Особливості перекладу інструкцій

Особливості перекладу інструкцій

45

Зміст

Вступ 3

Розділ 1. Визначення поняття стратегії перекладу 6

1.1 Стратегія, спосіб, метод та прийом перекладу 6

1.2 Визначення поняття «стратегія перекладу» 8

1.2.1 Характеристика стратегії наукового перекладу 8

1.2.2 Чинники стратегії наукового перекладу 11

1.3 Класифікація стратегій перекладу 12

Розділ 2. Вибір перекладацьких стратегій при перекладі інструкцій 16

2.1 Визначення поняття інструкції як виду документу, який потребує перекладу 16

2.2 Лексико-синтаксичні особливості інструкцій 20

2.3 Вибір стратегії перекладу тексту типу інструкція 23

2.3.1 Стратегія за принципом перекладу того, що зрозуміло перекладачеві 23

2.3.2 Перекладацька стратегія «переклад змісту , а не букви оригіналу» 26

2.3.3 Стратегія максимального відтворення змісту оригіналу 31

2.3.4 Перекладацька стратегія домінування значення цілого над значенням окремих частин 33

Висновки 35

Список використаних джерел 37

Додаток 1 41

Додаток 2 42

Додаток 3 44

Вступ

Дослідження присвячене аналізу особливостей застосування стратегій перекладу в сфері галузевої літератури. Оточення сучасної людини оснащене різними технічними пристроями, апаратами, приладами, при роботі з якими необхідно виконувати різні дії та операції. Кожен технічний пристрій супроводжується спеціальним текстом-інструкцією з експлуатації по застосуванню. Тексти підручників та навчальних посібників з природно-технічних дисциплін також можуть містити різного роду інструкції. У зв'язку з цим ми вважаємо можливим говорити про текст-інструкцію (або текст-алгоритм) як особливий тип тексту. При перекладі такого роду текстів, необхідно враховувати всі його особливості для того, щоб правильно обрати стратегію перекладу.

Актуальність дослідження зумовлена постійним розвитком сфери науки та техніки. З`являється багато інноваційної техніки й нова інформація потребує негайного перекладу для подальшого її використання.

Метою даної роботи є визначення особливостей принципу вибору перекладацьких стратегій при перекладі текстів інструкцій до технічного обладнання. В роботі представлено сучасний стан лінгвістичного та перекладацького аналізу в галузі дослідження перекладу тексту типу інструкція та обґрунтовуються необхідні теоретичні поняття.

Реалізація поставленої мети передбачає розв`язання низки конкретних завдань: 1) подати визначення стратегії технічного перекладу та виявити принципи перекладу текстів типу інструкція; 2) зазначити стратегії перекладу, їхні різновиди та розкрити значення кожної; 3) здійснити комплексний аналіз основних перекладацьких стратегій; 4) дати визначення інструкції як особливого виду міжнародного документу; 5) запропонувати основні стратегії перекладу на матеріалі текстів інструкцій до технічного обладнання.

Об`єктом дослідження є тексти інструкцій до технічного обладнання, на основі яких ми робимо порівняльний аналіз у двох мовах та визначаємо їхні відмінності та схожість.

Предметом дослідження є вибір перекладацьких стратегій при перекладі інструкцій до технічного обладнання та визначенні способів та прийомів відтворення складних граматичних та лексико-синтаксичних явищ в українських перекладах.

Фактичний матеріал дослідження - це приклади речень з посібників по використанню та інструкцій до технічного обладнання, що містять граматичні та лексичні форми, які ми досліджуємо при виборі перекладацької стратегії.

Дослідження особливостей вибору певної стратегії при перекладі текстів інструкцій до технічного обладнання базується на аналізі українських перекладів англомовних науково-технічних текстів у посібниках або керівництвах по використанню різних видів техніки. Дослідженню стратегій перекладу багато уваги приділяли такі вчені як В.Н. Коміссаров, І.С. Бик, О.В. Бурда-Лассен, В.І. Карабан, І.І. Рєвзін, Я.І. Рецкер, І.А. Гладких, О.О. Харітонова та інші.

Для розв`язання поставлених завдань у роботі застосовано комплексну методику дослідження. Основними методами аналізу речень у текстах оригіналу та перекладу є лінгвостилістичний аналіз, комплексний контрастивно-перекладознавчий аналіз із залученням елементів контекстуального, компонентного, трансформаційного аналізів.

Наукова новизна здобутих результатів полягає в тому, що за допомогою порівняльного аналізу двох неблизько споріднених мов на матеріалі текстів інструкцій є можливим виокремлення домінуючих та найчастіше уживаних перекладацьких стратегій. Вперше було зіставлено основні прийоми та способи підбору необхідної стратегії у перекладі інструкцій, порівняно їх характеристики та виокремлено особливості стратегій, притаманних кожному з порівнювальних типів перекладу.

Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що його результати становлять внесок у розвиток теоретичних аспектів перекладознавства. Результати порівняльного аналізу стратегій перекладу відкривають перспективу для подібних досліджень.

Практична цінність роботи визначається тим, що її результати можна застосовувати для розв'язання практичних проблем, пов`язаних з англо-українським перекладом.

Розділ 1. Визначення поняття стратегії перекладу

1.1 Метод, спосіб, прийом та стратегія перекладу

За останні десятиліття в Україні постійно зростає об'єм устаткування, що купується за кордоном, для різних виробництв. Через високі митні збори на ввезення готової продукції (харчові продукти, будівельні матеріали, взуття та одяг, пакувальні матеріали) замість імпорту таких товарів все частіше отримується устаткування для випуску такої самої або аналогічної продукції в Україні.

Ми визначаємо інструкцію як самостійний тип тексту з особливим способом викладу змісту, за допомогою якого дається точне (покрокове) розпорядження з виконання технічних або інших дій, що приводять до конкретного результату. Науково-технічні тексти характеризуються особливим стилем, який відрізняє їх від інших типів текстів. При перекладі таких текстів ця особливість створює додаткові труднощі та проблеми [10, с. 6].

Технічний переклад - це насамперед переклад, який використовується для спеціальних цілей, а саме для обміну спеціальною інформацією, що надходить і сприймається різними мовами. Отже: технічний переклад - це переклад, який застосовують для обміну спеціальною науково-технічною інформацією між людьми, що говорять різними мовами [17, c. 6-30].

Будь-який текст-інструкція характеризується певною повторюваністю термінів. Тому для правильної передачі значення незнайомого і відсутнього у словниках терміна або термінологічного сполучення дуже важливо врахувати і співставити всі випадки його вживання в даному тексті і лише після цього спробувати вияснити значення терміну шляхом ознайомлення із спеціальною літературою з даного питання. Велику допомогу перекладачеві може надати уже існуюча перекладна література з даного питання, особливо якщо є можливість порівняти оригінал і переклад [10, c. 6].

Технічний переклад охоплює кілька форм або способів обробки оригіналу перекладачем. Таких цілком, визначених видів, технічного перекладу можна нарахувати вісім, кожний з яких має свої особливості й свої закони. Ці форми не залежать від сфери спеціалізації, і тому кожний технічний перекладач повинен бути знайомим з усіма видами технічного перекладу.

Переклад у буквальному значенні цього слова, тобто перехід від початкового тексту до перекладного, може здійснюватися по-різному. В основі такого переходу лежать способи, прийоми і методи перекладу, що варіюються перекладачем залежно від його кваліфікації, а також від вигляду та одиниці перекладу. Серед цих трьох понять (спосіб, прийом і метод перекладу) тільки спосіб може розглядатися як одна з основоположних і класифікуючих категорій перекладу, тому що тільки спосіб перекладу існує як об'єктивна закономірність. А прийом і метод перекладу є похідними від способу перекладу, вони отримані в результаті діяльності людини.

В даний час відомо тільки два способи перекладу як об'єктивно існуючі закономірності перекладу від однієї мови до іншої. Перший спосіб - це знаковий спосіб перекладу, який полягає у вербальній реакції на пред'явлений знак. Він простежується при появі в початковому тексті одиниць перекладу із стертим або фіксованим семасіологічним зв'язком, а також в умовах жорстких часових обмежень (наприклад, в синхронному перекладі).

Другий спосіб перекладу, який ми будемо називати «смисловим способом», припускає попередню ідентифікацію денотат з подальшим пошуком іншомовного еквівалента. При цьому у перекладача виникає ряд труднощів, які він прагне усунути, удаючись до серії додаткових операцій, складових той або інший прийом перекладу [12, c. 44].

У будь-якій науці є поняття, що складають основу її теорії. Фундаментальні поняття прийнято називати категоріями. Наука про мову будує свою теорію на базі понятійних, семантичних і лексико-граматичних категорій. На відміну від поняття категорія не тільки узагальнює, але і класифікує. Це означає, що одне і те ж явище, що виділяється як категорія, може виявлятися в різних формах.

Наука про переклад також має свої категорії, що виявляються в різних формах. Однією з таких категорій є категорія діяча або суб'єкта. Категорія діяча представлена в науці про переклад у вигляді опозиції машинного перекладу - переклад, здійснений людиною.

Іншою найважливішою категорією теорії перекладу є спосіб перекладу. Спосіб перекладу важливо відрізняти від прийому або методу перекладу. Прийом зазвичай вирішує приватну задачу, він допомагає долати труднощі, що виникають в ціленаправленій діяльності перекладача. Спосіб є основним правилом досягнення поставленої мети, яка відображає об'єктивно існуючі закони дійсності. Спосіб не можна вигадати, але можна створити нове поєднання певних дій, придумати можна метод перекладу, спосіб можна відкрити як вже відому закономірність. Крім того, на відміну від методу, спосіб є не діяльність, не система дій, а психологічна операція, що реалізує дію. В основі будь-якої перекладацької діяльності лежать одні і ті ж способи перекладу, які потрібно знайти, дослідити та використовувати, враховуючи кожного разу умови роботи [11, c. 134-140] (Див. Додаток 1).

1.2 Визначення поняття «стратегія перекладу»

1.2.1 Характеристика стратегій наукового перекладу

В даний час перекладознавство є однією з галузей знання, які активно розвиваються, вирішують складні проблеми, як теоретичні, так і методологічні. Сучасні перекладацькі дослідження присвячені питанням співвідношення слова і поняття, слова і концепту (Васильєв 1991; Фесенко 2001), значення і сенсу (Глєбова 2000; Соловйова 2002), запозиченню культур (Галєєва 2002; Клюканов 1999), когнітивному аналізу (Борисов 2000; Рябцева 1997; Хайруллін 1995), особам, що перекладають (Алексєєва 2004; Сорокін 2003) та ін.

Поняття стратегії перекладу не є новим для теорії перекладознавства. Проте в дослідженнях, присвячених перекладацьким проблемам, даний термін не використовувався (Бархударов 1975; Комісаров 1973; Рєвзін, Розенцвейг 1963; Рецкер 1974; Фьодоров 1983; Швейцер 1988 та ін.), а вживався термін «дія перекладача» в значенні «мовна діяльність». Сенс даного поняття полягав у використанні перекладачем окремих прийомів перекладу, таких, як субституція, запозичення, парафраза та ін.

В.Н. Комісарів, розробляючи програму дослідження перекладацького процесу, вважає, що при цьому необхідно «з'ясувати, в чому полягає лінгвістична суть цього процесу, в якому ступені він визначається власне лінгвістичними чинниками, в яких межах такі чинники обмежують точність передачі інформації» [9, c. 239-243]. Таким чином, в традиційних дослідженнях перекладу дії перекладача трактувалися в основному в аспекті мовної діяльності.

Основним положенням традиційної теорії перекладу є теза про те, що людина, яка володіє іноземною мовою вже готова до здійснення перекладацької діяльності. Отже, перекладач виступав в основному як «передавач», який відкрив доступ до семантики іншої мови шляхом фіксації інваріантних відносин між початковим і перекладним текстами, а не як суб'єкт, здатний мислити.

Ґрунтуючись на ідеї про суб'єктивний характер розуміння, можна прийти до обґрунтування тези про те, що розуміння перекладачем наукового тексту залежить від ступеня засвоєння ним спеціального знання, вираженого в початковому тексті.

Таким чином, мовний чинник не є головним при виборі перекладачем тієї або іншої стратегії перекладу.

В середині ХХ століття з розвитком соціології і філософії поняття стратегії вивчається як форма соціальних взаємодій між різними суб'єктами. Стратегія включає як компоненти соціального виробництва, так і відтворень, і є вибудовуванням загального соціального простору. В соціології стратегію називають «такою, що розуміє», оскільки в ній максимально враховуються інтереси, позиції і установки всіх учасників соціальної взаємодії. У цьому сенсі стратегія виступає не як фіксований план, а як постійне узгодження різних позицій і думок. Позиція стратега в аспекті соціальної взаємодії змінюється: його свідомість розглядається як динамічний простір інтеграції інтересів і точок зору учасників стратегічних дій.

Загальні міркування про поняття стратегії визначили подальший розвиток даного поняття. Так, в аспекті наукового перекладу такі компоненти перекладацької стратегії, як суб'єкт стратегії, вихідна позиція, мета, рішення і стратегічне мислення отримують специфічне обґрунтування.

Суб'єктом стратегії наукового перекладу є перекладач, який визначає свою вихідну позицію, мету та ухвалює рішення щодо своїх дій. Головною в науковому перекладі є взаємодія перекладача і автора початкового тексту на основі єдиного наукового тексту. Мета перекладацької стратегії полягає в успішному створенні перекладу наукового тексту, що характеризується відповідними типологічними параметрами і що забезпечує його реципієнтів простором думки, аналогічним оригінальному. Рішення в науковому перекладі ухвалюються перекладачем з урахуванням поставленої мети, а також з урахуванням типу тексту, типу комунікації і типу мислення автора початкового тексту.

Стратегічне мислення в науковому перекладі є особливим типом мислення, здатним виявити логіку розвитку авторських концептів, виражених у формі моделі, і співвіднести її з результатом власної інтерпретації даної моделі знання. У певному значенні суть стратегії мислення полягає в своєрідному «маніпулюванні» концептом. Цим процесом є зіставлення початкового і трансльованого концептів, або іншими словами, «порівняння і розрізнення» концептів з метою максимально точного відтворення початкової авторської моделі знання.

Поняття перекладацької стратегії в науковому перекладі пов'язане з розумінням перекладачем логіки розвитку початкового авторського концепту і його здатністю відтворити дану логіку в тексті перекладу [18, c. 14-23].

1.2.2 Чинники стратегії технічного перекладу

У теорії перекладу проблема вибору перекладацької стратегії є актуальною і вимагає більш пильної уваги дослідників. Проте до даної проблеми звертаються небагато дослідників наукового перекладу. Так, І.Е. Клюканов, який вивчає переклад як міжкультурне спілкування на матеріалі художніх текстів, визначає перекладацьку стратегію як спосіб вирішення комунікативної проблеми. Комунікаційна проблема трактується в основному в аспекті необхідності розуміння сенсу початкового тексту. У сфері міжкультурного спілкування, згідно концепції І.Е. Клюканова, перекладач може вибрати адаптивну або резистивну стратегію перекладу. Адаптивна стратегія використовується тоді, коли перед перекладачем стоїть завдання «наближення» реальності тексту перекладу до культури, що його прийматиме. Резистивна стратегія використовується у тому випадку, коли перекладач має намір «наблизити» реальність тексту перекладу до «оригінальної культури» [7, c. 156]. В аспекті наукового перекладу, де не відбувається «зіткнення» культур, вибір стратегії перекладу обумовлений іншими чинниками.

Вибір стратегії перекладу наукового тексту має свою специфіку, обумовлену як об'єктивними, так і суб'єктивними чинниками. До перших належать тип тексту і тип комунікації. Науковим текстом є тип тексту, який виражає нове спеціальне знання певними мовними засобами. Другий вид чинників включає професійну компетенцію перекладача, що має на увазі крім володіння іноземною мовою уміння інтерпретувати і розуміти початковий науковий текст. Розумінням наукового тексту є адекватне відтворення авторської моделі знання, логічних відносин між опорними словами [18, c. 14-23].

Страницы: 1, 2, 3, 4