Порівняльні конструкції у творах В. Симоненка
p align="left">б) підрядні порівняльні компоненти залежать від відносно-безособових головних компонентів і виражають ірреальне порівняння, напр.: ...Ліні здається, ніби вона ступила на іншу планету (В.Симоненко) [14; 139].2. Підрядні порівняльні присудкові, що відносяться до головних компонентів речення із співвідносно-вказівними словами такий (-а, -е, -і), напр.: Такі були, як він, цілком такі... (О.Кобилянська); А кругом радного колеса крик і гомін такий, мов Чорне море грає (П.Куліш). 3. Підрядні порівняльні обставинні способу дії різних структурних типів, які за структурно-семантичними особливостями поділяємо на дві групи: а) із співвідносно-вказівними словами, зокрема прислівниками так, так само, отак. Такі двоскладні підрядні порівняльні речення способу дії виражають порівняння через зіставлення дій різних суб'єктів порівняння у головному та об'єктів порівняння у підрядному реченні, напр.: ...Аби не ранила так смерть моя нікого, Як ранило мене моє життя (Леся Українка); б) підрядні порівняльні речення, що вживаються без співвідносно-вказівних слів і відносяться до змісту головного речення в цілому. Підрядне порівняльне у таких конструкціях факультативне. Правда, головне речення без підрядного втрачає експресивно-емоційний відтінок образності, що властивий йому у порівняльній конструкції, напр.: Гаснуть вогні у місті, Ніби в безодню моря Падають зорі янтарні (М.Рильський); Женці жнуть, неначе танцюють (Ф.Потушняк). 4. Підрядні порівняльні обставинні міри й ступеня, в межах яких відзначаємо три структурно-семантичні різновиди: а) підрядні порівняльні речення обставинні міри й ступеня із сполучником ніж, що відносяться звичайно до якісних прикметників та прислівників вищого ступеня порівняння, напр.: Мотря стоїть коло печі та в запічку колупає... Почервоніла, розгорілася - ще краща стала, ніж була (Панас Мирний); б) підрядні порівняльні обставинні міри й ступеня із співвідносно-вказівними словами, зокрема прислівниками так, так само та займенниками такий (-а, -е, -і) у головній частині речення, напр.: Вишивання на руках померлої було таким розкішним, мов у ньому зібралося не одне тільки безмежне уміння вишивальниць усієї Гуцулії…(І.Чендей); в) підрядні порівняльні обставинні міри й ступеня, що вживаються без співвідносно-вказівних слів і відносяться до якісно-означальних прислівників та якісних прикметників у головній частині речення, напр.: Віддихала рівно й глибоко, як віддихають здорові люди в сні (Б.Лепкий). 5. Підрядні порівняльні обставинні причини й мети, що поєднуються з головним реченням сполучниками мов, наче, неначе, ніби, нібито, а зрідка гейби, буцім і становлять ірреальні порівняння. Специфікою цього різновиду підрядних порівняльних речень є те, що на основне семантичне значення причини чи мети нашаровується ще й додатковий семантичний відтінок мети чи причини, тому, на нашу думку, їх доцільно розглядати як один функціонально-семантичний різновид підрядних порівняльних речень, напр.: Чіпка припадав ниць, мов хотів сховатися... (Панас Мирний); Коли підійшли, побачили, що над ямами стоїть німий. Стояв і дивився в долину, наче людей кликав (Ф.Потушняк); Юра зупинився і сперся на вориння. Спершу похнюпив голову вдолину, гейби над чим роздумував... (М.Черемшина) і под. 6. Підрядні порівняльні означальні, в межах яких у свою чергу виділяємо дві структурно-семантичні групи: а) підрядні означальні із співвідносно-вказівними словами такий (-а, -е, -і), напр.: На душі такий тягар страху, мов увесь світ наліг на нього (Ф.Потушняк); Така, як ти, колись лілея На Іордані процвітала... (Т.Шевченко); б) підрядні означальні без співвідносно-вказівних слів, напр.: ...це криниця не проста, що про неї ходить легенда, начебто дно в ній подвійне... (О.Гончар). 7. Підрядні порівняльні додаткові, які звичайно виступають реальними порівняннями і, відносячись до співвідносно-вказівного займенника у ролі додатка, конкретизують такий додаток, напр.: - Таких, як ми, не згадують - бубонить Корній... (О.Гончар); Таким, як ми, немає хати на світі, немає домівки тихої нігде! (Б.Лепкий) [10; 138]. За своєю формально-граматичною будовою порівняння-фразеологізми у ролі підрядних речень можуть бути як повними, так і неповними, як поширеними, так і непоширеними, як двоскладними, так і односкладними. За своїми ж синтаксичними функціями вони співвідносяться з різними типами підрядних порівняльних речень, причому не тільки найпоширеніших обставинних способу дії та міри й ступеня, але й причини, означальних тощо: а) порівняння-фразеологізми, співвідносні з підрядними обставинними способу дії, напр.: Циганчата кричать не своїм голосом, мов з них чорт лика дере (Г.Квітка-Основ'яненко); б) порівняння-фразеологізми, співвідносні з підрядними обставинними міри й ступеня, напр.: Такий я щасливий, як віл під обухом…(Б.Лепкий); в) порівняння-фразеологізми, співвідносні з підрядними обставинними причини, напр.: Мотря видивилась на нього, ніби вухам своїм віри не йняла (Панас Мирний); г) порівняння-фразеологізми, співвідносні з підрядними означальними, напр.: Но сей служивий таку веремію підняв, як чорт в лотоках (І.Котляревський). Отже, порівняння-фразеологізми за своїми ж синтаксичними функціями співвідносяться з різними типами підрядних порівняльних речень, причому не тільки найпоширеніших обставинних способу дії та міри й ступеня, але й причини, означальних тощо. Розділ 2. Порівняльні конструкції у творах Василя Симоненка Порівняльна конструкція складається з 3-ох компонентів: суб'єкт порівняння, об'єкт порівняння й основа порівняння, які сукупно становлять єдине структурно-семантичне ціле. Термін "порівняння" має кілька значень. По-перше, він означає акт думки, спрямований на встановлення тотожності, схожості і відмінності, по-друге, під цим терміном розуміють мовну конструкцію, що реалізує цей пізнавальний акт. В такій конструкції виділяють два основні і необхідні компоненти: перший - предмет чи явище, ознаки якого ми пізнаємо, розкриваємо за допомогою іншого - пізнаваний компонент або суб'єкт порівняння. Другий - предмет чи явище, що має яскраво виражені і відомі нам ознаки, які для нього є характерними в певних умовах або взагалі, внаслідок цього використовується для характеристики пізнаваного - об'єкт порівняння. Серед об'єктів порівнянь можна виділити такі назви: 1) тварини; 2) птахи; 3) рослини; 4) явища природи; 5) людина; 6) побутові речі; 7) абстрактні поняття; 8) військові реалії; 9) поняття, пов'язані з релігійним міфологічним світосприйняттям. Досить часто у творах Василя Симоненка зустрічаються порівняння де об'єктом є назви тварин. Суб'єктами порівнянь у таких конструкціях виступають лексеми, що називають осіб, їх особливості, окремі абстрактні поняття: " Я, мов миша, пірнув в гарбузи, Ніби заєць, помчав через луки" [14;106]. Вдале порівняння хлопця Івасика, де він біжить, немов на свято і ще й його вибрикування прирівнюється до лошатка: "Біг Івасик, немов на свято, І вибрикував, як лоша, І, напевне, була у п'ятах Пелюсткова його душа" [14; 24]. Рідше автор використовує порівняння, об'єктом яких є птахи: "І люди шли байдуже, мов лелеки, Із косами дідівськими на лан…" [15; 45], В порівняннях, де об'єктами порівняння є рослини, спостерігаємо, що суб'єктами виступають люди, предмети, явища природи, в основі може бути предикативна ознака. Ще одна порівняльна конструкція в нашій уяві змальовує струнку, вродливу дівчину, яка, тікаючи з своїм коханим, стала серед поля тополею: "Ми з ним тікали, і серед поля Отут я стала немов тополя" [14; 40] В іншій конструкції ми бачимо ніби скаргу, гнів на прожите життя, яке було потрощене: "Моє життя потрощене, мов жито, Ціпами божевілля і злоби" [14; 97]. Також у творах В. Симоненка певною мірою можна виділити порівняння, де об'єктом є трава, а суб'єктом є ознака людини: "Спало, де впало, їло що мало, та, мов трава, росло" [14; 149], "Є такі, що тихо жити вміють, Гнуться під вітрами, як трава" [15; 30]. У творах чимала кількість порівнянь, де об'єктами виступають люди. Часто зустрічаємо саме такі об'єкти, як брати, сестри, сусід, мати, друг, дівчина: "Немає тих доріг, де закипілась мука, - Де відчай і журба ходили, мов брати, - Нові шляхи кладуть твої онуки, Нове життя прийшло у їх хати" [15; 35], "Були зі мною сум і самота та ще нудьга й докута, ніби сестри" [15; 59], "Був певен, що батько лишній, Крикливий, немов сусід…" [14; 26], "Ти була мені наче мати, Ти служила мені як могла…" [15; 89], "Ніхто мене, як друг, не привіта" [15; 58], "Десь на горизонті хмара-хустка Манить в даль, мов дівчина у сад, І весни такі пахучі згустки Розплескалися об голубий фасад" [15; 36]. У вірші "Матері" ми бачимо, що об'єктом виступає мати, де автор звеличує свою матір, бере в неї приклад з життя для саме, показує її наставницею, що саме так, як вона - це правильно: "Я хотів би, як ти, прожити, Щоб не тліти, а завжди горіть, Щоб уміти ,як ти, любити, Ненавидіть, як ти, уміть" [14; 22]. В уяві письменника різні реалії життя асоціюються із явищами природи. Суб'єктами виступають людина - "Жінка в мене, як грім, була" [14; 102]; цифри в зіницях - "…Жваві цифри стрибають в зіницях, як зорі" [15; 29]. Частіше зустрічаються порівняння з предикативною основою: "За третім ударом впали двері, І враз ніби сонце сяйнуло в печері" [14; 157], "Щоб устать, ніби зірка, сіянням окута Твоїх подвигів гордих й незлічених бід [15; 94]. Зустрічаються порівняння, де об'єктом є шабля, а суб'єктом в цьому випадку є частина тіла: "І я затискую руку, мов шабля у тій руці" [14; 28]. Це порівняння інформує про силу, міцність і, в першу чергу, про злість, яку стиснула людина в руці. По-різному інтерпретує письменник слово хмари: "А над нею плинуть хмари, ніби думи, Повні весняного трепетного суму" [14; 37], "Хмари в небі - мов сива шаль" [15; 93]. В обох порівняннях хмари - це суб'єкт, в першому прикладі письменник змальовує цей суб'єкт як тишу, спокій, сум, об'єктом тут замальовуються думи. В другому - це традиційне порівняння, де об'єкт " сива шаль" означає, що все небо вкрите хмарами. Значно меншою є група порівнянь із об'єктами побутових речей. Кожне з таких порівнянь ніби перебільшення, об'єктом в яких є частини тіла: "Кулаки - мов горщата" [14; 149], "Голова його - мов бочка" [14; 135] У творчості також фігурує чорний колір, який позначає безвихідь , розпач народу, суб'єктом при цьому є горе. "Над народами, над віками Встало горе, мов чорний гном" [14; 94]. У поетичному просторі Василя Симоненка співіснують елементи, пов'язані з релігійним світосприйняттям: "Свободи не любив, як Ватікан Корану" [15; 159]. Суб'єктом і об'єктом порівняння бувають не тільки окремі слова-поняття, а й граматичні центри двоскладних компонентів складнопідрядних речень, напр.: "Ти прийшов до моєї хати, як приходить любов навесні" [15; 98]. Основою порівняння в даних прикладах є подібність дій, виконуваних суб'єктами і об'єктами порівняння. Аналітизм одночленних компонентів порівняльної конструкції забезпечують мовні утворення, що являють собою семантико-граматичні єдності повнозначних слів, утворені інформативно недостатніми словами. Такі компоненти мають ядерні граматичні елементи, виражені інформативно недостатніми словами, і залежні від них повнозначні слова, які передають основний зміст компонента: "Над сизим смутком ранньої зими принишкли хмари, мов копиці сіна" [14; 113]. Отже, у творчості Василя Симоненка можна виділити значну кількість порівняльних конструкцій. Порівняння уточнюють і конкретизують різні явища чи предмети, допомагають письменникові створити яскраві картини та образи. В творах зустрічаються традиційні порівняння, але більша частина - це оригінальні конструкції, де об'єкт і суб'єкт висвітлюють світосприйняття Василя Симоненка. Порівняння в мові мають різноманітні форми вираження . За своєю структурою порівняння можна поділити на дві великі групи. Першу складають ті порівняння, які не мають у своєму складі службових слів, що оформляють їх у порівняння, і цю групу називають безсполучниковим порівнянням. Другу групу складають порівняння сполучникові, де ті, в складі яких є порівняльні сполучники як, мов, наче, неначе і подібні. У творах Василя Симоненка надзвичайно багато порівняльних конструкцій, в яких слова як, мов, наче, немов, немовби є показниками порівняння, але не є сполучниками: "Ти була мені наче мати, Ти служила мені як могла" [15; 89], "Я із надій будую човен, І вже немовби наяву З тобою, ніжний, срібномовен, По морю радості пливу" [15;85], "За третім ударом впали двері, І враз ніби сонце сяйнуло в печері" [14; 157], "Голова його - мов бочка, oчі - ніби кавуни" [14; 135], "Як залізе в столітній морок, То немов із могили гуде" [14; 102], "Ми з ним тікали, і серед поля Отут я стала немов тополя" [14; 40]. Прості речення із словами як, що, мов характеризуються модальними значеннями: "На їх місці генерали як з землі вродились" [15; 186], "Чорні очі - мов стиглий глід!" [15; 93], "Без пощади, вагання і жалю кожне слово б'є в ціль мов снаряд" [15; 79]. З синтаксичної точки зору такі порівняльні конструкції є простими реченнями з складеним іменним присудком. Згадані частки тут є модально-порівняльними, вони оформляють порівняльний характер простих речень, виражаючи водночас і модальне значення висловленої реченням думки. Друга частина порівнянь - сполучникові. Найбільш поширений у цих порівняннях є сполучник як, менш поширені сполучники - ніби, наче. "Ти прийшов до моєї хати, як приходить любов навесні" [15; 98], "Палає місто, мов дивний храм" [15; 46], "Ти байдужа, як мертве місто" [15;43], "Були зі мною сум і самота та ще нудьга й докута, ніби сестри [15; 59], "І ми такі ж, як всі на світі люди" [15; 119], "Поезія безплідна, як толока" [15; 228]. Отже, порівняння як прийом художнього зображення створюється багатьма способами. Мовні засоби порівняння виявляються в різних синтаксичних конструкціях і в простому, і в складному реченні; порівняння може бути виражене за допомогою сполучникового і безсполучникового зв'язку. Висновки Аналіз порівнянь у творах Василя Симоненка свідчить про широке і вміле використання їх письменником з метою виразного змалювання персонажів, індивідуалізації їх характерів. Порівняння у творах Василя Симоненка мають пізнавальне значення і використовуються як засіб підсилення емоційності мови. Порівняльна конструкція складається з 3-ох компонентів: суб'єкт порівняння, об'єкт порівняння й основа порівняння, які сукупно становлять єдине структурно-семантичне ціле. Таке розуміння "порівняння" охоплює не тільки реальні, але й ірреальні порівняння у складі простих і складних речень: "Над народами, над віками встало горе, мов чорний гном" [15; 94]. Суб'єктами порівнянь у творах найчастіше виступають люди, частини тіла, абстрактні поняття, явища природи. Серед об'єктів порівнянь зустрічаються назви: 1. Тварин (" Я, мов миша, пірнув в гарбузи, ніби заєць, помчав через луки" [14;106]); 2. Птахів ("І люди шли байдуже, мов лелеки, із косами дідівськими на лан…" [15; 45]); 3. Рослин ("Є такі, що тихо жити вміють, гнуться під вітрами, як трава" [15; 30]); 4. Явищ природи ("Щоб устать, ніби зірка, сіянням окута твоїх подвигів гордих й незлічених бід [15; 94]); 5. Людей ("Були зі мною сум і самота та ще нудьга й докута, ніби сестри" [15; 59]); 6. Побутових речей ("Кулаки - мов горщата" [14; 149]); 7. Абстрактних понять ("Ти прийшов до моєї хати, як приходить любов навесні" [15; 98]); 8. Військових реалій ("І я затискую руку, мов шабля у тій руці" [14; 28]); 9. Понять, пов'язаних із релігійним світосприйняттям ("Свободи не любив, як Ватікан Корану" [15; 159]. Серед різноманітних типів конструкцій за характером мовних засобів вираження виділяємо дві основні групи: 1. Порівняння безсполучникові. 2. Порівняння із сполучниковим зв'язком. Порівняння у творах Василя Симоненка мають пізнавальне значення і використовуються як засіб підсилення емоційності мови. Отже, порівняння у творчості Василя Симоненка є дуже різноманітними за своєю будовою і змістом, тематичними групами. Вони створюють словесні картини, а в уяві читача яскраві, насичені образи. Тому вивчення порівнянь допоможе сягнути далі у глибини творення образності, глибини пізнавання й освоєння навколишньої дійсності. Список використаної літератури 1. Грищенко А.П. Сучасна українська мова. - К.: Вища школа, 1993, С.121. 2. Добош В.І., Рошко С.М. Відлуння ідей та художньої майстерності письменників Галичини і Буковини на Закарпатті в 20-30 роках XX століття // Закарпаття в складі Чехословаччини: Проблеми відродження і національного розвитку: Доповіді наукового семінару, присвяченого 80-й річниці утворення Чехословаччини. - Ужгород, 1999. - С. 222 - 230. 3. Ільницький М. В твоєму імені живу. (Про творчість В. Симоненка), - Прапор. - 1985. - №1 -С. 160-169. 4. Пономарів Д.О. Стилістика сучасної української мови. - К.: Либідь 1993. - С.64. 5. Пономарів Д.О. Сучасна українська мова. - К.: Вища школа, 1990. - С. 92. 6. Процеси оновлення літератури. - Слово і час. - 1990. - №3 - С. 78-90. 7. Рошко С.М. Деякі проблемні питання з приводу порівняння як лінгвістичної одиниці // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: Зб. наук. праць. - Ужгород, 1999. - С. 149-152. 8. Рошко С.М. Характеристика літературно-художніх антропонімів засобами художніх порівнянь // Проблеми слов'янської ономастики: Зб. наук. праць. - Ужгород, 1999. - С. 161 - 165. 9. Рошко С.М. Проблема розрізнення підрядних порівняльних речень та порівняльних зворотів - членів простого речення // Філологічні студії: Наук. часопис. - Луцьк, 2000. - № 1. - С. 188 - 193. 10. Рошко С.М. Структурно-синтаксичні та функціонально-семантичні особливості порівнянь-прикладок в сучасній українській мові // Записки з українського мовознавства. - Одеса: Астропрінт, 2000. - Вип. 9. - С. 137 - 143. 11. Рошко С.М. Функціонально-структурні типи (види) порівнянь як семантичні різновиди підрядних речень // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: Зб. наук. праць. - Ужгород, 2000. - Вип. 2. - С. 186 - 191. 12. Рошко С.М. Структура і функції фразеологічних сполучень у порівняльних конструкціях у межах простого речення // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: Зб. наук. праць. - Вип. 4: Українське і слов'янське мовознавство: Міжнародна конференція на честь 80-ти річчя професора Йосипа Дзендзелівського. - Ужгород, 2001. - С. 457-460. 13. Русанівський В.М. Семантичні процеси розвитку української лексики. - К., 1983 - С. 677. 14. Симоненко В.А. Народ мій завжди буде: Вірші та казки: Для серед. Та шк. віку. - К.: Веселка, 1990. - 159с. 15. Симоненко В.А. Ти знаєш, що ти - людина: Вірші, сонети, поеми, казки, байки: Передм. С.5. - К.: Наук. Думка, 2001. - 296с.
Страницы: 1, 2, 3
|