Особливості побудови орфографічного, тлумачного, словника синонімів, словника іншомовних слів, фразеологічного словників української мови

2. Поняття словника, його види та призначення

Різні джерела дають різні визначення словника:

Словник - довідкова книга, яка містить зібрання слів (чи морфем, словосполучень, ідіом і т.д.), розташованих по визначеному принципу, і яка дає відомості про їхні значення, вживання, походження, переклад на іншу мову і т.п. (лінгвістичні словники) чи інформацію про поняття і предмети, ними що позначаються, про діячів у яких-небудь областях науки, культури й ін. (Новий енциклопедичний словник. М., 2000).

Словник, словник, словотолковник, словотолк, словарик, словарчик; словаришка; словарища; річковик, лексикон; збірник слів, висловів якої-небудь мови, з тлумаченням чи з перекладом. Словники бувають загальні і приватні, повсякденні і наукові (Даль В. І. Тлумачний словник живої великоросійської мови).

Словник - зібрання слів (переважно за абеткою), стійких висловлювань з поясненнями, тлумаченнями чи з перекладом на іншу мову (Ожогов С. І. і Шведова Н. Ю. Тлумачний словник російської мови).

Словник - зібрання слів якої-небудь мови в абетковому порядку або по слововиводу розташованих (Словник Академії Російської. Спб., 1806-1822).

Словник - книга, що містить перелік слів, звичайно з поясненнями, тлумаченнями чи перекладом на іншу мову. (Словник сучасної української літературної мови)

Існує кілька класифікацій (типологій) словників. «Тип будь-якого словника визначається факторами двоякого роду: характером лексичного матеріалу, який він відображає, і практичним значенням» (Е. В. Кузнєцова. Передмова // Лексико-семантичні групи російських дієслів. Свердловськ, 1988, с. 3).

Будь-який словник складається зі словникових статей. Словникова стаття - основна структурна одиниця словника; текст, що роз'ясняє заголовну одиницю в словнику й характерні їй основні риси. Структура словникової статті визначається завданнями словника. Але словникова стаття будь-якого словника починається із заголовного слова. Сукупність заголовних статей утворють словник, чи ліву частину словника.

Права частина словника - та, у якій розглядається заголовна одиниця. Права частина тлумачного словника, як правило, включає зони: граматична характеристика слова, тлумачення, тип значення (пряме, переносне); ілюстрації (цитати, вислови); словотворче гніздо; так звана «заромбова» частина (фразеологізми) і ін. Зони правої частини розробляються для кожного словника. Сукупність усіх словникових статей утворюють корпус словника. Крім корпусу, у будь-якому словнику є передмова, розділ «Як користуватися словником» (який рідко кимось читається); список умовних скорочень і ін.

3. Орфографічний словник української мови

Орфографічні словники подають відомості про нормативне написання слів і їх граматичних форм. Українська лексикографія має орфографічні словники різного призначення:

* для початкової школи;

* для загальноосвітньої середньої школи;

* для широких кіл громадськості.

В орфографічних словниках сло-ва наводяться в алфавітному порядку в їх нормативному написанні. Найбільш повним із них є "Орфографічний словник української мови" - укладачі С.І. Головащук, М.М. Пещак, В.М. Русанівський, О.О. Тараненко. У цьому словнику зареєстровано близько 120 000 слів, він вийшов у видавництві "Довіра" в 1984 р. і "Український орфографіч-ний словник" за редакцією А.О. Свашенко (Харків, 1997).

Орфографічні словники водночас є довідниками з нормативного наголошення слів: наголос позначений у кожному реєстровому слові, у похідній граматичній формі.

Орфоепічні словники. В орфоепічних сло вниках подано пе-релік слів літературної мови з позначенням нормативного наголосу і з вказівкою на вимову. Є такі орфоепічні слов-ники української мови: "Словник наголосів української літературної мови" М.І. Погрібного (К., 1973), "Українська літературна вимова і наголос" за редакцією М.А. Жовто-брюха (К., 1973). Широко відомі "Орфоэпический словарь русского языка" за редакцією P.I. Аванесова (М., 1985) і "Словарь ударений для работников радио и телевидения" за редакцією Д. Е. Розенталя (М., 1970).

Словники правильності мовлення. Такі словники містять найскладніші в уживанні слова. В них пояснюється напи-сання й вимова слів, словотворення, даються граматична і стилістична характеристики слів, наводяться приклади можливої сполучуваності слів і керування. Як приклади цього типу словників можна назвати "Словник труднощів української мови" за редакцією С.Я. Єрмоленко (К., 1989), "Правильность русской речи" Л.П. Крисіна і Л.І. Скворцова (М., 1962), "Трудности словоупотребления и вариан-ты норм русского литературного языка" за редакцією К.С. Горбачевича (Л., 1973), "Словарь трудностей русско-го языка" Д.Е. Розенталя і М.О. Теленкової (М., 1976; шосте видання -- 1987).

4. Тлумачний словник української мови

Тлумачні словники мають на меті роз'яснити значення і показати використання слів сучасної української мови. Найвищим досягненням української лексикографії вважається одинадцятитомний "Словник української мо ви" (1971-1980). Він містить близько 135 тис. слів.

Статті цього словника містять докладну інформацію про значення, граматичні характеристики, стилістичне забарвлення слів, а також приклади використання слів у літературній мові.

У словникових статтях розкривається значення слів, дається їхня граматична та стилістична характеристика.

У 2001 р. побачив світ однотомний "Великий тлумачний словник сучасної української мови", який містить близько 170 тис. слів і словосполучень. У ньому, крім загальновживаної лексики, подані терміни сучасної науки і техніки, слова, що позначають явища і реалії виробничого, культурного і побутового життя українського народу, а також архаїзми, діалектизми, понижені, жаргонні слова. Словник фіксує слова, які поповнили українську лексику в останнє десятиліття.

Є такі тлумачні словники української мови: "Словник укра-їнської мови" АН в 11 томах (К., 1970--1980), "Новий словник української мови" у 4 томах В. Яременка й О. Слі-пушко (К., 1998), "Короткий тлумачний словник україн-ської мови" за редакцією Л.Л. Гумецької (К., 1979; друге видання за редакцією Д.Г. Гринчишина, 1988). Першим тлумачним словником сучасної української мови (він од-ночасно є й перекладним) слід вважати "Словарь україн-ської мови" у 4-х томах за редакцією Б. Грінченка (К., 1907--1909; останнє видання 1996--1997) -- видатна па-м'ятка української лексикографії. Багатьма тлумачними словниками представлена російська мова: "Толковый сло-варь живого великорусского языка" в 4-х томах B.I. Даля (1863--1866; шосте видання -- 1989--1991; специфічною ознакою цього словника є те, що слова в ньому розміщені за гніздовим способом, тобто всі споріднені слова пода-ються в одній статті; слово в такому словнику знайти важ-ко, зате добре показано життя кореня кожного слова в мові), "Толковый словарь русского языка" в 4-х томах за редакцією Д.М. Ушакова (1936--1940), академічний "Сло-варь современного русского литературного языка" в 17 то-мах (М.-Л., 1948--1965; з 1991р. виходить друге видання), укладений на основі 17-томного чотиритомний "Словарь русского языка" (1957--1960; друге видання -- 1981 --1984), "Словарь русского языка" C.I. Ожегова (шістнад-цяте видання -- 1984). У 1977--1983 pp. у Мінську вий-шов "Тлумачальны слоунік беларускай мовы" в 6 кни-гах, а в 1958--1968 pp. у Варшаві був видрукуваний "Slownik jejzyka polskiego" в 10 томах за редакцією В. До-рошевського. Серед інших тлумачних словників дуже ві-домими є англійські словники серії Webster (Уебстер), французькі -- серії Larousse (Лярус), німецькі -- серії Duden (Дуден).

5. Словник синонімів української мови

У синонімічних словниках на-водяться синонімічні ряди, які складаю ться зі слів і сло-восполучень тотожних або близьких за значенням. У межах кожног о синонімічного ряду подається семантична (вка-зується на відмінні відтінки значень) і стилістична харак-теристика слів, окреслюється їх сполучуваність, наводяться приклади їх уживання в контексті. Саме так побудовані ака-демічний "Словник синонімів української мови" у 2-х то-мах (К., 1999--2000) і "Словарь синонимов русского язы-ка" в 2-х томах за редакцією А.П. Євгеньєвої (М., 1970-- 1971). У синонімічних словниках для широкого практич-ного користування наводяться синонімічні ряди без ілюст-рацій прикладами їх уживання. Такими є "Короткий слов-ник синонімів української мови" П.М. Деркача (К., 1960), "Практичний словник синонімів української мови" С. Ка-раванського (К., 1995), "Словарь синонимов русского язы-ка" З.Є. Александрове!' (М., 1968; шосте видання вийшло в 1989 p.), "Gran diccionario de sinonimos у antonipios" (Вели-кий словник синонімів і антонімів) іспанської мови Л. Ка-стро де Амато (Буенос Айрес, 1988).

6. Словник іншомовних слів

Словники іншомовних слів характеризують слова, запозичені українською мовою з інших мов. У них звичайно дається етимологічна довідка (пояснення по ходження іншомовного слова) та визначення.

Ці словники охоплюють запо-зичену лексику, вказують на джерело запозичення слова, наводять іншомовну форму в оригіналі і тлумачення сло-ва рідною мовою. Українською мовою видані такі словни-ки іншомовних слів: "Словник чужомовних слів" А. Орла (Нью-Йорк, 1963), "Словник іншомовних слів" за редак-цією О.С. Мельничука (К., 1975), "Словник іншомовних слів" М.П. Коломійця і Л.В. Молодової (К., 1998).

7. Фразеологічний словник української мови

У фразеологічних словниках зібра-но усталені звороти, яким дається тлумачен ня і стилістична характеристика. Такими, зокрема, є академічний "Фразе-ологічний словник української мови" у 2-х книгах (К., 1993; друге видання -- 1999), "Фразеологічний словник українсь-кої мови" в 2-хтомахГ.М. Удовиченка(К., 1984), "1000 кри-латих виразів української літературної мови" А.П. Коваль і В.В. Коптілова (К., 1964), "Фразеологический словарь русс-кого языка" O.I. Молоткова (М., 1967), "Словарь латинских крылатых слов" "М.Т. Бабичева і Я.М. Боровського (М., 1986), "Geflugelte Worte" (Крилаті слова) Г. Бюхмана (1864, десятки разів перевидавали).

8. Місце і значення словників у житті людини

Словники відіграють велику роль у сучасній культурі, у них відбиваються знання, накопичені суспільством протягом століть. Вони служать цілям опису і нормалізації мови, сприяють підвищенню правильності і виразності мови його носіїв.

Особливо важливе місце посідають словники у житті сучасної людини. Чим далі рухається людство у різних сферах, тим більше зявляються нові терміни. Для прикладу достатньо тільки згадати такі слова з сучасної людської галузі як Інтернет: “сервер”, “трафік”, “мова запитів”, “хіти”, “хости” тощо. Без використання сучасного словника ком'ютерного адміністратора важко з'ясувати про що йдеться.

Особливо важливе місце посідають словники у тих професіях, де є багато іншомовних запозичень. Для прикладу: медицина, юриспруденція, точні науки. Без знання термінології просто неможливо діяти, розуміти хід бесіди тощо.

Для професій, де слово є основним знаряддям праці (філологія, журналістика, письменницька та літературна діяльність, радіо і телебачення), правильне використовування слів та словосполучень, зворотів є вкрай необхідним завданням, інакше в цих сферах краще не працювати, оскільки представники цих професій є носіями мовної культури.

Словники не тільки дозволяють краще зрозуміти складні терміни та напрямки їх застосування, тлумачать значення слів інших мов, але й дозволяють дотримуватися основних законів логіки, серед яких є закон тотожності.

Тобто, знаючи точне визначення того чи іношого поняття (терміна) людина легко може порозумітися з іншою людиною, яка знає значення цього слова. І навпаки, не знаючи визначення конкретного терміну, або розгляд одного і того ж слова з використанням різних значень (різних областей використання) може призвести до непорозумінь, хибності міркування.

Також словники велике значення відіграють в систематизації та класифікації словесного багатоманіття сучасної людини. Так, в перекладацькій справі одне і те ж слово може перекладатися, в залежності від ситуації, по-різному, або знання слів-синонімів робить переклад більш художнім та цікавим для сприйняття.

Без енциклопедичних словників ми довго б не могли відшукати потрібних відомостей про окремі країни, народи, про природні явища тощо. Так з допомогою енциклопедія, як загальних, так і тематичних, можна під рукою тримати велику кількість зведених відомостей, які потрібні як для загального розвитку, так і для професійної діяльності.

Так, словник мови HTML полегшує написання web-сторінок, більше того, даний словник, як і ряд інших, може бути представлений у електронному вигляді, тому можна просто використовувати цілі заготовки (шаблони) даного словника і включати їх до своєї роботи. Це економить і час і сили людині, яка займається подібною справою.

Оскільки були згадані електронні можливості словників, які якнайбільше характеризують сучасний прогрес лексикографії, то варто зазначити, що на основі словників-перекладачів існує вже чимало спеціалізованих автоматичних програм для перекладу з однієї мови на іншу. Якщо раніше на переклад однієї сторінки спеціаліст міг затрачати від 5 до 10 хвилин (наприклад, переклад з англійської на українську мову), то комп'ютерна програма робить це за лічені секунди, а людині залишається тільки підкорегувати результат автоматичного перекладача.

Більшість словників (не тільки вузькоспеціалізованих для системних адміністраторів та перекладачів) переведені в електронні форми. Так, можна швидко знайти відомості по конкретному історичному персонажу, переглянути його фотографію чи навіть почути запис його голосу тощо. Мультимедійні словники, які сьогодні все більше і більше оточують сучасну людину економлять час і місце. Сучасний комп'ютер тепер легко може вміщувати у собі не один десяток Бібліотек імені Т.Шевченка, при чому пошук потрібної інформації настільки швидкий, що років 10-20 тому ці темпи видавалися б фантастикою.

Сучасна людина ніяк не може обійтися без словників. Якщо вона позбавляє себе цього джерела знань, вона одразу ж приречена бути відкинутою на задвірки мовного суржика, професійної некомпетентності, кар'єрного занепаду та деградації.

Висновки

З вищесказаного можна зробити наступні висновки:

Словник - довідкова книга, яка містить зібрання слів (чи морфем, словосполучень, ідіом і т.д.), розташованих по визначеному принципу, і яка дає відомості про їхні значення, вживання, походження, переклад на іншу мову і т.п. (лінгвістичні словники) чи інформацію про поняття і предмети, ними що позначаються, про діячів у яких-небудь областях науки, культури й ін.

Словники відіграють велику роль у сучасній культурі, у них відбиваються знання, накопичені суспільством протягом століть. Вони служать цілям опису і нормалізації мови, сприяють підвищенню правильності і виразності мови його носіїв.

Використовуючи різноманітні словники, людина може не тільки орієнтуватися в наукових та технічних спеціалізованих термінах, але за допомогою словників слів-синонімів збагачувати свою мову, робити її більш досконалою та цікавою для сприймання.

Для промовців, телевізійних чи радіо дикторів багатство мови - вимога номер один, без словників не обходяться навіть маститі майстри пера. Особливо велике значення відіграють “осучаснені” форми словників - електронні словники, які також є різноманітними за своєю професійною спрямованістю. Такі словники дозволяють знаходити потрібні знання за лічені секунди, що підвищує продуктивність праці.

Шкода, що в наш час, коли значення словників є настільки очевидним, так мало приділяється уваги для навчання школярів та студентів правильно користуватися різними видами словників. Це б так стало їм у пригоді, більше того - слугувало б росту їх мовної та пізнавальної культури!

Література

1. Ділові папери та документи підприємницької діяльності / Упоряд. В. -Л. Кулініченко. -- К.: Український центр духовної культури, 1996.

2. Караванський С. Пошук українського слова, або Боротьба за національне "я". --К.: Видавничий центр "Академія", 2001.

3. Коваль А. П. Ділове спілкування. --К.: Либідь, 1992.

4. Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови. -- К.: Вища шк., 1978.

5. Кочан І. М., Токарська А. С. Культура рідної мови. -- Львів: Світ, 1996.

6. Культура мови на щодень. -- К.: Довіра, 2000.

7. Культура української мови: Довідник. -- К.: Либідь, 1990.

8. Молдованов М. І., Сидорова Г. М. Сучасний діловий документ: зразки найважливіших документів українською мовою. -- К.: Техніка, 1992.

9. Новий російсько-український словник-довідник юридичної, банківської, фінансової, бухгалтерської та економічної сфери. -- К.: Довіра, 1998.

10. Пилинський М. М. Мовна норма і стиль.-- К.: Наук, думка, 1976.

11. Пономарів О. Д Культура слова: Мовностилістичні поради. - К.: Либідь, 1999.

12. Пономарів О. Д Стилістика сучасної української мови. - Тернопіль: Навч. книга-Богдан, 2000.

13. Російсько-український словник-довідник “Порадник ділової людини”. -К.: Основи, 1995.

14. Сліпушко О. М. Українська мова й етапи кар'єри ділової людини. -К: Криниця, 1999.

15. Словник-довідник з культури української мови. - Львів: ФЕНІКС, 1996.

16. Український правопис. - К: Наук. думка, 1996.

17. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів. - К.: Довіра, 1998.

Страницы: 1, 2