Особливості номінації у сучасній німецькій феміністській прозі та специфіка її перекладу 
Для збільшення емотивної сили можуть бути використані два прийоми: інтенсивність чи звертання до розуму слухаючого, інакше кажучи, апеляція до аргументів " [39:45]. Ці два прийоми, добре відомі ще з античної риторики, широко використовуються в мовленнєвих актах різного стилістичного рівня і найрізноманітнішого змісту.У свою чергу інтенсивність досягається двома засобами: якістю і кількістю. Якісна інтенсивність полягає у виборі більш сильного слова з ряду синонімів, кількісна - у повторенні слова, що має емоційно-оцінне значення. Нерідко обидва прийоми використовуються спільно: повтор елементів комбінується з їхньою варіацією і навіть градацією. Варіативні позначення найчастіше і складають емотивно-оцінний блок. Якщо прямий повтор емотивів, поза спеціальною стилістичною задачею, створює ефект монотоності і послабляє емотивну силу висловлення, то варіювання забезпечує підтримку уваги і великий психологічний ефект.Однак і варіювання не повинне бути надмірним, тому що при цьому адресат не може, за словами Дж. К. Ціпфа, "встежити за стрибками думки" мовця. Це одна з причин того, що частіше, ніж прямий повтор, зустрічається різноманітне варіювання емотивів: "Es ist sein Ton.Der Ton der Verkьndigung ist dahin. Glьcklicherweise dahin; "Die Liebe frьher, jetzt die Angst. Die sprang mich an, als der Wagen, den mьde Pferde den Berg heraufgeschleppt hatten, zwischen den dьsteren Mauern zum Halten kam".Переживання мовця можуть бути настільки інтенсивні, що вони не знаходять слів для їхнього вираження. Ще в античній риториці відзначалася значимість фігури умовчання, що має ту експресивну особливість, що слухаючий може додавати змісти за своїм вибором. У цьому випадку мається отже, асиметрія між вираженням і інтенцією мовця. Можна розрізняти кілька видів такої асиметрії, що несе експресивно-оцінну функцію.Насамперед це власне умовчання, відсутність всякого означаючого, відповідного переживання мовця: "Woher ich mir das Recht auf solche Sprьche nдhme. Ich antwortete nicht, schloss die Augen vor Glьck"Інший прийом полягає у вживанні мотивів відверненого в даній ситуації значення. Мовець не в стані виразити усі свої почуття, викликані даною ситуацією, і він виражає свій емоційний стан лише за допомогою вигуків чи звертань: "О dass sie nicht zu leben verstehn"; "Ich Seherin! Priamostochter"; "Und Polyxena? Bitte! Polyxena!"; "O ueber die furchtbare Fruchtbarkeit der Hekabe"; "O ich genoss ihn fьchterlich"; "O ich war verbohrt".При передачі емоцій денотативна сторона відступає на задній план. Існує мовленнєве правило: якщо який-небудь елемент висловлення є семантичне надлишковим, то він починає грати стилістичну чи стройову функцію. Наприклад, у вираженні "Ich habe das mit meinen eigenen Augen gesehen" слова mit meinen eigenen Augen надлишкові, вони нічого нового не вносять у висловлення в семантичному відношенні, тому що людина не може бачити інакше, як власними очима. І вони дуже важливі в стилістичному відношенні, тому що підсилюють емоційний вплив фрази. З цього правила випливає зворотнє явище: усякий семантично надлишковий елемент може здобувати емоційно-стилістичну функцію: "Unendlich lange, scheint mir, waren seine Augen ьber mir, deren Farbe ich nicht ergrьnden konnte"; "Tanze, Kassandra, mehr dich"; "Sekundenlang war eine Totenstille"; "Dann dieser Schrei, Mord -und Verzweiflungsschrei".Оскільки при вираженні емоцій чисто денотативна функція слів і висловлень утрачає свою значимість, вища інтенсивність почуттів може бути виражена нейтральною, що не відноситься до справи, "недоречною" фразою або взагалі безглуздим набором слів.Ці фрази і слова являють собою по суті справи непрямі висловлення: не бажаючи чи не будучи в силах знайти адекватного вираження своєму почуттю, мовець "розряджається", вимовляючи яку-небудь банальність чи безглуздість: "Tote sind nicht eifersьchtig aufeinander"; "Nichts ist sьЯer als der Tod".Аргументація дозволяє значно підсилити вплив емоційно-оцінного блоку на слухаючого. Вона покликана показати об'єктивність суджень мовця і переконати слухаючого в оцінці, що дає мовець.Посилення аргументації досягається також за допомогою "ораторської обережності" - застережень, завдяки яким мовець виступає як об'єктивний суддя, так що підвищується довіра до його слів. Такі застереження формуються за схемою: Er ist so und so, aber (obwohl): "Sie habe mir nicht gelegen, Penthesilea, die mдnnermordende Kдmpferin. Wie? Ob ich denn glaubte, sie, Myrene, hдtte weniger Mдnner umgebracht als ihre Heerfьhrerin?".У цілому, емоційно-оцінне і нейтрально-фактичне проникають у тексті одне в інше, взаємно підкріплюють і підсилюють один одного.Однак, співвідношення між емотивними і нейтральними блоками може здобувати в тексті різні конфігурації, але найбільше чітко показує призначення емотивних блоків той випадок, коли уривок тексту починається і закінчується емотивним блоком, а між ними розгортається більш нейтрально викладена розповідь. Початковий блок у цьому випадку дає експозицію, попереджає адресата, приковує його увагу, у той час як кінцевий блок підкреслює підсумок розповіді, причому емоційно-оцінний компонент додає йому категоричний характер.Емоція є ядром мовної особистості, тому проблема " Людина в мові ", а отже, і проблема " Емоції людини в мові " - це не тільки лінгвістична проблема. Це і дидактична проблема, що вимагає перегляду традиційних методів навчання рідній і нерідній мові і переходу до нових напрямків у методиці (комунікативному, когнітивному).Будь-яка емоційна комунікативна ситуація характеризується специфічною комунiкативно - цільовою семантикою використовуваних мовних знаків. Ці знаки виконують функцію динамічної взаємодії комуникантів. З іншого боку, вони є інструментом для вивчення динамічної емоційної взаємодії мовної особистості з її оточенням і інструментом для навчання мовної особистості емоційній мовленнєвій взаємодії.Навчальна мовна дія мовця в емоційній комунікативній ситуації завжди в кінцевому рахунку є соціальною, тобто все-таки надособистісною, а не індивідуальною дією, направленою на комуніканта. Однак у художній і в реальній емоційній комунікації можуть превалювати сугубо особистісні емотивні змісти, що неможливо передбачити і змоделювати в навчальній комунікації.Володіння емотивним фондом німецької мови і моделями, категоріями і типами емотивної деривації і номінації є найважливішою частиною умов гармонійного спілкування людей. Розділ 3. Способи номінативної репрезентації поля "людські стосунки" і переклад номінативної лексикиУ залежності від об'єкта, що позначається, розрізняються два типи номінацій: елементна і подієва (ситуативна).Елементна номінація позначає визначений елемент дійсності: предмет, якість, процес, відношення, будь-який реальний чи мислимий об'єкт. Номінантом тут може бути слово чи, словосполучення, значима морфема.Подієва номінація в якості номіна та має мікроситуацію, тобто подія, факт, що поєднує ряд елементів.Співвідношення елементної і собитійної номінації в мовленні є відношення частини до цілого. "Якщо розглядати речення як знак, то саме воно є повним знаком, тоді як наявні у нього значимі елементи - частковими". Зрозуміло, ці визначення не повинні розумітися механістично: є речення, що складаються з одного слова, як є словосполучення, що не утворюють речення. Навіть якщо окреме слово виступає як ціле речення, воно повинно "доповниться" продукуючими засобами, що лінгвістичне виражають цей семіотичний акт (фінітна форма дієслова, інтонація).Елементні номінації класифікуються в залежності від характеру елемента, що позначається. У навколишній дійсності людина виділяє насамперед предмети, що мають характеристики просторового порядку, зв'язані з ними процеси, події чи стани, характеризовані в тимчасовому плані, зв'язуючи їхні стосунки, ознаки предметів і процесів.Елементні номінації узяті окремо також відбивають модальний і соціальний аспекти. Перший з цих аспектів формує експресивно-емоційне фарбування номінації, другий - її функціонально-стильову характеристику. З одного боку, багато слів не мають цих додаткових компонентів значення (стилістично нейтральна лексика), з іншою, у мові є слова, основною функцією яких є позначення раціональної чи емоційної оцінки події мовця (модальні слова) і слова, що спеціально позначають умови спілкування (формули ввічливості: "Bitte", "Vielen Dank", "Ich bin sehr dankbar"; звертання: "Genosse", "mein Freund"). На відміну від подієвої, окремо узята елементна номінація не відбиває інформативного аспекту, хоча існують слова і морфеми, що спеціально виражають цей аспект у складі висловлення.Подієві номінації класифікуються в залежності від характеру ситуації, що позначається. Тут розрізняються безсуб'єктні процеси: "Es dunkelt"; "Es regnet"; "Es taut"; дії і стани суб'єкта: "Die Leute laufen"; "Sie schlief. Подієві номінації крім того можуть позначати просту подію чи кілька подій, що знаходяться у визначених відносинах, що утворять складну подію. Р.Мішеа відзначає в ситуації три аспекти: тематичний (те, про що говорять), стилістичний (відображаючий взаємини між співрозмовниками й умови, у яких здійснюється акт мови), психологічний (визначальні вербальні реакції на різні імпульси: упевненість, сумнів, припущення, замилування), інформативний, що показує ступінь знання ситуації мовцем і комунікативну мету висловлення.Позначення об'єкту дає мовець, але вибір їм форми номінації відбиває не тільки відношення суб'єкта до об'єкта, але і відношення суб'єкта до адресата, загальні умови мовленнєвого акта, а також відношення адресата до предмету мовлення. Адресат безпосередньо в даному акті номінації не бере участь, але він -- необхідний компонент акта мовлення, без нього мовлення не виконує своєї комунікативної функції, - і його відношення до об'єкта і до самого мовця опосередковано мовцем. Таким чином, можна виділити три типи характеристик номінацій, що відбивають:а)стосунки між номінатором і адресатом;б)стосунки номінатора до об'єкта;в)відношення адресата до об'єкта.Ланцюжок "мовець - адресат" відбиває соціальний аспект акта мовлення, його зовнішні умови і формує опозицію загальновживана / соціальне відзначена номінація. Остання належить до визначеного функціонального стилю чи до визначених умов спілкування. В елементних номінаціях вона виражається особливими стилістичними синонімами: "hoffen - vertrauen"; "behandeln - heilen"; "die Unwahrheit sagen - aufschneiden"; "schimpfen - anbellen"; "der Junge - der Knabe"; "das Mдdchen - das Ding".Соціальне відзначені номінації часто виявляються одночасно й експресивно пофарбованими. Подієві номінації передають соціальний стан добором специфічних слів, конструкцій, а також формами ввічливості. Останнє формується часто шляхом непрямого вживання номінативних слів. Так, у фразі: "Sagen Sie mir bitte, wann beendet es?" "Sagen Sie mir bitte" виконує фактичну функцію (установлення контакту зі співрозмовником на визначеному рівні ввічливості).Відношення номінатора до об'єкта може бути:об'єктивним;оцінним; у тому числі:а)раціональним;б)емоційним.Об'єктивне відношення номінатора до номіната лежить в основі формування релятивних номінацій. Так, ту саму жінку дитина називає "мама", чоловік -"дружина".Раціональна оцінка формує значення впевненості / невпевненості; визначеності / можливості. В елементних номінаціях воно виявляється в опозиції пряма / приблизна номінація. Остання використовується, коли мовець не може ідентифікувати об'єкт чи не знає його точне найменування.Для приблизної номінації використовуються слова типу: "etwas", "irgendein", "solch ein", "so etwas wie", "doch", "in seiner Art": "Solch ein Vieh war Achill", "Doch niemand wird dir glauben", "Da von jedem etwas in mir ist, habe ich zu keinem ganz gehцrt". У подієвих номінаціях раціональна оцінка передається формами модальності (модальні слова): "vielleicht"; "wohl"; "wahrscheinlich"; "vermutlich"; "angeblich": "Ganz haben wir ihn wohl gekannt"; "Verrдterisch" - sagte Myrene, mich nicht zuhцrte, mich vielleicht gar nicht verstand...".Емоційна оцінка виявляється в опозиції нейтральна / експресивно зафарбована номінація. Остання характеризує позитивне чи негативне відношення номінатора до об'єкта. В елементних номінаціях вона позначається особливими синонімами: "werfen - schleudern"; "Der Dienst - das Dienen"; "abschneiden -absдbeln".У подієвих номінаціях вона виражається вибором слів і конструкцій, інтонацією, а також модальними словами (leider, zum Glьck): "Glьcklicherweise dahin"; "Wie ich, leider, unterdrьcken musste, was ich ihm jetzt erst hдtte sagen kцnnen".Ланцюжок "адресат - номінат" має два прояви: відношення, що виражається в номінації, може бути власним і невласним.Об'єктивне відношення адресата до об'єкта лежить в основі невласних релятивних номінацій, при яких об'єкт позначається виходячи з його відношення до адресата. Наприклад:" Was hat er dir gesagt?". Особа одержує позначення з погляду співрозмовника, а не самого мовця:"Spricht er zu mir ?"; "Wer weiЯ, aus welcher Not sie ihn, wenn sie ihn mordet, reiЯt?"; "Habe er dem Gott nicht drei seiner besten Pferde vor der Ьberfahrt geopfert ?".Раціональний аспект відношень співрозмовник - номінат виявляється в номінаціях, що відбивають інформованість співрозмовника про предмет мови. В обох типах номінацій - елементних і подієвих - це виражається в протиставленні прямих номінацій надлишковим чи економним.Надлишкові номінації в цьому випадку полягають у повторенні позначення іншими засобами, пояснюючими співрозмовнику, про що мова: "Mein Hass kam mir abhanden, wann? Er fehlt mir doch, mein praller saftiger Hass. Ein Name kцnnte ihn wecken, aber ich lass den Namen lieber jetzt noch ungedacht. Wenn ich das koennte"; "Ich mache die Schmerzprobe. Ich mache die Schmerzprobe und denk an die Abschiede".Ситуативно-обумовленим номінаціям властива економія, компресія: "Und dass der Gott, zu dessen Dienst ich mich bestimmt, mich ganz besitzen wollte - war es nicht natьrlich? Doch. Also. Was fehlte?..."; "Das Licht erlosch. Erlischt. Sie kommen"; "Mьhelos. Vor dem stand ich wieder. Sah das Gesicht. Ausdruckslos. Gern. Unbelehrbar".При аналізі літературного художнього твору неминуче звертання до мовної тканини твору - естетично організованому зразку мовленнєвої діяльності людини.Мова "Касандри " обумовлена її змістом, жанром, художнім методом, часом і особистістю самої Крісти Вольф.Художні образи у творі емоційно зафарбовані, у них дана концентрація думки через почуття, що завжди викликають відповідну емоційну реакцію: любов чи ненависть, симпатію чи антипатію, радість чи смуток, сміх чи сльози.Кріста Вольф, виражаючи своє бачення, розуміння явищ дійсності, прагне переконати читачів у їхній істиності, прагне потягнути читача до розкритого перед ним світу образів, емоцій, ідей. Властивості істинності і заразливості притаманні значному творчому створенню в цілому й окремим його художнім висловленням.Проаналізувавши тему любові у творі " Касандра ", ми визначили такі елементні номінації: "Ich mache die Schmerzprobe "; "Er hasst mich"; "Schцn?";"Ich war allein";"Leichter?"; "Nein"; "Was fehlte ?"; "Endlich"; "Und mich "; "Ja. So war es"; "Meine Anhдnglichkeit in Ehren"; "Sondern um unsretwillen. Umdeinet - und um meinetwillen "; "Der Schmerz soll uns an uns erinnern"; "Aber du wirst schweigen"; "Ich blieb bei Verstand"; "Aber - Keine Sorge. Nur zum Schein. In Wirklichkeit", - у який відбиті думки, почуття, переживання Касандри з приводу своєї любові до Енея.Подієвими номінаціями є такі: "Als ich mit Aineias auf der Mauer stand, zum letzten Mal das Licht betrachten, kam es zwischen uns zum Streit. Aineias, der mich nie bedrдngte, der mich immer gelten lies, nichts an mir biegen oder дndern wollte, bestand darauf, dass ich mit ihm ging. Er wollte es mir befehlen", - з цього прикладу видно, що між Касандрою і Енеєм відбулася суперечка. Він ніколи ні на чому не наполягав, хотів наказати їй залишити місто. Касандра, що любила Енея саме за те, що він був не такий як інші, ніколи нічого не вимагав, була уражена його різкістю і тому відповіла йому холодністю. "Aineias. Lieber. Du hast mich verstanden, lange eh du zugabst. Es war ja klar: Allen, die ьberlebten, wьrden die neuen Herren ihr Gesetz diktieren", - цей приклад показує, чому головна героїня вирішила залишитися в зруйнованої Троє - вона знала, що куди б вона не пішла, там були б нові добродії, що нав'язують свої закони і вимагають їхні виконання і повне підпорядкування того, чому Касандра ніколи б не скорилася.До теми сім'ї можна привести приклади таких елементних номінацій, як:"Paris war tot"; "Angst voll umfasste Hekabe die Mutter meinen Arm"; "Hekabe die Mutter. Ich trдume wieder"; "Ihr Mund"; "Was sollte mir eine Mutter, die Schwдche zeigte"; "Hekabe herrscht nur ьber solche, die beherrschbar sind"; "Mit einem Schlag sah ich den Vater in anderem Licht"; "Die zweiflerische Mutter"; "Der Vater weinte schwдchlich", у яких виражені переживання і думки Касандри про свою сім'ю. У них виражається яка-небудь дія, що кинулася в очі Кассандре чи яка-небудь особлива деталь.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6
|
|
