Модернизація китайської мови і писемност

Інша ситуація склалася з реформою стандартизації накреслень ієрогліфів: спрощені ієрогліфи на континентальному Китаї і старі на Тайвані і у Гонконгу. Положення не можна змінити, так склалося історично, що ці частини Китаю йому не належали протягом довгого часу. Уряд Китаю не робить жодних зусиль у вирішенні цієї проблеми, так як Тайвань і Гонконг так і залишаються незалежними, щоб потрапити туди треба оформлювати візу. Тому не відбувається культурний обмін жителів континентального Китаю і цих частин, кожний зберігає свою культуру.

РОЗДІЛ 3

ПЕРЕХІД ДО АЛФАВІТНОГО ПИСЬМА І ПРОБЛЕМА ОРФОГРАФІЇ

3.1 Різновиди алфавітного письма

Опублікований в 1918 р. алфавіт "чжуінь цзиму" (згодом переіменований в "гоінь фухао") мав в історії китайської писемності епохальне значення. На жаль, він став лише допоміжним засобом, а не ввійшов у писемність у якості її складової частини як це відбулося з каною у Японії. При створенні чжуінь цзиму був використаний метод розподілу складу на три, з чим була зруйнована традиція розподілу складу на дві частини - ініціаль і фіналь, що також мало прогресивне значення.

Головний недолік чжуінь цзиму - у тім, що букви цього алфавіту створені з елементів китайського ієрогліфічного письма, а це ускладнює міжнародний обмін. Тому в 1928 р. був розроблений ще один алфавіт - романізований (GR). У романізованому алфавіті латинські букви були "китаїзованими" і використовувалися відповідно до особливостей китайської мови, а не в їхніх звичних функціях в англійській або іншій західній писемності. Якби із самого початку використовувався "спрощений" романізований алфавіт, то зараз, можливо, він застосовувався б скрізь. В 1933 р. у Китаї стала відома розроблена в Радянському Союзі "нова латинізована писемність для північних діалектів", що представляє собою ще одну спробу "китаїзації" букв латинського алфавіту.

Деякі говорять, що опублікований у 1958 р. "Проект фонетичного алфавіту для китайської мови" є спадкоємцем латинізованої нової писемності. Це думка невірна. "Проект фонетичного алфавіту" у своїх основних характеристиках наполовину збігається з романізованим, наполовину - з латинізованим алфавітом, а діакритичні знаки для позначення тонів беруть свій початок у чжуінь цзиму. "Проект" поєднує безліч шкіл, а не є продуктом однієї з них[7,224-253].

Під так званим "переходом на фонетичне письмо” у широкому значенні розуміються будь-які випадки вживання алфавіту, у вузькому - досягнення ним статусу офіційної писемності. Фонетичний алфавіт піньінь цзиму досяг тільки статусу "транскрипції", але не офіційної "алфавітної писемності". Для виправлення недоліків "алфавітної писемності" у Китаї й за кордоном у період з 1958 по 1982 р. було розроблено 1667 проектів "алфавітної писемності для китайської мови". На ділі, не пройшовши етапу "транскрипції", абсолютно неможливо одним махом піднятися на вершину й досягти офіційного статусу "алфавітної писемності". Неможливо відкинути "Проект фонетичного алфавіту для китайської мови" і офіційно затвердити який-небудь інший проект у якості "алфавітної писемності". Протягом минулих 25 років відбувалося широке впровадження фонетичного алфавіту піньінь цзиму. Мимоволі виправивши навіть одну його букву - це може викликати надзвичайну плутанину. Фактично статус цього алфавіту вже не можна похитнути. Щорічно його вивчають десятки мільйонів учнів початкової школи й курсів ліквідації неграмотності. Він застосовується для транскрибування читань ієрогліфів у Сінгапурі й Малайзії. Конференція ООН по стандартизації транскрибування географічних назв і Міжнародна організація стандартизації вже прийняли рішення про використання алфавіту піньінь цзиму як засіб стандартної міжнародної транскрипції китайських слів. Майбутня робота, полягає в удосконаленні викладання алфавіту піньінь цзиму й розширенні сфери його застосування, для того щоб алфавіт використовувався паралельно з ієрогліфами й здійснив свою функцію допоміжної писемності, а не у прагненні здобуття ним офіційного статусу "алфавітної писемності", що не має практичного значення.

3.2 Проблеми орфографії

Запис китайського тексту алфавітом вимагає використання як одиниці мови слова. У словах окремо, як ієрогліфи, писати кожний склад неможливо, так само як і писати всі склади в тексті разом. Орфографія відбиває природний ритм мови. Написано разом чи окремо не представляє проблеми для суспільства, що звикло до алфавітної писемності, але в суспільстві, що звикло до ієрогліфічної писемності, є незнайомою й навіть незбагненною проблемою. З метою розв'язання проблем орфографії й інших проблем алфавітного письма у 1982 р. була створена Комісія з орфографії фонетичного алфавіту для китайської мови. "Орфографія" раніше називалася "правилами накреслення ієрогліфів", з 60- х років поступово вкоренився термін "орфографія". Проблема алфавітного письма китайської мови не в морфемі, а в слові. Відмова від розгляду проблем орфографії алфавітного письма на основі "морфеми як основної одиниці мови, затвердження у якості такої одиниці як слова, представляється нововведенням, що має принципове значення.

Завданнями Орфографічної комісії є розробка правил, редагування словників, впровадження норм алфавітного письма. Давайте звернемося до питання розробки правил.

До правил, які необхідно розробити, відносяться правила основні й спеціальні. У цей час всім зацікавленим у цьому інстанціям відісланий для висловлювання думки "Експериментальний проект основних орфографічних правил алфавітного письма".

Розробка основних правил має під собою основу. В 30- е роки були "правила орфографії слів", призначені для романізованого алфавіту. Такі правила мала й латинізована нова писемність в 30- е роки. За останні 25 років були видані різні друковані матеріали на піньінь цзиму, автори яких отримували правила орфографії на практиці. У цей час основні правила орфографії розробляються на базі минулого досвіду. Варто усунути розбіжності й прийняти все те, що одержало загальне схвалення, зберегти всі переваги й виправити недоліки, а досвід застосування алфавіту сформулювати у вигляді письмових правил, що буде зручно для його подальшого застосування. Алфавітне письмо в принципі призначено для запису звуків мови на слух, а орфографія - це правила запису слів для їхнього сприйняття в писемній формі. Поєднання системи, що ґрунтується на слуховому сприйнятті, із правилами, призначеними для сприйняття слів у писемній формі; запис зрозумілої на слух звукової мови алфавітом у формі, зрозумілої при зоровому сприйнятті, - як у тому, так і в іншому випадку, має багато проблем. Давайте виділемо деякі з них[8,175].

1. Що таке слово? Визначення слова, що було б коштовне в теоретичному відношенні й мало б конкретне практичне значення ще не існує. "Теоретичне слово", яке виділяється у граматиці і "формальне слово",яке пишеться разом, важко об'єднати в рамках одного поняття. Є спеціальний граматичний термін, але спеціального орфографічного терміна не існує, відсутність чіткості в термінології веде в ряді випадків до неточностей. В ідеалі орфографія має потребу в єдиному правилі: одне слово пишеться разом, два слова - окремо. На справді все не так просто. Слова важко розмежувати між собою. Існує багато випадків, коли декілька "теоретичних слів" варто писати, як одне "формальне слово". Наприклад, НјКй№Э 'бібліотека' - це одне слово? Два слова? Три слова? Чому пишеться разом? Що таке №Э 'офіційна установа'? Слово? Морфема? Суфікс? Постпозитивний елемент? Афікс? Показник приналежності до частини мови? Чи таке твердження є логічним: "Іменник (Кй 'книга') і наступний односкладовий показник приналежності до частини мови (№Э) пишуться разом"?

2. Орфографія зв'язана з усіма аспектами мови: її граматикою, семантикою, словотвором, ритмічною організацією. Однак цей зв'язок суперечливий. Не можна враховувати тільки один аспект. При врахуванні декількох аспектів який з них вважати головним? Наприклад, у пропозиції ОТіФ·№Ј¬ДгіФГж 'Я їм рис, а ти хліб' іФ·№ 'їм рис' пишеться окремо, а в словосполученні іФ·№ОКМв 'проблема їжі' іФ·№ пишеться разом. Чи правильно це? Змінилися значення слів, однак дієслівно-об'єктні відносини змін не мають. Чому ж ми виходимо не з дієслівно-об'єктних відносин, а зі значень? Знову ж якщо РЦµЬ 'брати' розуміти µЬµЬ 'молодший брат', то це слово пишеться разом, якщо ж під ним розуміються ёзёз єН µЬµЬ 'старший і молодший брати', то воно пишеться наполовину разом (у середині ставиться дефіс). Чи можна, виходячи з формальних критеріїв, і в тім, і в іншому випадках писати разом? [15,378-383].

3. Важливим процесом, що спостерігається в ритмічній організації китайської мови, є його перетворення у двоскладну мову. Це впливає на орфографію, однак вступає в протиріччя із граматикою й словотвором. Наприклад, назва Лі ТШ ПШ Шуньи сянь 'повіт Шуньи' може вимовлятися як ЛіТШШуньи, а слово сянь 'повіт' при цьому може бути опущено, тоді як назва бјПШТунсянь 'повіт Тунсянь' не може бути скорочене до бјТун (не можна опустити ПШсянь 'повіт'). Як тут писати ПШсянь? Разом? Окремо? Або із двоскдадовим власним ім'ям писати окремо, а з односкладовим - разом? У назвах островів ЕфєъµєПэнхудао й Пэнхуледао ЕобІШмµєписати власне ім'я й ім'я загальне разом, окремо або односкладове ім'я загальне писати із власним ім'ям разом, а двоскладове - окремо? Чому?[14](456,265,734)

4. На орфографію також впливає частотність уживання. Наприклад, числівники й рахункові слова пишутся окремо Иэ±ѕКй(сань бэнь шу 'три книги'), однак Т»ёцигэ (числівник і 'один' з рахунковим словом гэ) за звичкою пишеться разом, тому що воно часто вживається (за характером вживання подібне до невизначеного артикля). Як визначити частотність? Як часто повинне вживатися слово, для того щоб писати його разом?

5. У китайській мові багато "зчіпних слів", які можна писати як окремо так і разом. Як діяти? У вихідній формі писати їх разом, а в її варіантах - окремо? Наприклад, як записувати алфавітом ѕП№Єцзюйгун 'кланятися', ѕПБЛ№Єцзюйле гун 'поклонився', ѕПБЛТ»ёц№Єцзюйле иге гун 'відбив один уклін', ѕПГ»УРцзюй мей ю? - ѕПБЛцзюйле 'поклонився? - поклонився', јёёц№Єцзігэ гун? - Т»ёц№Є иге гун 'скільки уклонів? - один уклін'?

6. Слова з веньяня здебільшого односкладові, їх украй важко сприймати на слух, і за характером вони відрізняються від слів байхуа. Якщо в ченъюях веньяня кожне слово писати окремо, то перестане відчуватися єдність тексту й при їхньому вживанні в байхуа буде порушене зорове сприйняття. У контексті такі слова буде складно відокремити від тих, які стоять перед і за ним, що ускладнить читання й розуміння тексту. У японському "Словнику китайської мови" Кураіси Такесіро ченъюі вэньяня пишуться разом в один суцільний ряд що також представляється занадто громіздким. В останні роки намітилася тенденція до компромісного рішення: писати слова або словосполучення з вэньяня через дефіс, що їх одночасно й з'єднує, і роз'єднує, наприклад: УЮ№«ТЖЙЅYugong-Yі- Shan 'Юй Гун пересуває гору', іНЗ°±Сєу chengqіan- bіhou 'щоб помилки минулого послужили уроком на майбутнє'. Однак і тут виникає побоювання, що доведеться писати занадто багато дефісів. Як бути?

Під час відсутності затверджених правил написання слів в різних друкованих виданнях, які видаються на алфавіті піньінь цзиму написання 85% слів збігається, у написанні 15%, що залишилися є великі розбіжності. Потрібно прагнути до усунення цих розбіжностей за допомогою звичного "загальновживаного" написання, а цього не можна досягти за короткий час.

"Проект фонетичного алфавіту для китайської мови" дає норму запису складів. Орфографія дає норму запису слів і словосполучень. З'єднання "Проекту" з орфографією й стане добре розробленою системою алфавітного письма[10,68-71].

РОЗДІЛ 4

СИСТЕМА СПОЛУЧЕННЯ ДВОХ МЕТОДІВ МАШИННОЇ ОБРОБКИ КИТАЙСЬКИХ ТЕКСТІВ

4.1 Початок дослідження методів обробки китайських текстів

Деякі говорять, що, коли можлива машинна обробка ієрогліфічних текстів, алфавіт більше не потрібний. Але все навпаки. Без алфавіту ЕОМ не могло стати знаряддям підвищення культури широких мас. ЕОМ, що обробляли ієрогліфічні тексти, потребували значних коштів, у них застосовувалися складні операції, одній людині важко було працювати на такій машині. Масове впровадження ЕОМ можливе було тільки у випадку використання машин, що обробляли тексти, записані алфавітом. Це також вигідно й з боку встановлення зв'язку з міжнародною інформаційною системою. Це так само вірно, як і те, що алфавітні друкарські машинки мали масове застосування, а ієрогліфічні могли експлуатуватися не широким колом людей, а лише спеціально підготовленими друкарками в установах. Для того щоб машинна обробка китайських текстів ішла в ногу з часом , необхідно було використовувати систему, що сполучала два методи: обробляла на ЕОМ і ієрогліфічні тексти, і алфавітні. Перший із цих методів варто було застосовувати організаціям, що мали для цього необхідні людські й матеріальні ресурси й до того ж існувала велика потреба у використанні ієрогліфів. Другий - приватними особами, у родині, у шкільних класах, у порівняно невеликих установах.

У той час багатьма організаціями Пекіна проводилися експерименти з метою створення штучного інтелекту. Наприклад, в Академії китайської медицини ЕОМ використовували для постановки діагнозів хворим, ведення історій хвороби, виписки рецептів; в Інституті мовознавства на ЕОМ проводилися експерименти в рамках діалогу "людина - машина"; в Інституті психології за допомогою ЕОМ ставили експерименти по "розумінню китайської мови". У всіх цих експериментах використовували алфавіт, а не ієрогліфи. Чому? Причина дуже проста: обробка ієрогліфічних текстів вимагала дорогого устаткування й складних процедур. Тому система сполучення двох методів фактично вже існувала, причому машини, що обробляли алфавітні тексти, зайняли провідне положення[9,156-157].

Звичайно, це не означило, що не потрібно було розвивати електронно-обчислювальну техніку, яка обробляла б ієрогліфічні тексти. При обробці ієрогліфічних текстів основні труднощі полягали у введенні ієрогліфів в ЕОМ. До теперішнього часу розроблено більше 400 способів введення ієрогліфів в ЕОМ. Вони підрозділяються на три групи:

1) графічні: ієрогліфи вводяться безпосередньо в ЕОМ у порядку черговості по елементах. Цей метод уже затвердився, підходить для використання в таких великих установах, як друкарні;

2) кодування за допомогою числового коду: більше 400 наявних способів належать головним чином саме до цієї групи;

3) перетворення алфавіту.

4.2 Способи кодування ієрогліфів

Способи кодування ієрогліфів за допомогою числового коду також підрозділяються на кілька видів.

1. Кодування елементів. Елементи, з яких складаються ієрогліфи, бувають великими й малими. Великий елемент відповідає, як правило, ключу ієрогліфа, малі елементи утворяться в результаті подальшого розкладання великого. Кожному елементу відповідає певна клавіша на панелі ЕОМ або ж йому дається певний числовий код.

2. Кодування ієрогліфів за їхніми особливими ознаками. У цьому випадку кодуються певні особливі ознаки ієрогліфів, наприклад третій або четвертий кут, перша або остання риска.

3. Кодування по рисках. Ієрогліфи складаються з рисок, які зводяться до декількох основних видів. Кожному такому виду відповідає клавіша на панелі ЕОМ або ж йому дається певний числовий код. Це старий спосіб, що розвивається на новій основі.

4. Числове кодування: кожному ієрогліфу на підставі його місця в словнику, частотності вживання або якої-небудь іншої характеристики дається числовий код. Найбільш старим і розповсюдженим з таких кодів є чотиризначний телеграфний код.

5. Кодування методом комбінації звучання й накреслення: текст вводиться частково за допомогою алфавіту або алфавітних скорочень, частково - ієрогліфами. Такого роду способів надзвичайно багато.

У той час було неможливо використовувати тільки один спосіб введення ієрогліфів в ЕОМ. Звичайно, неможливо було також використовувати 400 або 40 способів. Чим більше способів - тим вужчий ринок збуту відповідної продукції, застосування такої техніки також створювало масу незручностей. Як можна було скоротити число способів? Шлях рішення питання - проведення єдиної політики в області розробки способів введення ієрогліфів в ЕОМ шляхом класифікації цих способів по групах, концентрації, підйому й стандартизації. Класифікація - це об'єднання всіх способів у зазначені п'ять або деякої іншої кількостей груп. Концентрація - це зведення знаннь про ті чи інші особливості введення ієрогліфів в ЕОМ до якогось загального знаменника. Підйом - це проведення колективних досліджень і загальне підвищення рівня розробок. Стандартизація - це затвердження у якості стандарту кращих з таких удосконалених способів. Кожні кілька років проводилася робота по аналізуванню й удосконалюванню. Застосування цього "четирьохступінчастого методу проведення єдиної політики" прискорило розвиток способів уведення ієрогліфів в ЕОМ[11,56-62].

Корінним недоліком методів кодування ієрогліфів за допомогою числового коду були великі витрати розумової енергії. Необхідна була спеціальна підготовка, вивчене легко забувається; якщо володів одним із цих методів - не володів іншим.

4.3 Новий спосіб "перетворення алфавіту"

У нових розробках в області "перетворення алфавіту" числове кодування зовсім не застосовується. Після уведення китайського алфавіту або алфавітних скорочень в ЕОМ машина автоматично перетворює їх в ієрогліфи. Це стосується як окремих знаків, так і написаних ієрогліфами слів, груп і сполучень слів, речень. У таких ЕОМ клавіш стільки ж, скільки в ЕОМ, що обробляють англійський текст. Досить у початковій школі вивчити китайський фонетичний алфавіт - і не потрібно ніякої спеціальної підготовки.

Об'єднання китайського фонетичного алфавіту й ЕОМ повністю розкриває особливості модернізації китайської мови й писемності. Це не один з 400 способів уведення ієрогліфів в ЕОМ, а зовсім інший метод, що не має нічого загального із графічним способом і кодуванням за допомогою числового коду. Він у корені відрізняється й від методу, що сполучає звучання й накреслення, коли текст уводиться в ЕОМ частково за допомогою алфавіту, а частково - за допомогою числового коду.

На даний час цей спосіб є найрозповсюдженішим, він застосовується скрізь, студенти, які вивчають китайську мову не є виключенням[12,165].

ВИСНОВКИ

У результаті проведеної мною роботи, я з впевненістю можу стверджувати

про:

1) В 1924 р. був прийнятий стандарт китайської мови, що ґрунтується на пекінській вимові, так званий путунхуа. Можна сказати, що 1924 р. є "роком повноліття" загальної мови. З 1913 по 1924 р., протягом 10 років, сформувалося розуміння "стандартної вимови, основою якої є пекінська вимова". Визначення путунхуа 1955 р. - це не більш ніж проходження історичної реальності.

Значні успіхи в поширенні гоюя на Тайвані, також про те, що росте увага до поширення мови хуаюй у Сингапурі, уживають відповідні зусилля й у Малайзії, з кожним роком росте число курсів по вивченню цієї мови для населення Гонконгу. Поширення путунхуа на континенті поперемінно переживає періоди бурхливого підйому й занепаду, у різних районах відбувається нерівномірно. В Конституцію було внесене положення про поширення путунхуа. Це було сигналом до того, що китайцям треба зібратися із силами й усіляко проводити таку роботу. Те, що в китаємовних громадах по всьому світу загальній мові надається все більше й більше значення, є досить підбадьорюйочою звісткою. Ключовою ланкою в поширенні путунхуа є підготовка викладачів. У Пекіні й у всіх провінціях є "курси вивчення путунхуа", обов'язкові для викладачів мови й писемності навчальних закладів усіх типів і публічних людей.

2) "Проект списку слів з рекомендованим читанням" - це документ, зміст якого направлений на уніфікацію читання ієрогліфів китайської мови. Він є значним досягненням у подоланні проблем «різночитання» і значно полегшує вивчення китайської мови. Реформу стандартизації читань вважаю досить вдалою, так як за 4 роки навчання у моєму досвіді було лише декілька разів, що я не могла знайти значення ієрогліфа, бо він мав декілька читань.

3) Важливою проблемою залишається визначення числа ієрогліфів В 1981 р. у Пекіні опублікований державний стандарт 2312-80 "Основний набір ієрогліфів, закодованих для використання в ЕОМ", у який включено 6763 ієрогліфів: 3755 ієрогліфів першого й 3008 - другого рівнів. Ця кількість звичайно не остаточна. На мій погляд підрахувати кількість ієрогліфів китайської мови не можливо, так як мова жива і постійно змінюється, так і ієрогліфи народжуються нові і помирають маловживані, дослідження китайських вчених підтверджують мої слова, тому на сьогодні дослідження у цій сфері тимчасово зупинені.

3) "Зведений список спрощених ієрогліфів" є значним кроком на шляху до застосування китайської мови на міжнародному рівні. Але спрощення має свої позитивні й негативні сторони. Дітям, які почали вивчати китайську писемність, і учням курсів ліквідації неграмотності спрощені знаки подобаються; вони вважають, що такі знаки легко розпізнавати й писати. Учителі початкових шкіл підтримують спрощення, тому що воно полегшує викладання. Ієрогліфи, спрощені до 6-7 рис, як і раніше зрозумілі. Це становить позитивний бік спрощення.

Негативна сторона спрощення полягає в тому, що воно привело до збільшення подібності в накресленні різних ієрогліфів.

Але мої власні дослідження показують, що проблемою є активне використання старих ієрогліфів у ГуанджоуЈ¬Гонконгу та на Тайвані. Спрощені ієрогліфи на континентальному Китаї і старі у цих районах. Положення не можна змінити, так склалося історично, що ці частини Китаю йому не належали протягом довгого часу. Уряд Китаю не робить жодних зусиль у вирішенні цієї проблеми, так як Тайвань і Гонконг так і залишаються незалежними, в'їзд до цих районі здійснюється через візовий режим. Тому не відбувається культурний обмін жителів континентального Китаю і цих частин, кожний зберігає свою культуру.

4) Всі спроби створення алфавіту закінчувалися невдачами. На мою думку така мова як китайська не скоро прийде до цього. До того ж самі китайці так пишаються складністю своєї мови, що не поспішають переходити на алфавітне письмо. Але "Проект фонетичного алфавіту для китайської мови" є дуже вдалим, він дає норму запису складів. Орфографія дає норму запису слів і словосполучень. З'єднання "Проекту" з орфографією й стало добре розробленою системою алфавітного письма. Ця реформа стала початком досліждень введення ієрогліфів у ЕОМ і назараз є основою побудови найвдалішого способу друкування ієрогліфів.

5) Протягом останніх 50 років були розроблені всілякі способи пошуків ієрогліфів у словнику. У цей час чотирма основними способами вважаються: пошук по ключам, пошук по останній рисці, пошук по кутах і фонетичний спосіб. Однак усім їм бракує уніфікованості й твердої стандартизації. Це положення необхідно якнайшвидше змінити. Нажаль зараз поки що не існує загальної системи, тому це породжує деякі проблеми у роботі зі словниками. Виходячи з власного досвіду, пошук по ключам є найвдалішим способом, цей метод підтверджує результативність проведених реформ “Розповсюдження путунхуа”, "Проект списку слів з рекомендованим читанням", "Зведений список спрощених ієрогліфів".

6) Об'єднання китайського фонетичного алфавіту й ЕОМ повністю розкриває особливості модернізації китайської мови й писемності.Ви вводите фонетику, а машина видає список ієрогліфів. Тому це не один з 400 способів уведення ієрогліфів в ЕОМ, а зовсім інший метод, що не має нічого загального із графічним способом і кодуванням за допомогою числового коду. Він у корені відрізняється й від методу, що сполучає звучання й накреслення. На даний час цей спосіб є найрозповсюдженішим, він застосовується скрізь, студенти, які вивчають китайську мову не є виключенням у його застосуванні.

Але всі вище згадані реформи і їх результати стосуються лише континентального Китаю. Хоча Тайвань і Гонконг є складовими частинами Китаю, вони залишаються самостійними і, можна сказати, ізольованими від ньго у Гонконгу лише 5-10 % розуміють путунхуа, офіційною мовою тут лишається контонський діалект і англійська мова. Розповсюдження путунхуа у цих районах потребує довгого відрізку часу, культурний досвід нації не легко змінити, лише покоління за поколінням.

Анотація

ЦР№ъґ«НіµДУпСФС§ПтАґТФКйГжІДБПОЄЦШµгЈ¬єєЧЦµДСРѕїХјУРєЬЦШТЄµДµШО»ЎЈХвЦЦСРѕїїЄКјµГєЬФзЈ¬µ«КЗТ»Ц±ОґґУґ«НіµД“РЎС§”ЦР¶АБўіцАґЎЈ±ѕКАјНіхЈ¬УЙУЪКЬОч·ЅУпСФС§µДУ°ПмЈ¬ИЛГЗЦрЅҐИПК¶µЅУпСФУлОДЧЦµДСРѕїУ¦ёГ·ЦїЄЈ»µЅ30ДкґъЈ¬МЖАјПИЙъЗїµч“ОДЧЦµДРОМеµДСРѕї”Ј¬ЛыµДЎ¶№ЕОДЧЦС§µјВЫЎ·Т»Кй±кЦѕЧЕПЦґъТвТеµДєєЧЦС§µДЅЁБўЎЈєєЧЦС§СРѕїТ»°гїЙ·ЦОЄ№ЕОДЧЦСРѕїєНТ»°гРФєєЧЦСРѕїБЅґуІї·ЦЎЈ¶Ф№ЕОДЧЦµДСРѕїУЙАґТСѕГЈ¬19КАјНєН20КАјНЦ®Ѕ»ґуБї№ЕОДЧЦЧКБПµДіцНБЈ¬ґшАґБЛ№ЕОДЧЦСРѕїµДРВёЯі±Ј¬УЦУЙУЪПЦґъУпСФС§µДУ°ПмЈ¬№ЕОДЧЦСРѕїµД·Ѕ·ЁґуґујУЗїБЛїЖС§РФЈ¬ЦрЅҐ°ЪНСБЛѕЙµДЅрКЇС§єНґ«НіОДЧЦС§µДКшёїЈ¬іКПЦіцБЛРВµДГжГІЎЈ±ѕКАјНµДЗ°50ДкЈ¬З°ИЛ¶Ф№ЕОДЧЦЧКБПЧчБЛґуБїµДХыАнЎўЦшВјЎўїјКНєНЖдЛыСРѕї№¤ЧчЎЈ±ѕКАјНєу50ДкЈ¬№ЕОДЧЦСРѕїіЙ№ыёьјУ»Ф»НЎЈЛжЧЕРВµДіцНБЧКБПµДІ»¶ПФцјУЈ¬СРѕїЙПТІИЎµГБЛРн¶аРВµДЅшХ№ЎЈіэБЛЅшТ»ІЅЅшРРХыАнЎўЦшВјЎўїјКНЈ¬±аРґёьРВёьИ«µДёчАа№ЕОДЧЦЧЦµд»тОД±аТФНвЈ¬їјКНЎўСРѕї·Ѕ·ЁТІёьОЄПИЅшЈ¬ФЅАґФЅ¶аµДС§ХЯЧўТвґУУпСФµДЅЗ¶ИАыУГПЦґъУпСФС§µДЦЄК¶АґїјКНЎўСРѕї№ЕОДЧЦЈ¬ґУ¶шОЄєєУпК·СРѕїМṩІ»ЙЩРВµДЧКБПєНЅбВЫЈ»БнНвЈ¬ґујТ»№ѕЎБїАыУГПЦґъ»ЇµДјјКхАґ°пЦъ№ЕОДЧЦС§µДСРѕїЈ¬ХвТІУРЦъУЪМбёЯЅбВЫµДїЖС§РФЎЈ№ЕОДЧЦСРѕїµДёчёц·ЦЦ§ЦРЈ¬ХЅ№ъОДЧЦµДСРѕї·ўХ№µГЧоОЄСёЛЩЎЈХв·ЅГжµДЧКБПЧФ50ДкґъТФАґІ»¶ПУРЛщ·ўПЦЈ¬ЅьДкАґФЪХЅ№ъЅрОДЎўМХОДЎўзфУЎОДЧЦЎўЗ®±ТОДЧЦМШ±рКЗјтл№ОДЧЦСРѕїЙПИЎµГБЛБоИЛЦхДїµДіЙјЁЈ¬і№µЧёД±дБЛ№эИҐХЅ№ъОДЧЦСРѕї±ИЅПАдВдµДѕЦГжЎЈРиТЄЛі±гМбµЅµДКЗЈ¬±ѕКАјНєу50ДкЦчТЄКЗЅь¶юИэК®ДкАґЈ¬»№јУЗїБЛ¶ФєєґъТФєуЎўПЦґъєєЧЦТФЗ°µДОДЧЦµДСРѕїЈ¬МШ±рКЗЛЧЧЦµДХыАнСРѕї№¤ЧчЈ¬ИЎµГБЛїЙПІµДіЙ№ыЎЈФЪТ»°гРФєєЧЦСРѕї·ЅГжЈ¬ЦоИзєєЧЦµДРФЦКЎўЖрФґЈ¬єєЧЦРОМеµДСЭ±дЈ¬єєЧЦЅб№№µДАаРНЈ¬ТФј°Ў¶ЛµОДЎ·Ўў“БщКй”µИЈ¬±ѕКАјНЗ°50ДкѕщУРС§ХЯЅшРРСРѕїЈ¬ІўИЎµГЅПєГµДіЙјЁЎЈ№ШУЪєєЧЦРФЦКµДОКМвЈ¬70ДкґъД©80ДкґъіхФшіЙОЄМЦВЫµДИИµгЈ¬ЛдИ»ЦБЅсІўОЮ¶ЁВЫЈ¬µ«УРИЛМбіц“ФЪИПК¶єєЧЦµДРФЦКК±Ј¬УР±ШТЄЗш·ЦОДЧЦЧчОЄґК»тУпЛШµД·ыєЕєНОДЧЦЛщК№УГµД·ыєЕХвБЅёцІгґОУР±ШТЄЗш·ЦОДЧЦЧчОЄґК»тУпЛШµД·ыєЕєНОДЧЦЛщК№УГµД·ыєЕХвБЅёцІгґОЈ¬¶шєєЧЦµДРФЦКУ¦µ±УЙєєЧЦµДЧЦ·ыµДРФЦКАґѕц¶Ё”Ј¬ХвЦЦ№ЫµгТСТэЖрБЛєЬ¶аИЛµДЧўТвЎЈХвЦЦИПК¶ОЮТЙ±ИПИЗ°ИПОЄ“єєЧЦКЗ±нТвОДЧЦ”Ј¬»тµҐґїИПОЄ“єєЧЦКЗУпЛШОДЧЦ”ТЄїЖС§ЎўЙоїМµГ¶аЎЈ№ШУЪєєЧЦЖрФґµДОКМвЈ¬ґујТМЦВЫµДЦШµгјЇЦРФЪіцНБµДРВКЇЖчК±ґъµДїМ»®»т»жРґ·ыєЕКЗ·сєєЧЦµДОКМвЙПЎЈХвёцОКМвґУ50ДкґъТФАґТІТ»Ц±КЗС§ХЯГЗЛщ№ШЧўµДОКМвЎЈПЦФЪЛдОЮ¶ЁВЫЈ¬µ«ТІУР№ІК¶Ј¬ДЗѕНКЗЕР¶ЁХвР©·ыєЕКЗ·сєєЧЦУ¦µ±їґЛьГЗКЗ·сХжХэУГУЪјЗВјєєУпЎЈ¶ФУЪєєЧЦРОМеµДСЭ±дЈ¬±ѕКАјНєу 50ДкТІ±ИЗ°50ДкФЪИПК¶ЙПёьјУЙоИлЈ¬Н»іцµДТ»µгКЗґу¶аКэИЛИПК¶µЅБЛєєЧЦСЭ±д№эіМЦРХэМеµД№ШПµМШ±рКЗЛЧМеФЪХыёцєєЧЦРОМеСЭ±дЦРЛщЖрµДЧчУГЎЈ¶ФУЪєєЧЦЅб№№АаРНµДСРѕїЈ¬ТСУРІ»ЙЩИЛН»ЖЖБЛ“БщКй”ЛµµДѕЦПЮЈ¬МбіцБЛРВµД“ИэКйЛµ”ЎЈ»№УРС§ХЯКЬПЦґъУпСФС§ЦР“ТфО»”Ўў“ТеО»”µИёЕДоµДЖф·ўЈ¬МбіцБЛ“єєЧЦ№№РОС§”µДЛµ·ЁЈ¬ИПОЄєєЧЦ№№РОµД»щ±ѕФЄЛШКЗ“РОО»”Ј¬ІўІЙУГјЖЛг»ъґ¦АнјјКхЈ¬¶Ф№ЕОДЧЦµД№№РОПµНіЅшРРБЛСРѕїЎЈУР№ШЎ¶ЛµОДЎ·µДСРѕїЈ¬єу50ДкТІ±ИЗ°50ДкґуУРЅшХ№ЎЈіэБЛјМРшѕНУлЎ¶ЛµОДЎ·УР№ШµДЧЦМеЎўБщКйЎўЙщФПЅшРРЙоИлСРѕїНвЈ¬»№ЅбєПОДПЧµдј®єН№ЕОДЧЦЧКБПЈ¬ѕАХэЎ¶ЛµОДЎ·µДґнОуЈ¬ІўА©Х№µЅУпСФДЛЦБЙз»бОД»ЇАґЅшРРСРѕїЈ¬ЅТКѕЎ¶ЛµОДЎ·ЛщФМє¬Ўў·ґУіµДУпСФЛШІДТФј°Йз»бЧґїцЎЈТФЙПЛщМёµЅµДёч·ЅГжµДОКМвЈ¬¶ј·ў±нЎўіц°жБЛґуБїµДВЫЦш»тПа№ШµД№¤ѕЯКйЎЈ±ѕКАјНєу50ДкФЪєєЧЦС§СРѕїЙП»№ЦµµГТ»МбµДКЗЈ¬ЦШКУєНјУЗїБЛПЦґъєєЧЦЈЁјґ“ ПЦґъєєУпУГЧЦ”Ј©µДСРѕїЈ¬Хв°ьАЁПЦґъєєЧЦХэЧЦ·ЁµДСРѕїЈ¬ПЦґъєєЧЦ¶ЁБїЎў¶ЁРОЎў¶ЁТфЎў¶ЁРт±кЧј»ЇµДСРѕїЈ¬ПЦґъєєЧЦУ¦УГЈЁИЛјКЅзГжµДУ¦УГєНИЛ»ъЅзГжµДУ¦УГЈ©µДСРѕїЈ¬ТФј°ПЦґъєєЧЦµДЗ°НѕУлПЦґъєєЧЦµДЖАТФј°ПЦґъєєЧЦµДЗ°НѕУлПЦґъєєЧЦµДЖАјЫµДСРѕїµИЎЈХвЦЦСРѕїІ»ЅцУРЦъУЪИЛГЗ¶ФєєЧЦµДС§П°УлУ¦УГЈ¬УРЦъУЪМбёЯК¶ЧЦЅМУэєНєєЧЦКдИлµДЦКБїЈ¬¶шЗТОЄ№ъјТЦЖ¶ЁЎўНЖРРїЖС§µДОДЧЦХюІЯМṩБЛАнВЫ»щґЎЈ¬ТтґЛФЪ80ДкґъєуСёЛЩРОіЙОЄєєЧЦС§µДТ»ёцРВµД·ЦЦ§----ПЦґъєєЧЦС§ЎЈ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Чжоу Югуань. Модернизация китайского языка и письменность//Новое в лингвистике. - Вып. XXII Языкознание в Китае / Пер. с кит. - М.: Прогресс, 1989. - 467с.

2. Бергер Я.М. Модернизация и традиция в современном Китае // Полис.1995. №5 - 270с.

3. . Яхонтов С.Е. Классификация диалектов китайского языка. - В кн.: Исследования по филологии стран Азии и Африки, Л.,1966 - 289с.

4. Дай Цинся. Язык и нация / Пер. с кит. - Пекин: Центральный ин-т национальных меншинств, 1994. - 341с.

5. єєУпіЙУпґуґКµдЎЈєУДПИЛГсіц°жЙзЎЈ 1985ЎЈ - 2678.

6. Кочергина В.А. Введение в языкознание (материалы к курсу для востоковедов).М., 1970. - 189с.

7. Софронов М.В. Введение в китайский язык. - М.: Муравей, 1996. - 256с.

8. Горелов В.И. Стилистика современного китайского языка. Учеб.пособие для студентов пед. ин-тов по специальности №2103. «Иностр. яз.». М., «Просвещение», 1979. - 190с.

9. У Юйчжан 1952 - У Юйчжан. У Юйчжан сяньшэн Тань тунъи юй юй фаньянь веньти. «1950 нянь чжунго юйвень веньти луньвень цзияо» Ду Цзынь бянь. Пекин, 267с.

10. Фролова М.Г. Теоретическая фонетика китайского языка (Курс лекции)., М.,1978. - 171с.

11. Языки Юго-Восточной Азии. Проблемы морфологии, фонетики и фонологии. - М., 1970. - С. 256с.

12.Ў¶ЦЬУР№вУпОДВЫјЇЎ·ЛДѕн±ѕ,ЙПєЈОД»Їіц°жЙз2002Дкіц°жЎЈ- 165

13. Колодко С.А. Китайсько-український словник: 80000 слів. - К.;ТОВ Видавництво «Консультант», 2004. - 1176с.

14.±гРЇ¶цєєґуґКµд ЙМОсУЎКй№Эіц°ж 2001Дк4ФВ±±ѕ©µЪ5ґОУЎЛўЎЈ

15.Прядохин М.Г., Прядохина Л.И. Краткий словарь трудностей китайского языка. - М., «Муравей»,2002. - 454с.

Страницы: 1, 2, 3