Функціонування паронімів в сучасній англійській мов

10. a) There was nothing remarkable in the expression of her face except its utter immobility (J. Galsworthy)

b) People always accepted an accomplished fact in time! (Id.)

c) “I expect you're right”, he said slowly: “but I want to think it over” (Id.) [28, 220]

З поданих прикладів видно, що змішання або неправильне вживання даних паронімів може призвести до грубих лексичних помилок, до каламбурів або може стати причиною комічних ситуацій. Тобто, можна відзначити, що вживаючи пароніми в мовленні треба бути досить обережним, щоб фраза не виявилась абсурдною.

2.2. Особливості , пов'язані з вживанням паронімів в англійській мові

Проблеми паронімії давно привертають увагу викладачів мови й тих, хто її вивчає його. Часто, яке слово-паронім ужити, як правильно сказати - “a historic event”, або “historical event”- ставить у глухий кут навіть людей, що непогано володіють мовою.

Отже, що ж таке пароніми? У працях різних мовознавців дане явище відзначене під різними назвами, як то: квазіомонімія, гетерофемія, парономазія й т.д., що свідчить, звичайно, про відсутність єдиного підходу до визначення даного явища. У лінгвістиці склалося два основних підходи до визначення паронімії - вузький і широкий. У рамках вузького підходу (О. В. Вишнякова, Д. И. Розенталь/Теленкова й ін.) [ 6; 23 ] пароніми обмежуються областю співзвучних однокореневих слів з різним значенням, що належать до одного лексико-граматичного розряду. Прихильники ж широкого підходу (В. П. Григор'єв, В. Д. Девкин, Ю. М. Скребнев, О. С. Ахманова й ін.) [ 10; 1 ] відносять до паронімів і однокореневі, і різнокореневі слова. У нашому випадку, ми будемо вести мову про слова, які відносяться до паронімів, відповідно до вузького визначення й будемо називати їх надалі мовними паронімами. Цей вибір обумовлений тим, що неправильне вживання мовних паронімів зумовлено найчастіше незнанням значень однокореневих слів-паронімів, низькою культурою мовлення, тобто - об'єктивним факторами, як у випадку c historic/historical event. Уживання мовних паронімів обумовлено, в основному, суб'єктивними факторами, таких як: бажання скаламбурити, спросоння, п'яне й інші подібні стани, а також реалізувати певні стилістичні цілі, якщо мова йде про художній твір. Погодьтеся, об'єктивно складніше вирішити, який іменник ужити в тому або іншому контексті: радник або порадник (мовні пароніми), а не радник/порадник, або рядно, наприклад.

Мовні пароніми нерідко зустрічаються в різних областях навчання мові - Business English і ESP, де студенти часто не знають, або, навіть знаючи, нерідко роблять помилки при використанні або перекладі таких слів [14 ]. Наприклад, при навчанні ESP студентів юридичних факультетів, часто зустрічалися помилки в таких словах, як:

а) inhuman/inhumane prison conditions;

b) judicial - 1.of or by a court of justice-судовий ( e.g. judicial branch) 2. showing or using judgement in thinking about something (e.g. “He is rather talented”-replied Sarah judicially) і judicious - showing or having good sense - розумний, розважливий (e.g.You put your case most judiciously);

c) credible - that can be believed-заслуживающий довіра (e.g. a credible witness)

credulous - ready to believe things-довірливий (e.g. credulous consumers).

d) politic - acting or judging wisely, prudent. Політичний, рассчетливый.

political - of the state, of government, of politics. Політичний.

При навчанні BE або ESP студентів економічних факультетів часто взаємозамінялись або невірно перекладалися такі слова, як:

a) economic - економічний;

economical- ощадливий

b) enviable - causing envy-завидний, привабливий ( e.g. The company made profit at an enviable rate);

envious - full of envy-заздрий ( e.g. The company's success was watched enviously by the competitors);

c) exhausting- виснажливий, стомлюючий (e.g. It was a difficult and exhausting job);

exhaustive - thorough or complete - вичерпний ( e.g. This list is by no means exhaustive);

exhaustible- smth. that exists only in a limited quantity- обмежений, небезмежний (e.g. … possible long term shortages of exhaustible resources)... possible long term shortages of exhaustible resources) [ 14 ].

У зв'язку з явищем паронімії, тобто неможливістю взаємозаміни мовних паронімів в різних фразах, постає питання про варіантність - можливість взаємозаміни без перекручування змісту тієї або іншої фрази. До варіантності слова відносяться такі випадки, як advance, advancement; analytic, analytical, де зовнішнє розходження не веде до розриву тотожності слова.

Явище паронімії варто відрізняти від інших подібних з ним явищ. Крім варіантності, це такі явища, як однокоренева синонімія, однокоренева антонімія, омонімія.

Від однокореневих антонімів (наприклад: godly-набожний, благочестивий; і godless- безбожний) пароніми відрізняються тим, що значення слів-паронімів ніколи не досягають повної протилежності.

У плані розмежування паронімів від інших однокореневих утворень найбільші труднощі являють собою однокореневі синоніми. У багатьох роботах по паронімії однокореневі синоніми розглядаються як окремий випадок мовних паронімів. Співставлення однокореневих синонімів до паронімів викликає наступні заперечення: справа в тому, що синоніми - це такі тотожні або близькі за значенням слова, незбіжні семантичні ознаки яких можуть нейтралізуватися в певних контекстах. Принцип нейтралізації застосовується в якості одного з основних критеріїв при подачі й тлумаченні синонімів у словниках. Так, іменник anarchism семантизується через його однокореневий синонім anarchy. Однокореневі пароніми, на відміну від однокореневих синонімів, що допускають нейтралізацію диференціальних ознак і, як наслідок цього, їхня взаємозамінність у певних контекстах, не здатні до взаємозаміни (наприклад, psychic - psychological - психічний, психологічний).

З паронімами тісно стикаються омоніми. Основне розходження паронімів і омонімів укладено в їхньому фонетичному оформленні. Якщо омоніми у своєму звучанні повністю тотожні, то пароніми мають лише часткову звукову подобу.

У розмежуванні однокореневих паронімів і суміжних явищ нам представляється важливим керуватися не тільки результатами аналізу значень афіксів, але й ознакою паралельності паронімів: "Віднесення ознаки паралельності до паронімії логічно з погляду єдиних принципів підходу до характеристики розходжень у співвідношенні форми й змісту лексичних одиниць: значення паронімів не збігаються (не перетинаються як у синонімів), не протиставляються (як в антонімів), їхній зовнішній вигляд не однаковий (як в омонімів) - пароніми існують поруч, паралельно один іншому" [ 6 ].

При зустрічі зі словами-паронімами варто приділяти їм особливу увагу. Є доцільним вводити пароніми семантизуючи їх через синоніми й антоніми, у міру можливості постачаючи кожну пару (ряд) прикладами сполучуваності. У випадку, коли пароніми англійської мови мають своїх "паронімічних братів" в українській мові (economic/economical - економічний/економний), представляються можливим ці конкретні пари вводити й перекладним способом, що сприяє підвищенню культури мовлення рідної мови.

Уміле вживання паронімів, як і синонімів, омонімів, антонімів сприяє передачі тонких значеннєвих відтінків, допомагає точно передати думку.

Співзвучність паронімів використовується для створення стилістичного ефекту, служить засобом гумору, сатири й т.д. Паронімія лежить в основі створення особливого стилістичного прийому - парономазії (грець. paronomasia від para - біля + onomazo - називаю), сутність якого складається в навмисному зближенні співзвучних слів. Яскравий стилістичний ефект створюється в результаті протиставлення паронімів. На такому протиставленні побудовані, наприклад, багато прислів'їв і приказок. Парономазія як стилістичний засіб широко використовується в поезії.

Нерідко до парономазії, як одного із засобів актуалізації, прибігають автори газетних заголовків: «Відходи й доходи»; «Промисли й помисли».

ВИСНОВКИ

1. Пароніми відіграють важливу роль у вивченні лексикології в цілому.

Пароніми (від грець. para - біля + onyma, onoma - ім'я) ѕ подібні по звучанню, але не співпадаючі по значенню слова. Слід зазначити, що одні лінгвісти до паронімів відносять лише однокореневі слова, що мають звукову подобу, а інші дослідники до паронімів відносять як однокореневі, так і різнокореневі співзвучні слова, визнаючи єдиним критерієм їхнього об'єднання можливість випадкового змішання в мовленні. Різнокореневі співзвучні слова не мають ніяких семантичних зв'язків і поєднуються лише випадковою фонетичною подібністю.

Однокореневі пароніми здебільшого близькі за значенням, але розрізняються тонкими значеннєвими відтінками. Семантичні відтінки паронімів звичайно стільки важливі, що заміна одного слова іншим без порушення змісту неможлива.

Пароніми можуть збігатися не у всіх, а лише в певних значеннях. Нечисленну групу становлять однокореневі слова, що різко розрізняються за змістом.

Пароніми, що збігаються або близькі за значенням, можуть відрізнятися один від одного способами керування, лексичною сполучуваністю, функціонально-стильовим змалюванням, сферою вживання, синтаксичною функцією. Можливість паронімів сполучатися з тими самими словами ще не означає, що утворені словосполучення синонімічні один одному.

Таким чином, у мовній системі співзвучні слова досить чітко відмежовуються один від одного, однак у мовній практиці семантичні й інші розходження співзвучних слів не завжди враховуються, що є причиною їхнього змішання.

2. Проблема дослідження таких явищ як паронімія і парономазія хвилює лінгвістів вже протягом кількох століть. Дослідження її почалося ще за часів Горгія, Тасмаха, Діонісія, Цицерона.

Здатність паронімів до змішання в мовленні призвела до того, що під терміном «паронімія» нерідко поєднуються два поняття - власне паронімія, тобто вид мовних системних відносин між лексичними одиницями, і парономазія (або парономасія) - стилістичний прийом, що складається в навмисному зближенні слів, що мають подібність у звучанні. Ці слова не обов'язково повинні бути паронімами, часто для цілей автора буває досить випадкового звукового збігу. Використання парономазії дозволяє підсилити виразність тексту; особливо часто цей прийом зустрічається в поезії й фольклорі.

Також паронімія відноситься до феномена «фальшивих друзів перекладача». Найбільш точним слід визнати визначення паронімів О.В. Вишнякової, а саме: «пароніми - це близькі за звучанням однокореневі слова з|із| наголосом на одному і тому ж складі, що відносяться до одного логіко-граматичного ряду|лави,низки| - до однієї частини|частки| мови|промови|, одного роду (і вигляду|виду|, якщо це дієслова і їх форми) - і що позначають|значать| різні поняття» [6, 5].

Паронімія являє собою особливе лексичне явище, багатоплановість якого визначила можливість його вивчення як у функціональному, так і в нормативному аспекті. Нормативна точка зору лінгвістів на паронімію найповнішим чином представлена дослідженнями довідково-методичного характеру: «словниками труднощів», «словниками паронімів», різними дидактичними посібниками, підручниками, що включають вправи на розмежування й коректне використання паронімів, та ін.

Вітчизняну лексикографію відрізняє прагнення виділити пароніми із загального масиву «труднощів», присвятивши їм окремі «словники паронімів». Найбільше активно область паронімії почала розроблятися російськими лексикографами. В останні два-три десятиліття ними були створені чотири повноцінних словники паронімів.

3. Пароніми, а часто й подібні по звучанню слова виконують у мовленні стилістичні функції.

Перед кожним автором може виникнути проблема вибору одного з паронімів. Якщо синонімічний відбір лексичних засобів незмінно супроводжує словесну творчість, то проблема вибору одного з паронімів виникає лише в тих випадках, коли в мовлення включаються паронімічні слова.

Уміле вживання паронімів допомагає письменникові правильно й точно передати думку, саме пароніми розкривають більші можливості мови в передачі тонких значеннєвих відтінків. У художньому мовленні звичайно спостерігається правильне, досить митецьке використання паронімів. Однак можливо й свідоме відхилення письменника від норми, якщо він хоче показати мовні помилки своїх героїв. Таким чином, в основі схованого використання паронімів у художньому мовленні можуть лежати різні естетичні принципи їхнього відбору, продиктовані стилістичною установкою автора.

Інший характер носить відкрите використання паронімів, коли письменник ставить їх поруч, показуючи їхні значеннєві відмінності при видимій схожості. У цьому випадку пароніми виконують різні стилістичні функції, виступаючи як засіб посилення дієвості мовлення.

Зіткнення паронімів використається для виділення певних відповідних понять.

Сполучення паронімів може створювати тавтологічний і звуковий повтор, що сприяє їхньому посиленню.

Уживання паронімів може бути засобом уточнення думки. Іноді авторові досить звернути увагу на різну лексичну сполучуваність паронімів, щоб уточнити їхнє значення.

Можливе зіставлення паронімів, якщо автор хоче показати тонкі значеннєві розходження між ними.

Поети люблять зближати самі «невідповідні» слова, дивуючи нас своєю фантазією.

Яскравий стилістичний ефект народжує протиставлення паронімів. Звичайно в цьому випадку пароніми з'єднані протиставним сполучником і одне зі співзвучних слів дається із запереченням.

Пароніми й ще частіше співзвучні неспоріднені слова використаються в каламбурах.

Паронімія й парономазія виконують роль звукового курсиву, виділяючи співзвучні слова, яким автор надає особливого значення.

4. Проблеми паронімії давно привертають увагу викладачів мови й тих, хто її вивчає його.

Змішання або неправильне вживання паронімів може призвести до грубих лексичних помилок, до каламбурів або може стати причиною комічних ситуацій. Тобто, можна відзначити, що вживаючи пароніми в мовленні треба бути досить обережним, щоб фраза не виявилась абсурдною.

Але, разом з тим вживання паронімічних конструкцій сприяє поглибленню семантики тексту, надає йому опуклості, рельєфності, а кожен з компонентів паронімічної конструкції набуває при цьому вагомості, стає неповторним. У такий спосіб досягається індивідуальність стилю письменника та емоційно-семантичне навантаження написаного ним тексту. Отже, цілком закономірним є висновок дослідників про те, що паронімічні конструкції спричинилися до виникнення та актуалізації звуко-смислових асоціацій на фонетичному, лексико-семантичному, структурно-граматичному рівнях та в образній структурі тропів. Цим самим автор впливає на духовний та інтелектуальний світ реципієнта, що, по суті, є чи не найважливішою метою будь-якого письменника.

Роблячи узагальнення, потрібно сказати, що літературна мова багата різноманітністю стилістичних засобів, які надають їй виразності, гнучкості і соковитості. Чільне місце серед стилістичних засобів посідають пароніми - слова, схожі звучанням. Широко використовується в художній літературі також прийом парономазії, тобто спеціальне зближення далеких за походженням і значенням, але схожих за звучанням слів для створення певного стилістичного ефекту.

Дослідження паронімічних конструкцій є актуальним для сучасної мовознавчої і літературознавчої науки, оскільки останнім часом різко зросла їх популярність як стилістичних засобів увиразнення мови, а отже, збільшилася й частота їх вживання. Крім того, для деяких авторів використання паронімів та паронімічних конструкцій стало невід'ємною рисою їх творчості, виразником індивідуального стилю. Паронімічні конструкції займають чільне місце в арсеналі художніх тропів, оскільки при їх творенні слова набувають особливого, поглибленого змісту, відкриваючи читачеві (слухачеві) не виявлені до того структурно-семантичні грані. Крім того, надзвичайно важливим є той факт, що паронімічні конструкції реалізують епідигматичні або дериваційні потенції літературної мови, оскільки кожне слово перебуває в дериваційних відношеннях з іншими словами по лінії фонетичних зближень.

Паронімічні конструкції можуть формуватися на базі членів словосполучення, речення і навіть двох речень. Велике значення для виникнення паронімічного ефекту і формування паронімічних конструкцій має їх розташування у поетичній строфі. Так, Н.Л.Дащенко зауважує: “Співзвучні слова, розташовані на певних долях строфи, утворюють стилістичні фігури, що виявляються універсальними як для фонічних, так і для лексико-семантичних строфічних засобів звукової організації віршів” [12, 15].

Зазначимо також, що художні тропи, створені на основі паронімічних конструкцій, вирізняються поглибленою образністю. Н.Л.Дащенко вважає: “Це пов'язано з накладанням звукової подібності на вихідне лексичне та образне значення компонентів тропів, внаслідок чого ускладнюються та оновлюються їх семантичні зв'язки” [12, 4]. Поети застосовують паронімічні конструкції для створення промовистих епітетів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. - М.: Советская энциклопедия,1969.

2. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французького язика:учебное пособие:пер.с фр.: Вентцель Е.В., Вентцель Т.В.; ред.Будачова Р.А. - М.: Узд-во иностранной литературы,1959.

3. Бельчиков Ю.А., Панюшева М.С. Словарь паронимов современного русского языка. - М.,1994.

4. Виноградов В.В. Русский язык. Грамматическое учение о слове. - М.: Высшая школа,1979.

5. Винокур Г.О. Культура языка. - М.,1925.

6. Вишнякова О.В. Паронимы современного русского языка/Под ред. Розенталя Д.Э. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Русский язык,1987.

7. Воронюк О.В. Паронімічна атракція в заголовках текстів англомовної масової комунікації: Автореф. дис. канд. - Одеса,1998.

8. Горкінський В.Д. Розмежування абсолютної паронімії і суміжних лексичних явищ у синхронії польської мови. - Л.,1977.

9. Готлиб К.Г.М. Немецко-русский и русско-немецкий словарь “ложных друзей переводчика”. - М.: Советская энциклопедия,1972.

10. Григорьев В.П. Поэтика слова. - М.: Наука,1979.

11. Гуревич Т. Межъязыковая омонимия, паронимия (на пимере английского язика). “Ложные друзья переводчика”.//Знания. Понимание. Умение. - 2008. - №2.

12. Дащенко Н.Л. Паронімічна атракція української поезії 60-80 р.р. 20ст.: Автореф. дис. канд. - К.,1996.

13. Дубічинський В.В. Лінгвістичний апарат на опис лексичних та термінологічних паралелей// Збірник харківського історико-філологічного товариства. Нова серія. - Харків,1993. - Т.1.

14. Иванов С.С. Проблемы, связанные с употреблением паронимов в учебном процессе: Автореф. дис. канд. филолог. наук. - М.,2000.

15. Каратюк В.И. Паронимические отношения в сфере однокорневых глаголов современного немецкого языка: Автореф. дис. канд. - Л.: Ленинградский государственный педагогический інститут им. А.И. Герцена,1980.

16. Колесников Н.П. Словарь паронимов и антонимов. - Ростов-на-Дону: Фенікс,1995.

17. Красных В.И. Толковый словарь паронимов. - М.,1999.

18. Марузо Ж. Словарь лингвистических терминов. - М.,1960.

19. Пешковский А.М. Методика родного языка, лингвистика, стилистика, поэтика. - М.,1925.

20. Реформатский А.А. Введение в языкознание. - М.,1967.

21. Розенталь Д.Э., Мамонов В.А. Практическая стилистика современного русского язика. - М.,1957.

22. Розенталь Д.Э. Словарь лингвистических терминов. - М.,1977.

23. Розенталь Д.Э., Теленкова М.А. Словарь-справочник лингвистических терминов. - М.,1975.

24. Смирницкий А.И. Лексикология английского язика. - М.,1956.

25. Степанов Ю.С. Методы и принципы современной лингвистики. - М.: Наука,1975.

26. Фомина М.И. Современный русский язык. Лексикология. - М.: Букинистическое издание,1990.

27. Щерба Л.В. Избранные издания по языкознанию и фонетике. - Л.,1958.

28. Elster. Prinzipien der Literaturwissensschaft/ Band.Stilistik.Halle,1911.

29. Nikolenko A.G. English lexicology. Theory and practice. Vinnytsya, Nova Knyha,2007.

30. Therive Andre. Unique du Langage. Paris,Grasset,1956.

Страницы: 1, 2, 3