Особливості перекладу англійських та українських юридичних термінів

Продуктивними є також синтаксичний тип "іменник у Н. в. + іменник у Р. в. прийменника" ? 19 термінів (17%): право голосу -constituent power, право заповіту - freedom of will, право громадянства - freedom of citizenship; та синтаксичний тип "іменник у Н. в. + іменник у З. в. з прийменником на" ? 16 термінів (16%): право на життя - the right of living, право на працю - the right of working, право на позов - the right of complaint.

Таблиця 2

Синтаксичні типи юридичних термінів

Отже, найбільшою групою термінів в англійській та українській мові є перша синтаксична група ? Прикметник + іменник у Н.в (67 % ? 75 термінів друга за частотою вживання є Іменник у Н.в. + іменник у Р.в. прийменника (17 % ? 19 термінів), а найменшою групою є ? Іменник у Н.в. + іменник у З.в. (16 % ? 16 термінів)

Серед трикомпонентних синтаксичних типів зустрічаються такі:

1. "Iменник у Н. в. -+- іменник у З. в. з прийменник на + іменник у Р. В. без прийменника" ? З (право на волю слова / the right if saying, право на охорону здоровий 'я / the right of medicine care) - 65 %;

2. "Iменник у Н. в. + іменник у Р. в. без прийменника + Іменник у З. в. з прийменником на" ? 2 (право обвинуваченого на захист / the right of accused on the lawer, право націй на самовизначення / the right of nations on self-determination) ? 15 %

3. "Iменник у Н. в. + прикметник -+- іменник у Р. в. без прийменника" - 1 (право законодавчої ініціативи / initiative ) ? 15 %;

4. "Iменник у Н. в. + прикметник + іменник у З. в. з прийменником на" 1 (право на матеріальне забезпечення / the rihgt of material freedom) - 5 %.

Таблиця 3

Трикомпонентні синтаксичні типи юридичних термінів

Отже, найбільшою синтаксичною групою трикомпонентних термінів в англійській та українській мові є перша синтаксична група ? Iменник у Н. в. -іменник у З. в. з прийменник на + іменник у Р. В. без прийменника (65 % термінів), друга за частотою вживання є Iменник у Н. в. + іменник у Р. в. без прийменника + Іменник у З. в. з прийменником на (15 % термінів) та Iменник у Н. в. + прикметник -+- іменник у Р. в. без прийменника. (15 % термінів), а найменшою групою є ? Iменник у Н. в. + прикметник + іменник у З. в. з прийменником на (5 % ?термінів).

Є в досліджуваній терміносистемі синтаксичні гнізда з незначною кількістю похідних. Наприклад, у синтаксичному гнізді зі стрижневим словом свідок - три похідних: свідок обвинувачення, свідок процесуальної оборони, головний свідок, з опорним словом показання ("повідомлення під година допиту") -- три похідних: неправдиве показання, правдиве показання, показання свідків.

Отже, у юридичній термінології є й досить поширені синтаксичні гнізда, і гнізда з незначною кількістю похідних. Синтаксичні гнізда утворюються продуктивними синтаксичними типами й непродуктивними. У юридичній терміносистемі відсоток складених термінів дуже високий. Це зумовлюється тім, що вона обслуговує сферу регулювання правових відносин суспільства, і отут не винне бути двозначності чи непорозумінь, пов'язаних з мовним вираженням.

Розглядаючи проблему терміну, торкнемось питання національного чи інтернаціонального терміна, якою має бути термінологія: чи замкнутися у своєму вузько національному мовному просторі, чи дати простір чужомовним словам, не може мати однозначної відповіді. Не може бути науки, раз на вислів її не вистачає термінів. Кожна наука у своїй основі інтернаціональна, звідси інтернаціоналізація термінологічної системи є одним із природних і вагомих шляхів її самобутнього розвитку [67, с. 90]

1.4 Історія становлення і розвитку українського юридичного термінознавства

На тлі екстралінгвальних подій визначено внесок наукових кіл, товариств, термінологічних комісій, окремих дослідників у розвиток юридичного термінознавства та обґрунтування наукових засад термінотворення. Аналіз лексикографічних видань із галузі права дозволив визначити особливості становлення понять „юридичний термін”, „юридична термінологія” та „юридична терміносистема” в історичному аспекті, представити еволюцію лексикографічних тенденцій та систематизувати теоретичні засади фахової лексикографії української мови. У контексті окресленої проблематики термінологія субмови права розглядається як спеціалізована система вищого порядку [19, c. 47].

Періодизація розвитку юридичного термінознавства в Україні, складається з п'яти етапів. Вперше правничі терміни з'явилися ще в „Руській Правді”, а згодом і в галицько-волинських грамотах. Початком процесу формування юридичної терміносистеми національної мови є перша спроба систематизації термінології, яка припала в Україні на середину ХІХ століття (з появою „Juridisch-politische Terminologie fur die slavischen Sprachen Osterreichs. Von der Commission fьr slavische juridisch-politische Terminologie. Deutsch-ruthenische Separat-Ausgabe”). Аналогічні процеси відбувалися в інших слов'янських мовах, зокрема польській, де ще у старопольський період відбувається системне формування юридичної термінології (Ян Цервус з Тухолі „Farrago actionum civilium Juris Maydeburgensis”, Бартломєй Троіцький „Rejestr do Porzadku i do Artykuіуw prawa majdeburskiego i cesarskiego” та ін.).

Другий етап періодизації охоплює другу половину XIX - початок XX ст. - з моменту створення у Львові Наукового товариства імені Т. Шевченка до утворення Інституту української наукової мови (ІУНМ). Дослідники НТШ виступали за формування власної української термінології на основі німецької термінологічної моделі, оскільки саме німецька правнича термінологія панувала на території Австрії, а пізніше і Австро-Угорщини, до складу якої входила Галичина з центром у Львові. Така модель була притаманна і польському термінотворенню на західногаліційських землях.

Третій етап (1923 - 1933), який називають „золотою добою українського мовознавства”, характеризується потужним розвитком галузевої лексикографії, тенденцією до впорядкування української правничої термінології. Діяльність ІУНМ, осередків у Харкові та Києві, НТШ у Львові спрямована на досягнення однорідності в межах термінології національної мови, а також на уніфікацію критеріїв та принципів, що застосовуються в термінотворенні та лексикографії. ІУНМ переважно спирається на літературну мову Центральної та Східної України, а представники НТШ - на регіональний та запропонований термінознавцями Наддніпрянської України матеріали.

Наступний етап (після 1933 р.) позначений впливом російської мови на національну термінологію, уніфікацією моделей термінотворення східнослов'янських мов. У лексикографічній практиці спостерігається глобальна тенденція гармонізації юридичної термінології з російськими термінотворчими моделями, що починає довготривалу добу русифікації української юридичної термінології, як і мови в цілому.

Для сучасного періоду розвитку термінотворення (з 1990-х рр.) є характерною інтенсивна наукова робота у сфері національної юридичної лексикографії, пошук оптимальних моделей термінотворення з увагою до українського ресурсу терміносистем. Демократизація суспільства і процесу наукового пошуку спричинила до появи численних праць, що розробляють зіставні аспекти сформованої терміносистеми української мови з терміносистемами інших мов, у тому числі неспоріднених. Модернізація виробництва, суспільно-політичних та економічних відносин сприяє розвитку можливостей національної терміносистеми в добу інтенсивних суспільних змін. Прикладне термінознавство ставить більш суворі вимоги до терміна, аж до необхідності узгодження його зі світовою юридичною суперсистемою. На практиці це означає інтенсивну роботу спеціально визначених установ, які координують термінознавчі дослідження (Держстандарт України, Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології, відділ термінології та ономастики Інституту української мови НАНУ, Інститут держави і права НАНУ ім. В. Корецького та ін.), спрямовані на нормалізацію та гармонізацію юридичної термінології з міжнародними стандартами, передусім стандартами Міжнародної організації стандартів (ISO).

Отже, українська юридична термінологія сформувалася як система у процесі тривалого історичного розвитку. На особливості становлення і функціонування субмови права вплинули інтра- та екстралінгвальні чинники, що зумовили як загальні, так і специфічні закони розвитку термінології національної мови: структурно-системні параметри, еволюційні закономірності зміни мовних форм, функціональні характеристики мовних одиниць та їх комунікативний потенціал, інтерференційні процеси у сфері субмови права, особливості мовних контактів із спорідненими і неспорідненими мовами тощо.

До специфічних і водночас надзвичайно важливих обставин для розвитку української юридичної термінології відносимо тривалий історичний період взаємодії української і польської мов, які паралельно забезпечували правові системи Польсько-Литовської держави, зокрема в галузі публічного права, а отже, формували фонд спільних юридичних термінопонять. В інші історичні періоди українська юридична терміносистема зазнавала впливів інших мов - польська і російська мови здебільшого були мовами-посередниками для адаптації в українській юридичній субмові термінопонять системи європейського права, що спирається на римську традицію. Лінгвістична інтерпретація процесів, системно-структурних відношень і тенденцій розвитку української юридичної термінології визначається в дисертації як необхідна і важлива складова частина наукового опрацювання державотворчих процесів і їх результатів, відбитих у субмові права.

Для розвитку наукової думки наприкінці ХХ ? початку ХХІ ст. характерними є не тільки процеси диференціації, але й інтеграції наук, унаслідок чого на стику окремих галузей виникають нові науки, як, наприклад, математична логіка, хімічна фізика, економічна геологія, військова географія, технічна естетика й ін. Сказане повною мірою стосується і юридичної науки. Так, наприклад, на стику юридичної і психологічної галузей виникла юридична психологія, юридична і філософська ? філософія права, юридична і соціологічна ? юридична соціологія, юридична і філологічна ? юридична лінгвістика.

Якщо юридична соціологія і філософія права одержали, як говориться, загальне визнання і навіть включені Вищою атестаційною комісією України в перелік наукових спеціальностей, по яких проводиться захист дисертацій на отримання вченого ступеня доктора і кандидата наук, то юридична соціологія і юридична лінгвістика - тільки на шляху визнання.

Відомо, що будь-яка нова наука виникає тоді, коли накопичується достатня кількість спеціальних наукових праць по даній проблематиці. Проведений нами аналіз свідчить, що у вітчизняній і закордонній науці чимало зроблено в області рішення проблем, зв'язаних з лінгвістичним забезпеченням розвитку правознавчої науки й удосконаленням законодавчої і юридичної практики, свідченням чого є численні роботи, опубліковані як в Україні, так і за її межами.

Спробуємо простежити етапи становлення юридичної лінгвістики як окремої науки в Україні. Перші роботи, що умовно можна об'єднати під рубриками "Правові проблеми мови" і "Язикові проблеми права", почали регулярно з'являтися на сторінках авторитетних юридичних видань тільки шість-сім років том.

На початку 2003 р. побачила світ перша в Україні монографія по юридичній лінгвістиці "Понятійний апарат Особливої частини Кримінального кодексу України" З.А. Тростюк. У передмові до цієї роботи доктор юридичних наук професор В.А. Навроцький пише: «Проблеми, зв'язані з термінологією законодавства, відносяться до тих, актуальність яких безсумнівна. Адже від їхнього правильного рішення залежить не тільки дозвіл теоретичних дилем, але і рішення питань правозастосування ? долі конкретних людей. Визначальної є роль дослідження термінологічних проблем для теорії і практики карного права. Саме в цій галузі ціна слова, іноді навіть букви або розділового знака надзвичайно висока».

Кілька місяців потому з'являється й робота В.Н. Демченко "Органічна і неорганічна українська мова", де в діахронічному і синхронічному плані аналізуються природні і штучні риси юридичного субстиля української мови.

Продовженням роботи з узагальнення творчих досягнень вчених в області юридичної лінгвістики є і складений тематичний бібліографічний довідник, у якому нараховується понад 500 позицій. Цей перелік є далеко не повним, адже через об'єктивні і суб'єктивні обставини в нього не ввійшов ряд робіт, опублікованих за межами України.

Дехто з опонентів не погоджуються з в "вторгненням" учених-мовознавців "у сферу впливу" вчених-юристів і навпаки, хоча в цьому не вбачається нічого надприродного. Подібні процеси, як відзначалося вище, є типовими для розвитку науки наприкінці ХХ ? початку ХХІ в. у цілому. Підтвердженням цього стали роботи українських учених, юристів і лінгвістів, З.А. Тростюк і Н.В. Артикуци, С.П. Кравченко й А.С. Токарської, В.Я. Радецької і О.Ф. Юрчук і ін.

Таким чином, можна констатувати той факт, що потреба і підстави, що не менш важливо, у виділенні юридичної лінгвістики як самостійної спеціальності є.

Отже, в недалекому майбутньому юридична лінгвістика займе своє гідне місце й у переліку спеціальностей, по яких проводиться захист докторських і кандидатських дисертацій, і серед навчальних дисциплін, що вивчаються у вищих юридичних навчальних закладах як в Україні, так і за її межами.

Історія українського термінознавства засвідчує, що в різні періоди отримувались пріоритети того чи іншого напрямку.

В XIV-XVI ст. на базі спільної східнослов'янської мови в основному сформувався лексичний склад мови української народності.

У цей період на розвій української книжної мови мало вплив утворення Литовсько-руської держави і входження до її складу українських земель. Українська літературна мова, мова руська, згодом стає офіційною мовою цієї держави. Нею складаються канцелярські урядові акти, ведеться судочинство.

Російською мовою написаний збірник тодішніх правних постанов - Статут Литовський (1529р.), у якому зазначалось, що "писар земський масть поруску літерами й словами росіянами вси листи, выписы і й позвыі писати, а не иншим эзыком і словы". Офіційною, вживаною послідовно в урядових канцелярських актах, українська літературна мова стає в Молдавії. В основі так званої актової чи канцелярської урядової мови лежала північно-західна українська мова. У її складі на грунті живої народної мови утворюється прошарок канцелярсько-юридичних кодифікованих назв на позначення документів (грамота, листь, правильє), юридичних дій і їх результатів (оуграничити, оуздати. позвати, прислушати, искати, )дань, держаньє), юридичних зрозуміти (истець, волгчичь, головитство}, тогочасних правопорядків (право, право, право рускоє, право немецкоє) тощо.

В 1569 році до Польщі приєдналися Литва й уся Україна. У словниковому складі руської мови всі частіше зустрічаються полонізми, польський вплив на літературну українську MOB}' збільшується й у результаті насильної урядової полонізації. В 1696 році варшавський Сейм прийняв постанову про мову українських канцелярій. Українська літературна мова стає на новий шлях свого поповнення й перероблення: коли не вистачало слів для позначення певного суспільно-політичного, юридичного поняття, те вона творити їх не зі старої книжної мови, не на живомовній традиції, а з мов чужих: польської, латинської, німецької.

Подальше формування українських юридичних термінів відбувається під впливом польської, німецької, а в окремих регіонах - угорської мови. Усі чужомовні запозичення юридичної термінології в давньоукраїнській мові можна поділити на дві групи:

1. Чужі слова, які увійшли в давньоруську мову і не зазнали змін під впливом мопи-реціпієнта: агравація (стп. agrawacyja) ? кривда, утиск, альтернату (стп. altcrnata) ? право, яке визначало владу при спорі двох рівних достойників, акцесія (стп. akcesja) ? здобуття права на власність, акть (стп. akt) - (правовий урядовий документ), актор (лат. actor) ? позивач, асесорі (лат. assesor) ? судова службова особа, судовий засідатель, баниция (стп. banicija) ? (позбавляння людини громадських прав і вигнання її з країни) заст. баніція, безчинца (стп. bezczynca) ? порушник встановленого порядку, биршаг (мад. brsag) - штраф, брама (стп. brama) ? (місце ув'язнення) тюрма, виновайца (стп. winowajca) ? винуватець, винний, провинник, войть (стп. woj ? (у містах на німецькому праві голова місцевого самоврядування й міського суду) війт, виоляторь (лат. violator) ? порушник.

2. Запозичені слова, засвоєні давньоруською мовою, які змінилися у формально-граматичному плані: баніовання (стп. banicija) ? судове покарання людини баніцією ? вигнанням з країни, акція (стп. akcja) ? праворуч, судовий процес, алеговати (стп. alegowac) ? (чим, що) доводити, доказувати, виправдовуватися, акцесія (стп. akcesja) ? здобуття права на власність, угода, прибуток; броити (стп. Ьгоіс) ? чинити розбій, варіяція (стп. warjacja) - зміна, видозміна в судових свідченнях, видирца (стп. wydzierza) - грабіжник. [23, с. 67-70].

Таким чином, творення юридичної термінології давньоукраїнської мови відбувалося через успадкування традицій живої народної мови, у результаті контактів з близько й дистантноспорідненими мовами.

Засвоєння чужомовної юридичної термінології збіглося з внутрішніми потребами та історичними умовами функціонування української мови.

Співвідношення між національним та інтернаціональним елементом у терміносистемах встановлюється в доцільних пропорціях тільки за умови, якщо розв'язане питання національного складника.

Страницы: 1, 2, 3