Напрямки оптимізації системи правового регулювання оподаткування операцій на ринку цінних паперів

.

Зосередження торгівлі корпоративними цінними паперами на організованому ринку та забезпечення його прозорості. Права інвесторів гарантуються не тільки правовими засобами, але й доступністю пересічних громадян до торгових систем. Якщо банківські депозити та страхові поліси є абсолютно доступними до будь-якої фізичної особи, купити акцію чи облігацію звичайній людині надзвичайно важко. Фондовий ринок існує для невеликого кола осіб, часто можна почути про його відсутність.

Уявлення про відсутність в Україні фондового ринку виникає від наступного розкладу: загальний обсяг торгів на фондовому ринку у 2005 р. - 230 млрд. грн.., обсяг торгів на регульованому ринку - 9,3 млрд. грн, або 4% від загального обсягу торгів. Нерегульований ринок не прозорий і не ліквідний, він не виконує функцію встановлення справедливих цін. Необхідно сприяти тому, щоб купівля-продаж цінних паперів відбувалась здебільшого на регульованому (організованому) ринку і будь-яка особа повинна мати можливість на свій ризик їх купити чи продати, а торгова система повинна відповідати за виконання укладеного договору.

Адміністративними заходами перевести торги на регульований ринок надзвичайно важко. Це пояснюється сформованою "схемною" системою перерозподілу капіталу, від якої основні промислово-фінансові групи України не бажають відмовлятись. Але якщо держава дійсно зацікавлена у функціонування прозорого фондового ринку, можна знайти шлях пошуку стимулів для зосередження торгівлі корпоративними цінними паперами на регульованому ринку. Такі стимули мають бути не адміністративними, а економічними.

Існування 10 організаторів торгівлі в Україні обумовлено м'якими до їх утворення та функціонування вимогами. Якщо йти шляхом зосередження торгівлі цінними паперами на регульованому ринку, то потрібно встановити норматив мінімального обсягу торгів (наприклад, 100 млн. грн.. на рік), при недосягненні якого ліцензія організатора торгівлі анулюється. Необхідно також законодавчим шляхом усунути непорозуміння у статусі бірж та торгово-інформаційних систем, базуючись на визначенні "регульованого ринку" за Директивою 2004/39/ЄС від 21.04.2004 р. “Про ринки фінансових інструментів”: необхідно також встановити, що вимогою до біржі повинна бути наявність клірингово-розрахункової установи.

"Регульований ринок" - ліцензована та регулярно функціонуюча багатостороння торгова система, обслуговувана та/або керована ринковим оператором, яка поєднує чи сприяє поєднанню чисельних інтересів третіх сторін щодо купівлі-продажу фінансових інструментів згідно із технологіями та своїми правилами у спосіб, що призводить до укладення угод стосовно фінансових інструментів, які були допущені до обігу відповідно до правил та/або технологій.

Для всіх торгових систем України мають бути розроблені та впроваджені єдині стандарти професійної діяльності, які повинні жорстко контролюватись держаним органом з питань регулювання фондового ринку Іванченко В. Особливості торгівлі корпоративними цінними паперами в Україні //Інвестиційна газета, № 27/28, 2006р..

Удосконалення правових засад випуску та обігу цінних паперів і деривативів. Випуск та обіг цінних паперів регулюється трьома Законами України:

- Про цінні папери і фондову біржу. 18 червня 1991 року N 1201-XII

- Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні. 10 грудня 1997 року N 710/97-ВР

- Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні. 30 жовтня 1996 року N 448/96-ВР

Випуск та обіг деривативів законом не відрегульований. Правові засади функціонування фондового ринку застаріли і не відповідають його сучасному стану та вимогам розвитку. Спроби прийняття нової редакції закону Про цінні папери та фондовий ринок були невдалими. Однак сьогодні є унікальний шанс прийняти новий закон, який скасував би дію трьох чинних законів (у жодній країні немає розпорошеного по різних законах нормативного регулювання випуску та обігу цінних паперів та деривативів) та встановив би чіткі та зрозумілі правові засади функціонування фондового ринку на основі досвіду інших країн, в першу чергу країн ЄС. Такий закон повинен базуватись на багаточисленних вітчизняних напрацюваннях у цій сфері з врахуванням положень останньої важливої Директиви 2004/39/ЄС від 21.04.2004 р. “Про ринки фінансових інструментів” та інших директив ЄС Бєлєнький П. Механізм розвитку ринкової інфраструктури в Україні // Вісник НАН України №4, 2006р., с.11.

Закон України "Про ринки фінансових інструментів" повинен містити наступні розділи:

- загальні положення про цінні папери та інші фінансові інструменти;

- професійна діяльність на ринку фінансових інструментів;

- емісія цінних паперів;

- обіг цінних паперів;

- депозитарне обслуговування випуску та обігу цінних паперів;

- особливості випуску та обігу інструментів грошового ринку;

- особливості випуску та обігу деривативів;

- розкриття інформації на ринку фінансових інструментів;

- регулювання ринку фінансових інструментів.

Такий підхід дозволить прискорити адаптацію законодавства України до законодавства ЄС. Нова нормативна база повинна враховувати необхідність вирішення наступних питань, пов'язаних з розвитком інформаційних технологій:

- спрощення розрахунків (грошові кошти - цінні папери) з нерезидентами, а також щодо спрощення придбання цінних паперів іноземних емітентів (для активів інститутів спільного інвестування та недержавних пенсійних фондів);

- створення кліриного-розрахункової системи для організованого ринку, включаючи інтернет-торгівлю цінними паперами (on-line) на українському ринку;

- створення умов для розбудови системи інтернет-торгівлі цінними паперами з виходом на західні торгівельні майданчики таким чином, щоб торгівля могла здійснюватися як безпосередньо інвесторами (фізичними або юридичними особами) через інтернет-шлюзи, які за відповідну плату надають ліцензовані торгівці цінними паперами, так і в класичному варіанті - через ліцензованого брокера;

- запровадження електронного документообігу щодо цінних паперів на основі чинних законів України Бєлєнький П. Механізм розвитку ринкової інфраструктури в Україні // Вісник НАН України №4, 2006р., с.12

.

Сприяння запровадженню нових інструментів та поліпшенню їх інвестиційних характеристик. На фондовому ринку України у найближчі роки очікується значний приплив іноземних фінансових інвестицій, які мають бути вкладені у надійні фінансові інструменти. Прискорений розвиток інститутів спільного інвестування та недержавних пенсійних фондів обумовлює необхідність диверсифікації вкладень. Політика Національного банку на зниження депозитних ставок буде сприяти розширенню сфери застосування цінних паперів як об'єктів інвестування. Однак проблема полягає в тому, що існуючий спектр фінансових інструментів є надто вузьким, іншими словами, інвестору на фондовому ринку важко знайти об'єкт інвестування з прийнятними характеристиками щодо дохідності, ризиковості, ліквідності та захищеності.

Запровадження нових інвестиційних інструментів є надзвичайно важливим завданням поліпшення інвестиційного клімату. Якщо фондовий ринок буде не здатний задовольнити потреби інвесторів із-за дефіциту інструментів, виникне криза пропозиції.

На ринку повинні з'явитись такі фінансові інструменти:

- акції відкритих акціонерних товариств, що мають статус публічних. Мають дати поштовх розвитку фондового ринку;

- державні пенсійні облігації. Повинні стати запорукою привабливості недержавних пенсійних фондів для населення;

- муніципальні облігації. Органи місцевого самоврядування потребують сьогодні значних коштів, а інвестори все більше звертають увагу на розвиток регіонів;

- іпотечні сертифікати та облігації. Розвиток іпотечних відносин із застосуванням іпотечних цінних паперів дозволить цивілізувати ринок нерухомості та сприятиме вирішенню житлових проблем громадян.

- опціони, ф'ючерси, свопи, форвардні угоди та будь-які інші строкові контракти стосовно товарів, цінних паперів, валюти, процентних ставок, інші деривативи, розрахунки за якими може бути здійснено шляхом поставки чи грошима. Розвиток ринку деривативів дозволить забезпечити хеджування ризиків покупців та продавців базових активів та сприятиме розвитку товарних та фінансових ринків Карайченцева Г.О. Технології залучення інвестиційних ресурсів на ринку цінних паперів // Збірник наукових праць НДФІ, №3, 2005р., с.27.

Для вирішення проблеми запровадження нових фінансових інструментів одних законодавчих зусиль мало - потрібні також відповідні кроки органів влади (наприклад, для випуску державних та муніципальних облігацій).

Інституціалізація ринку цінних паперів. Головними інститутами фондового ринку сьогодні є торговці цінними паперами - їх 780 (з них банків - 146, небанківських фінансових установ - 634). Якщо для банків діяльність з випуску та обігу цінних паперів не є головною, то для небанківських установ - це основний вид діяльності. Проблема полягає в тому, що переважна більшість компаній-торговців постійно не займаються цією діяльністю, створені для обслуговування певних фінансових груп і проводять декілька угод на рік. Виключенням є торговці-зберігачі (їх у небанківському секторі всього 33). Тому перетворення торговців цінними паперами небанківського сектору у повнофункціональні, фінансово стійкі інститути, що надаватимуть широкий перелік фінансових послуг є пріоритетною задачею Карайченцева Г.О. Технології залучення інвестиційних ресурсів на ринку цінних паперів // Збірник наукових праць НДФІ, №3, 2004р., с.27-31.

За Директивою 2004/39/ЄС від 21.04.2004 р. “Про ринки фінансових інструментів” основним гравцем на фондового ринку є „інвестиційна компанія”, що означає будь-яку юридичну особу, постійна діяльність якої полягає в наданні однієї чи більше послуг з інвестування третім особам та/або здійсненні одного чи більше видів інвестиційної діяльності на професійній основі, а саме:

- прийняття та передача замовлень щодо одного чи більше фінансових інструментів (брокерська діяльність за договором доручення).

- виконання замовлень від імені клієнтів (брокерська діяльність за договором комісії).

- здійснення операцій за власний рахунок (дилерська діяльність).

- управління фінансовими інструментами.

- консультування з інвестування.

- андеррайтинг фінансових інструментів та/або розміщення фінансових інструментів на основі твердих зобов'язань.

- розміщення фінансових інструментів без твердих зобов'язань (діяльність з випуску цінних паперів).

Крім того, інвестиційні компанії можуть надавати додаткові послуги щодо зберігання та адміністрування фінансових інструментів на рахунках клієнтів, включаючи кастодіальну діяльність та пов'язані послуги, такі як управління готівкою/заставою; надання кредитів чи позик інвестору, з метою дати йому можливість провести операцію щодо одного чи більше фінансових інструментів, за умови якщо компанія, яка надає кредит чи позику, бере участь в угоді; консультування щодо структури капіталу, промислової стратегії та пов'язаних питань, а також консультації та послуги, пов'язані зі злиттям та поглинанням підприємств; операції з іноземними валютами, які пов'язані з наданням послуг з інвестування; інвестиційні дослідження і фінансовий аналіз чи інші форми загальних рекомендацій стосовно угод щодо фінансових інструментів тощо Карайченцева Г.О. Технології залучення інвестиційних ресурсів на ринку цінних паперів // Збірник наукових праць НДФІ, №3, 2004р., с.27-31.

Таким чином, подальшим кроком щодо інституціалізації фондового ринку має бути розробка та прийняття закону "Про інвестиційні компанії".

Державне регулювання. На наш погляд, вірним підходом до побудови органів державного управління є функціональний підхід. Поняття "державне регулювання" трактується в законодавчих актах дуже широко, поєднуючи такі несумісні, на наш погляд, функції як розробка нормативно-правових актів та нагляд. Це призводить до того, що один і то й орган розробляє нормативно-правові акти і контролює їх виконання. Потрібно розділити ці функції між різними органами державного управління. За розробку нормативно-правових актів від Уряду, в тому числі і з питань фондового ринку, повинен відповідати один орган, а за регулювання, що складається з трьох основних функцій: ліцензування, пруденційний нагляд та застосування заходів впливу, інший - Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг Бойко О. Державне регулювання економіки // Збірник наукових праць ІПСТ, №7, 2005р. - с.72.

Що стосується Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, то такий орган те ж повинен залишитись в силу необхідності виконання специфічних функцій: реєстрація випусків цінних паперів; створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів; контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів; контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами; встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контроль за їх дотриманням; контроль за системами ціноутворення на ринку цінних паперів тощо.

З точки зору бізнесу не має значення, який орган регулює діяльність на фондовому ринку. Тут головне правила гри, які мають бути прозорими та створювати сприятливі умови для розвитку та функціонування ринків, як це передбачено законом.

Висновок

Курсова робота присвячена дослідженню напрямків оптимізації правового регулювання оподаткування операцій на ринку цінних паперів. Так, в першому параграфі нами було розглянуто міжнародний досвід оподаткування операцій на ринку цінних паперів. На основі проведеного аналізу ми напрацювали наступні рекомендації щодо використання в українській практиці ряду методів податкового стимулювання інвестицій в цінні папери:

- повне або часткове звільнення роздрібних інвесторів від прибуткового податку, стягуваного на доходи від акцій (дивіденди, зростання курсової вартості), оптових інвесторів (юридичних осіб) від податку на прибуток, що має те ж джерело, надання податкового кредиту на сплату податків на вказані доходи;

- можливість заліку негативних курсових різниць для роздрібних інвесторів, можливість перенесення на декілька років вперед негативних курсових різниць для роздрібних і оптових інвесторів;

- введення цільових податкових пільг (звільнення від податку, застосування зниженої податкової ставки), направлених на заохочення довгострокових інвестицій в акції (пільги застосовуються в тому випадку, якщо акції тримаються власником протягом певного терміну), неспекулятивних прямих інвестицій (пільги застосовуються, коли інвестор володіє певною часткою бізнесу), інвестицій в певні акції (малого бізнесу, певних пріоритетних галузей, венчурні компанії), вивід акцій на організовані ринки (пільги виникають, якщо акції пройшли лістинг і знаходяться в обігу на фондовій біржі), попиту на акції (вирахування відсотків за кредит, узятого на покупку акцій, з оподатковуваної бази), спеціальних особистих і інституційних інвестиційних планів;

- відміна або зниження по пріоритетних цінних паперах (наприклад, корпоративним облігаціям) податку на операції з цінними паперами, стягуваного як частка від об'єму випуску корпоративних цінних паперів (цей податок здорожує емісію, перешкоджає виходу підприємств на фондовий ринок).

Автором було також було досліджено проблемні сторони в оподаткуванні операцій на ринку цінних паперів. На основі проведеного аналізу ми можемо зробити ряд висновків. Так, з метою створення сприятливих умов для розвитку фондового ринку, зростання залучення заощаджень населення в цінні папери, активізації механізму інвестицій в економіку через випуск цінних паперів постає необхідність звільнення від оподаткування операцій з цінними паперами та доходів по них. Це зумовлено, з одного боку, незначними надходженнями податків та інших обов'язкових платежів від фондового ринку (близько 28 млн. грн. в 2005 р.), а з іншого - повним пригніченням інвестиційної діяльності в країні, яке відбулося значною мірою через дестимулюючу фіскальну орієнтацію діючої системи оподаткування. Перш за все це стосується застосування таких норм податкового законодавства:

- оподаткування в момент отримання позикових коштів, що залучаються боржником шляхом випуску боргових цінних паперів (корпоративних облігацій, ощадних сертифікатів, інших цінних паперів з обмеженим строком дії);

- оподаткування в момент залучення коштів спільного інвестування, отриманих інвестиційним (взаємним) фондом шляхом розміщення пайових цінних паперів, що не мають статусу корпоративних прав;

- подвійне оподаткування дивідендів для власника корпоративних прав - нерезидента у разі їх репатріації;

- оподаткування на боці емітента коштів, які вносяться інвестором у рахунок інвестиційних зобов'язань як обов'язкова умова конкурсного придбання у держави пакету акцій підприємства, що приватизується;

- оподаткування на боці інвестора сум індексації статутного фонду в розмірі індексації балансової вартості основних засобів;

- оподаткування у джерела виплати доходів масового (публічного) інвестора - громадян, отриманих від продажу належних їм цінних паперів юридичним особам, в порядку, установленому для оподаткування доходів на оплату праці, що призводить до викривлення бази оподаткування та безпідставного завищення податкових зобов'язань.

На основі викладено у третьому розділу роботи матеріалу ми можемо зробити висновок, що на сьогодення найважливішими проблемами ринку цінних паперів України, які потребують вирішення є такі: захист прав інвесторів, зосередження торгівлі корпоративними цінними паперами на організованому ринку та забезпечення його прозорості, удосконалення правових засад випуску та обігу цінних паперів і деривативів, сприяння запровадженню нових інструментів та поліпшенню їх інвестиційних характеристик, інституціалізація фондового ринку, розбудова національної депозитарної системи, державне регулювання.

Список використаної літератури

1. Закон України від 23.02.2006 р. № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок» (чинний з 16.05.2006 р.);

2. Закон України від 30.10.1996 р. № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»;

3. Закон України від 01.03.2006 №334/94-вр „Про оподаткування прибутку підприємств”;

4. Уніфікований закон про переказний та простий векселі від 07.06.30 р. (дата набуття чинності Україною -- 06.01.2000 р.);

5. Закон України від 05.04.2001 р. № 2374-III «Про обіг векселів в Україні» (Закон № 2374-III);

6. Закон України від 10.12.1997 р. № 710/97-ВР «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»;

7. Закон України від 12.07.2001 р. № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»;

8. Наказ Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва від 14.03.2001 р. № 49 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 06.04.2001 р. за № 318/5509;

9. Наказ Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.12.96 р. № 331 «Про затвердження Правил здійснення торговцями цінними паперами комерційної та комісійної діяльності по цінних паперах», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25.12.1996 р. за № 743/1768;

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 19.04.99 р. № 632 «Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів»;

11. Правила випуску та обігу фондових деривативів, затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 24.06.1997 р. № 13;

12. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV;

13. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV;

14. Закон України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами та доповненнями (далі -- Закон № 334/94);

15. Закон України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями (далі -- Закон № 168/97).

16. Бєлєнький П. Механізм розвитку ринкової інфраструктури в Україні // Вісник НАН України №4, 2006р., с.11

17. Бойко О. Державне регулювання економіки // Збірник наукових праць ІПСТ, №7, 2005р. - с.72

18. Гапоненко О Фінансова система в умовах транзитивної економіки // Інвестор, №15, 2006р.

Страницы: 1, 2, 3