної одиниці, як наприклад, аналітична форма дієслова. Перш за все, артикль визначає ім'я, між артиклем та іменником існує синтаксичний зв'язок, якого немає між компонентами аналітичної форми.

Артикль можна замінити займенником the - this, that; a / an - some, а допоміжне дієслово в аналітичній формі нічим замінити не можна.

Не маючи лексичного значення, артикль має граматичне значення визначеності / невизначеності.

Таким чином, можна зробити висновок, що артикль є компонентом сполучення й службовою частиною мови.

Артикль як частина мови визначається на основі трьох ознак: форма, функція, значення.

Що до значення, то артикль, як ми вже зазначали, виступає показником категорії визначеності / невизначеності.

Як морфологічний показник артикль є показником іменника, або детермінативом.

Синтаксична функція. Артикль визначає ліву межу атрибутивного сполучення: the leaves

Those leaves.

Артикль може виконувати й анафоричну функцію (виступати своєрідною відсилкою назад) і катафоричну функцію (відсилка вперед). Наприклад: This is a pen. The pen is white (анафора).

Основна семантична функція артикля - актуалізація поняття, здатність передавати значення ідентифікації предмета, позначеного іменником, або значення віднесеності до класу однорідних предметів.

Існують певні спірні питання, із якими стикають дослідники, розглядаючи артикль, зокрема:

- вважати артикль словом чи морфемою;

- якщо це слово, то чи є воно частиною мови;

- кількість артиклів.

Існує дві позиції:

1). Артикль - слово, хоча й службове. На користь цього говорить твердження про те, що є можливість дистантного розташування артикля відносно іменника.

2). Артикль розглядається як морфема іменника.

Деякі лінгвісти (Крістоферсен) розглядають артикль як елемент, що створює певну граматичну категорію іменника, хоча визначається різними лінгвістами по-різному, зокрема, як елемент, що створює категорію детермінації, співвіднесеності, визначеності. Дехто вважає, що артикль прирівнюється до об'єктного займенника, а сполучення „Артикль + Іменник” у такому випадку є атрибутивним сполученням.

У вітчизняній лінгвістиці розповсюдженою є теорія, згідно з якою артикль є самостійним службовим словом, що не утворює аналітичної форми, оскільки довелося б зараховувати до аналітичного сполучення іменника з будь-яким детермінативом (some, any, every, this), здатними замінювати артикль. Не можна розглядати артикль і як синтаксичне сполучення, що дорівнює сполученню „Займенник + Іменник”, оскільки артикль не має самостійного лексичного значення, і, відповідно, самостійної синтаксичної позиції, бо артикль не може вживатися автономно від іменника.

В.В. Бурлакова вважає, що артикль слід розглядати як перехідне явище, яке не може бути віднесене ні до морфології, ні до синтаксису. З одного боку, це маркер іменника, показник його частиномовної приналежності, що зближує артикль з морфемою. З іншого боку, це самостійне слово, яке в силу свого службового статусу не має самостійної синтаксичної позиції [21,53].

Серед інших спірних питань, пов'язаних із артиклем, існує проблема кількості артиклів. Існують два артиклі, але в останні часи привертає до себе увагу теорія трьох артиклів, що включає й „нульовий артикль”. Розглядати артикль як нульовий можливо, якщо визнати артикль не як окреме слово, а як морфему, тобто артикль виступає компонентом іменника. У цьому випадку сполука „Артикль + Іменник” визнається аналітичним словом, компонент якого - слово - вільно переміщується: a question, an important question, a very important question, - і може замінюватися семантично значущим словом: an important question - some important question. Якщо визнати сполуку „Артикль + Іменник” як аналітичну, то сполука іменника з прийменником також необхідно визнати як аналітичну, наприклад, the violence of the storm, що не має сенсу. Таким чином, теорія про третій „нульовий” артикль не має обґрунтування, хоча відсутність артикля - значуще питання.

Страницы: 1, 2, 3