Англійські та російські фразеологічні одиниці з сурядними сполучниками

Англійські та російські фразеологічні одиниці з сурядними сполучниками

4

МІНІСТЕСРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ»

ГУМАНІТАРНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра англійської філології та зарубіжної літератури

До захисту допустити

завідувач кафедри

д. пед. н., проф. _________В. А. Василенко

«___» _____________ 200_ р.

ДИПЛОМНА РОБОТА

АНГЛІЙСЬКІ ТА РОСІЙСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ З СУРЯДНИМИ СПОЛУЧНИКАМИ

на здобування квал. рівня - «спеціаліст»

Виконала:

студентка групи ПЛ-41

денної форми навчання

Мороз Альона Юріївна

Науковий керівник:

к. філ. н., доц. Л. Г. Показєєва

Дипломна робота захищена

з оцінкою «______________»

секретар ДЕК ____________

«__» ______________200_ р.

Кіровоград - 2009

Зміст

Вступ. Цілі та задачі роботи

Розділ І. Загальне поняття про фразеологічні одиниці

1.1 Поняття фразеологізму

1.2 Лінгвістична природа фразеологічних одиниць

1.3 Лексико-граматична структура сталих виразів

1.4 Методи вивчення фразеологічних одиниць

Розділ ІІ. Англійські та російські фразеологічні одиниці з сурядними сполучниками

2.1 Сурядний сполучник як компонент структури фразеологічної одиниці

2.2 Англійські фразеологічні одиниці з сурядними сполучниками

2.3 Фразеологіні одиниці з сурядними сполучниками в російській мові

Розділ ІІІ. Співставлення англійських та російських фразеологічних одиниць з сурядними сполучниками

3.1 Порівняльний аналіз фразеологічних одиниць з сурядними сполучниками в англійській та російській мовах

3.2 Походження та стилістична характеристика фразеологічних одиниць з сурядними сполучниками.

Висновки

Література

Вступ

Англійська та російська мови мають тисячолітню історію. За такий довгий період в обох мовах століттями накопичувалися різні вирази. Одні з них були невдалими і швидко зникали. Інші ж, навпаки, виявилися точними та яскравими і тому прижилися, залишилися у мові. Саме так і виник особливий шар мови - фразеологія, яка успішно існує як в українській, так і в англійській мовах.

Знання мови неможливе без знання особливо забарвлених мовних одиниць, тобто фразеологічних зворотів. Використання фразеологізмів прикрашає мову та поповнює інтелектуальний рівень мовця.

Саме за допомогою сталих виразів збагачується художня література та мова кожного індивіда. Фразеологія допомагає в значній мірі відчути колорит мови, котра вивчається, її багатство. В нашому випадку цією мовою є англійська.

Вивчення фразеологічних одиниць є необхідною складовою частиною дослідження лінгвоментальності певного народу. Стійкі звороти відбивають досвід, накопичений протягом тисячоліть, та маніфестують концептуальний шар свідомості народу.

В данній роботі розглядються фразеологічні одиниці з сурядними сполучниками, тобто фразеологізми, котрі мають у своєму складі компоненти, пов'язані за допомогою сполучника.

Метою дослідження є проведення багатоаспектного аналізу фразеологічних одиниць з сурядними сполучниками в своєму складі, а саме виділення структурних типів фразеологічних одиниць з сурядним сполучником, а також встановлення лексико-граматичних та стилістичних особливостей фразеологічних одиниць з сурядним сполучником у англійській та російській мовах.

Об'єктом даного дослідження є англійські та російські фразеологічні одиниці.

Предметом дослідження виступають дані фразеологічні одиниці двох мов, котрі мають у своєму складі сурядний сполучник.

Актуальність даної роботи заключається в тому, що виділені фразеологічні одиниці потребують в додатковому глибокому всесторонньому, компаративному дослідженні.

Наукова цінність цього дослідження, на наш погляд, заключається у виявлених типологіях та характеристиках фразеологічних одиниць з сурядним сполучником.

Практична значущість роботи полягає у можливості використання цього матеріалу на практичних заняттях з англійської мови, а також у перекладі.

В процесі аналізу дослідницького матеріалу були використані наступні методи дослідження:

а) описовий метод;

б) порівняльний метод;

в) методика компонентного аналізу.

Наступна дипломна робота в основних її положеннях пройшла апробацію на студентських наукових конференціях, котрі були проведені Кіровоградською «Педагогічною академією» в 2008 та 2009 роках.

Робота складається з трьох розділів.

Розділ І включає в себе аналіз таких проблем, як: 1) поняття фразеологізму; 2) лінгвістична природа фразеологічних одиниць; 3) лексико-граматична структура сталих виразів; 4) методи вивчення фразеологічних одиниць.

Розділ ІІ «Англійські та російські фразеологічні одиниці з сурядним сполучником» присвячений аналізу таких питань: сурядний сполучник як компонент структури фразеологічної одиниці, англійські фразеологічні одиниці з сурядними сполучниками та фразеологічні одиниці з сурядними сполучниками в російській мові.

В розділі ІІІ, котрий має назву «Співставлення англійських та російських фразеологічних одиниць з сурядними сполучниками», було досліджено наступні питання: 1) порівняльний аналіз фразеологічних одиниць з сурядними сполучниками в англійській та російській мовах; 2) походження та стилістична характеристика фразеологічних одиниць з сурядними сполучниками.

Матеріал дослідження склала вибірка з фразеологічних словників англійської та російської мов. Загальна кількість одиниць - 600 фразеологічних одиниць.

Роботу завершують висновки.

Розділ І. Загальне поняття про фразеологічні одиниці

1.1 Поняття фразеологізму

Вивчення фразеології має давні традиції. Становлення її як розділу мовознавства пов'язано головним чином з дослідницькою роботою вітчизняних вчених, котра проводилася на матеріалі різноманітних мов, в тому числі і англійської.

Хоча передумови фразеології було закладено ще в XIX ст. О. О. Потебнею, як окрема лінгвістична дисципліна вона виникла в 40-х роках XX ст. Її становлення пов'язане з ідеями французького мовознавця Ш. Баллі, а також із дослідженнями Є. Д. Поливанова, С. І. Абакумова, Л. А. Булаховського і В. В. Виноградова, котрому належить визначення основних понять, обсягу і завдань фразеології. Однак і нині чимало проблем фразеології залишаються нерозв'язаними. Це, зокрема, визначення фразеологізму і критеріїв його виділення; співвідношення між фразеологізмом і словом, словосполученням та реченням; принципи класифікації фразеологічних одиниць; семантичні та граматичні властивості фразеологізмів тощо.

Слово «фразеологія» (від грец. phrasis «вираз, мовний зворот») має декілька значень. В якості лінгвістичного терміну воно вживається для визначення особливої галузі мовознавства, котра вивчає сталі словосполучення з ускладненою семантикою (фразеологічні одиниці) [5; 68-73].

Фразеологічні одиниці заповнюють пропуски в лексичній системі мови, котра не може повністю забезпечити найменування пізнаних людиною нових сторін дійсності, і в багатьох випадках виступають єдиними найменуваннями предметів, якостей, процесів, станів, ситуацій і т. д.

Утворення фразеологізмів послаблює протиріччя між потребами мислення та обмеженими лексичними ресурсами мови. В тих же випадках, коли у фразеологізма є лексичний синонім, вони зазвичай відрізняються в стилістичному відношенні.

Фразеологія, як і мова в цілому, знаходиться в постійному розвитку, динаміка котрої відчувається як в діахронії, так і в синхронії. Фразеологізмам, подібно іншим мовним одиницям, властиві певні закономірності розвитку, що дозволяє говорити про системний характер фразеологічних явищ. Цей характер проявляється у відношеннях як між компонентами фразеологічних одиниць, так і між різноманітними фразеологічними одиницями. Ось чому в більш широкому плані об'єктом вивчення фразеології є фразеологічна система мови, котра включає всю сукупність її фразеологічних одиниць разом з властивими їм закономірностями розвитку.

Фразеологія - це скарбниця мови. У фразеологізмах знаходить відображення історія народу, своєрідність його культури та побуту. Фразеологізми часто носять яскраво національний характер. Поряд з чисто національними фразеологізмами у фразеології мають місце також і інтернаціональні фразеологізми (between Scylla and Harybda - между Сциллой и Харибдой, neither fish nor flesh - ни рыба ни мясо). Фразеологічний фонд - це складний конгломерат власне фразеологізмів певної мови та запозичених фразеологізмів. У деяких фразеологізмах зберігаються архаїчні елементи [38; 7].

Фразеологія вважається найбільш специфічною та національно-самобутною областю мови. Специфіка фразеологічних одиниць часто зумовлена екстралінгвістичними факторами [38; 16-21]. За допомогою фразеологічних одиниць дослідники можуть отримати тонкі відомості про народ-носій мови. Недостатньо знати фразеологічну одиницю, потрібно знати, що за нею стоїть, потрібно розглядати її у зв'язку з культурою країни, історією народу.

Перше значення слова фразеологія використовують у широкому і вузькому розумінні. До фразеології у широкому розумінні відносять ідіоми, фразеологічні сполучення і стійкі фрази (прислів'я, крилаті вирази, фрази-привітання тощо, які нерідко виходять за межі словосполучень, тобто є реченнями). У вузькому -- лише ідіоми та стійкі сполучення слів, функціонально співвідносні зі словом як номінативною одиницею мови. У цьому разі фразеологізми -- це мовні знаки вторинної номінації. Фразеологія як проміжний рівень мови знаходиться на стику лексико-семантичного і синтаксичного рівнів. Особливість проміжних рівнів у тому, що вони не мають власної одиниці. Її одиниці виникають на одному рівні, а функціонують як одиниці іншого рівня. Фразеологізми виникають у синтаксисі, а функціонують на рівних правах зі словом у лексико-семантичній системі; це своєрідні лексеми-многочлени [51; 93]. Структура фразеологізму збігається зі структурою словосполучень або речень, а значення -- зі значенням лексичних одиниць.

Фразеологія як наука вивчає специфіку фразеологізмів як знаків вторинної номінації, їх значення, структуру, характер їх зовнішніх лексико-синтаксичних зв'язків, а також їх експресивно-стилістичні ознаки та системні зв'язки з іншими фразеологічними одиницями і словами. Вона також розробляє принципи виділення фразеологізмів, методи їх вивчення, класифікації і лексикографічного опрацювання. Одним із важливих завдань фразеології є дослідження її національно-мовної своєрідності, оскільки вона в кожній мові має неповторний план вираження і таким чином фіксує національний колорит мови. Саме через те переважна більїпість фразеологізмів не перекладається на інші мови [47; 226--231].

Фразеологізми - високо інформативні одиниці мови; вони не можуть розглядатися як «прикраси» або «надмірності». Подібне трактування фразеологізмів зустрічається в деяких роботах і даний час є застарівшим. Фразеологізми - одна з мовних універсалій, так як не існує мов без фразеологізмів. Фразеологія дуже багата, і історія її багатовікова.

Фразеологія - надзвичайно складне явище, вивчення котрого потребує свого методу дослідження, а також використання даних других наук - лексикології, грамматики, стилістики, фонетики, історії мови, історії, філософії, логіки та лінгвокраїнознавства.

Думки лінгвістів по ряду проблем фразеології розходяться, і це досить природньо. Тим не менше, важливою задачею лінгвістів, котрі працюють в області фразеології, є поєднання зусиль та знаходження точок зіткнення в інтересах як теорії фразеології, так і практики викладання іноземних мов.

Будучи основною номінативною одиницею мови, слово, незалежно від його семантичної «складності», означає якийсь відрізок дійсності як дещо окреме та цілісне. На відміну від слова сполучення слів відповідає розчленованому відображенню явищ дійсності, знов-таки незалежно від їх внутрішнього реального злиття та неподільності. Ідіоматичність слова та мотивованість словосполучення - одна з найважливіших якостей організації мови як знакової системи. Однак, як добре відомо, у мові постійно відмічаються такі словосполучення, котрі суперечать вказаному принципу. Ці словосполучення звичайно оцінюються як фразеологічні або фразеологічно зв'язані. Вивчення фразеології, хоча й почалось порівняно недавно, досягло на даний момент таких масштабів, що небезпідставно виділяється в самостійну лінгвістичну дисципліну.

На даний час описано фразеологічний зміст багатьох творів літератури, вивчено граматичні та стилістичні властивості різних груп фразеологізмів, висловлено найрізноманітніші думки з приводу критеріїв їх визначення та класифікації, нарешті, складено та видано фразеологічні словники англійської, російської та ряду інших мов.

Разом з тим, і об'єм фразеології, і її структура розуміються різними авторами настільки по-різному, що важко очікувати, щоб у близькому майбутньому вже були знайдені якісь беззаперечні докази на користь тої чи іншої точки зору. Тому одним з найбільш актуальних завдань в області фразеології на цей момент представляється визначення самого поняття «фразеологічного зв'язку».

Легко помітити, що різноманітні групи фразеологізмів виділені на основі неоднорідних ознак. В зв'язку з цим стає зрозумілим прагнення ряду дослідників чіткіше визначити межі того, що вони вважають фразеологією, залишивши її за межами такі словосполучення, які не відповідають висунутим критеріям. Так, словосполучення, котрі багатьма дослідниками після В. В. Виноградова стали називатися «фразеологічними сполученнями», мають таку властивість, як «семантична нерозчленованість значення», тому, якщо зазначення на «нерозчленованість значення» входить у визначення фразеології , звичайно, ці словосполучення не можуть сюди входити. Були висловлені і думки про те, що «сполучення у слові хоча б двох значень автоматично перетворює кожне з них на невільне, контекстуально зв'язане [1; 32]. Якщо фразеологізми визначаються як словосполучення, значення яких немотивоване значенням, яке створене за допомогою слів, котрі організовують словосполучення, за межами фразеології мають залишитися багато так званих складових найменувань, виступаючих в якості «еквівалентів слова».

Ми маємо визнати, що самі поняття «нерозчленованості цілого», «еквівалентного слову», а також «мотивованості» не визначені с достатньою впевненістю.

Дійсно, семантична «нерозчленованість» не може бути співвіднесена з семантичною «елементарністю» або зі словотворчою нерозчленованістю. Ми говоримо про цілісність значення окремого слова, виходячи з того, що це сполучення окремих слів. Таке словосполучення неподільне, а тому воно еквівалентне слову, в звязку з чим воно має бути визначено як фразеологічне.

Однією з ознак є «немотивованість значення» (ідіоматичність) фразеологізму. Але тут знов-таки виникають труднощі різного типу. По-перше, незрозуміло, як на основі ознаки семантичної немотивованості можна віднести до фразеології і мотивовані словосполучення, як, наприклад, опустить глаза. По-друге, спірним залишається саме поняття немотивованості. Якщо на увазі мається те, що словосполучення може мати і якесь значення, то ми ніяк не можемо вважати немотивованими словосполучення камень преткновения. Напроти, це значення потрібно визнати повністю мотивованим, так як в данному словосполученні слова не можуть мати іншого значення крім того, з якого витікає значення цілого.

З іншого боку, значна частина фразеологічного складу мови складається з таких словосполучень, які характеризуються «мотивованістю» свого значення, - та не значеннями окремих компонентів, взятих в їх відносно вільних значеннях, а «буквальним» значенням цілого. Багатьом фразеологам здається більш доречно розглядати словосполучення взагалі не з точки зору їх мотивованості-немотивованості, а з точки зору «образності». Але в такому випадку об'єм фразеології прийдеться значно звузити.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6