Особливості перекладу твору Д. Роулінґ "Гаррі Поттер і Таємна Кімната"

Комбінована реномінація - найчастіше транскрипція з описовою перифразою - досить ефективний, хоча й багатослівний, спосіб максимальної передачі семантики реалій, зв'язаний з лінійним розширенням тексту. Комбінований спосіб розтлумачення семантики реалій поширений у наукових і науково-популярних текстах.

Калькування - особливий вид запозичення, коли структурно-семантичні моделі мови-джерела відтворюються поелементно матеріальними засобами мови-сприймача. Калькування своєрідно відображає суть перекладу як процесу біполярного: адже мета перекладу - перетворити цільовою мовою оригінальний текст. Така ж і суть калькування. Цей метод, що передбачає відтворення внутрішньої форми слова, а разом з нею - структури образного переносу значень, активізує словотворчі засоби, дає поштовх до утворення семантично містких неологізмів. Розрізняють повне і часткове калькування. При повному калькуванні слова або словосполучення буквально перекладаються. Точна калька в лексичному і семантичному відношеннях повністю збігається з відповідником у мові-джерелі. При частковому калькуванні вислови частково перекладають, а частково будують з іншомовного матеріалу чи бодай за іншомовним зразком.

Суть методу уподібнення полягає у відтворенні семантико-стилістичних функцій реалії мови-джерела іншомовним аналогом - реалією мови-переймача. І.Лєвий називає цей вид перекладу “субституцією” або “підстановкою”, стверджуючи, що його доречно застосовувати тоді, коли концентрація спільного досить сильна. Іноді знаходимо його і в оригінальній англомовній літературі на іноземну, зокрема, українську, тематику, як у повісті «Найстрашніший злочин» англійської письменниці Д. Джерард: «Besides the national beetroot soup, there were pirohy (a sort of small dumplings) which absolutely swam in butter, and the most artistic sour cream dumplings». При методі уподібнення виникає небезпека штучного перенесення читача в рідне середовище, а тому цей метод не завжди бажаний з погляду стилістичного й національно-культурного.

Існує ще один вид віднайдення семантико-стилістичних відповідників реалій - контекстуальне розтлумачення реалій. Такий вид відтворення семантико-стилістичних функцій реалій нерозривно пов'язаний з цілісністю художнього тексту і полягає у роз'ясненні суті реалії у найближчому контексті.

Наведений список способів трансляційного перейменування реалій не є абсолютним. Переклад - це справа творча, індивідуальна. Кожен автор може за допомогою свого таланту, своєї майстерності слова виробляти інші шляхи донесення до читача змісту того, що більшість дослідників назвала неперекладним - реалії.

1.3 Стилістичні особливості перекладу художніх творів

При перекладі творів з англійської мови українською мовою виникають проблеми, пов'язаних із відмінностями у граматичній структурі мов. Як відомо, англійська і українська мови належать не тільки до різних гілок індоєвропейської родини мов (перша - до германської, друга - до слов'янської), а й до різних структурних типів мов: перша - переважно аналітична мова, де граматичні відношення у реченні передаються вільними граматичними морфемами, а друга - флективна мова, де граматичні значення й відношення передаються за допомогою зв'язаних граматичних морфем - флексій. Саме розбіжності в будові мов, у наборі їхніх граматичних категорій, форм та конструкцій і становлять труднощів при перекладі.

Практична діяльність перекладача пов'язана з проблемами, які можна назвати власне стилістичними. Йдеться про ті випадки, коли свідомо використовуються виражальні засоби, щоб зробити текст образним і яскравим, домогтися значного емоційного впливу на читача. Цієї мети можна досягти, вживаючи лексичні образні засоби і стилістичні прийоми, а також шляхом особливого поєднання фраз чи речень.

З лінгвістичної точки зору мовленнєві жанри мають багато спільних ознак у різних мовах, бо в основі їх виділення лежать однакові критерії. А перекладач повинен добре знати особливості жанрів мовлення в англійській і українській мовах і бути ознайомленим із принципами передачі цих особливостей під час перекладу.

В наш час лінгвісти приділяють велику увагу ролі емоційно-оцінювальної лексики в структурі художнього твору. Художній текст є поліфункціональним. У ньому естетична функція нашаровується на цілий ряд інших - комунікативну, експресивну, прагматичну, емотивну, але не замінює їх, а навпаки, посилює. Мова художнього текста живе за своїми власними законами, відмінними від загальної мови, «вона має особливі механізми породження художніх смислів». Про специфіку слова у художньому тексті писали А.А. Потебня, В.В. Виноградов, Г.О. Винокур та інші дослідники. Вони підкреслювали, що слово у художньому тексті, завдяки особливим умовам функціонування, семантично перетворюється, отже містить в собі додатковий смисл. Гра прямого та переносного значення породжує естетичний та експресивний ефекти художнього тексти, робить цей текст образним та виразним. Взагалі вчені визнають, що неекспресивних текстів не існує, будь-який текст потенційно здатний здійснювати певний вплив на свідомість та поведінку читача, тому що саме експресивність сприяє меті мовного повідомлення, забезпечуючи вплив тексту на Реципієнта. Отже, кількість експресивних мовних засобів в тексті ще не визначає експресивний ефект його сприйняття, а лише підвищує ймовірність його виникнення. Більш того, окрім спеціальних мовних засобів, а саме емотивних, образних, стилістично маркованих, експресивною може виявитися будь-яка нейтральна мовна одиниця в залежності від авторської мети та контекстуальної ситуації.

Емоційністю, експресивністю, естетичною вмотивованістю мовних засобів, образністю характеризуються всі жанрові різновиди художньої літератури - епос, лірика, драма. Специфіка художнього мовлення полягає в тому, що в мові художньої літератури використовуються елементи всіх стилів. Усі засоби взаємодіють для вираження естетичного змісту твору через систему художніх образів.

Для багатьох контекстів існує достатня кількість нейтральних та емоційних слів, що дає можливість автору точно висловити всі відтінки і розставити акценти. Одна людина може бути описана як «друг» (friend) або як «товариш» (comrade), «колега» (colleague), «приятель» (chum), «наперсник» (confidant). Людина залишається тією ж самою, а враження читачів змінюється залежно від слова, яким скористався автор. Цей приклад підтверджує те, що головна мета використання письменником емоційних слів полягає в тому, щоб дати вже готову інтерпретацію і, таким чином позбавити читачів можливості робити самостійні висновки. Деякі читачі навіть не зрозуміють, що мала місце маніпуляція; інші розгадають намір автора і почнуть внутрішнє опиратися не тільки особливостям емоційного стилю, а й всім твердженням; треті ж побачать в цьому тільки забавну інтелектуальну гру. Таке твердження як „Вона все ще закохана” є не емоційним, а нейтральним, фактичним, денотативним. А коли кохання висловлюють таким чином: She is in love, the naive, besotted fool. (Вона закохана, наївна, одурманена дурепа.), тоді можна впевнено казати, що слова «naive», «besotted fool» - вживались для того, щоб пробудити емоції.

На лексичному рівні стиль художньої літератури широко послуговується словами з переносним значенням, що стають основою тропів, емоційно забарвленими словами, фразеологічними одиницями, фольклорними джерелами, прислів'ями і приказками.

Естетичні функції здатні виконувати в художньому тексті фонетичні, словотвірні, морфологічні й синтаксичні засоби мови. Звукопис у поезії новотвори і суфікси емоційної оцінки, проекція граматичних категорій на семантику тексту, введення звертань, обірваних речень, слів-речень - усе це створює не лише естетичний смисл, але й чималі труднощі під час перекладу.

Хороший перекладач користується різними способами передачі деяких стилістичних прийомів, використаних в оригіналі для того, щоб надати тексту більшу яскравість і виразність. У перекладача є наступний вибір: або спробувати скопіювати прийом оригіналу, або, якщо це неможливо, створити в перекладі власний стилістичний засіб, що має аналогічний емоційний ефект. Це - принцип стилістичної компенсації, про який К.І.Чуковський говорив, що не метафору треба передавати метафорою, порівняння порівнянням, а усмішку - усмішкою, сльозу - сльозою і так далі. Для перекладача важлива не стільки форма, скільки функція стилістичного прийому в тексті. Це означає певну свободу дій: граматичні засоби виразності можливо передавати лексичними і навпаки; опустивши непередаване українською мовою стилістичні явище, перекладач поверне «борг» тексту, створивши у іншому місці тексту - там, де це найзручніше - інший образ, але схожої стилістичної спрямованості.

З цим тісно зв'язано і прагнення перекладача (або, нерідко, редактора перекладу) “поліпшити” авторський текст, іноді свідомо, іноді несвідомо. Автор використав три рази підряд один і той же прикметник: як це недобре виглядає в перекладі, тож перекладач приймає рішення - треба замінити на синоніми. Якщо спробувати розібратися, така заміна іноді виявляється виправданою. Може, на мові оригіналу саме в цій області синонімічний ряд бідніший, і три однакових прикметників підряд виглядають цілком нормально; у перекладі треба розфарбувати. Але може, і навпаки - автор прагнув підкреслити це слово, або навмисно поскупитися на синоніми в цьому уривку. Або може, мовою оригіналу це повторення слів, які неминуче часто зустрічаються з граматичних причин (наприклад, особових займенників в англійській мові); а в перекладі можна і потрібно обійтися без такого повтору. Отже, перекладачеві треба розбиратися і ухвалювати якісь неминуче суб'єктивні рішення.

Переклад стилістичних прийомів, що несуть образний заряд твору, часто викликає утруднення у перекладачів через національні особливості стилістичних систем різних мов. Усі лінгвісти підкреслюють необхідність збереження образу оригіналу в перекладі, справедливо вважаючи, що, перш за все перекладач повинен прагнути відтворити функцію прийому, а не сам прийом.

Отже, стилістичний аспект перекладу необхідний перекладачеві, без нього не могло і не може бути вдалого перекладу. Саме стилістичний аспект мови відповідає не тільки за переклад з мови оригіналу мовою перекладу, але і за особливості і майстерність перекладача. Адже від того, як перекладач здатний передати сенс стилістичних одиниць і залежить переклад оригіналу. У своєму розумінні перекладач прагне „поліпшити” авторський текст, удаючись до різних прийомів, і проте це не завжди виходить. Однією з багатьох причин є особливість початкового слововживання. Іншою причиною, що викликає утруднення у перекладача, є національні особливості стилістичних систем різних мов.

Розділ ІІ. «Гаррі Поттер і Таємна кімната» Д.К. Ролінґ. Особливості українського перекладу.

2.1 Лексичні особливості роману

Книга Дж. К. Ролінґ «Гаррі Поттер і таємна кімната» є другою книгою з циклу про Гаррі Поттера, що продовжує розкривати перед читачами магічний світ чарівників, створений письменницею. У цій літературній казці продовжується розповідь про сповнене пригод та магії життя Гаррі Поттера - маленького чарівника.

Специфічний предмет зображення - життя чарівників - зумовлює використання автором мовних одиниць на позначення фантастичних та вигаданих явищ. Перед письменницею стояло завдання створити цілий світ, який водночас був би і оригінальним, і легким для сприйняття. Тому в тексті ми можемо зустріти як лексеми на позначення магічних реалій, що існували в англійській мові раніше і використовувалися зокрема у фольклорі або інших казкових і фантастичних творах: wand - паличка (чарівна), gnome - гном, goblin - ґоблін, ghoul - вампір. Ці лексеми мають традиційні відповідники в українській мові, тому проблем з їх перекладом не виникає. Проте інколи автор перекладач навмисне не використовує існуючий переклад, оскільки він є культурно-маркованим. Так назву істоти англійської міфології «банші» (banshee) він замінює на зрозумілу українському читачеві «Баба-Яга»:

§ «Break with a Banshee» by Gilderoy Lockhar.

§ «Балачки з Бабою_Ягою» Ґільдероя Локарта.

Слід відзначити, що таку заміну не можна вважати повноцінною, оскільки навантаження цих лексем в англійській та українській культурах не є однаковим. Так, якщо Баба-Яга може виступати у фольклорі як негативним, так і позитивним персонажем, то банші в англійській міфології - виключно негативний образ, уособлення страшної сили, що загрожує життю людини. Українська народна міфологія є досить багатою, тому в цьому випадку перекладач міг би дібрати більш досконалий відповідник. Лексема «break» у назві книжки також замінена на „балачки”, що має знижене стилістичне звучання порівняно з дослівним перекладом - «перерва, обід». Тобто тут В.Морозов змінює стилістику окремого образу порівняно із авторським задумом. Такі заміна зумовлені прагненням зберегти авторську гру слів: зазначена назва книги Гільдероя Локарта містить слова, що починаються однаково. Цей принцип збережено і в перекладі інших назв книжок (подаються у порядку, поданому в текстах оригіналу та перекладу):

Gadding with Ghouls (Прогулянки з вампірами) - «Вакації з вампірами»; Holidays with Hags (Відпустка з відьмами) - «Перерви з перевертнями»; Travels with Trolls (Мандрівки з тролями) - «Сніданок зі сніговою людиною»; Voyages with Vampires (Морські мандрівки з вампірами) - «Трапези з тролями»;

Wanderings with Werewolves (Мандри з перевертнями) - «Уперті упирі»;

Year with the Yeti (Рік зі сніговою людиною) - «Феєрії з фуріями».

Тут ми бачимо досить вільний переклад: В.Морозов повністю змінив деякі назви, зберігши загальну модель: „спільна діяльність або проводження часу із міфічними істотами” та гру слів, побудовану на анафорі.

Натомість у перекладі В.Морозова наявні і вдалі заміни. Так, англомовна реалія Санта-Клаус замінюється традиційним для нашої культури образом Діда Мороза:

§ «Yeah, I've seen those things they think are gnomes, «said Ron, bent double with his head in a peony bush, "like fat little Santa Clauses with fishing rods».

§ Так, я бачив ті фігурки, які вони називають гномами, - відізвався Рон з _ над куща півонії. - Якісь малі товсті діди морози з вудочками.

Для найменування персонажів твору, що наділені магічними здібностями, автор використовує ряд синонімів, що відрізняються відтінками значень: wizard, sorcerer, magician, witch та ін. Ці назви досить адекватно передані українськими відповідниками:

§ Harry Potter was a wizard - a wizard fresh from his first year at Hogwarts School of Witchcraft and Wizardry.

§ Гаррі Поттер був чарівник -- чарівник, який щойно закінчив перший клас Гоґвортської школи чарів і чаклунства.

Лексема wizard у даному випадку виступає як загальна нейтральна назва всіх чарівників, не вказуючи на їх приналежність до темних чи світлих сил або на їх силу. називають і учнів, як це видно з прикладу, і дорослих чарівників:

§ Older and wiser wizards than she have been hoodwinked by Lord Voldemort.

§ Лорд Волдеморт ошукував значно старших і мудріших за неї чарівників.

Лексема sorcerer використовується у тексті на позначення могутнього чарівника, переважно темного мага, про що свідчить контекст:

§ At the age of one year old, Harry had somehow survived a curse from the greatest Dark sorcerer of all time, Lord Voldemort, whose name most witches and wizards still feared to speak. Harry's parents had died in Voldemort's attack, but Harry had escaped with his lightning scar, and somehow - nobody understood why Voldemort's powers had been destroyed the instant he had failed to kill Harry.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6