Валютний ринок Украіни 
Відкриття та ведення валютних рахунків. Порядок відкриття та ведення валютних рахунків в Україні визначає Національний банк України. Для відкриття рахунку юридичні особи надають банку пев-ні документи:
копію свідоцтва про реєстрацію та копи реєстраційних докумен-тів, засвідчені нотаріально;
заяву встановленого зразка;
нотаріально засвідчені картки зі зразками підписів осіб, уповно-важених проводити розрахункові операції, та відбитком печатки (для юридичних осіб).
Банк оформляє відкриття рахунку клієнта на підставі договору про розрахунково-касове обслуговування за валютними рахунками. Взагалі банківські рахунки в іноземній валюті можна поділити на:
розрахункові;
субрахункові;
позичкові;
депозитні (за вкладами).
Розрахункові рахунки призначені для проведення розрахунків у безготівковій та готівковій формах для проведення поточних торго-вельних та неторговельних операцій, які визначаються законодав-ством з питань валютного регулювання та нормативними актами НБУ.
Одночасно з відкриттям розрахункового рахунку в іноземній ва-люті юридичним особам -- резидентам відкривається розподільчий рахунок. При цьому усі надходження в іноземній валюті на користь резидентів, включаючи виручку від реалізації товарів, робіт, послуг за іноземну валюту, на території України підлягають попередньому зарахуванню на розподільчі рахунки цих резидентів в уповноваже-ному банку.
Таким чином, процес обігу валюти за розрахунковим рахунком юридичних осіб резидентів України фактично відбувається по двох паралельних рахунках: розподільчому та поточному валютному ра-хунку.
Розподільчий (блокований або транзитний) рахунок -- це валют-ний рахунок, на який зараховується сума валютних надходжень від продажу товарів та послуг за іноземну валюту, незалежно вад джерел її походження. Зазначена сума підлягає обов'язковому та повному зарахуванню на спеціальні розподільчі рахунки, які відкриваються та ведуться стосовно кожного з клієнтів у комерційних банках України, що мають ліцензію НБУ.
На поточний валютний рахунок (або валютний рахунок в країні) зараховується решта валютних коштів, яка залишається у розпоряд-женні підприємства, організації, установи після обов'язкового прода-жу частини надходжень в іноземній валюті
Чинним законодавством передбачаються певні випадки, коли надходження на користь резидентів України не зараховуються на розподільчий рахунок і не підлягають обов'язковому продажу упов-новаженим банкам.
Субрахункові рахунки в іноземній валюті відкриваються для фі-ліалів або інших відокремлених підрозділів підприємств, які мають право на використання іноземної валюти (за згодою власника рахун-ку -- головного підприємства), відповідно до діючого валютного за-конодавства.
На субрахунковий рахунок можуть бути зараховані валютні кош-ти за реалізовані товари та послуги (відповідно до нормативних актів НБУ), перераховані головним підприємством або придбані на міжбанківському валютному ринку. Виручка за реалізовані товари та послу-ги після зарахування на субрахунковий рахунок підлягає перерахуван-ню на основний рахунок у повному обсязі Що стосується коштів, які перераховані головним підприємством або придбані на міжбанківському валютному ринку, то вони можуть витрачатися філіалами або іншими відокремленими підрозділами (згідно з затвердженими кош-торисами) на оплату службових відряджень за кордон, забезпечення експлуатації власних транспортних засобів за кордоном, на оплату праці нерезидентів в іноземній валюті, а також на придбання облад-нання для власних потреб згідно з контрактами з нерезидентами.
Позичкові рахунки в іноземній валюті відкриваються уповнова-женими банками на договірних засадах юридичним особам (резиден-там та нерезидентам), а також представництвам юридичних осіб-не-резидентів. Позичкові рахунки призначені для обліку позик, які на-дані шляхом сплати розрахункових документів або перерахуванням на розрахунковий рахунок позичальника відповідно до умов кредит-ної угоди.
Депозитні (за внесками) рахунки в іноземній валюті відкрива-ються фізичним та юридичним особам (резидентам та нерезиден-там), а також представництвам юридичних осіб -- нерезидентів на підставі депозитного договору між власником рахунку і банком на визначений у договорі термін. Кошти на депозитний рахунок юри-дичної особи нерезидента перераховуються з розрахункового рахун-ку в іноземній валюті власників коштів, а після закінчення терміну їх зберігання повертаються на цей же розрахунковий рахунок.
Кошти на депозитний рахунок юридичної особи нерезидента пе-рераховуються через кореспондентський рахунок уповноваженого банку України з рахунку нерезидента, відкритого ним в іноземному банку. Після закінчення терміну їх зберігання кошти повертаються на зазначений нерезидентом рахунок в іноземному банку. Аналогіч-ний порядок діє щодо відсотків за депозитними внесками,
Виконання розрахункових операцій та видача готівки з депозит-них рахунків юридичних осіб забороняється.
2.3 Порядок обов'язкового продажу частини
надходжень у іно-земній валюті
Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лю-того 1993 р. № 15-93 усі надходження на користь резидентів у іно-земній валюті піддягають обов'язковому продажу через уповноваже-ні банки на міжбанківському ринку України протягом п'яти банків-ських днів з моменту зарахування таких надходжень на кореспон-дентські рахунки уповноважених банків. Крім того, з самого почат-ку дії цього нормативного акту було запроваджено тимчасовий поря-док використання надходжень в іноземній валюті, який визначено за Декретом Кабінету Міністрів України «Про тимчасовий порядок ви-користання надходжень в іноземній валюті» також від 19.02.1993 р. № 16-93.
Зазначений порядок було введено з метою створення необхідних умов для запровадження внутрішньої конвертації української націо-нальної валюти, стабілізації її курсу та стимулювання експорту Обов'язковому продажу через уповноважені банки на міжбанків-ському валютному ринку України підлягають не 100, а тільки 50% надходжень в іноземній валюті на користь резидентів. Решта коштів у валюті залишається в розпорядженні резидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.
Законодавчими актами з питань валютного регулювання перед-бачається ряд випадків, коли резиденти звільняються від обов'язко-вого продажу надходжень в іноземній валюті. Так, обов'язковому продажу не підлягають:
1) кошти в конвертованій валюті, придбані на міжбанківському валютному ринку України, через уповноважені банки протягом тер-міну, встановленого валютним законодавством для розрахунків з не-резидентами;
2) кошти в іноземній валюті, одержані фізичними особами рези-дентами, включаючи оплату праці, за винятком коштів, одержаних від підприємницької діяльності;
3) кошти в іноземній валюті, що належать дипломатичним, кон-сульським, торговельним та іншим офіційним представництвам України, які користуються імунітетом і дипломатичними привілея-ми, а також філіям та представництвам за кордоном, що не здійсню-ють підприємницької діяльності;
4) кошти в іноземній валюті, що належать уповноваженим банкам та іншим кредитно-фінансовим установам, які мають ліцензію НБУ на право здійснення валютних операцій, в тому числі придбані від свого імені і за свій рахунок у фізичних осіб резидентів і нерезидентів з ура-хуванням правил ведення касових операцій, що встановлюються НБУ;
5) кошти в міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними дер-жавами, а також кошти в конвертованій іноземній валюті, які вико-ристовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України;
6) кошти в іноземній валюті, одержані від приватизації держав-ного майна.
Водночас, крім зазначених вище випадків, тимчасово не підляга-ють обов'язковому продажу суми виручки в іноземній валюті, які:
надійшли на рахунки резидентів-посередників від продажу про-дукції (робіт, послуг) і які підлягають перерахуванню резидентам та нерезидентам -- суб'єктам підприємницької діяльності, за доручен-ням яких на підставі комісії, доручення, консигнації або агентських угод було здійснено вказаний продаж;
повністю спрямовуються резидентами на погашення заборгованості в іноземній валюті за кредитами, отриманими резидентами на підставі індивідуальної ліцензії НБУ або гарантованими Урядом України чи НБУ;
перераховуються на територію України з метою їх внесення до статутних фондів підприємств з іноземними інвестиціями;
надійшли на користь підприємств з іноземними інвестиціями за експорт продукції (робіт, послуг) власного виробництва.
Порядок розрахунків при імпорті товарів (робіт, послуг). При укладанні контрактів на імпорт продукції в Україну резидент повинен використовувати форми розрахунків з нерезидентами, передбачені чинним законодавством, з урахуванням обмежень, встановлених На-ціональним банком України на момент здійснення розрахунків. Ім-портні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення век-селя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпор-тується, потребують індивідуального дозволу регіонального управ-ління Національного банку України за місцем реєстрації резидента.
Підставою на продовження законодавче встановлених термінів надходження продукції (робіт, послуг) в Україні згідно п. 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є наявність висновків відповідних міністерств і відомств, які підтверд-жують надійність контракту резидента з іноземною фірмою до по-рядку, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 882 від 28.12.94 р. «Про порядок віднесення операцій резидентів при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, по-ставки складних технічних виробів і товарів спеціального призна-чення». В інших випадках клопотання щодо продовження зазначених термінів розрахунків Національний банк України не розглядає.
Моментом здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь іноземного партнера вважається дата списання кош-тів з валютного рахунку резидента або дата виписки векселя.
За відсутності на рахунку резидента передбаченої контрактом вільно конвертованої валюти для оплати продукції, що імпортується в Україну, уповноважений банк здійснює конвертацію наявної іно-земної валюти у валюту контракту за курсом купівлі.
У випадку, якщо між партнерами досягнуто згоди на оплату про-дукції в іншій вільно конвертованій валюті, що передбачена контрак-том, перерахунок вартості контракту у валюті, в якій буде здійснено платіж, проводиться за крос-курсом на останню дату публікації у «FINANCIAL TIMES» перед здійсненням платежу або за даними системи «REUTERS» на дату здійснення платежу. За відсутності на рахунку резидента передбаченої контрактом валюти оплата продук-ції, що імпортується в Україну, здійснюється, у разі згоди на це іно-земного партнера, у наявній вільно конвертованій валюті, яка пере-раховується за крос-курсом (на дату здійснення платежу) у валюту контракту, де застосовуються зазначені терміни до перерахованих за кордон валютних коштів у вигляді заставної суми для участі у між-народних торгах на одержання замовлення на здійснення будівницт-ва чи поставок обладнання для будівництва за кордоном, які після за-кінчення торгів повертаються резидентам.
Імпортні розрахунки резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або ви-ставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, по-слуг), що імпортується, обов'язково потребують індивідуальної лі-цензії Національного банку України.
Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентами, зобов'язані здійснювати перерахування таких сум на валютні рахун-ки резидентів. Порушення резидентами передбачених термінів, тяг-не за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0.3 % від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої за офіційним поточ-ним валютним курсом на день нарахування пені. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати розміру заборгованості.
У разі порушення резидентами зазначених термінів, придбана ва-люта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України.
У випадку перевищення зазначених термінів розрахунків в разі виконання резидентами договорів виробничої кооперації, консигна-ції, комплексного будівництва, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення Національний банк України мо-же надавати індивідуальні ліцензії.
Органи валютного контролю. Розвиток валютного ринву не-можливий без створення ефективної системи контролю, метою яко-го є забезпечення виконання норм валютного законодавства України усіма резидентами та нерезидентами на території країни під час здійснення операцій з валютними цінностями.
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систе-му валютного регулювання і валютного контролю» валютні операції з участю резидентів та нерезидентів підлягають валютному контро-лю. Валютному контролю підлягають також зобов'язання щодо дек-ларування валютних цінностей та іншого майна. При цьому органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати й одер-жувати від підприємств та громадян повну інформацію про здійснен-ня ними валютних операцій, стан банківських розрахунків в інозем-ній валюті, а також про майно, що підлягає декларуванню.
Головним органом валютного контролю в Україні є Національ-ний банк України. НБУ не тільки контролює виконання правил регу-лювання валютних операцій на території України, а й забезпечує ви-конання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валют-ного контролю за операціями, які проводяться через ці банки.
Інші державні органи також мають певні повноваження у сфері валютного контролю. Так, державна податкова адміністрація Укра-їни здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, дер-жавна митна служба контролює додержання правил переміщення ва-лютних цінностей через митний кордон, а міністерство зв'язку нагля-дає за додержанням правил поштових переказів та пересилання ва-лютних цінностей через кордон.
Висновки
Для подальшого вдосконалення валютної системи України потрібно вирішити наступні проблемні завдання:
прискорення ринкової трансформації, забезпечення фінансової стабільності та інтегрування України не до ніякого ЄЕП ,а до Євросоюзу;
відповідність умов кредитування України міжнародними фінансовими інститутами пріоритетами її економічного та соціального розвитку;
спрямування цих ресурсів на забезпечення економічного розвитку. Зростання структурних перетворень, формування розвиненого внутрішнього ринку та припинення практики їх використання для фінансування поточних витрат;
мобілізація та ефективне використання внутрішніх фінансових ресурсів;
дотримання економічного обґрунтування і загально визначених меж і порогів рівня зовнішньої заборгованості відповідно до міжнародних критеріїв платоспроможності держави;
залучення альтернативних зовнішніх джерел фінансування міжнародних фінансових відносин України.
Отже сьогодні українська державність поглибила надалі проблеми становлення валютної системи в своїй державі. Адже зараз політичні інтереси владних структур взяли верх над органічною проблемою нашої держави до економічної інтеграції у європейську, а неросійському просторі.
На жаль колишні республіки Прибалтики та добросусідська Польща, з яких потрібно брати приклад , з кожним роком будуть все більше недосяжні в економічному просторі. Наша валюта буде не прогресувати , а деградувати.
Список використаних джерел і літератури:
1. Конституція України // Відомості Верховної ради України.-1996.-№30
2. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг” // Відомості Верховної Ради України.-2000.№1
3. Послання Президента України до Верховної Ради України “Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 рр.” // Урядовий кур'єр.-2000.-28 січня.-С. ч.
4. Анулова Г.Н. Международные валютно-финансовые организации. - М.: Финансы и статистика, 1993.-188 с.
5. Балабанова И.Т. Валютные операции. - М.: Финансы и статистика, 1993.-206 с.
6. Бесараб Є.О. Фінансово-промислова інтеграція: Зарубіжний досвід та уроки України // Фінанси України.-2003.-№2.-С.133-144.
7. Білорус О. Світ і людина в ХХ столітті // Голос України .-2000.-26 грудня.-С.-8.
8. Боринець С.Я. Міжнародні Фінанси.-К.: Знання-Перс, 2002.-311 с.
9. Боринець С.Я. Розвиток сучасних грошово-валютних відносин (національний і міжнародний аспекти). К.: Педагогіка, 1997.-246 с.
10. Василик О.Д. Державні фінанси.-К.: Либідь, 2003.-302 с.
11. Галицький А.С. Сучасна валютна система.-К.: Вища школа, 1995.-88 с.
12. Гальчинський А.С. Україна: поступ у майбутнє.-К: Основи, 1999.-112 с.
13. Гроші та кредит / За ред. проф. М.І. Савлука й ін. - Карт-бланш, 2000.-510
14. Гроші та кредит / За ред. проф. М.І. Савлука й ін. - К.: Либідь 1992.-212 с.
15. Дементьев В. Теория национальной экономики и мезо-экономическая теория // Российский экономический журнал.-2002.-№4.-С.73.
16. Іванко-Свинцицька І.Є. Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями // Фінанси України.-2002.-№8.-С.54-59.
17. Кашпір Р. Євро і монетарна інтеграція України до Європейського простору // банківська справа.-2003.-№3.-С.9-16.
18. Ковальчук А. Грошово-кредитні відносини в правовому вимірі // Банківська Справа.-2003.-№3.С.29-42.
19. Козик В.В. й ін. Міжнародні економічні відносини.-К.: Знання-Перс, 2002.-216.
20. Міжнародні валютно-кредитні відносини / За ред. А.С. Філіпенка.-К.: Либідь, 1997.-208 с.
21. Міжнародні економічні відносини: Сучасні міжнародні відносини / За ред. А.С. Філіпенка.-К.: Либідь, 1992.-302 с.
22. Опарін В.М. Фінанси.-К.: КНЕЦ, 1999.-86 с.
23. Поважна Н.Я. Політика міжнародних фінансових організацій у країнах із перехідною економікою // Фінанси України.-2002.-№9.-с.97-101.
24. Самуельсон П. Економіка.-Львів: Світ, 1993.-412 с.
25. Світова економіка / За ред. А.С. Філіпенка.-К.: Либідь, 2000.-612 с.
26. Суторміна В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій.-К.: Либідь, 1993.-168 с.
27. Фрудмен М.Если бы деньги заговорили.-М.: Деко, 1993.-123 с.
28. Хорошковский В.І. Міжнародні фінансові інститути ц економічна теорія України // Фінанси України.-2002.-№6.-С. 61-71.
29. Юрчишин В.В. Валютні кризи.-К.: УАДУ, 2000.-116 с.
30. Ющенко В.А., Міщенок В.І. Валютне регулювання.-К.: Знання, КОО, 1999.-182 с.
31. Ющенко В.А., Міщенок В.І. Управління валютними кризами.-К.: Знання, КОО, 1998.-238 с.
Страницы: 1, 2
|
