Большая База Данных Рефератов - Наукові та народні орнітоніми: аналіз походження

Наукові та народні орнітоніми: аналіз походження

b>Баклан - назва запозичена. Спірним лишається джерело запозичення. За однією версією, назва запозичена з давньотатарської мови із значенням «дика гуска», хоча в систематичному відношенні цей птах належить до іншого ряду - пеліканоподібних, або веслоногих. За іншою версією, «баклан» є переоформленням грецького pelеcan. Можливо, назва пов'язана з киргизьким словом baglan - «великого зросту і товстий».

Балабан (діалектні назви - балабан, галаган, раріг, черево та ін.) - назва запозичена з турецької мови, де це слово мало значення «великий сокіл».

Беркут - назва запозичена з тюркських мов, де це слово мало значення «орел».

Бекас (діалектні назви - баран, баранчик, дикий баран, довгоносок, пастушок, кулик - болотянка) - назва запозичена з французької мови, що означає «птах з довгим дзьобом».

Вальдшнеп (діалектні назви - валюшень, лежень, лісовий кулик, великий кулик, носата куриця, слуква, драч) - запозичення з німецької мови, буквально - «лісовий кулик».

Гаршнеп (діалектні назви - баранчик, крячок, болотянка довгоносик, кулик-) - назва цього маленького кулика запозичена з німецької мови, що буквально означає - «волосяний кулик», оскільки вздовж верхньої частини шиї і спини птаха тягнуться тоненькі пір'їнки.

Дупель (діалектні назви - кулик, лежень, дупельт) - назва цього кулика запозичена з німецької мови: «дупельшнеп», що значить «подвійний кулик». Справа в тому, що він дуже подібний до іншого кулика - бекаса, але майже вдвічі більший за нього.

Завирушка (діалектні назви - тинівка, плітнівка, ольшанка, по кропивник) - назва запозичена з російської мови, пов'язана з дієсловом «врать» (брехати); назва дана птахові, очевидно, через те, що він «співає, ніби передражнює солов'я» (за Далем).

Кроншнеп (діалектні назви - кулик, босяк, тріскунчик) - запозичення з німецької мови; буквально «вінценосний кулик». Проте нічого подібного до вінця або корони на голові птаха немає. Назва дана, мабуть, за розміри, якими кроншнеп перевершує всіх інших куликів.

Ластівка (діалектні назви - красулька, щурик, пічкур, норець, берегівка) - слово має литовське походження… Корінь «ласт» означає «літати туди і сюди», «пурхати». Таким чином, у назві птаха відбито характерний для нього стрімкий пурхаючий політ. Назви окремих видів походять від певного місцеперебування: берегова, міська, сільська.

Лелека (діалектні назви - бусел, боцюн, бузько, чорногуз, клекотень, гайстер, жабоїд, бушля, рибоїд) - слово запозичене з турецької мови; птах одержав назву за характерний звук від ляскання крил у польоті. Назви видів відбивають специфіку забарвлення оперення: білий, чорний.

Оляпка (діалектні назви - водняк, нурко, гай дучок, білогрудець, водний кіс) - можливо, слово запозичене з російської мови. Етимологи намагаються зблизити з «ляпати» (мабуть, за звичку птаха швидко бігати по камінню на стрімких гірських річках). Інша назва цього птаха - пронурок (див. нижче). на Переяславщині - залітний.

Ремез (діалектні назви - болотяна(водяна) синиця, довгохвостик, кушуля, рукавичка, швачка, водянка) - назва запозичена через польську з німецької мови і в перекладі значить «очеретяна синиця» (птах живе по берегах водойм, де мостить на прибережних деревах висячі понад водою своєрідні, схожі на рукавичку, гнізда).

Сапсан (діалектні назви - сокіл, зоркогляд) - назва тюркського походження. Цей сокіл міг одержати таку назву за те, що хапає здобич у польоті лапами. Інша версія пов'язує назву з уйгурським «швидкий, проворний»: відомо, що сапсан відзначається швидким польотом і спритністю.

Турухтан (діалектні назви - петушок, задирак, коловодник, болотюх, брижач) - слово запозичене з тюркської мови і означає в перекладі «бура, сірувата галка», але іноді вказують на звуконаслідувальний характер назви цього кулика.

Фазан (діалектна назва - бажант) - слово запозичене з латинської мови («фазіанус») як власна назва цього птаха.

Фламінго (діалектні назви - багрокрилець, поломінник, краснобусь, дивобусь) - слово італійського походження; в перекладі значить «багрянокрилець». На Переяславщині залітний птах. [9,14]

2.3 Семантично мотивовані орнітоніми із прозорим значенням

ь за голосом:

Бугай (діалектні назви - бичок, гучок, гупало мале, вовчок лозяний, півень водяний) - названий так за зовнішньою схожістю з бугаєм - птахом з того ж ряду лелекоподібних, але шугайчик - меншого розміру. Схожість виявлена також у поведінці (зокрема, звичці в разі небезпеки стоячи нерухомо, витягнувши шию і голову).

Вівчарик (діалектні назви - війчик, свистунка) - назва цього маленького птаха, можливо, пов'язана із звуконаслідуванням: голос в одного з видів цього роду - жовтобрового - дещо нагадує белькотання овець. Проте, голоси інших видів різко відрізняються від описаного (див. вівчарик - ковалик). Найчастіше назви окремих видів пов'язані із забарвленням (зелений, жовтобровий) або з часом прильоту до гніздових місць (весняний).

Вівчарик - ковалик (діалектні назви - вівчар, ковалик, пастушок, ванька-пастушок, чабанець, будар, грицик, земнушка) - назва звуконаслідуваного характеру; пісня цього птаха складається з рівномірного повторення коротких, чітких, дзвінких складів, що злегка модулюють за висотою звуків: « тєнь-тінь-тянь-тюнь-тєнь-тінь-тінь…». Птах, неначе маленький коваль, «кує», ніби б'ючи залізом по ковадлу.

Гагара - (діалектні назви - кожара, казарка) - в основі назви лежить звуконаслідування «га-га». Видові назви відбивають особливості забарвлення певних частин оперення (чорновола, червоновола).

Галка (діалектні назви - кава, кавка, галя, галочка, галиця, галич, ключниця) - існує дві теорії походження цього птаха:

а) в основі назви лежить звуконаслідування: крик птаха подібний до «гал-ка, гал-ка»;

б) назва могла бути дана за кольором оперення, оскільки стародавнє східнослов'янське значення кореня «гал» - чорний. Проте, ця теорія малоймовірна, бо корінь «гал» із значенням «чорний» зустрічається тільки діалектно у старосербській мові.

Горлиця (діалектні назви - орлиця, туркач, турок, дикий голуб, туркочка, гуркавка) - назва, очевидно, праслов'янського звуконаслідувального походження; інша версія вважається менш переконливою: реконструкція праслов'янського «горлиця» як похідного від «горло» - за формою вола у цього птаха.

Грак (діалектні назви - галич, грайворон, чорна ворона) - назва звуконаслідувального походження (порівняйте діалектні українські слова «грянчати», «грявчати», «грякати», тобто кричати різким хриплим голосом).

Гуска - назва загальнослов'янська індоєвропейського походження. Початкове значення кореня пов'язане з поняттям «розкривати рот», а це значення виникло на основі звуконаслідування («га-га»). [14]

Деркач (діалектні назви - драч, дерун, дзьобоносик, камишовка, скороход) - утворення від звуконаслідувального дієслова «деркати», пов'язаного з вигуком «дер», що імітує крик птаха.

Дрізд (діалектні назви - гривак, кіс, тиркач, смородянка, рябиновик) - назва цього роду праслов'янська; в основі назви звуконаслідувальний комплекс «дррті», який передає характерний крик цих птахів. Окремі види дроздів одержали назви відповідно до особливостей забарвлення оперення (чорний, білобровий) або специфічного живлення (горобинник, дрізд-омелюх). Співочий дрізд названий за дуже мелодійні й різноманітні звуки, з яких складається його весняна пісня.

Зуйок (діалектні назви - цівкун, чиркун, пісочник малий) - ця родова назва найменших куликів, мабуть, звуконаслідувальна: крик птахів нагадує часте повторення «зуй-зуй-зуй…» Видова назва звичайного на Переяславщині малого зуйка підкреслює малі, дрібні розміри птаха. Назва іншого виду галстунчик - вказує на особливість забарвлення оперення (див. вище).

Іволга (діалектні назви - вивільга, єва, іва, жовтогуз, дика кішка, олійник, оліяр, черешенник) - назва індоєвропейського походження, пов'язана з поняттям «волати, кликати». Дійсно, голос птаха (самця) дуже дзвінкий, чути його здалека. Але етимологія слова може бути наближена й до «волога», тобто означатиме «провісник дощу».

Канюк (діалектні назви - шуліка, шуляк, мишоїд, мишолов, рябець, яструб) - праслов'янське звуконаслідувальне утворення, пов'язане з характером крику птаха (порівняйте «канючити» - настирливо, жалібно просити).

Квак (діалектні назви - квакун, кваква, квач) - назва звуконаслідувального характеру: крик цієї чаплі подібний до «квак-квак». На Переяславщину інколи залітає.

Кібчик (діалектні назви - кобуз, житник, кобчик гороб'ячий) - слово без чітко встановленої етимології, можливо, пов'язане з праслов'янським словом, яке має значення «ворожити з лету птахів»; співіснує також звуконаслідувальна теорія.

Клуша - назва цього мартина має звуконаслідувальне походження, аналогічне до латиського «кудкудакати, квоктати».

Крохаль (діалектні назви - куркуль, крех, качка) - слов'янська назва звуконаслідувального походження; пов'язана з «крек», «крекати», «крехтіти». Видові назви (великий, довгоносий) вказують на розміри птаха.

Крук (діалектні назви - крюк, ворон, крякун, крумкач) - назва звуконаслідувального характеру.

Крячок (діалектні назви - рибалка, рибоїд, риболяк, кряква, білогрудик) - назва має звуконаслідувальний характер: крик цих птахів з родини Мартинових подібний до «крак». Назви окремих видів розрізняються відповідно до забарвлення або розмірів птахів, а також за місцеперебуванням: чорний, світлокрилий, білощокий, малий, річковий.

Куріпка - праслов'янська назва, можливо, звуконаслідувального характеру; утворена від більш давньої форми «кур» тобто «півень» («кура»). Пізніше цей корінь набув значення «кричати». Видові назви вказують на певне забарвлення - біла, сіра.

Лебідь - назва загальнослов'янська; в основі лежить корінь із значенням «білий» (порівняйте: латинське «альбус»). Отже, птах названий за білим забарвленням опрення. Видові назви (лебідь - шипун, лебідь - кликун) мають прозору етимологію - звуконаслідувальні за походженням.

Одуд (діалектні назви - дудко, чубар, чупкарик, чуприндій, вудвуд, сінокос, пастушка, худ отут, гидко) - назва утворена шляхом звуконаслідування: крик птаха подібний до «оду-ду». Ці звуки він повторює багато разів.

Перепел (діалектні назви - підпадьомка, підколос, посвістьолка, дика курочка) - назва птаха загальнослов'янська. Вихідна форма «перепел» утворена в результаті здвоєння звуконаслідувального комплексу «пел», який розглядають частково - як імітацію крику птаха, частково - як передачу шуму від рухів крил при зльоті (при чому «л» з часом змінилось на «р»).

Пищуха (діалектні назви - піщак, піщук-деревач, медник, піскар) - назва звуконаслідувальна: птах видає протяжний, тихий свист, наче писк - «тсіі, тсіі…». Інша назва птаха - підкоришник.

Погонич (діалектні назви - курочка дика, водяна, болотна) - цей птах з родини частушкових отримав назву за подібність його крику до свисту батога, яким чабан поганяє стадо.

Пугач (діалектні назви - пуга, пугало, сова, попугай, мишоїд) - назва має звуконаслідувальний характер: крик цієї найкрупнішої сови подібний до «пу - гу».

Свищ (діалектні назви - свіязь, свистачка, дика качка) - назва звуконаслідувального характеру, утворена від «свист», «свистіти»: саме такий характерний звук, подібний до свисту, з якимсь шипінням, виникає від швидкого польоту зграї цих качок.

Сиворакша (діалектні назви - сивограк, синюха, красиворон, рибалка, ключниця) - складне слово, поєднує в собі характерні ознаки птаха: забарвлення оперення (сиве, попелясто-голубе) та особливості відтворюваних звуків (пов'язано із звуконаслідувальним коренем «рокотати»,» реготати»).

Синиця (діалектні назви - синюх, зінька, сикора, лазарка, призимнюха) - слово давньогрецького походження. Назва утворена шляхом звуконаслідування (голос птаха подібний до «зінь-зінь»). Назви ж окремих видів пов'язані переважно з особливостями забарвлення або морфології оперення (голуба, біла, чорна, довгохвоста, чубата, вусата), а також вказують на відносні розміри (велика).

Сова (діалектні назви - пугач, мишоїд, сплюшка) - загальнослов'янська назва роду, що значила раніше «виюча», «та, що кричить». Видові назви вказують переважно на особливості забарвлення або морфологію оперення (біла, сіра, довгохвоста, бородата, вухата), іноді - на місцеперебування (болотяна).

Совка - назва утворена суфіксом «к» від слова «сова» і означає «маленька сова». На Переяславщині - залітній птах.

Сорока (діалектні назви - білобока, злодійка, скрекотуха, скреготуха) - слово звуконаслідувального походження (від комплексу «кор», де з часом «к» перейшло в «с»). Назва загальнослов'янська, але давнє значення слова втрачене.

Стрепет - (діалектні назви - хохітва, стрепетень) - в основі назви лежить звуконаслідувальний корінь, який пов'язується з латинським «шуміти», «бушувати», «гриміти». Назва птаха добре характеризує його тріпотливий політ: часте тріпотіння крильми породжує деренчливий свист, який чути дуже далеко.

Стриж (діалектна назва - серпокрилець) - назва вважається звуконаслідувальним утворенням від індоєвропейського кореня, який означає «свистіти, видавати різкий звук». Видова назва - чорний - зумовлено темним забарвленням оперення.

Тетерев (діалектні назви - тетеря, косяк, косець, косак, дикий півень) - праслов'янська назва звуконаслідувального походження; в деяких мовах, наприклад, латиській споріднені з «тетеря» вигуки передають характерне квоктання цього птаха.

Цвіркун - назва звуконаслідувальна: птах видає різкі звуки « тіпп» або «цчек», які потім переходять у тривалу монотонну трель, що нагадує скрекотання комах - цвіркунів.

Чечевиця - можливо, назва звуконаслідувальна: сидить пташка на верхівці куща і співає весело, з присвистом - « че-че-ві-чіу, че-че-ві-чіу». Так і здається, що ніби вона своє ім'я.

Чибіс - назва звуконаслідувальна, за характерним криком, в основі комплекс «чиві», «чибі». Цей кулик видає сумний, двоскладовий гнусавий вигук «тіі-ві» (по-російськи, його часто передають словом «чьи вы»). Є й інша назва - чайка, походження якої саме для цього птаха неясне (не плутати з мартином, який в російській мові має назву «чайка»).

Чиж (діалектні назви - чижик, краснюк, джигун, дзвоночок) - назва загальнослов'янська, за походженням звуконаслідувальна (комплекс «чі»).

Чирок (діалектні назви - трав'янка, чериця, пічкурик) - праслов'янська назва, звуконаслідувана за походженням (як звуконаслідування «чирікати» - пор. з укр. діал. «чиркати, циркати», тобто крякати). Видові назви відбивають варіації у відтворенні звуків птахами (свистунок - діал. свисток, свистун; тріскунок - діал. щелкунок, тріскунець). Щиглик - назва птаха загальнослов'янська, за походженням звуконаслідувальна (комплекс «щиг-щик-щег-щек» пов'язаний з «щебетати»). [9,13]

ь за кольором оперення:

Вівсянка (діалектні назви - жовтяк, жовтушка, жовтобрюх, жовтогрудка, подорожник, землянка, житнянка) - назва роду пов'язана з характером харчування: це типові птахи узлісь, часто живляться на полях, засіяних вівсом та іншими зерновими культурами. Але є й інше тлумачення: у цього птаха не лише голова, але й горлечко і черевце жовтогарячого кольору - зовсім як стиглий овес. Видові назви вказують на місця перебування (садова, очеретяна, дібровник) або особливості забарвлення (чорноголова, білоголова).

Ворона (діалектні назви - ґава, карга, кавка, сорока, сивоплечка) - ця видова назва пов'язана зі словом «ворон» (див. вище). Поширений на Чернігівщині вид має ще й слово «сіра» через наявність сірого кольору в забарвленні спини і черева.

В'юрок - канареєчний (діалектні назви - зеленчик, щедрик, щедрик) - назва пов'язана, очевидно, з яскравим кольором оперення.

а) в основі назви лежить звуконаслідування: крик птаха подібний до «гал-ка, гал-ка»;

Галстунчик - назва цього кулика пов'язана з характерним забарвленням оперення птаха: на волі й шиї є чорна поперечна смуга - «галстук».

Голуб (діалектні назви - гривак, сизак, дзюбак, туркун, гуркотливець, воркун, буркун, буркотун) - птаха названо за сизим (голубуватим) кольором оперення, що відбито й у видових назвах (сизий голуб, голуб - синяк).

Страницы: 1, 2, 3, 4

Меню

Наукові та народні орнітоніми: аналіз походження