Структурні та функціональні особливості розмовного стилю англійської мови

Структурні та функціональні особливості розмовного стилю англійської мови

Курсова робота

На тему:

«Структурні та функціональні особливості розмовного стилю англійської мови»

Черкаси 2006

Вступ

Стилістикою називається галузь лінгвістики, яка вивчає принципи і ефект вибору і використання лексичних, граматичних, фонетичних і взагалі мовних засобів для передачі думки і емоції в різних умовах комунікації.

Стилістика мови досліджує з одного боку специфіку мовних підсистем, які характеризуються своєрідністю словника, фразеології та синтаксису, і, з іншого боку, експресивні емоціональні і оціночні властивості різних мовних засобів. Стилістика мови вивчає окремі реальні тексти, розглядаючи яким чином вони передають зміст, не тільки виходячи з норм відомих граматиці і стилістиці мови, але і на основі значущих відхилень від цих норм.

Стиль - це суспільно усвідомлений і функціонально обумовлений, внутрішньо об'єднана сукупність прийомів вживання, відбору і поєднання засобів мовного спілкування в сфері того чи іншого загальнонародної, загальнонаціональної мови, співвідносна з іншими такими ж способами вираження, які слугують для інших цілей, виконують інші функції в мовно-суспільній практиці даного на роду. Всі автори майже одностайно виділяють в розмовному стилі: літературно-розмовний і фамільярно-розмовний (з підгрупою дитячої мови), виділення третього підстилю - просторіччя.

Актуальність дослідження: інтерес до особливостей розмовного стилю в лінгвістиці не зменшується вже декілька десятиліть, і лінгвістична література питання майже нескінчена. Стилістична диференціація складна тим, що кордони стилів є дуже нечіткими.

Ще більш ускладнена диференціація всередині розмовного стилю.

Мета: вивчення структури та функціональних особливостей розмовного стилю англійської мови.

Поставлена мета передбачає вивчення таких завдань: 1) розкриття поняття стилістики; 2) розкриття поняття мовного стилю; 3) вивчення структури та функціональних особливостей розмовного стилю англійської мови; 4) проаналізувати уривок з тексту американського або англійського автору; 5) зробити висновки.

Матеріал дослідження: матеріалом дослідження було обрано уривок з оригінального твору англійського письменника Чарльза Діккенса «Посмертні записки Піквікського клубу «(«Posthumous Papers of the Pickwick Club», 1978), загальним обсягом 218 сторінок.

1. Предмет і задачі стилістики

Для того щоб в повній мірі представити собі предмет стилістики, відмітимо, що в різних ситуаціях мова як засіб спілкування використовується по-різному. Повідомлення про один і той самий факт дійсності може набувати різних форм в залежності від, наприклад, відбувається ця розмова в офіційній, діловій чи побутовій обстановці, від того, яка соціальна приналежність співрозмовників і відношення між ними, яке емоціональне відношення мовця до предмету розмови і від того, як він розцінює обстановку. Всі ці фактори факультативні, тобто в процесі розмови вони можуть виявлятися необов'язково всі одночасно. Крім цього, ці дані не безпосередньо не називаються, а переважно передаються в тексті різними непрямими шляхами, в розкритті яких і полягає задача стилістики.

Інформація в мові може бути двох видів: а) інформація не пов'язана с актом комунікації, а та яка складає сам предмет повідомлення;

б) додаткова інформація, пов'язана з умовами і учасниками акту комунікації. [5; 270]

Розглядаючи відповідно інформацію, яка міститься в повідомленні на рівні слів, можна зазначити, що слова разом з денотативним значенням яке вказує на предмет мови мають ще і конототивне значення, яке складається з емоціонального, експресивного, оціночного і функціонально-стилістичного компонентів. Так, наприклад, слова girl, maiden, lass, lassie, baby, chick, baby, young, lady можуть називати одну й ту саму дівчину і вибір того чи іншого слова з цього ряду буде визначатися не тільки і не скільки особливостями самої дівчини, а відношенням до неї мовця і певної соціальної ситуації. Перше слово girl стилістично нейтральне і є домінантою зазначеного синонімічного ряду, тобто може замінити всі інші. Узуальних, тобто тих які закріпилися в мові, конотацій воно не має, maiden-архаїчно піднесене слово. Слова lass і особливо lassie мають пестливе емоціональне забарвлення і належать діалектові або просторіччю. Багаті на конотації і інші слова ряду. Конототивні значення можливі не тільки в лексичних одиницях, але і в морфологічних формах і в синтаксичних конструкціях. В мовній дійсності асоціації, які може викликати слово залежать від контексту. Конотації можуть бути не тільки узуальними а і оказіональними. Наприклад, контексти, в яких maiden буде звучати іронічно. [5; 270]

Вказана відмінність двох типів інформації можна представити в іншому плані, а саме виходячи з функцій мови. Перший вид інформації пов'язаний з інтелектуально-комунікативною функцією мови. Другий, тобто додаткова інформація з усіма іншими функціями, а саме: з емотивною функцією, тобто передачею і вираженням емоцій мовця; з прагматичною, тобто волевиявленням і спонуканням адресата до дії; апелятивною функцією, тобто спонуканням слухача до отримання повідомлення; котактовстановлюючою функцією в ситуаціях, коли ціллю висловлення є не передача повідомлення, а тільки прояв уваги до присутності іншого лиця; і естетичною функцією, тобто впливом на естетичне відчуття. Різні автори пропонували різні класифікації функцій мови. [5; 271]

Задачею стилістичного опису і стилістичного аналізу тексту є розгляд взаємодії предметно-логічного змісту повідомлення з інформацією другого роду, тобто проявом емотивної, волюнтативної, апелятивної, контактовстановлюючої та естетичної функції мови. Це потребує розгляду зв'язків і взаємодії конототивних значень слів і конструкцій з денотативними і їх ролі в художньому цілому.

Щоб пояснити задачі стилістики ми звернулися до стилістичного аналізу оди Шеллі «Жайворонку».

To a skylark

Hail to thee, blithe spirit!

Bird thou never wert,

That from heaven, or near it,

Poorest thy full heart

In profuse strains of unpremeditated art.

Higher still and higher,

From the earth thou springest,

Like a cloud of fire;

The blue deep thou wingest,

Anad singing still dost soar, and soaring ever singest. [5; 271]

Предметно-логічна інформація полягає в тому, що високо в небі парить і співає свою пісню жайворонок. Але зміст строфи на цьому не закінчується. Вибраний Шеллі образ і форма його втілення говорять про настрій і світогляд поета. Звернення до жайворонка звучить урочисто і піднесено завдяки конотаціям вживаних слів і форм: лексичному архаїзму і архаїчній граматичній формі другої особи однини: to thee, thou never wert, poorest thy heart, thou springest, thou wingest, thou singest. Поет називає птицю `щасливим духом' blithe spirit: боготворить її. Вибір піднесеного слова heaven, а не його нейтрального синоніма sky підсилює це значення, оскільки в число значень слова heaven входить значення `місце де живуть боги'. В маленькому птасі, який піднявся високо в небо, ми бачимо дух життя і творчості. Тема мистецтва вводиться системою образів і вживанням слова art. Читач асоціює пісню птаха і високе призначення поета, його зліт - higher still and higher, from the earth thou springest. Порівняння з вогненною хмарою відноситься і до птаха і до поета. Ода сповнена радістю життя. Захоплення виражається не тільки в словах, але і в самому ритмі оди, і читач не може не відчувати їх. [5; 272]

Все вище сказане підтверджує, що мова художньої літератури виступає не тільки в комунікативній, але і в емотивній, естетичній і апелятивній функціях. Не меншу роль в цьому відіграють конототивні значення слів і граматичних форм. Концентруючи увагу на особливостях і взаємодії вибору образів, вибору слів, ритму і інші, тобто вивчаючи конототивні значення і їх роль в здійсненні різних функцій мови, ми можемо глибше проникнути в суть твору і скласти собі поняття про світогляд і настрій поета. Деякі вчені користуючись поняттями і термінологією теорії інформації дають узагальнене формулювання задач стилістики, визначаючи її як науку, що вивчає ті сторони висловлювання, які передають особі, яка приймає і декодує повідомлення, образ думок особи, що кодує повідомлення. Так з'являється термін стилістика декодування. При такому підході головною задачею стилістики стає вивчення кодів і алгоритмів декодування для різних рівнів мови і культури. Під кодом розуміють набір значущих одиниць і правил їх з'єднання. Під алгоритмом декодування розуміють правила відновлення повідомлення на основі знання комбінацій. Матеріал для опису кодів вже частково підготовлений в рамках стилістики мови і літературознавчої стилістики. Мова художнього твору створює цілу систему кодів, найважливішим з яких є природна мова, на якій написано твір. [5; 273]

Стилістику прийнято підрозділяти на лінгвостилістику і літературознавчу стилістику, причому перша слугує основою для другої. При розробці стилістики сприйняття необхідні і та і інша. Вони стають двома аспектами однієї проблеми, але вміти розрізняти їх все ж необхідно. Лінгвостилістика, основи якої були закладені Шарлем Балі, порівнює загальнонаціональну норму і систему мови з особливими, характерними для різних сфер комунікації підсистемами, які називають функціональними стилями і діалектами, і вивчає елементи мови з точки зору їх можливості виражати і викликати емоції, додаткові асоціації і оцінку. В наведеному вище аналізі оди Шеллі використовувався запропонований і розроблений Шарлем Балі принцип ідентифікації, який має в основі співставлення елементу тексту який вивчається з логічно еквівалентним йому, але стилістично і емоційно нейтральним елементом. Балі застосовував цей спосіб до лінгвостилістики, а до літературознавчої стилістики відносився досить скептично. Важливим розділом лінгвістичної стилістики є порівняльна стилістика двох або більше мов. Літературна стилістика вивчає сукупність засобів художньої виразності, характерних для літературного твору, автора, певного літературного напряму або цілої епохи, і фактори, від яких залежить художня виразність. Існує дуже багато робіт радянських і закордонних літературознавців по стилістичній системі і мові Шекспіра, Спенсера, Мільтона і Байрона і інших. Поділ на лінгвостилістику і літературознавчу стилістику частково, проте не повністю співпадає з іншим важливим поділом, а саме поділом на стилістику мови і на стилістику мовлення. Остання розглядає не тільки художні але і взагалі будь-які мовні твори. [5; 274]

2. Поняття мовного стиля

В кожній розвинутій літературній мові спостерігаються більш або менш визначені системи мовного вираження, які відрізняються одна від одної особливостями використання загальнонародних мовних засобів. В кожній з таких систем можна виділити одну групу засобів, яка є провідною, найбільш помітною, найбільш значною. Так, термінологія є лексико-фразеологічною прикметою наукової прози. Однак, одна тільки термінологія не дає підстави для виділення наукової прози в самостійну систему. Системний характер використання мовних засобів проявляється перед усім в взаємодії і взаємозумовленості всіх основних засобів які використовуються в даному тексті. Системний характер використання мовних засобів призводить до того, що в різних сферах вживання мови нормалізується вибір слів і характер їх вживання, переважне вживання тих або інших синтаксичних конструкцій, особливості вживання образних засобів мови, вживання різних способів зв'язку між частинами висловлювання і інші. Такі системи називаються стилями мови або мовними стилями. Академік В.В. Виноградов дає наступне визначення мовного стилю «Стиль - це суспільно усвідомлений і функціонально обумовлений, внутрішньо об'єднана сукупність прийомів вживання, відбору і поєднання засобів мовного спілкування в сфері того чи іншого загальнонародної, загальнонаціональної мови, співвідносна з іншими такими ж способами вираження, які слугують для інших цілей, виконують інші функції в мовно-суспільній практиці даного народу». [2; 123]

Кожен стиль мови є більш або менш сталою системою на даному етапі розвитку літературної мови. Стилі мови - категорія історична. Це значить, що вони змінюються, розвиваються, з'являються і зникають. Так, наприклад, особливості ораторських промов в англійській літературній мові потерпіли деякі значні зміни в процесі свого розвитку. Ці зміни обумовлені загальними змінами англійської літературної мови в певний період свого розвитку. Мовні стилі виділяються як визначені системи в літературній мові перед усім в зв'язку з ціллю повідомлення. Кожен мовний стиль має більш або менш точну ціль, яка визначає його функціонування і його мовні особливості. Так, наприклад, для газетного стилю основною ціллю є інформація, реклама; ціль публіцистичного стилю - переконання, заклик до дії, оцінка факторів дійсності; ціль ділового стилю - встановити умови, обмеження і форми подальшої співпраці двох або більше людей; ціллю стилю наукової прози є доведення певних гіпотез, аргументація і т.п. [2; 124]

Кожен мовний стиль має як загальні типові для даного стилю особливості, які лежать в основі виділення цього стилю в самостійний мовний стиль, так і окремі форми його прояву. Співвідношення загального і окремого в мовних стилях проявляються по-різному в різні періоди розвитку цих стилів і усередині стильової системи даної літературної мови. Так, наприклад, ділові документи, дипломатичні листи і ноти, накази і інструкції, протоколи парламентських засідань і т.п. є формами прояву і існування стилю ділових документів в англійський літературній мові. Всі вони мають те загальне, що лежить в основі їх виділення в самостійний мовний стиль.

Однак, кожен з цих різновидів ділового стилю має свої специфічні риси, в яких мають прояв як загальні закономірності даного стилю, так і індивідуальні особливості властиві лише даному підстилю. Теж саме можна сказати і про інші засоби мови. Так, образність мови характерна для художнього стилю і не характерна для наукової прози, може своєрідно проявлятися в останній, не порушуючи загальних закономірностей даного стилю. [2; 125]

Співвідношення загального і окремого дуже особливо опукло виступає при аналізі індивідуальної манери використання мови. З точки прояву індивідуального в використанні мовних засобів, мовні стилі англійської літературної мови допускають значну амплітуду коливань. Такі стилі мови, як, наприклад, стиль офіційних документів, стоять на грані майже безособової творчості. Індивідуальна манера вираження тут майже відсутня. Теж саме можна сказати про газетні повідомлення. Прояв індивідуального в газетних статтях в значній мірі обмежно загальними закономірностями цього стилю. Коли прояв індивідуального стає обов'язковою умовою і характерною ознакою стилю ми маємо справу з художнім стилем. Тут відсутність індивідуального фактично розчиняє його серед інших стилів. [2; 126]

3. Розмовний стиль

Інтерес до особливостей розмовного стилю в лінгвістиці не зменшується вже декілька десятиліть, і лінгвістична література питання майже нескінчена. Стилістична диференціація складна тим, що кордони стилів є дуже нечіткими. Статистично встановити загальну характеристику стилів можливо, однак окремі розмовні слова в своїй стилістичній характеристиці ще рухливіші, ніж слова інших стилів, ось чому останні видання словника Вебстера взагалі не вживають позначку colloquial, мотивуючи це тим, що про розмовність слова взагалі не можна судити. Ще більш ускладнена диференціація всередині розмовного стилю. [6; 381]

Всі автори майже одностайно виділяють в ньому літературно-розмовний і фамільярно-розмовний (з підгрупою дитячої мови), виділення третього підстилю - просторіччя є найбільш суперечливим. Розмовний стиль народжений усною формою мови, і специфічні його особливості в значній мірі залежать від усної мови. Але форми і стиль мови не тотожні, і можливість використання розмовного стилю в письмовій формі не виключена. Вона зустрічається в переписці і в рекламі. Що стосується видів мови, то серед діалогічного і монологічного виду формуючим видом є діалог, хоча монолог і не виключається. В літературних творах це в більшості випадків монолог. Таким чином поняття стилю, форми і виду мови неоднозначні і існує певна вірогідність їх сполучення. Стильоутворюючими факторами для розмовного стилю є функції мови яки реалізуються в розмовній мові, причому в розмовній мові реалізуються всі функції мови за виключенням естетичної. Однак, виключення естетичної функції в відомій мірі є умовним і можна було б навести випадки, коли реалізується і вона, просто ця функція тут є менш характерною, ніж в інших стилях, і роль її тут значно менша, ніж роль контактовстановлюючої і емотивної функцій. [6; 382]

Страницы: 1, 2