Вплив податкоавої політики на діяльність підприємства

Доходи від роботи за контрактом оподатковуються за ставкою 25%.

Дивіденди - 25% для резидентів і 15% у випадку їхньої експатріації.

З доходів від прав власності береться податок 25%, із доходів з капіталу - 30%.

Соціальні збори відчисляються в позабюджетні Пенсійний (15,50% валової зарплати платить працівник, 8,85% - роботодавець), і Охорони здоров'я (6,36% і 6,89% відповідно) фонди, а також у бюджет на виплати за безробіттям (0,14%, 0,06%) і декретні відпустки (0,10%, 0,10%). Вони сплачуються як працівником, так і роботодавцем - хоча реально їх утримує для виплати податковим органам роботодавець. У цілому працівник відчисляє на соціальні платежі 22,10% валової зарплати, роботодавець - 15,90%.

Крім того, роботодавці (крім тих, 40% працівників яких - інваліди) платять прогресивний подушний податок: 0% із фонду зарплати до 110 тис., 2% - 110001-130000, 4% - 130001-400000, 8% - 400001-750000 і 15% - із фонду понад 750 тис. словенських толарів.

У Литві передбачений поділ оподатковування доходів у залежності від їх виду. Так, доходи з основного місця роботи оподатковуються за єдиною ставкою 33% - так званий "прибутковий податок на працевлаштування". Інші доходи оподатковуються за прогресивною шкалою від 10% до 35% - також у залежності від виду доходів.

Цікаво, що доходи працюючих в іноземних компаніях оподатковуються за ставкою 20%. Особи, що займаються приватним підприємництвом, також платять єдиний податок - 24%.

Неоподатковуваний мінімум встановлюється урядом і нині складає 214 литів, "зароблених на основному місці роботи" на місяць.

Надходження від прибуткового податку у повному обсязі зараховуються до місцевих бюджетів.

Передбачено також відрахування в соціальні фонди: соціального забезпечення, у який із працівників утримується 1% валової зарплати, а з роботодавця - 27% фонду заробітної плати, і фонду медичного страхування, у який роботодавці платять 3% фонду зарплати.

У Латвії існують дві ставки: основна в 25% і додаткова - 10% із різниці між реальним об'ємом доходу і двадцятьма неоподатковуваними мінімумами. Цей мінімум у Латвії складає 21 лат на місяць.

Усі працівники платять 1% збір у соціальний фонд. До 31 грудня 2001 року в Латвії також відраховується 37% (для зайнятих у сільському господарстві - 18,5%) збір у фонд соціального страхування, із яких 28% платить із фонду зарплати роботодавець, а 9% - із своєї зарплати працівник. З 2002 року ставку цього збору знизять до 33%, із яких половину повинен буде виплачувати працівник. До того ж установлюється, що збір на соціальне страхування буде стягуватися лише з прибутків, що не перевищують 12000 латів у рік. Мовляв, на соціальні потреби повинні скидатися тільки ті, хто відповідними благами користується.

Постсоціалістичні країни південно-східної Європи також застосовують традиційні шкали оподатковування доходів.

Так, у Болгарії розрахунок прибуткового податку за рік робиться за такою схемою:
до 1200 болгарських левів у рік не оподатковуються;

1200-1620 левів - 20% перевищення 1200;

1620-4800 левів - 84 лева+26% перевищення 1620;

4800-16800 левів - 910,80 левів +32% перевищення 4800;

понад 16800 левів - 4750,80 левів+38% перевищення 16800 левів.

Однак доходи з основного місця роботи оподатковуються дещо інакше, ніж сукупний дохід: відповідні відрахування робляться щомісяця за такою схемою:
до 100 левів на місяць - не оподатковується;

100-135 левів - 20% перевищення 100;

135-400 левів - 7 левів +26% перевищення 135;

400-1400 левів - 75,90 левів +32% перевищення 400;

понад 1400 левів - 395,90 левів +38% перевищення 1400.

Роботи за контрактом оподатковуються за ставкою 15% - але наприкінці року робиться перерахунок за зазначеною вище схемою, і до 35% платежів може бути повернуто. Управляючі та члени рад директорів оподатковуються за ставкою 15%, і після перерахунку до 25% може бути повернуто.

Крім неоподатковуваного мінімуму в 100 левів щомісяця і традиційних статей зменшення податкової бази, передбачено також звільнення від податків доходів від операцій із нерухомістю; а от послаблень у зв'язку з утримуванням непрацюючих членів родини немає.

Роботодавці і працівники платять також відрахування в соціальні фонди: соціального страхування, боротьби з безробіттям і медичного страхування. У фонд соціального страхування роботодавці платять 26,3% фонду зарплати, працівники - 6,4% валової зарплати. У фонд боротьби з безробіттям відповідні відрахування складають 3,2% і 0,8%. У фонд медичного страхування відраховуються 4,8% і 1,2% відповідно. Ці платежі відраховуються з валової зарплати, але із суми, що не перевищує 10 мінімальних зарплат (мінімальна зарплата - 79 левів).

Цікаво також оглянути досвід іншого сусіди України - Туреччини, демографічні показники якої схожі з українськими, а економічні набагато Україну випереджають.

Прибутковий податок стягується за прогресивною шкалою:
до 2 млрд. турецьких лір у рік - 15%;

2-5 млрд. лір - 300 млн. лір +20% перевищення 2 млрд.;

5-10 млрд. лір - 900 млн. лір +25% перевищення 5 млрд.;

10-25 млрд. лір - 2,15 млрд. лір +30% перевищення 10 млрд.;

25-50 млрд. лір - 6,65 млрд. лір +35% перевищення 25 млрд.;

понад 50 млрд. - 15,4 млрд. лір +40% перевищення 50 млрд.

Від податку звільняються люди "вільних професій" (художники, письменники, винахідники і т.п.), доходи від здачі в оренду житлових приміщень, кошти, що спрямовуються на інвестиції, а також традиційний набір "витрат, пов'язаних з одержанням доходу", витрат на утримування непрацюючих членів родини, соціальні виплати, відсотки і т.д.

Таким чином, для систем оподатковування доходів у сучасних країнах характерні досить високий неоподатковуваний мінімум, значні податкові діапазони (інтервали в значеннях доходів, оподатковуваних за однією ставкою), обкладання малих і средньо-малих доходів за низькою ставкою. У свій час автори податкового законодавства цих країн не побоялися відмовитися від "визискування бідних", і в результаті одержали і високий рівень доходів громадян, і значні надходження в бюджет.

Досвід Росії із запровадженням єдиної ставки податку є безперечно вдалим. І усе ж при реформуванні податкового законодавства України варто врахувати недоробки росіян, особливо в частині стабільності нових податкових умов. Необхідно або відразу передбачити більш високу ставку для високих (більше 1000 доларів) доходів, або чітко визначити терміни й умови запровадження прогресивної шкали, або оголосити тривалий (понад 5 років) мораторій на зміну умов обкладання доходів.

У цілому, досвід сусідів України свідчить про те, що побоювання "бюджетних втрат" у результаті відмови від "визискування бідних" не мають під собою ґрунту. Як відомо з давніх часів, краще зібрати небагато з багатьох, ніж у деяких побагато.

3.2 Стан податкової політики країн світу в контексті глобалізації економік країн світу

Якщо у 2000 р. приріст світового валового продукту становив близько 4% річних, то цього року, за прогнозами МВФ, очікується лише приблизно 1% приросту. Якщо наприкінці минулого сторіччя оазами економічного процвітання були центри конвертації валют і пільгових податків, а також США, то нині їх економічні успіхи є досить нестійкими, а лідерство - сумнівним (скорочуються робочі місця та втікає бізнес з Сінгапуру та Гонконгу, а приріст ВВП склав у США у II чверті 2001 р. лише 0,2% річних Див.: "Известия" від 20 жовтня 2001 р.). Отже, закономірним буде запитання: чи дійсно світова економічна система, зокрема її податковий компонент, є такою вже "успішною"?

Критичний огляд ситуації почнемо з конфліктів. Проблеми глибинного економічного змісту раптово сколихнули молодь і активну частину всього людства через маніфестації у грудні 1999 р. в Сіетлі - приблизно 40 тис. демонстрантів виступили проти СОТ, 15-17 квітня 2000 р. відбулися демонстрації у Вашингтоні проти Світового банку і МВФ, також десятки тисяч людей виступили проти великих ТНК у Мільо, на Окінаві, в Мельбурні, Женеві, Чанг Маї, Празі, Ґетеборзі, Генуї тощо. Акції протесту були спрямовані проти існуючої моделі світової глобалізації, а серед основних вимог проголошувалися: заборона на збагачення ТНК за рахунок погіршення екології та примусового нав'язування "негативів" (so-called negative effects) щодо національних економік; перегляд "економіки глобального казино" (цей вислів поширив генеральний директор МОП X. Сомавіа); прийняття податку Тобіна (йдеться про маленькі стягнення з валютних операцій для стримування короткострокових валютних спекуляцій і уникнення великих біржових крахів, з посиленням національних підойм впливу на обмінні курси валют).

Виразно проявив себе антисвітшоп-рух (від sweatshop - організація, де застосовують екстремальну експлуатацію з виснаженням працюючих через шкідливі умови праці, небезпечний або нездоровий режим роботи, порушення людської гідності та основних прав людини, низьку зарплату). 7 грудня 1996 р. близько 70 організацій, зокрема - групи студентів-іммігрантів, провели у Нью-Йорку конференцію "Глобальна змінна Sweatshops: усталеність і альтернативи", присвячену стратегіям опору економічній глобалізації, а досягши взаємопорозуміння, створили USAS-об'єднання студентів проти Sweatshops. З 1998 р. ними обнародуються дані про порушення ТНК людських прав і гідності (наприклад, примусове тестування на вагітність при укладанні трудової угоди з фірмою "Nike"). USAS вимагає від керівництва навчальних закладів відмови від закупівлі товарів ТНК, і саме виробляє спортивний одяг, "вільний від поту", з емблемою "anti-sweatshop".

Іншим крилом протестуючих став антиПДВ-рух, потужний в Індостані, особливо - в Непалі. З 1997 р. відомим є податкове протистояння між міністерством фінансів і непальськими підприємцями, профспілками та громадськістю, в 1999 р. було створено впливовий комітет "антиПДВ" (організатор мітингів та страйків з вимогою "Ніякого ПДВ!"); протистояння було перерване державним переворотом у червні 2001 р.

Взагалі деякі країни не підкоряються глобалізації, а вершать її на свій розсуд. Про намір захопити бастіон "самостійницької глобалізації" заявив у Сіетлі у грудні 1999 р. Б. Клінтон. У віддаленні вщухав гомін 5 тис. арештованих маніфестантів, і була оголошена "інтеграція... Індостанського субконтиненту в основні політичні та економічні процеси нашого часу". На мові практичних дій це означає запровадження як ПДВ, так і поступок щодо його сплати на експортовані товари. Нині "процес пішов" уже у Бангладеш і Шрі-Ланці.

Огляд заворушень наводить на думку, що точиться реальна боротьба. І якщо існують "антиглобалізатори", то, очевидно, у світі діють і "глобалізатори"- приховані творці декому ненависної економічної системи транснаціональних відносин. Дослідимо ж цю систему.

Одним з виразних її проявів є "зовнішнє оподаткування", яке досі не фігурує в жодному, принаймні незасекреченого типу Див,: Налоговые системи зарубежных стран (під ред. В. Г. Князева, Д. Г. Черника). М., "Закон й право", 1997, 128 с., підручнику. Стратегія зовнішнього оподаткування полягає у зміні навколишнього податкового середовища для власних потреб. Так, дедалі більше підтверджень має версія, що, будучи заохочуваними з боку ТНК, федеральні інститути США в останні десятиріччя розробляли, а мас-медіа і "міжнародні" (транснаціональні) інституції просували податкову піраміду, діяння якої спрямоване на розвиток високих технологій у великих корпораціях американського базування шляхом... практичного погіршення умов технологічної та інноваційної діяльності національних товаровиробників світу. Творче освоєння системи зовнішнього оподаткування нині демонструють Німеччина (зокрема, вона забезпечила запровадження у Словенії та Хорватії податкового режиму, який поліпшив умови діяльності складальних виробництв німецької автофірми "Мерседес") та Японія (японський фонд Міядзави виділив у 1997 р. 100 млн. дол. на сприяння таїландській податковій реформі: проявляється заінтересованість японських корпорацій, зокрема - автомобільних, до розширення виробництва і збуту через Таїланд).

Іншими елементами глобалізації є "податковий дизайн" і трансферти Приклад найпростішого "податкового дизайну": А. Онасіс після Другої світової війни зайнявся морськими перевезеннями між Америкою та Європою. Реєстрування кораблів у Ліберії (Африка), де низькі податки і досить ліберальне морське законодавство, полегшило йому шлях у мільярдери. Трансферт, як правило, зводиться до продажу корпорацією власних товарів, вироблених у країнах з високим податковим навантаженням, своїм же зарубіжним філіям - за ціною, нижчою від собівартості, з подальшою сплатою мінімального податку та їх продажем знову в країну з високим податковим навантаженням (фізичне переміщення товарів не обов'язкове). Намагаючись боротися з трансфертом, країни світу впроваджують унітарні поліси оподаткування (щоб оподатковувати сукупний прибуток всієї ТНК), проте ТНК лобіюють відхилення цих заходів (див.: http://www.unrisd.org/engindex/publ/list/op/op5/op05-03.htm)., що безпосередньо пов'язане з транснаціональною юрисдикцією. "Глобалізатори" (розпорядники ТНК, офшорів, впливових мас-медіа, заінтересовано - благодійні спонсори ідеологів, вчених і політиків) навмисне культивують контраст між місцями одержання ресурсів і сплати податків (бажаючи одержувати багато, а сплачувати мало) та лібералізацію світового ринку (закріплюючи своє право довільно діяти і мати своїх посередників скрізь). Отже, на думку "глобалізаторів", території типу України, багаті на матеріальні, трудові, інтелектуальні ресурси, повинні мати несприятливі для підприємництва податки - тоді вони стають більш доступним джерелом ресурсних благ; і навпаки, загублені в океані території типу о. Науру, де ресурсів обмаль, легко звабити стати джерелом податкових благ - таких, що на місцевих пляжах можна... "відмивати" здобуті ресурсні блага.

Податкова глобалізація поширювалася високими темпами тому, що вона добре задовольняла певні інтереси "глобалізаторів". Правомірним (і підтвердженим світовою практикою) є припущення, що речники "глобалізаторів" "прогресом" та "реформами" іменують податкову інтервенцію, тобто запровадження (і втримання!) в країнах світу податків "глобалізаторського" типу. Завуальованим економічним інструментом здійснення "глобалізації" стали непрямі податки типу універсальних акцизів: ПДВ (Україна), НДС (Росія), IVA (Латинська Америка), VАТ (ЄС, Японія, Китай та ін.) МWST (Німеччина), GST (Австралія, Нова Зеландія), НSТ, PSТ (провінції Канади). Взаємні торговельні поступки країн щодо сплати саме цих податків є практичним проявом "лібералізації" (підстьобування) світової торгівлі. У ситуації широкого спонукання "все своє продати, все чуже купити" ці податки починають виконувати роль штрафу, який накладається на національних товаровиробників за їх спроби провести прямі банківські взаєморозрахунки, самостійно виробити кінцеву продукцію. "Глобалізовані" ринки є економічними утвореннями, підконтрольними транснаціональним структурам, які ухиляються від сплати податків, практикуючи толінг, факторинг, трансферти, цесїі, внутріфірмове взаємопостачання через кордони тощо. Тим часом місцеві уряди в пошуках грошей у бюджет змушені перекладати додатковий податковий тягар на плечі національних товаровиробників.

Крім переваг досвіду, зв'язків та лобіювання "одноразових" міжнародних угод, "глобалізатори" закріпили за собою також і певні привілеї "назавжди", з утворенням своєрідного міжкордонного простору, не підзвітного нікому. Товари, що направляються сюди, не оподатковуються податками типу ПДВ (це правило закріплене у статуті СОТ), І дешеві товари цілком наповнюють цей ринок. Обмін же цих товарів, поза корисливої участі транснаціональних посередників, практично неможливий. Національні товаровиробники тут постійно наштовхуються на протекціоністські бар'єри, антидемпінгові процедури, сертифікаційні "рогатки". Отже, транснаціональні структури і є "генеральними конструкторами" перешкод, виставлених проти національних конкурентів.

3.3. Модельне порівняння дії основних податків країн світу

"Глобалізація" має деякі позитивні результати (подолання економічного застою, поширення Інтернету тощо). Але нинішня світова економічна криза є, насамперед, кризою "генеральної лінії" глобалізації, що базується на незугарних податках. Наведене в таблицях 1-4 модельне порівняння податків дає змогу усвідомити природу нинішнього міжнародного поділу праці, а також наперед запрограмованої нерівності умов конкурентної боротьби та вичерпання природних ресурсів.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15