скачать рефераты

скачать рефераты

 
 
скачать рефераты скачать рефераты

Меню

Сучасні тенденції розвитку світової фінансової системи скачать рефераты

Горизонтальна інтеграція притаманна, як правило, фірмам, підприєм-ствам на тій стадії конкурентної спроможності, коли вони продукують та реалі-зуються на одному, або споріднених ринках, або ж коли мова йде про амальга-мацію підприємств, установ. При горизонтальній (може вживатися термін horizontal чи lateral) інтеграції всі компанії здійснюють діяльність на одній і тій же стадії виробничого процесу чи виробляють однакові товари і послуги; таким чином вони конкурують одна з одною. Випадок монополії означає повну горизонтальну інтеграцію, а олігополія - значну горизонтальну інтеграцію.

де, ПР - пропозиція (або сума граничних і (маргінальних) затрат);

ПО - лінія попиту;

МД - маргінальний дохід;

МС - сума граничних собівартостей (низки фірм-членів даного картелю);

А, Ц1 і К1 означають відповідно рівновагу. Ціну й кількість одиниць при умові стислої конкуренції.

При стислій конкуренції трикутник між Ц1ОБА - це «надбавка споживача», яку він отримує в наслідок нижчої ціни, більшої кількості продуцентів і еластичної ситуації на ринку.

Вертикальна інтеграція є об'єднанням фірм на різних етапах продуктив-ної діяльності в єдине ціле, і метою її є зменшення ризику в наслідок техноло-гічних змін, запобігання змінам у ринкових відносинах; забезпечує вільний до-ступ до факторів продукції, гарантує збут готових товарів. При вертикальній інтеграції (vertical integration) компанія контролює своїх постачальників (інколи використовується термін backward integration (інтеграція вниз)) або концерни, які купують її продукцію чи отримують послуги (forward integration (інтеграція вверх)). [Див. 34, С.8, 10]

Лінія ПО-ПОґ - є лінією попиту або ціновою лінією всіх малих фірм;

ББґ - попит провідної фірми;

Нехай:

а) картель має одну провідну фірму означену лінією пропозиції (Пр) у МС,

у МС - маргінальна (гранична) собівартість (на короткому проміжку);

б) ряд субсидіарних фірм (Про), де МС є сумою маргінальних собівартостей окремих фірм, або їх пропорцією (у короткому проміжку);

СС - крива середньої собівартості;

МД - лінія маргінальних доходів провідної фірми з умовою, що МД субсидіар-них фірм дорівнює ціні (т.Е) - ЦЕ.

Дана модель дає можливість зрозуміти, співзалежність провідної фірми (картелю) та потребу (необхідність) спільних дій. Коли ж фірми починають переслідувати власні інтереси, то вони поступово приходять до послаблення картельної домовленості, а як наслідок до розпаду. В рамках такої інтеграції картельний субстрат визначає чіткі правила поведінки, оскільки підтримання рівноважної собівартості на певному часовому проміжку є набагато легшим завданням ніж вирівнювання розбалансованої системи, що вимагатиме вста-новлення нової так званої рівноважної ціни по першому наближенню на певному інтервальному проміжку, а вже пізніше досягнення стійкості /рівно-ваги за - Вальрасом, коли не лише одна система провідного картельного / кон-гломеративного субстрату перебуватиме у рівновазі, а у поєднанні із малими фірмами - цілісна картельна субстанція працюватиме відлагоджено та планово. Для досягнення цього малі фірми отримують допомогу, а потужні фірми виму-шені чітко дотримуватись визначених принципів співпраці та квоти випуску продукції. Коли ж прибутки зростають і ринок є підконтрольним об'єднанню, то дрібніші фірми є більше зацікавленими у підвищенні продуктивності праці, застосуванні новітніх технологій з метою закріплення та розширення своїх фінансових можливостей у рамках вертикальної інтеграції з урахуванням горизонтальності характеру відносин [38].

При відносній самостійності, яку дає вертикальна інтеграція, слід пам'я-тати і про так звані зовнішні фактори та учасників за межами інтеграційного об'єднання, щоб чисто цінові показники не послабили основних принципів функціонування даного об'єднання, а саме слід пам'ятати, що крім цінових пе-реваг контрагента часто-густо цікавить і можливість контролювати ринок. Що-правда при вертикальній інтеграції виникає можливість таємної згоди, що вик-лючає потенційних конкурентів. При умові скасування тарифів, квот та інших складових, поряд з гармонізацією економічної політики, питання конкурент-ності, як основа всякого вільного ринку, стає важливим інтеграційним засобом.

При макроекономічній площині досліджуваного процесу з точки зору зростаючої фінансової глобалізації мікрорівневий вектор має досить важливе значення. Оскільки, враховуючи специфіку характеру, форм та механізмів еко-номічної інтеграції в сучасних умовах крізь призму руху (плинності, міграції) капіталу можна побачити різнорівневість (горизонтальну, вертикальну і кон-гломеративну) інтеграції у світовому фінансовому середовищі на рівні банків-ських структур, фондових, валютних, товарних бірж на основі інтернаціональ-ного характеру виробничих, обмінних процесів, переливу, злиттів, поглинань. Логістика ринкової економіки і класичної економічної теорії, відкритість і свобода торгівлі сприяли розвитку інтеграційних процесів [38].

Лібералізація міжнародного обміну полегшила адаптацію національних господарств до зовнішніх умов і сприяла їх активнішій участі у міжнародному поділі праці та кооперації. Динамічний розвиток світових продуктивних сил, більш широке впровадження результатів науково-технічного прогресу відкри-ло для цивілізованих/конкурентноспроможних держав можливість переходу від екстенсивного до інтенсивного типу виробництва, до формування нового технологічного базису. В результаті цього відбулося переростання продуктив-ними силами національно-державного поділу, та їх вихід за межі територі-альних кордонів [39, c.42].

Економіка поступово переростає межі державних і національних суве-ренітетів. На сучасному етапі розвитку світового господарства це відобра-жається в утворенні регіональних інтеграційних систем кількох чи багатьох національних економік, наданні окремими національними країнами все біль-ших повноважень і утворення державних союзів конфедеративного типу. На цій основі в далекій перспективі існує можливість утворення у межах світового господарства всесвітньої конфедерації країн.

Сучасна картина світового економічного процесу збагачується новими явищами, котрі спричинені змінами в системі світогосподарських зв'язків і ви-никненням відповідних передумов для формування інтеграційних угруповань у різних регіонах світу. Однією із специфічних характеристик сучасних міжна-родних економічних відносин є взаємодія глобальної інтернаціоналізації господарського життя й регіональної економічної інтеграції.

Існує декілька основних показників, які визначають ступінь інтегрованості економік різних країн у глобальну економіку, серед яких:

· співвідношення зовнішньоторгового обороту та ВВП;

· прямі іноземні інвестиції (ПІІ), що надходять у країну та з країни, портфельні інвестиції (питома вага внутрішніх інвестицій у загальних капіталовкладеннях).

Деякі автори [61] включають і такий показник як потік платежів роялті в країну і з країни, пов'язаних з передачею технологій. Однак щодо цього показника, то він є не лише не загально характерним, але й особливим, адже платежі роялті є специфічними платежами (виходячи з різносторонніх економічних інтерпретацій [76], [7]), а тому, на нашу думку не є показником, який доречно включати у вищезазначений перелік, і більше того, характеризу-вати, як один із основних.

Але, на нашу думку, доцільним було б враховувати показник інтенсивності обміну технологіями, ноу-хау, участь у спільних проектах та розробках; показник інтегрованості ринку товарів та товарного ринку і ринку капіталів:

· одним із критеріїв ступеню інтегрованості ринку товарів є співвідно-шення обсягу зовнішньої торгівлі та обсягу виробництва. З 60-х років це співвідношення різко зросло у більшості країн. Однак Великобританія і Франція стали не на багато відкритішими для торгівлі у порівнянні з 1913 роком, а Японія зараз відкрита навіть менше, ніж тоді;

· другий показник інтеграції товарного ринку - це ступінь зближення цін у різних країнах. Теоретично вільна торгівля повинні зрівнювати (згладжу-вати) ціни. Однак дослідження показують, що значні розбіжності в ціні нерідко зберігаються протягом тривалого часу. Деякі розбіжності в цінах виникають через обмеження на імпорт.

Сьогодні інтеграційні об'єднання носять, здебільшого, регіональний ха-рактер і відрізняються за глибиною процесів, що відбуваються [28], [52].

На початкових етапах інтеграційного процесу здійснюється регіональна макрорівнева інтеграція і тільки у дуже віддаленій перспективі можлива глобальна всесвітня інтеграція. Це й зрозуміло. У сучасному світі співіснують сотні країн, економіки яких перебувають на суттєво відмінних рівнях розвитку і часто є різнотипними. Тому нині макроінтеграційні процеси охоплюють окре-мі регіони світу (Західна Європа, Північна та Південна Америка, Південно-Східна Азія, Близький Схід, де існують регіональні інтеграційні об'єднання різного ступеня зрілості), а інтеграція є насамперед регіональною. Глобальна економічна інтеграція стане можливою за умови вирівнювання економічного розвитку більшості країн світу, в яких існуватиме розвинена економіка ринко-вого типу. Найімовірніше, вона відбуватиметься шляхом об'єднання окремих економічно розвинених інтегрованих регіонів світу, тобто регіональна інтегра-ція переростатиме у глобальну. Однак це стане актуальним найімовірніше лише у середині чи навіть у другій половині XXI століття [52].

Нині ж світове господарство (глобальна економіка) розвивається нерівномірно, й окремі країни перебувають на різних етапах (стадіях) інтернаціоналізації економіки і міжнародного поділу праці. У другій половині XX століття в окремих найрозвиненіших регіонах (секторах) глобальної економіки розпочався процес регіональної інтеграції. Економічні зв'язки між групами країн стають дедалі інтенсивнішими, вони набувають комплексного характеру. Регіональна інтеграція визріла як якісно нова, вища форма інтер-націоналізації господарського життя. Виникнення регіональної економічної інтеграції відбувалося на основі розширення і зміцнення міжнародних економічних відносин, поглиблення міжнародного поділу праці, посилення інтернаціоналізації виробництва і всього економічного життя. Отже, регіона-льна інтеграція - це процес зміцнення економічних взаємозв'язків, взаємопе-реплетення національних однотипних і однорівневих економік країн певного регіону, формування спільного економічного простору.

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ В СИСТЕМУ СВІТОВИХ ФІНАНСІВ

3.1 Особливості побудови вітчизняного фінансового ринку

Перспективи економічного розвитку кожної країни залежать від її ресурсного потенціалу. Важливе місце в ньому належить фінансовим ресурсам. На даний час визначення сутності і складу фінансових ресурсів засновано переважно на розширеному їх трактуванні, що створює ілюзію наявності начебто досить значного фінансового потенціалу.

Провідну роль у мобілізації та розміщенні фінансових ресурсів відіграють банківська система та ринок цінних паперів. На даний час в Україні більш вагомим сегментом є кредитний ринок, потенціал якого за показником брутто-ресурсів характеризується даними, наведеними в табл. 1. З них видно, що ресурсний потенціал банківської системи України, хоча і зростає в останні роки досить стрімко, все ще залишається обмеженим на початок 2006 р. близько 2425 млрд євро. Водночас відбулися позитивні зміни у структурі ресурсного потенціалу комерційних банків України. Насамперед, змінилися пропорції між власними і залученими ресурсами: у 1995 р. 28% : 72%, у 2005 р. 12% : 88% [82]. Важливим позитивним моментом структурних змін у складі ресурсної бази стало вдосконалення структури залучених ресурсів, серед яких на початок 2006 р. депозитні вклади фізичних осіб досягли 55%, тоді як усього десять років тому вони складали 14%. Це, з одного боку, характеризує зростання обсягів нетто-ресурсів, а з іншого, є свідченням того, що в Україні поступово починають працювати ринкові механізми залучення заощаджень громадян у господарський оборот та відновлюється довіра до банківської системи, без якої немислиме нормальне функціонування фінансової системи.

Таблиця 3.1

Динаміка ресурсів комерційних банків України, млрд грн. [82]

Види ресурсів

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

Власні ресурси

3,42

3,64

5,12

6,68

8,29

12,87

18,28

у тому числі:

статутний капітал

2,91

3,67

4,58

6,00

8,12

11,61

16,11

чистий прибуток

0,51

- 0,03

0,53

0,68

0,17

1,26

2,17

Залучені ресурси

12,16

18,74

25,68

37,71

61,62

82,96

132,74

у тому числі:

кошти підприємств

7,84

11,96

14,34

18,41

29,22

41,35

59,54

вклади населення

4,32

6,78

11,34

19,30

32,40

41,61

73,20

Рефінансування НБУ

0,50

0,43

0,56

0,91

1,76

3,63

0,45

УСЬОГО

16,08

22,81

31,36

45,30

71,67

99,49

151,47

Основним напрямом розміщення ресурсів є кредитна діяльність. У її складі домінуючу роль відіграють кредитні вкладення в економіку, які досить стрімко зростають. Так, у 2003 р. обсяги виданих кредитів в економіку порівняно з 2000 р. зросли на 48%, а зафіксований приріст ВВП склав 5,2%. У 2005 р. ці показники становили відповідно 31% і 12,1%, а в 2006 р. 62% і 2,4%. Але до кінця не вирішеною проблемою на ринку банківського кредитування залишається досить високий рівень процентних ставок за даними банківської статистики на кінець 2006 р. середньозважена річна ставка складала 14,6% [82]. Це обумовлюється різними чинниками об'єктивного характеру, у тому числі відсутністю повноцінного конкурентного середовища, який формує ринок цінних паперів.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11