Використання краєзнавчого матеріалу як мотиваційного засобу у навчанні французької мови

1. Принцип мовномисленнєвої активності.

2. Принцип індивідуальності.

3. Принцип функціональності.

4. Принцип ситуативності.

5. Принцип новизни.

Як показали багаточисельні дослідження, комунікативний метод в силу своєї сутності дозволяє забезпечити не тільки засвоєння учнями французької мови як засобу спілкування, але й розвитку всебічних якостей особистості учнів. Все це дає нам привід розглядати комунікативний метод в якості найбільш адекватного засобу навчання учнів іноземній культурі.

У сучасній методиці навчання іноземним мовам володіння та процес оволодіння іншомовною комунікативною діяльністю кваліфікується як міжкультурна комунікація [5, c. 37].

Найбільш повне визначення міжкультурної комунікації сформульовано І.І. Халеєвою. « Міжкультурна комунікація є сукупність специфічних процесів взаємодії людей, що належать до різних культур, але при цьому й усвідомлюють той факт, що кожний з них є «іншим» і кожний сприймає чужерідність «партнера» [24, c. 11]».

Із даного визначення стає очевидним, що міжкультурна комунікація - це вміння дуже складне та за своєю суттю досить трудоміске для оволодіння. Для вступу у міжкультурну комунікацію необхідна серйозна підготовка.

Іноземна мова в середній школі - це перша та дуже суттєва сходинка на шляху формування лінгвістичної цікавої особистості.

Таким чином, оволодіння французькою мовою, як і будь - якою іншою мовою можна із впевненністю кваліфікувати як компонент загальної культури особистості, за допомогою якого вона (особистість) прилучається до світової культури. Проте, представляється аксиоматичним, що міжкультурна комунікація (діалог культур), може бути реалізована тільки на усвідомленій національно - культурній базірідної мови. Такий діалог можливий лиш за тих умов, якщо учні усвідомлюють свою власну культуру, а відповідно й культуру та історію свого рідного краю.

Володіння краєзнавчою інформацією - це необхідна умова для взаємопроникнення, взаємодії культур, цього складного та багатогранного процесу, яким є міжкультурна комунікація.

Родючі ідеї міжкультурної комунікації можуть бути не більш, ніж модними напрямками у сучасній методиці, якщо не забезпечити учнів основами рідної культури, основами краєзнавства. Наприклад, подавати на вивчення тексти про культурні пам'ятки Парижу треба паралельно із текстами про культурні пам'ятки Херсону, тобто вивчати культуру іншої країни із живим співвідношенням культури рідної країни, в цьому разі результати засвоєння будуть більш продуктивними. Оволодіння учнями цінностями рідного краю, рідної культури робить їх сприйняття іншої культури більш точним, глубоким та всебічним. « Ноша культурних цінностей, - писав академик Д. С. Лихачев - ноша особливого походження.» вона не робить важкішим наш шаг уперед, а полегшує його. Чим більшими цінностями ми оволодіваємо, тим більш витонченним та гострим стає наше сприйняття інших культур - культур, що віддалені від нас у часі та просторі древніх та інших країн. Кожна з культур минулого або іншої країни становиться для інтелегентної людини « своєю культурою», своєю глибоко особистісною, і своєю в національному аспекті, тому що пізнання свого узгоджено із пізнанням чужинного [ 11, c. 121]».

Таким чином, ми приходимо до висновків, що для міжкультурної комунікації необхідною умовою є оволодіння краєзнавчою інформацією, цінностями рідної культури.

Краєзнавчий матеріал як мотиваційний засіб вивчення іноземної культури, має соціальний, педагогічний та психологічний зміст, який співвідноситья із всіма аспектами навчання та випливає із змісту предмета «іноземна мова». Але вивчення іноземної культури не може бути метою навчання французької мови, наприклад, цей процес поступовий, тому й впровадження краєзнавчого матеріалу повинно проходити поступово.

Тому, наприклад, у французькій культурі виділяються спочатку найбільш її суттєві розділи - компоненти мети, а потім конкретизуються в об'єктах вивчення. Тому й краєзнавча інформація розподіляється у зв'язку із цими компонентами, рівномірно та поступово, щоб її мотиваційний вплив був найбільш результативним. При цьому тут важливо вирішити дві задачі: 1) виділити те коло об'єктів, якими можна оволодіти за часи, що відведені на вивчення французької мови на середньому етапі ЗОШ; 2)встановити оптимальне співвідношення груп об'єктів, що входять до учбового процесу: пізнавальний, розвиваючий та виховний аспекти.

Повний перелік об'єктів вивчення - це саме те, що повинно бути надано у програмі з французької мови, що розрахована на учнів середнього етапу навчання, та втілено у відповідних підручниках із французької мови. На кожному уроці повинна засвоюватися певна кількість об'єктів соціального, лінгвокраєзнавчого, педагогічного та психологічного змісту французької культури. Подібний підхід робить навчання керованим та надає можливість оволодіти іноземною культурою. Як і будь - яка інша, вона складається з чотирьох елементів змісту:

1) знання про функції, культуру, способах оволодіння мовою як засобом спілкування;

2) учбові та мовленнєві навички - досвід використання знань;

3) вміння здійснювати усі мовленнєві функції;

4) мотивація - досвід, що обернен на систему цінностей особистості.

Стосовно останнього елементу, то тут важливу роль відіграє подання краєзнавчої інформації на уроках, відомостей про рідний край, про культурні пам'ятки рідного міста у вигляді мікротекстів чи текстів на додаткове розглядання, складання проектів, інтерактивних ігор на тему рідного міста, що надасть ефективності засвоєння матеріалу про іноземну культуру.

Якщо співвіднести елементи змісту іноземної культури із аспектами навчання, можна визначити компоненти іншомовної культури як цілі навчання:

навчальний аспект - соціальний зміст мети. Даний аспект включає в себе оволодіння французькою мовою як засобом міжособистісного спілкування, а також набуття навичок самостійної роботи, як процес вдосконалення рівня іншомовної культури;

пізнавальний аспект - лінгвокраєзнавчий зміст мети. Використовується як засіб збагачення духовного світу особистості та реалізується переважно на базі рецептивних видів діяльності: читання та аудіювання.

розвиваючий аспект - психологічний зміст мети. До даного аспекту входить головна мета - розвиток мовленнєвих здібностей, психічних функцій, вмінь спілкуватися, відповідного рівня мотивацію, яку треба наполегливо та систематично розвивати спеціальними засобами, в даному випадку, дуже корисною буде краєзнавча інформація.

виховний аспект - педагогічний зміст мети. Навчання французької мови та одночасно культурі являє собою засіб виховання з усіх боків.

Із функціями культури тісно взаємодіють функції мовленнєвої діяльності. Адже мова являє собою основу збереження та передачі культури від одних людей до інших. Головною функцією мовленнєвої діяльності є комунікативна: людина говорить для того, щоб впливати на поведінку, думки, почуття, свідомість інших людей. В цьому полягає й гуманістична функція. На основі комунікативної функції мовленнєва діяльність набуває функцію регулювання власної поведінки, організації та зв'язування інших психічних процесів. Для мовленнєвої діяльності також притаманна емоційно - виразна функція, яка проявляється у використанні міміки, жестів, інтонації, що розкривають смисл інтонації. В кінці кінців, без мовленнєвої діяльнотсі неможливе ніяке пізнання.

Зіставляючи функції мовленнєвої діяльності та культури, можна побачити, що вони тісно взаємопов'язані. Методологічний сенс цієї єдності в тому, що функціями мовленнєвої діяльності неможливо оволодіти у відриві від функцій культури і навпаки.

В науковому розумінні культурою називають сукупність результатів та процесів будь - якої соціальної діяльності людини та протиставляють її природі, тобто сукупності зовнішніх умов існування людини, що не залежать від неї.

Таким чином, оточуюча людину дійсність, подана у вигляді природи та культури.

Широкий культурологічний фон сприяє як розвитку лінгвістичних навичок та вмінь (збагачення лексики, навички перекладної діяльності, вміння працювати з фразеологізмами), так і знакомить учнів із конретними аспектами іноземної та паралельно рідної культури. Такий період дозволяє послабити багато труднощів, з якими зустрічаються учні.

Якщо порівнювати дві національні культури, то можна зробити висновок, що вони ніколи не співпадають повністю. Це виходить з того,що кожна культура складається з національних та інтернаціональних елементів. Для кожної культури сукупність цих елементів буде різнитися.

При навчанні французькій культурі можна виділити наступні важливі задачі, виконання яких буде пов'язано з поданням краєзнавчого матеріалу:

1) визначити мінімальний обсяг культурологічного та краєзнавчого матеріалу;

2) виявити, якого роду краєзнавчий матеріал відповідає цілям вивчення французької мови в конкретній ситуації;

3) підібрати та презентувати відповідний цим цілям краєзнавчий матеріал;

4) формувати в учнів навички культурного усвідомлення;

5) формувати в учнів розуміння того, що кожна культура унікальна;

6) заоохочувати учнів до культурної та краєзнавчої діяльності.

Розділ 2. Мотиваційна дія лінгвокраєзнавчого аспекту при

навчанні французької мови на середньому етапі ЗОШ

2. 1. Краєзнавчий матеріал як фактор забезпечення міжкультурної

комунікації

Комунікація та спілкування являють собою найважливішу частину людського життя, а значить, і частиною культури.

При визначення сутності та структури міжкультурної компетенції необхідно спиратися на культурологічний підхід. Його характерною особливістю є орієнтація на навчання нормам та правилам спілкування в умовах міжкультурної комунікації. Наступною відмінною рисою цього підходу є розуміння та пізнання іншої культури тільки на базі знань про свою рідну культуру [17].

Традиційно в сфері освіти іноземна мова розглядається як засіб прилучання до культури країни, мова якої вивчається. Наслідком цього в учнів виникають труднощі під час передачі інформації про фактори та явища, що пов'язані з рідною (регіональною) культурою, засобами іноземної мови, в нашому випадку французької, а, виходячи з цього, в процесі реальної комунікації не здатні розкрити та передати її своєрідність, зробити набуттям світової культури для взаємного культурного збагачення в ситуаціях міжкультурного спілкування. Міжкультурна ж комунікація можлива лише за умови наявності толерантного та відкритого відношення до представників різних мовних спілок, вміння творчо підходити до своєї справи, а також загального вміння мобілізувати свій культурний та мовний досвід, міжкультурні знання для вирішення задач в ситуації міжкультурного спілкування [15].

Усвідомлення необхідності міжкультурної комунікації як основоположного принципу співіснування в ній можливо тільки на базі усвідомлення власної індивідуальності, знань про національну культуру та історію рідного краю у невід'ємному зв'язку із культурою та історією країни мови, що вивчається.

Проте, в теперішній час можна спостерігати наступну закономірність: у сучасних навчально - методичних комплексах міститься велика кількість матеріалів країнознавчого характеру, в той час, як відомостей про нашу країну в них достатньо мало. Але цей факт неправильно вважати недоліком підручників: Україна - молода самостійна країна, і не один навчально - методичний комплекс невзмозі розмістити матеріали з краєзнавства її 24 суб'єктів, не кажучи вже сотні маленьких містечок та сел, які визначилися певними історичними пам'ятниками та подіями [14].

При всьому цьому краєзнавство може стати важливим джерелом стимулювання інтересу до вивчення іноземної мови. Краєзнавчий матеріал наближує іншомовну комунікацію до особистісного досвіду учнів, дозволяє їм орієнтуватися в учбовій розмові на ті факти та відомості, з якими вони зіштовхуються у повсякденному житті, в умовах існування в рідній для них культурі.

Наприклад, роблячи знайомство з французькою культурою, учні постійно порівнюють її з рідною культурою. Саме тому, чим ширше та галузь знань про факти рідної культури, якою оперують учні, тим продуктивніше та результативніше праця по ознайомленню з культурою Франції [22].

Концепція діалогу культур припускає наявність як мінімум двох різноманітних культур в процесі навчання. Вивчення рідної культури являє собою невід'ємну частину процесу навчання французької мови та культури, тому що саме краєзнавча інформація є ключом до розуміння іншомовної культури. Таким чином, вивчення французької культури становиться можливим лиш за тих умов, коли в учнів сформована національно - культурна база рідної мови. Будь - які знання, що набуваються за рахунок вивчення французької мови, будуть сприйматися тільки через призму знань, що сформувалися в процесі оволодіння рідною культурою.

Нарівні з цим, краєзнавча інформація дозволяє значно розширити та поглибити знання та уявлення учнів про навколишнє середовище , використовувати методи різноманітних дисциплін для здійснення краєзнавчих та інших досліджень.

Також треба зауважити, що в теперішній час досить бурхливо розвивається самосвідомість народу, йде цілеспрямоване використання регіонального компоненту на уроках французької мови, що стимулює учнів не тільки в інтелектуальній сфері, але й в емоційній сфері діяльності.

При використанні регіонального компоненту у навчанні іноземній мові, як правило, виділяють наступні групи краєзнавчих даних: географічні, історичні, суспільні, економічні [19].

У навчанні французькій мові на середньому етапі в основному використовується матеріал географічного характеру (природа, культурні пам'ятки, зовнішній вигляд населенного пункту). Матеріали, що пов'язані з історичними, соціальними фактами, знаходять пристосування набагато рідкіше та, в основному, на старшому ступені навчання. Проте значущість краєзнавчих матеріалів такою спрямованності набагато вище при їх використанні у середній ланці навчання, коли здійснюється активне становлення особистості учнів, формується їх світогляд, стверджується соціальна позиція.

При виборі краєзнавчого матеріалу враховується:

· реальність матеріалів для учнів, тобто учні повинні точно мати уявлення, про що йдеться мова;

· зацікавити учнів в данному матеріалі;

· наявність повноти інформації про данний матеріал;

· узгодженність краєзнавчої інформації із програмною темою;

· соціалізуюча цінність данного матеріалу.

Таким чином, на погляд багатьох дослідників, у зміст освіти необхідно включати елементи краєзнавства на кожному етапі розвитку, враховуючи вікову специфіку та інтелектуальну зрілість учнів.

Краєзнавство як дидактичний засіб в процесі навчання французької мови та культури виступає в ролі зв'язуючого елементу, що сприяє проникненню в культуру, що вивчається. Включення краєзнавчого компоненту у зміст навчання французької мови та культури підвищує не тільки якість освіти, а й благотвірно впливає на мотивацію навчання учнів [20].

2. 2. Використання краєзнавчого матеріалу на уроках французької

мови з метою підтримки мотивації учбової діяльності учнів

Питання про мотивацію навчальної діяльності на уроках іноземної мови, окремо, французької мови залишається завжди актуальним, не зважаючи на велику кількість теоретичних досліджень та практичних робіт психологів, педагогів та методистів в даній області. Відомі й загальновизнані класифікації мотивів, що є передуючими факторами впливу на продуктивність дидактичного процесу [18]. Тим не менш, викладачі іноземних мов продовжують відмічати стійке зниження зацікавленності учнів до вивчення мови. Пояснюється це тим, що мотиви найвищих рівнів, а саме, комунікаційні, пізнавальні та утилітарно - практичні, що використовуються в області мови, не знаходять практичної підтримки в рамках учбового процесу. Дійсно, у вирішенні комунікаційних та пізнавальних задач на уроці французької мови власне французька мова є скоріш перешкодою, ніж інструментом. Утилітарно - практичні ж мотиви взагалі зникають, тому що вони спрямовані на віддалену перспективу, що мало пов'язана з навчальним процесом. Навчальні посібники, що використовуються викладачами на уроці, перестають бути джерелом зацікавленності в учнів за цілком об'єктивними причинами: по - перше, підручник, який, як правило, знаходиться в учнів на руках протягом навчального року, втрачає елемент новизни; по - друге, добрий підручник, що був випробуваний, та зарекомендував себе, не може містити новинних матеріалів, які б могли бути актуальними сьогодні в очах учнів [21].

Страницы: 1, 2, 3