Стратифікація мовних одиниць на території Німеччини
p align="left">Філологи широко дискутують про належність цих діалектів до нижньонімецьких. Діалекти областей між Урдингенською лінією (ik/ich) та Бернрадською лінією(maken/machen) (Дюссельдорф, Мюнхенгладбах, Крефельд, Нойс) мають ознаки як нижньофранконського так і середньофранконського діалектів і становлять область переходу діалектів від середньонімецького/середньофранконського до нижньофранконського діалекту.1.3 Розвиток та становлення німецьких діалектів Слово Deutsch утворено від старонімецького thioda, thiodisk і означає «говорити мовою народу» («народний»), який, на відміну від знаті говорить на латині. Латинське theodisce, що утворилося на його основі і вперше з'явилося на синоді в 786 році н.е., описувало народи, які не говорять латинською, зокрема німецькою (у тому числі і голландською мовою). Сучасна літературна німецька мова (Hochdeutsche Sprache, або Hochdeutsch) розвинулася на основі верхньо-(південно-) і середньонімецьких діалектів, що зазнали у VI-VIII століттях н. е. так зване друге пересування приголосних. Поступово вона також впливала на діалекти, не піддалися цьому процесу. Варто зауважити, що вживання прикметників hoch (високий, верхній) і niedrig (nieder-) (низький, нижній) в даному випадку описує регіональної мови, а не його якісну оцінку. На відміну від своїх романських і слов'янських сусідів, у німецькому мовному ареалі протягом усього середньовіччя існували територіально роздроблені політичні структури. Це призвело до утворення і паралельному розвитку великого числа різних діалектів німецької. Вагомі регіональні особливості вживання мови ускладнювали процес створення культурної цілісності і спонукали поетів початку XIII-го століття уникати діалектні форми з метою розширити коло потенційних читачів, що розглядається першою спробою створення загальнонімецької мови. Проте лише поширення грамотності в широких верствах населення в періоди пізнього Середньовіччя послужило початком розвитку нової письмової та усної літературної німецької мови. У 1521 році Мартіном Лютером був переведений на тоді ще не усталену стандартну новонімецьку письмову мову (Neuhochdeutsch) Новий, а в 1534 - Старий Завіт, що, на (спірному) думку вчених, вплинуло на її розвиток цілих поколінь, тому що вже в XIV столітті було помітно поступовий розвиток загальнорегіональної письмової німецької мови, яку також називають ранньою новою німецькою мовою (Fruhneuhochdeutsch). Освіта літературнї письмової німецької мови була в основному завершена у XVII столітті [23,21]. На відміну від більшості європейських країн, літературна мова яких ґрунтується на діалекті столиці, німецька літературна мова є чимось «середнім» між середньо-і верхньонімецької діалектами і вважається місцевим тільки в Ганновері. У північній частині Німеччини ця мова поширилася у сферах державного управління і шкільної освіти під час Реформації. В епоху розквіту Ганзи по всій північній Німеччині панували нижньонімецькі діалекти і нідерландська мова. З часом літературна німецька мова в північних регіонах Німеччини практично витіснила місцеві діалекти, які лише частково збереглися до сьогоднішнього часу. У центрі і на півдні Німеччини, де мова спочатку була більше схожа на літературну, населення зберегло свої діалекти. 1.4 Вплив інших мов на німецьку мову Так як Німеччина розташована у центральній Європі, німецька мова протягом століть підлягала впливу інших мов. У часи Середньовіччя латинська мова набула широкого застосування, тому багато повсякденних слів, перш за все в області архітектури, релігії і воєнної справи запозичені з латинської мови (z. B. dominieren, Fenster, Karren, Keller, Kloster).З грецької мови запозичення були перш за все у області релігії, науки і філософії (z. B. Demokratie, Krypta, Philosophie, Physik). Пізніше французька мова почала чинити великий вплив на німецьку мову. Після Тридцятирічної війни французьку мову почали широко використовувати і навіть прусський король ухвалив, що французька мова краща, ніж німецька, котру він використовував тільки для надання приказів. Тоді в німецькій мові з'явився ряд слів (Boulevard, Konfiture, Trottoir та ін). Слов'янські мови (Grenze, Gurke, Pistole), та ідиш (meschugge, Kaff, Schickse, Schlamassel, Zoff) мали вплив на німецьку мову, однак, в порівнянні з вищезгаданими мовами цей вплив був істотно нижче. У торгівлі (Magazin, Tarif, Tara), ботаніці (Orange, Kaffee, Ingwer), медицині (Elixier, Balsam), математиці (Algebra, Algorithmus, Ziffer), хімії (alkalisch, Alkohol) і астрономії (Almanach, Zenit, Rigel) також помітний вплив арабської мови, яка укріпилася у часи Середньовіччя через хрестові походи в Європі, і в такий спосіб прийшла до Німеччини. Можна навіть довести, що такі терміни, як Koffer, Benzin чи Limonade зазнали арабського впливу і мають арабське походження. З середини 20-го століття все частіше англійська мова почала чинити вплив на німецьку мову. Це сприймається з певним скептицизмом, особливо якщо існує достатня кількість німецьких синонімів. Критики відзначають також, що часто використовуються такі слова як Handy, яке є псевдо-англіцизмом. Крім того, технічні труднощі в синхронізації фільмів англійською мовою також впливають на німецьку мову. Для забезпечення синхронізації створюють слова і фрази, які раніше не були поширені в німецькій мові, але потім почали переважати у повсякденній мові (наприклад, „Oh mein Gott“ замість „Um Gottes Willen“ як переклад фрази „Oh my god“. З середини 20-го століття вже не існує мовної політики, щодо зупинення збагачення німецької мови англіцизмами, як це практикується у сусідніх Франції та Ісландії. Завдяки світовій торгівлі - імпорту екзотичних фруктів та тварин також з'являються слова з екзотичних мов, які стають частиною повсякденного життя німців. Серед слів, які прийшли у німецьку мову, можна виділити такі слова як Piranha („Zahn-Fisch“), Tapir, Kaschu (також Cashew, „Nierenbaum“), Maracuja („Pflanze, die Fruchte gibt“), Maniok („Haus der Gottin Mani“), Ananas („gutriechende Frucht“) та Jaguar („Dschungelhund“) [3;24]. Отже розглянувши наведені вище приклади можна з впевненістю сказати, що сучасна німецька мова дуже насичена запозиченнями з інших мов. Розділ 2. Територіальні відмінності мовних одиниць Територіальний діалект -- різновид національної мови, якому властива відносна структурна близькість і який є засобом спілкування людей, об'єднаних спільністю території, а також елементів матеріальної і духовної культури, історично-культурних традицій, самосвідомості. Діалект територіальний ототожнюють з говором. Сукупність структурно близьких діалектів утворює наріччя, сукупність усіх наріч -- діалектну мову, що є однією з двох основних форм (поряд з літературною мовою) існування національної мови. У межах наріччя чи діалектної мови діалект протиставляється іншим діалектам сукупністю ознак у звуковій, граматичній, словотворній будові, лексиці, фразеології, хоч і має з ними спільні риси на різних структурних рівнях. Контрастність цього протиставлення зумовлюється сукупністю і функціональним навантаженням тих рис, якими ці діалекти протиставляються [32,415]. Значні територіальні відмінності в лексиці, фразеології, фонетиці і частково граматиці на рівні розмовної мови і діалектів утворюють специфічні властивості німецької мови. Структурні особливості діалекту з часом зазнають змін унаслідок міждіалектної взаємодії та впливу літературної мови, проте діалект як форма існування національної мови не зникає, а лише трансформується у нову якість. Кількість німецьких діалектів, їхні межі, глибина протиставності іншим діалектам, а також внутрішнє членування їх на групи говірок є наслідком племінної диференціації з доісторичних часів, пізніших різночасових політико-адміністративних об'єднань і перегрупувань земель, наявності і зміни впродовж тривалого періоду розвитку мови етносу адміністративних, культурних, релігійних та освітніх центрів. Тому межі діалекту лише зрідка можуть бути надійно пов'язані з конкретними кордонами, що існували в минулому між державами, феодальними землями, племенами. На території сучасної Німеччини виділяються три основні групи діалектів німецької мови: 1. Niederdeutsch (нижньонімецький) (Діалекти північної Німеччини) 2. Mitteldeutsch (середньонімецький) (Діалекти середньої Німеччини) 3. Oberdeutsch (верхньонімецький) (Діалекти південної Німеччини) Ряд діалектів (наприклад, південнопруський) практично зник після виселення її носіїв з місць проживання після Другої світової війни. Нижньонімецькі діалекти мають низку істотних особливостей у фонетиці, граматиці і лексиці, що відрізняє їх і від літературної норми, і від середньонімецького і верхньонімецького діалектів. Ці особливості походять від особливостей давньосаксонського діалекту, тому не дарма багато хто помічає більшу схожість нижньонімецьких діалектів з голландською або англійською мовами, аніж з німецькою. 2.1 Фонетичні особливості німецьких діалектів Фонетика -- (від грецького phonetikos -- звуковий) -- це розділ мовознавства, в якому вивчається звуковий склад мови. Об'єктом вивчення фонетики є звуки, їх властивості і функції, закономірності їх поєднання, фонетичні процеси, природа й структура складу, наголос, інтонація [26,210]. Подорожуючи Німеччиною можна в першу чергу помітити, як у різних землях відрізняється вимова одних і тих самих слів. Тому розглянемо фонетичні особливості деяких діалектів німецької мови. В області фонетики основні відмінності нижньонімецької мови складають: 1. Відсутність другого (верхньонімецького) пересування приголосних: порівняйте: нижньонімецька Appel, Water, deep, maken, to, ik верхньонімецька Apfel, Wasser, tief, machen, zu, ich; 2. Збереження старих вузьких довгих голосних: порівняйте нижньонімецька Huus 'дім', Is 'лід', Luud 'люди' верхньонімецька Haus, Eis, Leute; 3. Збереження старої відмінності між дзвінкими (слабкими) і глухими (сильними) приголосними, втраченої в областях поширення центральнонімецкого ослаблення приголосних; 4. Збереження вимови s перед приголосними як [s], а не як [S]: порівняйте нижньонімецька Steen [ste: n] 'камінь', Smit 'коваль', Swester 'сестра', Sne 'сніг' верхньонімецька Stein [Staen], Schmied, Schwester, Schnee; 5. Випадання носових перед спірантами з подовженням голосного: порівняйте нижньонімецька Gous 'гусак' (aнгл. Goose); fif 'п'ять' (англ. Five) верхньонімецька Gans, funf. Також для прикладу, швабський діалект має такі фонетичні особливості: перехід [o:] в [аu]: daut (tot); [iu] в [ui]: knui (Knie); перехід st, sp у будь-яких положеннях в st, sp: brust (Brust), has (или hast) (hast) зникнення -n-, -еn перед -d- та у закінченні: ha:d (Hand), gao: (gehen) та ін. використання у якості зменшувального суфікса -le, -rle замість літературного -chen, наприклад «Buberle» -- «Bubchen» (хлопчик). Такі фонетичні особливості можуть значно ускладнити розуміння усної мови. 2.2 Лексико-семантичні особливості німецьких діалектів П. Кречмер, який народився у Берліні та довго працював професором у Віденському університеті, в своїй фундаментальній праці про регіональні особливості німецької мови стверджував, що між мовою Берліну та Відня існує різниця майже в кожному третьому слові. Австрійський лінгвіст Ф.Вольман розвиває спостереження Кречмера, та вказує на те, що варіанти німецького є дуже різноманітними та мають складний характер. Першою відмінністю, на яку звертає увагу Вольман є розподіл кількох назв одних і тих самих предметів у межах різних територій [3,215]. Так, для позначення кислих сортів вишень у німецькій мові є назви: die Sauerkirsche та die Weichsel. Для позначення швейцарського сиру є такі словосполучення як der Schweizer Kase та der Emmentaler. Кожне з цих позначень використовується у певній діалектній зоні. Але наступна пара слів - der Pilz та das Schwammerl (гриб) вказує на інші відносини. Річ у тім, що для німецького варіанту мови є характерним лише слово der Pilz, а слово das Schwammerl є невідомим та використовується тільки як діалектне у Баварії [3,229]. У деяких діалектах є ще особливі слова, яких немає в інших. У саксонському, наприклад, Motschekipschen (по-саксонські вимовляється як "Motschekubschn") = Marienkafer, Bemme = Butterbrot, nuscht = nichts. Саксонці ще дуже часто говорять не "Wem gehort das?", а "Wem ist das?", "Gutn Morschn!" замість "Guten Morgen!". У нижньонімецьких діалектах існує ряд слів, які відрізняються від зафіксованих у літературній мові: Donekes (Witz), pohlen (Fu?ball spielen "Schicht im Schacht" (Schlu?!), Kumpel (ursprunglich Bergmann, heute: guter Freund). Деякі слова з'явилися під впливом польської мови: Mottek (Hammer), Mattka (Mutter). На цих прикладах можна поміттити вплив арабської: malochen (arbeiten), Schickse (harmloses Schimpfwort fur Madchen). Також дуже помітним є вплив англійської мови: Pfeife =Piepe (Englisch: pipe), Apfel = Appel (Englisch: apple) та erzahlen = vertellen (Englisch: to tell). У нижньонімецьких діалектах замість „Die einfahrenden Schiffe“ скажуть „De Schapen, die rinkomm“. У нижньонімецькій мові також є два поняття для позначення слова острів - Insel та Warder, тоді як у верхньонімецькій існує тільки поняття Insel. Для позначення понять «гора» та «пагорб» у верхньонімецькій мові використовуються слова Berg та Hugel, тоді як у нижньонімецькій обидва поняття позначаються словом Barg. Така ж ситуація з поняттями «каміння» та скеля, які звучать як Stein та Fels у верхньонімецькій, а в нижньонімецькій вживається лиш поняття Steen. Також у нижньонімецькій мові є числівники, котрі мають 2 форми. Наприклад: 11 - ulben, olben та 12 - tvolv, een duz. Також у нижньонімецькому діалекті простежується різниця у вживанні іменників, що позначають людину. Наприклад: Frau - de Fru, dat Wief, der Knabe - de Jung, das Madchen - de Deern, das Kind - dat Gor, der Saugling - de Briet, die Eltern - de Ollern, die Leute, das Volk - de Lu, dat Volk. Є велика різниця й в назвах рослин: die Buche - de Book, die Eiche - de Eekboom, die Pflanze - de Plant, die Blume - de Bloom, das Getreide - dat Korn, der Hafer - de Haber, der Buchweizen - de Bokweten, die Kartoffel - de Kantuffel, das Kraut - de Kohl, der Apfel - de Appel, die Birne - de Beer (17,46). Нижньонімецька мова дуже відрізняється від верхньонімецької лексичним складом, а тому це викликати великі труднощі у спілкуванні. 2.3 Граматичні особливості німецьких діалектів Верхньонімецька мова має такі морфологічні особливості: вона має синтетичні та аналітичні способи вираження граматичних категорій; в системі імен - категорія роду(чоловічий, жіночий і середній), числа(однина і множина), відмінка (називний, родовий, давальний і знахідний).Показниками роду служать артикль (іноді словотворчий суфікс), числа - формотворчий суфікс і артикль, відмінка іменника - артикль, в окремих випадках також - закінчення. Систему дієвідміни утворюють форми особи і числа: існує 6 часів, 3 способи, 2 стани, 2 основних типи дієвідміни - так звана слабка і сильна. Для іменника характерно словоскладання. Синтаксичні особливості: переважає дієслівних тип речень; місце особової форми дієслова фіксовано. Неособова частина присудка зазвичай займає в самостійному реченні останнє місце [23,84]. До граматичних особливостей нижньонімецької мови можна віднести: 1. Спільна форма множини для усіх осіб дієслова, наприклад, закінчення -et в презенсі індикативу; 2. Артиклі мають таку ж форму як і в датській мові: Табл.1 Артиклі верхньо- та нижньонімецької мови |
Singular | Верхньонімецька мова | Нижньонімецька мова | | 1 | der (m) | de (m/f) | | 2 | die (f) | de | | 3 | das (n) | dat (n) | | Plural | | | 1-3 | die | de | | Singular | | | 1 | ein | en, een, ?n (m,f,n) | | 2 | eine | en, een, ?n (m,f,n) | | 3 | ein | en, een, ?n (m,f,n) | | |
Страницы: 1, 2, 3
|
|