Особливості аргументації в політичному дискурсі як перекладацька проблема

3. Епанафора - повторення на початку нового речення слів, якими закінчилося попереднє: …when I look at my grandchildren - I realize why I'm here. I'm here for their future (Дж.МакКейн) - …коли я дивлюся на своїх онуків - я розумію чому я тут. Я тут заради їхнього майбутнього.

4. Епіфора - повторення кінцевих елементів - підсилює значення повторюваного компоненту, підбиває підсумки як у логічному, так і у емоційному плані: …The fact is, al-Qaida and the Taliban-the people who actually attacked us on 9/11 - have regrouped in those mountains between Afghanistan and Pakistan and are plotting new attacks. And the Chairman of the Joint Chiefs of Staff echoed Barack's call for more troops. John McCain was wrong. Barack Obama was right.

…Now, after seven years of denial, even the Bush administration recognizes that we should talk to Iran, because that's the best way to advance our security.

Again, John McCain was wrong. Barack Obama was right.

При перекладі необхідно зберегти цю стилістичну фігуру, адже вона (які і інші вищевказані) сприяє ритмічності мови. Ритмічність мови, у свою чергу, підвищує рівень уваги аудиторії до промови. До того ж, нова інформація на знайомому фоні краще запам'ятовується [17:189]: …Відомо, що ал-Каіда і Талібан, які атакували нас 11 вересня, знову згрупувалися в горах між Афганістаном та Пакистаном і готують нові напади. І тепер Об'єднаний комітет керівників штабів прислухався до закликів Б.Обами збільшити чисельність військ. Дж.МакКейн помилявся. Б.Обама був правий.

…І тепер, після 7 років ігнорування, в адміністрації Дж.Буша зрозуміли, що ми повинні провести переговори з Іраном, адже це найкращий шлях захистити нашу країну. І знову, Дж.МакКейн помилявся. Б.Обама був правий.

У даному випадку епіфора була збережена у тексті перекладу.

Отже, з огляду на вищезазначену інформацію, можна зробити висновок, що у передвиборних політичних промовах аргументація виражається логічними фактами та емоційними аргументами. Переклад фактажу не викликає значних труднощів, адже виражається мовними одиницями у прямому значенні та не містить емотивного навантаження. Саме тому увагу було зосереджено на передачі у мові перекладу образності одиниць мови оригіналу. Тому у даному пункті було розглянуто передачу емоційних аргументів. Увага зверталася на лексичні проблеми перекладу. Лексичні проблеми перекладу пояснюються, перш за все, неспівпадінням в концептуальних картинах світу українського і американського народів. Іншою перепоною для сприйняття аргументів політиків, носіїв мови оригіналу, аудиторією мови перекладу є недостатня база фонових знань про країну мови оригіналу. Труднощі перекладу виникають у результаті прагнення перекладача зберегти стилістичну та прагматичну еквівалентність лексем мови оригіналу у мові перекладу. Багато проблем виникає при перекладі емоційно-забарвленої лексики, стилістичних тропів (наприклад метафор), фразеологічних одиниць, стилістичних фігур тощо. Дуже часто при перекладі змінюється структура речень тексту оригіналу у тексті перекладу: прості речення об'єднуються у складні і навпаки або частина складного речення у тексті перекладу виражається вставною конструкцією. Збереження сили емоційних аргументів залежить від знань та умінь перекладача відтворювати значення цих одиниць мови оригіналу у мові перекладу.

Висновки

У даній дипломній роботі було досліджено особливості аргументації в політичному дискурсі. В процесі дослідження було визначено основні риси політичного дискурсу. По-перше, дискурс - це тип комунікативної діяльності, інтерактивне явище, мовленнєвий потік, що має різну форму вияву (усну, письмову), відбувається у межах конкретного каналу спілкування, регулюється стратегіями і тактиками учасників. По-друге, під час дискурсу відбувається синтез когнітивних, мовних і позамовних (соціальних, психічних, психологічних тощо) чинників, залежно від тематики спілкування. А політичний дискурс, у свою чергу, - це дискурс, обмежений соціальною сферою, а саме політикою: урядові обговорення, парламентські дебати, партійні програми, промови|промови| політиків тощо. Отже, політичний дискурс - це дискурс політиків.

Матеріалом дослідження було обрано тексти передвиборних промов кандидатів на пости президента та віце-президента США від двох найвпливовіших партій - Демократичної та Республіканської партій. А також було обрано промову представника від партії Зелених. Такий крок пояснюється тим, що кандидатом на пост президента країни від цієї партії було обрано жінку, а це, в свою чергу, свідчить про те, що вона має значний вплив на членів та прихильників цієї партії, а отже - уміло застосовує засоби аргументації у своїх промовах. І той факт, що кандидатом на найвищу державну посаду було обрано жінку, а не чоловіка, також є аргументом на користь того, що для аналізу варто обрати саме її промову.

Під час дослідження також було визначено основні риси аргументації. Було встановлено, що аргументація - це мовленнєва дія, що включає систему тверджень, призначених для переконання аудиторії у правильності якоїсь думки. Вона звернена насамперед до розуму людини, яка здатна, подумавши, прийняти або спростувати цю думку. Як виявилося, аргументація має три основні форми: доказ, навіювання і переконання. Доказ - поняття переважно логічне. Це сукупність логічних прийомів обґрунтування істинності якої-небудь думки за допомогою інших істинних і пов'язаних з|із| нею думок. Завдання|задача| доказу - знищення сумнівів в правильності висунутої тези. Навіювання - поняття переважно психологічне. Це нав'язування готової думки адресатові шляхом дії на підсвідомість. Завдання|задача| навіювання - створити у адресата відчуття добровільності сприйняття чужої думки, його актуальності, привабливості. Переконання складається з елементів як доказу, так і навіювання. Це означає|значить|, що промовець |пред'являє як раціональні аргументи, так і емоційні|емоціональні|, звертається|обертається| до розуму, але|та| впливає і на почуття аудиторії||, апелює як до істини, так і до думки слухачів, показує всі можливості|спроможності|, вигоди і переваги свого варіанту ||вирішення проблеми, прагне, щоб|аби| аудиторія повірила сказаному і сприйняла його як керівництво до дії.

Було встановлено, що аргументація - це мовна стратегія, яка має свої тактики впливу на аудиторію. Основними тактиками аргументації є тактика ототожнення політика з народом, тактика емоційного тиску, протиставлення, тактика “м'якого виведення опонента з гри”, апеляції до авторитету (статистичні чи наукові дані) та посилання на власний досвід.

В процесі дослідження було виявлено, що гендерна приналежність промовців значною мірою впливає на вираження аргументації в контекстах передвиборних промов, а також на побудову самих промов. Під час дослідження було встановлено, що промови чоловіків і жінок мають багато спільного, але також - і багато відмінного. Як виявилось, тематика промов чоловіків і жінок дуже схожа. Основною темою для всіх політиків є тема економічної кризи. Проте, жінки звертають більше уваги на наслідки цієї кризи (погіршення соціального забезпечення, зниження рівня охорони здоров'я, погіршення якості освіти дітей і т. ін.), а чоловіки більше говорять про причини (підвищення податків, зростання цін на товари та послуги). Було також виявлено, що у промовах чоловіків багато уваги приділяється питанню війни з Іраком та Афганістаном. Жінки у своїх промовах порушують питання соціального рівноправ'я чоловіків і жінок (особливо це стосується промови С.МакКіні).

Чоловіки і жінки у своїх промовах використовують одинакові тактики, але різні засоби їх вираження у мові.

Так, наприклад, промови жінок відрізняються більшою емоційністю. Чоловіки у своїх промовах використовують більш нейтральну лексику та більш сухо викладають аргументи. Жінки у своїх промовах частіше вдаються до тактики емоційного тиску та тактики протиставлення.

Чоловіки частіше звертаються до статистичних даних та посилання на власний досвід. Критика опонентів у промовах чоловіків побудована так, щоб якомога менше образити опонента. Тобто чоловіки не просто критикують, а проводять паралелі, щоб виборці чітко бачили різницю і могли зробити правильний вибір.

Саме тому промови чоловіків справляють більш позитивне враження ніж промови жінок.

Як виявилося, приналежність політиків до різних партій також впливає на будову промов та вираження в них аргументації. Для дослідження було обрано промови кандидатів на пости президента та віце-президента США від двох найвпливовіших партій цієї країни - Барака Обами, та Джо Бідена (Демократична партія), а також Джона МакКейна та Сари Палін (Республіканська партія).

Під час дослідження було виявлено певну тенденцію побудови промов кандидатів на пост президента та віце-президента США. Так, наприклад, у промовах Джо Бідена і Сари Палін (кандидати на пост віце-президента) переважають агітаційні тези на користь їхніх кандидатів Б.Обами і Дж.МакКейна. Промови Дж.МакКейна та Б.Обами побудовані навколо центральних понять які виражають ціль виборчої кампанії кожного з кандидатів. Так, для промови Дж.МакКейна центральним є поняття fight. Промова Б.Обами побудована навколо концепту American promise. Ці концепти виражають суть та головну думку промов цих політиків. Промова Дж.МакКейна завдяки такій будові здається дуже емоційною, цілеспрямованою, навіть дещо агресивною. Вона справляє глибоке емоційне враження, але у ній висловлені не зовсім ті думки, які хотіли б чути американці. Адже, як відомо, більшість населення не підтримувало політику Дж. Буша, яка спрямована на продовження війни з Іраком. Тому виборці обрали кандидата, політична кампанія якого була спрямована на мирне вирішення проблем країни. Саме такі настрої були висловлені у промові Б.Обами.

Як виявилося, для досягнення поставленої цілі (залучення виборців на свій бік) представники обох пaртій використовували усі доступні методи впливу. У їхніх промовах були використані всі основні тактики аргументації. Проте, демократи більше вдавалися до тактики емоційного тиску та зверталися до статистики. Республіканці частіше вдавалися до тактики ототожнення та протиставлення.

Під час дослідження було встановлено, що у передвиборних політичних промовах аргументація виражається логічними фактами та емоційними аргументами.

Переклад фактажу не викликає значних труднощів, адже виражається мовними одиницями у прямому значенні та не містить емотивного навантаження. Саме тому увагу було зосереджено на передачі у мові перекладу образності одиниць мови оригіналу. Увага зверталася на лексичні проблеми перекладу.

Лексичні проблеми перекладу пояснюються, перш за все, неспівпадінням в концептуальних картинах світу українського і американського народів. Іншою перепоною для сприйняття аргументів політиків, носіїв мови оригіналу, аудиторією мови перекладу є недостатня база фонових знань про країну мови оригіналу.

Труднощі перекладу виникають у результаті прагнення перекладача зберегти стилістичну та прагматичну еквівалентність лексем мови оригіналу у мові перекладу. Багато проблем виникає при перекладі емоційно-забарвленої лексики, стилістичних тропів (наприклад метафор), фразеологічних одиниць, стилістичних фігур тощо.

Дуже часто при перекладі змінюється структура речень тексту оригіналу у тексті перекладу: прості речення об'єднуються у складні і навпаки або частина складного речення у тексті перекладу виражається вставною конструкцією.

Збереження сили емоційних аргументів залежить від знань та умінь перекладача відтворювати значення цих одиниць мови оригіналу у мові перекладу.

Resume

The paper deals with peculiarities|feature| of argumentation in political discourse| as a problem of translation. Political activity always plays an important role life of society. The place|seat| of a country in the world and its relationship with other countries depends on certain|definite| political position or situation inside the country. However the way of country representation by its political leaders is very important for determination|definition| of the country image. Politicians in their speeches can appeal both for|by| the international community and the citizens of the country.

Speech-making process is a very |ao?a| difficult because що| politicians in his speeches not only лише| inform an audience about some aspect of public life, but also obtain the favour and support of audience, convince the audience to accept their position. Politicians prove their opinions by arguments and facts, use different methods of persuasion. Therefore, ability to give reasons for the actions is very important for every politician because it affects his popularity among the audience. With the help of an argumentation politicians influence forming and change of voters opinion. And that's why the research of argumentation peculiarites in political discourse| can be regarded as urgent problem.

The aim of the paper was to research the argumentation peculiarites in political discourse.| For reaching this aim it was necessary to clear up the following tasks:

- to define the basic|main| features of political discourse|;

- to define the basic|main| features of argumentation;

- to research the|explore| basic|main| tactics of argumentations;

- to research the|explore| expressing of argumentation in pre-election speeches as to gender of politicians ;

- to research|explore| the expressing of argumentation in pre-election speeches, belonging to politicians of|by| different|diverse| parties;

- to point out difficulties with |cause|wit the preserving|safety| of argumentation during the translation|cappice| of political speeches.

The object of the research is a political discourse, and also means of realization of argumentation in political discourse.

The subject of the research is a methodology of argumentation maintainance during the translation of political discourse.

The research material is texts of pre-election speeches of six political figures of the USA: Hillary R. Clinton (Democratic Party), Cynthia McKinney (Green Party), Sarah Palin (Republican Party), Barack Obama (Democratic Party), Joe Biden (Democratic Party) and John McCain (Republican Party).

Modern linguistics researches|work-up| are aimed|ducted| to study different|diverse| types|typestyle| of discourse from the communicative and pragmatic point of view. Such aim foresees the investigation of language|speech| not only as to the means of communication and conveying of information but also as to the mechanism of influence on the behavior of individuals and community groups. The basic|main| features|vinculum| of political discourse| were defined during the research|work-up||definite|. As to Ukrainian linguist F.S. Bacevich discourse| is a type|typestyle| of communicative activity, interactive phenomenon|phenomen|, vocal stream|throughflow|, which has a different|diverse| form|shape| of existence (verbal|parol|, written) and takes place within concrete channel|lade| of intercourse|commonunication|. It is regulated with the help of strategies and tactics of participants. It is a synthesis of cognitive|, linguistic|vocal| and extralinguistic| (social, psychical, psychological etc.) factors, depending on the subject of intercourse|commonunication|. The concept of political discourse was defined as |b to T.A.Van Dijk: political discourse is a discourse|, limited by social sphere, namely by a politics|politics|: discussions in the government, parliamentary debates|discussion|, party programs, speeches of politicians etc. So, political discourse| is pointed out as discourse| of politicians.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8