Діалектизми у творі Марії Матіос "Солодка Даруся"
p align="left">(ґарчик - горнець, кухоль, глечик)"Зверху на вовняну кацавейку накинула половинку тертого-перетертого, давно вицвілого ліжника." (с. 25) (ліжник - кустарний килим, коц) "Тато взяв тоді свого бука, припрятаного на всяк випадок у хоромах, і дав Дарусі такого шміру по сраці, що вона півдня відсиджувалася у барабулинні поза стайнею." (с. 20) (барабулиння - картоплиння) "Хай тато краще питає, чого її так довго не було, ніж має кривитися, що донька ходить, як фіра без дишла." (с. 27) (фіра - віз, підвода) "Тебе твоя годує таким самим чіром, як пса, а Даруся мені грибочки у борщик кидає." (с. 59) (чір - собача їжа, каша) " - На добре, ґаздиньки, бо скілько того життя? Кавальчик! " (с. 83) (кавалок - шматок) "Аби язик по селу не пускала, та не мольфарила - а решта...най буде." (с. 87) (мольфарити - чаклувати) "В селі декотрі ґаздівські дівки не годні приховати від людських очей, що зайшли в передчасну тяж, хоч затискалися поясами і широкі спідниці з фалдами носили, а порядна шлюбна жінка, та ще така дрібна, що й не знати, де тота дитина в ній вмістилася, мало не до Покрови город обходила, щонеділі рівненько шпрунькала до церкви; і черевики сама собі до послідніх днів шнурувала." (с. 89) (фалди - складки) "Веремінність для ґаздині, що має вінчаного ґазду, - це не встид." (с. 91) (Веремінність - вагітність) "Ґосподарки було не стільки, щоб дуже, але вже трохи було: корова, свиня, кури, троє товару дробу." (с. 92) (дробу - овець) "Розбуджені зі сну сусіди знизували плечима: увесь день Матронка чипіла в городі..." (с. 93) (чипіти - бути нахиленим) "...а я ще, видите, Марійо, тут, а ви вже й дитину вслонили, і корову здоїли, та й пішла з тим до себе, а відтоді Марія її не виділа, бо й сама затяглася до хати ззагоді..." (с. 94) (вслонили - приспали) "Іншим разом курка розгребе грядку в сусідськім городі - а на другому краю села ґаздині вже вадяться про цю дурничку." (с. 95) (вадяться - сваряться, сперечаються) "Чи то перевізники були у змові зі стражами кордону, чи для заробітку подеколи невиправдано ризикували, чи тамтешні закони були трохи такі, як дишло...а може, те, що Черемошне тулилося у дідька за пазухою, то й дишло туди розверталося поволіше, ніж де-інде, але зрідка із шпаровитими гешефтарями траплялося саме так." (с.100) (шпаровитий - винахідливий, метикуватий) "...а з цього боку - поділяться ганічери сушеними сливами в міщуликові, зачепленім до верху довгої і гнучкої ліски чи жердки..." (с. 101) (міщулик - мішечок) "І притулились Михайло з Матронкою одне до одного так близько, що навіть через грубі їхні сардаки було чути прискорене биття сердець... " (с.102) (сардаки - верхній вовняний гуцульський одяг (етнографізм)) " - А що , газдику, йдетесьоговечір до кобіти? " (с.103) (кобіта - жінка, любка (полонізм)) "Михайло того не розуміє, бо то газдівства не стосується, а його інтересує лиш робота і господарка, але, Боже прости, Курик у селі такий був каламітний, що ще трохи - і тут тюрму був би собі заробив." (с.104) (каламітний - заводій) "І як то можна було тікати від своєї крові, а все на крішечку такої маленької жінки, як Куричка, звалити?" (с. 105) (крішечку - дрібку) "І чує він якусь неясну тривогу, так, нібито зараз його має украсти оцей половик, що мертво висить над карком, як над мершею, ніби справді цілиться в саме тім'я." (с. 105) (половик - яструб) "І чує він якусь неясну тривогу, так, нібито зараз його має украсти оцей половик, що мертво висить над карком, як над мершею, ніби справді цілиться в саме тім'я." (с. 105) (мершею - мертвечиною) "Вікно Михайло ще два тижні тому відтраджував мельникові, а крупи забрати не встигнув." (с. 107) (відтраджувати - нести, переміщати) " - Флинькаю, Міську любий, бо, як надумаю, що нас усіх тут чекає, то й камінь би заплакав." (с. 110) (флинькати - плакати, схлипувати) "А на пролюдень маєш телячі вироб'єки." (с. 110) (вироб'єки - взуття, святкові постоли з телячої шкіри) "Чоловіче, чи ти видів їх колись коло людей як будь, із латками, помняцканими, ніби їх пси тягали?" (с. 110) (помняцканий - зімнутий, непрасований) "- Ви би, Михайлику срібний, якось заглагоїли дитину." (с. 112) (глагоїти - заспокоювати) "Та й якої дідьчої мами було п'їланитися на дамбу, коли корови пасуться ближче до скалистого берега, на лузі..." (с. 114) (п'їланитися - лізти, дертися) "Не виглядна - і фертик. " (с. 115) (фертик - по всьому) "Груди спрутило від надлишку довго незціджуваного молока, потім вдарила гарячка і трималася тиждень..." (с. 115) (спрутити - напнути) "Ще дивіться, через таку любу згине чоловік." (с. 116) (люба - кохання) "Дивися, навіть кані не вступаються від Михайлової ґосподарки..." (с. 126) (каня - яструб) 2.2 Граматичні діалектизми Граматичні діалектизми представлені значно меншим числом: "- Хрестіться, дітво, рано і увечір хрестіться, та просіть Бога, аби вас обминула така тяжка судьба." (с. 168) (дітво - (зб.) діти) "Тобі не пошкодить ні начиння в хату, ні вберя." (с. 121) (вберя - вбрання, одяг) "Станьте отутки та розкажіть до прикладу, що си робить, що ви такі, якби вам чіп у одне місце забив." (с. 121) (що си робить - що вам зробилося) " ...казали оногде старі люде: не можна так дуже любитися, як ці двоє любилися, - на людей не зважали..." (с. 116) (люде - люди) " І може тому таке ся причинило..." (с. 115) (ся причинило - сталося ) " - ...Не хочу грішити, кумко-любко, але здаєми'ся, що з тою Матронкою щось нечисте замішано..." (с. 115) (здаєми'ся - здається мені) 2.3 Фонетичні діалектизми Фонетичні діалектизми надають мові твору неповторного колориту: " ...Пристав був до солодкої Дарусі жити Іван Цвичок - чудний та дурнуватий, як вважали в селі, чоловік-зайда." (с. 38) (Цвичок - цвях) " А більше - не пам'ятаю ніц." (с. 136) (ніц - нічого) " Хоч ти мені трохи й свояк, але якась ви така фамілія, чоловіче, що ліпше її не мати, вибачєй мені на слові." (с. 165) (вибачєй - вибачай) " Ци ти думаєш, що инчі будуть раді, що їх молока загриміли до ґаліцейських шугаїв?" (с. 165) (ци - чи) (инчі - інші) "Ви то не дуже у цему розумієтеся, бо баба-челядина не від войни і у воєннім ділі не розуміє ні дві - ні три." (с. 127) (цему - цьому) (войни - війни) "ВІД МИНУЛОЇ ОСЕНІ, коли на Галіцію прийшли совіти..." (с.104) (Галіція - Галичина) "Як нова влада, Міську, приходить людям голову каламотити, то вона має бути степенна, сопокійна, аби втихомирити народ..." (с. 111) (каламотити - крутити, колотити) (сопокійна - спокійна) "- Пане-домнуле, а ви бих поміняли свою любку на мою?" (с. 103) (бих - б) "...казали оногде старі люде: не можна так дуже любитися, як ці двоє любилися, - на людей не зважали..." (с. 116) (оногде - іноді) "Абих так здорова була, але даю вам голову на відтин, що вона не відьма." (с. 115) (абих - аби) 2.4 Словотвірні діалектизми Зустрічається у творі і словотвірний діалектизм: "А коли вже по великій правді, то, як на те пішло, нічого ці двоє не хотіли... хіба що хотіли бути окремішними від усього."(с. 117) (окремішний - те саме, що окремий) Висновки Проведене в роботі дослідження застосування діалектизмів у художніх творах дозволяє зробити наступні висновки. Як відомо, діалектизми -- це характерні для територіальних діалектів мовні особливості, що кваліфікуються як відхилення від літературної норми. Діалектизми виділяються на всіх рівнях мови -- акцентуаційному, фонетичному, словотвірному, фразеологічному, лексичному та граматичному. Український народ на час свого перетворення з народності в націю по суті не мав єдиної літературної мови. Перетворення українського народу в націю відбувалося дуже повільно і нерівномірно в зв'язку з розчленованістю нашого народу між різними державами, що позначилось на особливостях виникнення нової української літературної мови. Розчленованість і нерівномірність розвитку окремих територій українського народу обумовили те, що нова українська літературна мова виникає у вигляді кількох потоків (східноукраїнський, західноукраїнський, або галицький, закарпатський) на основі різних діалектів. З самого початку серед цих потоків виникнення нової української літературної мови один із них визначається головним -- на основі середньонаддніпрянських говірок, що пізніше, в другій половині XIX і на початку XX ст., стає загальнонаціональною літературною мовою. Ця нова Українська літературна мова, основана на розмовній мові середньої Наддніпрянщини, має окремі елементи з інших українських діалектів, особливо ж південно-західних (найбільше в лексиці, частково в синтаксисі). Останнє пояснюється тим, що серед потоків становлення нової української літературної мови досить сильним був той, що основувався на наддністрянських говірках - галицький. На основі багатьох фактичних даних, зокрема і лінгвіністичного картографування, що проводилося 60-х роках 20-го століття, можна визначити такі три діалектні групи (наріччя) української мови: 1) північну, 2) південно-західну, 3) південно-східну. Ці діалектні групи мають свої говіркові масиви. В художніх творах в основному діалектизми вживаються на лексичному рівні, значно рідше на всіх інших рівнях. Місцеві відмінності, а також і лексичні особливості певних діалектних груп бувають такі: 1. Слова, що означають предмети, поняття, яких немає в літературній мові. 2. Слова, що означають поняття (реалії), які є в багатьох інших говорах, а також у літературній мові, але вони відмінні від загальновідомих. Своєрідну синонімію в межах певної мови створюють слова, що по діалектах мають відмінне значення. Діалектна мова вживається в художніх творах з певною стилістичною метою (для відтворення місцевого колориту, для індивідуалізації мови персонажів тощо). Відмінності між письменниками, які широко використовували в своїй мові діалектизми полягає в основному в повноті застосування діалектизмів: від майже повного протоколювання говорів, до вживання окремих діалектизмів з метою підкреслення місцевого колориту. В цілому процес взаємодії літературної мови і територіальних діалектів є складним і тривалим. Народні говори повноцінно використовувалися населенням до 19-го - початку 20-го століття, проте і у наш час народні говори ще активно функціонують, але суспільно-економічними і культурними умовами життя вже не стимулюються, а навпаки, поволі нівелюються, певною мірою непомітно деформуються і поступово наближаються до літературної мови. Цьому сприяють сучасні форми виробництва, наявність в селах і містечках великої кількості інтелігенції, вплив школи, преси, художньої літератури, радіо, телебачення тощо. Проте діалектизми, хоч і більш широко використовувалися в художніх творах багатьох письменників у 19 столітті, використовуються і у більш пізніх художніх творах. Зокрема, творці сучасної української літератури досить вдало використовують лексику говорів. Таким прикладом природнього й доцільного вживлення діалектизмів у тканину літературного твору є роман Марії Матіос "Солодка Даруся", де широко представлені лексичні (найбільша група), граматичні, фонетичні та словотвірні діалектизми. Відомо, що перенасичення мови художнього твору будь-якими діалектизмами веде до зниження його художньо-естетичної вартості, до порушення контакту з читачем. Діалектизми в художньому тексті будуть виправданими, тільки коли вони, по-перше, необхідні для кращої характеристики зображуваних осіб, сцен, подій; по-друге, коли вони з контексту зрозумілі для читацьких мас, -- тобто нічим не затемнюють зміст твору; по-третє, якщо вони вживаються з почуттям міри. Отже, кількісно і якісно не порушують художньо-естетичних вимог твору. Свого часу неперевершений знавець української мови М. Т. Рильський висловлював думку про доцільне використання діалектних слів, форм і зворотів, заперечуючи повне вилучення їх із літературної мови. Список літератури1. Марія Матіос. Солодка Даруся. - Львів.ЛА "ПІРАМІДА", 2004. - 176с.2. Жилко Ф.Т. Говори Української мови. - К.: Радянська школа., 1958. - 171 с.3. Бевзенко С. П. Укр. діалектологія. К., 1980; АУМ, т. 1-2. К., 1984-88. 4. Жилко Ф. Т. Ареальные единицы укр. языка. В кн.: ОЛА МИ. 1970. М., 1972; 5. Жовтобрюх М. А. Проблеми взаємодії української літературної мови і територіальних діалектів // Мовознавство. -- 1973. -- № 1. -- С. 3-15. 6. Кобилянський Б. В. Діалект і літературна мова. -- К.:Радянська школа, 1960. - 243 с. 7. Ковбасюк А. Семантичні діалектизми української мови (на матеріалі марамороських та буковинських говірок) // Науковий вісник Чернівецького університету. - Вип. 83. - Слов'янська філологія. Збірник наукових праць. - Чернівці: Рута, 2000. - С. 151-166 8. Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови. -- К.: Вища школа, 1987. -- 345 с. 9. Культура української мови: Довідник / За ред. В. М. Русанівського. -- К.: Либідь, 1990. -- 302с. 10. Матвієнко А. Рідне слово. -- К.: Либідь, 1994. -- 160 с. 11. Матвіяс І. Г. Засади української діалектології // Мовознавство. -- 2000. -- № 1. -- С. 3-9. 12. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови. -- К:Знання, 1993. -- 248 с. 13. Рильський М. Т. Ясна зброя. -- К., 1971. 14. Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія / За ред. акад. І. К. Білодіда. -- К., 1973. 15. Українська мова: Енциклопедія. -- К.: Українська енциклопедія, 2000. -- 750с. 16. Дзендзелівський Й. О. Практичний словник семант. діалектизмів Закарпаття. Ужгород, 1958
Страницы: 1, 2, 3
|