Дискусійний характер визначення терміна 
собливості і властивості реальних термінів, причини, шляхи і способи їх виникнення повинні вивчатися без заздалегідь спроектованих моделей. Лише навчившись чітко бачити властивості і особливості термінів, їх системну організацію в них самих, термінознавство може вирішувати свої теоретичні та практичні задачі, пов'язані, з описом та аналізом терміносистем, а також з досконалістю їх використання.3. В існуючій термінознавчій літературі можна зустріти твердження, ніби то та чи інша сукупність термінів становить терміносистему лише тоді, коли в її "упорядкування" вмішується спеціаліст-термінолог і встановлює в ній потрібні йому порядки (створює дефініції, приписує зв'язки між термінами, будує логічні відношення). Така наукова позиція може і повинна викликати опір. Випадкового скупчення термінів, системно не пов'язаних і не організованих, не має ні одна галузь виробництва або техніки, ні одна галузь науки чи управління, тому що в любій названій сфері речі та їх ознаки співвідношенні і пов'язані, системно організовані, і поняття тої чи іншої галузі знань.Термінологія системна, передусім, тому що системний світ, окремі сторони і галузі якого вона, термінологія, відображає і обслуговує. .4. Ймовірно, таким чином, що типи терміносистем можуть бути помічені наукою про терміни лише при умові пильного погляду на реальні, об'єктивні властивості, ознаки особливості того мовного матеріалу, який називають термінологією, а також при умові чіткого бачення обставин і причин її використання та розвитку. Зокрема, бажаючи побудувати більш чи менш задовільну типологію терміносистем, наука могла би звернутися до наступних властивостей (ознак) термінів:а) співвідношення термінів з галузями трудової діяльності людей: виробництво, техніка, наука, управління, торгівля, дипломатія, політика і т.д.б) співвідношення термінів з професіональним членуванням кожної з галузей трудової діяльності, в виробництві - металургія, текстильне виробництво і т.д.; в сільському господарстві - землеробство, тваринництво, садівництво і т.д.; в техніці - технологія суднобудування, конструювання фотоапаратури і т.д.; в науці - хімія, біологія, фізика, лінгвістика і т.д.в) співвідношення термінів з науковими напрямками, теоретичними та технічними школами і методами.г) співвідношення термінів з особистими системами наукових поглядів, технологічних і конструктивних концепцій: термінологія Д. Менделєєва і термінологія Н. Марра. Не можна не помітити, що перечисленні властивості (ознаки) термінів є зовнішніми для них - а саме, що ці властивості (ознаки) зумовлені зв'язком мови з позамовними системами матеріальної діяльності і свідомості.5. Не менш важливі і суттєві для вибору основ типологічного членування і опису термінології тої чи іншої мови внутрішньоструктурні, зокрема, формально-семантичні властивості (ознаки) термінів:а) понятійна сторона семантики терміна (і зв'язок терміна з поняттям), яка зближує терміни і віддаляє їх один від одного, формує термінологічні пласти, ряди, поля і т.д.б) словотворення і дереватологія термінів, яка встановлює семантичні (а разом з тим і понятійні) зв'язки між ними, впливаючи на формування терміносистем і відношень між терміносистемами;в) логіко-семантична, семантико-морфологічна і семантико-дериватологічна парадигматика термінів;г) лексико-семантичні властивості термінів, які зумовлюють формування термінологічної синонімії, антонімії, семантичні зближення та вилучення термінів, перетинання та підкорення їх змісту і т.д.Внутрішня (в межах одного термінологічного словосполучення) синтагматика термінів повинна привертати до себе увагу термінологів-лінгвістів, всередині складових термінів, між їх членами, виникають різноманітні синтагматичні зв'язки і відношення, котрі формують взаємодію слів як одиниць лексичних, морфологічних, синтаксичних і як носіїв понятійного змісту,6. Кожні з наведених зовнішніх або внутрішніх властивостей (ознак) термінів можуть приймати і приймають участь в формуванні системних відношень і зв'язків між термінами. Саме тому перераховані властивості (ознаки) термінів не повинні випускатися з виду вченими в процесі вивчення, аналізу або опису термінів і терміносистем, зокрема, для утворення їх (терміносистем) типології. Так, співвідношення термінів з галузями трудової діяльності дозволяє виділяти і відрізняти терміносистеми виробництва, техніки, науки, управління, торгівлі і т.д.7. Терміносистема, яка орієнтована на процес навчання, виявляється збіднілою в порівнянні з терміносистемою, яка орієнтована на процес наукового спілкування, але разом з тим саме потреба спілкування в процесі навчання заставляє дослідників уточнювати звичні терміни - поняття, визначати їх, тлумачити, пояснювати і т.д. і все це надає збагачувальну дію на термінологію і її використання.8. Внутрішні зв'язки і відношення між термінами у взаємодії з зовнішніми дозволяють розрізняти великі чи малі терміносистеми - на різних ступенях руху від великих до менших.1.5 Відмінні риси термінів торгівліТермін у багатьох відношеннях є специфічним типом слова. Ідеальний термін є моносемаїтичним, і коли вживається виключно в рамках своєї сфери вжитку, не залежить від контексту, при умові, що він не виражений переносно полісемантичним словом Його значення залишається постійним до того часу, коли нове відкриття чи винахід не змінить його референт або поняття, e. g. transaction, budget.Так як в більшості випадків значення терміну не залежні і від контексту, він не може мати взагалі ніякого контекстуального значення Єдиним можливим значенням терміну може бути денотативне. Вдалий термін забезпечує повну відповідність між морфологічним складом та змістом. Емоційне забарвлення чи оцінювання не мають місця, якщо термін-вживається в рамках сфери свого вжитку. E. g. "The raff is fixed and guaranteed no to change during the period of deposit" (finance).Термін може набувати переносного або ж емоційно забарвленого значення лише у випадку, коли він знаходиться поза межами свого вжитку і вживається в літературній чи розмовній мові. Але в цьому випадку слово вже не терміном і його денотативне значення також стає не визначеним. Термін стає звичайним словом.У кожній галузі науки утворюється спеціальна термінологічна система, пристосована до її природи та методів.Термінологія певної наукової галузі не є просто зібранням її термінів, а визначеної системи, яка і розглядає систему її понять.Існує 4 основних шляхи етимології термінів. Два з яких є характерними саме для термінології. Цими шляхами можуть вважатися вживання латинських та грецьких коренів: nostro, overdraft, а також запозичення з іншої термінологічної системи тієї ж мови в випадку якщо існує певна спорідненість між відповідними полями.Інші 2 методи - це словотворення в якому композиція, семантичний спосіб та деривація займають провідне місце, а також запозичення з інших мов. Р s; mortgage, budget (French). Оскільки процес запозичення є досить поширеним у кожній галузі, найчастіше терміни стають Інтернаціоналізмами price list - прайс-лист, off-shore zone - офшорна зона.Важливою особливістю термінів порівняно з іншою частиною словникового складу є те, що вони найчастіше стають предметом контролю та дослідження в мові.Зазвичай словники розглядають значення термінів в семантичній структурі домінанти ряду. Той факт, що одне із значень є термінологічним, прослідковується коли в словнику у дужках визначено поле, в якому даний термін може вживатися: expert (management), free gift (marketing), exchange permit (finance), free gift (marketing') exchange permit (fmance). 2. Поняття семантичного (термінологічного) поляСемантичне поле (за іншою термінологією, лексико-семантична група) є складна функціональна системно-структурна одиниця лексико-семантичного рівня. Елементами семантичного поля є слова, що в плані змісту мають свою особливу семантичну структуру, а в плані виразу виявляються лексемами. Відношення між елементами семантичного поля зумовлені його відмінностями як окремого цілого. Лексичні значення слів становлять основу відношень у семантичному полі. Взаємозв'язки між елементами семантичного поля виявляються як відношення ідентичності (тотожності) і диференційності (розрізнення або протиставлення). Ці відношення між лексичними значеннями слів здійснюються за допомогою найменших і неподільних (елементарних) лексичних значень (семантичних диференційних рис). Саме тому останні є основні поняття при аналізі елементів і одиниць лексично-семантичного рівня.Загалом у семантичному полі лексичні значення виявляються трьома типами:1) семантичні диференційні риси, що становлять елементарні, неподілені семантичні одиниці, їх можна назвати також диференційними лексичними значеннями;2) основні лексичні значення, які являють собою поєднання семантичних диференційних рис;3) додаткові лексичні значення (семантичні диференційні риси словотвору). [24; с.26]У плані виразу кожна система виявляється певною лексемою. Семема (осн. лексичне значення) є основною, базовою одиницею лексично-семантичного рівня. Семантична диференційна риса словотвору (часткове лексичне значення) надає особливого відтінку основному лексичному значенню в плані його модифікації, суб'єктивної оцінки та ін. Часткове лексичне значення характеризує окрему групу семем (основних лексичних значень) і виявляється певним афіксом. Поєднаність семем (а також семантичної диференційної риси словотвору), граматичних значень і категорій у плані змісту і лексеми в плані виразу становить слово.Семантична структура слова парадигматичне в плані змісту становить:1) граматичні значення і категорії;2) основне лексичне значення (семема), що є поєднаннямчасткових лексичних значень (сем).Синтагматично-семантична структура слова в плані виразу являє собою зміст слова, який має також і різні додаткові лексичні значення, залежні від контексту і ситуації мовлення.Лексичне значення (семема) слова являє собою елемент функціональної лексично-семантичної одиниці - семантичного поля, становлячи в ньому точку перетинань семантичних відношень.Відношення ідентичності і диференційності семантичного поля, що перетинаються в семемах слів, здійснюються за допомогою сем (семантичних диференційних рис). Лише одна сема у лексичному значенні певного слова належить тільки йому, а всі інші семи є в семемах слів семантичного поля.Семантичне поле визначається своїми елементами (простими й складними), диференційними рисами, семемами, а також відношеннями між ними. Елементи семантичного поля виявляються відношеннями ідентичності й диференційності незалежно від контексту або ситуації мовлення. Відношення між складними елементами в семантичному полі здійснюються за допомогою простих, неподільних елементів, тобто елементарних семантичних одиниць (сем).Термінологічне (семантичне) поле - це сукупність термінів чи груп і підгруп термінів, яким притамані загальні (інтегральні) семантичні ознаки, обумовленні лінгвістичними та екстралінгвістичними факторами, що відносять їх до визначеної понятійної сфери. Кожна понятійна сфера містить велику кількість полей, груп, підгруп, які представляють собою різноманітні елементи і знаходяться у суворому ієрархічному підпорядкувані. Так, сфера торгівлі включає понятійні поля: trade (торгівля), money (гроші), capital (капітал), кожне з цих полей в свою чергу розділяється на понятійні групи і підгрупи. Наприклад, для того щоб розкрити понятійну сутність терміна trade, необхідно використати такі категорії, як price (ціна), barter (обмін), value (вартість).Мовна репрезентація даного понятійного поля представлена відповідними термінологічними одиницями: однослівними і неоднослівними термінами. Вони, ніби, накладаються на понятійну систему, створюючи таким чином "лексико-семантичну карту торгівлі". У повній відповідності з планом змісту вимальовується і план вираження: термінологія торгівлі. Вся система термінів у відповідності з понятійним апаратом організовується у термінологічні (семантичні) поля, групи, підгрупи (ряди), домінантою яких є ключові терміни, що називаються категоріальні поняття торгівлі і утворюють центр даної термінологічної сукупності.Схематично таке понятійно - термінологічне співвідношення може бути представлене таким чином:план змісту:предмети, явища торгівлі;система наукових понять;понятійні поля, групи, ряди;план вираження:слова - терміни;термінологічний ЛСВ;термінологічна система;термінологічні (семантичні) поля, групи, ряди. 2.1 Поняття ядра і периферії лексико-семантичного поляРозрізнення понять ядра і периферії як структурних частин семантичної системи дуже важливе для побудови адекватної семасіології лексико-семантичних груп (ЛСГ) - галузі науки про змістовний бік словника природної мови, яку, на нашу думку, треба відрізняти від семасіології слова. Таке розмежування аналогічне розмежуванню трьох "синтаксисів": словосполучення, простого і складного речення. У зв'язку з цим цікавим є дослідження системних якостей і властивостей тих лінгвістичних феноменів, які позначаються термінами "ядро" і "периферія" і розмежовуються найчастіше залежно від статусу в будь-якій цілісності, чи то фонетична система мови, морфологічна категорія чи лексико-семантична група.Аналіз висловлювань, що стосуються проблеми визначення термінів "ядро" і "периферія" свідчить про те, що їх використання пов'язане у більшості випадків з необхідністю позначити ті частини досліджуваних об'єктів, які співвідносяться як системні й асистемні, регулярні і нерегулярні, головні і факультативні, розрізняються в конкретній дослідницькій практиці за ознакою зручності - незручності, скінченості - нескінченості опису. Принцип номінації являє собою певну стратегію наукового пошуку: "... важливо орієнтуватися перш за все саме на центр. Далеко не завжди можна дати визначення, яке було б цілковито дійсним і для периферійних зон об'єкта дослідження, де його ознаки стикаються з ознаками суміжних явищ". Подібна позиція виявляється і у визначенні периферійних елементів як аномальних, а також виборі для їх називання термінів "фон", "ореоли", які характеризуються інтегральним значенням другорядності. Цілком справедливою видається думка про те, що "визнання співвідношення центру і периферії загальним принципом організації і функціонування мови протистоїть метафізичній моделі мови як абсолютно впорядкованої системи". Існуюча в деяких дослідженнях перевага "ядроцентризму" - наслідок внутрішньосистемної замкненості суб'єкта пізнання. В цьому випадку необхідність звернення до аналізу міжсистемних зв'язків і відношень сприймається як такий фактор, що заважає. Ідеалізацію "системного" ядра протилежну "хаотичній" периферії можна подолати, діалектичне "зняти", якщо розглядати ядерну і периферійну зони ЛСГ як рівноправні, але різнофукціональні структурні частини семантичної системи. Зазначимо, що така позиція передбачає погляд "від цілого до частини", тобто в центрі уваги виявиться саме семантична система, цілісність, а не множинність її складових - семем (лексично-семантичний варіант, рівний за змістом окремому значенню слова). Йдеться про перенесення акценту з аналізу окремої семеми (включеної у системні відношення) на семантичну цілісність, що відбиває певну сферу явищ об'єктивного світу і задовольняє потреби спілкування конкретно-історичного мовного колективу, на систему, відносно якої окрема семема виступає як елемент. Таке системне дослідження не передбачає відмови від опису семантики слова. Навпаки, воно дозволяє виявити системні "надіндивідуальні" властивості семеми - її цінність, співвідносну з філософською категорією системної якості, - властивості, які не виявляються поза системним підходом. "Діючими особами" опису ЛСГ як системи стають більш, ніж окрема семема і навіть синонімічний ряд, семантичні спільності. Найважливішими серед них є ядерна і периферійні зони - структурні частини ЛСГ, взаємодія яких багато в чому визначає її "будову" і "поведінку".Метою опису ЛСГ як системи є, по-перше, встановлення "будови" - набору елементів і структури, "сітки" цінностей; по-друге, дослідження "поведінки" - зміни системи у відповідь на вплив "середовища", тобто дослідження функціонування і розвитку семантичної системи (а не множинності окремих семем). Урахування взаємодії ЛСГ із "середовищем" принципово важливе, воно дозволяє подолати внутрішньосистемність опису. Принципово важливим видається обґрунтування адекватності вибраного нами семемного критерію розмежування ядра і периферії ЛСГ. Не можна визнати відповідною природі об'єкта - лексико-семантичної групи - ієрархію критеріїв, в якій на передній план висунуто так звані "суто мовні" ознаки, а значення виявляється неголовним: Більша простота морфологічного складу, більша широта сполучуваності, більша психологічна важливість для носія мови, більша питомість: "Значення центрального терміна не може бути вужче будь-якого іншого слова, крім головного слова - теми для даного семантичного поля".
Страницы: 1, 2, 3
|
|
